Перейти до змісту

Військовий аеродром та 51-ша механізована бригада - потрібна допомога


Андрій Віталійович

Рекомендовані повідомлення

да. Бригада буде переформатовуватись в нову. Вважаю, що це вірне рішення. Так як втрати по особовому складу та техніці складають понад 60%. Таким способом ми швидше станемо в стрій учасників АТО.

Весь інший брЕЕд щодо печатки і Те Пе. БіБіСі всьо цьо. Як би сказав Станіславський - нЄ вЄрю!!!

дійшла інформація, що 51у бригаду розформовують, це правда?

слухи дійшли і про те, що один із "нашальніків" В.-Волинської ВЧ взяв кредит на авто, взяв печатки і важливі документи та свалив до РФ, після чого й вищесказане сталось, хто що чув.

Пи.Си. Не всю тему читав, не судіть строго.

ну а те що свалив до РФ теж брехня?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 269
  • Створено
  • Остання відповідь

Саня, то ти в Луцьку? Бачив, шо Серватович вернувся, ти теж???

сьогодні тут. завтра в Володимирі вже

да. Бригада буде переформатовуватись в нову. Вважаю, що це вірне рішення. Так як втрати по особовому складу та техніці складають понад 60%. Таким способом ми швидше станемо в стрій учасників АТО.

Весь інший брЕЕд щодо печатки і Те Пе. БіБіСі всьо цьо. Як би сказав Станіславський - нЄ вЄрю!!!

дійшла інформація, що 51у бригаду розформовують, це правда?

слухи дійшли і про те, що один із "нашальніків" В.-Волинської ВЧ взяв кредит на авто, взяв печатки і важливі документи та свалив до РФ, після чого й вищесказане сталось, хто що чув.

Пи.Си. Не всю тему читав, не судіть строго.

ну а те що свалив до РФ теж брехня?

ці питання не до мене. людини немає. Де він, живий чи мертвий - нехай риє військова прокуратура.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

Роман Мартинюк

19 год ·

Зупинився на мить... Проминуло три тижні. Озирнувся довкола. Майже пусто кругом. Пригадую, що було. Вме перемішалось. Гортаю свою сторінку, від самого початку...

Зареєструвався 26 червня 2009 року. На свій день народження. Чому так - не пам'ятаю. Перший "друг" Anatoliy Lapiy. Певно разом були... Згодом, через три роки 01.04.2012р з'явився наступний Ігор Подзізей. Чому саме в цей жартівливий день - не знаю.

Перший допис аж цієї весни - 4го березня. Не часто... Не придавав значення соціальним мережам. Продавав людям компи та трафік, але сам не надто любив користуватись.

Але наступив той день, коли мене прорвало. 16го березня цього року. Збори у підвалі, в кабінеті основ захисту Вітчизни 1ї школи. Прийшло біля 50ти чоловік. Запрошені та незапрошувані. Заболіло в душі за Україну, за Крим. Вперше так заболіло по справжньому. Війна. Я вимовляв це слово тисячі разів, коли воно мене не стосувалось. Від того дня війна прийшла й по мене.

Вирішили діяти. Просто вночі після зборів пішли до комбрига. Нас було менше десятка. Так все для нас почалося.

18го березня замовив актовий зал РБК. Запросили людей. Було чоловік біля 200. Поговорили. Зібрали перші 20 тисяс готівкою. Люди від понеділка вже ремонтують техніку. Ми від середи почали привозити їм запчастини... На сторінка ФБ засвітили банер, телефони, номер картки Ірина Деркач. Починали з нуля. Незадовго на контакт вийшов Andrew Zhilin - підключив статистику по картці на свій сайт. Не соромно. Багато інших теж тепер користуються.

На початку квітня у комбрига на столі вже був офіційний звіт по благодійних надходженнях. Лише документальні і тільки крупні. Там було число у понад 1 млн.грн. Відверто скажу, не всі наші. Добрі люди допомагали великими сумами. Ми за готівку латали дрібніші проблеми там, де рвалось...

Місяць тривав ремонт військової техніки. Сотні людей щоденно ходили в бригаду, немов на роботу. Темпи були вражаючі. Слава про добровольчі загони механіків з Волині ширилася у Збройних Силах. Комбригу 51ОМБР заздрили. Просили прислати людей в інші частини... Добре знали про це й генерали, але на контакт не виходили. Ще й досі так триває...

І потім вона настала МОБІЛІЗАЦІЯ. За один тиждень в 51у бригаду із різних областей, що ходять під ОК Північ привозили новобранців аж 4.000! І це в голі порожні казарми. Мирний штат бригади становив біля 700 військових, які жили вдома, але ніяк не в казармах. Бригаду планували ліквідувати. В наявності було аж 428 матраців, які завбачливо готували для тербату "Волинь". Про мобілізацію ніби ніхто і не знав... Розмістити людей було просто ніде. Відтоді займались матрацами, спальниками, дошками, нарами, соломою...

Довго так тривати не могло. Саме тому на свято Вербної неділі у неділю 51ОМБР маршем вирушила на РУТЦ. Колони техніки тягнулись і стояли від Володимира до Луцька, і від Луцька до Рівного. Диміли, пихтіли, їхали і ночували просто неба. Близько тисячі одиниць колісної техніки вирушили в рейс ВПЕРШЕ за 10-20 років, як яка машина. Гусянка грузилась на рампі в Овадно. Умови аналогічні.

Ну й почалося. Великдень. Солдати-селяни. Комбриг благав родичів не привозити їм горілку. Але сила традицій непереборна. Під пильним оком командування ОК Північ, яке базується у Рівному, за 30 км від полігону, окремі мобілізовані вже проявляли чудеса винахідливості у пошуках оковитої. І не безуспішно. За 4-ри тижні в польових умовах бригада такої кількості повинна була виконати бойове злагодження від рівня взводу до рівня військового з'єднання. Піхота стріляла з автоматів, танкісти із танків, артилерія із гармат, реактивна із градів... У підсумку генерал Колєснік підписав задовільну оцінку стану боєготовності бригади вцілому...

Десять разів, майже через день мій бусик курсував за якихось 150км від дому на РУТЦ. Всі розуміли, прийде війна і буде пізно. Всі поспішали. Підганяли благодійників та спонсорів, просили зачекати кредиторів...ще трохи і ми їх не дістанемо, треба встигнути все зробити поки вони ще тут!

У травні для нас все мало завершитись... Але не так сталось. Довелося ще й їздити у Костопіль, де на залізничній станції грузились ешелони на війну. Проводжали своїх. В той час їх змусили зірвати всі погони та шеврони. Люди людей розрізняли лише в обличчя. Пам'ятаю здивованих місцевих жителів, які вже вирішили, що то москалі прийшли...навіть перепитували "хлопці, а ви хто?"

Поїхали. Один ешелон, другий, п'ятий. Із трьох батальйонів поїхав перший і третій. Другий лишився на полігоні. Куди їдуть - не відомо нікому. Лише перші, які вже розгрузились у Межовій Дніпропетровської області і стали табором у Дачному повідомили куди їх доля закинула. Перший офіцер, якого забрала ця війна, загинув ще в дорозі...випадково вистрелив у себе з пістолета...смертельно.

На місці також все було непросто. Перші блок-пости було наказано виставити біля Курахово. А ще за кілька днів залишити їх і поставити нові поблизу Волновахи. Для розуміння - від Дачного це біля 100 км сільськими дорогами...

Невідомі краї. Неоголошена війна. Рано у суботу 17го травня комбриг дзвонить в Володимир - хлопці, привезіть нам бронежилети...ті старі, гнилі та порвані радянські, бо ж маємо тільки 120шт які ви нам купили. А треба тисячі... І той же вечір о 24 годині стартував наш перший рейс. Несподівано. 2 тони - 80 шт важких нездалих бронежилетів у ящиках з-під патронів ми повезли за 1300км. Мій Опель Віваро вже бував раніше в тих краях, і навіть далі. Дорогу ми знали. Майбутнього - ні...

19го в понеділок під вечір ми повернулись. В той же вечір перший прямий ефір на Волинському телебаченні. Павлович, Пустовіт, Галак...і ми з майором Горкушею. Говоримо, що потрібна допомога, переважно бронежилети. Всі слухають і мовчать. Це було моє перше розчарування від ЗМІ... Задумали їхати в Дачне знову, у п'ятницю. Поїхали...але перед тим був четвер 22го травня. До цього дня Волинь і 51ОМБР не мала бойових втрат на цій війні. І в один день отримала 16ть... 23го була сесія обласної ради. Виділили 3млн грн. 1.7млн для бригади. Сказали суто на бронежилети...

До того часу я постив у ФБ мало і рідко. Енергія йшла в інше русло. 22 травня 2014 року все змінилось. Я ніби озвірів. 23-24-25 їхали. Були в Дачному. У комбрига руки трусилися. Тоді ж 24го вперше зустріли генералів - "славетного" Пушнякова і Розмазніна... Через 5ть хвилин після знайомства першого послав на х@й, другий десь розчинився у вертольоті. Тоді ж Пушняков особисто привіз ката Півоварєнка, яким замінив нашого комбрига...

26го в понеділок генерали визначили "крайнього" і послали комбрига Яцківа із бортом, в якому було 17ть домовин здавати їх у Рівному родичам. Із генералів на церемонію прощання не прибув ЖОДЕН! Тоді ж, 26го травня, комбриг знепритомнів на летовищі. Тоді ж я вперше прокляв генералів. Мій допис облетів всю Україну. Близько 800 репостів за першу добу і сотні по другому колу. На летовищі було багато камер. І жоден телеканал не дав у ефір в той вечір тих кадрів, які я описав... ЖОДЕН!

Тоді ж ми вияснили відносини із цензором Юрієм Бутусовим, який виніс власний вирок комбригу на догоду клятим генералам. Сьогодні цей цензор в числі перших критиків...часи змінюються, але люди ні...

Ще в травні основну частину 51ОМБР перевезли на полігон Широкий Лан, поблизу Миколаєва. Лише частинка із 380 добровольців залишилась під Донецьком. На ШирЛані на нас чекають нові каруселі із воєнкомами. Людей пресують та пересівають, возять батьків та розсилають по всій Україні, кого куди. Саме тоді пан підполковник Бондарук, заступник обласного воєнкома Галака, погрожує податм на мене до суду... Саме там офіцери 51ОМБР пишуть відкритого листа во міністра оборони Ковалю із двома вимогами: розслідувати трагедію блок-поста 5110 та повернути комбрига Яцківа. А згодом аналогічний лист пишуть офіцери 24ї бригади, де раніше довгий час служив Яцків. Саме в цей період генерали Пушняков, Хомчак, Колєснік, Литвин стають "відомим" за свої "заслуги". Саме тоді міністр оборони ніяк не реагує на все це...

Після ШирЛану 51ОМБР розривають на частини. Формують якісьза москальським зразком БТГРи. 1й БТГР їде в Маріуполь, 3й їде наступати з півночі на Луганськ, так званий зведений стоїть під Донецьком. Рембат та тилові служби повертаються в Дачне. 2й БТГР починає формуватись на РУТЦі. Така географія.

25.06 я себе не можу стримати і пишу прокляття на адресу Коваля. Згодом, його знімають. Не думаю, що це я вплинув...але Бог є на світі.

26.06 ми вирушаємо в Маріуполь. День народження в дорозі за кермом. 103 привітальних поста. Усім Дякую, хоча із багатьма ми так насправді й не знайомі...а все ж приємно.

3е липня...втомлений четвер. Один єдиний раз пропускаємо рейс. Знесилені. 7м тижнів поспіль. Кожна поїздка забирає 3 доби. Двічі по 4-ри. Реальність змішується із сном. Однак, поїхали натомість до Києва, Ворзель, столиця українських бронежилетів. Треба домовитись. Домовились!

11го липня в п'ятницю знову там. Цілий день на ногах, тобто на колесах. Саме в той день наші Гради вперше зарядили залп. Саме по Мар'їнці. Саме наступного дня 12го липня українська правда вперто це спростовувала. Саме в той день перестав вірити українській правді. Із Донецька колона біженців розтягнулась на кілометри перед блок-постом в Оленівці і на в'їзді в Маріуполь.

15го липня відбулось перше засідання координаційної ради із використання 2.8 млн грн від обласної ради під головуванням Ігор Гузь. До виборів було ще дуже далеко.

У липні та частково в серпні поїздки із гуманітарних плавно перетворювались у пасажирські. Солдатів у відпустки додому і назад стали возити все більше і більше. Від 30го липня знайшов у своєму пості слова: І що ж буде далі? Не знаю точно, але точно знаю - буде тільки гірше. Саме в той час 3БТГР під командуванням ката Півоваренка за підтримки 2х батарей нашої реактивної артилерії, важкої бронетехніки, добровольчих батальйонів "рветься" замкнути Донецьк у кільце, штурмуючи Ілловайськ та залишаючи в своєму тилу інші міста, в яких повно сепаратистів. Саме в той час зведений БТГР 51ОМБР із числа найсміливіших добровольців отримує вказівку "зайняти" Савур Могилу за понад 100 км від основного табору під Оленівкою, де залишився 1й БТГР... Війна триває, все нормально!

Цілий серпень у неймовірну спеку солдати та офіцери 51ОМБР воюють щодня і щоночі. Сотні своїх залпів, сотні залпів у відповідь. Триває війна артилерії. Люди виснажуються і гинуть щодня... Так тривало цілий місяць. Аж до Дня Незалежності. Які плани були у генералів щодо цього дня - я не відаю. Однак, ворог свої плани показав і виконав. Наші відкотились з-під Савурки, чим врятували сотні життів. Поовалилась оборона Амвросіївки, відкривши пряму дорогу москалям на Ілловайськ. Перші "ластівки" про оточення залетіли на горизонт ще на початку 20х чисел. 23 вже було відомо на 100%, що котел замкнеться. Однак, в неділю був парад. Дорогоцінний час втрачено марно. 25го це стало вже невідворотним. Ворог пішов у повномасштабний наступ. Військові РФ відкрито ходили по українській землі. За 4и дні до 29го ситуація тільки погіршилась. Ніякого коридору для виходу ніхто надавати не збирався. Це була спланована помста за День Незалежності. Умови "гуманітарного" коридору були завідомо неприйнятні. Якби прийшов наказ прориватися із боєм, наші б знали, на що надіятись. І вийшло би більше. Свіжопригнаний 2й БТГР, яким намагалися прорвати кільце апріорі не був здатен зав'язати серйозний бій для підтримки. Вони банально не були готові за всіма ознаками. Півоварєнко особисто прибув 22го серпня у табір в Оленівку, щоб "скерувати" 2й БТГР. Скерував. І зник. Більше про нього нічого не відомо... 26.08 у мене вже був допис про Ілловайськ. 28.08 москалі захопили Новоазовськ. Знайомий подзвонив. Розповів, що там вже не Україна. Сьогодні там все переводять на рублі. Думаєте, передумають і віддадуть? Це наївно... Чорний день 29го серпня увійде в історію України. Розслідування "замнуть" як і розслідування трагедії під Волновахою 22го травня. Вже визначають винних...то зліва, то справа. Когось і покарають, але то буде лише фарс. Сьогодні вже неможливо знайти у новинах інформацію про перебування 51ОМБР в Ілловайському котлі, навіть у дуже об'єктивних статтях. Із 77ми одиниць техніки 51ОМБР із котла вийшла одна МТЛБ. Згодом в бригаду приїде генерал Талалай (здається так написав) і заявить офіцерам: будете в мене воювати на МТЛБ... В Ілловайському котлі загинули понад 100 бійців 51ї бригади, кілька сотень потрапили в полон, значна частина з яких досі там. Особливо дістається офіцерам, особливо артилерістам... Тримайтеся, хлопці!

Сумарно, беручи відлік від 17го травня, війна для 51ОМБР і для нас тривала 19ть тижнів. Кожен четвер, окрім 3го липня, із Волині на Схід до своїх вирушав один, згодом два, ще згодом цілі каравани бусиків із підтримкою для військових від рідних, близьких та благодійників. 18ть рейсів тривалістю 3-4 доби і 2500-3000км кожен ми виконали за цей період. Були у Дачному, Антонівці, Степному, Маріуполі, Миколаєві... Та їздили не тільки ми одні. Із Волині їздило Дуже багато машин! Не всі так часто і не тільки до 51ОМБР, але допомога волинян усім військовим просто Величезна!

За півроку бойових дій 51ОМБР втратила понад 250 чоловік убитими та зниклими безвісти. До 500 чоловік побувало, а частина залишається в полоні. Поранено та захворіли у різний спосіб до 1000 осіб. Втрачено понад 50% бойової техніки. Після усього пережитого ротація бригади - справа абсолютно заслужена. Однак, генерали тягнули до останнього. І лише після того, як додому самостійно виїхало понад 1000 людей, бригада стала повністю небоєздатною. Розгніваний президент вкладеними йому у вуха фразами сраколизів-генералів типу Пушнякова називає УСІХ зрадниками та вирішує розформувати бригаду. Занавєс... Далі буде...

10698599_10201788428592753_4398759237769742842_n.jpg?oh=ee2077f7a789fa7c926684852df18610&oe=54CC9CCE&__gda__=1420967971_762363186259bfde0c18d446135957a8

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

чим обєктивніша стаття про нашу війну, тим плачевніше про це все слухати.

Вам звичайно великий поклін за Вашу роботу.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 3 тижня потому...

накипіло...

розкажу що зараз коїться у 51-й,аля 14-й бригаді.

зараз саме проходить розформування,облік техніки і т. і т.п

розкажу про головне,фактично майже у повному складі залишилось (не понесли особливих втрат та немає так би мовити "дизертирів" 2 групи (батальони) це артилерія та ремонтний батальон,ці два підрозділи й мали стати основою для 14 військового формування.Ці два підрозділи й мали бути у Володимирі_Волинському.

Тепер що робиться у середині,є основа для для підрозділів--це особивий склад,який на 99% складається з мобілізованих солдат та офіцерів.Так от кадровикі сукі тепер ці два підрозділи (фктично така ситуація у Ремонтному Батальоні,відправляють мобілізованих хто-зна куди,у гарячі,не гарячі,точки,просто на схід,або на бойове злагодження а потім на схід "непотрібних" їм солдат,--фактично звільняють штатку (посадовий штат особового складу),й заповнюють його КОНТРАКТНИКАМИ, з 51-ї бригади абсолютно з любих підрозділів,тобто,знаючи що 14 має бути у Володимирі,вони формують новий штат з своїми контрактниками,а мобілізованих кидають,тупо кидають,на схід,й інші бойові підрозділи,хоча люди були ремонтниками й особо не воювали,я вже не говорю про те,що служили ми 6 місяців разом й свій колектив,а начальство тупо нас,мене, кинуло.........

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

rulon, вибач, але нічого не зрозумів... перечитував і все-одно не зрозумів... певно, емоції переповнюють... сумбурно якось і незрозуміло...

а хотілося б зрозуміти... розтолкуй

Не подумай, я не язвлю чи доколопуюсь... я дійсно хтів би зрозуміти

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

має залишитись два підрозділи (допоки сформують нову частину) ці підрозділи не менше1-2 місяці будуть у володимирі.

так,от,мобілізованих відразу на фронт,а наїх місце (заповнюють штат) беруть контрактників,тих які працювали в частині до війни,тобто своїх підтягують,аби не їхали на війну,а мобілізованих "лишніх" просто відправляють у інші частини а ми служили півроку разом.....відправляють без наказу,тобто просто їдете туди й туди,!!!!внутрішні перепетії

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Роман Мартинюк додав 6 нових світлин

2 год ·

Доля 51ОМБР - величезна біль усіх волинян, чиї діти навесні 2014го року були мобілізовані військкоматами для служби у Бригаді. Знущання почались не сьогодні і не вчора. Клубок розчарувань почав намотуватися ще задовго до призову! Техніка та майно у жалюгідному стані - то вже історія, яку ми пережили. Побутові проблеми, відсутність бронежилетів, матраців, спальних мішків, гнила форма та дубові бєрци - перемогли спільними зусиллями.

Однак, питання відношення до людей, покалічені долі, суди та огульні звинувачення із вуст найвищих керівників країни - це те, чого ми подолати були не в силах. Цькування продовжується як наслідок усіх попередніх злочинів проти людей у формі! Жодні виправдання, зустріч із президента із представниками 51ОМБР, звернення офіцерів 51ї та 24ї бригад не вплинули на ситуацію. Бригаду знищують. Ламають долі людей. Травлять живих, поранених, пропавших безвісти. Ніякої поваги до загиблих героїв! Державна машина навіть не наважилась нагородити гідних героїв, які загинули на полі бою, віддавши своє життя за ту ж саму державу!

За покликом серця влітку я відправив електронне звернення до новопризначеного міністра оброни Гелетея із проханням його особисто втручання у розслідування трагедії під Волновахою. Як не дивно, у серпні надійшла "грунтовна" відповідь.

У фото нижче наведено текс листа та фотокопія відповіді за підписом директора Департаменту кадрової політики Міноборони. Лист містить посилання на певний наказ МОУ про притягнення комбрига Яцківа до дисциплінарної відповідальності! На моє прохання я отримав брутальну ВІДПИСКУ із "щирою вдячністю за увагу до проблем військовослужбовців". Сьогодні цей текст звучить іще цинічніше!

З часом командувач Сухопутних військ Пушняков підписав наказ #348 від 08.09.2014го першим пунктом якого відміняє пункт третій власного наказу від 24.05.2014го року #190 "Про призначенням службового розслідування" щодо усунення на час службового розслідування комбрига Яцківа. Це повинно означати, що генерал Пушняков відмовляється від усунення полковника Яцківа із посади командира в/ч В3938 (польова пошта 51ОМБР в зоні АТО). Однак, жодної згадки про завершення або припинення службового розслідування в наказі немає! Тобто офіцера повертають до попередньої посади без завершення розслідування! Чи означає це, що командувач "пробачив" полковника, чи щось інше - незрозуміло. Як відомо, закон немає зворотньої дії, але не для генералів! Хочуть - знімають, хочу передумують та відміняють свої попередні рішення без пояснень! Якщо міркувати логічно - то це означає, що в аналогічному порядку повинні бути скасовані всі рішення тимчасового комбрига Півоварєнка які він приймав за відсутності Яцківа! Можливо за показовою абсурдністю прихований тонкий юридичний розрахунок, який одномоментно замітає всі сліди злочинної діяльності Півоварєнка? Хто знає? Показово, що у цей період, після зникнення Півоварєнка, тимчасово виконуючим обов'язки командира В3938 вже було призначено полковника Заболотного! Зупинившись на цьому і не читаючи далі стає ОЧЕВИДНОЮ ще одна абсурдність: у цей момент частина В3938 має одночасно аж три! командира - повернений до обов'язків Яцків, тво Заболотний та тво Півоварєнко! Окрім того 51ОМБР за ПМД (постійним місцем дислокації) зберегла іншу адресу А2331, тво якої вже тривалий час був майор Якимков. Тобто командирів аж чотири!

В той же час тимчасово "безробітний" полковник Яцків вже отримав іншу посаду - начальника служби полігонів ОК Північ, на яку його призначив своїм наказом генерал Колесник. Однак, з метою збереження керованості бригадою, ОК Північ тимчасово відряджає полковника Яцківа - на посаду тво А2331! Голова кружиться - хто кого коли і на яку посаду відряджає?! Театр абсурду.

Другим пунктом наказу #348 Пушняков відміняє своє рішення і ПОВЕРТАЄ полковника Півоварєнка назад на посаду начальника одного із відділів штабу Сухопутки. Нічого б дивного не сталося, якби усі були живі та на місцях. Однак, на момент підписання цього наказу від полковника Півоварєнка вже 10 діб не було жодних звісток! Останній раз я особисто бачив його живим у п'ятницю 22го серпня у таборі під Оленівкою. Саме в той час вже замикалось кільце навколо Ілловайська. Саме в ті дні підрозділи 51ОМБР які перебували біля Ілловайська отримували жахливі накази - рухатись під Ілловайськ. Саме в ті дні за його наказом "до своїх" поспішила артилерійська батарея 2С1 під командування майора Фураєва, який вижив і досі знаходиться в полоні терористів! Саме в ті дні полковник Півоварєнко особисто очолює свіжоприбулу підмогу - нашвидкоруч зліплений із старих "недобитків" техніки 2у БТГР 51ОМБР, яка нещодавно прибула із рівненського полігону до табору в Дачному. Рівень бойової підготовки, озброєння та моральний дух цього підрозділу ні у кого не викликав іллюзій. Саме під керівництвом Півоварєнка ця БТГР вирушила на "прорив" в кільце, яке вже замикалось! Перший загиблий та поранений у цьому рейді був від обстрілу на одному із наших блок-постів! Полковник Півоварєнко не знав місцевості, не знав місць розташування ВЛАСНИХ блок-постів (#6,7,5)! Заходячи глибше колона потрапила під мінометний обстріл російських військ, які, ймовірно, чекали на них у засідці! Внаслідок цього бою більша частина колони відступила назад аж у Дачне! Інша частина, певно голова колони, прорвалася із боєм та добралася у район поблизу Агрономічного. На протязі наступних днів обмануті солдати та офіцери телефонували звідти у надії на допомогу. Та Півоварєнка це не зупинило. Він в той же день вже без колони рвонув у напрямку Ілловайська. Після того маневру ніхто його вже більше не бачив. Мені достеменно не відомо, у якому місці зник цей офіцер, але до оточеної в кільці 3ї БТГР він так і не доїхав. В ті дні ходили слухи, що обурені зрадливою поведінкою командира його лінчували власноруч солдати в оточенні. Перед строєм в таборі під Оленівкою офіційно оголосили саме про його загибель. На протязі наступних кількох днів кільце оточення під Ілловайськом лише ставало щільнішим. Атаки на 6,7,5й блок-пости відбулися синхронно 24-25 серпня!

Попри всі версії подій генерал Пушняков, очевидно, був краще поінформований, оскільки своїм наказом безцеремонно "відкликав" свого цепного пса назад у штаб! Так, ніби не було загиблих! Так, ніби сотні людей не пропали безвісти! Так ніби 400-500 солдатів та офіцерів не опинились в полоні! Так, ніби не було знищено військової техніки та майна на мільярди гривень! Так, ніби не залишилось багато сотень покалічених сімей! Так, ніби і службове розслідування за НЕДБАЛЕ ТА ЗЛОЧИННЕ керування бригадою цього разу нікого й не цікавить!

Тобто, в одному наказі генерал Пушняков відкриває усю свою диявольську суть: за дві доби після 22.05 він ВСТИГАЄ призначити службове розслідування, усунути від виконання обов'язків бойового офіцера та ОСОБИСТО представити 24.05 штабну крису (протягом 20ти років служби кар'єра Півоварєнка становила десятки! різних посад) - "свого" полковника Півоварєнка!

Натомість через 11діб після розстрілу цілого батальйону 51ОМБР - він не зміг народити нічого іншого як виконати зворотню рокировку! Без розслідування і "покарання" винних - повернутись до займаної посади у штаб...

Очевидими стають причини масового невдоволення в першу чергу мобілізованих солдатів таким "геніальним" керівництвом! А як вижити в таких умовах, коли твоє життя і смерть не залежать від твоїх здібностей та озброєння терористів - а лише від недолугих наказів та дій Пушнякова, Півоварєнка та інших їм подібних!

Солдати знають багато. Офіцери знають іще більше. Інформація обірвана і часткова, кожен знає свій фрагмент! Тому потрібно зробити так, щоб із пазлів не склалася повна картинка. Бригаду прирекають на розформування та знищення! Не змогли знищити в боях - знищують "законними" методами вдома!

Дивним є для мене той факт, що першим пунктом повертають комбрига Яцківа, і лише другим звільняють для цього місце. Ймовірно, слід робити навпаки.

Ще більш дивним є те, що ЦІЛОГО полковника, командира бригади, НІХТО НЕ ШУКАЄ! Ані Пушняков, ані Генштаб, навіть не робить цього його сім'я. Полковника Півоварєнка немає у списках загиблих, немає у списках полонених, немає серед пропавших безвісти! ЙОГО ніхто не шукає? Немає людини - немає проблеми. А можливо Півоварєнко знаходиться на лікуванні або у відпустці за місцем роботи у штабі Сухопутних військ? Хто знає? Адже він не несе відповідальності за бойову втрату сотень солдатів та офіцерів, які розкидані живі чи мертві по всіх куточках Донецької області! Рідні солдатів обивають пороги - шукають, знаходять і не знаходять своїх дітей, яких навесні віддали під керівництво командира 51ОМБР полковника Яцківа. Сьогодні матері та дружини кидаються мало не щодня на КПП 51ї бригади із слізьми та прокльонами! Та знову, як навесні, чесний офіцер В.В.Яцків змушений слухати та втішати кожну жінку...

Бригаду розформовують через накази руками тих же офіцерів, які навесні по крихтах збирали докупи техніку, запчастини, майно та людей. Сьогодні це все відряджають до інших підрозділів, не залишаючи живого місця у серці багатотисячної військової частини.

Обіцянки-цяцянки у спільному виконанні Пушнякова-Порошенка не виконуються. Бригаду знищують. Немає правди у цьому світі. Є лише байдужа брехня, смерть, горе, сльози...

10553554_10201898874953843_1273981511366604085_n.jpg?oh=62b9b67dbb1f7c0e3f6f9f6bda7003e6&oe=54F3513B&__gda__=1420527054_f43e86b8c49f27371cc4e65b203c1b1e

10406892_10201898875353853_2177085243477721327_n.jpg?oh=f7415008750fb59d034478d54d42642a&oe=54AF2A22&__gda__=1423936153_506048ec9366d187acec3e523425b031

10354169_10201898875593859_5083122831043563490_n.jpg?oh=128504472c50a4aa5a19622d6d82cd2c&oe=54AE7018&__gda__=1423640301_a97151fe51eb5fe4914b886bb47e2ebf

10407307_10201898875833865_8820595007445164779_n.jpg?oh=4dc32f65d6d50f47200670cf356054cc&oe=54F7742D&__gda__=1423866834_731705194c59d00b9e611508e08fe31b

10731169_10201898875193849_3574266720991145454_n.jpg?oh=a4fba74155fed38eb6b8916dd29e0b5c&oe=54B1FCB6&__gda__=1424665613_57f2cfad60ed4a98e5bbf36ab42a7002

Роман Мартинюк додав 4 нові світлини

20 год ·

Сьогодні знову ніч безсонна,

Думки не йдуть із голови.

А чи воно тобі потрібне?

Та хто ж тоді, якщо не ми?

Доля 51ОМБР все далі котиться за горизонт. Військову частину, найбільшу за чисельністю у Збройних силах України продовжують знищувати! У вікнах ЦВК ще не згасло світло, а однотурові виродки із новим натхненням вершать свою чорну справу!

51-у окрему гвардійську Перекопсько-Харківську Празько-Волинську ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізовану бригаду новопредставлений Верховний Головнокомандувач вирішив знищити? Я постійно запитую себе - чому? Чим так допекли рядові солдати та офіцери керівника держави? За 5 місяців війни частина втратила більше людей, аніж число тих, хто без помилок може напам'ять вимовити повну назву 51ОМБР. Розумію, це не аргумент для помилування. Але які аргументи для знищення?

Реальний стан справ у 51й бригаді гірший, аніж після обстрілу Градами. "На полі бою було легше" - скаже переважна кількість офіцерів. Є наказ - виконуємо! Ворог знаходиться у тому напрямку. Ми знаємо, що від них чекати. І ми маємо, чим відповісти. Але, виявляється, "вдома" ворогів ще більше! І стріляють вони не з БМ-21. Вони стріляють пером, стріляють в спину, стріляють без попередження, обирають навмання, приходять несподіванно!

Командувач Сухопутних військ України, до складу яких входить 51ОМБР, сумнозвісний генерал Пушняков, за ПОВНОЇ підтримки президента Порошенка добиває в бригаді тих людей, яких не вбили градами. Цілеспрямовано та методично знищує кадрових офіцерів та мобілізованих солдатів. Не дивлячись на особисту згоду нашого однотурового - бригаду ріжуть по живому.

Напрямки широкі:

- мобілізованих солдатів та офіцерів після 20ти денних відпусток групами "зливають" у інші військові бригади, які для них "чужі", в яких вони ніколи вже не стануть по справжньому своїми;

- кадрових солдатів та офіцерів - гноблять пошуком перших, гвалтують за втрачене майно та зброю, пригнічують звітами та рапортами. Майже кожен із них - матеріально-відповідальний. Майно було, майна немає. Поясни, звідки прийшло, якого кольору, кому віддав і чому воно зникло? Сотні тисяч гривень - баласт одних, мільйони - проблеми інших. Сьогодні кожен ревізор, немов шакал, кидається на горло людей, які живими повернулись із пекла, і готовий просто загризти жертву за смердючі матраци та гнилі бєрци! Сьогодні військова прокуратура збирає вичерпні дані від усіх більших та менших добродіїв, які купували для 51ОМБР речове майно, бронежилети, запчастини, рації - з метою повної перевірки. Зібрані "аргументи" стають прокляттям для тих, хто свого часу це добро отримав. Це сьогодні, коли іще триває війна, прокуратура вилучає ТРУСИ, ШКАРПЕТКИ, МАТРАЦИ, ФУТБОЛКИ, БРОНЕЖИЛЕТИ - на ЕКСПЕРТИЗУ!! з метою перевірки їх на якість та відповідність нормам? Люди у формі, захисники Закону взялися із неабияким ентузіазмом досліджувати те, що по краплині стікалось в бойових умовах для потреб солдатів, чия форма і взуття розлізлось у перші тижні! Де були органи в той момент, коли це все добро військова частина отримувала? І де вони були, коли солдати воювали в шортах і капцях? А військова техніка? А запчастини? А радіостанція, оптика тощо?

- всю більш-менш боєздатну техніку виривають із частини, залишаючи тільки те, що саме не їде. Із таким кардинальним "переоснащенням" нова 14та бригада дістане назву СУХОПУТНО-ПІШОХІДНА бригада.

- речове майно, яке вдалось врятувати від вибухів та вогню, теж планомірно вилучають. За такого підходу наступні військові частини, які в черзі на жертвоприношення самі все спалять в зоні "АТО" щоб не дісталось ворогам! Для чого було все рятувати, носити, зберігати і тягнути додому, щоб тут на місці усе забрали?

- бойовий дух із бригади вивозять автобусами та вагонами. Люди, які могли б знову стати в стрій, стають жертовними пішаками в кістлявих руках Пушнякових. Вони отримали прикрий досвід війни із сепаратистами, стали бойовими друзями, а тепер отримують черговий удар в спину від генералів.

- фінансові "показники" зібрати воєдино взагалі нереально. Війна вносить свої невблаганні корективи. Як заплатити зарплату загиблому, якщо не відомо коли він загинув? Як заплатити АТОшні пораненому, якщо невідомо в якому він госпіталі? Що робити із полоненими, якщо сєпари гроші відберуть? Коли воїн пропав безвісти - він ще служить чи ні? Якщо солдати "під слідством" - вони герої чи зрадники? Якщо командира вбито, хто напише наказ на дезертира? Якщо офіцер в Лугандоні - як виписати на нього доручення, де взяти йогт підпис і як йому цей документ передати? Та й нах воно йому потрібне, йому б живим вернутись...про відпустки мовчу. Скільки ще ДУРНИХ запитань виникне у слуг ЗАКОНУ до людей, які своїм життям цих слуг також захищали?

Сьогодні жоден у частині не хоче й чути про якусь документальну допомогу! Мене й за минуле вже довічно посадять! Цим самим держава свідомо вбиває моральний дух не тільки військових, а й усіх людей доброї волі, які вилазили зі шкіри, щоб притягнути на поле бою бодай якийсь "подарунок". Не довго залишилось - нам ще припишуть кілька кримінальних справ - солдат загинув внаслідок використання ПНБ невстановленого зразка, якого в нього не повинно було бути! Папір витримає. А серце людей? Терпіли хамство хамовитого президента, то потерпимо і освіченого?

Кримінальні справи, КРУ, ВСП, прокуратури, ОК Північ, Сухопутка, ГШ - сотні і тисячі людей при посадах із контролюючими функціями. Казнить нельзя помиловать?

Окремий "респект" військовій медицині! Госпіталі по всій Україні переповнені пораненими. Їх лікують. Волонтери доглядають. Поки лікують - є надія на одужання. Найгірший момент наступає потім - ВЛК, висновок, довідки, діагнози, обмежено придатний, непридатний у військовий час бла бла бла. Словесна еквілібристика термінів та діагнозів може покласти в могилу здорового, не те що пораненого. Це добре, якщо солдат із Волині, лежав у госпіталі в Луцьку. А уявіть - проживає у Франківській області, лікували в Одесі, поранили в Луганську, частина в Володимирі. Без руки, без ноги, на милицях, без грошей, без довідки...виберіть найгірше! І таких випадків сотні-тисячі.

Сьогодні 51ОМБР замість реанімація заживо рухається в морг. Замість відновлення боєздатності частина самознищується! Замість тренуватись у стрільбі - солдати щоденно стоять у чергах по довідки: військомат, госпіталь, бригада, прокуратура. Всі втомлені, озлоблені, паралізовані ненавистю до країни, яку повинні захищати!

Дякуємо, пане президенте. Ми вже живемо по-новому. Стільки приниження і сорому на нашій древній землі не було сотні років. Ніколи в історії Волині воїни не поверталися додому осоромленими. Я це кажу про живих. Мовчу про полонених, на яких ви забили. Мовчу про загиблих, на чиїй крові ви стали однотуровим. Мовчу про сиріт, яких Пушняков роздасть по сусідах. Мовчу про ненароджених, яких нікому буде народити. Стати на коліна і просити у людей прощення - не просто. Обрано шлях на приниження - Бог вас судитиме.

1380108_10201896292969295_6867394727410822441_n.jpg?oh=f9a68ec39a7b98817a35f4e914d31595&oe=54F7CDC7

524131_10201896293209301_8320256835381280740_n.jpg?oh=847fd6f7a828a61b923a83e7f4eb83f5&oe=54E423E0

10357462_10201896293809316_3441395665549478932_n.jpg?oh=b1f3c3a8848b4038e781a0c5aaa07753&oe=54F05851&__gda__=1423919082_3280c80ed7e556b4433503da99d145a6

1381201_10201896294409331_2876157604986726080_n.jpg?oh=a47142a5223113c0bdc856274028a6fb&oe=54DD76B5

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Andrew OhremchukПоліські Партизани

увага! терміново для 14-ї бригади (бувша 51-ша) потрібно:

- планшет (з наявністю GPS та живою батареєю) для артилеристів, вони ставлять туди програми й влучно стріляють

- малопотужні генератори (для зарядки всього)

- бензопили (для будування бліндажів та різки дров)

якщо у вас не має фінансів, але є бажання допомогти у боротьбі з хуйлостаном перегляньте домашні гаражі та загашники. хлопців опустили нижче плінтуса, але знову відправляють на війну.

10393166_1562974480602036_2682312895878919030_n.jpg?oh=e560273192adda179f83f642171fa7cb&oe=54E8C621&__gda__=1423299870_1f797e2898ff6e5e6989a9ba1f177b39

10671473_1562974517268699_8173623576558504571_n.jpg?oh=d36bd5990514ea4a80bffa1b93f465d8&oe=54DCAFD6

10421129_1562974533935364_6429407202781840158_n.jpg?oh=3784dae2869297bc0b7c4cc8fd25c990&oe=54E8FB1D

без вашої допомоги ніяк

-----------------------

для фінансової допомоги Партизанам

5168 7423 2255 9661 (Охремчук Андрій)

статистика по картці - http://cardstats.com.ua/event/16

----------------------

картка хоз.блоку Поліських партизан —

5211 5374 2487 6907 (Хай А.М.)

статистика по картці - http://cardstats.com.ua/event/9

-----------------------

PayPal: [email protected]

-----------------------

м. Луцьк, вул. Шопена, 4

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

У Луцьку школярі зібрали гроші на лазерний дальномір для АТО

Учні загальноосвітньої школи № 2 у Луцьку подарували артилеристам 51-ї окремої механізованої бригади лазерний дальномір.

Про це повідомив власкор IA ZIK.

За словами педагога-організатора Ольги Наумчук, ідея збору коштів виникла в одного з учнів. Але поступово до цього задуму приєдналася вся школа. Протягом двох тижнів дітлахи зібрали понад 10,8 тисячі гривень. На ці гроші разом із волонтерами придбали лазерний дальномір для артилеристів 51-ї окремої механізованої бригади із Володимира-Волинського.

Автор задуму збору коштів Олександр Шмаглій зізнається, що спочатку хотів допомогти однокласниці Катрусі, тато якої воює в АТО. «З допомогою дідуся зробив скарбничку, куди збирав гроші», – каже хлопчик.

Він переконував друзів не купувати чіпси чи фанту, а кинути гроші до скриньки.

За збігом обставин, отримати прилад приїхав боєць бригади Олег Магильонич, який є випускником цієї школи. Його розповідь про події на Сході дітлахи слухали, затамувавши подих. Дівчатка не стримували сліз. Школярі довго не хотіли відпускати бійця. Проводжали Магильонича всією школою, навіть повідкривавши вікна у класах та скандуючи «Слава Україні!».

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

жесть(, хтось щось детально знає?

Родичі загиблого живуть в районі "гуртожитків ВОЛТЕКС". Моя колега їх сусідка, але толком нічого не знає.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Чув що убитий якраз отримав орден від Порошенка і все сталося під час святкування в частині.

Вбивця втік і вже затриманий десь в Вінницькій обл. де проживають родичі.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 3 місяця потому...

Для формування аптечок:

Лікарі, які реально на полі бою рятували солдат, найкраще відзиваються про такий жгут

New NARP Combat Application Tourniquet Black Tip Classic IFAK

Щось типу такого

mhIDKWESkYa0xEpARDO0H-Q.jpg

є відео як ним користуватись. Реально рятує життя.

В буржуїв така радість коштує від 13 до 16 баксів за штуку. У нас 630 грн :(

Блін! Невже ми не можемо таке робити! Аж хочу спробувати...

Стропа десь з 70см, ліпучка десь з 20 см, пластикові кріплення і болт на 12см. плюс робота кравця, щоб гарно все прошив. Виробляти цілком реально, знайти б фурнітуру якісну.

"Всего 3 доллара, чтобы помочь спасти жизнь воину", - в Украине появились отечественные кровоостанавливающие жгуты САТ. ФОТОрепортаж

Благодаря волонтерам и добрым неравнодушным людям решить проблему обеспечения украинских военнослужащих специализированными кровоостанавливающими жгутами CAT (Combat-Application-Tourniquet) стало гораздо проще.

Как сообщила на своей странице в социальной сети "Фейсбук" волонтер группы "Підтримай армію України" Анна Сандалова, отныне такие жгуты производят в Украине и цена вопроса всего 3 доллара.

"Все тайное всегда становится явным. Вот и не скрыть уже больше, что в стране появился CAT по $3! Мы сделали это благодаря нашему скромному спонсору и грамотной разработке от commandor.com. Сейчас первая партия заканчивает полевые испытания, а мы пакуем первые отправки сразу в поля", - отметила Анна Сандалова.

По вопросам приобретения - прямо в commandor.com

Заявки от воинских частей собирает - Tetiana Kaminska

Цель волонтеров - турникет у каждого бойца.

CAT (Combat-Application-Tourniquet) - специализированный жгут для остановки жизнеугрожающих кровотечений, который на данный момент является самым распространенным средством для проведения окклюзии магистральных артерий. Особенность конструкции позволяет использовать турникет одной рукой.

640x480.jpg640x854.jpg640x854.jpg

... а я так і не знайшов потрібну фурнітуру :(

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

jack74, і не знайдеш :) Це шиє "Коммандор" (не плутати з kmd!)))), вони беруть стропу кілометрами, пряжки тисячами, а пластик - налагодили литво.

А я вже роздав таких турнікетів більше 100 штук, ще 100 - на підході.

3bNMQ.jpg

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

та ні, я не про спеціалізовану профільну фурнітуру, оту, що з "дужками"... таку, зрозуміло, що не знайдеш. Я трішки простіше робив, з звичайних рамок... Але й тих не знайшов. Навіть в Хмельницьку на спеціалізованій базі...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

05.03.2015, 19:15

Версія для друку

Родина кіборга з Волині потребує допомоги

1425567931.jpg

У сім'ї кіборга з Волині потребують фінансової допомоги для боротьби з хворобою.

Сім'я військового з Волині потребує допомоги

Дружині волинського кіборга В’ячеслава Зенца, який захищав цілісність України на Сході, потрібна допомога.

Лікарі діагностували у жінки онкологічне захворювання, - повідомляє Громадське.Волинь.

Рожищенець В’ячеслав Зенц вирушив добровольцем на Схід ще у серпні минулого року. У складі 95-ої Житомирської аеромобільної механізованої бригади воював у Пісках, відстоював славнозвісний 32-ий блокпост, захищав Донецький аеропорт та Дебальцівський напрямок.

Вдома чоловіка чекала родина: дружина Оксана та 13-річна дочка Ельвіра.

Звістка про невиліковну хворобу дружини, якій лікарі діагностували онкологічне захворювання, морально підкосила вояка. Адже на лікування необхідні чималі кошти, яких нині сім’я просто немає.

Скоро В’ячеслав повернеться на Схід до бойових побратимів. Проте військовий сподівається, що земляки допоможуть його родині подолати горе.

Благодійні внески для лікування онкохворої Оксани Зенц просимо перераховувати на рахунок Приватбанку: 5168757270496195.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



Hosting Ukraine
AliExpress WW


×
×
  • Створити...