Війна, ч 2

[Ura]

[Тарас23]

Кордон з ворогом треба повністю перекопати і замінувати, поставити танки і стріляти в кожного хто полізе. Але перед цим треба попередити українців які знаходяться на ворожій території.

[Dieselsmart]

Вашингтон відправляє групу військових радників в Україну.

Про це заявила офіційний представник Пентагону Ейлін Лайнез, передає Укрінформ.

Як повідомляється, радники прибудуть для "оцінки та розробки програм практичної взаємодії між збройними силами США і України".

"Група американських військових радників незабаром вирушить в Україну для оцінки середньо- та довгострокових потреб у межах реформ військової сфери", - зазначила Лайнез.

За її словами, проведення цієї оцінки є першим кроком, який допоможе "сформувати та запустити міцну програму в рамках зусиль США підтримати українські війська шляхом проведення навчань, підвищення освіти й надання допомоги".

Лайнез нагадала, що високопоставлені чиновники міністерства оборони США на цьому тижні вже мали зустрічі у Києві з українськими колегами.

Сторони обговорили можливі шляхи "зміцнення довгострокової співпраці двох країн у сфері оборони, щоб допомогти Україні побудувати високоефективні збройні сили та оборонні інститути".

[Smith]

???? Це що...??!! Індульгенція Єфремову, Ахметову та іншим покидькам, їхнім спільникам?

Порошенко хоче припинити бої на Сході України. На цьому тижні

Вогонь на сході України необхідно припинити на цьому тижні.

Про це заявив президент України Петро Порошенко на засіданні тристоронньої контактної групи з реалізації мирного плану з наведення миру і спокою на сході України, - передала прес-служба президента.

"Ми повинні на цьому тижні припинити вогонь. Для мене кожний день, коли вмирають люди, кожний день, коли Україна платить таку високу ціну, є неприйнятним", - підкреслив президент.

За його словами, необхідно відновити роботу державного кордону України.

"Для того, щоб гарантувати безпеку кожного громадянина України, який мешкає на Донбасі, незалежно від того, які політичні симпатії він має", - зазначив Порошенко.

Глава держави запропонував проводити засідання тристоронньої контактної групи щодня для аналізу зробленого та координації подальших дій з реалізації плану мирного врегулювання на сході України.

На зустрічі були присутні від України посол України в Німеччині Павло Клімкін, спеціальний представник Генерального секретаря ОБСЄ Хайді Тальявіні та посол Російської Федерації Михайло Зурабов.

[Skorpio76]

???? Це що...??!! Індульгенція Єфремову, Ахметову та іншим покидькам, їхнім спільникам?

Порошенко хоче припинити бої на Сході України. На цьому тижні

Вогонь на сході України необхідно припинити на цьому тижні.

Про це заявив президент України Петро Порошенко на засіданні тристоронньої контактної групи з реалізації мирного плану з наведення миру і спокою на сході України, - передала прес-служба президента.

"Ми повинні на цьому тижні припинити вогонь. Для мене кожний день, коли вмирають люди, кожний день, коли Україна платить таку високу ціну, є неприйнятним", - підкреслив президент.

За його словами, необхідно відновити роботу державного кордону України.

"Для того, щоб гарантувати безпеку кожного громадянина України, який мешкає на Донбасі, незалежно від того, які політичні симпатії він має", - зазначив Порошенко.

Глава держави запропонував проводити засідання тристоронньої контактної групи щодня для аналізу зробленого та координації подальших дій з реалізації плану мирного врегулювання на сході України.

На зустрічі були присутні від України посол України в Німеччині Павло Клімкін, спеціальний представник Генерального секретаря ОБСЄ Хайді Тальявіні та посол Російської Федерації Михайло Зурабов.

Схоже президент дає себе "розвести як лоха". Не для того терористи прибули на Донбас та приперли з собою величезну кількість зброї, що б припиняти вогонь. Скільки можна вестися на пастки рашки? Зурабов спеціально присланий, що б зв"язати руки силовиків "мирними" безтолковими переговорами.

Навпаки потрібно поситили авіарейди та артобстріли. Схоже такі дії військових досить дієві. А коли терористи "дозріють", приймати їх у полон, не припиняючи знищувати тих, хто продовжує воювати.

Такі "мирні шмарклі" лише затягують час та погіршують і так погану ситуацію.

Дуже помилкова думка у президента, що можна різко припинити війну і вже з завтрашнього дня не гинутимуть силовики. Нажаль, за 10 днів активних дій може загинути менше військових, ніж за 1-2 роки "мирного врегулювання". Та публіка на сході добре реагує лише за силу.

[Smith]

Якщо ПОП вирішив домовлятися з сепараторами та РФ, то тоді зрозуміла присутність на інавгурації Єфремова, Ахметова та іншої швалі.

Бл*дь, як не хочеться повторення серіалів 2005 року "Любі друзі" та "Просрані надії".

[Ko3bMa]

Бл*дь, як не хочеться повторення серіалів 2005 року "Любі друзі" та "Просрані надії".

Цього разу сюжет буде більше нагадувати детектив, ніж попередній триллер з отруєнням.

[Smith]

Про АТО - це якийсь сюр:

Як я був "терористом"

Їдучи в Ізюм, я не збирався на війну: все одно не відрізняю БТР від БМП. Мене цікавили винятково соціальні аспекти. Настрої, особливо мирного населення. І я уявити не міг, що за розмову з солдатами біля сільмагу мене вважатимуть шпигуном.

Тепер я знаю, що таке "яма". Непросто поснідати, коли ти в наручниках, а очі й верхня частина голови замотані непрозорим скотчем. Але треба, до того ж швидко. Ти не знаєш, скільки ще тебе триматимуть. Тобі болить між очима і під ребрами. І тільки тут ти розумієш, що це війна.

- Ми повинні були все перевірити, - каже голос, бо очі зав'язані. – Сподіваюся, ви розумієте, що це було необхідно.

- Я розумію.

- І скажіть усім, із ким ви там спілкуєтеся, щоб у зону АТО так просто не їхали. Тільки з конкретною метою, тільки в конкретне місце.

Ізюм: мирний тил

Ізюм – містечко Харківської області, біля якої стоять українські війська.

43-рычний Анатолій зі Слов’янського району повертається з заробітків із Москви і вранці не може проїхати через закрите КПП.

- Мне бы только добраться. И будем с женой думать, что делать дальше. Куда мне деваться? Брать детей, жену и снова все начинать с нуля.

У нього троє дітей. Він десять років тому переїхав під Святогірськ із Донецька через екологічні причини. Анатолій як колишній екологічний активіст вважає, що "Слов’янськ повстав" через плани видобувати поряд сланцевий газ:

- Правда, потом сюда действительно несколько российских диверсантов пробралось, – каже він. – Но сначала все было из-за сланцевого газа. Протестовать еще при Януковиче начали.

- А при чем тут нынешняя власть? – не розумію я його логіки.

- Так они ж сказали: нам российский газ не нужен. А если здесь начнут добычу – по Донцу пластмасса потечет вместо воды, – переконує мене Анатолій.

Після початку АТО в Ізюмі з’явилися люди зі Слов’янська. За даними райдержадміністрації, таких у місті близько двохсот. Окрім того, люди виїжджають самостійно й не звертаються по допомогу. Я бачив в електричці кількох, які їхали в село до родичів. Іще інші мають дачі вздовж Донця й переїхали туди. Проблем із виїздом зі Слов’янська для цивільних практично немає: на КПП, де я був свідком, лише перевіряють документи й багаж.

У багатьох ізюмчан, з якими говорив, є родичі в Слов’янську.

- А что нам о них думать, – відповідає 49-річний Юрій на моє запитання про ставлення до ДНР. – Мы такие же, как они.

- Вы с оружием не воюете, – заперечую.

- Это да, – чухає голову Юрій і замовкає.

"Армия як армія" та "правосєки" в погонах

Я запитую в Ізюмі знов і знову, як ставляться до армії. Негативно ставляться переважно люмпенізовані люди, інтелігентніші ж кажуть:

- А как к ней относиться? Армия как армия. Это правительство мы не любим.

Попри нелюбов до Києва, агресії місцевого населення до солдатів на місцях практично непомітно. Вояків переважно жаліють: "Вони тут не з власної волі". Жінки називають військових "солдатиками". В перші дні носили їжу.

Юрій Шелест, керівник апарату Ізюмської райдержадміністрації

- Просто тих, хто проросійський, більше видно, вони вважають за потрібне висловитись. А проукраїнські люди більше роблять, аніж говорять.

Самих солдатів у місті мало. Один із тих, з ким вдалося поговорити, просив знову згадати про відому тему 95-ї житомирської бригади десантників: мовляв, за документами вони перебувають на навчанні, а по факту тут, на передовій. І гинуть. Того дня загинуло ще двоє.

Серед інших, із ким я встиг поговорити до затримання, настрій бойовий. Стверджували, що досі не зачистили місто лише тому, що не було чіткого наказу. "Але там Чечня", – казав один із десантників-контрактників. На прохання уточнити, знизав плечима: "Ну, там є чеченці. І взагалі".

Не всі налаштовані по-бойовому. Один просив назвати його прізвище, бо він давно мав бути комісований, у нього маленька дитина – двох років немає. Я дивився на нього, й хотілося плакати від безсилля: він думає, що я можу йому хоч чимось допомогти?

Уранці КПП було закрите, і я встиг обійти весь Ізюм. Інтерв’ю в райдержадміністрації, vox populi на вулицях. Побував навіть на вході в найцікавішу частину в місті, де, за чутками, стоїть "Правий сектор". Попри "секретність", усе місто знає, де розташовані підрозділи українських сил. Мене провели прямо до спорткомплексу за зарослями кущів у глибині парку.

Звісно, "Правий сектор" виявився брехнею. Там стояли полтавські міліціонери – звичайні оперативники та ППСники. Ввечері вони часом виходять у парк, у майках і тапочках, п’ють пиво, лузають насіння. Багато хто підкачаний і з короткою стрижкою. В Києві таких, не розбираючись, записали б у "тітушки", ну а тут – "правосєки".

Село і люди

КПП відкрили, але автобус на потрібне село так і не пустили. Село спеціально не називаю, хоча на місцях все одно всі все знають. Поїхав на таксі. Думав наївно: поспілкуюсь із селянами, потім ще раз – учетверте – подзвоню прес-секретарю, підійду до КПП табору, поговорю з солдатами, потім посплю – і назад.

Подзвонив сільському голові, він поселив мене в поштарки. Залишив у неї речі і пішов до людей.

Цікаве ставлення до армії. З одного боку, крім, власне, голови, селяни проти того, щоб тут стояли солдати. У них діти в дитсадку (до речі, обладнаному пластиковими вікнами за спільною програмою Євросоюзу та ООН), а поряд тепер постійно стріляють. У багатьох, знову-таки, родичі у Слов’янську й районі. З іншого боку – солдатам, знов-таки, носили їжу в перші тяжкі часи. Дівчата й розлучені жінки з солдатами фліртують.

- Ты смотри, – застерігає одна жінка іншу, розлучену. – А то солдатики – народ дружный. Один слезает, другой залезает.

Та сміється в кулак. Ввечері в неї побачення.

- К тебе? – питає подруга.

- Нет, на кофе вон там, – показує на сільмаг. – На кофе, все по-честному.

Навпроти сільради – звісно, сільський магазин. І там на терасі є солдати. Дехто нетверезий. Згадується розповідь одного з керівників АТО, що найтрагічніша історія з українськими військовими під Волновахою сталася через 10 ящиків горілки, які хлопцям завезли напередодні.

Ці хлопці в селі під Ізюмом сміються. І тут патруль.

Мене забрали разом із солдатами прямо біля магазину, як "незрозумілого".

Солдатів повели під трибунал, мене в "яму" до з'ясування особи. В списку акредитованих мене не знайшли.

Я був упевнений, що акредитований. Із редакції подзвонили в прес-службу СБУ, там дали інструкції. Відіслали копію паспорта, офіційний лист із печаткою. І я поїхав в Ізюм, як робив би в мирний час. Я попереджав прес-секретаря, що приїду в село, і не отримав заперечень. "Працюйте за власною програмою, тільки не потрапляйте в незрозумілі ситуації, як такі-то і ще отакі-то", – сказав мені він. Не знаю, про що це він, подумав я тоді, але я ж нікуди не ліз.

Помилка номер один: не отримав офіційної письмової цедули. Помилка номер два – спілкування з прес-секретарем тільки по телефону, без особистої зустрічі.

Утім, як виявилось потім, подібне стається і зі спеціалізованими військовими кореспондентами, які постійно на місці й мають усі можливі види акредитації. Комусь не дають працювати, когось б’ють через підозру роботи на ворога: Аркадій Бабченко – лише один із них , і теж не перший. Таке стається і з тими, хто постійно працює з "нашого" боку. Як потім скаже мені контррозвідник у масці, "а на войне, как на войне".

Журналісти – це жирні зелені мухи

Військовий патруль забрав мене в машину "за компанію" з солдатами. Командир патруля спершу хотів вигнати мене, а тоді передумав – забрав документи й посадив знов у машину. Я записав це в плюс нашій армії: справді, як це – не перевірити?

На КПП забрали фотоапарат і телефон. Теж логічно. Зав’язали очі й повели. Теж логічно: щоб не бачив, як обладнаний табір. Я сказав, де зупинився і якому з прес-секретарів дзвонив. Думаю, зараз перевірять і виведуть назад. У рюкзаку, який залишив для безпеки (щоб не думали, що там зброя) є додаткові посвідчення Спілки журналістів і військовий квиток. Усе легко перевірити.

Але мене привели в місце, яке серед знаючих називається "яма", хоча це було підвищення. Схоже, машина. І чую, що крім мене, в ній є ще хтось. Дихає. Мене попередили:

- Не розмовляти, а то буде застосовано фізичну силу.

Коли мене вивели і вперше вдарили, я навіть не зрозумів.

- У меня гибнут ребята! – пояснив мені голос.

У наметі мені розв’язують очі. Навпроти – люди в масках, з автоматами, ножами. Починається допит. Дивна гра: з одного боку, не вірять, що я журналіст, і питають, хто мене завербував. З іншого, окремо б’ють за журналістику.

Это журналисты виноваты, что гибнут мои ребята. Знаешь, как это происходит? Появляются идейные, как ты, и начинают раскачивать страну, – як потім виявиться, це про Майдан. – И журналисты. Если бы не журналисты, ничего этого бы не было. Это из-за тебя гибнут мои ребята.

Усе звідкись знайомо: щоб виправдати жорстокість, тебе роблять особисто винним.

Це не все. Щоб виправдати її, людину треба дегуманізувати (за розумні слова мене теж окремо битимуть). Дегуманізувати – означає зробити "не-людиною":

- Знаешь, есть такая жирная зеленая муха. Говорят, она чует труп за сорок километров. И журналисты такие. У меня как только гибнут ребята, так сразу появляются журналисты. Ты сюда приехал делать имя на смерти моих ребят. Ты сначала сделай что-то для страны, а потом начинай писать.

Які закони?

В якийсь момент, лежачи на землі після того, як мене збили з ящика ударом берца в живіт, я таки запитав:

- Ви ж працюєте на українську державу. Тут що, закони не діють?

- Какие законы? Тут наших ребят убивают!

Закон один – військовий час. Але водночас не залишає відчуття, що все відбувається за інструкціями. Просто це інструкції воєнного часу замість мирних законів. Просто нам не кажуть, що тут війна: її називають "АТО".

Б’ють без садизму, дозовано і так, щоб нічого не зламати: по вухах, по животу, по вилицях, по шиї. Все решта – залякування. Лякають відрізанням вух, відрізанням сосків. Стріляють над вухом. Змушують за три секунди відповісти, "хто тебе завербував", із дулом пістолета в роті.

І ти все розповідаєш. Якби було що – розповів би все. І про ФСБ розповів би, і про ГРУ розповів би. Пройшлися по біографії й виявилося: можливо, я працюю не на Росію, а на ЦРУ. Як-як називалась та книжка Едварда Саїда, яку ти переклав на західний грант? Ах "Гуманізм і демократична критика"? Окремий удар за "гуманізм" і окремий за "демократичну".

Коли тобі приставляють до потилиці дуло автомата й питають, яку ти сповідуєш релігію, розумієш, що найгірше для країни сталося з нами за останні півроку - знецінення людського життя. Якщо смерть Нігояна чи Вербицького викликала хвилі обурення, то тепер – одним більше, одним менше...

В якийсь момент тобі здається, що логічним продовженням буде справді застрелити тебе й вивезти на той бік: мовляв, це зробили сепаратисти. Після побоїв це навіть не страшно, скоріше образливо. І в голові фраза "ні за х** собачий". Страшно навіть не за себе, а за рідних: тобі буде вже все одно, а їм – ні.

Спасибі, що армія

Дружина знайшла в моїй "електронці" контакти всіх прес-секретарів і вийшла-таки на того, з ким спілкувався я. Поки мене погрожували "передати десантникам", прес-секретар уже заспокоював дружину: "Не переживайте, він не у терористів, а в армії".

Бо вони все ж якось перевірили мене, хоча стверджували, що "ніхто мене не знає". Навіть у найгірші моменти я був радий, що це – армія. Можливо, працював стокгольмський синдром: я майже любив головного в масці, який мене допитував, у ті моменти, коли ми для перепочинку співали українські народні пісні. Можливо, я навіть у найгірші моменти розумів: тут дисципліна й рішення про мою долю прийматиме не виведений із рівноваги автоматник, а якийсь втомлений генерал. Я був радий і досі радий, що це була армія, а не якийсь самодіяльний загін.

Я підписав документ, що не маю претензій до дій службовців АТО. Й хоча підписував його під дулом автомата – я справді не маю претензій до конкретних дій конкретних службовців.

Бо, знову ж таки, розумію: усе відбувалося за інструкціями, які зараз діють замість закону. Просто ми, "цивільні салабони" (як мене назвали), не усвідомлюємо, наскільки війна відрізняється від миру – в тому числі для "мирного" населення. Навіть якщо цю війну називають АТО.

"Журналіст" – це все-таки привілейований статус. Мене було дуже легко перевірити. Мене відпустили через ніч. "Номер перший", який дихав у камері поруч, там уже довго. Я не знаю, хто він і за що він там: я боявся дізнатися зайве про іншу людину, щоб із мене не вибили цю інформацію. Знаю лише, що "номер перший" піднімав і тримав переді мною відро для сечі, щоб я торкнувся пальцями краю відра, щоби зміг влучити з зав’язаними очима і зв’язаними руками.

Інші люди

- Ти що думаєш, усі терористи ходять з автоматами і в кирзаках? – саркастично питали мене під час допиту.

До того, як стати "військовополоненим" і після я спілкувався з цивільними, що повтікали зі Слов’янська та Слов’янського району. Інших – підслуховував. Між собою вони часто називають терористів зі Слов’янська – "патріотами". Це інформація для роздумів про те, чому армії буде тяжко повністю "зачистити" регіон від терористів. А я думаю про те, що відбувається під час допиту таких цивільних, якщо вони потрапляють під допит. Як їм довести, що вони – не терористи?

З іншого боку: солдати української армії, які постійно ризикують життям. У голосах рядових, які водили й охороняли мене, відчувалося співчуття. А з іншими я спілкувався до затримання. У когось "бойовий дух" високий. Багато хто зі старших, заявляли мені контррозвідники, прийшов тому, що їх покликали командири рот. А хтось називає своє прізвище і каже, що давно демобілізований, а тут його знову призвали, й він уже був у "цій Чечні" під Слов’янськом і більше не хоче.

Коли я дивлюся зараз на сонце в Києві, все здається таким далеким і нереальним.

Найважче усвідомлювати: те, що сталося зі мною, – хоч і найгірше в моєму особистому житті (не так побої, як погрози "повільною смертю" і т.п.), але це – тільки малесенький епізод із хепі-ендом на тлі того, що відбувається загалом. Із багатьма людьми, в тому числі цивільними, невинними, відбуваються і продовжать відбуватися значно гірші речі.

Я ніяк не можу оформити все у стрункий текст. Цивільні біженці, що підтримують терористів. До скількох цивільних жервт може призвести зачистка? Контррозвідники, які кажуть, що винні в усьому – Майдан і журналісти. Випадкові люди, які потрапляють у полон. Є ж сотні людей у полоні терористів, упевнений - у полоні терористів значно гірше. Непередбачуваніше.

Й усе це погрожує стати систематичним.

Ті, хто думає, що знає правильний вихід, просто нічого не розуміє. В якийсь момент між побоями я просто сидів, дивився у брезентову стінку військового намета й бурмотів: "Не можу повірити. Не можу повірити". Я не можу повірити, що це відбувається в Україні.

Я пробую, пробую – й ніяк не можу оформити все у стрункий текст, як умів раніше. Я тільки у тисячу разів глибше зрозумів одне стародавнє побажання:

Мир вам!

[Skorpio76]

Бл*дь, як не хочеться повторення серіалів 2005 року "Любі друзі" та "Просрані надії".

Цього разу сюжет буде більше нагадувати детектив, ніж попередній триллер з отруєнням.

І не виключена громадянська війна, адже не секрет, що батальйони типу Донбасу укомлпектовані переважно західняками та хлопцями з Центральної України. Ситуація, коли їм вчергове заборонять стріляти і змусять стояти живими мішенями через 1-2 дні підніме країну і позбавить чергового пристосуванця престолу.

[moZok]

всепропалики і ай-яй-яйники може дамо Президенту шанс??? Трохи більше чим сутки людина на посаді....

ПиСи. От ватники виють, що американці стоять за Порошенком... Хто зна де правда... Може є такі важелі що не дадуть просрати неньку-Україну...

[nemo]

Невже порох стане теперішнім полуботьком? Який за баблос все просрав і закінчив у вязниці?

Хоча може ми не все знаємо.

Але якщо буде перемиря, то кордон потрібно рити вже не там де він є.

Надіюсь вони це розуміють, або на знову розведуть і краіну розвалять на шматки.

Мало того - це може дати час, щоб ті уроди розповзлись скрізь, і буде як в раісі.

[Ko3bMa]

Про АТО - це якийсь сюр:

Чого звинувачувати рядових, якщо вищі офіцери - гнилі?

[Skorpio76]

Невже порох стане теперішнім полуботьком? Який за баблос все просрав і закінчив у вязниці?

Хоча може ми не все знаємо.

Але якщо буде перемиря, то кордон потрібно рити вже не там де він є.

Надіюсь вони це розуміють, або на знову розведуть і краіну розвалять на шматки.

Мало того - це може дати час, щоб ті уроди розповзлись скрізь, і буде як в раісі.

Справді тривожні новини. Путлєр наказав посилити кордон з Україною і в той же час через старий кордон туди-сюди їздять бойовики як у себе вдома. Можливо він мав на увазі новий кордон???

Цікаво хто піде до розрізнених груп терористів і благатиме "Хлопці, припиніть стріляти"??? І хто наважиться заявити при цьому "Хлопці, їдьте назад у рашку"???

Аби не було так, що нищать продукцію Рошен не лише на сході, але й на Заході України.

[Pegas]

Порошенко хоче припинити бої на Сході України. На цьому тижні

Не вже Порох здасть наших солдатів?

[Smith]

По заяві ПОПа:

Наші війська зупиняють вогонь, тобто, активну фазу. Сепаратори продовжують обстріли з НОНИ, ПЗРК, ПТУРСів, стрілкової зброї і т.д. Неминучі смерті наших. Не можуть застосовувати силу. І що далі?

Перемовини з ким: з російськими найманцями, "кадировцями", людьми Ахметова-Єфремова? З ким?!

На днях говорив з людьми з КМДА - народе, нічого не помінялось - люди Черновецького, Гереги, регіоналів - всі при владі в Києві. Кличку поставили умови: виконуєш наші, порошенківські-"солодкі", вимоги - тоді об'єднуємо посади мера та голови КМДА шляхом протаскування відповідного закону через ВРУ. Якщо ні - так ці посади і лишаються окремо. Ніби Кличко погодився.

ПОП прийшов до влади на "старі колії" Системи.

Мені шкода хлопців з Небесної Сотні.

Нас лякають тим, що третій Майдан розвалить країну. Але ця система не тільки розвалить країну, а й зітре її з політичної карти Європи. Генералам з МО посрать на АТО та смерті наших хлопців - це ж так класно "розпілять" бабло з 565: кому война, а кому мать родна.

До кінця квітня-початку травня "рішали" в києві не могли займатись своїми звичними справами - рєшать. Тепер все повернулося на "круги своя" - люди, які були при ВФЯ так і залишились при своїх посадах, і далі займаються своїми корупційними схемами.

Бл*дь, ну за що нам таке?!

P.S. Соррі за частковий оффтоп.

[Dieselsmart]

Вопиющий случай описал в Facebook журналист Юрий Бутусов.

«Сидит один уважаемый всей страной человек у гостиницы с друзьями в центре города (Днепропетровска, - ред.) - после концерта. К ним подъезжает наряд патрульно-постовой службы. Смотрят, мол, что за люди. Им сказали, что все в порядке, не шумим, мол, порядок не нарушаем, и традиционно дружелюбно напоследок: «Слава Украине!» А сотрудники милиции в ответ - матюки... Их пытались переубедить - мол, ваши товарищи, милиция сражается за Украину, а вы-то чего? Не дошло. «Мы воевать не пойдем, нам Путин ничего плохого не сделал...», - написал он.

И добавил, что на следующий день оба предателя в погонах были изгнаны из милиции – с позором.

«Теперь они просто два неудачника - без службы, без права на пенсию. Вам нет дела до своей Родины? Теперь она вас не держит», - заключил журналист.

[Skorpio76]

По заяві ПОПа:

Наші війська зупиняють вогонь, тобто, активну фазу. Сепаратори продовжують обстріли з НОНИ, ПЗРК, ПТУРСів, стрілкової зброї і т.д. Неминучі смерті наших. Не можуть застосовувати силу. І що далі?

Перемовини з ким: з російськими найманцями, "кадировцями", людьми Ахметова-Єфремова? З ким?!

На днях говорив з людьми з КМДА - народе, нічого не помінялось - люди Черновецького, Гереги, регіоналів - всі при владі в Києві. Кличку поставили умови: виконуєш наші, порошенківські-"солодкі", вимоги - тоді об'єднуємо посади мера та голови КМДА шляхом протаскування відповідного закону через ВРУ. Якщо ні - так ці посади і лишаються окремо. Ніби Кличко погодився.

ПОП прийшов до влади на "старі колії" Системи.

Мені шкода хлопців з Небесної Сотні.

Нас лякають тим, що третій Майдан розвалить країну. Але ця система не тільки розвалить країну, а й зітре її з політичної карти Європи. Генералам з МО посрать на АТО та смерті наших хлопців - це ж так класно "розпілять" бабло з 565: кому война, а кому мать родна.

До кінця квітня-початку травня "рішали" в києві не могли займатись своїми звичними справами - рєшать. Тепер все повернулося на "круги своя" - люди, які були при ВФЯ так і залишились при своїх посадах, і далі займаються своїми корупційними схемами.

Бл*дь, ну за що нам таке?!

P.S. Соррі за частковий оффтоп.

Згідний. Але якщо буде підстава військових, не виключаю військово бунту.

[amadey777]

все ще воюємо?

[Pegas]

Не можна давати спуску колорадам на сході. Те, що Порох хоче зробити - це зрада наших солдат!

[zaHARE]

А тим часом:

http://www.ukridea.org

https://www.facebook.com/kordon10m

Тра збирати цемент потроху)))

[Smith]

Слов'янськ сьогодні: