Кризис перепроизводства

[romaxa11]

Причини кризи і навіть вихід

[keepo]

В статті вихід один - вимагати більшу ЗП (відповідно до виробленої продукції). Але як врахувати вартість обладнання в кількості виробленої продукції?

Я не бачу шляху, яким пояснити "папіку" (син/дочка якого розбиває періодично авто вартістю більше, ніж я заробив за все життя) що треба збільшити ЗП тим робітникам, які на це авто заробляють своєю працею.

Скоріше вихід я бачу в плануванні життя накшталт ізраїльських кібуців. Дуже непогана форма життя. Я маю болгарку, дрельку і електролобзик, Петро - циркулярку і порізочний станок. Разом ми вже маленький цех по виробництву тумбочок. І пішло-поїхало...

[Harvester]

Стаття геніальна

[Tolik_lt]

у спрощеній моделі усе так зрозуміло. а в житті  робітник хоче стати капіталістом, і часо стає ним,як не великим,то хоч дрібним. А все жадоба збагачення. Щоб модель запрацювала треба щоб змінилась природа людська

[romaxa11]

у спрощеній моделі усе так зрозуміло. а в житті робітник хоче стати капіталістом, і часо стає ним,як не великим,то хоч дрібним. А все жадоба збагачення. Щоб модель запрацювала треба щоб змінилась природа людська

модель працює а людську природу підкоректовує криза кожних 40-50 років

[keepo]

Просто в сучасній моделі економіки акцент йде на збільшення прибутку, незважаючи на те, треба тобі ті гроші чи ні. Такий стиль бізнесу, і не завжди це жадібність.

[Tolik_lt]

Еріх Фромм, "Бегство от свободы"

Средневековое общество в отличие от современного характеризовалось

отсутствием личной свободы. В раннем средневековье каждый был прикован к

своей роли в социальном порядке. Человек почти не имел шансов переместиться

социально - из одного класса в другой - и едва мог перемещаться даже

географически, из города в город или из страны в страну. За немногими

исключениями, он должен был оставаться там, где родился. Часто он даже не

имел права одеваться как ему нравилось или есть что ему хотелось.

Ремесленник был обязан продавать за определенную цену, а крестьянин - в

определенном месте, на городском рынке. Член цеха не имел права передавать

технические секреты своего производства кому бы то ни было за пределами цеха

и был обязан допускать своих коллег по цеху к участию в каждой выгодной

сделке по приобретению материалов. Личная, экономическая и общественная

жизнь регламентировалась правилами и обязанностями, которые распространялись

практически на все сферы деятельности.

Но хотя человек не был свободен в современном смысле, он не был при

этом ни одинок, ни изолирован. Занимая определенное, неизменное и бесспорное

место в социальном мире с самого момента рождения, человек был закреплен в

какой-то структурированной общности; его жизнь была с самого начала

наполнена смыслом, что не оставляло места сомнениям, они и не возникали.

Личность отождествлялась с ее ролью в обществе; это был крестьянин,

ремесленник или рыцарь, но не индивид, который по своему выбору занимается

тем или иным делом. Социальный строй рассматривался как естественный

порядок, и, будучи определенной частью этого порядка, человек ощущал

уверенность, чувство принадлежности к нему. Конкуренция была сравнительно

невелика. При рождении человек попадал в определенное экономическое

положение, которое гарантировало ему определенный, освященный традицией

жизненный уровень, хотя и влекло за собой экономические обязательства по

отношению к вышестоящим в социальной иерархии. Однако в пределах своей

социальной сферы индивид имел достаточную свободу выражения собственной

личности в труде и в эмоциональной жизни. Хотя в то время не существовало

индивидуализма в современном смысле неограниченного выбора жизненных путей

(эта свобода выбора в значительной мере абстрактна), зато было достаточно

много проявлений конкретного индивидуализма в реальной жизни.

Было много страданий, много боли, но была и церковь, которая в какой-то

степени облегчала эти страдания, объясняя их как расплату за грех Адама и

собственные грехи каждого страждущего. Церковь внушала индивиду чувство

вины, но в то же время заверяла его в своей безусловной любви и давала

возможность всем своим детям верить в то, что Господь их любит и простит. В

отношении к богу было гораздо больше доверия и любви, чем сомнения и страха.

И крестьянин, и горожанин редко выходили за пределы небольшой географической

области, где протекала их жизнь, так что мир был ограничен и понятен. Земля

и человек были в центре этого мира; в будущей жизни каждого ожидал или рай,

или ад; и вся жизнь от рождения и до смерти была ясна и понятна в причинной

взаимосвязи поступков человека.

ось вона, омріяна гармонія, правда? але :

В позднем средневековье структура общества и личности стала меняться.

Единство и централизация средневекового общества ослабевали. Росло значение

капитала, индивидуальной экономической инициативы и конкуренции; развивался

новый денежный класс. Во всех классах общества было заметно развитие

индивидуализма, который оказывал влияние на все сферы человеческой

деятельности: на вкусы и моды, на искусство и философию, даже на теологию. Я

хочу подчеркнуть, что этот процесс имел совершенно различное значение для

небольшой группы богатых и преуспевающих капиталистов, с одной стороны, и

для массы крестьянства и особенно для городского среднего класса - с другой.

Для этих последних новые тенденции в какой-то мере означали и возможность

проявления личной инициативы, возможность обогащения, но, что гораздо

существеннее, угрожали им разрушением их традиционного образа жизни. Об этом

различии необходимо помнить прежде всего, так как именно от него зависели

разные психологические и идеологические реакции разных классов на новую

обстановку.

а це 1200-1300 роки.

От, Рома, приблизно з тих часів кризи міняють, міняють кожних 40-50 років природу людську і все ніяк

[romaxa11]

За скільки часу змінювались технології в кам'яному, середньому віці - від кількох 1000 років до кількох століть, тобто цілком природньо, що система була надзвичайно інертною і відповідно, стабільною. Коваль передавав свою кузню в спадщину від покоління до покоління і всі знали, що цих засобів праці буде достатньо ще на купу років життя. В сучасному світі принципово нові технології змінюються на протязі десяти (а зараз може й швидше) років. Тобто процеси надзвичайно прискорені, капіталісти панічно шукають можливостей збереження капіталу. Що буде через 10 років ніхто не відважиться прогнозувати. Це все і робить людину залежною не меньше за середньовічну. Одну суспільство впихало в певну унікальну соціальну нішу, але гарантувало довгі стабільні роки життя, іншу ніхто нікуди не впихає (тіпа свобода), але й нічого не гарантує.

[romaxa11]

Вопрос в том, что есть понятие "потребления на душу населения". И если оттуда убрать так называемые "гедеонистические индексы" - получим падения этого потребления последние несколько десятков лет.

Вопрос - откуда падение. Ответ - см. модель 4i.

Еще момент - в начале дана цитата "зарплата чернорабочего 500 лет назад была 2 гуся в день"

За 500 лет научной революции - чернорабочий с 2х гусей в день вынужден довольствоваться одной курицей.

Вопрос - как это получилось. Со всеми компьютерами, повышением эффективности труда и т.п.

Ответ - см. 4i.

Собственно об этом статья.

А через сколько лет из одной курицы останется треть, и чернорабочий попрет с голоду на капиталиста - я не знаю - это к Павлу Глобе.

Может даже и не попрет, а будет дохнуть как в Северной Корее. Но то что пайка рабочего уменьшиться - вот это гарантирую.

[romaxa11]

Ще одна модель, тепер вже з банківським кредитом

1) вся денежная масса в мире 300$. Поделена между Капиталистом 1, Капиталистом 2 и Банкиром.

2) Все производство поделено между двумя Капиталистами.

3) Капиталист 1 производит 2 булочки.

Также потенциально может производить станки для повидла.

4) капиталист 2 производит 2 повидла.

Также потенциально может производить станки для булочек.

5) У Банкира нет ничего кроме 100$. Т.к. Банкир один, а за каждым из капиталистов стоят миллиарды рабочих, будем считать потребление Банкира бесконечно малой величиной (в связи с чем не будем учитывать дабы не усложнять модель).

Стабильное состояние

1) Капиталист 1 произвел 2 булочки.

2) Капиталист 2 произвел 2 повидла

3) Вечером Капиталист 1 пришел к капиталисту 2 и за 100$ купил повидло.

4) через пол-часа Капиталист 2 пришел к Капиталисту 1 и купил за 100$ одну булочку.

5) Перед сном оба Капиталиста скушали по булочке с вареньем. И у каждого из них есть 100$.

6) Банкир курит бамбук.

Эта система стабильна и может существовать вечно.

Теперь на ее основе рассмотрим как кредитование передаст всю собственность Капиталистов (и 1го и 2го в собственность банкира).

1) Капиталист 1 приходит к банкиру и просит того отдолжить 100$ (под 10%).

2) Как мы помним, Капиталист 2 может производить оборудование для производства булочек.

3) Капиталист 1 приходит к Капиталисту 2 и за 100$ нанимает второго Капиталиста изготовить ему оборудование для производства булочек.

4) Капиталист 2 поставляет оборудование. В результате чего Капиталист 1 увеличил производство с 2х булочек до 3.2 булочки.

5) вечером капиталист1 пришел к капиталисту 2 и купил одно повидло. У капиталиста 2 теперь 100$ со вчера, 100$ сегодня за повидло, и 100$ которые получил за производство оборудования для капиталиста 1.

6) Капиталист 2 идет в булочную и покупает 2.2 булочки. Платя за это из 300$ что имеет 220$.

7) Капиталист 1 возвращает 100$ кредита. 10$ процентов и имеет на руках 110$.

Теперь ВНИМАНИЕ.

Перед сном Капиталист 1 заработав 110$ благодаря кредитным деньгам (против 100$ до этого) садиться и пишет книжку по экономике (как хорошо пользоваться кредитным плечем - это здорово увеличит доходы!!!).

Эту книжку читает Капиталист 2 и идет утром на поклон банкиру. У которого берет 100$ кредита "на производство дополнительной линии повидла".

8) Положим что мастерская повидла построена. И производство выросло с 2х порций повидла до 3.2. (на + 1.2)

9) Капиталист 1 имеет 110$ за прошлый день и 100$ за то что изготовил оборудование для производства повидла Капиталисту 2. Т.е. 210$

10) Капиталист 1 идет к производителю повидла и покупает у него повидла на 210$. т.е. 2.1 повидла.

11) У Капиталиста 2 теперь 80$ с прошлого дня + 210$ с этого. Т.е. 290$

12) Из них он отдает банкиру 110$, остается 180$

13) на 90$ он покупает 0.9 булочки. 90$ оставляет себе.

Теперь внимание - на вечер 3го дня имеем

У Капиталиста-булочника на руках 90$, и 2.3 булочки и 2.1 повидла.

У Капиталиста-повидла на руках 90$, 0.9 булочки и 1.1 повидла.

14) Пусть наши капиталисты сделают еще 1 шаг сегодня, а именно - Капиталист-повидло купит у булочника 0.1 булочки и продаст ему 0.1 повидла

15) Т.е. у капиталиста-булочника 2.2. булочки, 2.2. повидла, и 80$ денег.

у капиталиста-повидла 1 булочка, 1 повидло и тоже 80$ денег.

У банкира 120% денег

Модель не очень красивая, и более сложная чем 4i, но показывает что происходит.

Дабы был диалог а не мой монолог - маленькие математические задачи

1) через сколько дней беря по очереди по 100$ кредита под 10% годовых у наших капиталистов не останется денег чтобы рассчитаться друг с другом?

(Ответ - через 8 дней).

Риторический вопрос - через сколько дней Капиталистам 1 и 2 надоест что на складах лежит непроданый товар и они начнут увольнять рабочих?

Собственно, в этой модели весь кризис.

Модель нужно бы сделать более корректной и чуток упростить, но, полагаю, Вы ее найдете небезинтересной.

[rrid]

Читав, читав, читав... так і не второпав.

І не сподобалось мені.

От з булочками ніби все просто. А от візьмемо інший постулат - за день один працівник може виробити три булочки. І виробляє їх три. Одну він отримує як заробітну платню - з'їдає на 3/4, четвертину ще комусь там віддає. Капіталіст отримує дві булочки. Від однієї 3/4 він з'їдає... а куди має подіти ще 1 і четвертину? В автора все просто - в кредит працівнику. Але ж працівник вже наситився - ну не може він без розладів травлення з'їдати більше, ніж 3/4 булки за день роботи!

От так плавно доведеться перейти до обміну, де кожен товар має різну собівартість і різну рентабельність виробництва. А тут ще складніше. Для спрощення - капіталіст не має найманих працівників, і сам на себе працює (такий от сам собі капіталіст). Але він може виробити чотири булочки за день, а конкурент - тільки дві. Занижуючи коефіцієнти обміну, "наш" капіталіст може без особливих зусиль позбутись конкурента.

Тому що не можна все міряти булочками. Для цього придумали гроші. Можна довго сперечатись про матеріалізацію (монетизацію) грошей, але це - універсальний засіб обміну. Міряючи гроші і рентабельність - змінюють сферу застосування капіталу. Завтра капіталіст порахує, що йому вигідніше, щоб працівник почав виробляти карамельки - тоді він буде забирати собі не 1/3 виробітку, а 2/5 - працівник же, які і раніше, матиме свою булочку в день.

Тепер про гроші.

У всіх на устах слово "криза". Чому? Бо хтось не зміг платити по кредитах? Таке завжди було. Ба навіть більше. Інколи кредити беруться для того... щоб їх не повертати. З моїх знайомих - повністю виплат не зупиняв ніхто, всі обслуговують свої кредити. Щоправда, хтось реструктуризовувався, хтось - ні. То чому ж криза? Стали менше виплавляти сталі? Хм... а може, воно вже просто "не лізе" - ну не потрібна Абрамовичу друга яхта, і працівникові на двох авто одночасно їхати вельми проблематично. Отутай, в сталевиробництві і справді криза. Але ж це зовсім не означає, що в інших секторах економіки суцільні збитки.

Тепер трохи цифр.

ВВП країни за рік зменшився на 3% - що це? Та однозначно - катастрофа! Простий американський (наприклад) працівник за рік заробив не 25 000 умовних американських доларів, а тільки 24 250! Висококласний фахівець - не 100 тищ, а тільки 97. Але я чомусь не бачу тут повної .опи, про яку кричать в статті... Але ж не стали вони отримувати менше! ВВП знизився, а сумарна ЗП не зменшилась - парадокс, але зросла частка ЗП у ВВП! Внаслідок кризи - зросла частка ЗП у ВВП.

Аналогічно можна подивитись і по офіційній українській статистиці. Середня ЗП зростала постійно - з 1995 по 2010р. http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/gdn/prc_rik/prc_rik_u/dszp_u2005.html Зростає і зараз. Звісно, можна згадати і про інфляцію. Наприклад, золото подорожчало в рази... А кампутери подешевшали в рази (не говорячи вже про мобільний зв'язок)...

От дивлюсь я на цифри - шукаю кризу, а бачу корекцію. Так, сталь, будівництво і суміжні галузі - в кризі. Але причини "в нас" і "в них" місцями різняться кардинально.

А криза перевиробництва - неминуча. І капіталізм має ефективні інструменти перерозподілу продуктивних сил - з кризових галузей в прибуткові. Це називається циклічність. Як хтось підмітив, довгострокові цикли можуть мати по 40-50 років

Ще китайці навчились позначати кризу як "проблема+шанс"

[romaxa11]

Від однієї 3/4 він з'їдає... а куди має подіти ще 1 і четвертину? В автора все просто - в кредит працівнику. Але ж працівник вже наситився - ну не може він без розладів травлення з'їдати більше, ніж 3/4 булки за день роботи!

"булочка"- це всі промислові_товари,_нерухомість,_послуги,_продукти_харчування_і_тд. _Якщо_працівник_їх_не_хоче_купувати_значить_він_помер_ або_здурів,_бо_люди_працюють_на_роботі_щоб_мати_змогу_купувати.

[Harvester]

Звичайно, модель дуже спрощена, не враховані кінетичні ефекти.

Крім того, зі збільшенні кількості товарів з'являються ефекти взаємодії, котрими знехтували. Тому в реальності це стає не дуже помітним і розмазаним.

А надлишкові булочки я відніс би до групи ризиків: що нікому не потрібні, на форс-мажорні обставини і т.д. Звичайно всі ці ризики лягають на плечі робітника — він повинен забезпечувати всі ці ризики, а має тільки маленький кусочок від того пирога.

Крім того, здається, всі ці перекоси необхідні для ефективного росту виробництва, що в свою чергу, супроводжується кризами.