Різдвяний піст

[zaHARE]

28 листопада розпочався Різдвяний піст, що передує святу Різдва Христового. Він має ще й іншу назву — Пилипівка, адже саме перед ним вшановують день пам’яті апостола Пилипа. Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою й постом, і з чистим серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого, Який прийшов у світ. Окрім звичайних дарів та жертв ми маємо принести Йому наше чисте серце й бажання дотримуватися Його вчення. У молитовному житті Церкви таємниця Різдва так само велика, як і таємниця Воскресіння з мертвих, а тому тривалість і значення Різдвяного посту подібні до Великого посту, що передує Великодню.

«Не можна» — чи «треба»?

Почуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя спонукає християнина задуматися над тим, як гідно підготувати себе до цього свята. Готуючись до Різдва, ми прагнемо самі стати кращими, навчитися любові до Бога і ближніх, щирій молитві, позбутися пристрастей та набути християнських чеснот. Буде помилкою дивитися на піст як на період, коли щось «не можна»: вживати м’ясо, мати статеві стосунки з дружиною, дивитися телевізор тощо… Суть посту — не в тому, що «не можна», а в тому, що ми можемо зробити, коли звільнимо власні сили й час. Отже, мета певних обмежень під час посту — не в них самих, а в тому, що ми маємо зробити завдяки ним.

Згідно з церковним Уставом, під час цього посту не дозволяється вживати продукти тваринного походження — м’ясо, масло, молоко, яйця та сир. Рибу та вино у звичайній практиці приходських церков дозволяється вживати в усі дні посту, крім середи та п’ятниці (за винятком тих днів, коли на середу чи п’ятницю припадає велике свято, наприклад, Введення Божої Матері в Храм чи храмове свято), а також окрім періоду передсвята Різдва (з 2 січня за новим стилем). Монастирські ж правила дещо суворіші.

Невживання м’яса під час посту не свідчить про те, що воно нечисте, чи що вживати його — гріх. Ми утримуємося від м’яса тому, що прагнемо виховати свою волю й довести: людина не лише матеріальна істота, яка живе «хлібом єдиним».

Церковний Устав регулює не тільки характер їжі, а й її кількість. Мета посту — дати змогу людині відчути голод, пізнати власну залежність від матеріальної їжі й подолати її. Піст — це наш день незалежності від матеріального світу. Як діти Божі, ми залежні тільки від Нього, й не маємо ставати рабами їжі чи плотських пристрастей.

«Постуючи, братіє, тілесно, постуємо й духовно... »

Піст тілесний, тобто утримання від вживання певних продуктів, має бути врівноважений постом духовним. Сам по собі тілесний піст нічого не дає душі й не наближує нас до спасіння. Навпаки, такий піст може бути й духовно шкідливим — якщо ми, утримуючись від їжі, починаємо відчувати власну перевагу над тими, хто не постує. Справжній піст має бути пов’язаний з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей, викорінюванням злих вчинків, прощенням образ.

Церковна традиція нагадує про обмеження статевих стосунків під час посту. Знову ж таки, йдеться не про гріховність чи негідність таких стосунків (Церква високо шанує християнський шлюб), а про те, щоб звільнити сили на духовне життя.

Під час посту християни також утримуються від того, що не сприяє зосередженню на духовному житті, тобто від розважальних і видовищних заходів, вистав, концертів, особливо від марної витрати часу на телесеріали, низькопробні телешоу та фільми. Звичайно, йдеться не про обов’язкову повну заборону телевізора на час посту — кожен християнин має на власний розсуд встановити, які передачі йому потрібні й не суперечать його духовному життю.

Піст не є ціллю, а лише засобом. За допомогою посту християни намагаються усмирити власні пристрасті та очиститися від гріхів. Тілесний піст без духовного вироджується в банальну дієту. Церковні молитви нагадують про те, що духовний піст має бути невід’ємним від тілесного: «Постуючи, братіє, тілесно, постуємо й духовно, розірвемо всякий союз з неправдою». У своїх піснеспівах Церква заперечує уявлення про те, що нібито можна догодити Богові лише тілесним постом без духовних вчинків: «Постуючи від їжі, душе моя, і не зчищаючись пристрастей, марно втішаєшся невживанням (їжі), бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то ти будеш ненавидима Богом, як фальшива, та станеш подібною до злих демонів, що ніколи не їдять».

Як привчити себе постувати?

Основа посту — боротьба з гріхом через помірність (зокрема в їжі). Саме помірність, а не виснаження, приводить до перемоги, й тому кожен християнин має порівняти правила проводження посту з власними силами та ступенем підготовки до постування. Як і будь-який аскетичний подвиг, постування потребує підготовки. Постувати треба поетапно, починаючи з утримання від м’ясної їжі щосереди і щоп’ятниці протягом усього року.

Бувають такі християни (переважно початківці), які необдумано й поспішно беруться за постові подвиги, постують дуже суворо й надмірно. Але дуже швидко вони псують власне здоров’я або від голоду стають нетерплячими й дратівливими, зляться на всіх і на все; потім піст стає для них нестерпним, і вони кидають його. Щоб уникнути цього, треба привчати себе до посту поступово, уважно, досягаючи мети малими, але постійними кроками. Кожен має сам встановити, скільки їжі на день йому потрібно, потім потрохи зменшувати її кількість та довести до того рівня, коли більше зменшувати кількість їжі вже неможливо, щоб не ослабнути й не виснажитися, стати нездатним до молитви та праці. Також буде дуже добре, якщо той, хто бажає дотримуватися посту, порадиться зі священиком й отримає благословення на проходження посту.

Джерело-ТУТ

[Gabriel]

А ви поститесь?

[mix_forever]

А має бути так, шо кожна людина сама для себе визначає кого слухати і які висновки робити. Особисто я ненавиджу, коли мені нав"язують чиюсь думку.

[fog]

А ви поститесь?

Складається таке враження що ти чи в органах працює чи якийсь невдалий статист...

Свою думку не висловить а тіки питає - а як ви? а чо так?

ти збираєш статистичні дані щоб базувати свою думку на думці більшості?

А ви поститесь?

і до чого це запитання? я думаю створюючи топік автор розраховував на коменти з приводу статі і посту в цілому.. тому твоя репліка абсолютно нідочого!

[Gabriel]

tum@n, ну ти даєш! В тебе якась алергія на мене, чи що?

На таке просте питання, стільки тексту

Якщо ти підтримуєш топікстартера то вислювлюй свою думку по дані темі, а не нападай на моє питання.

А я задаю запитання, бо вони заставляють ДУМАТИ!

[fog]

От якби вони ще заставили тебе подумати наприклад таке: нафіга я це написав?

вот це було б корисно а так...

[zaHARE]

А ви поститесь?

якщо питання до мене,то я по життю не вживаю всіх тих продуктів від яких потрібно стримуватись в піст.Згідно ведичної традиції я тримаю повний піст(по можливості насухо) двічи в місяць в Екадаші(11 день після нового та повного Місяця).Це те що стосується тілесног посту,а щодо духовного,то я щодня стараюсь приділити увагу різноманітним книгам духовного і філософського напрямку,в тому числі і різним Писанням.

Так що для мене проблем з постом як бачиш ніяких.І дискомфорту я від нього не відчуваю.

Повністю підтримую mix_foreverа,ніколи не любив коли мені навьязували свою думку.Але тільки зараз до мене стало "доходити" те,що казали мені дід,мати,батько та й інші хороші(як я зрозумів зараз) люди.

[Gabriel]

Бог любить тебе, tum@n!

[Gabriel]

"Почуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя спонукає християнина задуматися над тим, як гідно підготувати себе до цього свята. Готуючись до Різдва, ми прагнемо самі стати кращими, навчитися любові до Бога і ближніх, щирій молитві, позбутися пристрастей та набути християнських чеснот. Буде помилкою дивитися на піст як на період, коли щось «не можна»: вживати м’ясо, мати статеві стосунки з дружиною, дивитися телевізор тощо… Суть посту — не в тому, що «не можна», а в тому, що ми можемо зробити, коли звільнимо власні сили й час. Отже, мета певних обмежень під час посту — не в них самих, а в тому, що ми маємо зробити завдяки ним."

Я думаю, що християни повинні бути такими як написано вище, завжди а не лише в період посту. А то буває так постимось, постимось а потім на свята так гуляємо..... зміст посту тоді в чому? Він нічого не змінює, хіба що совість заспокоїть....

"Церковна традиція нагадує ....Церковний Устав регулює не тільки характер їжі, а й її кількість."

Я думаю, що слово Боже має регулювати всі питання повязані з постом, шкода що в гарній статі всі аргумети посту взяті з церковних уставів.

Якби люди самі читали Біблію, жили своїм духовним життям і мали спілкування з Богом, багато що змінилось. Ну а коли церква компроментує себе, то тоді і слухатись її "уставів" не хочеться, і ходити в неї.

Я пощу, коли маю внутрішні переконання до цього, коли ми приймаємо рішення церквою постити за когось чи за щось. Піст без внутрішнього переконання, просто голодування. Для мене піст, не просто стримання від їжі, а нагадування мені по сосбливому в той день, що моє життя залежить не просто від фізичної їжі, а від Бога, який дав і який забере це життя. Це можливість заново усвідомити своє життя перед Ним, свої стосунки з людьми і нагадати собі, що я живу не просто для того щоб їсти....

Ось що Біблія пише про справжній піст ( це перекликається в дечому з першим постом zaHARE)

"Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!" Книга пророка Ісайї 58:2-12

[zaHARE]

"Чудное совокупление поста с молитвою! Молитва—бессильна, если не основана на посте, и пост—бесплоден, если на нем не создана молитва.

Пост отрешает человека от плотских страстей, а молитва борется с душевными страстями, и, победив их, проникает весь состав человека, очищает его; в очищенный словесный храм она вводить Бога.

Кто, не обработав земли, засевает ее: тот погубляет зерна, и вместо пшеницы пожинает терние. Так и мы, если будем сеять семена молитвы, не истончив плоти: то вместо правды плодопринесем грех. Молитва будет уничтожаться и расхищаться различными суетными и порочными помышлениями и мечтаниями, оскверняться ощущениями сладострастными. Плоть наша произошла от земли, и, если не возделать ее подобно земле, никогда не может принести плода правды.

Напротив, если кто обработает землю с великим тщанием и издержками, но оставит ее незасеянною: то она густо покрывается плевелами. Так, когда тело будет истончено постом, а душа не возделается молитвою, чтением, смиренномудрием: тогда пост делается родителем многочисленных плевелов—душевных страстей: высокоумия, тщеславия, презорства.

Что такое—страсть объядения и пьянства? Потерявшее правильность, естественное желание пищи и пития, требующее гораздо большего количества и разнообразного качества их, нежели сколько нужно для поддержания жизни и сил телесных, на которые излишнее питание действует противоположно своему естественному назначению, действует вредно, ослабляя и уничтожая их."

"амая естественная пища—та, которая назначена человеку Создателем немедленно по создании—- пища из царства растительного: Сказал Бог праотцам нашим: Се дах вам всякую траву семенную, сеющую семя, еже есть верху земли всея: и всякое древо, еже имать в себе плод семене семеннаго, вам будет в снедь.

Растительная пища есть наилучшая для подвижника. Она наименее горячит кровь, наименее утучняет плоть; пары и газы, отделяющиеся от нея и восходящие в мозг, наименее действуют на него, наконец, она—самая здоровая, как наименее производящая слизей в желудке. По этим причинам при употреблении ея, с особенною удобностью сохраняется чистота и бодрость ума, а с ними и его власть над всем человеком; при употреблении ея слабее действуют страсти, и человек более способен заниматься подвигами благочестия."

Святитель Игнатий Брянчанинов

[zaHARE]

О ГОЛОДЕ

Человек может прожить без пищи около сорока дней. Без воды он может протянуть от силы дней шесть-семь. Без тепла - несколько часов. Без воздуха - одну-две минуты. Мы зависим от пищи, потому что тело наше создано из тех

же элементов, что и пища. Еще сильнее мы зависим от воды, потому что жидкость преобладает в нашем теле. Огонь лежит в основе всех процессов, происходящих в теле, поэтому мы не можем жить без тепла, но еще сильнее мы

зависим от воздуха, потому что воздушные потоки поддерживают душу в теле. (Русские слова "дух", "душа" и "воздух" происходят от одного корня).

Чем тоньше элемент, тем сильнее наша зависимость от него. Почему? Потому что чем тоньше элемент, тем сильнее его связь с глубинной природой тела и процессами, протекающими в нем.

Но какова глубинная природа души? Душа создана не из праха, не из воды и даже не из воздуха. Душа состоит из любви. Нет ничего тоньше и эфемернее любви и ничего сильнее ее. Жажда сильнее голода. Потребность в тепле сильнее жажды. Потребность в воздухе сильнее потребности в тепле, но потребность любить и быть любимым гораздо сильнее, чем даже потребность в воздухе. Сказать, что любовь нужна нам, как воздух, - значит не сказать ничего.

В обусловленном состоянии материального бытия изначальная любовь, излучаемая душой, преломляясь сквозь материальные оболочки, принимает форму веры. Поэтому говорится-"Душа, обусловленная качествами материальной природы, состоит из веры". Нет боли в этом мире сильнее, чем боль подорванной веры. Нет раны незаживаемей, чем рана, нанесенная нашей вере.

Христианская формула "вера-надежда-любовь" отражает эволюцию духа, придавленного материей.

Вера, привязанность и любовь последовательно прорастают в сердце человека,идущего путем преданности Богу.

Искорка веры, разгораясь все сильнее в сердце человека, сжигает в нем всю грязь и порождает горячую, безрассудную надежду на встречу с Богом.

На санскрите эта ступень называется рати, "привязанностью", или бхавой, преддверием любви. Иоанн Лествичник называет ее "сокровищем до обретения сокровища" - любви еще нет, но то, что уже есть у нас, ценнее самых больших богатств.

Рупа Госвамипад говорит, что одним из признаков привязанности является - неистребимая надежда на любовь, горящая в смиренном сердце находящегося в предверии любви.

А когда надежда превращается в любовь , она изгоняет из нашего сердца уныние, иллюзии, голод, жажду, старость и смерть.

Только любовь может исполнить все наши желания, и потому человек, обретший подлинную любовь, перестает зависеть от пищи, воды, тепла и даже воздуха.

"Единый Господь испокон веков исполняет желания бесчисленных живых существ. Какие желания? Чего все мы в конце концов хотим? Только любви. Это наше вечное предназначение и наша вечная природа. И только Он (Бог) может дать нам любовь и навсегда утолить сжигающие нас голод и жажду.

[zaHARE]

шось якось з тією кризою і не помітили,як піст почався.А даремно,пра по троху звикать,бо можливо не тільки в піст постити будемо.