Що таке ІНТЕРНЕТ, чи звідки Інтернет у провайдерів

[jack74]

Чисто інформативна тема, кому цікаво

Звідки Інтернет у провайдерів?

Сьогодні майже кожної людини є комп’ютер, планшет чи інший високотехнологічний пристрій який можна і треба підключити до інтернет. Що ми і робимо). Без інтернету наші «цацки» нецікаві!

Інтернет — двома словами — це мережа мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних та глобальних приватних та публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Інтернет нам постачають провайдери.

А от Звідки Інтернет у провайдерів? Де вони його беруть? Давайте розберемось).

Уявимо, що сусіди по під’їзду вирішили з’єднати свої комп’ютери в мережу, щоб разом грати в Counter-Strike і обмінюватися фільмами чи музикою. З’єднали свої комп’ютери кабелями до одного спільного комутатора. Що вийшло? Правильно — мережа. Два і більше комп’ютери — це вже і є мережа. У сусідньому під’їзді хлопаки теж таке вчудили. А що якщо таке зроблять всі люди у всіх будинках у всьому світі? Кругом будуть тисячі мереж.

У являємо далі). Дійшло до того? щоб організувати чемпіонат по Counter-Strike між під’їздами взяли кабель і об’єднали комутатори в одну мережу. Потім об’єднали будинки, об’єднали міста, об’єднали країни, об’єднали континенти і вийшла всесвітня комп’ютерна мережа, де кожен може зв’язатися з кожним. Хотіли як краще, а вийшов Інтернет.))

У результаті все виглядає десь так, любуйтесь:

Ця краса — повна карта інтернета станом на 2003 рік. Взята з сайту http://opte.org/maps/.

Кожна зірка — це мережа і всі вони з’єднанні між собою.

Ну що, розворушимо гніздо провайдерів і взнаємо що як і куди). Є три класи провайдерів:

• Tier-1 — оператор, который имеет доступ к Интернету исключительно через пиринг-соединения;
  
• Tier-2 — оператор, который имеет доступ к части Интернета через пиринг-соединения, но покупает IP-транзит для доступа к остальной части Интернета;
  
• Tier-3 — оператор, который для доступа к Интернету использует исключительно каналы, которые покупает у других операторов.
  

Виглядає структура так:

Компанії провайдери першого рівня, або Tier-1.

Ітак, по даним на січень 2014 року, дані взято ТУТ, є 13 провайдерів класу Tier-1, або першого рівня:

• AT&T
  
• CenturyLink (formerly Qwest and Savvis)
  
• Cogent (formerly PSINet)
  
• GTT (formerly Tinet)
  
• Deutsche Telekom
  
• Level 3 Communications (formerly Level 3 and Global Crossing)
  
• NTT Communications (formerly Verio)
  
• Sprint
  
• Tata Communications (Acquired Teleglobe)
  
• Seabone (Telecom Italia Sparkle)
  
• TeliaSonera International Carrier
  
• Verizon Business (formerly UUNET)
  
• XO Communications
  

Це ті, на кому тримається інтернет — міжконтинентальні глобальні оператори з десятками тисяч кілометрів оптики на дні океанів і терабайтами трафіку в секунду між континентами.

Між собою ці компанії змінюються трафіком безкоштовно. А заробляють вони на тому, що продають канали провайдерам нижчих рівнів і в окремих випадках великим споживачам. З іншими клієнтами такі кити інтернету працюють зазвичай через провайдерів нижчих рівнів, але у випадках з великими багатими сайтами з величезним трафіком, як фейсбук, наприклад, Гугл (зазвичай від тисяч мегабіт в секунду) продають канал безпосередньо. Тарифікація у таких провайдерів за симетричний (або асиметричний залежно від того, хто як домовився, і кому, що треба) канал — який споживачі трафіку завантажують зазвичай повністю.

Всі провайдери першого рівня разом взяті, складають кластер який забезпечує повноцінний доступ до всього інтернету.

Кому цікаво — карту трансконтинентальних ліній можна подивитися ТУТ.

Компанії провайдери другого рівня, або Tier-2.

Наступний рівень провайдерів — Tier-2. Зазвичай це «національні» оператори рівня країни чи групи країн регіону. Наведу десятку найбільших провайдерів України в порядку спадання починаючи з найбільшого:

• Укртелеком
  
• Київстар
  
• Воля
  
• Триолан
  
• Датагруп
  
• Вега
  
• НПП Тенет
  
• Фрегат СП
  
• Фринет
  
• Ланет
  

Всі ці провайдери з іншими країнами намагаються зробити прямі з’єднання IX з іншими tier-2 (у інших країнах), абокупують зв’язність загальносвітову у tier-1, а найчастіше, мають суміш платних tier-1 каналів з безкоштовнимобміном трафіком на точках обміну трафіком IX з іншими tier-2 операторами.

Компанії провайдери третього рівня, або Tier-3.

Наступний рівень провайдерів — Tier-3 і безтірні — це основна маса провайдерів і локальних мереж. Вонидоносять Інтернет масам. Інтернет для перепродажу вони або купують у tier-2 операторів, або обмінюютьсябезкоштовно паритетними включеннями один з одним безпосередньо або на точках обміну трафіком з іншимиTier-3 провайдерами.

Ціни на трафік у таких провайдерів варіюються від безкоштовно (у локальній мережі провайдера) до дуже дорого (покриваючи витрати на операторів вищого рівня). Такими провайдерами може стати кожен бажаючий. От я наприклад, беру інтернет від ОГО (Укртелеком) і роздаю кільком сусідам. Разом дешевше і вигідніше).

Спрощено, зв’язок провайдерів виглядає десь так

Українська мережа обміну інтернет-трафіком

Мережа обміну інтернет-трафіком (UA-IX) — дочірнє підприємство Інтернет Асоціації України (ІНАУ), створене на основі мережі обміну трафіком, яка працює з серпня 2000.

Мережа забезпечує максимальну зв’язність мереж українських провайдерів і ефективний обмін трафіком між ними за найкоротшими маршрутами, без виходу в закордонні мережі.

В Україні така головна точка — UA-IX — за її комерціалізацію теж йде запекла боротьба. Хоча починалося все зовсім по простому — UA-IX, була створена влітку 2000 року і є дочірнім підприємством Інтернет-асоціації України (ІнАУ), яка з’явилася приблизно тоді ж. Зараз вже важко сказати, що саме було першим. Між тим Сергій Поліщук, технічний адміністратор і головний ідеолог UA-IX майже всерйоз запевняє, що першим було пиво.

Є ржачний факт: на перших зборах по створенню мережі були присутні системні адміністратори восьми інтернет-провайдерів, біла дошка, маркери і необмежена кількість пива. Одночасно проходили збори керівників компаній, де обговорювалися «політичні» умови. «Технарі» ж тим часом знайшли «красиву» схему, намалювали структуру мережі, продумали схему взаємодій, і, таким чином, завдяки пиву, і народилася українська точка обміну трафіком. Тільки завдяки таким точкам обміну трафіку — провайдери мають можливість робити тарифні плани до 100 грн за мегабітні канали.

Українська мережа обміну Інтернет-трафіком (UA-IX) є членом Euro-IX — міжнародної Асоціації, яка об’єднує сорок мереж обміну трафіком, розташованих в 23 країнах світу з метою розвитку, зміцнення та удосконалення спільноти точок обміну трафіком (IXP).

UA-IX є членом Асоціації поряд з аналогічними організаціями з інших країн, таких як:

• Голландія (AMS-IX)
  
• Великобританія (LINX)
  
• Німеччина (DE-CIX)
  
• Росія (MSK-IX)
  

За кількістю активних пірінгових відносин UA-IX займає 9 місце з 40. Відмінною особливістю UA-IX є найкраще співвідношення вартість / швидкість підключення, а також найвища концентрація унікальних автономних систем що не беруть участь в інших точках обміну трафіком (97%).

Участь в Асоціації сприяє відкритому обміну досвідом та новими ідеями, дозволяє координувати розвиток UA-IX з урахуванням європейського досвіду і в повній відповідності з міжнародними стандартами, надає доступ до тематичних зборам комітетів і on-line ресурсам.

Так що, тепер ви в курсі звідки береться інтернет у наших провайдерів. Знаєм також, що не так просто залишити країну без інтернету. Якщо одного провайдера «задушать», то інтернет піде через інших. На разі все).

Використані матеріали:

Частину матеріалу взято ТУТ. Частину з Вікіпедії, частина з глубин нету і решта власні знання.

Конкуренция украинских точек обмена трафиком выгодна провайдерам и пользователям сети

22 апреля 2015

В Украине работают четыре крупных точки обмена трафиком (ТОТ) - ДП «УкрМОТ» (UA-IX), DTEL-IX, Giganet и российское подразделение DataIX, а также около десятка небольших региональных точек в областях. Как мы уже писали, местные провайдеры имеют свои точки обмена трафиком в Одессе, Харькове, Житомире, Хмельницком, Днепропетровске, Львове, Чернигове.

Пионером рынка была UA-IX, созданная ИнАУ еще в далеком 2000-м. Спустя девять лет к монополисту «присоединилась» DTEL-IX, основанная компанией Digital Telecom Internet Exchange. В 2013 году на рынок вышли сразу две точки обмена - Giganet и российская DataIX.

Количество участников основных точек обмена трафиком

* В Украине. **Есть техническая возможность, потребности нет. Пока ни одна точка в Украине не имеет реальных включений 100Gbps. Источник: данные компаний, открытые источники.

Наибольшим спросом пользуются порты по 10 Gbps (более 85% участников используют их) и 1 Gbps (14%).

Руководители точек обмена трафиком утверждают, что не являются прямыми конкурентами. У каждой ТОТ свои "фишки": особенности, правила, услуги, нюансы, условия для клиентов. Ключевое отличие - в принципах взаимодействия между участниками. В UA-IX оно происходит по правилу «все-всем» (полносвязное соединение сетей всех участников). Такое равноправие выгодномелким и средним провайдерам, которые вкладывают в развитие своей сети относительно немного, но при этом получают трафик от крупных операторов. Остальные точки обмена работают по принципу пиринга (связь устанавливается только между отдельными сетями). Эти ТОТ более привлекательны для крупных провайдеров.

Существенно разнятся и расценки точек обмена трафиком за подключение участников и обслуживание портов.

Тарифы основных игроков рынка

*для членов ИнАУ - скидка 25%, ** Тарифы для Киева, ***Включает оплату за первый месяц. Цены UA-IX, DTEL-IX без НДС. Источник: данные компаний.

Но главное отличие основных точек обмена трафиком - в стратегиях развития. Giganet и Dtel-IX – коммерческие проекты, которые создавались для максимизации прибыли. Основная цель ДП «УкрМОТ» - обеспечение связности участников рынка, особенно членов ИнАУ. ДП изначально создавалось и до сих пор функционирует как некий «клуб по интересам», в котором не должно возникать конфликта интересов между самим предприятием и участниками сети. В связи с этим у «УкрМОТ» есть некоторые ограничения по развитию бизнеса, которых нет у других точек. Например, UA-IX до сих пор не пошла в регионы и не стала подключаться к крупным иностранным точкам обмена, потому что возникнет конфликт интересов с поставщиками IP-транзита.

Тем не менее, борьба за привлечение клиентов между "неконкурентами" может стать более динамичной с появлением нового директора в UA-IX.

Борис Борисов, директор ДП "УкрМОТ", экс-руководитель дата-центра ColoCall рассказал о планах развития UA-IX:

- Какие ключевые изменения собираетесь провести в ДП? Планируется ли движение в регионы, отказ от правила «все-всем»?

- Кардинальных изменений не планируется. В том числе и отмены правила "все-всем". В этом нет необходимости. Предприятие вполне "здорово" и стабильно развивается. Вопрос "движения в регионы" очень дискуссионный, как и строительство своего дата-центра. Надо оценить все факторы. Решение пока не принято, но вероятно.

- За счет чего намерены повышать доходность ДП?

- Доходность предприятия в данном случае не является основной целью, хотя, конечно же, это важный фактор для стабильного развития и модернизации предприятия. Основной задачей, сформулированной съездом ИнАУ, есть создание, в меру своей компетенции, условий для успешного развития бизнесов участников UA-IX.

- Рассматриваете ли Вы вопрос повышения тарифов? Пока ежемесячная «абонплата» вUA-IX, как минимум, на 50% ниже, чем у конкурентов…

- Нет, этот вопрос не рассматривается. Сейчас и так не самые лучшие времена с точки зрения экономики. И мы не хотим перекладывать наши проблемы "на плечи" участников UA-IX. Задачи роста дохода будем решать за счет увеличения количества участников и внедрения новых сервисов. Будем внимательно изучать тенденции рынка, реагировать на них, делая предприятие более привлекательным для потенциальных и действующих участников. Надо изучать рынок и адекватно реагировать на его изменения. Иначе рынок "накажет тебя". Для каких потенциальных клиентов важны конкурентные преимущества UA-IX? Для тех, кто умеет считать деньги и ценить лояльность.

- Ваши тарифы выставлены в гривне, цены основных ваших конкурентов привязаны к евро. Такая политика может повлиять на снижение доходности компании, особенно в условиях перманентных валютных колебаний. Планируете ли «привязаться» к более стабильной валюте?

- Нет. И по многим причинам. Одна из главных - мы должны гарантировать нашим участникам некую стабильность в наше неспокойное время. Это позволит им точнее планировать свои расходы и успешнее вести дела.

- В последние месяцы ДП догоняет основных конкурентов по объемам трафика. Перед Вами стоит задача вернуть лидерство по этому показателю?

- Лидерство - не самоцель. Но это, конечно же, приятно и полезно.

- Можно предположить, что с Вашим приходом на пост директора ДП «УкрМОТ» обостриться конкуренция на рынке?

- Я не планирую обострять ситуацию. Но честная конкуренция полезна для всего рынка. Она добавляет адреналин в «кровь» предприятия. А выигрывает от этого потребитель.

Не менее амбициозные планы и у конкурентов UA-IX. Несмотря на кризис, рынок продолжает развиваться. Опрошенные InternetUA руководители точек обмена трафиком рассказали о позитивной динамике ключевых показателей.

Михаил Салихов, директор по развитию DTEL-IX:

- За 2014 год DTEL-IX «пополнилась» 20-ю новыми участниками, 40-ка занятыми портами. Рост трафика за год - порядка 100Гб, пиковые нагрузки достигли 440 Гб. В 2015 году хотим сохранить динамику роста. Конечно, политическая обстановка в стране тормозит развитие всей телеком-отрасли. Потребности и желание инвестировать в нее есть, но многих потенциальных инвесторов останавливает неопределенность и нестабильность. Остается надеется, что в ближайшее время наступит мир, способствующий благоприятным инвестиционным условиям.

Каковы наши ключевые преимущества для клиентов? Не хочется вдаваться в полемику, кто и чем лучше или хуже. У нас есть свои принципы и правила, которым мы стараемся следовать. Ключевое из них - нейтральность, мы действительно оператор-независимые. Все, кто включается в нашу точку обмена трафиком не будут подвержены конкуренции с нашей стороны, так как мы не предоставляем каналы связи, забирая тем самым «хлеб» у операторов. Мы никак не влияем на решение участников, какие сети принимать, а какие отдавать. При этом предоставляем удобный инструмент, чтобы управлять ими с помощью атрибутов community. Вышесказанное - о публичном пиринге. Также у нас предусмотрены приватные пиринги - прямое соединение между двумя участниками DTEL-IX, что позволяет очень быстро и с наименьшими затратами соединиться с другим оператором связи с целью улучшения доступности информационных ресурсов и резервирования сетевых маршрутов. Существует у нас и ресселерская программа, на данный момент в ней участвуют два международных, и пять региональных провайдеров.

- В условиях кризиса ценовой фактор начал играть более существенную роль для клиентов при выборе точки?

- К сожалению, ценовой фактор в большинстве случаев играет ключевую роль на украинском рынке, упуская такие важные моменты, как стабильность и надежность. Поэтому есть тенденция к тому, что ради наращивания клиентской базы сервис-провайдеры позволяют себе демпинговать рынок, а это ничему хорошему не приводит. Мы тоже вынуждены учитывать реалии нашего рынка (для сравнения, цены за порт в европейских IX в 5 раз выше), но мы стараемся варьировать между ценой и качеством, подддерживая последнее на высоком уровне.

Игорь Макеев, коммерческий директор Giganet:

- В этом году Giganet вышел на лидирующие позиции в Украине по объему обмена трафиком. Мы расширяем свои дополнительные сервисы, которые полезны и новым участникам, и большим компаниям, которые занимаются трафикогенерацией.

Ежемесячно к Giganet подключается от трех до пяти новых участников, появляются зарубежные клиенты, как с Запада, так и с Востока. Giganet продолжает позиционировать себя как всеукраинская точка обмена трафиком. Мы используем выносы в других городах: Одессе, Харькове и Донецке (пока еще). Пытаемся организовать как локальный, так и глобальный обмен внутри всей нашей сети. Яркий пример Одесса, где у нас около 25-ти участников. И объем одесского трафика, как в городе, так и на всю Украину постоянно растет. Есть успехи и в Москве. У нас там узел обмена, куда включены серьезные трафикогенераторы. Появляются участники для локального и глобального обмена. В планах - и другие украинские города, где есть большое количество локальных провайдеров.

В появлением новых точек обмена трафиком ряд клиентов стараются подключиться к разным ТОТ. К примеру, в свое время ColoCall, оставаясь на UA-IX, стал участником Giganet, DTEL-IX и DataIX. ColoCall был заинтересован в хорошей доступности к ресурсам, размещенных на его площадках: чем больше каналов доступа к ним, тем выгоднее клиентам. Также технически было полезно иметь резервные точки в случае возникновения каких-то проблем на других ТОТ.

Представители компаний-клиентов, подключенных к нескольким сетям обмена, рассказали о своих критериях выбора ТОТ, их преимуществах и недостатках.

Михаил Шуранов, директор по корпоративным коммуникациям "Киевстар":

- На любом рынке пропуска трафика существует целый ряд поставщиков, предложения которых различаются и по качеству, и по цене. Каждый телеком-оператор выбирает то предложение, что наилучшим образом удовлетворяет его потребностям. Основными критериями выбора точки обмена интернет-трафиком являются ее географическое расположение и состав участников. Как показывает опыт, самым оптимальным вариантом является подключение к двум географически разнесенным точкам обмена. Это позволяет получить высокую связность и надежность при минимальных капитальных затратах. В Киеве мы достаточно длительное время сотрудничаем с несколькими точками обмена трафиком, и, в целом, довольны таким взаимодействием.

Валентин Хомутенко, руководитель группы инжиниринга опорно-транспортной сети и ядра ІР сети "МТС Украина":

-Почему мы подключены сразу к нескольким ТОТ? Во-первых, это резервирование внешних каналов и независимость от временных проблем с самой ТОТ. Во-вторых, гибкая политика предоставления услуг для собственных клиентов - с учетом времени задержки и пропускной способности.

С технической точки зрения, преимущества есть у той ТОТ, которая декларирует постоянное развитие своего сервиса, наращивание производительности, расширение географических точек присутствия, а также предоставление детальной статистики.

Максим Тульев, директор компании NetAssist:

- Точки обмена отличаются правилами взаимодействия и, соответственно, набором участников. Так как цены на обмен трафиком в Украине экстремально низкие, то логично подключиться к нескольким. UA-IX исповедует идеологию "все-всем". При подключении к ней я обязан принять из точки все маршруты от всех участников и использовать их, и отдать в точку все маршруты своих клиентов. Это очень правильный принцип. Благодаря ему украинский Интернет не распался в свое время на множество гордых независимых островков, связанных через зарубежье, как это было, например, в России.

Но такой порядок взаимодействия недопустим для крупных международных операторов, он им не интересен. Для взаимодействия с ними есть DTEL-IX, в котором как и с кем взаимодействовать или не взаимодействовать решает каждый конкретный оператор-участник.

Александр Гнидюк, технический директор компании "ВОЛЯ":

- Выгода включений в точки обмена трафиком очевидна – это позволяет сэкономить на оплате выгружаемого трафика. При использовании украинских точек обмена трафик остается в Украине и не загружает международные каналы. У нашей компании есть включения в следующие украинские точки обмена: UA-IX, DTEL-IX и Giganet. Суммарная емкость наших включений в эти три точки - 130 ГБ. Каждая точка обмена трафиком старается привлечь участников популярным контентом. Например, у Giganet есть короткий маршрут к серверам популярной игры World of Tanks. В некоторые точки включиться сложнее. Например, для того, чтобы стать участником UA-IX, за кандидата должны проголосовать действующие участники.

При выборе ТОТ весомым фактором являются масштабы бизнеса его действующих участников. Чем больше крупных операторов, тем лучше: через точку обмена будет проходить больше трафика. Так как у компании "ВОЛЯ" очень большой объем исходящего трафика (благодаря нашему дата-центру и большому количеству абонентов), сотрудничать с нами интересно всем ТОТ. У нас также построены паритетные соединения с крупными операторами, что позволяет экономить и на включениях в точки обмена трафиком.

Как подчеркнули эксперты, создавшаяся конкуренция - только во благо клиентам, которые вольны выбирать наиболее подходящие для себя правила, точки обмена и условия подключения к ним.

[jack74]

Як працює Інтернет?

От ви , дорогий читачу , сидите зараз в Інтернеті і читаєте цей текст. А чи знаєте ви , яким чином він потрапив до вас в комп’ютер ? Чи знаєте ви , що таке Інтернет і як він працює? Можу припустити , що ви десь чули , що Інтернет — це мережа мереж . А що за мережа і яких мереж ? Як вони з’єднуються один з одним? Ви можете , звичайно подивитися у Вікіпедії або в глосарії , що ж таке Інтернет. Але складно буде зрозуміти написане там недосвідченому в технічних термінах читачеві .

Наприклад , що таке IP -адреса і чому вона у вас він не постійна ? Що таке гіпертекстові документи і чому вони гіпертекстові ? Що таке протокол , чому їх так багато і для чого вони потрібні? Але ж є ще комутатори , маршрутизатори і т.д. і т.п. Загалом, питань у мене було дуже багато.

Для початку скажу , що слово гіпертекстовий складається з двох слів: гіпер (дуже багато) і текст. Гіпертекстовий документ — це документ , в якому є посилання на інший документ. Все, що ви бачите в Інтернеті , і є гіпертекстові документи .

Ви знаєте , що Інтернет складається з величезної кількості комп’ютерів , з’єднаних один з одним. Насправді , з’єднані вони , як правило , з різними компаніями ( провайдерами ) , що надають послуги доступу до Інтернету. Ці компанії з’єднані між собою так , що клієнт однієї компанії може спілкуватися з клієнтом іншої компанії. Виходить , що провайдери ( маючи свої мережі ) утворюють один з одним мережі .

Кожна така компанія має постійну адресу в Інтернеті. Це і є IP (Internet Protocol ) адреса . IP- адреса виглядає , наприклад , ось так :

219.27.31.147

Це проста , звичайна адреса. Кожне більш старше число тут позначає все більш велику підмережу , до якої належить цей комп’ютер . Наприклад , 219 і 27 — це адреса вашої мережі , яку утворюють ваші провайдери. Число 31 — адреса підмережі (конкретно тієї фірми , якій ви платите гроші). А 147 — адреса комп’ютера .

Це схоже на звичайні поштові адреси, де спочатку вказується країна , потім місто , потім вулиця, будинок …

Однак , у більшості користувачів IP- адреса не постійна , тобто динамічна . Є , правда , винятки ( володарі виділених ліній , ADSL) . Щоразу як ви виходите в Інтернет , вашому комп’ютеру присвоюється нова адреса. Просто , тому що на всіх адрес не вистачить. Їх усього 4.294.267.296 штук. А користувачів більше мільярда. А є ще купа сайтів в усьому світі , у яких теж є свої адреси.

Чому не зробити більше адрес , ви запитаєте? Тому що число 219.27.31.147 виражено тут у десятковій системі , щоб нам було простіше читати його . Але програми (комп’ютери ) читають у двійковій системі . Для них воно виглядає ось так :

11010100.00011011.00111101.10010001

Кожні 8 цифр — це октет (перший — адреса підмережі , другий — адреса мережі і т.д.).

Кожен октет може мати 256 варіантів написання , тому що кожна цифра має два варіанти написання. Тут чотири октету . А 256 в 4 ступеня — це якраз 4.294.267.296 .

Подивитися свою IP- адресу ви можете, в інтернеті. Наприклад, тут.

Таку цифрову адресу не зручно запам’ятовувати. Тому придумали домени . І тепер замість числа 219.27.31.147 вам досить запам’ятати www.vidpovim.pp.ua

Адреси потрібні для того , щоб доставляти інформацію саме того комп’ютера , якому вона потрібна ( або пошту подивитися , чи сайт).

Адже лист не дійде до вашого знайомого , якщо на конверті ви не вкажете його адресу.

У віртуальному світі ця інформація пересилається не цілком, а частинами . Так званими пакетами. Кожен з них містить в собі адреси одержувача і відправника , шматок інформації і порядковий номер цієї інформації. Схоже на те , як якщо б ви вирішили відправити тому знайомому книгу по сторінках, поклавши їх у різні конверти.

Завдяки тому , що кожен пакет містить в собі всі потрібні для визначення дані , вони можуть добиратися до «місця призначення» різними шляхами. Потім комп’ютер одержувача просто збирає їх докупи , і ви бачите те , що бачите — сторіночку в « vidpovim.pp.ua».

Роль поштових служб в Інтернеті виконують (не лякайтеся цього слова) маршрутизатори (від англ. Router — вказуючий маршрут . ) . Це — спеціальний пристрій або програма , яка розраховує маршрут для пакета з інформацією. Як авіадиспетчер для літака.

Зазвичай пакет відправляється до іншого маршрутизатора. Потім до наступного. Потім до ще одного . І так до тих пір , поки не прийде туди , куди вирушав .

Саме завдяки цим пристроям роботу глобальної мережі неможливо перервати , вивівши з ладу один або кілька «головних » комп’ютерів. Інформація там є завжди , в будь-який момент часу.

Є ще порти (ще одне число , яке додається до IP- адреси ) . Як номери квартир у наведеному вище прикладі. Порт « говорить» пакету , куди саме йому треба « йти » , коли той добирається до комп’ютера.

Тому що коли ви дивитеся сайт , потрібна одна програма і один порт ( HTTP) . Якщо хочете відправити e — mail , потрібен SMTP ( simple mail transfer protocol ) порт. Щоб просто почитати пошту — порт POP3 . Портів багато. Список своїх ви можете подивитися , відкривши в текстовому редакторі файл services , який знаходиться в директорії Windows.

Наявність портів допомагає адміністраторам мережі усунути одні служби і забороняти інші .

Загалом , для того , щоб подивитися сайт « vidpovim.pp.ua » , ваш комп’ютер робить ось що : відсилає провайдеру запит у вигляді пакету з інформацією IP- адрес сайту і свого власного . Щось на кшталт:

«Комп’ютер № 132.26.75.102 запитує , чи існує сайт № 219.27.31.147 ? »

Провайдер пересилає ваш запит маршрутизатора , той — іншому і т.д.

Нарешті , коли пакет дійде до сайту, він відповідає, що «так , я існую і доступний ». Буває , що сайт не доступний або навіть не існує. Таке , я впевнена , ви бачили.

Якщо все гаразд , сайт відправляє вам свої дані (те, що ви бачите на своїх екранах ) . Знову — від маршрутизатора до маршрутизатора .

Кожен раз , клікаючи куди-небудь мишкою , ви відправляєте запит спочатку провайдеру , той — маршрутизатору … І все це відбувається за миті . У цьому і є диво Інтернету.

Крім маршрутизаторів , протоколів є ще комутатори , хаби … Але знати це простому користувачеві не обов’язково. Вони , звичайно, важливі , але не настільки , як те, про що ви зараз прочитали. Нам достатньо мати хоча б уявлення про те , де ми щодня проводимо стільки часу.

[Віталька]

цікавенько, плюсанув

[Абдул-Хамид]

Хороша пізнавальна стаття)

[jack74]

Трішки про трансатлантичні кабелі

На самом деле, первый трансатлантический кабель был проложен еще в 1856 году, но он продержался всего пару недель. В настоящий момент передача данных осуществляется только через оптоволоконные кабели, но старые медные провода используются учеными для определения подводных землетрясений и других полезных задач.

То, что вы видите выше, это подводный кабель связи.

Диаметром он 69 миллиметров, и именно он переносит 99% из всего международного трафика связи (т.е. интернет, телефония и прочие данные). Соединяет он все континенты нашей планеты, за исключением Антарктиды. Эти удивительные волоконно-оптические кабели пересекают все океаны, и длинной они сотни тысяч, да что говорить, миллионы километров.

Карта Мира подводной кабельной сети

Это «CS Cable Innovator», он специально разработан для прокладки волоконно-оптического кабеля и является крупнейшим в своем роде кораблем в мире. Построен он в 1995 году в Финляндии, он 145 метров в длину, а шириной он 24 метра. Он способен перевозить до 8500 тонн волоконно-оптического кабеля. Корабль имеет 80 кают, из которых 42 — каюты офицеров, 36 — каюты экипажа и две каюты класса люкс.

Без технического обслуживания и дозаправки он может трудиться 42 дня, а если его будет сопровождать корабль поддержки, то все 60.

Первоначально, подводные кабели были простыми соединения типа точка-точка. Сейчас же подводные кабели стали сложнее и они могут делиться и разветвляться прямо на дне океана.

С 2012 года провайдера был успешно продемонстрирован подводный канал передачи данных с пропускной способностью в 100 Гбит/с. Тянется он через весь Атлантический океан и длина его равна 6000 километрам. Представьте себе, что три года назад пропускная способность меатлантического канала связи была в 2,5 раза меньше и была равна 40 Гбит/с. Сейчас корабли подобные «CS Cable Innovator» постоянно трудятся дабы обеспечивать нас всё быстрым межконтинентальным интернетом.

Сечение подводного кабеля связи

1. Полиэтилен

2. Майларовое покрытие

3. Многожильные стальные провода

4. Алюминиевая защита от воды

5. Поликарбонат

6. Медная или алюминиевая трубка

7. Вазелин

8. Оптические волокна

По дну моря оптоволоконный кабель укладывается за один раз от одного берега до другого. В некоторых случаях для организации ВОЛС по дну моря/океана требуется несколько кораблей, так как необходимое количество кабеля на одно судно может не поместиться.

Подводные оптоволоконные линии связи делятся на репитерные (с использованием подводных оптических усилителей) и безрепитерные. Первые из них подразделяются на прибрежные линии связи и магистральные трансокеанские (межконтинентальные). Безрепитерные линии связи делятся на прибрежные линии связи и линии связи между отдельными пунктами (между материком и островами, материком и буровыми станциями, между островами). Существуют и линии связи с применением удаленной оптической накачки.

Кабели ВОЛС для прокладки по дну, как правило, состоят из оптического сердечника, токоведущей жилы и внешних защитных покровов. Кабели для безрепитерных оптоволоконных линий имеют такую же структуру, но у них токоведущая жила отсутствует.

Особые проблемы прокладки ВОЛС через водные препятствия (под )водой связаны с ремонтом морских линий связи. Ведь, лежа долгое время на морском дне, кабель становится практически невидимым. Кроме того, течения могут отнести оптоволоконный кабель от места его первоначальной прокладки (даже на многие километры), а рельеф дна сложен и разнообразен. Повреждения кабелю могут наноситься якорями кораблей и представителями морской фауны. Возможно также отрицательное воздействие на него при дноуглубительных работах, установке труб и бурении, а также при подводных землетрясениях и оползнях.

Вот так он выглядит на дне. Каковы экологические последствия прокладки телекоммуникационных кабелей на морском дне? Как это влияет на дно океана и животных, которые там живут? Хотя буквально миллионы километров кабелей связи были размещены на дне моря в течение последнего столетия, это никак не повлияло на жизнь подводных обитателей. Согласно недавнему исследованию, кабель оказывает лишь незначительные воздействия на животных, живущих и находится в пределах морского дна. На фотографии выше мы видим разнообразие морской жизни рядом с подводным кабелем, который пересекает континентальный шельф Half Moon Bay.

Тут кабель всего лишь 3,2 см. толщины.

Многие опасались, что кабельное телевидение загрузит каналы, но на самом деле оно увеличило нагрузку всего лишь на 1 процент. Причем кабельное телевидение, которое может идти по подводным волокнам уже сейчас имеет пропускную способность в 1 Терабит, в то время как спутники дают в 100 раз меньше. И если хотите купить себе такой межатлантический кабель, то он вам обойдется в 200-500 миллионов долларов.

А вот сейчас я вам расскажу про первый кабель через океан. Вот слушайте …

Вопрос о том, как наладить электрическую связь через огромные просторы Атлантического океана, разделяющего Европу и Америку, волновал умы ученых, техников и изобретателей уже с начала сороковых годов. Еще в те времена американский изобретатель пишущего телеграфа Самуэль Морзе высказал уверенность в том, что возможно проложить телеграфный «провод по дну Атлантического океана».

Первая мысль о подводном телеграфировании возникла у английского физика Уитстона, который в 1840 году предложил свой проект соединения Англии и Франции телеграфной связью. Его идея была, однако, отвергнута как неосуществимая. К тому же в то время не умели еще так надежно изолировать провода, чтобы они могли проводить электрический ток, находясь на дне морей и океанов.

Положение изменилось после того, как в Европу доставили вновь открытое в Индии вещество — гуттаперчу, и германский изобретатель Вернер Сименс предложил покрывать ею провода для изоляции. Гуттаперча как нельзя более подходит для изоляции именно подводных проводов, ибо, окисляясь и ссыхаясь в воздухе, она нисколько не изменяется в воде и может сохраняться там неопределенно долгое время. Так был решен важнейший вопрос об изоляции подводных проводов.

23 августа 1850 года в море вышло для прокладки кабеля специальное судно «Голиаф» с буксирным пароходом.

Путь их лежал от Дувра к берегам Франции. Впереди шло военное судно «Вигдеон», указывавшее «Голиафу» и буксиру заранее определенный путь, отмеченный буями с развевавшимися на них флагами.

Все шло хорошо. Установленный на борту парохода цилиндр, на который был намотан кабель, равномерно разматывался, и провод погружался в воду. Через каждые 15 минут к проводу подвешивали груз в 10 килограммов 4 свинца, чтобы он погружался на самое дно. На четвертые сутки «Голиаф> достиг французского берега, кабель был выведен на сушу я соединен с телеграфным аппаратом. В Дувр по подводному кабелю была послана приветственная телеграмма из 100 слов. Огромная толпа, собравшаяся в Дувре у конторы телеграфной компании и с нетерпением ожидавшая вестей из Франции, с большим воодушевлением приветствовала рождение подводной телеграфии.

Увы, эти восторги оказались преждевременными! Первая телеграмма, переданная по подводному кабелю с французского берега в Дувр, оказалась и последней. Кабель внезапно отказался работать. Только через некоторое время узнали причину столь внезапной порчи. Оказалось, что какой-то французский рыбак, закидывая невод, случайно зацепил кабель и вырвал из него кусок.

Но все же, несмотря на первую неудачу, даже самые ярые скептики поверили в подводную телеграфию. Джон Бретт организовал в 1851 году второе акционерное общество для продолжения дела. На этот раз был уже учтен опыт первой прокладки, и новый кабель был устроен по совершенно другому образцу. Этот кабель отличался от первого: он весил 166 тони, в то время как вес первого кабеля не превышал 14 тонн.

На этот раз предприятие увенчалось полным успехом. Специальное судно, укладывавшее кабель, прошло без особых затруднений путь из Дувра до Кале, где конец кабеля был соединен с телеграфным аппаратом, установленным в палатке прямо на прибрежном утесе.

Через год, 1 ноября 1852 года было установлено прямое телеграфное сообщение между Лондоном и Парижем. Вскоре Англия была соединена подводным кабелем с Ирландией, Германией, Голландией и Бельгией. Затем телеграф связал Швецию с Норвегией, Италию — с Сардинией и Корсикой. В 1854—1855 гг. был проложен подводный кабель через Средиземное и Черное моря. По этому кабелю командование союзных войск, осаждающих Севастополь, сносилось со своими правительствами.

После успеха этих первых подводных линий вопрос о прокладке кабеля через Атлантический океан для соединения Америки с Европой телеграфной связью был поставлен уже практически. За это грандиозное дело взялся энергичный американский предприниматель Сайрос Филд, образовавший в 1856 году «Трансатлантическую компанию».

Невыясненным был, в частности, вопрос о том, может ли электрический ток пробежать огромное расстояние в 4—5 тысяч километров, отделяющее Европу от Америки. Ветеран телеграфного дела Самуэль Морзе ответил на этот вопрос утвердительно. Для большей уверенности Филд обратился к английскому правительству с просьбой соединить в одну линию все имевшиеся в его распоряжении провода и пропустить через них ток. В ночь на 9 декабря 1856 года все воздушные, подземные и подводные провода Англии и Ирландии были соединены в одну непрерывную цепь длиной в 8 тысяч километров. Ток легко прошел через громадную цепь, и с этой стороны больше сомнений не было.

Собрав все необходимые предварительные сведения, Филд приступил в феврале 1857 года к изготовлению кабеля. Кабель состоял из семипроволочного медного каната с гуттаперчевой оболочкой. Жилы его были обложены просмоленной пенькой, а снаружи кабель был еще обвит 18 шнурами из 7 железных проволок каждый. В таком виде кабель длиной в 4 тысячи километров весил три тысячи тонн. Это значит, что для его перевозки по железной дороге понадобился бы состав из 183 товарных вагонов.

История прокладки кабеля изобылует массой непредвиденных обстоятельств. Он несколько раз обрывался, спаянные куски «не желали» доставлять енергию к месту назначения.

Неутомимый Сайрое Филд организовал компанию, чтобы еще раз попытаться проложить кабель через неподатливый океан. Изготовленный компанией новый кабель состоял из семипроволочного шнура, изолированного четырьмя слоями. Снаружи кабель был покрыт слоем «просмоленной пеньки и обмотан десятью стальными проволоками. Для прокладки кабеля было приспособлено специальное судно «Грейт Истерн» — в прошлом прекрасно оборудованный океанский пароход, не окупавший расходов по пассажирскому движению и снятый с рейсов.

Уже на другой день после отплытия с Грейт Истерн электротехники обнаружили, что по кабелю прекратилось прохождение тока. Пароход, проделав чрезвычайно сложный и опасный маневр, во время которого чуть было не произошел разрыв кабеля, сделал полный поворот и стал обратно наматывать уже спущенный на дно кабель. Вскоре, когда кабель стал подниматься из воды, все заметили причину порчи: через кабель был проткнут острый железный прут, задевший гуттаперчевую изоляцию. Кабель портился еще дважды. Когда стали поднимать обратно кабель с глубины 4 тысяч метров, он от сильного натяжения оборвался и утонул.

Компания изготовила новый кабель, значительно улучшенный по сравнению с прежним. «Грейт Истерн» был оборудован новыми машинами для укладки кабеля, а также специальными приспособлениями, предназначенными для подъема кабеля со дна. Новая экспедиция отправилась в путь 7 июля 1866 года. На этот раз полный успех увенчал отважное предприятие: «Прейт Истерн» достиг американского берега, проложив, наконец, телеграфный кабель через океан. Этот «кабель действовал почти без перерыва в течение семи лет.

Третий трансатлантический кабель был проложен англоамериканской телеграфной компанией в 1873 году. Он соединял Пти-Минон возле Бреста во Франции с Ньюфаундлендом. В течение последующих 11 лет та же компания проложила между Валенсией и Ньюфаундлендом еще четыре кабеля. В 1874 году была построена телеграфная линия, соединявшая Европу с Южной Америкой.

В 1809 году, то есть через три года после прокладки подводного кабеля через Атлантический океан, была завершена постройка еще одного грандиозного телеграфного предприятия — Индо-европейской линии. Эта линия соединила двойным проводом Калькутту с Лондоном. Длина ее — 10 тысяч километров.

Значительно позже, чем через Атлантику, был проложен телеграфный кабель через весь Великий океан. Так телеграфная сеть опутывала весь земной шар. Благодаря этим линиям практически мгновенно действует всемирная паутина – Интернет.

[jack74]

покладу тут, нехай буде для "колекції" по темі. "Книжка" не нова, але актуальна і пізнавальна

в Интернет через Ethernet: От соединения двух компьютеров до сети микрорайона

Спойлер

Часть 1. 
Теоретические вопросы строительства инфраструктуры Ethernet-провайдера.

 

• Глава 1. Обзор сетей передачи данных

   

  • История магистральных сетей передачи данных.
  • Плезиохронная иерархия цифровых потоков E1.
  • Синхронная цифровая иерархия SDH.
  • Коммутация пакетов на примере Frame Relay.
  • Универсальная технология ATM.
  • Основные методы коммутации.
  • Немного о сети сетей.

   

• Глава 2. Технологии локальных сетей.

   

  • Основные способы доступа к среде передачи.
  • История и развитие Ethernet.
  • Незаслуженно забытый ARCnet.
  • Token Ring. Классический пример передачи маркера.
  • FDDI - первая локальная сеть на оптоволокне.
  • Разработка AT&T и HP - 100VG-AnyLAN.
  • Сети параллельных миров.
  • ATM как универсальная технология передачи данных.

   

• Глава 3. Место Ethernet в провайдинге.

   

  • Сравнение TDM, АТМ, и Ethernet.
  • Использование Ethernet на "последней миле".
  • Ethernet-провайдинг, или домашние сети.
  • Признание домашних сетей.

   

• Глава 4. Понятие структурированных кабельных систем (СКС).

   

  • Принципы построения СКС.
  • Проблемы внедрения СКС в небольших сетях.
  • Применение методов СКС для сетей "последней мили".

   

• Глава 5. Небольшие сети для офисов.

   

  • Соединение в сеть двух компьютеров.
  • Установка разъемов на витопарный кабель (UTP)..
  • Работа с коаксиальным кабелем (RG-58).
  • Основные моменты настройки компьютеров.
  • Создание сети малого офиса (5-10 рабочих мест).
  • Сеть небольшой фирмы (40-60 рабочих мест).
  • Особенности практической реализации сети.

   

• Глава 6. Домашние (территориальные) сети.

   

  • Дилемма 10/100.
  • Основные понятия.
  • Магистральная кабельная система.
  • Выбор топологии в реальных условиях.
  • Абонентская система здания.

   

• Глава 7. Электрическая среда передачи данных.

   

  • Сети на основе коаксиального кабеля.
  • Витая пара (Twisted Pair).
  • Витая пара (соотношение сигнал и шум)
  • Типы и использование электрических разъемов.
  • Измерение параметров среды передачи.

   

• Глава 8. Оптическая среда передачи данных.

   

  • Физические параметры оптических волокон.
  • Одномодовые и многомодовые оптические волокна.
  • Разновидности оптоволоконных кабелей.
  • Виды и типы разъемов.
  • Конструкционные элементы (шкафы и муфты).

   

• Глава 9. Сетевые протоколы.

   

  • Модели коммуникации.
  • Физический уровень.
  • Присоединение к физической среде (PMA).
  • Коммутируемый Ethernet.
  • Канальный уровень.
  • Сетевой уровень.
  • Межсетевой протокол управляющих сообщений (ICMP).

   

• Глава 10. Активные устройства.

   

  • Повторители и концентраторы.
  • Мосты.
  • Маршрутизаторы.
  • Коммутаторы (Свитчи).
  • Технические параметры коммутаторов.
  • Коммутаторы 3-го уровня.
  • Приоритезация в Ethernet. Продолжение пишется.

Часть 2. 
ПРАВОСВЯЗИЕ опыт практической юриспруденции в отрасли "связь" отдельно взятой страны.

 

 

• Глава 1. Введение в правосвязие.

   

  • Законы, субъекты и объекты права.
  • Правовые акты.
  • Материальное и процессуальное право.
  • Участники правоотношений: лица.
  • Государственная власть.
  • Государственное принуждение и ответственность субъектов права.
  • Мифология переходного периода.

   

• Глава 2. Операторы и государство.

   

  • Легализация: выживание или развитие.
  • Лицензирование.
  • Приемка в эксплуатацию объектов связи.
  • Административная и уголовная ответственность в отрасли.

   

• Глава 3. Операторы и подрядчики или правила бега по минному полю.

   

  • Сертификация: мифы и право.
  • Основы в проектирование сетей.
  • Строительство сетей связи.
  • Немного о метрологии.
  • Свобода и надзор (кто и как нас проверяет).

   

• Операторы и пользователи.

   

  • Абоненты и клиенты
  • Расчеты, тарифы и карточки
  • Авторское право и контент
  • Агенты и коммерческие представители

   

• Практикум (примеры договоров и другие сугубо практические вопросы).

   

  • Договор межсетевого взаимодействия.
  • Абонентский договор.
  • Агентский договор.
  • Аренда оборудования.
  • Аренда помещений для узлов и сетей связи.

   

• Заключение.

   

Часть 3. 
Практические моменты создания и эксплуатации Ethernet-сетей в провайдинге.

 

 

• Глава 1. Прокладки "воздушек".

   

  • Протяжка кабеля через несколько домов.
  • Протяжка кабеля через оживленную улицу. Подготовка.
  • Протяжка кабеля через оживленную улицу. Дорога.
  • Борьба с деревьями.
  • Использование существующих воздушных коммуникаций.
  • Протяжки кабеля по столбам освещения и стенам домов.
  • Крепление и подвес кабеля.
  • Работа с П-296.
  • Отдельные полезные советы.
  • Требования муниципалитетов.
  • Сотрудничество с коммунальными службами.

   

• Глава 2. Размещение активного оборудования и кабелей внутри зданий.

   

  • Пожаробезопасность внутридомовых узлов.
  • Место размещения узлов.
  • Способы защиты оборудования.
  • Конструкции ящиков.
  • Кабельные линии внутри дома.

   

• Глава 3. Работа с оптоволокном.

   

  • Три дилеммы.
  • Клеевое соединение. Подготовка.
  • Клеевое соединение. Приклейка и полировка.
  • Сварка, установка муфт.
  • Прочие технологии монтажа оптических разъемов.

   

• Глава 4. Электропитание и заземление..

   

  • Термины по "ПУЭ".
  • Заземление (зануление).
  • Молниезащита кабелей.
  • Использование грозозащит.

   

• Глава 5. Смежные технологии передачи данных. Обзор..

   

  • xDSL.
  • HomePNA и Cisco LRE.
  • Беспроводные сети.
  • Беспроводные сети. Антенны.
  • Связь по силовой проводке.
  • Подключение через сети КТВ.
  • Экзотические способы передачи данных.

   

• Глава 6. Безопасность в локальных сетях.

   

  • Уязвимые точки сетей Ethernet.
  • Способы создания виртуальных соединений.
  • "Локальные" виртуальные соединения.
  • "Телекоммуникационные" способы создания виртуальных соединений.
  • Сравнение "локального" и "телекоммуникационного" метода.

   

• Глава 7. Экономика и управление Ethernet-провайдера.

   

  • Главное - это абонент.
  • Кадры решают все. Продолжение пишется.
  • Основные затраты. Пункт коммутации. Продолжение пишется.
  • Получение максимального дохода. Мультисервисность. Продолжение пишется.
  • Считать или резать, или разговор об анлимите. Продолжение пишется.
  • Бизнес-план. Продолжение пишется.

   

• Глава 8. Авторизация и подсчет трафика.

   

  • Методы авторизации на примере PPPoE. Продолжение пишется.
  • Чем считать трафик. Продолжение пишется.
  • Биллинг. Продолжение пишется.

   

• Глава 9. Администрирование и управление сетью.

 

[jack74]

Карту мира перерисовали по национальным доменам

Цитувати

Британская компания Nominet, выполняющая функцию регистратора в национальном домене верхнего уровня Великобритании .uk, создала карту мира, на которой площадь страны зависит от количества доменных имен, зарегистрированных в национальной доменной зоне. Об этом сообщает Motherboard, карта доступна на сайте Nominet.

Поскольку занимаемая на карте площадь привязана к количеству регистраций в национальном домене, то получившаяся из-за подобного подхода карта не соответствует привычным размерам материков и стран. Самый крупный объект на карте — Токелау, островная территория, входящая в королевство Новой Зеландии. В национальном домене Токелау .tk зарегистрировано более 31 миллиона доменных имен. Национальный домен трех островов с населением около полутора тысяч человек обладает такой популярностью из-за специфических условий регистрации — получить доменное имя в зоне .tk можно совершенно бесплатно.

Самый крупный домен на территории Европы — национальный домен Германии .de, в него входит более 16 миллионов зарегистрированных имен. Некоторые достаточно большие страны, напротив, обладают достаточно скромными размерами. Например, США на карте занимают небольшую площадь — подавляющее большинство американских сайтов регистрировалось в двух крупнейших доменных зоны .org и .com, которых нет на карте, поскольку они не привязаны к какой-либо стране. Территория России на карте высчитана только на основе доменной зоны .ru и не включает в себя данные о 860 тысячах имен, зарегистрированных в .рф — кириллической доменной зоне.

 

Сирия и Сомали практически невидимы из-за малого количества зарегистрированных доменных имен, а Северной Кореи вовсе нет на карте из-за отсутствия данных. Кроме того, африканские страны на карте значительно меньше всего остального мира — по словам составителей, только 15 процентов населения континента регулярно выходит в интернет.

 

 

Під спойлером дві карти в повному розмірі (5000x2700), мають відмінності незначні... Друга, певно, старіша, бо ще північної Кореї нема, а на першій вже є

Спойлер

 

 

На карті можна розгледіти "материки", що віддалено нагадують реальні - видно обидві Америки, Африку, Австралію, Великобританію... А от Євразію розділили, на Єропу і Азію. В Азії, звичайно ж, Китай, Індія, звісно ж і Раша. І "Україна - це ЄВРОПА!" ©  

 

  

[Basil]

і знову халепа...

Український інтернет-трафік проходить через російську компанію

Цитувати

Більшість українських інтернет-провайдерів є лише посередниками у наданні телекомунікаційних послуг своїм клієнтам. Одним із постачальників є компанія RETN з офісом в Лондоні, у якої простежується російський слід.

Як читаймо у матеріалі на сайті tokar.ua, частково інтернет-трафік проходить через обладнання Ростелекому.

Клієнтами RETN є багато українських інтернт-провайдерів:

1. Воля ("Київські телекомунікаційні мережі")
2. Farlep (Vega)
3. Fregat (один з великих провайдерів Дніпра)
4. Gigatrans (Дніпро, Одеса, Харків, Київ, Львів)
5. Infocom
6. Lanet
7. Інтертелеком
8. Київстар
9. Укртелеком.

Російський слід. Компанія RETN працює в 36 країнах та обслуговує понад 1900 клієнтів. Найбільш клієнтів компанії у Східній Європі та Росії. У квітні 2012 року компанію купив найбільший провайдер Росії — Ростелеком. Вартість угоди склала 45 мільйонів доларів.

Ростелекомом керують екс-керівник Адміністрації президента Росії Сергій Іванов та екс-віце-губернатор Санкт-Петербурга Михайло Осеєвський. Обидва є членами партії "Єдина Росія", а Іванов ще й має орден за “повернення” Криму.

Чи варто панікувати. Бити на сполох, у будь-якому випадку не варто. Більшість даних, що передаються мережами, є зашифрованими. Провайдер зазвичай не знає, що робить користувач на сайтах із зашифрованим з’єднанням. Щоправда, провайдерові відомо, які саме сайти ми відвідуємо.

Але шифрування спрацьовує не завжди. Так, Google лише влітку 2017 почав занижувати у видачі сайті, що не використовували https (шифроване з’єднання). Ситуація викликає занепокоєння, що практично весь український та європейський трафік проходить через російські сервери, де його можна аналізувати й зберігати. Так, росіяни можуть легко заблокувати доступ до потрібного сайту або замінити його на інший.

 

 

[Lisovic]

На рахунок укртелекому п*ж, скоріше навпаки вони могит брати в оренду магістралі в укртелекома.

[jack74]

Отак потихеньку і дожили до 30-річчя інтернету... Інтернету, маю на увазі, такого, яким ми зараз, по суті, і користуємось, отим "HTTP" та "HTML". Бо "днів народжень" взагалі в інтернету декілька... Вірніше, я б сказав, не днів народжень, а етапів еволюцій, сходинок суттєвих прогресій, моментів перетворення типу "яйце-личинка-лялечка-метелик". Бо якщо рахувати від "лялечки", то інтернету вже аж 50 років!  

Спочатку був Arpanet - в 1969! році - закрита мережа, котра з'єднала науково-дослідницькі та військові інститути у США (на замовлення міністерства оборони США 1968 року) . В ній же (в 1971 році) і було покладено початок "e-mail" - адресний обмін текстовими повідомленнями (від одного - одному), котрі тоді там модерувались.

Перше офіційне ІНТЕРнаціональне з'єднання відбулось в 1973 році - Лондонський університет з'єднався з Норвезьким Науково-Дослідним оборонним центром через виділені телефонні лінії. 

В 1979 році на противагу закритій Arpanet в приватному університеті Дьюка (США) створили мережу Usenet. Ця мережа вже була створена для спілкування і обміну файлами між користувачами, "від одного - багатьом", спрощено кажучи - по типу "новинних розсилань". В ній вже і зародилися такі поняття, як ніки, підписи, смайли, флуд, спам та інші атрибути сучасної інтермережі. До речі, Usenet і досі інтегрований в Інтернет.

Паралельно ArpaNet різні науково-дослідні центри (НАСА, напр.) теж розробляли свої внутрішні мережі, і всі вони будувались на схожому "адресному" принципу, що дозволило влаштувати з'єднання між ними, "інтер-з'єднання". В наслідок цього, 1 січня 1983 року мережа ApraNet перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «INTERNET».

В 1984 році в ApraNet з'явилось те, що зараз ми називаємо DNS, тобто замість незрозумілих цифірок адресами вже могли бути зрозумілі слова чи абревіатури.

В 1986 році з'явився серйозніший конкурент для ArpaNet -  Національний науковий фонд США (NSF), котрий заснував міжуніверситетську мережу NSFNet, яку сформували з дрібніших мереж (включаючи той же Usenet, вже існуючу мережу Bitnet, та ін.) і яка вже мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі лише за один той рік під'єдналось близько 10 тисяч комп'ютерів. Як наслідок - мережа NSFNet поступово почала перетягувати титул «Інтернет» на себе, відбираючи його в ArpaNet.

І от в 1989 році в в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (CERN) народилась концепція "павутини" - того інтернету, яким більшість з нас зараз його бачить. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

З Вікі, "Всесвітнє павутиння":

Спойлер

Історія

 

На цьому комп'ютері Тімом Бернерсом-Лі було запущено першу програму веб-сервера, створену ним же

Розробниками технології всесвітньої павутини вважаються Тім Бернерс-Лі і Роберт Кайо^[1]. Тім Бернерс-Лі є автором технологій HTTP, URI/URL та HTML. У 1980—1981 роках він працював у Європейській організації по ядерних дослідженнях (фр. conseil européen pour la recherche nucléaire, CERN) консультантом з програмного забезпечення. Саме там він для власних потреб написав програму «Енквайр» (англ. «Enquire», можна вільно перекласти як «Дізнавач»), яка використовувала випадкові асоціації для зберігання даних та заклала концептуальну основу для Всесвітньої павутини.

У 1984 році він отримав стипендію в CERN і зайнявся там розробкою розподілених систем для збору наукових даних. У цей час він працював над системою «FASTBUS» і розробив свою систему RPC (англ. Remote Procedure Call — віддалений виклик процедури).

У 1989 році, працюючи в CERN над внутрішньою системою обміну документів ENQUIRE, Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проект, нині відомий як Всесвітня павутина. Аналогічна пропозиція незалежно від Тіма Бернерса-Лі була висунута у тому ж році іншим працівником CERN Робертом Кайо У 1990 році це привело до спільної пропозиції цієї технології. Проект було затверджено і реалізовано. Проект мав на увазі публікацію гіпертекстових документів, зв'язаних між собою гіперпосиланнями, що полегшило б пошук і консолідацію інформації для вчених CERN.

З 1991 по 1993 рік Тім Бернерс-Лі продовжував роботу над Всесвітньою павутиною. Він збирав відгуки від користувачів і координував роботу Павутини. Тоді він разом з помічниками вперше запропонував для широкого обговорення свої перші специфікації: ідентифікатори URI, протокол HTTP і мову HTML, технології, без яких уже неможливо уявити сучасний Інтернет. Все ж, офіційно роком народження Всесвітньої павутини вважається 1989 рік.

У рамках проекту Бернерс-Лі написав перший у світі веб-сервер, що мав назву «httpd», і перший у світі гіпертекстовий веб-браузер, що мав назву «WorldWideWeb». Цей браузер був одночасно і WYSIWYG-редактором (скорочено від англ. what you see is what you get — що бачиш, те й отримаєш), його розроблення було розпочате у жовтні 1990 року, а завершене у грудні того ж року. Програма працювала у середовищі NeXTStep й почала поширюватись Інтернетом влітку 1991 року.

Роберт Кайлліау (англ. Robert Cailliau) досить детально описує як розгортались події у CERN, пов'язані із створенням Web^[2]:

«

Майк Сендалл (Mike Sendall) купує у той час комп’ютер «NeXT cube» для того, щоб зрозуміти, у чому полягають особливості його архітектури, та віддає його згодом Тіму Бернерсу-Лі. Завдяки досконалості програмної системи «NeXT cube» Тім написав прототип, що ілюстрував основні положення проекту, за декілька місяців. Це був вражаючий результат: прототип пропонував користувачам, крім іншого, такі розвинені можливості, як WYSIWYG browsing/authoring!… Під час однієї із сесій спільних обговорень проекту в кафетерії ЦЕРНа ми з Тімом спробували підібрати «зачіпляючу» назву (англ. catching name) для системи яка створювалась. Єдине, на чому я наполягав, це щоб назва не була черговий раз видобута все з тієї ж грецької міфології. Тім запропонував «world wide web». Все у цій назві мені зразу сподобалось, лише важко вимовляється французькою

»

Перший у світі веб-сайт був розміщений Бернерсом-Лі 6 серпня 1991 року на першому веб-сервері, що був доступний за адресою http://info.cern.ch/^[3]. Ресурс визначав поняття «Всесвітньої павутини», містив інструкції із встановлення веб-сервера, використання браузера тощо. Цей сайт також був першим у світі інтернет-каталогом, тому що згодом Тім Бернерс-Лі розмістив і підтримував там список посилань на інші сайти.

На першому фото, опублікованому у Всесвітній павутині, був зображений пародійний філк-гурт «Les Horribles Cernettes» (у перекладі з французької — «Страшненькі дівчатка з CERN»)^[4]. Тім Бернес-Лі попросив у лідера гурту відскановані світлини після музичного фестивалю «CERN hardronic festival».

І все ж теоретичні основи вебу були закладені значно раніше від Бернерса-Лі. Ще у 1945 році Веннівер Буш розробив концепцію Memex (поєднання англ. memory та англ. index)^[5], гіпотетичного прототипу гіпертекстової системи, допоміжних механічних засобів «розширення людської пам'яті]». Memex — це пристрій, у якому людина зберігає усі свої книги й записи (а в ідеалі — і усі свої знання, що піддаються формальному опису) і, який видає потрібну інформацію з достатньою швидкістю та гнучкістю. Пристрій є розширенням і доповненням до пам'яті людини. Бушем було також передбачене всеосяжне індексування текстів та мультимедійних ресурсів з можливістю швидкого пошуку потрібної інформації. Наступним значним кроком на шляху до Всесвітньої павутини було створення гіпертексту (поняття уведене Тедом Нельсоном у 1965 році^[6].

З 1994 року основну роботу з розвитку Всесвітньої павутини взяв на себе консорціум Всесвітньої павутини (англ. world wide web consortium, у скороченому запису W3C), заснований і очолюваний Тімом Бернерсом-Лі. Цей консорціум — організація, що розробляє і впроваджує технологічні стандарти для Інтернету і Всесвітньої павутини. Місія W3C: «Повністю розкрити потенціал Всесвітньої павутини шляхом створення протоколів і принципів, що гарантують довготривалий розвиток Мережі». Два інші завдання консорціуму — забезпечити повну «інтернаціоналізацію Мережі» і зробити Мережу доступною для людей з обмеженими можливостями.

W3C розробляє для Інтернету єдині принципи і стандарти (носять назву «рекомендації», англ. W3C recommendations), котрі у подальшому запроваджуються виробниками програм і обладнання. Так досягається сумісність між програмними продуктами та апаратурою різних компаній, що робить Всесвітню мережу досконалішою, універсальнішою і зручнішою. Усі рекомендації консорціуму Всесвітньої павутини є відкритими, тобто є не захищеними патентами і можуть впроваджуватись будь-ким без усяких фінансових зобов'язань перед консорціумом.

Це, і NFSNet, добили ArpaNet, котра в 1990-му припинила своє існування. В цьому ж році з'явилось "діал-ап"- з'єднання з інтернетом шляхом додзвонювання.

...ну а далі було "далі"  Інтернет ріс, прогресував, розвивався...

 

На честь 30-річчя інтернету науковці CERN запустили браузер з 90-х років

Цитувати

До ювілейного дня народження Всесвітньої павутини вчені з CERN запустили веб-версію самого першого браузера WorldWideWeb, який створив один із розробників інтернету Тім Бернерс-Лі. У ньому немає картинок, кольорових елементів і адресного рядка – тільки навігаційні блоки у відтінках сірого. Також є заплутані контекстні меню і гіпертекст.

Щоб перейти за посиланням в цьому браузері, потрібно зробити подвійний клік, а для відкриття сайту – ввести його адресу через меню «документ – відкрити документ з джерела». Створений у 90-х браузер не підтримував картинки, медіа та інші інтерактивні елементи. Будь-який сайт у ньому виглядає як блоки тексту.

До речі, термін «браузер», за чутками, винайшов саме Бернерс-Лі. Працюючи в CERN, він описав цим словом інструмент для перегляду мережі гіпертекстових документів у концепції інтернету (World Wide Web) в березні 1989 року. У грудні 1990 року Бернерс-Лі випустив перший браузер для комп’ютерів NeXT. Вони працювали тільки з відтінками сірого, тому програма не підтримувала кольору.

Перша фотографія з’явилася в інтернеті тільки в 1992 році. Це був рекламний знімок для групи коміків Les Horribles Cernettes, які в той час дружили з Бернерсом-Лі.