Подорож Європою: фото і текстозвіт

[Yarchik]

Подорож Європою: фото і текстозвіт

Колись ursa поклав гарну традицію писати звіти з відпочинкових подорожей. Оскільки багато людей запитують одне й те ж — “Як з'їздив?”, “Де фотки?” — то я вирішив один раз написати, і всім давати лінк Сподіваюся, так буде простіше. Отже, маршрут — Краків, Вроцлав, Берлін, Гамбург, Амстердам (Заансе Сханс, Волендам, парк Кьокенгоф), Прага.

Краків

Ще до того, як втрапляєш в Краків — насолоджуєшся польськими дорогами. Шляхами, на яких прекрасна розмітка, смуги руху на яких хоч і вужчі від наших — але це не заважає їздити по ним із задоволенням. Кидаються в очі стіни вздовж доріг — так, очевидно, мешканці будинків, що знаходяться біля траси, захищені від шуму, пилу і можливих ДТП. Такі стіни різної висоти і конфігурацій (бетон або скло) в Європі трапляються досить часто.

От і Краків. Старовинне польське місто — хоч і велике, але затишне. В 2007 році я був у Кракові в аквапарку, стрічав там новий рік. А зараз просто прогулявся старим містом. В Кракові є гарний замко-палац:

Молодь відпочиває в Європі скрізь, багато де, де є зелені місця. Там це просто і невимушено. Ніхто не показує на тебе пальцем, усім добре.

На території палацу:

Зайшов у місце, де стоїть труна з тілом покійного Лєха Качинського. Польща прощається з лідером, та його дружиною...

Тиха краківська вуличка, яка зветься ul. Kanonicza:

На цій вулиці розташована ресторація — Smak Ukrainski, в яку зайшли на каву:

Центральна площа, де відбуваються всякі дійства, розваги та атракції, а також продають різноманітні сувеніри:

На цій площі зустрів чоловіка, який міг би претендувати на роль прототипу Карла Фредріксена, героя мультфільму “Вверх і вгору” (“Up!”):

Загальне враження — важко щось написати конкретне. В Кракові був лише кілька годин. Вважаю, що місто достойне екскурсії і шопінгу, але якогось конкретного “Ах!” не викликало. Ті, кому подобається Львів — знайдуть в Кракові його двійника.

От і все. Коротенька екскурсія-прогулянка Краковом — а далі Вроцлав.

Борда не дозволяє закидувати багато зображень в одному повідомленні — то розіб'ю його на частини.

[Yarchik]

Вроцлав

Тихе, спокійне польське місто.

Має свою досить цікаву архітектуру, гарні вулички, будинки, споруди ритаульного плану. Має також нашу, українську церкву (за патріархат/конфесію я забув, чесно кажу).

Є свій Міст закоханих. На ньому скрізь висять замки, які повинні символізувати міцність чийогось кохання:

А ось цей замок вішав, очевидно, чоловік, який до того ж був упевнений не лише в міцності свого кохання, а й хотів натякнути на те, що має інструмент для кохання, який в силу своїх розмірів здатний забезпечити високу та глибоку якість цього самого кохання:

Символ міста Вроцлава — гномик. Їх по всьому місту десь ніби понад 150 (так казав екскурсовод), інтернет точну цифру станом на сьогодні не називає.

Дещо з інету про гномиків:

У польському Вроцлаві є така легенда: кілька століть тому містом блукав маленький гномик у помаранчевому капелюсі. Після його мандрів на будинках і мостах, яких тут 112, почали з’являтися зображення гномів. Із часом вони перетворювалися на живих істот. Вважається, що гноми сприяють розквіту міста.

— Люди дуже мало знають про їхнє життя. Тому ми збудували музей гномів, — розповідає екскурсовод Агнешка Стародубовська. — Це найменша будівля, яка є в місті. Його можна відвідати, — туристи зацікавлено перезираються. Їм спочатку не зрозуміло, що це жарт. — Але охоронець спить, і ключ у нього, — жінка показує на будиночок заввишки півметра. Обпираючись на хатину, спить маленький бронзовий чоловічок.

На гномиків можна наткнутися у зовсім несподіваних місцях. Один осідлав голуба на підвіконні будинку в центрі Вроцлава. Два інших котять гранітну кулю на бруківці пішохідної частини площі Ринок. Ще один примостився на березі річки Одер.

— Для туристів знайти гномика — завдання непросте, — продовжує полька. — Зріст кожного не більше 30 сантиметрів, а вказівників ніяких немає. У кожного гномика є своє ім’я. Їх установили 2004 року. Відтоді ніхто жодного разу не спробував вкрасти їх на сувеніри чи на металобрухт.

Вроцлавці кажуть, що в місті можна знайти і справжніх маленьких чоловічків. Для цього в сувенірних кіосках продаються спеціальні набори: м’які капці, щоб безшумно підкрадатися  до гномів, лупа, щоб краще їх розгледіти, і мазь, щоб лікувати спину туристові, який цілий день проходив зігнувшись.

От така, здавалося б, фігнюшка — гномик... а як-не-як, спосіб приваблення туристів. На мою думку, Луцьк також має чим похвалитися, не кажучи вже про “український Відень” — місто Львів. Але ж, але ж...

Йдемо далі. Ряди, де продавали м'ясо. Біля них — пам'ятник убитим домашнім тваринам:

Центральна площа Вроцлава:

Міська ратуша:

До речі, під ратушею є непоганий ресторанчик, в якому можна попити чудове темне пиво “Чорний баран”. Ті, хто пам'ятають смак чеського “Saris” (kmd, ау!) — згадають його. Ось цей ресторан, в підвальчику:

З якогось дива “Чорний баран” наливають тільки всередині ресторану (може, пиву сонячне проміння шкодить?). Але на наше прохання офіціант все-таки носив нам бокали на вулицю — один за другим. Смак пива — приємний спогад!

І останнє з Вроцлава. От би кожному з нас такі переконання, тільки щодо України:

Вроцлав мені сподобався. Та й узагалі — міста Республіки Польща мають здатність подобатися. Тиша, спокій, чистота, порядок, доброзичливість мешканців... І у Вроцлаві більше відчувається вплив сусідньої Німеччини, ніж в східних польських містечках на зразок Любліна.

Все. Поїхали в Дойчляндію!

[laska]

Зрозуміло чому за Бордою не сумував

З нетерпінням чекаємо продовження.

[Yarchik]

Берлін

Те, які в Німеччині дороги — знають майже всі. Якщо минула зима їх і пошкодила — то я цього не помітив. А от які в Німеччині узбіччя — я не знав. А на них бігають зайці, фазани та косулі:

А це — вітрогенератори, якими рясніють поля Німеччини та Австрії. За деякими даними, в Німеччині від 15 до 20 відсотків всієї електроенергії вироблено саме завдяки вітрогенераторам.

Східний Берлін. Нічого не нагадує? Як на мене, то ці будівлі разюче схожі на елементи радянської домобудівельної традиції.

Телевізійна вежа. Там же розташований ресторан, який обертається навколо вежі. Точну частоту обертів не пам'ятаю, але ніби один оберт трохи менше, як за годину. Чи за півгодини?.. georg, підправ мене, будь-ласка

Берлінський собор:

Приміщення берлінського земельного суду:

Як вам транспорт, на якому прибули працівники суду на роботу?

Фрагмент Берлінської стіни:

Парк, побудований в честь гомосексуалістів, розстріляних за наказом Гітлера:

Будівля Рейхстагу:

Пам'ятник радянським воїнам:

Загальне враження двояке. Берлін — місто з відбитком радянської окупації. Берлін — місто, перенасичене всякими пам'ятниками і пам'ятками війні, її жертвам, холокосту, і його жертвам, загиблим і т.п. Безперечно, пам'ять людська повинна жити. Але мені шкода націю, яка живе в постійному відчутті вини за заподіяне попередніми поколіннями. Націю, на шиї в якої сидять мільйони безробітних, яка здатна прокормити себе і ще й дотувати Євросоюз, просто чмирять її минулим. Такий фолькс-мазохізм мені дивний, і неприємний.

Крім того, у Берліні відчувається вплив гей-культури. Це також не може не вразити. Хтось колись сказав, що гомосексуалізм — це захворювання. То навіщо хизуватися своїми болячками?

Західний Берлін рясніє хай-тек будівлями. По місту чимало скульптур, які є абстрактними, але щось символізують. Одним словом — місто цікаве. Хотілося б в ньому пожити кілька днів.

На сьогодні поки що все. На днях постараюся додати огляд Гамбурга, чудового портового міста, Амстердама (це — дійсно “Ах!”), про велоАмстердам я писав тут. Також хочу розповісти про автентичний заповідник Заансе Сханс, де багато вітряних млинів, фабрика по виробництву дерев'яного взуття, та смачні голландські сири. Рибальське містечко Волендам нагадує фрагменти ілюстрацій з книжок Андерсена, і дарує розмаїття рибних страв (на жаль, передати смак форумчанам я не зможу — та спробую ). Парк тюльпанів Кьокенгоф нагадує, що в світі все ще є райські куточки. Ну, і Прага, на мою думку, Мекка слов'янського туризму.

[Yarchik]

Гамбург

Як мені пояснила екскурсовод, Гамбург не має нічого спільного з гамбургером, бо останній походить від англійського слова ham — це щось на зразок “шинки”. У місті відчувається, що це вже не зовсім австрійсько-польська архітектура — вона дещо інша. Центр міста:

А це — міська ратуша. Їй притаманні ті ж атрибути, що й ратушам в інших європейських містах: висота, щоб з неї можна було оглядати околиці міста, аби запобігти лиху, і годинник:

А це — церква сайєнтології. Не міг утриматися, щоб не сфоткати:

Редакція популярного німецького видання “Шпігель”:

А ось цей вид на канал — показує, що архітектура будиночків Гамбурга має багато спільного з будівлями Амстердамщини. Вузенькі фасади, будинки впритул розташовані один біля одного, кілька поверхів — це дійсно схоже на Амстердам. Я пізніше розповім специфіку будування і облаштування амстердамцями своїх будинків — там є трохи цікавого.

До речі, Гамбург — місто, в якому найбільша кількість мостів у Європі (біля 2500), в той час, як у Венеції — лише 450. Ось в далині видніється один із них:

Дивлячись на той міст — не віриться, що Гамбург — це порт. Поки не дійдеш вздовж Ельби до порту:

Як видно на останній фотці, вдалині видніються величезні кораблі. І тоді розумієш, що Гамбург — таки портове місто. Хоча в центральній частині ця “портовість” якось не відчувається. Архітектура в місті гарна, але воно явно не дотягує до Праги. Можливо, виною тому велика гамбурзька пожежа 1842 року (одна з найбільших пожеж у світі), внаслідок якої було спустошено чверть тогочасного міста. Відповідно, зразків старовинної архітектури не так вже й багато.

Але в цілому місто повинне сподобатися. Хоча ставити його в якості основної точки туристичного маршруту я б не став.

І ми вирушаємо до Амстердаму. Не зміг не сфоткати ще невеличку групку вітрогенераторів, та сонячні батареї уздовж дороги.

Я так зрозумів, що завдяки цим батареям працювали тимчасово встановлені обмежувальні світлові сигнали вздовж доріг.

[Yarchik]

Амстердам

В це місто можна закохатися. І не лише тому, що Амстердам — столиця велосипедів (детальніше — тут), а й з огляду на його будиночки, на ліберальність у всьому, на вседозволеність — яка ніколи не переростає в проблеми: навіть будучи напідпитку, амстердамці залишаються спокійними, усміхненими та доброзичливими і уважними.

Ось зразок архітектури Амстердаму:

Будиночок покосився, став “танцюючим” — але він стоїть. І в місті стоять будинки, побудовані ще в 17 столітті. Хоча Голландія — це країна, в якій землі переважно знаходяться нижче рівня моря. Будуючи дамби, осушуючи нові землі, голландці побудували свою країну. Вони так і кажуть: “Бог створив землю й воду, а Голландію ми створили самі”. Мабуть, немає в світі кращих будівельників усяких гідроспоруд, ніж голландці.

Тому, що земля була не дуже твердою, так як в ґрунті було багато вологи, будувати на ній було неможливо. Але голландці навчилися забивати довгі дубові сваї в землю, які діставалися твердої пори, і на цих сваях можна було зводити будівлі. Завдяки тому, що сваї знаходяться в землі, яка насичена вологою — дубове дерево стало міцним, як залізо. І хоча інколи трапляються випадки будинків, які покосилися — але в цілому старі будівлі стоять і експлуатуються й понині.

На вікнах у амстердамців практично немає штор. Цьому далися взнаки триста років кальвінізму та суворого аскетизму. Колись були спеціальні наглядачі, які заглядали у вікна, і споглядали, чи не живуть мешканці будівель в розкошах, і чи не понавішували на стіни ікони, котрі були не дозволеними. Саме з цією метою було видано акт, яким заборонено було мати штори на вікнах. І автоматично ця традиція тримається й досі.

До речі, вузенькі фасади амстердамських будівель схожі не деякі будівлі Гамбургу, про що я писав вище. Це пов'язано з тим, що свого часу існував податок на ширину фасаду. І саме тому більшість будиночків зроблені вузькими, і високими.

Герб Амстердаму:

Три білі хрести на ньому означають захист від пожежі, чуми та наводнення.

Один з каналів Амстердаму — чим не голландська Венеція?

До речі, в Амстердамі я бачив кілька барів, до яких можна дістатися лише на човниках. По каналу пливе човен, причалює біля будинку — і ти відразу входиш у двері бару. Очевидно, в цих барах тусуються здебільшого амстердамці, а не туристи.

На цих фотках розумієш, що Голландія — це країна не лише велосипедів, легалізованих марихуани й проституції, а й тюльпанів:

Ось один із велосипедів, на якому вирощують траву:

Як видно, байки тут скромні й примітивні. Але голландці цим не напрягаються. Вони дійсно звикли до аскетизму, та й на фоні щоденних краж велосипедів немає сенсу купувати щось дороге.

Штор на вікнах практично немає. Зате можна побачити от таку картину:

Пані сіли на підвіконня, та читають. Можна навіть трохи розгледіти нутрощі квартири:

Видно, що Амстердам недалеко від моря:

Були на екскурсії в суді. Я там примудрився розбити скло в дверях, які крутяться, але охорона мені сказала просто — ітс окей! Ну, окей — так окей!

Так виглядає зал судових засідань Амстердамського суду. В кабінеті розміщено чотири плазмові телевізори, також є можливість слухати та споглядати, що робиться в суді навіть за межами залу судових засідань. Оскільки рішення суду виносяться іменем королеви — то на стіні висить її портрет.

А це він — спейс кейк з гашишем, який подається в кофі-шопі, і ніфіга не вставляє. ІМХО, це тупо замануха для туристів.

А ось і квартал червоних ліхтарів:

Явище надзвичайно цікаве Дівчатка стоять майже роздягнені у вікнах, і запрошують до себе, демонструючи свої тіла. Я колись думав, що там все має такий вигляд: публічний будинок, в якому на першому поверсі щось на зразок вітрини. Але насправді все простіше: кожна дівчинка — суб'єкт підприємницької діяльності, який зареєстрований і платить податки (такими підприємцями можуть бути лише жителі Євросоюзу). Дівчинка знімає кімнатку, в якій видно ліжко й умивальник. Клієнт підходить до дверей, дівчинка відчиняє, сторони домовляються — і клієнт заходить, штора закривається... Ціна — від 50 до 150 євро. От тільки я не уточнив — чи це за певний час, чи за результат

Є й такі приміщення, де кілька кімнаток і кілька дівчаток. Нас провели вузенькою вуличкою, де можуть розминутися лише двоє людей. От там було дійсно цікаво пройтися, на відстані метра від цих ципочок, розглядаючи їх

Фоткати дівчаток дуже небажано, може бути скандал. Якщо хто хоче — в неті, думаю, знайдете фоток більше.

І вечірній Амстердам:

Народ тусується, відпочиває, нікого не напрягає. Тільки зрідка можна почути голосні крики “Маш, Маш! Ну блять, тєбє брать піва, ілі нєт?!!”

Ще було прикольно пройтися повз будинок, на другому поверсі якого була вечірка, і ді-джей та саксофоніст висунулися та поставили колонки у вікно. Саксофоніст дув в трубу, ді-джей робив свою роботу... і спонтанно та швидко зібрався невеличкий натовп, який гарно тусувався й веселився. Все так просто, доступно і якось незвично.

Ось ще одна невеличка ілюстрація того, як просто Амстердамці ставляться до деяких життєвих моментів. Це — чоловічий пісуар посеред вулиці:

 

В Луцьку хтось би так сходив? Хіба за наявності нужди великої, як правило це робиться в під'їздах або під вікнами людей.

В цілому враження від Амстердаму — супер! Якщо є змога — вважаю, що в це місто варто поїхати на кілька днів, і пожити в ньому. Питання не лише в легалізованих легких наркотиках і проституції... так, марихуану можна курити на вулиці, на відміну від тютюну. Питання в загальній атмосфері якогось вело-хіппі-раю. Немає злоби. Хто має можливість — рекомендую!

[Yarchik]

Заансе Сханс

Місцинка Заансе Сханс — це щось на зразок наших Рокинь, тільки трошки масштабніше. Там розташовані звезені з Голландії вітряки (в цій країні культ вітряка), є фабрика по виробництву дерев'яного взуття (в мене є відео цього процесу, але викласти його не зможу), роблять також смачні голландські сири, яких я трошки накупив додому. Найбільше мені сподобався зелений сир, з оливками.

Ось викладаю просто фотки з цієї місцинки:

Волендам

Волендам (чи, правильніше, Едам-Волендам) — невеличке рибальське містечко за кілометрів 20 від Амстердаму. Будиночки мені нагадують ілюстрації з казок Андерсена:

Багато рибальських і просто човнів:

Волендам славиться смачними свіжими, злегка присоленими оселедцями. Вони дійсно мають ніжний смак, злегка солені, свіжі і смачні. Подаються з покришеною примаринованою цибулькою. Їсти їх можна запросто без хліба.

Ще у Волендамі готують копчених вугрів. Однак я не бачив вугриків довжиною метр і більше, а от у нас на Світязі такого добра вистачає. А чим більший вугор — тим він жирніший, а отже, смачніший. В цілому добре приготовлений світязький вугор смачніший за волендамський.

Страви з риби — однозначно смачні:

Шкода, що в Луцьку немає просто рибної якоїсь ресторації, де можна було б бути впевненим, що завжди можна скуштувати смачної, гарно приготовленої і свіжої рибки.

[Yarchik]

Парк тюльпанів Кьокенгоф

Місце, яке залишає незабутні враження, яке можна назвати райським куточком, хоч цей куточок відкритий всього з березня по травень. Величезне розмаїття всяких квіткових композицій, клумб... і тюльпани — всяких видів, всяких кольорів...

Найбільше нещастя, яке може спіткати в цьому раю — це коли “сядуть” батарейки чи акумулятор, або ж закінчиться місце на карті пам'яті. Звичайні батарейки тут можна купити, думаю, і з картою пам'яті якось можна буде вирішити... а от якщо акумулятор до фотоапарата має якусь свою будову і систему зарядки — то перед приїздом в Кьокенгоф обов'язково зарядіть його!

Далі без тексту, лише невеличка частинка зроблених фоток.

[Yarchik]

Парк тюльпанів Кьокенгоф (продовження фоток)

І спеціально для Шкодера: кіт, зроблений з пелюстків тюльпанів

[Yarchik]

Прага

Прага — це одне з найбільш відвідуваних туристами місто Європи з слов'янським корінням. Туди варто поїхати — це недорого, і цілком можливо — чи автобусом, чи автомобілем. І варт там пожити кілька днів, тому що таку величезну кількість цікавинок за день-два не охопити.

Собор святого Віта — велична, монументальна споруда, яку видно з багатьох куточків Праги. Не менш величний він і всередині, але всередині я був рік тому, а зараз там була величезна кількість туристів — то я не став стояти в черзі, а пішов далі.

Єдиний недолік собору — це, мабуть, те, що його неможливо сфоткати любительським фотоапаратом. Якщо є якісь об'єктиви, здатні “віддаляти” об'єкт зйомки — то саме таким об'єктивом треба знімати цей собор, інакше він просто не поміщається в кадр.

На підходах до собору:

Собор, сфотканий трошки зі сторони:

Ну, а боковушка собору в кадр вміщається значно легше:

Дворик позаду собора (тут, і на деяких фотках далі граюся з HDR):

Панорама Праги:

Празькі вулички:

Вигляд з Карлового мосту:

А ось і сам Карлов міст:

Теж вигляд з мосту. Вдалині зверху видніється собор святого Віта:

Ось і перейдено Карлів міст — найстаріший міст у Празі. Частинка старого міста — позаду:

Центр. Зліва — астрономічний наворочений годинник. Тут же — віконця, в які показуються 12 апостолів. Я їх вже бачив, кому цікаво — погугліть інет, там можна знайти і фото, і відео цього дійства.

Теж фрагментик Праги:

Прогулянка корабликом. Ось такий цікавий тунель на березі Влтави:

Будівлі вздовж Влтави:

Чимось нагадує творчість Гауді:

Карлов міст — але вигляд на нього з річки:

Ну, ось, в принципі, і все. Прага — однозначно варта того, щоб у ній побувати. І не день-два, а більше. Особисто я хочу в Прагу ще повернутися, і зависнути в ній надовго.

Загалом я виклав відсотків 3-4 фоток. В дійсності в містах є чимало цікавого — але, на мою думку, і так фотографій в темі забагато. Кому щось цікаво — можу в реалі розповісти. Але найкраще — це туди поїхати!

До речі. Знаю, що в час моєї відсутності один з модераторів, якого я дуже поважаю, в силу певних причин (t0rik знає) оголосив бойкот борді. Не можу його не підтримати. І тому, думаю, це моя остання змістовна тема на форумі, до моменту припинення цих певних причин. Ну, а ще в якості протесту за цей дибільний рядочок імені Торіка ФолловМі знизу сторінок.

Я й так тут нечасто буваю, так що, думаю, моя відсутність буде непомітною

[fantazy]

Супер звіт! Дуже сподобались фото мільйонів тюльпанів

+ не можу поставити.. немає в тебе такої менюшки

[laska]

І я дякую за Європу очима Ярчика 

Ну а в морі тюльпанів хочеться потонути

[Yarchik]

+ не можу поставити.. немає в тебе такої менюшки 

То у всіх модерів так.

[Vika]

Ярчику, дякую за таку фото подорож старою, тихою Європою!

Красота....

[Olesya]

Суперові фотки! Разом з лаконічною розповіддю створюють ефект присутності. Дякую за те, що поділився враженнями

[floor]

:101010:

Переглянув усе з великим задоволенням, Yarchik класно розказав.

[Boromir]

Дякую за звіт. Це класні статті і фото і коменти.

[sezamka]

Цікава змістовна розповідь! Дуже гарні професійні фото! Дякую за приємні враження від споглядання фотозвіту!!!

[DrFaust]

Ярчик я під враженнями, фотки супер, при можливості зустрінемось і розповісиш побільше за піфком

[kudrom]

Ярчик, ти талантіщє Ета капєц, мені дуже сподобалося!

Аж хочеться побачити нові фотозвіти

[dimmon]

Ярчик, отчет просто супер И в Европу не надо ехать теперь все рассказал и показал Фото супер, комментарии тоже, молоток

ЗЫ: насчет Карла Фредриксена прикол надо же было так подметить

[Gal4on0k]

Пасібочки, але особисті враження нічим не заміниш, треба їхати, і з допомогою Ярчика тепер знаємо куда і навіщо

[Skorpio76]

Дуже цікава та позитивна фотоподорож! Дякую!

[Blik]

Дуже класна сесія. А Європа на 300 років по-переду. і нам це не світить . Але радує, що ми ближче до Європи ніж інші міста