75 РОКІВ ТОМУ РОЗСТРІЛЯНО ЕЛІТУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

[Dream]

3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох було розстріляно Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Миколу Куліша та інших найяскравіших представників української культурної еліти.

Убивства здійснено «на честь двадцятої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції». Вирок виконав майор НКВД Матвєєв. З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року він, переважно власноруч, убив пострілом в голову 1111 політв’язнів Соловецького табору. Серед них - 290 українських митців, письменників, учених, священнослужителів та державних діячів.

Переважну більшість із них убито 3 листопада.

Так комуністичний режим знищив еліту української нації.

В Сандармосі обірвався земний шлях геніального режисера Леся Курбаса, драматурга Миколи Куліша, літераторів Миколу Зерова, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка, Павла Пилиповича, Валер’яна Підмогильного, Михайла Ялового, міністра освіти УНР Антона Крушельницького, академіків Матвія Яворського та Степана Рудницького й інших визначних українців.

Частину розстрільного списку опублікувала газета «День», а радіо «Свобода» розпочало спеціальний проект, присвячений пам’яті українців, убитих у Сандармосі.

Загалом же за 15 місяців масового терору в 1937-38 роках в СРСР було ув’язнено чи депортовано понад 2 мільйона людей, з них 682 тисячі розстріляно. В Україні було знищено всіх, хто міг розвивати національну культуру чи бодай теоретично чинити опір режиму, і кого не встигли знищити під час війни 1917-22 років, репресій 1930 і наступних років і геноциду 1932-33.

Короткі цитати, звичайно, не дають уявлення про те, що значили ці люди для України, але відтворюють їхній дух.

Згадаймо їх, вдумаймося в їхні слова.

Україна відбудеться лише тоді, коли ми крізь 75-літню прірву почуємо і зрозуміємо їх, і понесемо цей дух творчості і свободи далі в майбутнє.

Лесь Курбас, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року

зі щоденника

«Я все таки вірю, що останнє слово скаже та моя частина, яка вміє бути свідомістю моря, хмар, гір нації, людини взагалі. Сказано десь: досягнена на підйомі ступінь осяяння не пропадає. Вона навіки наша власність. Навіть у калюжі вона до нас повернеться. На її світло ми будемо йти — навіть наосліп і навпомацки. Бо те, що просовує нас — це бажання вищого стану. Всі сили, всі мислі, кожен атом звертається на нове опанування анархічною республікою моєї індивідуальності під одним кріпким гаслом: дійти до того самого високого, на яке здатен я. В першу чергу — дійти до тривання на тому рівні, на якому я робив кращі вчинки свого життя — і морального, і творчого мистецького характеру.

Скільки можливо — і скільки треба, щоб (здобути) вищу ступінь свідомості і осягти вищий її вияв.

Цього хочу і цеглину за цеглиною складатиму знову на будівлю себе, як тарана в житті, як клітину вищої свідомості»

Микола Куліш, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року

з п’єси «Народний Малахій»

Малахій:

— Негайно потрібна реформа, найнегайніше, кажу, бо бачите, що робиться з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла на стільці і тихенько хропла.) Бачите? Чуєте? Тільки що ввійшла у свій раднарком — і вже заснула! Наочний приклад до негайності реформи — ось... Покличте сюди голову РНК! Тільки, будь ласка, мерщій. Це буде цікаве й повчающе видовище: найкращий син народу, голова РНК, розбудить у себе в комендатурі найтемніший елемент з того ж народу, в присутності реформатора з того ж таки народу... О друзі! Голову мерщій! До речі, й фотографа покличте!.. (Замріяно.) Увійде голова, торкнеться її... Між іншим, скажіть, щоб не забув він булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увійде, торкнеться булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула?

Баба:

(прочулася)

— Агапія Савчиха я! Підбилася, голубе, — йду в Єрусалим.

— Куди? — перепита голова.

— В Єрусалим або на Ахон-гору.

— Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! — скаже голова.

— А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш і не знаєш, чи є туди путь, чи нема — і ніхто не зна. Казали на селі у нас люди, що буцімто совіцька власть у турків гроб Господній вторгувала і дорогу говільникам розгородила, та чи так же воно?..

— О люди, люди! — скаже голова і додасть вельми ввічливо: не до Єрусалиму тепер треба йти, а до нової мети.

— До якої ж, голубе?

— До якої? До вищезазначеної, великої, № 666006003, голубої мети... Тоді вернеться громадянка назад, на своє село, і, йдучи, проповідуватиме слово нове й благокрасне.

Михайль Семенко, розстріляний у Києві 23 жовтня 1937 року

«Шукачам щастя»

Ви, що шукаєте щастя

І ви, що вбачаєте у ньому привид. Справа в тому, що вам важко розібраться

І тому так багато кривд.

Люди, ви страждаєте,

А який близький і істотний вихід.

То ви мучитесь, що нічого не маєте,

То вам досить крихіт.

Ах, я знаю слово, магічне слово…

Воно ясніше сонця і чорніше тьми.

Люди! Щастя з вами, і як мало для цього мови:

Будьте людьми!

Микола Зеров, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року

«Чистий четвер»

Свiчки i теплий чад. З високих хор

Лунає спiв туги i безнадiї;

Навколо нас — кати i кустодiї,

Синедрiон, i кесар, i претор.

Це долi нашої смутний узор,

Це нам пересторогу пiвень пiє,

Для нас на дворищi багаття тлiє

I слуг гуде архiєрейський хор.

I темний ряд євангельських iсторiй

Звучить як низка тонких алегорiй

Про нашi пiдлi i скупi часи.

А за дверми, на цвинтарi, в притворi

Весна i дзвiн, дитячi голоси

I в вогкому повiтрi вогкi зорi.

http://www.dobrovol.org/article/270/

Ніколи про це не чув. Пару хвилин назад про це сказали на ТВі і тільки що побачив згадку про це у Забужко у фейсбуці. Дуже здивувало що це сталось в один день. І знову стверджуюсь в думці що оті геноциди мають пряме відношення до того що відбувається зараз - до цієї безініціативності, моєї-хати-з-краю, а-шо-я-можу-зробити. І лише знання такої історії спроможне розбудити національне самоусвідомлення та гідність. Розбудити, а далі потрібно працювати, працювати, працювати...

[igorrrko]

Так зате св"ткуємо 69-ту річницю визволення Києва.

Тьху! Солдати ,наче балерини,ПА видавали на плацу (див.Хрещатику).

Страна ИДИОТОВ! " Хто незнає свого минулого,небуде мати майбутнього".(с)

ЗЮ. Зараз почнеться.Тролі налізуть...

[Skorpio76]

Варто вшановувати пам"ять жертв антилюдських режимів поневолювачів Сталіна та Гітлера. А також справжніх героїв, які захищали фізично та морально український народ та нашу українську культуру.

[Phoinix]

а режим то продуманий був, він так підкосив нашу еліту/інтелігенцію, що на превеликий жаль вона до цих пір ніяк не може відновитись.

[laser]

вивчаючи історію таких видатних людей, відчуваєш обов'язок перед ними, продовжити цю нелегку справу — захищати своє майбутнє і свободу.

Не спи, моя рідна земля!

Прокинься, моя Україно!

Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!

Це дивляться з темних небес

Загиблі поети й герої –

Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

[Vadimm]

Нічого не маю проти памятної дати, але "надзвичайна подія 75-літньої давності" за 75 років напевно встигла втратити статус надзвичайної. Це я про розділ форуму.

[rusel33]

В период советской власти "кто был ничем - тот стал всем", другими словами лодыри, школота и бандюганы, которые не хотели работать - заняли ключевые посты в стране, .....да что я буду говорить зря. Печально это прошлое "советское время", убили душу нации(церковь), устранили лучших умов и деятелей, погубили культуру. Нелегок будет ПУТЬ к восстановлению......

[Andruha_gpz28]

Вічна пам"ять загиблим.

писи. А безголові нащадки і в наш час голосують за комуністичну партію, яку в нормальних країнах взагалі заборонили.

[Dream]

Vadimm, а куди б ти її розмістив? В політику? В історію Луцька? В Луцк.токс? В знайдено в мережі? Та й врешті решт розстріл людей хіба не надзвичайна подія? Чи причина твого "фе" просто "А пагаваріть?"

[Volyniaka]

Убивства здійснено «на честь двадцятої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції». Вирок виконав майор НКВД Матвєєв. З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року він, переважно власноруч, убив пострілом в голову 1111 політв’язнів Соловецького табору. Серед них - 290 українських митців, письменників, учених, священнослужителів та державних діячів.

Мабуть дожив до старості у статусі ветерана ВОВ з усіма пільгами....

... другими словами лодыри, школота и бандюганы, которые не хотели работать - заняли ключевые посты в стране, .....

Щось до болю знайоме (с)

[Dream]

Убиті в урочищі Сандармох. Підмогильний - попередник Камю і Сартра

Мистецтвознавець Леонід Череватенко розповів "Радіо Свобода" про одного з 1111 убитих у Сандармосі - класика української літератури Валер’яна Підмогильного. Дуже цікава розповідь.

Фактично Валер’ян Підмогильний був попередником таких нобелівських лауреатів, як Альбер Камю і Жан-Поль Сартр. А цього досі ніхто не може второпати! Скажімо, серед нашого керівництва таких людей немає. І немає людей у тому поколінні, яке зараз приходить у літературу. Вони дуже захоплені тим, що вони називають "постмодернізмом".

Дивно те, що це є, фактично, як писали більшовики, "сумбур, вместо музыки". Тобто намішано абсолютно все, як окрошка: і того, і того, і сього. Є прізвища, гучні, розкручені в основному на європейські гроші, на гранти. Я так їх і називаю: "покоління дітей капітана Гранта". А вартісних митців немає.

А от Підмогильний випередив багатьох письменників європейської літератури, зокрема, й французьких. Адже французький екзистенціалізм набирає сили десь уже наприкінці 30-х і в 40-х роках.

Mене завжди з іронічною посмішкою запитують: "Так що виходить, що Підмогильний випередив Камю?". Так, він випередив Камю. А щоб у цьому упевнитися треба прочитати його філософські твори. Це зрештою, фактично, те саме, що і "Міф про Сізіфа", описаний Камю.

Але тут треба знати деякі деталі. Вони, можливо, страшніші, ніж самий розстріл. А чому? Зараз побутує і в пресі, і по телебаченню, і в фільмах така думка, що їх розстріляли до 20-ліття радянської влади. Мовляв, радянська влада таким чином відзначила свій ювілей. Це вигадка, красива, поетична, але вигадка. Бо все набагато брутальніше.

Радянський Союз готувався до агресії: війни з Фінляндією. Він хотів захопити і Фінляндію, і частину Швеції. А відтак автоматично вся ця зона узбережжя Білого моря – соловецькі табори – перетворилися б на зону військових дій. І тому треба було убезпечити себе від поширення небажаної інформації.

І коли складався список насамперед оцього етапу соловецького (1111 душ), то там не було випадкових людей. Складав список комендант табору латиш Апетер.

Логіка простежується така. По-перше, якщо готується війна, то насамперед мають бути розстріляні всі учасники, які воювали із зброєю в руках проти радянської влади. Це білогвардійці, петлюрівці, повстанці – від українських і до басмачів. Ті, хто брали зброю і знали, як з нею поводитися, коли бачили червону зірку. Вони мали лягти в ту землю.

По-друге, вся ідеологія мала зникнути, тобто – священики й віруючі. По-третє, володарі дум – філософи, письменники, все те що називається "інтелігенція". А от четверте – підлягали негайному і обов’язковому знищенню всі інформатори НКВД – "стукачі". Чому? А тому, що вони володіли інформацією, яка, не дай Бог, потрапила б у Європу. Вони таке б своїми паскудними язиками "розпатякали"! І тому, всі вони лежать в цій землі Сандармоху.

Мені про це розповіла жінка, яка досліджувала соловецький процес. Я спочатку ж не знав цієї справи, а потім, коли почав їздити і був декілька разів на Соловках, у мене весь час якийсь ступор починався. І я не розумів чому…