Віршографія

[lilechka]

Вспоминаю, как человека..

Я эту собаку запомнил, как человека...

Случилось такое в 44-м, зимой -

Игрался спектакль "Охота 20-го века"

Перед шеренгой, застывшей от страха, немой...

У коменданта была привязанность к догам

И был экземпляр... Казался слоном среди всех.

Даже эсэсовцы боялись верзилу - дога.

И вот этот зверь шагнул величаво в снег.

И вывели жертву...

Стоял мальчишка, продрогнув,

Куда тут бежать? Он давно ослабел...

Комендант наклонился, подал команду догу,

И тот в два прыжка расстояние преодолел.

Обнюхав смертника, прошелся спокойно рядом.

Был он великолепен в размашистом, легком шагу.

Вернулся дог к коменданту

и честным собачьим взглядом

Сказал человеку пёс - "Ребёнок ведь, не могу!"

Лагфюрер пожал плечами:

Ему-то разницы нету.

Раскрыл кобуру у пряжки с надписью "С нами Бог",

Но, едва сверкнула вороненая сталь пистолета,

В эсэсовское горло впился красавец дог!

Дога четвертовали,

Пустив под лопасти шнека……

И вряд ли найду я в Сан-Пельтене свой барак,

Но эту собаку запомнил, как Человека -

Единственного Человека,

Среди фашистских собак!

Э. Асадов

[Amelie]

Життя

/Василеві Куриленкові/

Зловіщий брязкіт днів, що б'ються на кавалки,

І жах ночей, що затискають плач.

Ти, зраджений життям, яке любив так палко,

Відчуй найглибше, але все пробач.

Здається,падав сніг? Здається, буде свято?

Розквітли квіти? Зараз, чи давно?

О, як байдуже все, коли душа зім'ята,

Сліпа, безкрила — сунеться на дно.

А ти її лови, тримай, тягни нагору!

Греби скоріше і пливи, пливи!

Повір: незнане щось у невідому пору

Тебе зустріне радісним — живи!

Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти

І підповзуть, мов нитка провідна.

Ти приймеш знов життя і так захочеш жити,

Його пізнавши глибоко, до дна.

СУЧАСНИКАМ

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене — у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить, зате коли сміюся,

То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може в цьому й є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній,

Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба,— я тверда й сувора.

О, краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

Олена Теліга

[talja]

Залишу вдома свій годинник,

Втечу від справ і від погоди,

Усе забуду, все покину,

І ніц мені не буде шкода.

Нехай мій гаманець порожній,

Моя дорога невідома,

Я стану вільним подорожнім,

Найголовніше - вийти з дому.

[Amelie]

Мені очей звести несила…

Мені очей звести несила,

А на руках твої уста.

Ось пристрасть розкриває крила,

Натхненна, гарна і проста.

І день ясний, що пахне медом,

І неба синь, і сонця сміх

Нам будуть радісним наметом,

Блакитним палацом утіх,

Хай буде так, щоб ця хвилина

Була, як сяйво перемог.

Бо ніжність наша є єдина,

А поза нею тільки Бог.

Наталія Лівицька-Холодна

"Я дві пори в тобі люблю..."

Я дві пори в тобі люблю.

Одну, коли сама не знаєш,

Чого ти ждеш, чого бажаєш -

Уваги, ревнощів, жалю?

В гірчичнім світлі днів осінніх,

На літо старша, ти ідеш,

Й тече твій погляд темно-синій,

Як вітер в затінку небес.

І час твій берег ще не миє,

І твої губи ще уста...

Дорога давня молодіє,

Де б твій веселий крок не став.

Ти вся - із щастя! І з тобою

Ще не вітається печаль,

Та біль з розлукою німою,

І нелюбові чорна даль.

Я дві пори в тобі люблю...

Люблю ту пору благовісну,

Коли до неї, як до пісні,

Свою я голову хилю.

Ця вже пора повільноплинна,

Як біля вогнища в пітьмі,

Де слово пахне, як дитина,

Де вже не скажеш "так" та "ні".

Де почалося все тобою

І не поверне навпаки,

Де вже вітаються з любов'ю

Печалі, болі і роки.

Хоч все те саме: світ осінній,

Прозорість вод схололих плес

Й той самий погляд темно-синій,

Як вітер в затінку небес...

Вінграновський М.

[Yuliya]

Олександр Богачук.Троянди на пероні

На пероні, на люднім пероні,

Де розлуки і зустрічі плачуть,

Хтось розсипав троянди червоні,

І, здається, ніхто їх не бачить...

Приспів:

А троянди, а троянди

До людей пелюстками кричать:

"Ми не квіти, ми - кохання

А кохання не можна топтать"

В моїм серці чи біль чи то смуток:

Не зустрів ти мене і сьогодні.

Хтось дарує комусь поцілунок,

А хтось топче троянди червоні...

Приспів.

На пероні, на люднім пероні,

Вже не чути далекого стуку.

Хтось розсипав троянди червоні,

Чи то зустріч свою, чи розлуку...

Приспів.

[Yuliya]

Марина Цветаева

В огромном городе моем - ночь.

Из дома сонного иду - прочь

И люди думают: жена, дочь, -

А я запомнила одно: ночь.

Июльский ветер мне метет - путь,

И где-то музыка в окне - чуть.

Ах, нынче ветру до зари - дуть

Сквозь стенки тонкие груди - в грудь.

Есть черный тополь, и в окне - свет,

И звон на башне, и в руке - цвет,

И шаг вот этот - никому - вслед,

И тень вот эта, а меня - нет.

Огни - как нити золотых бус,

Ночного листика во рту - вкус.

Освободите от дневных уз,

Друзья, поймите, что я вам - снюсь.

1916

[Caprichos]

Мои феромоны, твои феромоны,

отбросив табу, отвергают законы,

сметают преграды, сминают препоны,

снимают отличья, погоны, короны

и в прах разрушают фронты и фронтоны,

дворцы, колизеи, музеи, колонны,

стоявшие здесь сотни лет непреклонно.

И вдруг замолкают звонки телефона,

церковные хоры, церковные звоны,

вечерние звоны и крики вороны;

фальцеты молчат и молчат баритоны,

святое дитя на руках у Мадонны

и грохот метро под асфальтобетоном.

И вдруг замирают в обойме патроны,

старик с сигаретой застыл на балконе,

рука парикмахера в душном салоне,

прохожий под солнцем в приятной истоме,

и яркий луч солнца в обрывках озона.

И лишь наши стоны… чуть слышные стоны

на время приносят покой феромонам.

А.З.

[Vika]

ЖИТТЯ

Зловіщий брязкіт днів, що б'ються на кавалки,

І жах ночей, що затискають плач.

Ти, зраджений життям, яке любив так палко,

Відчуй найглибше, але все пробач.

Здається, падав сніг? Здається, буде свято?

Розквітли квіти? Зараз, чи давно?

О, як байдуже все, коли душа зім'ята,

Сліпа, безкрила — сунеться на дно.

А ти її лови, тримай, тягни нагору!

Греби скоріше і пливи, пливи!

Повір: незнане щось у невідому пору

Тебе зустріне радісним — живи!

Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти

І підповзуть, мов нитка провідна.

Ти приймеш знов життя і так захочеш жити,

Його пізнавши глибоко, до дна.

/Олена Теліга/

[speaker]

БГ

Апокриф

В пурпурных снегах

Потерян наш след;

Мы уйдем за дождем,

Разбив зеркала.

Наш город лежит

На краю тишины;

Полночь, наш друг,

Укажет нам путь;

По другую сторону дня

Мы уйдем

В ту страну, где ветер

Вернет нам глаза;

По другую сторону дня

Мы уйдем

В этот город,

Где времени нет...

[Caprichos]

déjà vu...

С неспешной прогулки автобус привез

уставшее тело, уснувшее в кресле;

лишенное чувств, мыслетоков и слез.

Чудесно!

Чудесно как в сказке – мы спим без конца;

влюбляясь, страдая, на улице, дома.

С пластмассовой маской на месте лица.

Знакомо?

Знакомо. Родное. Почти déjà vu!

Волною истерики в угол -

я мертв или жив? я живу?! - я живу…

По кругу…

Андрей Заулочный

[Tolik_lt]

Шурхоче вітер у волоссі,

Жбурляє листя нам у лиця,

Коли керує світом осінь,

Мені удома не сидиться.

Я поїздам повірю скоро,

Нехай везуть, куди бажають,

Хай на перон зберуться хором

Ті, що мене не проводжають.

Залишу вдома свій годинник,

Втечу від справ і від погоди,

Усе забуду, все покину,

І ніц мені не буде шкода.

Нехай мій гаманець порожній,

Моя дорога невідома,

Я стану вільним подорожнім,

Найголовніше - вийти з дому.

Ти сядеш у поїзд, хай собі їде

Може у Прагу, може у Відень.

Мокрі дерева бігтимуть слідом,

Лишиш позаду всі радощі й біди.

[laska]

Магда Чапінська, переклад – Роман Скиба

[Tolik_lt]

Цвітуть осінні тихі небеса,

Де ти стоїш, блакитна, як роса.

В очах засмуток темний, мов ожина.

Моя кохана, мріялось - дружина.

Лиш сон далекий видивом майне,

Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

Я під вікно прилину повесні,

Щоб ти знялася пташкою вві сні.

Де обнімала кучері-волосся,

Де приготала те, що не збулося,

Що не воскресло в літечко сяйне.

Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

У тебе смуток - в мене ревний жаль,

У тебе вечір - в мене ніч і даль.

Я під вікном постою із журбою,

Куди ж мені подітися з тобою?

Хай серце серцю звісткою війне,

Хоч не забудь, а згадуй ти мене...

А.Малишко

[speaker]

БГ

Тень

Откуда я знаю тебя? Скажи мне и я буду рад.

Мы долго жили вместе или я где-то видел твой взгляд?

То ли в прошлой жизни на поляне в забытом лесу,

Или это ты был за темным стеклом

Той машины, что стояла внизу.

Напомни, где мы виделись - моя память уж не та, что была.

Ты здесь просто так или у нас есть дела?

Скажи мне, чем мы связаны, скажи хотя бы "Да" или "Нет".

Но сначала скажи, отчего так сложно стало

Выйти из тени на свет

Считай меня Иваном Непомнящим или назови подлецом,

Но зачем ты надел это платье, и что у тебя с лицом?

И если ты мой ангел, зачем мы пьем эту смесь?

И откуда я знаю тебя, скажи мне, если ты еще здесь.

Я помню дни, когда каждый из нас мог быть первым,

И мне казалось наши цепи сами рвались напополам.

Я пришел сюда выпить вина и дать отдых нервам.

Я забыл на секунду - чтобы здесь был свет,

Ток должен идти по нам. Эй!

Почему здесь так холодно, или это норма в подобных местах?

Зачем ты целуешь меня? И чего ждут солдаты в кустах?

Если тебе платят за это, скажи, я, наверно, пойму.

Но если ты пришел сюда дать мне волю,

Спасибо, уже ни к чему.

Вокруг меня темнота, она делает, что я прошу

Я так долго был виновным, что даже не знаю, зачем я дышу

И каждый раз - это последний раз, и каждый раз я знаю - приплыл

Но глядя на тебя я вспоминаю то, что даже не знал, что забыл

Мое сердце не здесь, снимайте паруса с кораблей

Мы долго плыли в декорациях моря

Но вот они - фанера и клей.

А где-то ключ повернулся в замке,

Где-то открывалась дверь.

Теперь я вспомнил, откуда я знаю тебя,

И мы в расчете теперь.

[Liberta]

Я пришел к мудрецу. И спросил у него

"Что такое любовь? Он сказал: ничего.

"Но, я знаю, написано множество книг!

Вечность - пишут одни, а другие что миг!

То огнем опалит, то растает как снег.

Что такое любовь? "Это ВСЁ, человек!

И тогда я взглянул ему прямо в лицо:

Как тебя мне понять: ничего или всё?

Улыбнувшись, сказал он: ты сам дал ответ!

НИЧЕГО или ВСЁ - середины тут нет.

Омар Хайям

[Caprichos]

Писать о любви… А не глупо ли это,

когда можно просто любить?

И если найдется хоть кто-то, согретый

тобою, то стоило жить!

А.З.

[Yuliya]

Таня-Марія Литвинюк

хочеш ми будемо тільки очима тільки плечима

тілом я тебе перечитую пальцями навіть крізь стіни

світло хочеш ми будемо чистими чесними чи

вічними щирими

хочеш я буду шукати причини причин слухати вчитися

хочеш ми просто розчинимось в димі тумані росі

у розмовах усіх перехожих у датах у числах

хочеш ми просто причинимо двері відчинені чи

будемо чимось солодким гірким або кислим

хочеш ми будемо киснем терпким киснем холодним і скислим

хочеш ми будемо зорі лічити у морі бачити привидів

хочеш ми будемо кистями рук доторкатися схилів і згинів на тілі

обрисів

хочеш ми будемо тихо молитись у храмі гратися в піжмурки

вірити так ніби діти радіти дощу сонцю і вітру

хочеш ми будемо світлими вільними від

слів непривітних

хочеш ми будемо сильними навіть коли вже несила

дихати будемо вперто хрести нести губи стиснемо

хочеш ми встигнемо все що потрібно все що потрібно встигнути

хочеш ми будемо грати на скрипці ачи купимо крила

зшиємо небо власні думки почистимо

хочеш ми будемо ніби маленькі принцеси і принци

босими

хочеш ми будемо просто любити просто любові попросимо…

[Mala]

Просто повір у наші мрії

Просто повір у наші мрії

Забудь про біль і усміхнися у душі.

Легеньким порухом зніми сльозинку з вії

І намалюй весну на полотні.

Ми ж можем мріяти, а значить можем жити

Ми просто віримо у щастя і казки.

Для нас творити це не значить вбити,

А взяти участь- вже перемогти.

Ти зрозумій- цей світ для нас майбутнє

У ньому виростуть і внуки, і сини

А твоє слово сильне і могутнє

Якщо у нього душу вкладеш ти.

Ти зрозумій- життя, це те єдине

Що нам дано, щоб смерть перемогти

І час нехай у ньому й швидко плине,

Але повір- багато встигнеш ти.

Тому ти мрій, твори і сподівайся

Бо ти- це світ, він у твоїй душі.

Ти у житті ніколи не здавайся,

Бо сильні ми. А сила- ми самі.

І , здається, цього не було :

В дні прожиті.

В дні, прожиті печально і просто,

Все було як незайманий сніг.

Темнооким чудесним гостем

Я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.

Марнувала я дні в жалю.

І в недобру для серця пору

Я сказала комусь: – Люблю.

Хтось підносив мене до неба,

Я вдихала його, голубе...

І не мріяла вже про тебе,

Щоби цим не образить тебе.

А буває – спинюсь на місці,

Простягаю руки без слів,

Ніби жду чудесної вісті

З невідомих нікому країв...

Є для серця така покута –

Забувати скоріше зло,

Аніж те, що мусило бути

І чого в житті не було.

Ліна Костенко

"Є день такий - іскристий, як вино..."

Є день такий - іскристий, як вино,

Є день такий - спинись, прекрасний часе!

Отам я жив. Отам колись давно

Я гладив руки і волосся ваше.

Отам я жив... Туди вертаю знов.

Стою в задумі над минулим нашим.

Є день такий: майнув, як сон, пройшов,

А все життя од нього стало кращим.

Микола Луків

А ти -

моя безцінна половинка,

ота, незнайдена колись.

Спасибі долі - на хвилинку,

хоч на хвилиноньку сплелись.

А можна ж зовсім не зустрітись,

пройти, торкнувшись рукавом,

й нудити світом. білим світом,

весь вік з надламаним крилом.

[Liberta]

спеціально для Зевса

Я прийшов до мудреця і запитав у нього:

Що таке любов? Він сказав «Нічого»

Але, я знаю, написано безліч книг:

Я прийшов до мудреця і запитав у нього:

"Що таке любов?" Він сказав: "Нічого". -

"Але я знаю, написано безліч книг:

вічність, пишуть одні, а інші - що мить.

То обпалить вогнем, то розплавить, як сніг.

Що таке любов?" - "Це все людина!"

І тоді я глянув йому прямо в обличчя:

"Як тебе мені зрозуміти? Нічого або все?"

Він сказав, посміхнувшись:

"Ти сам дав відповідь:

нічого або все - середини тут немає!"

ну вот, а Ви "боюсь, боюсь!"

є смисл в трьох перекладах читати))

[Zeuss]

Сенс можна найти у всьому, боло б бажання))

А "женсчіна, я Вас баюс" звучало від оголешоного асортименту, а не суто Хаям.

[Korosy]

Когда затихнешь ты в безмолвии суровом,

Под черным мрамором, угрюмый ангел мой,

И яма темная, и тесный склеп сырой

Окажутся твоим поместьем и альковом,

И куртизанки грудь под каменным покровом

От вздохов и страстей найдет себе покой,

И уж не повлекут гадательной тропой

Тебя твои стопы вслед вожделеньям новым,

Поверенный моей негаснущей мечты,

Могила - ей одной дано понять поэта! -

Шепнет тебе в ночи: «Что выгадала ты,

Несовершенная, и чем теперь согрета,

Презрев все то, о чем тоскуют и в раю?»

И сожаленье - червь - вопьется в плоть твою.

Ш. Бодлер

[lilechka]

Слишком много разговоров,

Предрассудков, перекоров,

Бесконечных рассуждений,

Полувзглядов, полумнений…

Слишком много.

Слишком много безразличных,

Веселящихся, безличных.

Жизнерадостно – утробных,

Всепрощающих, не злобных…

Слишком много.

Слишком много терпеливых,

Неуверенных, плаксивых,

Робких, маленьких, забитых,

Растерявшихся, разбитых…

Слишком много.

Слишком много паразитов,

Фарисеев, иезуитов.

Губернаторов, удавов,

Патриотов, волкодавов…

Слишком много.

Слишком много слуг лукавых,

Партий правых, жертв кровавых…

И растет в душе тревога, Что терпения у Бога

Слишком много!

С. Черный

[speaker]

БГ

Там, где взойдет Луна

Если ночь, как туннель, и дневной свет - наждак

Если все, что ты сделал, обернулось не так

Если в новых мехах пыль вместо вина

Это пройдет там, где взойдет Луна

Когда Восток станет Севером, и янтарь станет медь

Когда немые на улицах начнут учить тебя петь

Когда идешь 160, и перед тобой стена -

Это не в счет там, где взойдет Луна

Кому-то вода - питье, а кому-то - царская честь

Но каждый видит лишь то, что в нем уже есть

Хороший вор даже в раю найдет, что украсть

Когда ты дала мне руку, я не знал, лететь мне или упасть

Я родился уже помня тебя, просто не знал, как тебя звать

Дох от жажды в твоих родниках - я не знал, как тебя знать

У тебя сотни имен, все они - тишина,

Нас будут ждать там, где взойдет Луна

[speaker]

БГ

Некоторые женятся (а некоторые - так)

Она сказала "Пока", он долго смотрел ей вслед

Для нее прошла ночь, для него три тысячи лет

За это время десяток империй расцвел и рухнул во мрак

Но некоторые женятся, а некоторые так

Раньше мы жили завтра, а теперь и сегодня - вчера

Вместо Роллингов - хакеры, вместо Битлов - юзера

Бригады ломятся в церковь, святому место - кабак

И некоторые женятся, а некоторые так

У некоторых сердце поет, у некоторых болит

Он нажимает на "Save", а она нажимает "Delete"

И нет смысла спрашивать "кто", нет смысла спрашивать "как"

Ведь некоторые женятся, а некоторые так

Спасибо Богу за хлеб, который отпущен нам днесь

Но в мире есть что-то еще, я клянусь, она где-то здесь

И солнце остановится в небе, когда она даст ему знак

И некоторые женятся, а некоторые так

Некоторые женятся, некоторые так

[speaker]

БГ

Мой друг доктор

Мой друг доктор, не знает, что со мной

Мой друг доктор, не знает, что со мной

Я позвонил тебе, сказать что люблю

Лучше б я был глухой и немой

Теперь мой друг доктор, не знает, что со мной

Ты читаешь меня, как книгу

Смотри, что на первом листе

Читаешь меня, как книгу

Твое имя на первом листе

Мне не стать святым, даже если сам Папа

Растворит меня в святой кислоте

Но мы с тобой одно

И если ты не слышишь меня

Наверное, ты на другой частоте

Все дивятся на Солнце, никто не знает

Сядет оно или взойдет

Я стою под твоим балконом

Я жду пока он упадет

Иногда твоя любовь highway

Иногда твоя любовь гололед

Я все равно не сверну, я никогда не сверну

И посмотрим, что произойдет