Night Madness 2010

[Yaryk]

Ми вже на місці. Місцями сухі, достатньо ситі

Скоро поїдемо оглядати трасу, а потім відсипатись після ночі в дизелі.

[Shkoder]

удачи вам!!

[odna]

И кто ж, в итоге, туда поехал?

За кого переживать?)

[ursa]

Да кто, собственно, собирался, тот и поехал

[Atarax]

Ну мужики, удачкі вам там!!! І медальки також!!! Держіть марку

[ursa]

Бессонная ночь в дизеле среди мешков с картошкой, 50 км по Львову, 2 часа дневного сна, ночной психоз (66 и 77 км), дизель в Дубно, откуда ещё 60 км закатки домой за 2.5 часа

Зря испугались Было невероятно весело

...

4. Ярощук Ярослав (Yaryk) 05:50:02 (7 кіл) Луцьк

...

11. Булигін Дмитро (ursa) 05:33:55 (6 кіл) Луцьк

...

13. Панчук Ігор (Ygrik) 05:46:56 (6 кіл) Рівне

...

15. Кузьмінчук Андрій (AnDruHa) 04:04:15 (5 кіл, зійшов) Рівне

...

19. Стрихарчук Дмитро (Merck) 05:38:51 (5 кіл) Рівне

20. Кіщенко Ілля (BabayOk) 05:41:06 (5 кіл) Рівне

...

38. Костюченко Вадим (sharovar) 02:01:51 (2 кола, зійшов) Рівне

...

Всего - 47.

P.S. "Келлис" не катит

[Lexys25]

не плохо выступили.молодцы.А как погода была?дождь,туман?

[TreNeR]

P.S. "Келлис" не катит

Перехватил у Мериды пальму первенства по некатючести

[Andruha_gpz28]

P.S. "Келлис" не катит

Перехватил у Мериды пальму первенства по некатючести

Вряд ли. Горшков с названием Kellys я пока не видел. )))

[ursa]

А как погода была?дождь,туман?

Дождь начался ещё ночью в электричке. На базу дислокации ехали под всё усиливающимся. На дневной осмотр трассы добирались по подсыхающим лужам. К вечеру слегка распогодилось. В дымке взошли Луна и Юпитер. Температура где-то недалеко от нуля. Около трёх часов ночи начался туман, местами очень сильный. И без того стрёмная трасса стала просто "иду по приборам" После финиша и до награждения - конкретная дубарина

[ursa]

Быстрый, бодрый и чистый -

Будь проклят тот день, когда я одел эти скользкие Рокет-Роны и погнался за Бантиком -

Танки грязи не боятся -

Нас не догонят -

[Lexys25]

а как трасса?сложная или нет?техничная или скоростная?

[ursa]

Грязная. Реально. "Даже Бантик, который в силу своего бешенного склада ума любит полный грунтовый анал, тупо ОФИГЕЛ" ©

Наш марафон в самом худшем месте - это лишь слабое подобие левой руки

На НМ такая грязь воспринималась как практически скоростной сингл-трек

В целом - достаточно лёгкая, достаточно скоростная, пару хороших тягунов, один вполне техничный спуск (если бы не он, а тот, что планировался - были бы жертвы ), куча мелких интересных моментов. И грязь, Грязь, ГРЯЗЬ!!!

[ursa]

Змучені, але й задоволені вар'яти, які ще знайшли сили попри холод позувати перед камерою

Як це все починалось - вже важко згадати. З афіши. 2008-го року. Ще тоді хотілося спробувати це вар'ятство. Але щось не склалося...

У 2009-му вийшло так, що в нас 6 грудня також був марафон, хоча й денний, та й не соло - але їхати значно ближче. Була думка спробувати обидва, один за одним - але здоровий глузд переміг

В цьому році таки вирішив їхати і не зважати ні на зовсім ніяку форму (організація гонок та квеста відбирала весь час, який можна було використовувати для тренувань або хоча б просто покатушок), ні на втому після нашого марафону (за тиждень до НМ), ні на стан байка (який за сезон поступово погіршувався до незадовільно-дратуючого).

Коли в нас на форумі з'явився анонс, обрубав собі зворотний шлях оптимістичним постом "Йа йеду!" І подготовка розпочалася, тобто я продовжував ніц не робити і лише марафон 11.14 p.m. можна зарахувати у якості якогось там тренування. В останній день надумав переборку байка, замінив ледь не половину комплектуючих, які вже з пів-року чекали свого часу... А взагалі була лише потреба замінити порваний на марафоні трос передньої перекидки

Ніхто з наших, крім Yaryk-а, не зголосився випробувати себе нічним дьорт-кантрі. Тож ми, розглянувши купу варіантів, вирішили іхати нічною електричкою. Дешево, сердито та незручно. Зате тепло - в нашому вагоні можна було в майках ходити, навіть віно відчиняли. Десь посеред ночі, коли ми нарешті пірнули у неспокійний сон, вагони атакували мішки з картоплею, які повзали через всю електричку за допомогою крейзанутих бабок, що іхали до Львова на базар. В цьому гармидері промайнув залишок ночі, а ще за вікном розгледіли дощ, який і зустрів нас у Львові о 7:30. Після восьмої нас відшукав E-one, і ми разом пішли зустрічати Бантіка, Чайку та МайЛова...

Дощ посилювався, ставало холодніше, але ось з вагона вийшли кияни, перевлягнулися, склали ровери, і ми під легкою зливою поїхали додому до E-one.

Зустріли нас, наче коронованих особ або ж Кавалерів ордена Британської імперії. Смачнющий сніданок, можливість зігритися, підсохнути... Навіть погода вгамувалася і вирішила, що дощу на сьогодні вистачить. Після одинадцятої години їхали на трасу підсихаючими калюжами.

Траса "впєчатліла" кількістю грязюки, Грязюки, ГРЯЗЮКИ... Сама вона нескладна і швидкісна, але після оглядового кола закралися сумніви щодо Yaryk-ової заяви про намір намотати за ніч 120 км... Завдяки цьому огляду було вирішено, що карколомний спуск суцільною грязевою сумішшю буде перенесено на менш ковзаючу поверхню, щоб запобігти травмуванню на цій ділянці, складній для проходження навіть удень. Друге коло їхати не захотів ніхто Тож вирушили на мийку, а потім на просто царський обід. Величезне дякую! Після обіду вирішили "давити масу", хоча дехто поіхав по магазинах та на знайомство із містом.

Прокинулись, ще поніжилися на дивані, потім повечеряли і близько десятої вирушили на стартову галявину. Там вже було трошки "паморочних бєзумцєв" На небі у легкому мареві світилися Місяць та Юпітер. Зареєструвалися. Yaryk дуже хотів витягнути 29 номер - і матеріалізував своє бажання

Приїхав Ygrik, якого мені таки вдалося підбити на це вар'ятство. Приїхав не сам, їх було п'ятеро. Повага Рівному, незалік Луцьку!

Почали мерзнути, старт перенесли на пігодини через незрозумілу кількість учасників та чипів, стало ще холодніше. Але тішила думка, що вже скоро буде тепло, і трохи шкода було суддів та співчуваючих, що невдовзі залишаться на старті. Трохи роздягаюсь, залишаюсь у майці та термику - зараз буде тепло...

І ось, нарешті, шикування. Якогось дива виявили себе у другому ряду. Ооо, ну зараз почнеться тіснява, що ж робити? Куди тікати? Але вже зовсім немає чау - СТАРТ!

Юрба зривається з місця і як навіжена поринає у темряву вологого лісу...

Перші повороти, спуски, затор на стежці біля ями ліворуч, всі попереду гальмують, спішуються. Я все ще їдду і намагаюсь втриматися, щоб не пірнути у той рівчак... Є, проїхав, далі починаю набирати швидкість. Декого доганяю, декого пропускаю, спостерігаю, як по лісі розтягується ланцюжок світлячків. Обираю свій темп і їду в ньому, рвати не хочу, головне - доїхати Ідемо групою з рівенчанами, весело. Десь на якійсь грязюці мене заносить, туплю, зупиняюсь, м'якенько падаючи на руку. Поки встав та встібнувся - всі мене обійшли. Не страшно, попереду ще багато часу, дістану.

Потрохи наздоганяю, падаю на колесо, когось навіть обходжу у багнюці. Взагалі багнюка - це неперевершено. І хоча вона мені ДУЖЕ не подобається, я отримував неймовірне задоволення від пробуксовок та заносів. Шукав та знаходив вірні швидкість та траєкторію для різних ділянок, завдяки чому трохи згодом часто вигравав позиційну боротьбу. Грязюка, грязюка, грязюка... Бачу попереду скупчення ліхтарів, натискаю сильніше на педалі, а вони не втікають. Ааа, КП! П'ять чи більше учасників стоять у черзі, дуууже довго чекати. Але все одно - це ж перше коло, далі буде простіше, розтягнемось... Нарешті пікаю та намагаюсь дістати тих, хто вже пішов у відрив. Спуск, підйом, грязюююка, асфальт, можна відпочити і додати швидкості, раптовий поворот ліворуч - і нагору, наздоганяти маячки. Майже дістав групу на цьому підйомі, повертаю ліворуч і націлююсь на правий поворот поміж стовпчиками - і бачу, як вся група валить вперед, не помітивши розмітки. Кричу - мене не чують, що поробиш, їду сам правильною стежкою (не знаю, чи помітив би на цьому місці вночі розмітку, якби трасу їхав перший раз), бачу когось попереду, доганяю, сідаю на колесо, відпочиваю, потім обганяю, виглядаю наступний червоний вогник, і так непомітно доїжджаю майже до фінішу, де успішно лягаю на якійсь підступній ділянці. Ех, тож я так не планував! Тра обережніше! Здається, когось таки пропустив уперед, іду за ним.

Йой! Фотостудія на виїзді! Парасольки сліплять, потім з усіх боків спалахи, потім вже на останній багнюці знов спалах - це робилось, я так розумію, для дезорієнтації гінців, ага? Викручую, обганяю, на фініш приходжу першим. Пік! Чую: "Урса, давай!" За голосом визначаю, що це polly, посміхаюсь і їду далі...

Друге коло вже було очікувано самотнє. Діставав маячки і "дєлав" їх Десь скоро побачив за собою Ygrik-а, поїхали разом. Спуск (перенесений), розвертаємось на коліях в грязюці і до першого асфальту. Десь там він втікає вперед, знов їду наодинці. На якомусь тягучому підйомі (ніби у канаві) побачив E-one, який боровся із перемиканням, обійшов його, здивувався трохи, але погнався вперед. Падінь вже не було. Бахіли дуже допомогали ногам залишатися сухими - оцінив їх і був невимовно радий, що вирішив спробувати, що то воно таке. Фініш, пити не хочеться, їду далі.

Третє коло. Насолоджуюсь трасами. Дуже сподобалась ділянка, де була просто грунтовка (метрів 20-30) між деревами, яка закінчувалася двома деревами, між якими потрібно було вписатися точно по центру, щоб не ковзати на їхньому корінні.

Вибивали ліхтарі, що іх видно було з деяких схилів. Вибивав Місяць, який підступно світив позаду, створюючи ілюзію, що хтось наздоганяє. Вибивали спалахи там, де менш за все їх очікуєш...

Кілька разів було відчуття, що прогавив КП, але таки знаходив його трохи пізніше

Фініш третього кола, polly протягує чай - відмовитись не можу, дякую Зігрівся, знову готовий до бою, лічу в темряву... Палатки вибивають, намагаюсь їх об'їхати, гублю трассу, добре, що направили на "путь істінний"

Десь на середині кола мене знову наздоганяє Ygrik, знов їдемо разом. Веселіше вдвох. Виявляється, він зупинявся їсти. Питаю, скільки ми вже їдемо, чую, що десь біля трьох годин. Потім він знов пішов на своєму "сосісі" вперед, а я собі крутив, як міг. Заноси, обгони, дістав якусь дівчину, обережно обійшов її, намагаючись розгледіти номер - але через ліхтарі нічого не видно...

Четветий фініш. Здається, Globetrotter пропонує перекусити. Погоджуюсь. Хтось забирає байк, хтось дає чай, хтось банан... Відпочиваю, поглядом шукаю байк - і вражений, його чистять від всього того неподобства, що причепилося на трасі... Все, готовий їхати. До байка - а його терпляче тримають, чекаючи, коли вже я там нажеруся Дякую! Перевірив ліхтар (прожеру на діоді Р7) - ще світить, хоча й більше трьох годин вже працює на середній потужності, але злегка зеленкуватий - це признак швидкого кінця. Беру запасний акумулятор та їду, сподіваючись, що дотягну до фініша.

П'яте коло. Трохи втомлений, але вірю, що зараз засвоїться їжа і стане добре Кручу, кручу, кручу, тримаюсь на грязюці, де вже зупиняюсь - злажу з байка і пішки виходжу на тверду ділянку, бо стартанути в багні не виходить. Чую позаду Yaryk-а: "Урса, ти?" - "Тож я, хіба не схожий?" - "Яке коло?" - "П'яте. А ти?" - "Шосте." - "Ну давай вперед!" - він і дав... Знов наодинці. Але знов бачу "червону шмату" - маячок Помічаю, що швидкість пада пропорційно згасанню ліхтаря. Дуже невпевненно йду трасою. З'являється доволі густий туман. Ліхтар світить на кілька метрів, світло розсіюється, відбивається назад, їхати дуже некомфортно. Перед "стрьомним" спуском обганяю ще одну дівчину. Вона почула мене за двадцять метрів і зупинилася, щоб пропустити, хоча місця й було достатньо. Видно, що дуже втомлена.

Виїжджаю на асфальт, зупиняюсь і міняю акумулятор, бо то вже неможливо блукати у пітьмі. Раптом бачу позаду ліхтар - як, вона вже тут? На тапки і вкручувати! Але то не вона, то хтось інший мене наздогнав. Їдемо разом до другого асфальту, а там, на повороті, нас очікує місцевий абориген, п'яний, як чіп. Починає розказувати, як ми його дістали і що він зараз із нами зробить. Закриває шлагбаум і погрожує. Намагаємося вирішити питання мирним шляхом, але під кінець доводиться обкласти його матами і дертися вгору, побоючись, що він женеться за нами з якоюсь штахетиною - позаду нічого не видно, тому трохи адреналінно Дзвінок оргам і прохання вислати групу ліквідаторів на це місце. Ладно, хлопці, вони можуть двинути йому так, що він до ранку не отямиться, але ж дівчата також ідуть, що робити їм? На щастя, на наступному колі він там не з'являвся...

Після підйому я знов залишаюсь на самоті, технічно проходжу усі ділянки, фінішую.

Легкий і швидкий "гам-гам", E-one та polly чомусь дивуються, що це вже буде шосте коло Кажуть, що до закриття старту 35 хвилин... Ех, не світить мені сьоме коло аж ніяк... Тепер основне завдання доїхати якомога швидше й безпечніше. Вирушаю. Десь ще на першій половині круга знайшов Yaryk-а, виявилось, що він проколовся, але допомоги не потребує. Їду далі, очікуючи, коли ж він мене наздожене. Помічаю, що на першій зірочці цеп клинить. Легкий переляк і рішення ломити на другій скрізь - вижимки із собою немає. Хтось (можливо, LesNik) мене обходить і пропонує сідати на колесо. Якийсь час ідемо разом, потім я не витримую темпа і відпускаю його. На КП бачу Ygrik-а, який замінює акумулятори і пропонує зачекати. Але мене це заводить і я кажу, хай швидше доганяє, а сам стаю на педалі і намагаюсь збільшити відрив, бо в нас однакова кількість кіл, а ще - в голові сидить ідея доказати нарешті, що "Кєлліс - нє катіт!"

Дістаю Merck-а, трохи їдемо разом, в нього відставання на круг. Ділянку з аборигеном проходимо з наміром заспокоїти його - але вона чиста. Далі вже йду у відрив на тягунах - і до фініша на всю силу, щоб не наздогнали Фотографів вже немає, ніхто не сліпить, якось незвично, але добре.

Усе, фініш! Живий. Задоволений. Здав чіп, переглянув результат, чекаю своїх

Підкріплення, очікування фінішу останніх учасників, дрижаки, нагородження... Свято ВДАЛОСЯ!

Ще й потрапив у 13-ку скоривших 6 кіл Прикинув, що у загальному заліку буду як мінімум дванадцятим. А вийшло, що посів 11 місце. Якихось чотирьох хвилин не вистачило до "фдєсяткє!"

Та хіба справа у результаті? Та навіть якщо й у ньому... 11-й з 47-ми - дуже непогано

Після нагородження поїхали на мийку, стали чистенькими і потрапили на сніданок. Величезне дякую E-one та його матері!

Далі відправили киян на поїзд, а через годинку й самі поїхали до вокзалу. Там зустрілися із ровенчанами і в останні хвилини взяли квитки на електричку.

Вийшли з Yaryk-ом у Дубно і поїхали додому своїм ходом, така собі закаточка на 60 кілометрів Одразу після старту розірвав цеп, який витримав всі знущання на НМ, проте здався на рівнесенькому асфальті. Ремонтуємось і їдемо. Дві з половиною години, "друге дихання" на гірках, замерзаючі ноги, відпадаюча п'ята точка - і ми вдома.

Дякую всім причетним до цього вар'ятства - і організаторам, і учасникам, і глядачам, і фотографам, і лісові, і грязюці, і Природі

[ursa]

Бомбезнейшее фото. Узнаёте?

[Yaryk]

Вперше про NM я почув в минулому році, вже після завершення гонки. Фотки з цього дійства мені сподобались та запам'ятались. І коли цього разу я побачив анонс - одразу вирішив, що прийму участь.

Добирались до Львова дизелем, виїхали близько першої ночі, приїхали о пів на восьму ранку. В вагоні не давали розслабитись та випрямити ноги місцеві десантники - тітоньки з величезною кількістю мішків та сумок, котрі вони постійно перетусовували.

У Львові нас зустрів E-One, підібрав також київських гонщиків (Скаженого Бантика, Чайку та mylove) та візвіз нас на квартиру. Там нас смачно та ситно нагодувала матуся Івана, за що їй величезна СПАСИБІ! Ми скинули зайві речі, швидко перевдягнулись та поїхали на оглядини траси.

Вночі та вранці йшов дощ, траса була ДУЖЕ мокрою, місцями вкритою листям, корінням та порізаною канавами, а місцями листя приховувало канави %) Але РокетРони тримались на ній впевнено.

Їхали не швидко, я намагався запам'ятовувати місцевість, сильно хотілось спати. Уже в першій половині кола перекидка та касета забились брудом та залишками рослинності - виникли проблеми з вмиканням передач (у мене це вперше). Після одного кола на нас майже не залишилось сухих місць, а велосипеди були обліплені брудом.

Після оглядання траси ми заїхали на мийку - перекидка знову працювала, але я почав хвилюватись за неї. Вдома у Івана ми намагались просушити мокрі речі на батареях, хоча розуміли, що до гонки вони не висохнуть. Нарешті вдалось поспати кілька годин.

Ввечері перед гонкою одягнув на себе вологі але теплі речі ) Їдемо на старт. (За день ми намотали понад 40км, від вокзалу до дому, потім на трасу, потім з траси і знову до неї).

На старті уже було дуже багато народу, приїхали гонщики з різних міст України, а також делегація з Молдови - 12! чоловік Дуже приємно було бачити знайомі обличчя.

І ось довгоочікуваний старт. Першим виривається Назар, за ним Bur та ще один гонщик, я йду четвертим. Перші кілька сот метрів їдемо разом, досить повільно. На першому спуску Назар відривається вперед, гонщики за ним не поспішають, я розумію, що потрібно прискорюватись але немає місця для обгону. Через деякий час таки обходжу тих двох гонщиків і одразу починаю гальмувати сам - ніч, малознайома траса, багато дивлюсь по сторонам щоб не зблудити. Спуски мені дуже подобались, я їх пролітав на шаленій швидкості майже без гальм, вирулюючи між корінням та деревами. Вел трохи носило, але це не дивно на такій трасі, та й падінь було мало. На останньому спуску перед асфальтом мене аж винесло за межі дороги на поле: не впав і виїхав назад не спішуючись. Заодно побачив, що позаду вже нікого не видно, але й попереду теж... Підйоми проходились важко, давалась взнаки втома та недосип. В одному місці я гублю розмітку та з'їжджаю вліво, розвертаюсь та бачу гонщика, що наздогнав мене - це був Бантик Далі їдемо разом, не швидко і не повільно, якраз нормально. Фініш першого кола проходжу одразу за ним. Хочеться пити, але не помічаю щоб хтось подавав обіцяний чай (а флягу з собою я не брав, розраховуючи саме на нього).

Друге коло їду за Бантиком, обхожу його на спусках та відриваюсь далеко вперед. До того часу перекидка і касета знову забиваються брудом, нормально вмикаються ззаду лише зірки 1, 5, 6. Починається гра "Підбери комфортну передачу". В кінці другого кола мене знову обходить Бантик. Пригадую, що на спусках він був на таким вже й бєшенним тому вирішую відпустити його вперед, а сам вгамовую спрагу на фініші (дякую, Поліна ).

Третє коло почалось зі спроби наздогнати Бантика. І вже на першому кілометрі траси я зачіпляюсь рулем за гілку в вузенькому проїзді між калюжою та кущами. В результаті пірнаю в калюжу лівою стороною. Встаю, їду далі. Обидві перчатки в грязюці та просковзують по грипшифтам (старі потерті х7). Вмикати передачі стає зовсім весело. Починаю мерзнути, темперетура близько 0, а я наполовину мокрий. В голову закрадаються дурні думки припинити гонку, бойовий дух падає. Після спусків перед гомілок вкривається кілька сантиметровим шаром бруду, крутити педалі все важче. Але на підйомі ближче до фініша я таки розігрівся, зрозумів, що стояти-чекати буде ще холодніше і вирішив, не зважаючи ні на що, доїхати марафон до кінця

Наступні кола були одноманітними: їхав сам; гнався на спусках; тупив на підйомах; обганяв кругових, котрі уступали догору ще за 50 метрів (дякую Dgura за фару); деколи зупинявся на фініші щоб перекусити та напитись чаю; періодично то мерзли то зігріваюлись пальці рук та ніг.. На одному зі спусків впав на швидкості, але не боляче. На п'ятому колі мене обійшов також Nestor. На шостому колі я вибрав погану траекторію на одному зі спусків, наїхав на коріння і впав, вдаривши плече. Ліс вкрився дуже густим туманом, фара пробивала його метрів на 5

На першій половині сьомого (останнього) кола сіли акумулятори в фарі. Залишився налобник та ще одна слабша фара. Світили вони уже не так добре, я був змушений зменшити швидкість. На одному зі спусків помічаю, що переднє колесо сильно гуляє зі сторони в сторону. Зупиняюсь, чую: п-шшш-шшш-шш... Невдача, пробите колесо, покришка вже частково розбортувалась та забилась брудом. Міняю камеру, швидко накачую та їду далі. Нащастя, ніхто мене не обійшов. Їду, милуюсь туманом. Ловлю палку в задньому колесі, нащастя без поломок...

Фінішував четвертим.

Подякувати хочу в першу чергу Івану та його мамі, які дали нам притулок, кормили-поїли, терпіли нас, брудних велосипедистів, у себе в квартирі

Дякую Поліні за допомогу на фініші.

Дякую організаторам за це чудове дійство! Все було класно, мордування учасників пройшло якнайкраще

Дякую Дімі (ursa) за те, що склав компранію в поїздці.

А також всім іншим учасникам цього дійства.

ЗІ: додому ми добирались електричкою, але їхали на Здолбунів (ту, що їде безпосередньо на Луцьк, потрібно було чекати весь день, а приїхали б ми вночі). Зійшли в Дубно і далі своїм ходом до Луцька - біля 60 км.

Ще в електричці я помітив, що знову спустило переднє колесо. Розбортував, оглянув камеру - зірваний сосок. Це під час гонки я поспішав і накачав її зовсім слабо, аби лише можна було їхати. А на асфальті десь пригальмував... Почав оглядати камеру, котру я пробив на трасі. Виявилось, що у неї теж зірваний сосок Дійшов до висновку, що його я зірвав після того як сіли акуми в фарі і я почав гальмувати на спусках. На щастя, за четверте місце мені вручили таки ще одну камеру - її я і використав Якби не вона, не знаю, як би ми добирались з Дубно до Луцька, бо у Діми запасних камер не було.

[ursa]

[ursa]

Чистюльки-кросавчеги-варъяты

Больше - тут

[Yaryk]

А тут ще справді зовсім чистенькі :

[ursa]

И ещё трошки фоток

[ursa]

Хо-хо! Yaryk, нам подфартило!

Бешенный Бантик разошёлся скидками на "химию"

Знижка у розмірі 10%

від інтернет магазину

www.MTB.in.ua

Усім учасникам і організаторам змагань Night Madness 2010

Знижка 10% для тих то проїхав 6 кіл і більше - на 2 замовлення (незалежно від об'єму замовлення)

Знижка 10% для тих хто проїхав менше 6 кіл - на 1 замовлення (незалежно від об'єму замовлення)

Дівчата і організатори прирівнюються до переможців

Знижка дійсна до Night Madness 2011

[ursa]

Hey man you know I'm really okay

The gun in my hand will tell you the same...

Ночные мотыльки

http://vimeo.com/17410703