Діти і...матюки

[Caprichos]

Довелося нещодавно спілкуватися з кількома зовсім незнайомими мені раніше мамочками і спостерігати за поведінкою та іграми їхніх діточок. Було це в лікарні, палати переповнені (враховуючи розгул вірусних інфекцій) отож довелося миритися із таким сусідством. Діти, як діти – вони, на відміну від дорослих, не вміють контролювати своїх дій, аналізувати свої вчинки та стежити за своїми висловами, так би мовити «фільтрувати». Отут то і стає зрозумілим те, хто в яких умовах виховується,і яку увагу батьки приділяють своїм чадам. Серед тих діток було хлопча віком трохи більше двох років. Так те дитя, коли йому щось не подобалося, видавало такі «пЕрли», що мені очі на лоб лізли від почутого. В цей же час мама дитини абсолютно спокійно реагувала на висловлювання сина. Спочатку я подумала, що у неї така тактика(таке часто буває) – не акцентувати на цьому уваги – саме все минеться. Так ні, за два дні спільного перебування в одному приміщенні я переконалася в тому, що мама не робить дитині зауважень, а навпаки радіє тому, як швидко дитина «схоплює» все почуте.

Я розумію, що іноді діти приносять ненормативну лексику з вулиці, з садочків. Але це поодинокі випадки. На них, можливо, й не варто звертати увагу, дійсно – менше уваги – швидше забудеться. Але що робити, якщо ненорматив стає для дитини нормою? Як діяти в таких ситуаціях? Ігнорувати? Пояснювати? Наказувати?

Хотілося б почути думку форумчан.

[Kaktus1990]

Ми зі знайомим якось сиділи на лавочці, а на вікні першого поверху, що біля самої лавки стояв один малолітній гоблін. Та почав до нас прискіпуватись та дражнити. Знайомий не втерпів та щось сказав. А у відповідь ми почули, що нас попровадять на могилки в перед ногами і купу матів (малому років 5) Коли знайомий сказав щось жорсткіше ми почули те саме тільки у грубшій формі уже від його матусі, що спокійно сиділа в кімнаті та усе чула. То про що, тут говорити?

P.S. Термінологія повністю збережена :-) (Я про цвинтар-могилки)

[Mala]

Ні в якому разі не ігнорувати. Ігнорувати, значить погоджуватись. Для початку пояснити - так казати не можна, це негарно і ці слова погані. В нас ці етапи проходили так. В рочків два донечка вперше сказала "погане" слово - "с.ка". Для неї воно стало як розвага. Варто було голосніше його промовити в тролейбусі, маршрутці як люди озиралися , посміхалися, одним словом, звертали увагу, а це якраз і потрібно було. На зауваження не реагувала , навпаки, вживала ще більше ( взагалі в цей вік діти часто чинять дії, якими хочуть вивести батьків з рівноваги, провокують "зірватись ") З цим поборолись просто - прийшли додому, поставила в тарілці гірчиці і кажу : "Знаєш що таке "с.ка" , оце, їж . Добре ? Після цього слово зникло з лексикону. Певно, тоді перш ніж вимовити це слово, згадувався неприємний смак гірчиці Тепер цього і не спостерігаю, тому що періодично говоримо, що так говорити не гарно, це не культурно, ти ж вже доросла, це розумієш Всі діти хочуть бути дорослими

Побороти це негативне явище можна, коли є бажання. Правильно, коли мама сама подає такий приклад, тоді чого чекати від дитини. Вони - наша маленька копія

[LYUCC]

Діти десь років до 10 вже знають матюкі переважно всі.А уже в віці 20 + років вживання їх буде залежати від багатьох факторів.

[Fagot]

Згадуючи своє дитинство: якраз років в 5-6 дуже гарно володів матом, приблизно так через слово, і всі мої друзі так розмовляли, мої батьки спокійно це проігнорували і як тільки я потрапив в більш культурне оточення - брудні слова повідпадали самі собою. Отож, не робіть з мухи слона, саме Ви привертаєте увагу дитину до таких слів, саме Ви вважаєте їх чимось поганим, ну а дитина, яка прагне отримати побільше уваги звичайно орієнтується.

Хочете щоб дитина помічала позитивні речі - акцентуйте їх увагу саме на цьому, а якщо самі батьки живий приклад негативного мислення, то нема чого дивуватись, що діти чинять аналогічно...

[Вoвчик]

если мы материмся то почему им нельзя? потому что это плохо!?

а почему то что плохо можно взрослым а детям нельзя, ведь они во всем подражают взрослым...

[Luychi]

если мы материмся то почему им нельзя? потому что это плохо!?

а почему то что плохо можно взрослым а детям нельзя, ведь они во всем подражают взрослым...

Як казала маленька сестра моєї однокласниці "Чому я не можу говорити такі слова? Он їх дорослі дяді говорять, а вони старші за тебе - значить краще знають".

Тобто діти "мавпують" дорослі слова і поведінку. І тому, думаю - треба дуже обережно при дітях висловлюватись, щоб потім самим на матюки від них не нарватись.

Колись читала статтю де подібну ситуацію мама дитині пояснила так: в місті є епідемія хвороби, люди хворі не на соплі, а на погані слова, від цього треба оберігатись і лікуватись. Таким чином, мабуть, дитині прививають думку, що необов'язково потрібно бути як усі, можна йти і "проти течії", особливо це корисно коли течія тебе до обриву заносить, а ти пливучи проти - рятуєшся. Така здатність в житті не раз пргодиться.

[Romich]

А хто сказав, що дорослим матюкатись не "плохо"?

Але ми то це розуміємо (я сподіваюсь) і уникаємо (в міру можливості) словесного бруду у спілкуванні. І дитина також повинна розуміти, що матюки це "плохо".

[laska]

Поки діти, то "плохо", а підростуть і буде "нормально"  Саме що не є, віддзеркалення дорослих.

Я ігнорувала поки був маленьким, забулося. А зараз, коли розповідає про події в школі чи в дворі, просить дозволу озвучити погане слово, сказане кимось. Я кожен раз в очікуванні нецензурщини, а натомість звучить "дурень", чи "бовдур".

Не перестаю дивуватись, як малеча копіює дорослих у всьому, ще й вдало застосовує .

Моя племінниця у 2-ох річному віці, присіла біля бабусь на лавочці, стала потирати собі коліна і промовляти жалібно: всю ніч спати не могла, так серце боліло, мусила вставати і пігулку пити    

[Snig]

Згадався комікс один (вибачаюсь за матюки в ньому):