Блог волонтера

[difoto]

Доброго дня, мене звуть Дмитро.

Це буде моєю сповіддю в онлайні. 

Коли мені вистачатиме часу - я буду просити у вас гроші. 

Моя волонтерська картка 

5168742348047329 - Сандалов Д.Л.

Поки що не скажу вам нічого. Просто круто вести свій блог.

7х200

і всі мої друзі - волонтери - в сльозах... 

але будемо говорити.

[Shkoder]

хочу додати від себе персонально, що Дмитро є "perpetuum mobile", одним з небагатьох унікальних людей, ККД яких суттєво перевищує сто відсотків, та закликаю підтримати всі його корисні справи.

[difoto]

Якийсь час настав на борді, що дуже не хватає "історій" . Куплю, продам, шукаю і т.п. Хочеться якось забарвити те все і при тому - не політичними новинами, а цікавими історіями.

І знову мене відволікли... переносим історії на завтра.

[difoto]

Обшем так, камради і камрадки, почнем напевне з історії про "Дикого авантюриста" 

Якось з півроку тому наш Павло ODZER звів мене з мужиком, якому потрібна була допомога "по машинам". Так я віртуально познайомився з Максимом.

Макс жив під Маріуполем, з Пашею познайомився на Майдані. Щоб ви розуміли тодішню ситуацію - Марік був (та і зараз є) страшенно просєпарським містом. І якось після поїздки до рідного краю Макс дзвонить Павлу і каже: "Вибач, друже, твоя балаклава згоріла.... разом з моєю хатою і всіма документами" спалили хату просто за те, що там жив майданутий. Макс з батьком переїхав до Одеси і.... почалась війна.

Макс російськомовний патріот, закінчив інститут ВМС у Криму, тобто по суті - професійний морський піхотинець. Стрибки з парашютом, марш-кидки по 100 км і отето вот усьо. Ну і звісно, що після Майдану пішов у 36-ту бригаду, у десантно-штурмовий батальйон.

За час війни отримав 4(!!!) контузії, але в госпіталь не лягав аж до того моменту, поки не втратив свідомість за кермом і не злетів у кювет. Після цього його "під дулом автомата" таки поклали у шпиталь. От тоді то я з ним і звязався на свою голову

Шоб не сидіти без діла Макс вирішив відремонтувати старий батальйонний бусік Мерс МБ100, у чому я йому чим міг - допамагав (як виявилось - у нас за Дерно є шрот, про який знають навіть у Одесі! :)) Потім він "віджав за гроші" під Маріуполем у фермера бортового УАЗіка, який ми знову таки віртуально ремонтували (якшо чесно - то він крутив, а я шукав по всій Україна бабло на бензу). Але це все ще не саме цікаве, УАЗ з платформою під ДШК у кузові зараз успішно розсікає і косить сєпарів десь під Широкіним.

Пару тижнів тому Макс підняв клич, що десантурі треба машину. А він - як той Мауглі з анекдоту "Да, Мауглі, ти кого угодно достанєш!"  Карочє десь за тиждень він назбирав тисячу з невеликим баксів і виїхав до Києва (скидались на тачку доречі такі люди як Мочанов, напрімєр) , де його чекав джип Опель Фронтера. Потім я шукав на той джип радіатора, поки Макс розбирався з паливною апаратурою, але в ітозі виявилось, що машина тупо не їде. Власник спочатку хтів сказать, шо "грошей не віддам", але завтикав, що це десантура і вже на слідуючий день полюбовно розійшлися, аж "з добавкою"  І Макс вирушив далі, на Рівне, за "Ренжиком" стареньким, не забуваючи "бути Мауглі", в результаті назбиравши ше паро сотень ує. З Реджровером теж нічого не вийшло (вбитий в хлам), але справжніх десантників такі дрібниці не спиняють - віжу цель, нє віжу прєград! І Макс з товаришем подумали, шо як вже стільки проїхали, то поїхали далі! І пошурували у Нововолинськ.

От ви досі напевне не зрозуміли, в чому суть авантюри. А тепер уявіть: ви "лежите у шпиталі" і виїжджаєте за машиною, маючи "на кармані" лише банківську карту, на якій на момент виїзду - нуль!  І їдете-їдете-їдете, доїжджаєте до Нововолинська, знаходите нарешті нормальну тачанку і... вам не хвата сто баксів. 

22:00, дзвінок:

- Дімон, прівєт! Нашлі тачку, подходіт! Сто баксов нє хватаєт, но нам щас полтори тищі грівєн подвєзьот дєвушка какая-то( какая-то, КАРЛ!!!), надо єщьо штуку. У мєня по запандой Украінє кромє тєбя нікого знакомих нєту, поможеш?

Ок. Дімон розбиває свою останню копілку і йде по ночі до терміналу з тою штукою гривень.

00:00 , дзвінок від Макса:

- Дімон, ми тачку забралі, тут мнє закінулі нємного, могу тєбє штуку отдать!

- А соляра є у вас?

- Ну... пока нєт, но до Ровно должно хватіть!

- Макс, не є*и мені мозг, заправтесь на ту тисячу і їдьте!!!!

- Ок, братуха, спасібо тєбє!

Ну і ото в якості ліричного відступу - чувак проїхав через всю Україну (Одеса- Нововолинськ) без копійки "наперед", просто тому, що батальйону край треба машина. 

На завершення хочу сказати, що "по путі" Макс ночував на берегах річок, там же стірались-мились (ну ми ж дєсантнікі, хулє нам!) і доїхали до Одеси.

Зараз Максу госпіталь видав розпорядження у частину: "На бойові не випускати, заборонено видавати зброю". Чотири контузії - то повний пиндець, якщо ви розумієте.

Ну і вишенка на тортік - у Макса немає прав. Взагалі. І не було. А він возив комбата три місяці. "Нах*й тєбє права, у нас война, нєт врємєні на ету бюрократію. Поєхалі!" (с) комбат

 

Ну і далі буде. Я зараз їду відправляти Ниву на фронт, а ви не забувайте про 5168742348047329 - повернусь - перевірю!

 

[Basil]

@difoto та Ко! Вітаю щиро з Міжнародним днем волонтера! Здоров"я і наснаги, щире дякую за все, що ви робите!

[difoto]

Приват, бл*дь.... приват-приват-приват!!! Всі і все про приват. Депозити і курс бакса, бл*дь!

В Рожищанському районі сім'я приймає діток, ростить-пестить, після повноліття відпускає у світ і бере нових.

Тато на фронті, мама зараз з трьома дітьми, двоє - прийомні. Три дні тому пропав зв'язок з сином.

Дзвінок: "Ваш син поранений, важко... 50/50. Завезли в Станицю..."

Тільки сьогодні знайшов його у харківському шпиталі, вчора вертушка зі Щастя перекинула. Важкий. В реанімації. Поїхали заспокоїти маму.

А тут бл*дь ПРИВАТ НАХ*Й!!!

[difoto]

Одна бригада передала іншій машину. "В ідеальному стані" - так мовили перші. 

Жертв немає, але машини теж.

Тому я стараюсь так не робити. (хто не зрозумів - задніх тормозів не було від слова ВААБЩЄ)

а в мене зараз отака красуня:

хто бажає допомогти - прошу щиро. Роботи хватає.

5167985500013511 Сандалов Д.Л.