Перейти до змісту

Війна, ч 2


marko

Рекомендовані повідомлення

Он стоїть мати дезертира,,

За те в неї син - живий.

Не вбивця, не гвалтівник, не злодій, він просто хотів жити.

Спочатку треба судити генералів.

Додано:

Я не хочу бути Героєм України

Не цінує героїв моя країна

(с) Тартак

Так в неї син живий, але в інших матерів сини померли через те, що інші дезертирували і підривали морально-бойовий дух. Вся бригада ж не дезертувала, а продовжила виконувати свої функції. Пільги учасники АТО мають отримувати всі. Чому ж тоді одні мають померати до кінця захищаючи рідну землю, а інші дезеортувати. Якщо назвався грибом - лізь в кошик. Я наприклад не маю сміливості бути на війні, тому я не підхожу для ролі військовослужбовця. А якщо ти називаєш себе воїном, хочеш, щоб до тебе держава ставилась як до воїна, то поводься як воїн.

А хто сказав що вони могли бути воїнами? хто їх спитав чи хочуть вони на війну? це не військовослужбовці, це звичайні мобілізовані резервісти, які не відмазались, а пішли до війська і виконували свій обов"язок доки могли. і як могли. а чи отримають посвідчення учасника АТО і вони і інші солдати, які продовжують нести службу це ще питання. скоріше за все отримають ті хто там і поряд не був.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 14,3 тис
  • Створено
  • Остання відповідь

Коли вже дійде- якби в Криму наші відкрили вогонь- сьлглдні межі нашої держави були би по Дніпру в кращому випадку.

Хочте аналітики, почитайте ворога.

В феврале, после изгнания Януковича, казалось, что побеждает Запад и прозападные силы, и что, фактически, возможно формирование антироссийского украинского государства, интегрированного в обозримой перспективе в европейские экономические и западные военно-политические структуры. После объявления о суверенитете, а потом уже и о независимости Крыма и присоединении его к России без применения силы и кровопролития, аналитики стали говорить о том, что чаша весов склоняется в пользу России, что для России Украина является «экзистенциальной проблемой», и Россия будет бороться за нее до конца. С марта весь западный мир гадал о том, как дальше будет действовать Путин, насколько далеко распространяются его амбиции и притязания, начнется ли вторжение в Восточную и Южную Украину, где преимущественно проживают русские и русскоязычные, особенно после антикиевских выступлений в Харькове, Одессе, Донецке, Луганске, Мариуполе и ряде других городов в этих регионах, или стоит даже ожидать, что Москва будет претендовать на всю Украину. Многие аналитики на Западе стали говорить о том, что Путин и на этом не остановится, что он пойдет на оккупацию Прибалтики, и вряд ли НАТО рискнет ему в этом перечить. Реклама Как всегда бывает в таких случаях, многие политики и аналитики дали волю своим фантазиям, при том, что цели и задачи, которые ставила перед собой Москва, были давно и внятно изложены. Стратегическая линия России, опубликованная МИД РФ еще до присоединения Крыма, сводилась к достаточно понятной формуле, поддержанной наиболее разумными политическими аналитиками и стратегами как в США, так и в Европе: Россия выступает за территориальную целостность Украины, ее федерализацию, внеблоковый статус и признание русского языка в качестве второго государственного. В таком виде Украина, фактически, могла бы выполнять роль буферного образования между Россией и Западом. России важно иметь дружественно настроенную страну в таком чувствительном для нее в военно-политическом и этнокультурном отношении регионе. Если бы эта позиция России был принята Вашингтоном и Киевом, скорее всего, Крым до сих пор оставался бы в составе Украины, и там сегодня не разворачивалась бы масштабная гражданская война. Но, как я недавно писал ранее, после свержения Януковича, ни Вашингтон, ни Киев не были готовы к компромиссам. И Киев, и Вашингтон играли с Москвой в игру с «нулевой суммой». Причины эскалации Мне кажется, что в период после присоединения Крыма инициатива находилась в руках России, и многие западные политики и аналитики были даже готовы к тому, что, если Россия остановится, и вторжение на Восток и Юг Украины не состоится, то Запад мог бы если и не признать официально, то фактически закрыть глаза на присоединение Крыма к России, ограничившись чисто символическими санкциями. Увы, надежды России на то, что американские партнеры смогут повлиять на своих ставленников в Киеве с тем, чтобы они приняли эти условия, не оправдались. Вашингтон принял другую стратегическую линию, и американское руководство, фактически, подтолкнуло киевские власти к консолидации с целью не допустить усиления влияния России на Украине, нанести ей поражение в этом экзистенциально важном для нее регионе, пытаясь минимизировать потери Киева и Запада в связи с присоединением Крыма к России. В итоге, на Украине началась гражданская война. Если в Одессе и в Харькове пророссийским силам не удалось взять власть в свои руки, то в Луганске и Донецке это получилось, с последующим объявлением независимости этих республик, подтвержденным референдумами, прошедшими в этих новообразованиях. Пророссийские силы рассматривали себя как ядро будущей Новороссии, однако этим их амбиции не ограничивались. Руководство новых республик рассчитывало, что со временем к ним присоединяться и другие регионы исторической Новороссии: Одесса, Харьков, Днепропетровск, Херсон, Николаев, Запорожье - что дало бы возможность выхода к Приднестровью. Таким образом, возникла реальная угроза формирования никем не признанного государственного образования в центре Европы, что, фактически, завершило бы раскол Украины. Понятно, что в этой ситуации, не получив всю Украину, Россия, фактически, получала бы серьезное влияние над значительной частью ее территории со всем военно-промышленным потенциалом Востока и Юга, который был создан в СССР как неотъемлемая часть российского ВПК, почти половиной населения Украины, русскими и русскоязычными языково, - этнически и культурно близкими к России. В результате этого, Россия могла бы серьезно изменить собственные геополитические и геостратегические позиции как в Европе, так и в мире. При таком развитии ситуации, несмотря на то, что Россия не сохранила бы всю Украину в сфере своего влияния, очевидно, что она ничего и не теряла, наоборот - обретала многое. При ином развитии ситуации, когда Россия сохраняет Крым, а вся остальная Украина оказывается под властью антироссийски настроенных националистов в Киеве, контролируемых из Вашингтона, очевидно, что такой исход борьбы за Украину стал бы серьезным поражением для России. Легко предположить, что большинство русских в течение недолгого времени оказались бы либо изгнаны из Украины1 (по данным российских миграционных структур на сегодняшний день российскую границу пересекли уже около двух миллионов человек), а оставшиеся там русские были бы насильственно украинизированы. Ни у кого нет иллюзий по поводу того, какой будет национально-языковая политика нынешних украинских властей в случае их окончательной победы над Востоком и Югом этой страны. Взятие Крыма стало важным обретением для России, но потеря остальной Украины означала бы возникновение на самых ее границах еще одного оголтело антироссийского государства, стоящего в одном ряду наряду с Польшей и Прибалтийскими странами. А это могло бы иметь очень серьезные негативные последствия для России. Совершенно очевидно, что уже ничего не могло бы остановить Украину с ее нынешними властями и с таким настроем по отношению к России в ее стремлении стать членом НАТО. Такое государство, консолидировав власть в Киеве с помощью Запада, и особенно США, стало бы очень серьезным инструментом в руках Вашингтона для давления на Москву. Не «моргнул», а «подмигнул» Когда Путин после присоединения Крыма взял паузу, а затем, передислоцировав российские войска с украинской границы, попросил Совет Федерации отозвать полномочия по применению силы на территории Украины, стало очевидно, что Россия не собирается вводить войска на Украину. Многие аналитики стали интерпретировать это как результат влияния уже вступивших в силу и угрозы принятия еще более болезненных санкций, после которых Путин решил остановиться на Крыме и постепенно начал уступать инициативу Западу. Так как, якобы, стал искать достойные способы выхода из украинского кризиса посредством постепенной сдачи позиций на Восток и Юг Украины. По мнению многих, это означало, что Москва просчиталась, принимая решения по Украине, спасовала перед санкциями, и, как писал колумнист The New York Times Томас Фридман, «Путин моргнул», то есть испугался. У многих как в России, так и на Западе, создалось впечатление, что Москва готова уступить Юго-Восток в расчете на то, что это устранит угрозу новых санкций, убедит Запад снять уже принятые санкции, закрыть глаза на присоединение Крыма, вернуть Россию в «восьмерку», и, в результате, жизнь пойдет так, как будто ничего и не произошло. Развитие ситуации на Украине продемонстрировало, что аналитики и политики как в России, так и на Западе, которые считали, что Россия меняет свою стратегию по отношению к Украине и «сливает» Юго-Восток, удовлетворившись Крымом в результате настоящих и под угрозой возможных санкций, были посрамлены. Можно предположить, что в Москве решили, что Россия может добиться своих стратегических целей и без прямого ввода вооруженных сил на территорию Украины, и что, в принципе, киевские власти, даже при поддержке США и Европы, не достаточно сильны для того, чтобы реализовать собственный сценарий, то есть разгромить и уничтожить пророссийские силы, консолидировать власть и создать государство на консолидировано антироссийской основе с последующими притязаниями на возвращение Крыма и более тесную интеграцию в западные военные, политические, и экономические структуры. Новая российская тактика, скорее всего, исходила из того, что киевским властям вряд ли удастся стабилизировать ситуацию: они не смогут одержать военную победу в Луганске и Донецке, которые останутся как гвозди в ботинках центральных властей, постоянно угрожая продвинуться как на Днепропетровск, так и на Харьков и Одессу и дальше по всему Югу и Востоку, и что, в принципе, Запад не в состоянии «вытащить» украинскую экономику из того глубочайшего кризиса в котором она находится. При этом Россия имеет реальные возможности украинскую экономику обвалить, закрыв свои рынки для украинских товаров. Европа не в состоянии применить слишком чувствительные санкции по отношению к России, потому что, по крайней мере на данном этапе, любые серьезные санкции против России окажутся очень болезненными и для самой Европы, если вдруг Россия решит в ответ закрыть подачу газа в Европу. Таким образом, можно констатировать, что ни Россия, ни США не отказались от своих стратегических целей. Изменились лишь тактические средства их достижения. Россия не отказалась от своей стратегии по отношению к Украине, согласно которой она должна быть внеблоковой, федерализованной, дружественной страной, расположенной между Россией и Европой. США, в свою очередь, также не отказались от своих целей по способствованию консолидации государственной власти на Украине на антироссийской основе, чтобы она стала важнейшим плацдармом Вашингтона для дальнейшего давления на Москву. В этих условиях, даже Томас Фридман вынужден был недавно поправить себя, написав, что Путин не «моргнул», а «подмигнул», признав тем самым, что Россия не испугалась, она просчитывает возможные последствия санкций как со стороны Европы, так и со стороны Вашингтона, и готова и дальше вести борьбу1 за Украину, потому что будущее этой страны имеет экзистенциальное значение для России. Таким образом, Россия практически обеспечила себе возможность без прямого использования вооруженных сил, и не идя на полномасштабную войну с Украиной, сохранить серьезные рычаги воздействия на внутриполитические процессы в этой стране. Перед США стояли гораздо более сложные задачи на пути достижения стратегических целей, учитывая развал экономики на Украине, распад институтов государственной власти, жесточайшую борьбу между элитными группами. В этих условиях было очевидно, что к осени-зиме на межнациональный и межрегиональный конфликты может наложиться и конфликт социальный. Поскольку западная помощь киевским властям обуславливалась целым рядом очень суровых экономических мер по сокращению социальных расходов, по увеличению стоимости услуг ЖКХ, по повышению тарифов на газ и электроносители на внутреннем рынке для индивидуальных потребителей. Все это в совокупности могло бы привести к тотальному краху киевских властей и ускорить процессы дезинтеграции страны. Ведь в условиях такого хаоса и неуправляемости другие регионы страны, а не только Юг и Восток, также стали бы искать себе спасение, не рассчитывая на то, что киевские власти реально могут им помочь в выживании. Сила или слабость В такой накаленной обстановке крушение малазийского лайнера и последующее развитие ситуации вокруг него может оказать решающее влияние как на ход украинского кризиса, так и на характер отношений между Россией и Западом, а что еще важнее, - Россией и США. Не дождавшись результатов расследования причин крушения, Вашингтон, да и многие политики и аналитики на Западе, сразу назначили виновной Россию, преследуя цель как политически, так и морально-психологически сковать Россию, добиваясь при этом более тесной консолидации США и ЕС. Была использована вся политико-пропагандистская мощь Запада, чтобы представить Россию в качестве государства, которое поддерживает международный терроризм, тем самым представить силы самообороны Донецкой и Луганской республик террористическими организациями с целью мобилизовать международное общественное мнение на осуждение действий России на Юго-Востоке Украины. Все эти действия Вашингтона были направлены на то, чтобы вырвать из рук России и Путина инициативу и возможности для маневра на Украине, с тем, чтобы потребовать от Москвы закрытия границы между Россией и Украиной, отказа от поддержки руководства Луганской и Донецкой республик и ополченцев, с тем, чтобы киевские власти могли взять под контроль эти отколовшиеся территории и консолидировать собственную власть на Украине на антироссийской основе. Вашингтон пригрозил, что в случае неподчинения этим требованиям Россия будет полностью изолирована и объявлена парией в международных отношениях. К ней применят жесткие санкции, с целью обвалить российскую экономику и фактически заставить капитулировать на Украине. Многие политики и аналитики в США требовали при этом не только нейтрализовать Россию, но и увеличить военно-политическую помощь киевским властям с тем, чтобы они поскорее добили пророссийских ополченцев на Юге и Востоке Украины. Российские власти оказались в непростом положении. Многие аналитики как в России, так и на Западе, решили, что в этих условиях российским властям ничего не остается, как подчиниться этому диктату, попытаться выйти из кризиса на Украине при сохранении Крыма, но отказе от остальной Украины – в надежде на то, что со временем ситуация стабилизируется, и все можно будет вернуть на круги своя, и, если Россия и понесет потери, то они окажутся не столь ощутимыми, а приобретение Крыма станет существенной компенсацией. На мой взгляд, это весьма поверхностный подход, потому что, на самом деле, даже если Россия поддастся угрозе санкций и полностью отгородится от ополченцев Юга и Востока Украины, никто в США не готов ограничиться этим и оставить Россию в покое. Последуют требования возвращения Крыма, введения новых санкций и так до тотальной капитуляции Москвы. После присоединения Крыма Запад готов был проглотить даже прямое вторжение российских войск на Восток и Юг Украины, лишь бы не было захвата всей Украины. Он готов был закрыть глаза на воссоединение Крыма с Москвой, так как Россия воспринималась как страна, которая действует с позиции силы. Совершенно очевидно, что поддавшись угрозе санкций и согласившись пойти на уступки, Россия будет восприниматься как страна, которая действует с позиции слабости, а значит, давление на нее следует лишь усиливать, чтобы добиться еще больших уступок. Такая позиция России стала бы для нее отказом от реализации собственной стратегии и, наоборот, согласием реализовывать стратегию США, о чем говорилось выше. Хочу отметить еще одно очень важное обстоятельство. В «битве за Украину» решается судьба далеко не одной Украины, а будущее России и США, следовательно, будущая судьба мира. Казалось, если в Вашингтоне Россия рассматривалась в качестве стратегического партнера и союзника в устройстве нового миропорядка, то, очевидно, что в таком случае американское руководство вроде бы должно быть готово согласиться с российской стратегией по отношению к Украине с тем, чтобы (не толкая ее в объятия Китая, о чем я недавно писал в журнале National Interest) сохранить возможности для конструктивного сотрудничества с Россией по многим другим вопросам… Стратегия США Битва за Украину позволяет вскрыть глобальную стратегию США по формированию новых контуров мироустройства, где всем ведущим странам планеты отведены свои места. В этой стратегии США внеблоковой Украине места нет. Иначе Вашингтону ничего не стоило бы принять совершенно рациональные условия России по урегулированию кризиса. Это было бы возможно, если бы американская сторона рассматривала Россию в качестве партнера. Но Вашингтон видит место России в мире иначе. Вот почему битва за Украину для США – это и битва за будущее место России и Европы в складывающемся миропорядке. Вот почему правы те, кто говорит, что ополченцы Юга и Востока Украины сражаются не только за себя, но и за будущее России. Вашингтон использует украинский кризис, чтобы обострить отношения между Россией и Европой, создать чувство незащищенности и уязвимости у европейских стран по отношению к России, вылепить из России образ врага, убедить Европу в том, что без американской военной силы она станет легкой добычей агрессивной и непредсказуемой России, которая, якобы, только и думает, как восстановить Советскую империю, и готова вторгнуться в Прибалтику, Польшу и далее по списку. Фантомные боли, от которых страдают в Варшаве и прибалтийских столицах, где многие политики испытывают патологический страх перед Москвой, подпитывают эту линию американской политики в отношениях Европы и России. Стратегия США здесь направлена на усиление своего военно-политического влияния в Европе, что даст возможность США оказывать давление на Европу с целью ускорения процесса формирования зоны свободной торговли между ЕС и США на более благоприятных для США условиях. В таком случае Америка будет все теснее «пристегивать» Европу к себе не только военно-политически в рамках НАТО, но и экономически. И этот объединенный потенциал окажется очень важным для достижения более серьезных глобальных целей США в обозримой перспективе. При этом, им не нужен буфер между Европой и Россией в лице внеблоковой Украины, потому что по отношению к России, видимо, также имеется другая стратегическая линия. Скорее всего, в рамках этой стратегии Россия не рассматривается в качестве суверенной, самостоятельной страны, которая вольна в своем выборе между Западом и Китаем. Именно поэтому Россия должна быть повержена и возвращена в состояние 90-х годов, состояние зависимости от Соединенных Штатов. В Вашингтоне прекрасно понимают, что в возможном в обозримой перспективе противостоянии с Китаем России нельзя оставить возможность выбора в пользу более тесной интеграции с Китаем, потому что обширные российские территории, военный, научно-технический потенциал, ресурсы, - окажись она в более тесном военно-политическом союзе с Поднебесной, - серьезным образом изменили бы соотношение сил между Китаем и США. Поэтому Украина необходима как часть западных военно-политических структур для более плотного окружения России с тем, чтобы попытаться осуществить смену режима и в самой России, подчинить российские власти интересам США. Интеграция европейской экономики в единую евроатлантическую зону свободной торговли способствовала бы формированию институционально оформленного экономического союза, совокупная экономическая мощь которого значительно превосходила бы китайскую экономику. Но для того, чтобы сдерживать амбиции растущего Китая, США необходимо иметь контроль над российскими ресурсами, для чего нужна смена режима в Москве, потому что суверенная Россия, да еще и с таким сильным лидером, является серьезным препятствием для реализации этих геостратегических и геополитических целей США. Кстати, не так давно, в своей книге «Стратегическое видение» Збигнев Бжезинский писал о том, что для США очень важно укрепление отношений с Европой и включение России в сферу интересов США и Европы для того, чтобы успешно противостоять будущим вызовам, которые могут возникнуть перед этим евроатлантическим союзом. Совершенно очевидно, что включение России предполагается в подчиненном положении, так как никто не собирается предоставлять России реального права голоса для отстаивания своего мнения в рамках модели мира, в которой США попытаются сохранить свое военно-политическое доминирование, используя экономический потенциал Европы и российские ресурсы. По крайней мере, на мой вопрос на одном из семинаров в Вашингтоне Бжезинскому, в каком качестве предполагается включить Россию в сферу интересов США и Европы, профессор не дал никакого внятного ответа. Вот почему в сегодняшней битве за Украину решается не судьба Луганской и Донецкой республик, и даже не судьба Украины. На самом деле, на наших глазах разыгрывается один из этапов борьбы за ресурсы для будущей битвы гигантов США и Китая. Отступление бессмысленно Из сказанного можно сделать очень важный вывод. Если такое видение американской стратегии верное, то не имеет значения, кто руководит Россией, и не важно, какая позиция у России в данном случае по украинскому кризису. Если стратегия Вашингтона заключается в том, чтобы ограничить суверенитет России, подчинить диктату США и использовать российские ресурсы в будущем противостоянии с Китаем, не допустив сближения России и Китая, то, конечно, эта линия будет продолжаться, на какие бы уступки Россия ни пошла на данном этапе украинского кризиса. Очевидно, что Вашингтон не собирается останавливаться на этом. Санкции будут ужесточаться, не зависимо от наличия для этого серьезных оснований. Было бы желание, а причины наказать Россию всегда найдутся. Поэтому мне кажется, что состоявшийся на прошлой неделе в Москве Совет безопасности РФ, с одной стороны, разочаровал многих, потому что не прозвучали сенсационные идеи и заявления. С другой стороны, лично мне название самого заседания «Обеспечение суверенитета и территориальной целостности России» показалось очень важным и знаменательным. Это означает, что российские власти осознают стратегическую линию США, как направленную на ограничение суверенитета России, как это было в 90-е годы. Причем США намереваются достигнуть этого не путем осуществления прямой агрессии по отношению к России, а, скорее всего, посредством той или иной разновидности «цветной революции». Вот почему я считаю, что заседание этого Совета безопасности РФ было призвано дать понять Вашингтону, что его стратегические планы для нас прозрачны и понятны, и легкой победы здесь им ожидать не приходится: Россия готова защитить свой суверенитет и не допустит смены режима. А это означает, что ставки будут повышаться, что конфликт на Украине продолжится, и от исхода этой борьбы будет зависеть не только судьба Востока и Юга Украины, но и будущее России, США, Европы, Китая, да и будущее всего мира. В заключение хочу еще раз подчеркнуть главную мысль данной статьи. Очевидно, что Вашингтон может пойти на какие-то компромиссы с Москвой по Украине только в случае угрозы потери всей, или, по крайней мере, значительной части этой страны, а вовсе не из-за уступок России под влиянием уже введенных или угрозы введения еще более чувствительных для российской экономики санкций. При проявлении слабости и уступчивости со стороны Москвы угроза введения новых санкций не только не исчезнет, а, наоборот, масштабы требований к Москве лишь возрастут. Как ни странно, даже среди либералов в эти дни нашлись достаточно трезвые люди, которые считают, что санкции не смогут ни запугать, ни сломить решительность российских властей проводить последовательную политику на Украине. Санкции лишь еще больше сплотят народ вокруг власти, так как будут восприняты как попытка США одержать победу над Россией. Как пишет один из российских либералов, который не потерял связи с родной почвой, что в российской либеральной среде большая редкость, Георгий Бовт, в газете The Moscow Times (23 июля, 2014), «чем больше будет давление международного сообщества (на Россию – А.М.), тем сильнее будут антизападные настроения, и еще выше подскочат рейтинги Путина». Исходя из этого, он обращается к Западу с призывом, вполне трезвым: «Есть только одна альтернатива: Запад должен срочно найти компромисс по украинской проблеме, признавая, что российские интересы не могут быть отодвинуты в сторону, а желание нанести унизительное поражение России может только интенсифицировать конфликт». Если назвать вещи своими именами, в статье Бовта фактически утверждается, что с помощью санкций Запад не добьется поражения России, и что такая политика может иметь очень серьезные негативные последствия как для Запада, так и особенно для либералов и прозападных кругов в России
Стаття велика, але ,,

Новая российская тактика, скорее всего, исходила из того, что киевским властям вряд ли удастся стабилизировать ситуацию: они не смогут одержать военную победу в Луганске и Донецке, которые останутся как гвозди в ботинках центральных властей, постоянно угрожая продвинуться как на Днепропетровск, так и на Харьков и Одессу и дальше по всему Югу и Востоку, и что, в принципе, Запад не в состоянии «вытащить» украинскую экономику из того глубочайшего кризиса в котором она находится. При этом Россия имеет реальные возможности украинскую экономику обвалить, закрыв свои рынки для украинских товаров

Всі розмови типу ,, Турчинов просрав, жирні генерали, хай самі воюють,дезертири молодці,,-розраховані саме на підрив СТАБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ.

Нам залишилось протриматися всього місяць.

Не бовкайте лишнього.

Багато в чому з вами погоджуюсь, але ніхто не довів що ці хлопці дизертири (якщо звісно мова про тих що в безвиході рятувались, а не про тих що повтікали ще з полігону), вони ж не перейшли на бік ворога, вони не просили статусу біженця в рашці, вони повернулись додому, в Україну. генералам думаю теж варто хоч трохи прислухатись до бійців, бо таки справді вони зажиріли на тиловій службі. а воєнкомів-робінгудів, які забирають повістки в багатих і віддають їх бідним - терміново під трибунал, бо комусь війна і біда в хаті, хтось останню копійку на армію віддає, а вони в цей час гроші заробляють.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Bt7rSjZIEAAeuzV.jpg

Подякували

Чому зразу того не розуміти, від війни добра не буде. Добре що хоч є адекватні люди.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Лідери терористів провели термінову нараду

2718 0 01.08.2014, 07:30 | Новости » Политика

Вчора, 30 липня, близько 10-ї ранку було зафіксовано нараду польових командирів у Краснодоні. Окрім командирів ДНР і ЛНР була присутня і російська сторона, зокрема координатор прикордонних сепаратистських сил, полковник ГРУ на псевдо Николай.

Про це повідомив у ексклюзивному коментарі ІНФОРМАТОРу Дмитро Снєгирьов.

Луганські сепаратисти зокрема підняли питання збройної інтервенції, адже впоратися з наступом української армії самотужки вони вже не можуть. Валерій Болотов звернувся до російського керівництва із заявою , в якій просить ввести на Луганщину російські миротворчі війська.

«Ми просимо ввести миротворчі війська на нашу територію для припинення винищення нашого народу. Нам потрібен мир, а не війна », - йдеться в зверненні. Проте ГРУшник їх заспокоїв – сказав що протриматись їм треба буде лише до 2-го серпня, натякнувши, що далі конфлікт з військового має перейти суто у формат політичних перемовин.

Варто зазначити, що протриматись до 2-го серпня сепаратистам буде неважко – вже зараз українські війська послабили наступ на Схід. А МЗС в особі міністра закордонних справ Клімкіна запевняє: "Ми не будемо атакувати міста Донбасу, тому що це викличе людські жертви. Контроль над ними буде відновлений через політичний процес ", - заявив міністр.

Відповідаючи на питання про політичні кроки, які може зробити Україна, він сказав:" Ми готові надати набагато більше свободи, але і набагато більше відповідальності (в регіони), дати політичну і економічну владу громадам "

Також міністр запевняє, що дана позиція України вже узгоджена з США в особі Джона Кері. Буквально за годину, в ЗМІ, з"являється заява депутата російської Держдуми Іллі Пономарьова, який посилаючись на свої обізнані джерела в Кремлі, повідомляє, що Президент Росії Володимир Путін віддав наказ припинити поставки зброї російським терористам, воюючим на Донбасі. Враховуючи той факт, що в гебістській Росії єдиним джерелом інформації щодо планів Кремля може бути тільки ФСБ, можемо впевнено казати про факт спрямованого , контрольованного вкидання інформації через німецьку газету( посестра Ангела допомогла російським друзям?) Die Welt . Учора ввечері стало відомо, що у Києві перебуває і нардеп Єфремов та Пристюк, які віднедавна вважаються одними з головних спонсорів сепаратистських рухів на сході.

Під час допиту затриманий мер Стаханова, який є одним з лідерів сепаратистів Юрій Борисов зізнався, що так званий референдум "Луганської народної республіки" відбувся в місті за вказівкою голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова і тодішнього голови Луганської обласної державної адміністрації Володимира Пристюка.

Підозрілим є те, що проти Єфремова та Пристюка (проти яких вже є свідчення, як проти спонсора і організатора сепаратистських рухів на сході України) досі не порушено жодних кримінальних справ. Генпрокуратура мовчить.

Навіть попри те, що свідчень, даних проти нардепа – достатньо для того, аби заявити подання у Верховній Раді, про позбавлення його депутатської недоторканості та повноважень. Проте жодних подібних подань до ВРУ з боку Генпрокуратури не вносилося. АТО біля Луганська вже зараз перейшла у пасивну фазу, хоча не тільки Луганськ, а й передмістя, незважаючі на гучні заяви речників АТО, контролюються терористами. Київ вже не просто готовий, а, ймовірно, вже зараз веде перемовини з політичними і економічними елітами Донецька й Луганська. Тимчасом у Мінську має відбутись круглий стіл між Україною, Росією та сепаратистами, в якому Білорусь буде виступати третейським суддею. Експерти вважають, що даний захід, зокрема, покликаний вивести Білорусь з міжнародної політичної ізоляції, та вирвати її таким чином з-під впливу Російської Федерації.

Проте варто зазначити, що експерти не приділяють уваги іншому, відверто кричущому факту. Те, що на даних переговорах, за межами України, будуть присутні представники терористів – говорить або про помилку, або про умисне виведення сторони сепаратистів на міжнародний рівень. Це майже визнання державності самопроголошених республік. Вже зараз це є нічим іншим, як визнанням їх суб’єктами міжнародних перемовин. Чи не забагато честі для групок терористів? А чи все ж йдеться про ймовірне виконання їх вимог?

У будь-якому разі Україна розпочинає дані переговори і рішення про їх ведення приймається без участі українських військових, які реально воюють на Сході. За їх спинами політики зараз ведуть дивну політичну гру, яка для України, схоже, таки приречена на програш. Недарма усі країни цивілізованого світу не ведуть жодних перемовин з терористами.

Ганна СІНЬКОВА Для ІНФОРМАТОРА

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Подякували

Чому зразу того не розуміти, від війни добра не буде. Добре що хоч є адекватні люди.

Коли голова адміністрації Вася Пупкін дав наказ, а якийсь дизайнер чи художник його виконав, це не говорить про те, що дякує вся громада міста, хоча посил звичайно правильний, але не треба робити таких пафосних заяв та висновків

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Бойовики в Шахтарську обстріляли з “Градів” десантників 25-ї бригади військової частини А1126

Про це повідомляє Громадське.ТБ з посиланням на волонтерів, які допомагають цій бригаді, а також на самих військових.

За повідомленням, 21 боєць загинув, зокрема командир 2-го батальйону. Дуже багато поранених, точну кількість наразі назвати важко. Зараз їх вертольотами транспортують до Дніпропетровська.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Російські військові активізувалися на кордоні з Сумською областю

Про це в ефірі Еспресо.TV повідомив голова Сумської ОДА Володимир Шульга.

“Росія дуже активізувала свої дії саме на кордоні з нашою областю”, - зазначив губернатор.

За його словами, це виявляється в тому, що з’явилася велика кількість “провокативних речей, переміщень поряд із кордоном”. “Прикордонники постійно фіксують рух з того боку кордону”, - додав він.

“Сьогодні з’явилися за два кілометри від кордону нашого укріплені бойові позиції і надписи “Огневой рубеж”. Постійно безпілотники з’являються, і час від часу бойові гелікоптери в 500 метрах біля кордону патрулюють. Збільшилася кількість техніки, з’явилися радіолокаційні станції, які моніторять і слухають нашу територію, можливо, слухають наших чиновників, можливо, мене”, - розповів про ситуацію на Сумщині Шульга.

Ось чому поки там йдуть бої не ставити забора на інших ділянках кордону???? А потім казати ай не встигли, ой не треба...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Лідери терористів провели термінову нараду

2718 0 01.08.2014, 07:30 | Новости » Политика

Вчора, 30 липня, близько 10-ї ранку було зафіксовано нараду польових командирів у Краснодоні. Окрім командирів ДНР і ЛНР була присутня і російська сторона, зокрема координатор прикордонних сепаратистських сил, полковник ГРУ на псевдо Николай.

Про це повідомив у ексклюзивному коментарі ІНФОРМАТОРу Дмитро Снєгирьов.

Луганські сепаратисти зокрема підняли питання збройної інтервенції, адже впоратися з наступом української армії самотужки вони вже не можуть. Валерій Болотов звернувся до російського керівництва із заявою , в якій просить ввести на Луганщину російські миротворчі війська.

«Ми просимо ввести миротворчі війська на нашу територію для припинення винищення нашого народу. Нам потрібен мир, а не війна », - йдеться в зверненні. Проте ГРУшник їх заспокоїв – сказав що протриматись їм треба буде лише до 2-го серпня, натякнувши, що далі конфлікт з військового має перейти суто у формат політичних перемовин.

Варто зазначити, що протриматись до 2-го серпня сепаратистам буде неважко – вже зараз українські війська послабили наступ на Схід. А МЗС в особі міністра закордонних справ Клімкіна запевняє: "Ми не будемо атакувати міста Донбасу, тому що це викличе людські жертви. Контроль над ними буде відновлений через політичний процес ", - заявив міністр.

Відповідаючи на питання про політичні кроки, які може зробити Україна, він сказав:" Ми готові надати набагато більше свободи, але і набагато більше відповідальності (в регіони), дати політичну і економічну владу громадам "

Також міністр запевняє, що дана позиція України вже узгоджена з США в особі Джона Кері. Буквально за годину, в ЗМІ, з"являється заява депутата російської Держдуми Іллі Пономарьова, який посилаючись на свої обізнані джерела в Кремлі, повідомляє, що Президент Росії Володимир Путін віддав наказ припинити поставки зброї російським терористам, воюючим на Донбасі. Враховуючи той факт, що в гебістській Росії єдиним джерелом інформації щодо планів Кремля може бути тільки ФСБ, можемо впевнено казати про факт спрямованого , контрольованного вкидання інформації через німецьку газету( посестра Ангела допомогла російським друзям?) Die Welt . Учора ввечері стало відомо, що у Києві перебуває і нардеп Єфремов та Пристюк, які віднедавна вважаються одними з головних спонсорів сепаратистських рухів на сході.

Під час допиту затриманий мер Стаханова, який є одним з лідерів сепаратистів Юрій Борисов зізнався, що так званий референдум "Луганської народної республіки" відбувся в місті за вказівкою голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова і тодішнього голови Луганської обласної державної адміністрації Володимира Пристюка.

Підозрілим є те, що проти Єфремова та Пристюка (проти яких вже є свідчення, як проти спонсора і організатора сепаратистських рухів на сході України) досі не порушено жодних кримінальних справ. Генпрокуратура мовчить.

Навіть попри те, що свідчень, даних проти нардепа – достатньо для того, аби заявити подання у Верховній Раді, про позбавлення його депутатської недоторканості та повноважень. Проте жодних подібних подань до ВРУ з боку Генпрокуратури не вносилося. АТО біля Луганська вже зараз перейшла у пасивну фазу, хоча не тільки Луганськ, а й передмістя, незважаючі на гучні заяви речників АТО, контролюються терористами. Київ вже не просто готовий, а, ймовірно, вже зараз веде перемовини з політичними і економічними елітами Донецька й Луганська. Тимчасом у Мінську має відбутись круглий стіл між Україною, Росією та сепаратистами, в якому Білорусь буде виступати третейським суддею. Експерти вважають, що даний захід, зокрема, покликаний вивести Білорусь з міжнародної політичної ізоляції, та вирвати її таким чином з-під впливу Російської Федерації.

Проте варто зазначити, що експерти не приділяють уваги іншому, відверто кричущому факту. Те, що на даних переговорах, за межами України, будуть присутні представники терористів – говорить або про помилку, або про умисне виведення сторони сепаратистів на міжнародний рівень. Це майже визнання державності самопроголошених республік. Вже зараз це є нічим іншим, як визнанням їх суб’єктами міжнародних перемовин. Чи не забагато честі для групок терористів? А чи все ж йдеться про ймовірне виконання їх вимог?

У будь-якому разі Україна розпочинає дані переговори і рішення про їх ведення приймається без участі українських військових, які реально воюють на Сході. За їх спинами політики зараз ведуть дивну політичну гру, яка для України, схоже, таки приречена на програш. Недарма усі країни цивілізованого світу не ведуть жодних перемовин з терористами.

Ганна СІНЬКОВА Для ІНФОРМАТОРА

введення "миротворців-терористів" - це автоматично додаткові санкції + Крим як зона бойових дій+ тоді можна вже і війська нато задіювати.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

http://youtu.be/VGj20a6Wk2s

Bt5lc7aCAAAVZO1.jpg

Громацьке потихенько і впевнено скочується до рашкі новин залишилось звільнити Скріпіна і уаля

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Міноборони Росії оголосило про проведення у серпні-жовтні в усіх військових округах зборів за участю військовозобов'язаних, що перебувають у запасі

Про це повідомляє Еспресо.TV.з посиланням прес-службу Міноборони Росії.

"Підготовка за основними військовими спеціальностями <...> буде проходити протягом двох місяців безпосередньо у військових частинах і підрозділах", - повідомило військове відомство.

Серед зазначених військових спеціальностей - фахівці військ зв'язку, ракетних військ і артилерії, мотострілкових, берегових військ ВМФ, понтонно-мостових, залізничних та інженерних підрозділів, а також підрозділів матеріально-технічного забезпечення.

За інформацією Міноборони Росії, "запасників" будуть знайомити з новими і модернізованими зразками зброї, військової та спеціальної техніки. Тренування пройдуть і в ході стратегічного командно-штабного навчання "Схід-2014".

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хуйло "грає м'язами"

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

18+ издеваются над нашим :(

http://www.youtube.com/watch?v=UHJFMlSNxH4

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хуйло "грає м'язами"

це йому не допоможе- ні зміні жінки, ні ботокс, ні Крим, тільки психіатр і ізоляція.
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

dimmon ,нашо це відео запостив?На тому форумі,де ти його взяв,є хоч одне,де їхні так валяються?Немає,бо це і інформаційна війна теж,вчись у них.Жаль мінусувати не можу

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Президент України Петро Порошенко звернувся до Українців з нагоди 100-річчя від початку Першої світової війни

Звернення сьогодні оприлюднили сьогодні у прес-службі президента.

Текст звернення народимо повністю.

Шановні співвітчизники!

Сьогодні минає 100 років від початку глобального воєнного конфлікту XX століття - Першої світової війни, що забрала мільйони людських життів.

Майже вся територія України, розділена між ворогуючими імперіями, стала театром бойових дій. Змушені воювати у складі регулярних армій держав по різні боки фронту, українці мають свій скорботний рахунок величезних втрат у тій трагедії.

Важливий урок, який мусимо винести із кривавих подій початку минулого століття, полягає в тому, що лише незалежна, соборна та сильна держава є запорукою від братовбивчого протистояння у чужих війнах.

Перша світова, спричинений нею жовтневий переворот у Росії, боротьба проти більшовицької навали були нелегкими випробуваннями на міцність українців. Не зламали нашого прагнення до свободи та відновлення державності голодомори й репресії комуністичного режиму.

Нині ми знову змушені збройно обороняти незалежність від зовнішніх зазіхань, ламати імперські плани іншої країни.

Переконаний, що українці з притаманними їм волелюбством і патріотизмом зуміють відстояти свою державу, відновити та захистити її територіальну цілісність.

Ми прагнемо й надалі розбудовувати власну країну - рівноправного члена великої європейської родини, яка, пройшовши крізь полум'я воєн та інші лихоліття, вибрала шлях єднання, миру, демократії і прогресу.

Це наш обов'язок перед майбутніми поколіннями, перед пам'яттю загиблих співвітчизників.

Слава Україні!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

dimmon ,нашо це відео запостив?На тому форумі,де ти його взяв,є хоч одне,де їхні так валяються?

Есть. На том форуме где я его взял реально смотрят на войну, а не одним глазом. А того командира что послал эти две БМДхи без разведки под прямой выстрел на Танк террористов, надо в первую очередь под требунал. Или ты думаешь у нас все в ажуре и в розовых ленточках, каждый день по 5-10 парней 200тых и до 20 300ых (а половина из них без конечностей) как о курсе доллара рассказывают в новостях, уже как обычная новость.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

dimmon ,нашо це відео запостив?На тому форумі,де ти його взяв,є хоч одне,де їхні так валяються?

Есть. На том форуме где я его взял реально смотрят на войну, а не одним глазом. А того командира что послал эти две БМДхи без разведки под прямой выстрел на Танк террористов, надо в первую очередь под требунал. Или ты думаешь у нас все в ажуре и в розовых ленточках, каждый день по 5-10 парней 200тых и до 20 300ых (а половина из них без конечностей) как о курсе доллара рассказывают в новостях, уже как обычная новость.

Ні,я ЗНАЮ що в нас не все в ажурі.І про трИбунал згоден,якщо ВИНЕН командир.Я про відео сказав,можна ссилку дати на той*реально смотрящий на войну*форум,хто хоче той зайде і гляне.Тут люди в основному реально оцінюють ситуацію,так що твоє відео крім негативу нічого не викликає.
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Тут розповіли , що комбат з 51-ї за відпустку вимагає з мобілізованих , то магнітолу , то на мотоцикл скинутися і т.п.

Прізвищем не цікавився . Може ви щось таке чули ?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Порох походу знов буде іцінюювати переговори щоб не встигли добити терористів... План путіна в дії

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Тут розповіли , що комбат з 51-ї за відпустку вимагає з мобілізованих , то магнітолу , то на мотоцикл скинутися і т.п.

Прізвищем не цікавився . Може ви щось таке чули ?

за таке його треба зловити та з мішком на голові завести до Донецька чи Луганська і відпустити - з візиткою яроша в кармані.
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Поблизу Луганська терористи помилково вбили російського диверсанта, радника так званого «губернатора «ДНР» Павла Губарева, заступника міністра іноземних справ «ДНР» Олександра Посьолкова

Про це повідомляє Еспресо.TV з посиланням на УНН.

За даними розвідки, Просьолкова було вбито бойовиками з так званої «армії Південного-Сходу», яка підпорядковується ватажку луганських терористів Валерію Болотову.

«За попередніми даними, Просьолкова супроводжували автомобілі з невідомим вантажем. На колону було вчинено напад терористами «ЛНР», котрі скоріш за все вирішили, що це колона сил АТО. В ході стрілянини загинуло декілька терористів, в тому числі й Просьолков. Це вже виявили по факту», - повідомили в штабі АТО.

Як зазначили у штабі, такі напади на колони автомобілів не рідкість. «Завдяки діям сил АТО терористи почали повністю втрачати комунікацію між собою, тому-то й нападають один на одного, на автоколони, грабують та вбивають один одного», - повідомляють силовики.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Тут розповіли , що комбат з 51-ї за відпустку вимагає з мобілізованих , то магнітолу , то на мотоцикл скинутися і т.п.

Прізвищем не цікавився . Може ви щось таке чули ?

Треба бути геть недалекою людиною, щоб вимагати хоч щось від людей, в яких автомати в руках. Хоча, припускаю, що в сільських дядьків можна видурити багато чого. На днях з дружиною згадували, як у неї на роботі (Торчин) люди дякують директору за зарплату. Ніяк з них той кріпацький дух не виб'єш.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

видалив дубль

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ось зародження лугандонів.

Як майбутні терористи з «ДНР» тренувалися в 2009-му

http://espreso.tv/news/2014/08/01/yak_maybutni_terorysty_z_dnr_trenuvalysya_v_2009_mu

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ось зародження лугандонів.

Як майбутні терористи з «ДНР» тренувалися в 2009-му

http://espreso.tv/ne...lysya_v_2009_mu

Ще 2006 року

http://novosti.dn.ua/details/36428/

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.




×
×
  • Створити...