Війна в Грузії

SunSeth · 19 Серпня, 2008 в 12:02

Богдан Шиба розповів, що 23 серпня офіційно підпишуть документи про ділові та побратимські відносини обласного центру Волині та грузинського міста Горі. Про це повідомляє 19 серпня інтернет-видання «Волинська правда».

Таку інформацію Луцький мер надав під час що вівторкової оперативної наради у міській раді. Як відомо, мова про партнерство Горі і Луцька велася вже давно. Мер міста зауважив, що 23 серпня це питання дійде до логічного завершення.

bond · 19 Серпня, 2008 в 21:03

romaxa11 Не треба наділяти країни людськими рисами характеру (добра, щира, відкрита і т.д.) Братські стосунки можуть бути між братами, а не між країнами. Для країн підходять поняття вигідно, або не вігідно.

Я добре розумію про що каже Yarchik, коли говорить про паспорти, які видавали Російська сторона, і що практично в Осетії вже російське керівництво. Вона просто хоче контролювати кусок території і не підпустити НАТО. І їй до лампочки всі закони. Якщо росія приміняла касетні протипіхотні бомби, то це злочин, мені на взриви цих бомб навіть по телевізору страшно дивитись. Хоча ті що підтримують Росію, не звертають увагу на це все, і їм подобаються російські новини.

Я також розумію, що в Грузії фактично американське керівництво. І без участі Америки Саакашвілі не пішов би самотужки на Росію. Якшо Грузія обстрілювала місто артилерією, і "градом" це також злочин. Коли установка град робить залп, це вже є на що подивитись, мені страшно уявити, що робиться там де ці ракети падають. (Уявіть собі наприклад, що ви спите, а до вас в квартиру через вікно залітає ракета, і розносить пів будинку).

Хоча захисники Грузії також не звертають на це увагу.

Я не є противником НАТО, або якогось військового союзу з Росією. Я за те, щоб Україні було вигідно, але без війни.

Всі напевно розуміють, що Крим для Росії стратегічно набагато вигідніший чим північна Осетія. Якщо наш шлях в НАТО лежить через бойові дії, я проти. Якщо військовий союз з Росією, через війну також проти.

Я трохи цікавлюсь військовою технікою. Я дивуюсь фантазії військових конструкторів. Я боюсь цих сотні методів знищення техніки і людей, я боюсь війни! Я ще раз повторюю, із-за політичних амбіцій, гинуть люди. В війнах нема переможців.

Вибачте, що моя точка зору не співпадає з Українськими і Російськими новинами.

Medvedko · 20 Серпня, 2008 в 03:28

Богдан Шиба розповів, що 23 серпня офіційно підпишуть документи про ділові та побратимські відносини обласного центру Волині та грузинського міста Горі.

О_о! місто Горі - родина "отца народов" . Будет возможность, когда все утрясется, съездить и возложить веночок памятнику И.В. Сталину на центральной площади міста Горі. За то что Волынь у поляков оттяпал, и "братскую" эстляндию заодно. А Голодомор - это трагедия для тех кто его пережил ...

romaxa11, у тебя такі сильні родинні зв'язки з нородом Грузии? Давно?

Когда будешь обниматься-целоваться с грузином, поинтересуйся кто он - картлиец, кахетинец, месх, аджарец, лезгин, лечхум, пшав, хевсур, тушинец, ингилой, кизик, гудамакарец, рачинец, гуриец, мегрел, лаз, сван или не дай бо - грузинский еврей

Yarchik · 20 Серпня, 2008 в 04:12

у ЦІЙ ТЕМІ ЯКА ПРИСВЯЧЕНА ВІЙНІ В ГРУЗІЇ ЗАЗВУЧАЛА ТЕМА РОСІЙСЬКИХ ПАСПОРТІВ У ОСЕТІЇ - і розмови панів націоналістів "я-боюся-росію-бо-вона-видасть-українцям-паспорти". вона уже видає. це неправильно. це нам загрожує. але я навів для балансу і зваженої всесторонььої оцінки приклад таких самих ерзац-паспортів польщі (які є дискримінаційними) - і справжніх паспортів румунії (які так само порушують конституцію україни). інформативності.

andynd, не треба претендувати на vox clamantis in deserto, тому що ти порівнюєш х... з пальцем.

Польща видає не паспорти, а карту поляка, яку при всьому бажанні паспортом не назвеш: карта не дає права на громадянство, і на реалізацію громадянських прав у Польщі.

Паспорти, які видає Росія - це типові паспорти, які надають статусу громадянина.

Українці, які отримали карту поляка - не кричать в Україні польською мовою про приєднання Волині чи Галичини до Польщі, і не вивішують польських прапорів. В Криму - це все є: російська мова, прапори, настрої про те, що Крим - це Росія.

Навіть якщо виникне конфлікт між українцями без карти поляка і з картою - максимум, що Польща зробить, це прийме носіїв карти в себе, як біженців. Що робить Росія, захищаючи своїх "граждан" - ти вже бачив.

Так що перестань займатися софістикою, і порівнювати речі, які не мають порівняння.

Yarchik · 20 Серпня, 2008 в 05:25

І вдогонку: andynd, тобі вже раз сказали - чув дзвін, та не знаєш, де він. Тут http://www.poland.gov.pl/Karta,Polaka,2532.html можеш скачати pdf-файл. Читай уважно:

Карта Поляка може бути видана особі, яка зараховує себе до Польського Народу
і водночас:
– знає польську мову хоча би на початковому рівні і вважає її своєю рідною мовою;
– знає і зберігає польські традиції та звичаї;
Хто може отримати Карту Поляка?
– у присутності консула Республіки Польщі чи вповноваженої ним особи представить письмову декларацію своєї приналежності до Польського Народу; (це як письмова заява - прим. Yarchik'а)
– доведе, що принаймні один з батьків (батько або мати), дідусь чи бабуся або ж прадід та прабабуся (обоє) були польської національності або ж мали польське громадянство. Або ж надасть письмову довідку від польської або полонійної організації про свою активну участь у діяльності на користь польської мови та культури, або ж польської національної меншини протягом щонайменше трьох останніх років.

Ну і де ти бачиш тут дискримінацію? КОЖЕН!!! {{{, КОЖЕН, КОЖЕН, КОЖЕН - хто цього хоче - отримає карту поляка!!! І не треба тут п..діти "про дискримінацію": хочеш - іди в товариство польської культури, вчи польську мову, допомагай полякам - і через три роки май собі карту!

lathlorien · 20 Серпня, 2008 в 06:15

Yarchik

"не сип перли перед свиней"

Забий. Якщо в дискусі опонент переходить на образу особистості - значить логічні аргументи закінчились

То виглядає як:

пост №1

"ви п.....си"

пост №2

"ви п.....си"

пост №3

"ви п.....си"

пост №n

"в попередніх трьох постах я ж детально і аргументовано довів, що "ви п.....си". ЯК? ВИ ЩЕ ТОГО НЕ РОЗУМІЄТЕ?"

головне, щоб "нє била ні єдінава разрива"

Yarchik · 20 Серпня, 2008 в 10:05

http://www.russia-vs-georgia.com/

dimmon · 21 Серпня, 2008 в 13:57

Профффесионализм не пропьеш, пьяный но разговор чистый

Harddriver · 21 Серпня, 2008 в 17:21

якийсь Джон Стюарт отжигає

Yarchik, приєднуйся до акції "іgnore коцопизд"

vanus · 21 Серпня, 2008 в 19:53

я плакав

Harddriver · 21 Серпня, 2008 в 20:05

Частина перша, кому цікаво, поржав зачьотно

Plum · 21 Серпня, 2008 в 21:07

Мене прикололо, що Росія вимагатиме з Грузії компенсацію за понесені Південною Осетією збитки. Це приблизно якби я в себе в дворі розібрав туалет, а сусід прибіг до мене і почав вимагати компенсацію за зруйноване на моєму ж дворі.

bond · 21 Серпня, 2008 в 22:35

Мене прикололо, що Росія вимагатиме з Грузії компенсацію за понесені Південною Осетією збитки. Це приблизно якби я в себе в дворі розібрав туалет, а сусід прибіг до мене і почав вимагати компенсацію за зруйноване на моєму ж дворі.

Тут видно твою "повагу" до Осетії. Тільки я б добавив в порівнянні. В туалеті сидить моя неслухняна дитина і я розбираю його за допомогою ракет.

В кого які є припущення по діях Саакашвілі? Що він хотів отримати в кінцевому результаті? Він надіявся на силовий метод обєднання з Осетією і думав, що Росія не буде втручатись? Чи поки що все йде по якомусь задуманому плану?

Для мене це не зрозуміло?

Expert · 22 Серпня, 2008 в 02:49

В кого які є припущення по діях Саакашвілі? Що він хотів отримати в кінцевому результаті? Він надіявся на силовий метод обєднання з Осетією і думав, що Росія не буде втручатись? Чи поки що все йде по якомусь задуманому плану?
Для мене це не зрозуміло?

Он надеялся, что пиндосы придут на помосч.

Как оказалось, зря.

Medvedko · 22 Серпня, 2008 в 04:53

Он надеялся, что пиндосы придут на помосч.
Как оказалось, зря.

Ничо не зря.

В ответ на просьбу журналистов прокомментировать гуманитарный груз, который 19 августа доставил в Грузию самолет ВМС США Си-9 генерал сказал:

«В партии этого груза были, в частности, свыше 2 тыс. гигиенических комплектов, в состав которых входили - туалетная бумага, дезодоранты, мыло, зубные щетки и т.д».

«Эта помощь явно запоздала, - заметил Ноговицын, - в таком ассортименте она была нужна тогда, когда грузинские войска отступали. Но лучше поздно, чем никогда».

http://www.vz.ru/news/2008/8/21/199053.html

Америкосы жгут:

http://www.youtube.com/watch?v=5lWSv3bAJV0...feature=related

kozakOleg · 22 Серпня, 2008 в 09:03

[hide]Что осталось у российской армии, кроме боевого духа? [/hide]

Еще не успели похоронить погибших в Цхинвале, как уже раздали ордена. “Победа!” — доносится с телеэкранов. Всюду — победители. А победителей у нас не судят…

Но стоит ли так уж упиваться нашей военной победой на Кавказе? Разве кто-то, включая Саакашвили, сомневался, что Россия одолеет Грузию? Значит, развязывая войну, Саакашвили рассчитывал вовсе не на военную, а на пропагандистскую победу. Выставил перед всем миром Россию агрессором. Сколько бы мы теперь ни твердили “сам такой”, нам не отмыться от крови людей, погибших под нашими “точечными” ударами. Сейчас на Западе даже те, кто готов признать ответные меры России оправданными, обвиняют нас в чрезмерном применении военной силы. А могло ли быть иначе? Наверное, могло. Если бы имели ту армию, которую политики нам обещают создать уже больше 20 лет.

С самого начала наша армия в этом военном конфликте стала заложницей бездарных политиков, которые довели ситуацию до войны. При этом военным пришлось побеждать не с помощью спутниковых систем разведки, высокоточного оружия или приемов ведения бесконтактной войны, а как всегда — героизмом, кровью и оружием 60-х годов прошлого века.

У них не было ни космической системы “Глонасс”, ни снарядов со спутниковым наведением, ни высокоточных ракет или мин с лазерной подсветкой. А были ручные гранатометы да старые советские танки, которые глохли, создавая в Рокском тоннеле пробки. Были системы “Град”, которые не годятся для точечных ударов. Фугасные бомбы, отклоняющиеся от цели на несколько километров.

И еще были люди. Генерал Кулахметов — командующий миротворческим контингентом, который много часов держал оборону, когда по его почти безоружным людям били грузинские “Грады”. Майор Ветчинов, ценой своей жизни спасший безоружных журналистов. Были мальчишки-призывники, от которых открещивалось Минобороны, утверждая, что в Осетии воюют одни контрактники. Был командующий 58-й армией генерал Хрулев, которого ранили в первом же бою.

Он, зная, что людей и техники для прорыва в Цхинвал мало, сам повел танковую колонну. Мог ли он этого не делать? Конечно. Только как бы потом смотрел в глаза матерям своих погибших солдат?

Но почему он все же пошел, не дожидаясь подкрепления? Как сказал один из офицеров, во-первых, потому, что в городе гибли люди, их надо было спасать, а во-вторых, потому, что давили сверху. В Кремль уже трижды докладывали, что Цхинвал находится под контролем 58-й армии, хотя на самом деле это было не так. “Думаешь, почему докладывали трижды? — грустно пошутил офицер. — Да потому, что каждый такой доклад — еще одна звезда на погоны. На войне каждому свое: кому звезды, кому пули, а кому вечная память… ”

К сожалению, последних у нас всегда оказывается больше. О них потом рассказывают в телерепортажах, пишут в газетах, учат на их подвигах детей. Любим мы рассказы о подвигах и героях.

А вот если, к примеру, кого-то из американских детей попросить назвать имена героев войны в Ираке или Югославии, они вряд ли их вспомнят. Эти войны были безымянными. Как говорят военные, бесконтактными. В них не было поля боя в нашем привычном понимании.

Так, за всю войну в Югославии на территорию этой страны даже не ступила нога американского солдата, но при этом исход войны решился в считаные часы. Сначала натовская авиация с помощью спутников, направлявших ее на цели, вывела из строя югославскую ПВО. Аэродромы, лишенные прикрытия, сразу же были уничтожены. Имея в воздухе абсолютное превосходство, самолеты США выпустили 1,5 тысячи высокоточных крылатых ракет и быстро уничтожили свыше 900 объектов государственной и военной инфраструктуры Югославии.

Все. На этом война окончилась. Не было в ней героев.

Позже некоторые военные аналитики, подводя итоги, говорили, что американцы, дескать, воевали плохо, так как не смогли уничтожить армию Милошевича, которая потеряла всего 1% бронетехники и около 500 военнослужащих. Однако эти аналитики не учли, что все эти потери для США были “косвенными”, то есть незапланированными. Югославская армия (кроме войск ПВО) вообще не являлась объектом высокоточных ударов. Их целью было само государство Югославия: его экономика и политический строй. И уничтожения этой цели США достигли успешно.

Целью нашей военной операции на Кавказе, как мы теперь знаем, было “принуждение Грузии к миру”. Этой цели мы тоже достигли. Но какой ценой? Нашими “косвенными” потерями стало мирное население. Мы же воевали не как американцы — бесконтактно, а очень даже “контактно”: артиллерией, танками и пехотой. Как это делали в прошлом веке наши героические отцы и деды.

Разве Саакашвили не знал, что Россия только так и способна воевать против него? Наверняка знал. И в этом тоже, видимо, был свой расчет: без крови мирных людей в такой бойне не обойдется, что в глазах мирового сообщества обернется явно не в пользу России.

А разве наши политики не догадывались, чем и как будет воевать их армия? Хотя они-то, похоже, как раз слабо себе это представляли. В последние годы мы столько раз слышали о российском супероружии, что в эти сказки уже поверили и те, кто их слушал, и те, кто рассказывал.

Только на войне сказками не повоюешь. Нужно реальное оружие. И что же мы увидели?

Увидели давно привычную картину: наши ребята едут верхом на броне БТРов — так передвигаться безопаснее, потому в машинах они не защищены от бронебойных снарядов, которые пробивают их даже с расстояния 700 м и выжигают все внутри.

Мы видели нашу артиллерию, которая вела массированный обстрел “Градами”, а вовсе не какими-нибудь управляемыми снарядами и минами типа “Сантиметр”, “Смельчак” или “Грань”.

Видели наши сбитые самолеты. Как утверждает Минобороны, их было четыре. По словам Саакашвили — больше 20, а по данным “МК” — восемь. Но даже если брать официальную цифру 4, то все равно слишком много для трех дней боев.

Почему мы не сумели избежать этих потерь? Разве наши штурмовики не могли сразу же уничтожить локаторы — “глаза и уши” грузинской ПВО? Нас ведь уверяли, что на вооружении фронтовой авиации есть противорадиолокационные ракеты “Х-28” (дальность 90 км) и “Х- 58” (дальность 120 км)? Где же они?

Почему не использовались высокоточные ракеты “Х-555”? Нам же рассказывали, что они “с двух тысяч километров попадают прямо в окно”. С двух тысяч? Прекрасно! Значит, можно выполнять точечные удары, даже не входя в зону ПВО.

Да, можно. Только по данным нашего эксперта, партию из нескольких десятков “Х-555” в последний раз Минобороны заказало еще в конце 90-х. Для испытаний. Они прошли успешно, но больше “Х-555” не заказывали — денег в бюджете не нашлось. Летчики рассказывают, что последние 3—4 штуки из этой партии расстрелял лично Владимир Путин во время своего знаменитого полета на стратегическом бомбардировщике “Ту-160”.

Так что же требовать с военных? Они воевали тем, чем могли, потому, возможно, не всегда попадали по целям. Когда пошли первые сообщения о том, что российская авиация якобы бомбит грузинские села, я сразу стала звонить знакомому летчику: “Неужели это правда?” Он по-настоящему испугался, стал выяснять и через несколько минут перезвонил: “Никакие села мы, конечно, не бомбим”. Затем помолчал немного и тихо добавил: “Ну, если только бомбы ушли в сторону километров на восемь…”

Сколько это — километров восемь — для маленькой Грузии?

Благодаря таким “точечным” ударам нашей авиации и артиллерии у Саакашвили теперь есть возможность трясти перед лицами западных политиков фотографиями с разрушенными грузинскими домами, ранеными и убитыми жителями. Проще всего заявить, что все это фальшивка. Куда труднее признать ошибки. Вот только кто их должен признавать: военные или политики, которые не в состоянии вооружить собственную армию?

Дошло до того, что, устав ждать нового вооружения, обещанного им по гособоронзаказу, военные сами поправляют положение. За счет трофеев. В зоне грузино-осетинского конфликта наши войска захватили более 100 единиц техники, среди которой 5 комплексов ПВО “Оса”, 15 “БМП-2”, пушки “Д-2”, самоходные артиллерийские установки чешского производства и американские БТР. Конечно, все это не самая новая техника, но у них не хватает и такой. Как говорит помощник главкома Сухопутных войск полковник Игорь Конашенков, “из захваченных 65 танков 21 мы уничтожили, так как они были либо неисправны, либо старых модификаций. А 44 исправных, в прекрасном состоянии забрали себе”.

Повезло. Разжились. А то ведь родное государство в прошлом году поставило им только 30 новых машин.

* * *

Война в Грузии обнажила не только проблемы вооружения, но и боевого применения войск. Военных специалистов, например, шокировало сообщение о сбитом российском самолете “Ту-22”. Все задавались вопросом: зачем вообще было использовать в локальном конфликте этот дальний тяжелый бомбардировщик? Официальная версия Минобороны — “Ту-22” летел на разведку — у самих летчиков вызвала лишь кривую улыбку. Вот мнение нашего эксперта:

— Почему туда послали “Ту-22”, понятно: он поднимает столько боезапаса, сколько десяток “Су-25” — до 20 тонн — и мог бы один уничтожить целый аэродром, откуда взлетали грузинские “Су-25” бомбить Цхинвал. Но “Ту-22” нельзя использовать без предварительной разведки и уничтожения в зоне его полета точек ПВО противника.

Ничего этого, конечно, сделано не было. В результате “Ту-22” превратился в гигантскую цель для грузинской ПВО. К тому же точность прицеливания у “Ту-22” с высоты бомбометания 6—8 тыс. м порядка 1,5 км — не самая лучшая характеристика для работы в густонаселенном районе.

Кто послал экипаж “Ту-22” на верную гибель, мы, конечно, вряд ли когда-нибудь узнаем — война все спишет. Вот и президент Медведев, встречаясь во Владикавказе с военными, уже сказал, что все они — молодцы, что наши Вооруженные силы преодолели кризис 90-х, а последние военные действия показали: боевая подготовка в армии находится на хорошем уровне.

Какой же она может быть еще, если победили? Правда, всего пару месяцев назад первый замминистра обороны генерал Александр Колмаков говорил, что до последнего времени “подготовка наших войск оставалась на уровне 60—70-х годов” прошлого века. Столь жестких и правдивых слов из уст армейских генералов мы не слышали уже давно. Хотя ветераны боевых действий не согласны даже с этим. Они считают, что все обстоит еще хуже.

— Уже после Афганистана было известно: горы бомбами не перепашешь, — говорит бывший командующий армейской авиацией, командир авиационной группировки российских войск в Афганистане генерал-полковник Виталий Павлов. — Помню, как-то, прицеливаясь, ошибся всего на 50 см, а снаряды ушли километров на пять в сторону — это горы! Зачем было посылать “Ту-22” в такие же горы сейчас? Неужели опыт Афганистана никого ничему так и не научил?..

Научил. Но, видимо, за всеми армейскими перетрясками, называемыми реформой, его благополучно забыли. В Афганистане, например, когда при заходе на посадку подряд сбили несколько наших военно-транспортных самолетов, был придуман так называемый “кабульский заход” — сверхкрутая посадка при резком снижении с маневром. Сейчас, говорят специалисты, когда ставилась задача экипажу “Ту-22”, тоже “нужно было очень компетентно выбрать профиль полета и разработать маневр. Но, судя по всему, этого продумано не было”.

Или другой пример: разве можно было бы представить в том же Афганистане, что танки пойдут в наступление без прикрытия с воздуха вертолетами армейской авиации? Конечно, нет. Но в Осетии-то пошли…

Почему? Возможно, потому, что не было времени договариваться о совместных действиях. Ведь армейскую авиацию лет пять назад реформаторы забрали из сухопутных армий и переподчинили ВВС. Тактика ее применения была тут ни при чем. Действовали по принципу: все, что летает, должно быть в одних руках. Странно, что не отдали туда же еще и межконтинентальные ядерные ракеты — они ведь тоже неплохо летают.

* * *

Сейчас многие задаются вопросом: почему Российская армия так долго не шла на помощь нашим миротворцам, когда их обстреливали грузинские “Грады”? Почему самолеты противника господствовали в воздухе почти сутки? Где была наша авиация?

На эти вопросы “МК” ответил член Совета по внешней и оборонной политике, председатель Комиссии по политике безопасности и экспертизе военного законодательства Общественного совета при Минобороны Виталий Шлыков:

— Это вопрос системы. И здесь снова всплывает тема объединенных командований. Почему авиация поздно выступила? А мог ли командующий Сухопутными войсками отдавать приказы летчикам? Конечно, нет. Это все должно было идти через вышестоящие инстанции, требовало согласования — то есть времени. И не забудьте еще о спорах, позициях, чести мундира… При существующей системе руководства не только Вооруженными силами, но и в целом обороной страны по-другому получиться и не могло.

Американцы имеют объединенные командования на театрах военных действий уже ровно полвека. Каждым руководит четырехзвездный генерал. В сфере ответственности командования ему подчинено все: сухопутные войска, морская пехота, авиация… В случае необходимости за авиационной поддержкой к командующему видом ему обращаться не требуется. У этого генерала только один начальник — президент либо его представитель — министр обороны. Чтобы получить санкцию на применение всех своих сил и средств, ему нужно максимум минут 30.

Если бы у нас были подобные объединенные командования, то наш ответ Грузии тоже мог быть моментальным и не привел бы к стольким жертвам. Сухопутные войска, например, были прекрасно готовы к такому развитию событий. В Северо-Кавказском округе еще с мая говорили, что военный конфликт неизбежен. И разведка наверняка об этом докладывала, так что никакой тактической внезапности со стороны Грузии достигнуто не было. Просто все наши войска ждали приказа, который до войск шел слишком долго.

Тема создания региональных командований у нас поднимается давно. Теоретически против их создания вроде бы никто и не возражает. Но практически… Командующий любым видом ВС — полный хозяин своих войск, и чтоб какой-то другой его коллега что-то там ему приказывал? Такое неприемлемо.

Сопротивляются генералы еще и потому, что не готовы к руководству объединенными силами. Когда американцы переходили на такую же систему, им пришлось менять всю структуру военной подготовки. У нас тоже простым призывом — давайте воевать дружно — не обойдется. Это должно затрагивать всю систему военной организации, подготовки войск и самих военачальников.

* * *

Возможно, когда-нибудь политики и генералы договорятся, какой должна быть наша армия в XXI веке. Хорошо бы это не произошло слишком поздно. Во всяком случае, сегодня, когда вешаются в петлички ордена, вряд ли кого-то это беспокоит. Пока еще у нас все хорошо и все — герои.

Но, как сказал один знакомый эксперт, когда политики занимают позу вставания с колен, не имея за спиной боеспособной армии, это для них может плохо кончиться.

http://vlasti.net/news/20413

Plum · 22 Серпня, 2008 в 09:52

Мене прикололо, що Росія вимагатиме з Грузії компенсацію за понесені Південною Осетією збитки. Це приблизно якби я в себе в дворі розібрав туалет, а сусід прибіг до мене і почав вимагати компенсацію за зруйноване на моєму ж дворі.
Тут видно твою "повагу" до Осетії.

Порівняння осетії з туалетом взялось з двох причин:

1. В відсотковому відношенні територія Південної осетії приблизно така як територія туалета на середньотатичній земельній ділянці

2. В Південній Осетії москалі росіяни, пробачте, "срYтb" постійно, і через це "псується повітря" в усьому регіоні.

Якби мій сусід, який постійно мене ображає і принижує, постійно ходив справляти свою нужду в мій туалет, маючи при цьому власну територію в сотні разів більшу за мою, і фінансові можливості побудувати собі триповерховий туалет з золотими унітазами, я б в себе в дворі той туалет також розвалив би, або принаймні зробив би все, щоб сусід не міг туди потрапити.

romaxa11 · 22 Серпня, 2008 в 13:24

Головне мати чмирдяйську брехлярську машину пропаганди, як в кацапстані і закони політичні і моральні сміливо можна відкидати.

Спасали громадян Грузії від громадян Грузії на грузинській території. Це щось ніби бойків від лемків рятувати, блін потвори алкашні.

georg · 22 Серпня, 2008 в 13:48

Головне мати чмирдяйську брехлярську машину пропаганди, як в кацапстані і закони політичні і моральні сміливо можна відкидати.
Спасали громадян Грузії від громадян Грузії на грузинській території. Це щось ніби бойків від лемків рятувати, блін потвори алкашні.

на нашем примере:

спасать граждан украины от таких (пропущенное слово) как ты...

romaxa11 · 22 Серпня, 2008 в 14:23

Для чого кацапстану потрібний Кавказ - контроль за азейбаржанською нафтою і газом, яку Азейбаржан може повністю автономно (без кацапстану) давати Європі. кацапстан хоче піджати під себе майже всі ресурсні потоки Європи і диктувати ціни - це не вигідно нікому крім кацапстану. І однозначно, ще це негативно відіб'ється на всьому населенні регіону. Тому так важлива кацапстану Україна, якщо Україна в НАТО, до труби зась, прийдеться переговори вести паритетно і взаємовигідно, а так кацапстан не привик, він привик підкупити одного-двох депутатських проститутів і давити ціною весь народ.

США як головний споживач нафти, має властиво інші цілі ніж кацапстан, вони працюють на пониження ціни на нафту, і їй це нормально вдається, як ми бачимо на сьогодні. Мене не хвилює мутня кремлівської наволочі на рахунок США, вони не нейтральні - вони мають прямий інтерес до ситуації - США не дають заробити стільки скільки хоче кацапстан. Тому США прямий союзник українського народу (влада нажаль не з народом) і Європи - однакова ціль. Цілі з Україною збігаються, ще й в тому, що США зацікавлена в послаблені кацапстану, в чому ми і мабуть всі сусіди братнього кацапстану мають великий інтерес. Чим меньша ціна за барель - тим меньше дурі в кацапстану. Коли підтягнутся кораблики США в Поті, ситуація для кацапстану перестане бути такою веселою.

З усієї інформації, яку довелось отримати на рахунок конфлікту, для себе я виявив, США серйозно взялось за кацапстан, починаючи від ПВО в Польщі і думаю найближчим часом в Грузії, до введення ВМФ в Чорне море - мабуть реальна ситуація в червоній армії кацапстану вже ні для кого не секрет і нормальна сучасна армія - це не налякане мирне населення, яке можна гвалтувати, обкрадати, принижувати. Для американців 58 армія кацапстану думаю десь на півдня роботи, якщо вони сильно не порозбігаються по норах.

Ось така фігня діточки.

georg · 22 Серпня, 2008 в 14:29

Для чого кацапстану потрібний Кавказ - контроль за азейбаржанською нафтою і газом, яку Азейбаржан може повністю автономно (без кацапстану) давати Європі. кацапстан хоче піджати під себе майже всі ресурсні потоки Європи і диктувати ціни - це не вигідно нікому крім кацапстану. І однозначно, ще це негативно відіб'ється на всьому населенні регіону. Тому так важлива кацапстану Україна, якщо Україна в НАТО, до труби зась, прийдеться переговори вести паритетно і взаємовигідно, а так кацапстан не привик, він привик підкупити одного-двох депутатських проститутів і давити ціною весь народ.
США як головний споживач нафти, має властиво інші цілі ніж кацапстан, вони працюють на пониження ціни на нафту, і їй це нормально вдається, як ми бачимо на сьогодні. Мене не хвилює мутня кремлівської наволочі на рахунок США, вони не нейтральні - вони мають прямий інтерес до ситуації - США не дають заробити стільки скільки хоче кацапстан. Тому США прямий союзник українського народу (влада нажаль не з народом) і Європи - однакова ціль. Цілі з Україною збігаються, ще й в тому, що США зацікавлена в послаблені кацапстану, в чому ми і мабуть всі сусіди братнього кацапстану мають великий інтерес. Чим меньша ціна за барель - тим меньше дурі в кацапстану. Коли підтягнутся кораблики США в Поті, ситуація для кацапстану перестане бути такою веселою.

З усієї інформації, яку довелось отримати на рахунок конфлікту, для себе я виявив, США серйозно взялось за кацапстан, починаючи від ПВО в Польщі і думаю найближчим часом в Грузії, до введення ВМФ в Чорне море - мабуть реальна ситуація в червоній армії кацапстану вже ні для кого не секрет і нормальна сучасна армія - це не налякане мирне населення, яке можна гвалтувати, обкрадати, принижувати. Для американців 58 армія кацапстану думаю десь на півдня роботи, якщо вони сильно не порозбігаються по норах.

Ось така фігня діточки.

не читал , не знаю, соглашаться или нет...

я привык в аргументах к литературному русскому языку, к набору БУКВОФФ не привык...

кто себя не уважает - пусть дальше бред читает, как от ведущего этой рубрики, так и от его последователей...

Yarchik · 22 Серпня, 2008 в 14:36

Головне мати чмирдяйську брехлярську машину пропаганди, як в кацапстані і закони політичні і моральні сміливо можна відкидати.
Спасали громадян Грузії від громадян Грузії на грузинській території. Це щось ніби бойків від лемків рятувати, блін потвори алкашні.

на нашем примере:

спасать граждан украины от таких (пропущенное слово) как ты...

Георг, якщо під "гражданіном" України ти маєш на увазі себе - то, ІМХО, спасать не нада...

georg · 22 Серпня, 2008 в 15:27

Головне мати чмирдяйську брехлярську машину пропаганди, як в кацапстані і закони політичні і моральні сміливо можна відкидати.
Спасали громадян Грузії від громадян Грузії на грузинській території. Це щось ніби бойків від лемків рятувати, блін потвори алкашні.

на нашем примере:

спасать граждан украины от таких (пропущенное слово) как ты...

Георг, якщо під "гражданіном" України ти маєш на увазі себе - то, ІМХО, спасать не нада...

взаимно

georg · 22 Серпня, 2008 в 15:33

Головне мати чмирдяйську брехлярську машину пропаганди, як в кацапстані і закони політичні і моральні сміливо можна відкидати.
Спасали громадян Грузії від громадян Грузії на грузинській території. Це щось ніби бойків від лемків рятувати, блін потвори алкашні.

на нашем примере:

спасать граждан украины от таких (пропущенное слово) как ты...

Георг, якщо під "гражданіном" України ти маєш на увазі себе - то, ІМХО, спасать не нада...

взаимно

у ширых,конечно рот шире открывается, грузинский коллега отдышает...

Yarchik · 22 Серпня, 2008 в 15:38

у ширых,конечно рот шире открывается, грузинский коллега отдышает...

Це тягне на бан... причому доооооовгий...

Увійти

Війна в Грузії

Рекомендовані повідомлення

Топ авторів теми

Популярні дні

Топ авторів теми

Популярні дні

Заархівовано

Останні відвідувачі 0 користувачів онлайн

Теми

Ваш акаунт

Підтримка board.lutsk.ua

Інформація