Перейти до змісту

Рекомендовані повідомлення

це технологія, відчуй себе ближче до природи, тобто овочем?)

овоч - це коли рівень усвідомлення падає до мінімуму( в п`яної людини, наприклад), а віпасана - це якраз навпаки, тотальне розширення усвідомлення, максимальна присутність "тут і зараз" у всіх внутрішніх та зовнішніх процесах сприйняття. Адже найчастіше наш розум знаходиться в "грёзах", в думках про минуле , в стані напівсну, але аж ніяк не в стані "тут і зараз".

Сидіння з закритими очима, контроль за диханням , усамітнення - це лише психотехнічна практика, щоб людина навчилась віднайти стан усвідомлення( який притаманний нам всіх), а потім навчитись знаходитись в цьому стані в повсякденному житті. Це схоже на те, як рукавом протерти запилене дзеркало, і воно засяє, заблищить. Це усвідомлення - не щось привнесене зовні та штучно створене, а те , що є в природі нашого розуму, психіки на самому базовому рівні..

Сучасна психологія активно використовує техніку віпассани, як ефективний метод для розширення стану "тут і зараз", для розуміння безсвідомих пластів та процесів нашої психіки.

Ось безпосередньо цитата з будійської сутри:

«Когда практик идет, он должен осознавать, что идет.

Когда практик сидит, он должен осознавать, что сидит.

Когда практик лежит, он должен осознавать, что лежит...

В каком бы положении ни находилось тело, практик должен осознавать его положение. Упражняясь подобным образом, практик живет, полностью и постоянно осознавая тело...»

Тик Нат Хан, Чудо осознанности/ Thich Nhat Hanh on mindfullness

http://bookworm-quot...ndfullness.html

Если, занимаясь мытьем посуды, мы только и думаем об ожидающей нас чашке чая, то спешим справиться с мытьем как с лишней работой. Тогда мы не «моем посуду, чтобы мыть посуду». Мы мертвы, когда моем посуду таким образом. В самом деле, мы совершенно не в силах понять всю радость бытия, пока стоим у раковины на кухне. Если мы не сможем мыть посуду, то, скорее всего, мы также не сможем пить чай. Держа в руке чашку чая, мы будем думать о посторонних вещах, едва осознавая, что именно мы держим в руках. Нас уносит в будущее, и мы не в силах по-настоящему прожить текущую минуту жизни.

Более тридцати лет назад, когда я впервые пришел в монастырь, мне дали небольшую книжку «Сущность ученичества». Ее написал буддийский монах Док Тье из монастыря Бао Шон. Это была тоненькая книжка. Возможно, в ней было около сорока страниц, но в нее вошли все строки, которые использовал Док Тье для пробуждения своего ума во время любого вида деятельности.

Пробудившись утром, он думал: «Я пробудился и надеюсь, что каждый достигнет великой осознанности и будет видеть совершенно ясно».

Когда он мыл руки, то направлял свой ум так: «Я вымою руки и надеюсь, что каждый войдет в реальность с чистыми руками». Книга целиком состояла из подобных строф. Их целью было помочь последователям контролировать свое сознание. Мастер дзен Док Тье помогал новичкам сравнительно простым способом, опираясь на то, чему учит Сутра осознанности. Всякий раз, когда вы одеваетесь, моете посуду, идете в ванную комнату, расстилаете коврик, несете ведро воды или чистите зубы, вы можете применить подходящее строфы, чтобы вернуться к осознанности.

В сутрах Будда учит использовать дыхание для достижения сосредоточения. Сутра, в которой говорится об использовании дыхания для поддержки внимательности, называется Анапанасати Сутра. Приблизительно в середине III века эту сутру перевели на вьетнамский язык, ее прокомментировал мастер дзен центрально-азиатского происхождения Кхыонг Танг Хой. Анапана означает дыхание, сати - осознанность. Танг Хой перевел это как «Стража сознания».

Сутра осознанности гласит:

«Когда практик идет, он должен осознавать, что идет.

Когда практик сидит, он должен осознавать, что сидит.

Когда практик лежит, он должен осознавать, что лежит...

В каком бы положении ни находилось тело, практик должен осознавать его положение. Упражняясь подобным образом, практик живет, полностью и постоянно осознавая тело...»

Однако осознавать положение тела недостаточно. Мы должны осознавать каждый вздох, каждое движение, каждую мысль и чувство - всё, что имеет отношение к нам.

Мне нравится ходить в одиночестве по проселочным дорогам. По обеим сторонам раскинулись рисовые поля, растут полевые цветы. Я делаю каждый шаг осознанно, помня о том, что я иду по удивительной земле. В подобные мгновения существование чудесно и таинственно. Принято считать, что ходить по воде или по воздуху это чудо. Но я думаю, еще большее чудо - ходить по земле. Каждый день мы соприкасаемся с чудом, которого даже не замечаем, ведь над нами лазурное небо, белые облака, вокруг нас зеленая листва.

Осознанность спасает нас от рассеянности и забывчивости, она позволяет нам полноценно проживать каждую минуту жизни. Осознанность возвращает нас к жизни. Вам нужно уметь дышать для сохранения осознанности, поскольку дыхание это самое естественное и действенное средство от рассеянности. Дыхание это мост, соединяющий жизнь и сознание, объединяющий тело и мысль.

Сутра осознанности учит овладевать дыханием следующим образом:

«Всегда осознавайте свой вдох и выдох. Вдыхая продолжительно, вы отмечаете: «Я вдыхаю продолжительно». Выдыхая продолжительно, вы отмечаете: «Я выдыхаю продолжительно».

Вдыхая непродолжительно, вы отмечаете: «Я вдыхаю непродолжительно». Выдыхая непродолжительно, вы отмечаете: «Я выдыхаю непродолжительно».

«Чувствуя все свое тело-дыхание, я делаю вдох». «Чувствуя все свое тело-дыхание, я делаю выдох». «Успокаивая свое тело-дыхание, я делаю вдох». «Успокаивая свое тело-дыхание, я делаю выдох».

Я прочту строки из вьетнамской народной песни: «Легче всего практиковать в храме, не очень тяжело практиковать в группе людей, но труднее всего практиковать дома». Лишь в суетливой и сложной обстановке вы взращиваете настоящую осознанность!

Один мудрец наставляет: «При любых обстоятельствах владейте собой. Используйте дыхание для того, чтобы сохранять контроль над телом и умом, чтобы развивать осознанность, сосредоточенность и мудрость».

Необходимо упражняться в медитации, когда идешь, стоишь, лежишь, сидишь или работаешь, умываешься, моешь посуду, метешь пол, пьешь чай, разговариваешь с друзьями и в других случаях. Наверное, когда вы моете посуду, то думаете об ожидающем вас чае, стараясь выполнить работу как можно быстрее, чтобы пить чай. Но это значит, что вы не в состоянии жить, пока моете посуду. Когда вы моете посуду, самое важное для вас — мыть посуду. Точно так же, когда вы пьете чай, самое важное - пить чай. Направляясь в уборную, не забывайте, что нет ничего важнее для вас, и так далее. Когда вы рубите дрова, для вас это медитация. Когда вы несете воду, это также медитация. Проявляйте осознанность не только в течение часа, посвящаемого медитации, чтению, писанию или пению, но все сутки напролет. Каждое ваше движение должно быть осознанным. Каждое движение это ритуал, церемония. Поднести чашку чая к губам тоже значит совершить ритуал. Может быть, слово «ритуал» слишком возвышенно? Я употребил его, чтобы показать, как важна осознанность.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 67
  • Створено
  • Остання відповідь

це технологія, відчуй себе ближче до природи, тобто овочем?)

На практиці Всесвіт існує для кожного з нас, лише оскільки ми переживаємо його своїм розумом і тілом. Ніколи не буває так, що він десь там, в іншому місці, - він завжди тут і тепер. Досліджуючи свій стан тут і тепер, ми можемо досліджувати внутрішній світ. Не дослідивши внутрішнього світу, ми ніколи не будемо знати реальності - ми будемо знати тільки свої вірування або поняття розуму про неї. Спостерігаючи ж самих себе, ми зможемо прийти до безпосереднього пізнання реальності, зможемо навчитися позитивному, творчому підходу до неї.

Один з методів дослідження внутрішнього світу - це медитація віпасани, як її викладав С. Н. Гоєнка; це практичний метод вивчення реальності власних тіла і розуму, розкриття та вирішення кожної з прихованих в них проблем, спосіб розвитку незатребуваних можливостей та управління ними на благо своє та інших людей.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну твердження вірне всесвіт це лише відзеркалення навколишнього в нашій свідомості.

1) Що ми досліджуємо медитуючи? Як можна досліджувати в собі діяльностні процеси методом абстрагування, прострації?

2) Що Ви конкретно пізнали в собі медитуючи?

3) Що за стан "внутрішньої рівноваги"???

4) Які нові можливості ви відкрили, і як застосували на благо себе чи інших?

Ви не подумайте що я якимось чином проти чи сміюся, хочу просто зрозуміти в чому Ви найшли суть в цих речах.

Я можу зрозуміти суть дихальної гімнастики йог ... але з віпасанами тяжче якось

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Корова випасана ?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Корова випасана ?

А просто почитати і іти далі, не "какнувши" в темі, ні?))))
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Випасана -> будизм -> Індія -> корова (священа). Скудність від недостатньї медитації до повного прозріння.

Так де ж я "какнув", якщо Ви ще недомедитували ?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну твердження вірне всесвіт це лише відзеркалення навколишнього в нашій свідомості.

1) Що ми досліджуємо медитуючи? Як можна досліджувати в собі діяльностні процеси методом абстрагування, прострації?

2) Що Ви конкретно пізнали в собі медитуючи?

3) Що за стан "внутрішньої рівноваги"???

4) Які нові можливості ви відкрили, і як застосували на благо себе чи інших?

Ви не подумайте що я якимось чином проти чи сміюся, хочу просто зрозуміти в чому Ви найшли суть в цих речах.

Я можу зрозуміти суть дихальної гімнастики йог ... але з віпасанами тяжче якось

Прострація, абстрагування ніякого відношення до віпасани не мають - це у Вас якесь своє викривлене бачення віпасани.

Словом "медитація" називають , що завгодно. Наприклад, техніки "астральних подорожей", чи техніки в яких відходять від реальності.

Віпасана - це навпаки, тотальне усвідомлення всього спектру сприйняття, маскимальна присутність "ТУТ І ЗАРАЗ"

Є більш глибоке пояснення віпасани. На мою. думку, для того , щоб відповісти на Ваше питання про стан рівноваги, треба заглибитись в будійську філософію та світосприйняття.А вона дуже добре резонує з поглядами сучасної науки. На це може піти від декількох місяців до декількох років, буддійська філософія одна з самих складних.. Для початку хоча б почитати "Введение в буддологию. Курс лекций". Тоді можна буде змістовніше говорити.

А є більш поверхневе пояснення. На ньому я зупинюсь.

Ви знайомі з техніками по роботі з підсвідомістю, точніше з усвідомлення безсвідомого матеріалу, які використовуються в сучасній психології? Наприклад, психомалюнок, робота зі сновидіннями. тілесно-орієнтована терапія і т.д

Вперше з технікою віпасани( анапанасаті) я ознайомився років 15 тому на, будучи студентом практичної психології, на курсах. Використовувались різні методики, в тому числі дихальна гімнастика та вправи з хатха-йоги.

З точки зору деяких напрямків сучасної психології, наша психіка тісно переплетена з енергією, яка протікає в нашому тілі. Енергія взаємопереплетена з диханням. Поспостерігайте за своїм диханням під час різних емоційних станів - у кожної емоції є "своє дихання" . Дихання, коли ви гніваєтесь, в депресії, страх, тривога, збудження, розчарування, і т.д . Впливаючи на дихання з допомогою дихальних технік, можна змінювати свій психоемоційний стан, стан своєї свідомості, корегувати його, контролювати. З допомогою фізичних вправ( асан) можна впливати на дихання, що в свою чергу змінює ток енергії в тілі і змінює стан свідомості. І навпаки, якщо Ви досягли високого рівня контролю над процесами в своїй свідомості, Ви можете в зворотньому напрямку впливати на енергію, дихання і процеси в вашому тілі.

Тіло глибоко пов"язане з психікою. Після психотравми в людини нерідко з"являється енергетичний блок, який локалізується в тілі . Спочатку це блок на мускулатурі, потім він поглиблюється і переходить на внутрішні органи, з"являються спочатку функціональні, а потім і органічні розлади, аж до онкозахворюваннь. Причому в кожної заблокованої емоції є своє місцезнаходження в тілі.

Таких блоків ми накоплюємо безліч за своє життя. Кожний блок забирає вашу енергію і обумовлює нашу психіку , поведінку. Світосприйняття стає більш безрадісним, шаблонним.

Більшість людей уникає усвідомлення причин блоків, витісняючи їх у підсвідоме. А блоки постійно крадуть нашу енергію і впливають на нас.

Є безліч методик для розблокування . Всі вони проходять через одне - УСВІДОМЛЕННЯ причини, серцевини блоку. Після усвідомлення причини наступає катарсіс, інсайт, мінісаторі. З"являється відчуття глибокого полегшення, зникають хвороби, змінюється світосприйняття, поведінка.

Так от, вернусь до курсів психології, про які я розповідав. Пам"ятаю, як викладач дуже спрощено розповів, про техніку віпасани. . Сісти з прямою спиною , і просто розслабити дихання , спостерігаючи за ним, але ніяк не змінюючи його. Лишити все "так я к є", не впадаючи в сонливість. Поступово психіка починає сама себе зцілювати і ви почнете відчувати блоки в своєму тілі, біль. Згодом ці блоки і біль можуть посилюватись, потім після тривалої практики будуть наступати інсайти, блоки будуть розкриватись. Тобто, ми просто даємо підсвідомості самозцілювати себе, на поверхню вона викидує те, що актуально в даний момент. І зцілюється воно саме максимальним усвідомленням в стані "ТУТ І ТЕПЕР", а не прострацією та абстрагуванням.

Наголошу, це дуже профанічне та примітивне пояснення віпасани.

Наше тіло не є чимось відокремленим , це лише один з орнаментів на килимі Всесвіту, ми і є всесвітом. Тому, підсвідоме тісно пов"язане з процесами в зовнішньому світі, згадайте хоча б синхронії Юнга.

Досліджуючи своє підсвідоме, Ви досліджуєте весь Всесвіт.

10980766_825500177496116_3502499996727097040_n.jpg?oh=420be1cb496a5616beed5f1f09e3b653&oe=554D5510

Корова випасана ?

острій шютка. Петросян, однако :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Випасана -> будизм -> Індія -> корова (священа). Скудність від недостатньї медитації до повного прозріння.

Так де ж я "какнув", якщо Ви ще недомедитували ?

Перепрошую. Можливо мої пізнання не такі глибокі, тому і не міг зрозуміти глибину сенсу, закладеного у Вашому виразі.)))
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну твердження вірне всесвіт це лише відзеркалення навколишнього в нашій свідомості.

1) Що ми досліджуємо медитуючи? Як можна досліджувати в собі діяльностні процеси методом абстрагування, прострації?

2) Що Ви конкретно пізнали в собі медитуючи?

3) Що за стан "внутрішньої рівноваги"???

4) Які нові можливості ви відкрили, і як застосували на благо себе чи інших?

Ви не подумайте що я якимось чином проти чи сміюся, хочу просто зрозуміти в чому Ви найшли суть в цих речах.

Я можу зрозуміти суть дихальної гімнастики йог ... але з віпасанами тяжче якось

Я особисто не переслідую якихось космогенічних цілей через практику медитації...

просто працюю над власними неусвідомленими шаблонними реакціями на зовнішні та внутрішні сигнали... шляхом спостереження (без реагування!) за відчуттями у тілі, рухами в емоційній та ментальній сферах.

Наслідками моєї 3-річної практики можуть бути послаблення позицій власного егоцентризму, помякшення моїх життєвих стереотипів та характеру взаємодії з ближніми, скорочення на порядок часу володіння мною сильними негативними емоціями (гнів, злість, образа...), впізнання через специфічні відчуття у тілі та ритми дихання моменту наближення сильної негативної емоції,.. і т.і...

Та і, зрештою, мені просто стало приємним посидіти годину в день нерухомо у спокої..., щоб "відстоявся" зкаламучений за день розум...

Ну твердження вірне всесвіт це лише відзеркалення навколишнього в нашій свідомості.

1) Що ми досліджуємо медитуючи? Як можна досліджувати в собі діяльностні процеси методом абстрагування, прострації?

2) Що Ви конкретно пізнали в собі медитуючи?

3) Що за стан "внутрішньої рівноваги"???

4) Які нові можливості ви відкрили, і як застосували на благо себе чи інших?

Ви не подумайте що я якимось чином проти чи сміюся, хочу просто зрозуміти в чому Ви найшли суть в цих речах.

Я можу зрозуміти суть дихальної гімнастики йог ... але з віпасанами тяжче якось

Я особисто не переслідую якихось космогенічних цілей через практику медитації...

просто працюю над власними неусвідомленими шаблонними реакціями на зовнішні та внутрішні сигнали... шляхом спостереження (без реагування!) за відчуттями у тілі, рухами в емоційній та ментальній сферах.

Наслідками моєї 3-річної практики можуть бути послаблення позицій власного егоцентризму, помякшення моїх життєвих стереотипів та характеру взаємодії з ближніми, скорочення на порядок часу володіння мною сильними негативними емоціями (гнів, злість, образа...), впізнання через специфічні відчуття у тілі та ритми дихання моменту наближення сильної негативної емоції,.. і т.і...

Та і, зрештою, мені просто стало приємним посидіти годину в день нерухомо у спокої..., щоб "відстоявся" зкаламучений за день розум...

Ну твердження вірне всесвіт це лише відзеркалення навколишнього в нашій свідомості.

1) Що ми досліджуємо медитуючи? Як можна досліджувати в собі діяльностні процеси методом абстрагування, прострації?

2) Що Ви конкретно пізнали в собі медитуючи?

3) Що за стан "внутрішньої рівноваги"???

4) Які нові можливості ви відкрили, і як застосували на благо себе чи інших?

Ви не подумайте що я якимось чином проти чи сміюся, хочу просто зрозуміти в чому Ви найшли суть в цих речах.

Я можу зрозуміти суть дихальної гімнастики йог ... але з віпасанами тяжче якось

Я особисто не переслідую якихось космогенічних цілей через практику медитації...

просто працюю над власними неусвідомленими шаблонними реакціями на зовнішні та внутрішні сигнали... шляхом спостереження (без реагування!) за відчуттями у тілі, рухами в емоційній та ментальній сферах.

Наслідками моєї 3-річної практики можуть бути послаблення позицій власного егоцентризму, помякшення моїх життєвих стереотипів та характеру взаємодії з ближніми, скорочення на порядок часу володіння мною сильними негативними емоціями (гнів, злість, образа...), впізнання через специфічні відчуття у тілі та ритми дихання моменту наближення сильної негативної емоції,.. і т.і...

Та і, зрештою, мені просто стало приємним посидіти годину в день нерухомо у спокої..., щоб "відстоявся" зкаламучений за день розум...

Випасана -> будизм -> Індія -> корова (священа). Скудність від недостатньї медитації до повного прозріння.

Так де ж я "какнув", якщо Ви ще недомедитували ?

Вибачте, якщо я не зрозумів висоти Вашого гумору, але " Випасана" це, звісно, "буддизм", а от "корова (священа)" - це вже індуїзм...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Медитація віпассана викладається на десятиденних навчальних курсах, доступних для будь-якого бажаючого, хто щиро прагне навчитися цій техніці, а також розумово і фізично здатний до цього. Десять днів учасники повинні залишатися в межах відведеного для навчання місця і не вступати в контакти із зовнішнім світом. Вони утримуються від читання і письма, відкладають на час релігійну чи іншу практику і працюють в точній відповідності із вказівками, які даються їм. Протягом усього періоду підготовки на курсі вони дотримуються основного морального кодексу, який включає в себе статеве утримання і відмова від вживання всіх видів п'янких речовин, вони також не спілкуються між собою протягом перших дев'яти днів курсу, хоча мають повну можливість обговорювати проблеми медитації з учителем і матеріальні проблеми - з адміністрацією.

У перші три з половиною дні учасники займаються вправами в зосередженні розуму. Це ще поки тільки підготовка до практики власне віпассани, яка вводиться на четвертий день курсу. Подальші етапи практики вводяться щодня, так що до кінця курсу буде представленою в загальному вигляді вся техніка в її цілісності. На десятий день мовчанню приходить кінець, і медитуючі повертаються до більш екстравертованого способу життя. Курс завершується вранці одинадцятого дня.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну по опису ODZER вцілому зрозуміло напрямок думки, в тенденціях будизму.

Тобто ціллю віпасани узагальнено,спрощено: буде самопізнання внутрішніх процесів, в подальшому з розвитком можливості їх контролювати.

По опису viktor71 звучить як секта :)

Як на мене техніки самопізнання повинні виглядати не так як описано вище, а якось ось так:

post-6461-0-43475500-1423566936_thumb.jp

post-6461-0-95142500-1423566930_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

По опису viktor71 звучить як секта :)

Як на мене техніки самопізнання повинні виглядати не так як описано вище, а якось ось так:

post-6461-0-43475500-1423566936_thumb.jp

post-6461-0-95142500-1423566930_thumb.jp

те, що Ви сприйняли "як секту" - є насправді спеціально організованим міроприємством грунтовного освоєння методу медитації (Ви погодитесь, що стати майстром, наприклад, УШУ неможливо тільки по інтернет публікаціям, чи друкованим виданням ...).

Після освоєння методу, Ви вже можете займатись самопізнанням, навіть так, як виглядає це на Ваших фото...

Інакше, сидіння на вершині гори (перше фото) - це просто приємне проведення часу і милування прекрасними зовнішніми краєвидами ...

... до речі, початківцям практики медитація на горі не дасть змоги глибоко зануритись у себе, оскільки навіть порух вітру спричинюватиме додаткові відчуття у тілі, які стануть відволікаючим фоном для сигналів зсередини. Тому на початковому етапі, тривалість якого для кожного практикуючого індивідуальна, рекомендовано медитувати в приміщенні, щоб мінімізувати відчуття від зовнішніх чинників...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну по опису ODZER вцілому зрозуміло напрямок думки, в тенденціях будизму.

Тобто ціллю віпасани узагальнено,спрощено: буде самопізнання внутрішніх процесів, в подальшому з розвитком можливості їх контролювати.

По опису viktor71 звучить як секта :)

Як на мене техніки самопізнання повинні виглядати не так як описано вище, а якось ось так:

post-6461-0-43475500-1423566936_thumb.jp

post-6461-0-95142500-1423566930_thumb.jp

теж доповню viktor71, "самопізнання внутрішніх процесів, в подальшому з розвитком можливості їх контролювати." - це всеж таки дуже-дуже поверхневе розуміння віпасани, навіть досить викривлене.

Фішка якраз в тому, щоб свідомо вийти за межі свого розуму, який намагається все контролювати.

Є безліч методів самопізнання, медитації, як статичних, так і динамічних .

Сидіння з прямою спиною, контроль за диханням, усамітнення - це лише технічні моменти для того , щоб легше було віднайти стан віпасани в спокої. Далі, коли цей стан закріплюється і ви легко знаходите його, і тривалий час можете знаходитись у цьому стані , треба переходити на інший етап . Інший етап - це поєднання стану віпасани з повсякденним життям. Ви можете йти по вулиці, сидіти в туалеті, займатись сексом , навіть під час сну знаходитись в стані тотального усвідомлення, віпасани. Але це вже вищий пілотаж...Для початку треба віднайти його хоча б у стані спокою - саме для цього і організовують на курсах віпасани ідеальні умови.

Сидіння в лотосі - це не обов"язково медитація, це може бути просто банальне сидіння в лотосі.

І чувак на фото, який займається тайчі чи ушу на фото, так само може знаходитись в стані віпасани. Тотальне усвідомлення "тут і зараз" - це до речі, базовий принцип східних єдиноборств. Не здивуюсь, якщо майстри східних єдиноборств доходять до стану віпасани , використовуючи трохи інший різновид методів.

Це лише моя суб"єктивна точка зору.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Справжня карма, справжня причина страждання, - це реакція розуму (згідно буддистської філософії, розум складається з чотирьох процесів: усвідомлення, розпізнавання, відчуття та реагування). Одна скороминуща реакція, коли щось подобається чи не подобається, може не бути занадто сильною і не дати великих результатів; проте у неї може бути ефект накопичення. Реакція повторюється мить за миттю, посилюючись при кожному повторенні і розвиваючись в потяг або огиду. Це звичка розуму до ненаситного бажанням того, чого немає (потяг), передбачає однаково сильну і невиліковну огиду до того, що є. І чим сильніші стають ці бажання і незадоволеність, чим більш глибоким виявляється їх вплив на наше мислення, - тим більше страждань вони завдадуть.

Будда говорив, що деякі реакції подібні до ліній, накреслених на поверхні води: вони вирівнюються тут же. Інші подібні до ліній, накреслених на піщаному березі: накреслені вранці, вони до вечора зникають, тому що їх стирає приплив або вітер. Є й такі, що подібні до ліній, глибоко висічених різцем і молотом на скелі. Вони теж згладяться в міру того, як буде руйнуватися скеля; але для їх зникнення потрібні цілі століття...

Протягом кожного дня нашого життя розум продовжує породжувати реакції; але якщо в кінці дня ми спробуємо їх згадати, ми зуміємо відновити в пам'яті хіба що одну або дві з них, які в цей день справили на нас глибоке враження. Знову ж таки, якщо в кінці місяця ми спробуємо пригадати всі свої реакції за місяць, ми зуміємо пригадати тільки одну або дві, які справили на нас в цьому місяці найглибше враження. Точно так само в кінці року ми будемо в змозі пригадати тільки одну або дві реакції, які залишили найглибше враження в цьому році.

Такі глибокі реакції, на зразок цих, бувають дуже небезпечними і ведуть до великих страждань...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

З 20 березня по 28 квітня "Медитація Віпассана України" проводить 4 курси медитації (www.dhamma.org/ru/schedules/noncenter/ua).

Нажаль, вільних місць на весняний сезон медитації уже немає ... Бажаючим навчитись найближчим часом техніці медитації Віпассана в Україні потрібно планувати 10 днів відпустки хіба що на осінь 2015 року....

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

з книги відомого буддолога, професора Торчинова Е.А. "Пути философии Востока и Запада: познание запредельного " http://www.psylib.or...rch02/index.htm

"...Буддийская философия никогда не была чисто умозрительной дисциплиной, направленной на поиск истины, ценной как таковая, но была органической частью буддийского "проекта", направленного на трансформацию личности и "преобразование" человека из страдающего сансарического существа, управляемого аффектами и влечениями, в свободное и "исцеленное" от страданий пробужденное (просветленное) существо....

...Поскольку главная цель буддийского "проекта" – преобразование сознания, изменение самого его типа (что могло описываться как замена различающего сознания-виджняны, базирующегося на субъект-объектной дихотомии, "недвойственным" – адвая сознанием-гносисом – джняна, проблемы психики, сознания и механизмов его функционирования находились в центре внимания буддийских мыслителей с самого возникновения традиции буддийского философствования, всегда в значительной степени бывшего своеобразной "феноменологией" сознания, подчиненной сотериологическим интенциям буддизма. Это особенно заметно в буддийской школе йогачара, уже название которой (практика йоги, или делание йоги) указывает на то, что сама философия в ней понимается как йога, психопрактика: уже чисто интеллектуальный логически релевантный анализ сознания, его природы и его функционирования ведет через понимание к очищению сознания и освобождению. Поэтому не истину, как правило, искали буддийские мыслители, а пути к духовной свободе.

Далее, буддийская философия относилась самими буддистами, как это ни парадоксально, к области "искусных средств", "уловок" бодхисаттвы (упая), а не к области мудрости-понимания (праджня): ведь праджня (прежде всего праджня-парамита) состоит в непосредственном интуировании реальности, как она есть, но эта реальность невыразима, несемиотична, неописываема и недвойственна (анирвачачания, аннмитта, адвая), а следовательно, и невербализуема в языке с его грамматическими и понятийными формами, приспособленными лишь к описанию одних иллюзорных ментальных конструктов и проекций (викальпа, кальпана).Философия же, как и любая другая форма развертывания дискурсивного мышления, безусловно, является языковой по своей природе. Следовательно, она может способствовать обретению мудрости, но сама не может быть мудростью. Но как средство, ведущее к мудрости, она может быть весьма полезна."

От саме віпасана і є методом "трансформации личности и "преобразования" человека из страдающего существа, управляемого аффектами и влечениями, в свободное и "исцеленное" от страданий пробужденное (просветленное) существо" і "непосредственного интуировании реальности, как она есть ".

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

з вищезгаданої книги відомого буддолога, професора Торчинова Е.А. "Пути философии Востока и Запада: познание запредельного" http://www.psylib.or...rch02/index.htm

Обычно для простоты изложения и в дидактических целях этот принцип иллюстрируется в буддийских текстах на примере человеческой жизни, хотя в соответствии с общими принципами буддийского учения он может быть применен и к любому элементу существования, каждое мгновение возникающему и исчезающему, равно как и к целому космическому циклу. Последуем традиции и мы.

Цепь причинно-зависимого происхождения состоит из двенадцати звеньев (нидан), и в принципе безразлично, с какой ниданы начинать изложение, поскольку наличие любой из них обусловливает и все остальные. Однако логика изложения требует тем не менее определенного порядка, который будет соблюден и здесь:

ПРОШЛАЯ ЖИЗНЬ

(точнее, промежуток между смертью и новым рождением – антарабхава).

Авидья (неведение). Неведение (в смысле непонимания и непрочувствования) , заблуждение относительно собственной природы и природы существования как такового обусловливает наличие

самскар (формирующие факторы, мотивации, базовые подсознательные влечения и импульсы), влекущих умершего к новому переживанию бытия, новому рождению. Промежуточное существование заканчивается, и происходит зачатие новой жизни.

ДАННАЯ ЖИЗНЬ

Наличие самскар обусловливает появление сознания (виджняна), неоформленного и аморфного. Наличие сознания обусловливает формирование

имени и формы (нама-рупа), то есть психофизических характеристик человеческого существа. На основе этих психофизических структур формируются

шесть баз (шад аятана), то есть шесть органов, или способностей (индрия), чувственного восприятия. Шестой индрией является манас ("ум"), также считающийся органом восприятия "умопостигаемого". В момент рождения шесть органов восприятия приходят в

соприкосновение (спарша) с объектами чувственного восприятия, в результате чего возникает

чувство (ведана) приятного, неприятного или нейтрального. Чувство приятного и желание вновь испытать его приводят к появлению

влечения, страсти (тришна), тогда как чувство неприятного формирует отвращение. Влечение и отвращение как две стороны одного состояния образуют

упадану ("схватывание", "привязанность"). Влечения и привязанности составляют сущность

жизни, сансарического бытия (бхава). Но эта жизнь непременно должна привести

СЛЕДУЮЩАЯ ЖИЗНЬ

к новому рождению (джати), которое, в свою очередь, непременно закончится

старостью и смертью (джала-марана).

Вот краткое и сжатое перечисление звеньев цепи причинно-зависимого происхождения. Его главный смысл заключается в том, что все этапы существования причинно обусловлены, причем эта причинность носит сугубо имманентный характер, не оставляющий места для скрытой таинственной трансцендентной причины (Бог, судьба и тому подобное). Вместе с тем живое существо (не только человек), влекомое своими подсознательными импульсами, оказывается, по существу, рабом неумолимой обусловленности, попадая не столько в деятельное, сколько в страдательное положение. Пратитья-самутпада органически связана с другой важнейшей буддийской доктриной, известной как учение о несуществовании индивидуального субстанциального простого и вечного "я", или души (атмана), называемое обычно на санскрите анатмавадой. Эта буддийская доктрина отличает буддизм как от большинства неиндийских религий, так и от других религий Индии (индуизм, джайнизм), признающих учение о "я" (атман) и душе (джива).

Почему буддизм отрицает существование вечного "я"? Отвечая на этот вопрос, мы сразу сталкиваемся с отличием индийского мышления от европейского. Как хорошо известно, Кант считал веру в бессмертие души одним из постулатов нравственности. Буддизм, напротив, утверждает, что именно чувство "я" и возникающая из него привязанность к "я" есть источник всех прочих привязанностей, страстей и влечений, всего того, что образует клеши – омраченную аффективность, затягивающую живое существо в трясину сансарического существования. Какое же именно "я" отрицается буддизмом? Сразу отметим (это важно для рассмотрения некоторых дальнейших тем), что буддизм ничего не говорит об Атмане, описанном в Упанишадах, то есть об абсолютном субъекте, некоем высшем надличностном Я, едином для всех существ и в конечном итоге тождественном Абсолюту (Брахману). Этот Атман не признается и не отрицается буддизмом. О нем (по крайней мере в ранних текстах) вообще ничего не говорится. Отрицается именно индивидуальное "я", личность как сущность, простая и вечная тождественная самой себе субстанция. Таковой буддизм не находит в нашем опыте и рассматривает личность как иллюзорный продукт ментального конструирования. Таким образом, фактически буддизмом отрицается то, что в брахманской и джайнской традициях получило название джива (душа) или пудгала (личность). Некоторые пассажи из ранних буддийских текстов об отсутствии души, как уже говорилось, настолько напоминают соответствующие рассуждения Д.Юма из "Трактата о человеческой природе", что буддологи XIX в. были потрясены помещением в буддизме подобного рода теорий, бывших на Западе частью скептической и, в конечном итоге, вольнодумной и даже антирелигиозной мысли, в сугубо религиозный контекст.

Но если такой сущности, как душа, нет, то что же такое личность? Буддисты отвечают, что личность есть только имя для обозначения соединенных в определенном порядке групп психофизических элементов. В знаменитом буддийском философском памятнике "Вопросы Милинды" ("Милинда паньха")14 буддийский монах Нагасена беседует об этом с греко-индийским царем Милиндой (Менандром – первая половина II в. до н.э.) – после завоевания части Индии Александром Македонским в IV в. до н.э. там были созданы индо-эллинистические государства. Царь утверждает, что у буддистов, если они считают, что души нет и ни один из элементов психофизического состава человека, равно как и совокупность всех этих элементов, не является личностью, получается, будто никакой личности вовсе нет. Возражая царю, Нагасена указывает ему на колесницу и начинает спрашивать его, что она такое – есть ли колеса колесница? Или, может быть, кузов – колесница? Или не являются ли колесницей оглобли или какие-либо еще детали? На все эти вопросы царь дает отрицательный ответ. Тогда Нагасена спрашивает царя, не есть ли колесница все это вместе. Милинда снова дает отрицательный ответ, а это дает Нагасене возможность сказать, что в таком случае получается – никакой колесницы нет вовсе. Тогда царь возражает и говорит, что колесница суть только имя, призванное обозначить совокупность всех перечисленных частей и деталей. Этот ответ дает возможность Нагасене сказать, что точно так же и личность суть только имя, обозначающее определенным образом упорядоченное единство пяти групп элементов опыта.

В буддийской традиции эти группы называются пятью скандхами (панча скандха; слово скандха буквально означает "куча"). К ним относятся:

Группа чувственного (рупа), то есть всего, что мы могли бы отнести к области чувственно воспринимаемого и материального;

Группа чувствований (ощущение приятного, неприятного или нейтрального) – ведана;

Группа осознавания различий (круглое – квадратное; белое – черное и т.д.), а также формирования представлений и понятий – самджня;

Группа мотивирующих факторов – волений и побудительных импульсов (самскара); именно эта группа элементов ответственна за формирование кармы;

Сознание как таковое (виджняна).

Следует обратить внимание на то, что порядок перечисления скандх не случаен – он отражает порядок восприятия объекта и его освоения сознанием: вначале только сами чувственные данные, затем сопровождающее их чувство приятного или неприятного, затем формирование конкретного образа воспринятого объекта и, наконец, оформление установки на влечение к воспринятому или отвращение к нему; все эти процессы сопровождаются участкам в них сознания, которое присутствует даже на уровне восприятия.

Характерно, что здесь в понятие "личность" включается и объектная область, воспринятая живым существом. Это обстоятельство очень важно для осмысления специфики буддийского понимания личности. Как еще на заре XX в. писал О.О.Розенберг, для буддийского мыслителя не существует отдельно "человека" и "солнца", а есть некое единое поле опыта – "человек, видящий солнце". Здесь солнце есть уже не внешний объект, пребывающий вне личности, а часть личности, включенная в нее через процесс восприятия. Это уже не "солнце в себе" (таковое буддистов интересует очень мяло), а солнце, воспринятое человеком и ставшее посему частью его внутреннего мира, частью данной человеческой личности. Это не мир, в котором мы живем, а мир, который мы переживаем.

Но тут можно сказать, что пусть буддизм отрицает единую простую душу, но он все-таки признает некие субстанции, некие "кирпичики", из которых сложена личность; эти кирпичики и есть пять скандх.

Однако это совершенно не так: скандхи никоим образом не есть субстанции, они именно группы элементов, причем выделяемые достаточно условно и формально – реальны (и то, по учению большинства буддийских школ, только относительно) именно элементы, а не их группы – скандхи. И здесь мы подходим к одной из самых сложных и центральных тем буддийской философии – учению о дхармах, то есть к Абхидхарме (буддийской философской психологии; точнее, это и не философия, и не психология, а именно Абхидхарма, но для нас понятнее всего будет, если мы объясним это слово через знакомое нам сочетание слов – "философская психология"). Теория дхарм настолько важна для буддизма, что один из своих главных трудов выдающийся российский буддолог академик Ф.И.Щербатской так и назвал "The Central Conception of Buddhism and the Meaning of the Word «Dharma»" ("Центральная концепция буддизма и значение слова «дхарма»") .

Кратко определим само понятие дхарма, что, впрочем, очень трудно, и даже такой великий буддолог, как Ф.И.Щербатской, постарался избежать однозначного определения. Само это слово образовано от санскритского корня dhr – "держать". То есть дхарма – это "держатель" или "носитель". Держатель чего? Своего собственного качества. Таким образом, дхарма есть неделимый элемент нашего психофизического опыта или элементарное психофизическое состояние. Можно ли счесть субстанцией дхарму? Опять-таки нет, причем в силу сразу двух обстоятельств. Во-первых, согласно индийскому пониманию субстанции и субстанциальности, которого, например, придерживалась брахманистская школа ньяя, один из основных идейных оппонентов буддизма, субстанция всегда является носителем множества качеств, связанных с ней разными отношениями, тогда как в буддизме каждая дхарма несет лишь одно качество, свое собственное. Во-вторых, индийские субстанциалисты утверждали принцип различия носителя (субстанции) и несомого (акциденции, качества), что выражалось в формуле дхарма – дхармин бхеда, где дхарма – несомое качество, а дхармин – его субстанциальный носитель. Буддизм же утверждает, что дхарма и дхармин тождественны, носитель и несомое им качество совпадают. Есть и третье принципиальное отличие: субстанции брахманистов, как правило, вечны, тогда как дхармы мгновенны

Таким образом, резюмируя вышесказанное, следует отметить, что буддизм смотрит на личность как на только лишь имя, призванное обозначить структурно упорядоченную комбинацию пяти групп несубстанциальных и мгновенных элементарных психофизических состояний – дхарм.

С теорией дхарм тесно связана еще одна весьма важная особенность буддийского мировоззрения, а именно учение о мгновенности (кшаникавада). Буддизм утверждаем что сансарическое существование определяется следующими характеристиками: 1) все непостоянно (анитья): 2) все есть страдание (духкха); 3) все бессущностно, или все лишено самости (анатма); 4) все нечисто (ашубха). Учение о мгновенности непосредственно вытекает из первого тезиса о всеобщности непостоянства. Оно утверждает, что каждая дхарма (и, соответственно, весь комплекс дхарм, то есть живое существо) существует только одно ничтожно малое мгновение, в следующее мгновение заменяясь новой дхармой, причинно обусловленной предыдущей. Как поется в известной песне, "призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг, за него и держись. Есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется "жизнь"".

Таким образом, не только нельзя дважды войти в одну и ту же реку, но нет и того, кто мог бы дважды попытаться это сделать. По существу, каждое новое мгновение существует новая личность, причинно связанная с предыдущей и обусловленная ею.

Таким образом, согласно теории мгновенности, поток дхарм, образующий живое существо, не только континуален, но и дискретен в одно и то же время. Если использовать современную метафору, его лучше всего сравнить с кинопленкой: она состоит из отдельных кадров, которые, однако, мы не видим, когда смотрим фильм, и поэтому воспринимаем его как чистый континуум. Вместе с тем различия между двумя соседними кадрами настолько ничтожны, что эти кадры представляются невооруженному взгляду практически тождественными, различия же нарастают и проявляются постепенно. В этом примере каждая новая жизнь – новая серия безначального сериала, нирвана – конец фильма.

Здесь, правда, может возникнуть вопрос, если никакой души нет, то что же тогда перерождается и переходит из жизни в жизнь? Ответ на этот вопрос достаточно парадоксален: ничто не перерождается и не переходит. Вопреки распространенному заблуждению, в буддизме вообще нет учения о перевоплощениях, или реинкарнациях. Человек в буддизме не есть воплощенная душа, как в индуизме. Он – поток состояний – дхарм, серия кадров – мгновений. Поэтому профессиональные буддологи стараются избегать таких слов, как "перерождение" или тем более "перевоплощение", и предпочитают говорить о циклическом существовании или чередовании рождений и смертей. Здесь уместны два примера, которые иногда приводят современные проповедники буддизма. Первый пример с бильярдными шарами: кий (кармический импульс санскар) бьет по шару (условная личность – пудгала), получающему таким образом определенное ускорение и траекторию. Этот шар ударяет по другому шару, передавая ему при этом ускорение и определяя его траекторию, и т.д. Здесь передается, так сказать, только энергия, которая и связывает данное существование с существованием его "кармического преемника" (подобная "передача заряда" происходит, по существу, и в каждое мгновение одной и той же жизни). При этом "ум" (манас), опирающийся на предшествующий временной момент, обеспечивает память и чувство тождества личности. Кстати, буддизм учит, что Будда помнит все "свои" предыдущие жизни, на чем, в частности, построены сюжеты джатак (от джати – "рождение"), дидактических повествований о предшествовавших пробуждению жизнях Сиддхартхи Гаутамы – Будды Шакьямуни.

Второй пример связан с образом калейдоскопа: определенная комбинация цветных стеклышек (набор дхарм, выражающийся эмпирически как "данная личность") после поворота калейдоскопа (кармический эффект, обусловливающий характер последующей жизни) меняется на иную (стеклышки перегруппировываются), причинно обусловленную их исходным положением и кармическим импульсом и выражающуюся в непосредственном опыте в виде иного живого существа, причинно связанного с первым. Здесь уместно еще раз напомнить, что закон кармы в буддизме не есть воздаяние или возмездие (в отличие от теистических направлений индуизма, в которых кармические плоды раздает всемогущий Господь – Ишвара); закон кармы вполне объективен и неотвратим, подобно законам природы в их европейском научном понимании.

Доктрина анатмавады, теория дхарм и учение о мгновенности формируют основу буддийской онтологии, которая является онтологией бессубстратного процесса.

Трохи офтоп, також рекомендую інші книги цього видатного вченого.:

Религии мира. Опыт запредельного:Психотехника и трансперсональные состояния. http://www.psylib.or...rch01/index.htm

Даосизм. Опыт историко-религиоведческого описания http://etor.h1.ru/daoism.htm

Введение в буддологию . Курс лекций http://anthropology....n/buddhism.html

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 місяць потому...

Саме правильне розуміння (що є важливим поняттям буддійської філософії) являє собою справжню мудрість.

Роздумів про істину недостатньо. Ми повинні самі осягнути істину, повинні побачити речі такими, якими вони є насправді, а не просто такими, якими нам видаються. Видима істина - це реальність, але така, в яку нам необхідно проникнути, щоб пережити граничну реальність самих себе і усунути назавжди страждання.

В даній світоглядній традиції розрізняють три види мудрості:

- отримана мудрість, або Сута-майя-паньня (мудрість, якої ми навчилися від інших, наприклад, при читанні книг або слухань лекцій, проповідей, і т.п. Це мудрість інших людей, і ми вирішили взяти і прийняти її, як свою власну..);

- інтелектуальна мудрість або Чинта-майя-паньня (інтелектуальне розуміння, перевірка, випробування отриманої мудрості…);

- мудрість пережита, або бхавана-майя-паньня (це мудрість, яка виникла з нашого власного досвіду, з особистого переживання істини. Ця мудрість, якою людина живе, - справжня мудрість; саме вона викликає зміни в нашому житті завдяки зміні самої природи розуму).

З трьох видів мудрості перші два не специфічні для вчення Будди. Обидва ці види існували в Індії до нього; навіть у його час там були такі люди, які запевняли, що вчать всьому тому, чому вчив він. Те неповторне, що Будда подарував світові, - це спосіб особистого осягнення істини і, тим самим, розвитку мудрості переживання, бхавана-майя-паньня. Цей спосіб досягнення прямого переживання істини - метод віпасана-бхавана.

Віпасану часто описують, як спалах прозріння, раптову інтуїцію істини. Опис правильний, хоча насправді існує метод поступового руху, яким медитуючі можуть скористатись для того, щоб дістатися точки, де вони здатні до такої інтуїції. Цей метод і є віпасана-бхавана, розвиток прозріння; зазвичай цей метод називається «медитацією віпасани».

Слово «пасана» означає «бачення», звичайний вид зору, яким ми володіємо при відкритих очах. Віпасана ж означає особливий зір - спостереження реальності всередині себе. Він одержується, якщо взяти в якості об'єкта уваги наші власні фізичні відчуття. Метод полягає в систематичному і безпристрасному спостереженні відчуттів в собі. Таке спостереження розкриває всю реальність розуму і тіла.

Запитаєте, чому саме ведеться робота над спостереженням відчуттів?

Бо саме відчуття являють собою ланку, через яку ми сприймаємо світ з усіма його явищами, фізичними і психічними. Для того, щоб розвинути мудрість переживання, ми повинні усвідомлювати те, що насправді переживаємо; інакше кажучи, ми повинні розвинути усвідомлення відчуттів.

Окрім того, фізичні відчуття тісно пов'язані з розумом; і, подібно диханню, вони відображають його нинішній стан. Коли об’єкти розуму – думки, уявлення, образи уяви, емоції, спогади, надії, страхи, - приходять в контакт з розумом, виникають відчуття. Кожна думка, кожна емоція, кожна дія розуму супроводжується відповідним відчуттям всередині тіла.

Тому, спостерігаючи фізичні відчуття, ми також спостерігаємо розум.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Саме правильне розуміння (що є важливим поняттям буддійської філософії) являє собою справжню мудрість.

Роздумів про істину недостатньо. Ми повинні самі осягнути істину, повинні побачити речі такими, якими вони є насправді, а не просто такими, якими нам видаються. Видима істина - це реальність, але така, в яку нам необхідно проникнути, щоб пережити граничну реальність самих себе і усунути назавжди страждання.

В даній світоглядній традиції розрізняють три види мудрості:

- отримана мудрість, або Сута-майя-паньня (мудрість, якої ми навчилися від інших, наприклад, при читанні книг або слухань лекцій, проповідей, і т.п. Це мудрість інших людей, і ми вирішили взяти і прийняти її, як свою власну..);

- інтелектуальна мудрість або Чинта-майя-паньня (інтелектуальне розуміння, перевірка, випробування отриманої мудрості…);

- мудрість пережита, або бхавана-майя-паньня (це мудрість, яка виникла з нашого власного досвіду, з особистого переживання істини. Ця мудрість, якою людина живе, - справжня мудрість; саме вона викликає зміни в нашому житті завдяки зміні самої природи розуму).

З трьох видів мудрості перші два не специфічні для вчення Будди. Обидва ці види існували в Індії до нього; навіть у його час там були такі люди, які запевняли, що вчать всьому тому, чому вчив він. Те неповторне, що Будда подарував світові, - це спосіб особистого осягнення істини і, тим самим, розвитку мудрості переживання, бхавана-майя-паньня. Цей спосіб досягнення прямого переживання істини - метод віпасана-бхавана.

Віпасану часто описують, як спалах прозріння, раптову інтуїцію істини. Опис правильний, хоча насправді існує метод поступового руху, яким медитуючі можуть скористатись для того, щоб дістатися точки, де вони здатні до такої інтуїції. Цей метод і є віпасана-бхавана, розвиток прозріння; зазвичай цей метод називається «медитацією віпасани».

Слово «пасана» означає «бачення», звичайний вид зору, яким ми володіємо при відкритих очах. Віпасана ж означає особливий зір - спостереження реальності всередині себе. Він одержується, якщо взяти в якості об'єкта уваги наші власні фізичні відчуття. Метод полягає в систематичному і безпристрасному спостереженні відчуттів в собі. Таке спостереження розкриває всю реальність розуму і тіла.

Запитаєте, чому саме ведеться робота над спостереженням відчуттів?

Бо саме відчуття являють собою ланку, через яку ми сприймаємо світ з усіма його явищами, фізичними і психічними. Для того, щоб розвинути мудрість переживання, ми повинні усвідомлювати те, що насправді переживаємо; інакше кажучи, ми повинні розвинути усвідомлення відчуттів.

Окрім того, фізичні відчуття тісно пов'язані з розумом; і, подібно диханню, вони відображають його нинішній стан. Коли об’єкти розуму – думки, уявлення, образи уяви, емоції, спогади, надії, страхи, - приходять в контакт з розумом, виникають відчуття. Кожна думка, кожна емоція, кожна дія розуму супроводжується відповідним відчуттям всередині тіла.

Тому, спостерігаючи фізичні відчуття, ми також спостерігаємо розум.

Цікаво, якщо це порівняти з сучасною теорією біоцентризму Роберта Ланца (я це закидав у сусідній темі):

"..Доктор Роберт Ланца считается одним из ведущих ученых в мире. Он в настоящее время главный научный сотрудник компании Advanced Cell Technology и адъюнкт-профессор в школе медицины университета Wake Forest. Его книга "Биоцентризм" и то, что доктор Ланца по сути говорит, это то, что физический мир существует в нашем сознании, что наши тела существуют в нашем сознании, что пространство-время существует в нашем сознании. Что даже когда мы думаем о мозге, он существует в нашем сознании. Что это сознание трансцендентно. Оно не имеет ни начала во времени, ни конца во времени, ни границ в пространстве. Это наша предельная идентичность. Вся вселенная возникает и затихает в этом сознании. Мир - это наша проекция, и когда мы взаимодействуем с нашим собственным "я", мы проецируем, и эта проекция проявляется как наши отношения, как наша ситуация, как обстоятельства нашей жизни, как Нью-Йорк и как вся вселенная. Это то, чему восточные традиции мудрости учили на протяжении десятилетий, и не только десятилетий, но и веков. Говоря, что вся цель нашей жизни заключается в расширении нашего сознания, пока мы не ощутим себя как бесконечное бытие, и в этом опыте заключено наше просветление, потому что мы преодолеваем страх смерти. Что все наши страхи происходят из ограниченной точки зрения, согласно которой мы отождествляем себя с нашими физическими телами, которые являются нашей проекцией, или даже с нашим умом, который является нашей проекцией. Или даже с нашими мыслями, которые являются проекцией, нашими отношениями, которые являются проекцией. Это все элементы декораций. Вы не декорации, вы Зритель , в котором декорации приходят и уходят..."

http://bitva-sensov....th_is_illusion/

Семь основополагающих принципов теории биоцентризма Роберта Ланца:

1.Пространство и время — не абсолютные величины, а скорее инструменты ума животных и человека. Мы то, что чувствуем, а реальность — это процесс, порожденный нашим сознанием. Мы — часть макрокосмоса, и мы же порождаем его.

2. Наше внешнее и внутреннее восприятия неразрывно сплетены между собой. Они — две стороны медали и не могут существовать друг без друга.

3. Поведение субатомных частиц и вообще всех частиц и объектов неразрывно связано с присутствием наблюдателя. Без него они в лучшем случае существуют в виде неопределенных волн в «пространстве вероятности».

4. Все «вопросы» вне присутствия сознательного наблюдателя живут в изменчивом «пространстве вероятности». Все вселенные вне его присутствия существуют там же.

5. Структуру вселенной можно объяснить только через теорию биоцентризма. Вселенная точно настроена на жизнь, поскольку именно жизнь ее создает, а не наоборот. В этом прекрасная логика теории биоцентризма, а вселенная — лишь порождение этой пространственно-временной логики.

6.У времени нет реального существования за пределами чувственного восприятия живых существ. Это процесс, которым мы ощущаем изменения во вселенной.

7. Пространство, как и время, не является объектом или вещью. Это иная форма нашего понимания живых существ, она не имеет независимой действительности. Мы несем пространство и время с собой, как черепаха свой панцирь. Таким образом, нет никакой абсолютной самосуществующей матрицы, в которой физические явления происходят независимо от жизни.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 місяць потому...

Черговий осінній сезон курсів медитації Віпасана триватиме цього року з 19 серпня по 30 вересня (один триденний і три десятиденні тури). Реєстрація бажаючих прийняти в них участь розпочинається з 24 червня на 10-денні курси (для усіх бажаючих) і з 19 липня - на 3-денний курс для "старих" (які проходили хоча б один 10-денний курс раніше) студентів (http://www.dhamma.org/ru/schedules/noncenter/ua).

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 3 місяця потому...

... дещо про медитацію устами Уільяма Харта...

Медитація, якою я займаюсь, називається віпасана. Це слово взято з палійської мови - мови, якою говорили в Індії часів Будди. Значення цього слова - прозріння, тобто бачення реальності, істини, розуміння реальності завдяки її переживанню всередині себе.

Протягом всього свого життя ми зайняті тим, що дивимося назовні. Нам цікаво бачити те, що відбувається навколо, що роблять інші; а самі себе ми не цікавимо. Коли ми медитуємо, нам потрібно змінити все це і почати спостерігати самих себе.

Ми сідаємо, закриваємо очі і перестаємо рухатися. Немає нічого, що треба чути або бачити, немає нічого, що цікавило б нас зовні. І ось ми дивимося всередину - і виявляємо, що найважливіше з усього того, що відбувається всередині - це наше власне дихання. Ми починаємо з того, що звертаємо увагу на цю реальність: дихання, що входить у ніздрі і виходить з них. Ми намагаємося утримати розум на диханні якомога довше, не звертаючи ніякої уваги на які-небудь інші думки.

І відразу ж виявляємо, як важко це зробити. Як тільки ми намагаємося утримувати розум на диханні, ми починаємо турбуватися через болі в ногах. Як тільки ми намагаємося зупинити думки, у розум вривається безліч різних тем. Коли ми намагаємося забути про минуле і майбутнє, намагаємося зараз, в даний момент, зосередитися на диханні, що проходить крізь ніздрі, негайно спливають приємні або неприємні спогади про минуле, якісь надії на майбутнє або страх перед майбутнім. І незабаром ми забуваємо про те, що ж ми намагалися робити.

Проблема в тому, що розум подібний до розпещеної дитини, у якої дуже багато іграшок. Вона починає грати з однією з них; а та швидко набридає, і дитина тягнеться до іншої, потім бере ще одну. Точно так само розум продовжує стрибати від однієї думки до іншої, з одного об'єкта уваги на інший; таким чином, ми продовжуємо тікати від реальності.

Тепер нам потрібно буде припинити в такий спосіб діяти. Замість того, щоб намагатися втекти від реальності, ми повинні прямо глянути на неї, якою б вона не була. І ось ми терпляче намагаємося повернути розум до дихання. Це нам не вдається; але ми знову і знову продовжуємо свої спроби.

Через деякий час ми виявляємо, що розум дійсно зупиняється на об'єкті дихання дещо довше. Нам вдалося, - неважливо, що лише на зовсім небагато, - змінити звичну поведінку розуму, привчити його залишатися зосередженим на єдиному об'єкті.

Користуючись цією концентрацією, ми потім навмисне і систематично замінюємо один об'єкт уваги на інший, розглядаючи кожну частину тіла; і оскільки розум і тіло знаходяться в дуже тісному взаємному зв'язку, ми в той же час проводимо перевірку свого розуму.

Зазвичай така самоперевірка приносить медитуючому багато сюрпризів. З глибоких, несвідомих рівнів розуму піднімаються численні комплекси - всілякі спогади, забуті думки і емоції. Часто, особливо спочатку, ці забуті спогади викликають фізичні або душевні розлади і навіть біль.

Однак ми не дозволяємо цим перешкодам зупиняти нас. Наша робота полягає в тому, щоб спостерігати свою власну реальність, якою б вона не була, подібно до того, як вчений проводить досліди у своїй лабораторії.

Зазвичай ми реагуємо на будь-яку думку, будь-яке почуття, будь-яке враження, яке формується в розумі. Якщо це враження приємне, ми починаємо бажати його - все більше і більше; якщо воно неприємне, ми починаємо його ненавидіти, думати про те, як би його позбутися, піти від нього. Але коли ми медитуємо, ми повинні просто знати, що відбувається всередині нас, і прийняти це як реальність. Ми не намагаємося змінити цю реальність або втекти від неї; ми просто спостерігаємо, не реагуючи.

Проявляючи наполегливість, ми незабаром зрозуміємо, що наші переживання постійно змінюються. Кожної миті змінюється те, що ми відчуваємо в тілі; кожної миті міняються думки у розумі. Ця реальність, реальність мене самого, змінюється кожну мить. Ніщо не залишається сталим назавжди - ні найприємніше, ні найнеприємніше.

Таким чином, спостерігаючи себе, ми на основі власного переживання приходимо до розуміння одного важливого факту; це факт «анічча» (санскр. «анитья») - непостійності, реальності змін. Все всередині мене - і подібним же чином все в світі - поза мною - змінюється кожної миті.

Звичайно, ми завжди знали про це; і сучасні вчені довели, що таке твердження правильне, що весь фізичний Всесвіт складається з крихітних частинок, які виникають і зникають мільярди разів в секунду. Але замість того, щоб просто слухати про цю реальність або розуміти її інтелектуально, завдяки медитації, ми переживаємо її мінливість.

Ми продовжуємо практику - і незабаром розуміємо, що якщо ніщо не залишається більш ніж на одну мить, тоді всередині мене немає нічого, що можна було б назвати «я», «мною» - немає «я», немає «мене», немає « мого ». Насправді це «я» - всього лише явище, процес, який завжди змінюється. І коли б я не намагався утримати щось, кажучи: «Це я, це моє», - тоді я стаю нещасним, створюю для себе страждання, тому що рано чи пізно це «щось» повинно зникнути - або, може бути, зникне це « я ».

І я розумію все це не тому, що хтось мені це говорить; я бачу це сам, спостерігаючи себе самого.

Тоді як же мені не робити себе нещасним? Дуже просто: замість того, щоб намагатися утримувати одне переживання і тікати від іншого, притягувати до себе одне і відштовхувати інше, - я просто спостерігаю і не реагую. Я спостерігаю з незворушністю, з урівноваженим розумом.

Це здається легким; але що мені робити, коли я сідаю медитувати на цілу годину, а через десять хвилин починає відчуватися біль у коліні? Я відразу ж починаю ненавидіти цю біль, я хочу, щоб вона пішла геть. Але вона не йде; і чим більше я її ненавиджу, тим сильнішою вона стає.

Якщо я зможу навчитися хоча б на одну мить просто спостерігати біль, якщо зможу хоч на мить забути про те, що це - моя біль, що я відчуваю біль, тоді, ймовірно, я побачу, що і сама біль змінюється. Вона не залишається назавжди; вона змінюється кожну мить, йде, знову виникає і продовжує змінюватися.

Коли я розумію це завдяки власному переживанню, тоді я стаю вільним від болю. Вона не підпорядковує мене. Може статися, що вона піде швидко, а, можливо, і ні, але для мене це не має значення. Я більш не страждаю від неї, тому що здатний її спостерігати. Я починаю звільнятися від страждання.

І я роблю все це завдяки спокійному сидінню з закритими очима, намагаюся постійно усвідомлювати все, що відбувається всередині мене.

Таким чином, мета медитації віпасани полягає в тому, щоб очистити розум, звільнити розум від страждання і від його причини. Зазвичай ми не знаємо, що відбувається насправді. Ми блукаємо в минулому або в майбутньому, засліплені своїми потягами чи відразою; ми завжди збуджені, сповнені напруги.

Але завдяки практиці медитації ми вчимося зустрічатися з реальністю віч на віч - з реальністю даного моменту, не бажаючи її і не відчуваючи до неї ненависті. Ми спостерігаємо її з посмішкою, з незворушністю, з урівноваженим розумом.

Це усвідомленням і незворушність досить корисні для нас у повсякденному житті. Замість того, щоб перебувати в невіданні щодо того, що відбувається насправді, сліпо слідуючи своїм несвідомим бажанням, страхам, ненависті, гніву, ми тепер можемо бачити реальність в будь-якій ситуації. Тоді замість того, щоб сліпо реагувати і нарощувати подальшу напругу, ми відкриваємо для себе можливість здійснювати реальні, творчі, вільні дії, які принесуть користь і нам, і іншим людям.

Кожна людина зустрічається в житті з одними і тими ж проблемами: відбуваються речі, яких ми не бажаємо, а бажані речі не відбуваються. У всіх цих ситуаціях, якщо я реагую сліпо, я роблю нещасним себе та інших. Якщо ж я зберігаю врівноваженість розуму, тоді я залишаюся щасливим і можу допомогти іншим бути щасливими.

Коли хворий відновлює здоров'я, він відчуває себе щасливим. Коли сліпий знову знаходить здатність бачити, він природно почувається щасливим. Подібним же чином, коли ми вчимося знаходити шлях від страждання до звільнення, ми природно відчуваємо себе щасливими. Перш ми змушували інших розділяти наше нещастя, тепер ми хочемо поділитися з ними своїм миром і радістю.

Таким чином, справжній практик медитації після того, як він змінився сам, намагається змінити світ. Мабуть, його дія - це не більше ніж посмішка замість насуплених брів; але така посмішка може мати велику силу, якщо вона виявляється справжньою посмішкою від усього серця. З іншого боку, якщо усмішка просто приховує внутрішню напруженість, вона марна.

Безсумнівно, ми маємо моральний обов'язок змінити світ на краще, і ми повинні почати з того, що нам ближче всього - з самих себе. Зробивши це, ми буде здатні на все.

Саме так я і розумію медитацію - це мистецтво жити.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Тик Нат Хан, Чудо осознанности/ Thich Nhat Hanh on mindfullness

http://bookworm-quotes.blogspot.com/2012/10/thich-nhat-hanh-on-mindfullness.html

Тик Нат Хан, Чудо осознанности/ Thich Nhat Hanh on mindfullness

Если, занимаясь мытьем посуды, мы только и думаем об ожидающей нас чашке чая, то спешим справиться с мытьем как с лишней работой. Тогда мы не «моем посуду, чтобы мыть посуду». Мы мертвы, когда моем посуду таким образом. В самом деле, мы совершенно не в силах понять всю радость бытия, пока стоим у раковины на кухне. Если мы не сможем мыть посуду, то, скорее всего, мы также не сможем пить чай. Держа в руке чашку чая, мы будем думать о посторонних вещах, едва осознавая, что именно мы держим в руках. Нас уносит в будущее, и мы не в силах по-настоящему прожить текущую минуту жизни.

Более тридцати лет назад, когда я впервые пришел в монастырь, мне дали небольшую книжку «Сущность ученичества». Ее написал буддийский монах Док Тье из монастыря Бао Шон. Это была тоненькая книжка. Возможно, в ней было около сорока страниц, но в нее вошли все строки, которые использовал Док Тье для пробуждения своего ума во время любого вида деятельности.

Пробудившись утром, он думал: «Я пробудился и надеюсь, что каждый достигнет великой осознанности и будет видеть совершенно ясно».

Когда он мыл руки, то направлял свой ум так: «Я вымою руки и надеюсь, что каждый войдет в реальность с чистыми руками». Книга целиком состояла из подобных строф. Их целью было помочь последователям контролировать свое сознание. Мастер дзен Док Тье помогал новичкам сравнительно простым способом, опираясь на то, чему учит Сутра осознанности. Всякий раз, когда вы одеваетесь, моете посуду, идете в ванную комнату, расстилаете коврик, несете ведро воды или чистите зубы, вы можете применить подходящее строфы, чтобы вернуться к осознанности.

В сутрах Будда учит использовать дыхание для достижения сосредоточения. Сутра, в которой говорится об использовании дыхания для поддержки внимательности, называется Анапанасати Сутра. Приблизительно в середине III века эту сутру перевели на вьетнамский язык, ее прокомментировал мастер дзен центрально-азиатского происхождения Кхыонг Танг Хой. Анапана означает дыхание, сати - осознанность. Танг Хой перевел это как «Стража сознания».

Сутра осознанности гласит:

«Когда практик идет, он должен осознавать, что идет.

Когда практик сидит, он должен осознавать, что сидит.

Когда практик лежит, он должен осознавать, что лежит...

В каком бы положении ни находилось тело, практик должен осознавать его положение. Упражняясь подобным образом, практик живет, полностью и постоянно осознавая тело...»

Однако осознавать положение тела недостаточно. Мы должны осознавать каждый вздох, каждое движение, каждую мысль и чувство - всё, что имеет отношение к нам.

Мне нравится ходить в одиночестве по проселочным дорогам. По обеим сторонам раскинулись рисовые поля, растут полевые цветы. Я делаю каждый шаг осознанно, помня о том, что я иду по удивительной земле. В подобные мгновения существование чудесно и таинственно. Принято считать, что ходить по воде или по воздуху это чудо. Но я думаю, еще большее чудо - ходить по земле. Каждый день мы соприкасаемся с чудом, которого даже не замечаем, ведь над нами лазурное небо, белые облака, вокруг нас зеленая листва.

Осознанность спасает нас от рассеянности и забывчивости, она позволяет нам полноценно проживать каждую минуту жизни. Осознанность возвращает нас к жизни. Вам нужно уметь дышать для сохранения осознанности, поскольку дыхание это самое естественное и действенное средство от рассеянности. Дыхание это мост, соединяющий жизнь и сознание, объединяющий тело и мысль.

Сутра осознанности учит овладевать дыханием следующим образом:

«Всегда осознавайте свой вдох и выдох. Вдыхая продолжительно, вы отмечаете: «Я вдыхаю продолжительно». Выдыхая продолжительно, вы отмечаете: «Я выдыхаю продолжительно».

Вдыхая непродолжительно, вы отмечаете: «Я вдыхаю непродолжительно». Выдыхая непродолжительно, вы отмечаете: «Я выдыхаю непродолжительно».

«Чувствуя все свое тело-дыхание, я делаю вдох». «Чувствуя все свое тело-дыхание, я делаю выдох». «Успокаивая свое тело-дыхание, я делаю вдох». «Успокаивая свое тело-дыхание, я делаю выдох».

Я прочту строки из вьетнамской народной песни: «Легче всего практиковать в храме, не очень тяжело практиковать в группе людей, но труднее всего практиковать дома». Лишь в суетливой и сложной обстановке вы взращиваете настоящую осознанность!

Один мудрец наставляет: «При любых обстоятельствах владейте собой. Используйте дыхание для того, чтобы сохранять контроль над телом и умом, чтобы развивать осознанность, сосредоточенность и мудрость».

Необходимо упражняться в медитации, когда идешь, стоишь, лежишь, сидишь или работаешь, умываешься, моешь посуду, метешь пол, пьешь чай, разговариваешь с друзьями и в других случаях. Наверное, когда вы моете посуду, то думаете об ожидающем вас чае, стараясь выполнить работу как можно быстрее, чтобы пить чай. Но это значит, что вы не в состоянии жить, пока моете посуду. Когда вы моете посуду, самое важное для вас — мыть посуду. Точно так же, когда вы пьете чай, самое важное - пить чай. Направляясь в уборную, не забывайте, что нет ничего важнее для вас, и так далее. Когда вы рубите дрова, для вас это медитация. Когда вы несете воду, это также медитация. Проявляйте осознанность не только в течение часа, посвящаемого медитации, чтению, писанию или пению, но все сутки напролет. Каждое ваше движение должно быть осознанным. Каждое движение это ритуал, церемония. Поднести чашку чая к губам тоже значит совершить ритуал. Может быть, слово «ритуал» слишком возвышенно? Я употребил его, чтобы показать, как важна осознанность.

Любую работу выполняйте неторопливо, легко и осознанно. Не выполняйте дела так, чтобы просто отделаться от них. Работайте без напряжения, но с полным вниманием. Слейтесь со своей работой, наслаждайтесь ею. Без этого день потеряет всякий смысл. Чувство, что работа вам навязана, исчезнет, если будете выполнять её осознанно. Берите пример с наставников дзен. Что бы они ни делали, они выполняют это, не проявляя нежелания, медленно и плавно.

Отведите на чай побольше времени. Не берите пример с тех, кто во время рабочего перерыва выпивает кофе залпом. Пейте чай, не подгоняя время, медленно и благоговейно, будто это ось, вокруг которой вращается вся земля. Вся жизнь пребывает в настоящем мгновении. Только настоящий миг есть сама жизнь. Не вовлекайтесь в будущее. Не спешите сорваться с места и приниматься за работу. Не торопите «уход».

(плакат, увиденный в Шри Ланке - Е.К.)

Нам необходимо смотреть в лицо смерти, видеть и принимать ее, подобно тому, как мы видим и принимаем жизнь. Буддийская Сутра осознанности рассказывает о медитации на образе трупа: созерцайте разложение тела, как тело цепенеет и синеет, как черви съедают плоть, пока почти не останется мяса на костях. Созерцайте до тех пор, пока не останутся одни лишь белесые кости, которые, в свою очередь, медленно исчезнут и превратятся в пыль. Созерцайте подобным образом, сознавая, что с вашим телом произойдет то же самое. Созерцайте труп до тех пор, пока к вам не вернутся покой и умиротворенность, пока ваше сознание я сердце не очистятся и не успокоятся, пока улыбка не засияет на вашем лице.

Таким образом, после того как вы преодолеете непостоянство чувств и страх, жизнь, каждое мгновение которой стоит прожить, покажется вам бесконечно драгоценной. Причем драгоценной окажется не только наша жизнь, но и жизнь других существ. Нас уже не сможет ввести в заблуждение мнение о том, что уничтожение чужих жизней необходимо для нашего выживания.

Старайтесь смотреть на других с состраданием, такой вид медитации называется «созерцание сострадания». Созерцание сострадания необходимо осуществлять как во время медитации, так и всякий раз, когда вы помогаете другим. Где бы вы ни были, помните священную заповедь: «Смотри на всех с состраданием».

Упражнения в осознанности

• Улыбайтесь при пробуждении

Пока вы еще не поднялись с кровати, постарайтесь взять под контроль свое дыхание. Сделайте три спокойных вдоха и выдоха, в то же время сохраняя улыбку. Следите за дыханием.

• Улыбайтесь, где бы вы ни были, в любом положении. Улыбаясь, смотрите на ребенка, на листок дерева, на картину на стене, на все, что относительно спокойно. Сделайте три медленных вдоха и выдоха. Сохраняйте улыбку и старайтесь сосредоточиться на вашей подлинной природе.

• Улыбайтесь, когда слушаете музыку, следя за вдохами и выдохами.

• Когда вы чувствуете, что вас охватывает гнев, то хотя бы улыбнитесь. Сделайте три спокойных вдоха и выдоха, сохраняя улыбку.

• Измерение дыхания по шагам. Отправляйтесь на прогулку в сад, к реке или в лес. Идите не спеша. Дышите как обычно. По числу шагов измеряйте продолжительность вдоха и выдоха.

• Следите за дыханием, когда слушаете музыку.

• Следите за дыханием во время разговора.

• Осознанно заваривайте чай.

• Мойте посуду без напряжения с мыслью, что каждая тарелка это объект созерцания. Не торопитесь справиться с работой. Представьте, что нет ничего важнее мытья посуды. Мытье посуды - это медитация. Если вы не можете осознанно мыть посуду, то едва ли сумеете медитировать, сидя в тишине.

• Стирка белья. Не стирайте слишком много белья за один раз. Возьмите лишь три-четыре вещи. Займите наиболее удобное положение, сидя или стоя так, чтобы потом не заболела спина. Стирайте белье без напряжения. Внимательно следите за каждым движением рук. Закончив стирать и полоскать, вы должны сохранять свежесть и чистоту, как выстиранная одежда. Если ваши мысли рассеиваются, сохраняйте улыбку и следите за дыханием.

• Уборка по дому. Работу разделите на этапы: прибрать вещи и книги, очистить уборную, вымыть ванную, подмести пол и протереть пыль. Отведите достаточно времени на каждое дело. Двигайтесь медленно, в три раза медленнее, чем обычно. Все внимание обращайте на работу. Например, перед тем как положить книгу в шкаф, посмотрите на книгу, выясните, что это за книга, осознайте, что вы кладете ее в шкаф на свое место. Осознайте, что ваша рука поднимает книгу. Остерегайтесь резких или неожиданных движений. Сохраняйте осознанность дыхания, особенно когда ваши мысли рассеиваются.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 4 тижня потому...

Коли Будда став просвітленим, перше питання, яке йому задали, було таким: «Чого ти досяг?»

Він засміявся.

Він сказав: «Нічого. Я не досяг нічого; навпаки, я багато втратив ».

Природно, що той, хто запитував, був збитий з пантелику. Він сказав: «Ми завжди чули, що стати Буддою - це означає досягти досконалого, найвищого, вічного, а ти кажеш, що ти не тільки нічого не досяг, але і багато втратив. Що ти маєш на увазі?"

Будда відповів: «Саме те, що я сказав. Я втратив все те, що було у мене, я втратив своє знання, я втратив своє незнання. Я перестав бути людиною, я втратив своє тіло, свій розум, своє серце. Я втратив тисячі речей і жодної не придбав - тому що все, що я придбав, вже було моїм, це моя природа. Неприродне було втрачено, а природне розквітло. Це взагалі не досягнення. Думати в термінах досягнення - значить залишатися уві сні »...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Цікаво було б зібрати тут різноманітну літературу та відеоматеріали , що стосуються віпасани. Добре , якби це було б з різних шкіл.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Цікаво було б зібрати тут різноманітну літературу та відеоматеріали , що стосуються віпасани. Добре , якби це було б з різних шкіл.

... пробував якось завантажити в тему де-які аудіо-лекції Гоєнки по Віпасані, але, чомусь... не можу їх додати (весь час при спробі завантаження - якийсь збій) на цей ресурс ...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



Hosting Ukraine
AliExpress WW


×
×
  • Створити...