Післязавтра

[Tolik_lt]

Говорят, заветные желания рано или поздно сбываются. Допустим, завтра мечта прогрессивных украинцев станет явью – под напором возмущенных предпринимателей, учителей, рабочих, шахтеров и студентов антинародный режим Януковича-Азарова рухнет.

Что будет послезавтра?

К сожалению, внятного ответа на этот вопрос не предлагает никто. Подразумевается, что на смену плохим "донецким" придет хорошая власть, и политика нового режима будет кардинально отличаться от нынешней политики Януковича.

Но парадокс в том, что одни и те же люди критикуют его действия с противоположных позиций, легко перевоплощаясь из ярых либертарианцев в убежденных социалистов, а из пламенных демократов – в апологетов "сильной руки".

Мы осуждаем наступление на свободу предпринимательства, ужесточение фискального пресса, мощный бюрократический аппарат и всевозможные административные препоны. Но при этом считается, что государственные чиновники должны окружить население всевозможными социальными гарантиями и щедрыми выплатами, обеспечить низкие цены и тарифы ЖКХ.

Правительству инкриминируют стремительный рост цен и одновременно критикуют попытки административного регулирования, провоцирующие товарный дефицит. Власть заслуженно обвиняют в ущемлении гражданских свобод и в тоже время требуют не допускать либерализма в языковой политике.

Какое же государство нужно оппозиционно настроенным украинцам? Ночной сторож, не мешающий людям зарабатывать на жизнь и позволяющий гражданам самостоятельно распоряжаться своей судьбой? Или нянька, неустанно воспитывающая народ и оберегающая население от рыночных законов?

Мы ругаем правящий режим, но противопоставляем ему не конкретную модель развития, а некий идеализированный образ "справедливой власти", на который проецируются взаимоисключающие желания и чаяния.

Это тупиковый путь.

Чьи бы знамена ни реяли над Украиной, естественные экономические приоритеты останутся неизменными. Предприниматель жаждет наращивать свою прибыль и не намерен делиться своими доходами, а бюджетник заинтересован в расширении налоговой базы.

Работодатель стремится получить максимальный профит при минимальных затратах, а наемный работник хочет трудиться как можно меньше и зарабатывать как можно больше.

Так было, есть и будет.

Нынешняя элита – коррумпированная и беспринципная. Но даже если на Банковую придет компания бескрылых ангелов, объективные проблемы развития никуда не исчезнут. Любые блага, потребляемые обществом, все равно придется как-то создавать.

Ускоренный экономический рост будет по-прежнему невозможен без прискорбных социальных издержек, а гуманный социальный балласт неизбежно скажется на темпах экономического развития.

"Личные свободы или принудительное воспитание граждан?", "Гарантированные права собственности или массовая реприватизация?", "Свободный рынок или государственное регулирование?" – эти фундаментальные вопросы потребуют ясного и недвусмысленного ответа.

Чего мы ждем от потенциальных преемников Януковича и Ко? Невозможно идти сразу по двум дорогам и сидеть сразу на двух стульях.

Нелепо восхищаться грузинскими реформами и одновременно требовать государственного контроля за ценами.

Глупо восторгаться китайским экономическим рывком и в то же время ностальгировать по советским социальным гарантиям.

Нереально смешать в одном флаконе кейнсианство и монетаризм, мечтая об украинском Рузвельте и собственном Рейгане. Нельзя ратовать за демократию и одновременно считать, что миллионы твоих сограждан должны быть лишены права выбора и права голоса…

В общем, пора определиться со своими политическими взглядами.

В Украине под "левыми" и "правыми" уже давно скрываются противоборствующие этнокультурные группировки. Нас уверяют, что политические убеждения – это пестрые флаги, идейные фетиши, громкие лозунги, портреты живых и усопших вождей.

В действительности политические взгляды цивилизованного человека складываются из двух фундаментальных составляющих:

а) отношение к государственному контролю за жизнью общества и принудительному внедрению определенных ценностей;

б) отношение к государственному вмешательству в экономику и принудительному перераспределению доходов.

Четырехполюсная шкала, используемая мировой политологией, позволяет выделить четыре группы политических воззрений:

1. Сторонники жесткого государственного контроля за жизнью общества и противники активного государственного вмешательства в экономику. Это классические европейские правые, они же консерваторы.

2. Противники жесткого государственного контроля за жизнью общества и сторонники активного государственного вмешательства в экономику. Это классические западные левые – европейские социал-демократы и американские либералы.

3. Противники жесткого государственного контроля за жизнью общества и активного государственного вмешательства в экономику. В США их называют либертарианцами, для нас привычнее классический термин "либерал", приобретший за океаном иное значение.

4. Сторонники жесткого государственного контроля за жизнью общества и активного государственного вмешательства в экономику – авторитаристы.

Автор не собирается рекламировать или ругать какую-либо из перечисленных концепций.

Дело в другом: украинец, требующий перемен, должен внятно сформулировать свое отношение к личным и экономическим свободам. С этого начинается моделирование желаемого будущего. Это абрис, постепенно обрастающий более подробными деталями и превращающийся в четкую программу действий.

К сожалению, многие критики Януковича не в состоянии сделать даже этот первый шаг.

Они предпочитают эклектический коктейль из благих пожеланий, противоречащих друг другу и сдобренных абстрактными разглагольствованиями о "справедливости". Нечто подобное наблюдалось в позднем СССР, где один и тот же человек мог обличать номенклатурные привилегии, требуя социального равенства, и одновременно мечтать о капитализме и свободном предпринимательстве. Разумеется, концептуальный тяни-толкай не принес обществу ничего хорошего.

В чем наша беда? Украинцы считают смену власти не предпосылкой для достижения результата, а готовым результатом. Достаточно убрать опостылевших коммунистов, гадких кучмистов, ненавистных "оранжевых", проклятых "донецких", зловредных галичан, коварных инородцев или мерзких олигархов (ненужных вычеркнуть), и все проблемы тут же решатся!

К чему задумываться о будущей модели развития? Стоит отобрать у правящих плохишей "Межигорье", присвоенные деньги, роскошные виллы, шикарные автомобили, и мы заживем весело, богато и счастливо!

Инфантильная шариковщина успешно заменяет стратегическое мышление. Пока отечественная элита занимается дерибаном вместо развития страны, разгневанный народ жаждет качественно нового дерибана – с участием ныне обделенных слоев общества.

Что ж, история знает немало подобных примеров: от конфискации аристократических земель в годы французской революции и экспроприации буржуйских ценностей в 1917-м до национализации имущества КПСС и "черного передела" в Зимбабве.

В результате никому не становилось сытнее. Ибо перераспределение уже существующих благ не делает страну богаче – необходимо создавать новые блага. Народный спаситель – не тот, кто взламывает рыбный склад и раздает содержимое толпе, а тот, кто способен создать продуктивное рыболовецкое хозяйство.

Наша интеллигенция славит покойных героев, которые должны вдохновлять современных украинцев на великие свершения во имя страны. Но у воинственных запорожцев, безжалостных гайдамаков, холодноярских атаманов и бойцов УПА имелась одна общая черта: самоотверженно проливая свою и чужую кровь, они ничего не создавали.

Вспоминается цитата из широко известной в узких кругах книги Айн Рэнд: "В те времена, когда производство благ управлялось насилием, а богатство приобреталось только завоеваниями, завоевывать, по существу, было почти нечего.

Но несмотря на века полуголодного, бесправного существования, люди прославляют викингов, рыцарей, робингудов как аристократов меча, аристократов рода, аристократов чести и презирают производителей, называя их лавочниками, дельцами, капиталистами…"

Допустим, наше завтра – это Украина без Януковича.

Тогда украинское послезавтра зависит от того, кто именно будет противопоставлен нынешнему режиму – приземленный и целеустремленный производитель с четкой программой действий или же бездумный разрушитель и мародер в доспехах народного заступника.

[Ko3bMa]

короткий зміст тексту (для тих кому влом вночі то все читати)

Допустим, наше завтра – это Украина без Януковича.

Тогда украинское послезавтра зависит от того, кто именно будет противопоставлен нынешнему режиму – приземленный и целеустремленный производитель с четкой программой действий или же бездумный разрушитель и мародер в доспехах народного заступника.

ясно що ПРЯМО ВЖЕ яник і азарич нікуди не дінуться, крім них є купа заступників і міністрів, а потім буде дерибан між "тими, що вижили", коротше кажучи - затягнеться троха)

[Tolik_lt]

шкода, що ви зводите статтю лише до цієї фрази наприкінці. там набагато більше думок.

[Ko3bMa]

(для тих кому влом вночі то все читати)

народ зранку попросинається і прочитає повністю

[druid]

Цікава стаття.

Але мені здається, автор трохи загнався. Він говорить про пересічних виборців (скільки їх? 30 млн?) і в той же час каже, що вони не мають цілі, у них відсутня стратегія, вони не можуть обрати концепцію розвитку..... це закруто.

Моделюю ситуацію.

Україні дістався у спадок з Радянського союзу величезний, крутезний завод. Два найпопулярніших і принципово різних варіанти його подальшої долі - віддати на приватизацію, або залишити в державній власності.

Я, не дуже освічений, не розбирающійся в економіці, політиці і т.д., виборець, якому все ж треба визначитись за кого голосувати: того хто продасть завод, чи того, хто залишить в державній власності.... тобто фактично вибрати модель (концепцію, стратегію) розвитку.

Я обираю, думаю, аналізую і вирішую.... що мені байдуже, яка модель (стратегія, концепція). Для мене важливо, які цілі сповідує та чи інша політична сила, приймаючи таке рішення.

Продаєте? будь-ласка. я - за! Тільки зробить так, щоб він був проданий за реальну ціну, щоб інвестор дотримався всіх вимог і бажано, щоб отримані гроші пішли дійсно на розвиток.

Залишаєте в державі? пліз. я - за! Тільки зробіть так, щоб він ефективно працював і приносив у бюджет країни реальний прибуток.

Насрати на концепцію.

Це все гарний спосіб створити для виборців, більшість з яких навіть слів таких не знають, видимість інтелекту серед політичних аналітиків чи журналістів або публіцистів.

Ще мені не сподобались вислови аля "Украинцы думают....".

Занадто самовпевнено стверджувати про що думають українці. Більше смахує на цілеспрямоване втюхування стереотипів (комусь вигідних) по відношенню до української нації....

А все інше - супер. І головне, що автор таки не переконав мене (попри намагання), що треба голосувати за януковича, бо більше немає за кого. Бо якщо так, то мабуть ніхто ніколи і не зявиться.

[Korting]

Толік навіщо так складно, я можу простіше:

Людьноньки, голосуйте за Віктора Федоровича, бо буде БІДА!

От бачиш, і скільки кілобайтів і кіловат енергії зекономлено, можно піти випити пивка чи перекурити.

Чи в тебе "сноб-style" варіант?

[Tolik_lt]

Толік навіщо так складно, я можу простіше:

Людьноньки, голосуйте за Віктора Федоровича, бо буде БІДА!

От бачиш, і скільки кілобайтів і кіловат енергії зекономлено, можно піти випити пивка чи перекурити.

Чи в тебе "сноб-style" варіант?

якщо у тебе в голові одна пряма, як між ягодицями, то ти тілько це й побачиш

[Korting]

зачепив толяна )

Толян, єдина причина по якій була написана ця стаття це заспокоїти бурхливі мізки і внушити що якщо не януковіч, то буде ще гірше.

В Росії цю роль грають злобні рускі націоналісти (якщо не Єдіна Расія, ані прідут к власті), в Україну походу злобні бандеревці-українські націоналісти (єслі не януковіч прідут бандеровци).

Єдина причина по якій я спілкуюсь з тобою, це те що я до сих пір для себе не визначившся чи ти реально простий поліський хлопака, чи настільки ретельно законспірований виборець януковіча який ніяк не хоче виказувати себе. От з НД для мене вже все ясно, з тобою поки ні.

[druid]

' timestamp='1301233285' post='1052340172']

І головне, що автор таки не переконав мене (попри намагання), що треба голосувати за януковича, бо більше немає за кого.

ну а от цього там зовсім нема – це уже якась нав'язлива ідея, імхо

і про це там теж написано

святе писання теж трактують по-різному. і досі ніхто не знає чиє імхо імхіше.

Але я не претендую на істину. Антиукраїнська пропаганда - це моя фобія. А вона висмоктана не з пальця.

[Tolik_lt]

зачепив толяна )

Толян, єдина причина по якій була написана ця стаття це заспокоїти бурхливі мізки і внушити що якщо не януковіч, то буде ще гірше.

Єдина причина по якій я спілкуюсь з тобою, це те що я до сих пір для себе не визначившся чи ти реально простий поліський хлопака, чи настільки ретельно законспірований виборець януковіча який ніяк не хоче виказувати себе. От з НД для мене вже все ясно, з тобою поки ні.

не лести собі.

стаття була написана в надії, що, можливо навіть такі понтові власники істини як ти задумаються, що причина не в Януковичі, і що, крім "зняти", треба мати що на те місце "поставити". і от якраз цим важливіше зайнятись

була написана в надії на те, що, можливо, люди почнуть помічати у своїх поглядах "взаимоисключающие параграфы", і постараються позбутися цього.

та багато іншого.

надіюсь, ти припиниш спілкуватися зі мною, навіть не важливо з якої причини, і в скорім часі звалиш на форум професійних українців, які усе знають. а то скучновато читати ту лажу , що ти ту пишеш- чи то про шкільну освіту, чи то про політику.

[Korting]

"у воинственных запорожцев, безжалостных гайдамаков, холодноярских атаманов и бойцов УПА имелась одна общая черта: самоотверженно проливая свою и чужую кровь, они ничего не создавали."

надіюсь, ти припиниш спілкуватися зі мною, навіть не важливо з якої причини

нажаль нажаль

допоки не докопаюсь до істини не вийде... Тим більше робота явно тонка, заслуговує на похвалу.

Тільки от кому це адресовано? Для ідеологічного електорату - ересь, для іншого - йому і гречки вистачає.

не потрапляєте в цільову аудиторію з дубинянським.

[diezel]

нажаль нажаль

допоки не докопаюсь до істини не вийде... Тим більше робота явно тонка, заслуговує на похвалу.

Тільки от кому це адресовано? Для ідеологічного електорату - ересь, для іншого - йому і гречки вистачає.

не потрапляєте в цільову аудиторію з дубинянським.

Шановний не займайтесь демагогією, що ви намагаєтесь довести? Будь-яка тверезомисляча людина розуміє що наявність стратегії розвитку має свої переваги.

[Korting]

Дізель ну ви знаєте що з вами я не буду сперечатись

[diezel]

Дізель ну ви знаєте що з вами я не буду сперечатись

А, так то ви не демагогією займались, а сперечались з кимось? Ну, тоді да, Україна-чемпіон і їй дорога в процвітаючі держави тільки через тотальне знищення тоталітарних сусідів: от пропаде Россія-Білорусь і заживете! А пока українці, типу вас, будуть тішити себе думкою і багатіти.

[Korting]

На тому і порішимо

[diezel]

На тому і порішимо

Тобто справа тільки в існуванні Росії, і якби не Россіі - то україна забуяла б?

[Korting]

забуяла б?

Переходьте вже зі своєї галицької говірки на общепатний, я вас не розумію

[diezel]

Переходьте вже зі своєї галицької говірки на общепатний, я вас не розумію

"общепатний" - це той, на якому ви так чітко висловлюєте свої думки?

[solnishko]

Перечитала я статейку. Цікаво. От тільки, на жаль, автор забуває зазначити, що

Правительству инкриминируют стремительный рост цен и одновременно критикуют попытки административного регулирования, провоцирующие товарный дефицит.

товарний дефіц і був викликаний "попытками административного регулирования"..

чиновники должны окружить население всевозможными социальными гарантиями и щедрыми выплатами, обеспечить низкие цены и тарифы ЖКХ.

Не низькими, Боже збав. ОБГРУНТОВАНИМИ. І такими, що пояснюються бодай

одним з ринкових законів.

Якби ж все було так просто. Якби ж це була "шокова терапія" і ми через років 5-7

будемо пожинати плоди.

Комусь вигідно погратися з доларом - граються, комусь вигідно тримати на складах гречку

і спекулювати на ній - спекулюють, комусь вигідні стрибки цін на бензин - стрибають ті ціни, ще й як стрибають.

А тепер питання : яка фраза найбільш повторювана? Еге ж : КОМУСЬ ВИГІДНО.

От тільки не нам.

Не та в нас тривалість життя, щоб збільшувати пенсійний вік, не ті в нас реалії,

щоб не зараховувати декрет до стажу. І все воно б добре, була б то Великобританія 70-х, а у нас -

вічна криза.

[Verunchik]

– Допустим, у нас есть королевский двор, со старым маразматическим королем во главе, при котором все воруют из государственной сокровищницы кто сколько может. При этом ворующие где-то даже осознают, что это плохо кончится: если и дальше продолжать в том же духе, то в один прекрасный день не хватит на жалованье королевской гвардии… Однако остановиться они не могут, потому что первый же, кто выйдет из дела, потерпит значительные убытки (остальные разделят его долю), а главное, вызовет подозрения всех остальных: с чего это он вдруг перестал воровать? Заботится о казне? Ха, дураков нет. А вот не хочет ли самолично сесть на престол да и порешить нас всех?.. Ой-ей-ей. Такие подозрения никому вызывать не хочется, а потому все, кто таскал, продолжают тащить, хотя карманы давным-давно набиты, а дальнейшее растаскивание становится все более опасным и бессмысленным делом.

Однако король наконец умирает. К власти приходит молодой принц, который делает две вещи. Во-первых, он объявляет – по случаю восшествия на престол – всеобщую амнистию и прощение всех прегрешений. Во-вторых, он запирает казну на новый семипудовый замок, а ключ вешает себе на шею. Камарилья отстранена от кормушки, но отстранена сразу и вся, и новая на ее место не садится. При этом бывшие ее участники разбредаются: кто-то вовсе удаляется от дел и отправляется на свою мызу (возможно, в другой стране) гулять с внуками и растить желтофиоли, кто-то вкладывается в новый бизнес, кто-то возвращается в политику – возможно, в новом качестве советника и политического патриарха. Главное в этом деле – гарантии. Гарантии того, что камарилья будет убрана вся (а не просто перетасуются фавориты) и что членам камарильи будет гарантирована мягкая посадка в нужной им точке. То есть – тихо и спокойно прикрыть все дело. В обоих смыслах этого слова. Самое интересное, что широкие народные массы ждут, в общем, того же самого. Прикрытия дела. Чтобы безобразия кончились, но безо всякого разбирательства, без поисков виновных, суда, мести и прочего в том же духе.

Звідси

[Tolik_lt]

Таня, вніманіє

попытки административного регулирования, провоцирующие товарный дефицит.

товарний дефіц і був викликаний "попытками административного регулирования"..

ти хотіла йому заперечити його ж словами??

[solnishko]

ти хотіла йому заперечити його ж словами??

типу того.

Я просто не знаю, яким це чином товарний дефіцит коли-небудь сприяв зниженню рівня цін.

[Tolik_lt]

ну да, не сама вдала конструкція, дійсно.

[keepo]

По статті: автор забуває одну дуже важливу річ - про яку концепцію розвитку країни в пересічного українця може бути думка, якщо будь-яка влада гребе під себе все що може.

Єдине моє побажання до наступної влади - щоб крала не так багато і не так нагло. Я вже не кажу про покарання тих, хто осболиво відкрито і багато крав до них.

Як казав Друід, більшості виборців всерівно яка концепція розвитку країни в цілому, аби була позитивна динаміка. Я ще раз повторю те, що говорив неодноразово - від влади, яка принесе економічне зростання країні, народ "ковтне" будь-яку ідею, навіть нацистську.

Про які течії в розвитку країни може бути мова, якщо чинуша збільшує податковий тиск на ПП, зменьшує робочі години в садочках ітд, прикриваючи це все економією бюджету і в той же самий час відмиває десятки мільйонів поверненням ПДВ, ввозить без мита товарів на сотні мільйонів? Це просто цирк якийсь... вже кумарять машини по 100.000$ в якогось захудалого чинуші і світильники в туалеті по 15.000-20.000 грн.

[laska]

Мріючи стати мільйонером, людина думає про те, як витратити мільйон, і ніколи - про те, як його заробити. (с)

Отак і в політиці. Ми хочемо жити краще, знаємо наших кривдників (діючу владу), але протиставити то нікого.

Наше суспільство зациклилось на одному: хто наші вороги, схід чи захід і т.д. Варимось в тому ж котлі закваски 2004 року, причому, зневірились як одні так і другі, але за межами того котла нічого не бачимо...