Луцьк-Одеса

[starOFF]

Пару років назад дуже хотів поїхати в Європу велосипедом але виникли проблеми з візою, поїхав на тиждень автобусом, але бажання кудись катнути далеко нікуди не зникло. Не так давно наші Луцькі фіксери їздили в Одесу, розповідали що було важко але це того варте. Тепер і я в найближчі дні планую поїхати. Дистанція 800 км, маршрут Луцьк-Рівне-Житомир-Умань-Одесса, час як найшвидше. Назад поїздом

https://www.facebook.com/stepan.matiyah

https://vk.com/staroff747

[starOFF]

Нарешті вдома! 800 км 4 дні або 92 години! Невеличкий звіт-розповідь згодом!

[starOFF]

[starOFF]

Як дорога між Житомиром і Одеською трасою?

Дорога на відрізку між Житомиром і Одеською трасою ( Р18 ) : Станишівка, Волиця, Котлярка, Попільня, Сквира, Володарка - дуже погана! А от починаючи з траси в районі Кривеця - дорога классна майже до самої Одеси, але є відрізки зовсім розбитої дороги але там декілька км.

[starOFF]

Отже з чого все почалось? Почалось з того що наші фіксери катнули в Одесу! Для мене тоді це було щось грандіозне і я також хотів кудись поїхати. Було бажання поїхати в Київ але все ніяк не виходило...а потім згадав про Одесу, знайшов трохи часу і поїхав. Звісно перед поїздкою оглянув велосипед.

День 1

Запланував їхати о 7 ранку але виїхав о 10:38 Швидкість була не велика біля 25-27. Перша зупинка була в Пальче ( 25 км від Луцька )

Перевірив багажник, трохи підтягнув. Дорога була відносно хороша але після Клевані почалось На той момент я думав що це найгірша дорога Біля обіда вже був в Рівному, заїхав в парк пообідати і перечекати спеку.

Біля 16:00 виїхав з Рівного. Настрій був хороший, а став ще кращій коли я виїхав на трасу і побачив яка ж вона рівненька! Сподівався доїхати до Житомира але не розрахував сили

Заїхав в Новоград-Волинський біля 20:00

Вже точно зрозумів що не доїду до Житомира. Вирішив проїхати за Житомир і пошукати місце для ночівлі. Заночував приблизно в 10 км від міста. Звернув з траси, поїхав стежками, від'їхав приблизно на 700 метрів від траси, почав ставити палатку і розводити вогнище.

Повечерявши попив "супер чай" який зробила моя бабуся чай+липа+зверобій,+мята+меліса=СУПЕР ЧАЙ! Я думав що чай буде заспокійливий і я одразу вирублюсь ) але ні чай був тонізуючий ) заснув біля 3 годин ночі Спав нормально, нічого біля палатки не совалось.

Так закінчився перший день. За цей день проїхав 210 км. Настрій був хороший втома не відчувалась.

[starOFF]

День 2

Ніч пройшла нормально, було дуже тихо. Прокинувшись розвів вогонь, поставив пектися картоплю з салом та бочком

Попив чудо-чай

Поїсти і зібратися в мене зайняло приблизно 2 години і о 10:00 я почав їхати далі

Траса дуже хороша, рівненька + біля сіл дублюється невеличкою дорогою шириною біля 2-х метрів. Поки сонце було низько їхав по ній в тіні.

Їхав декілька годин, в обід вирішив перекусити та сховатися від спеки. З'їхав з траси і поїхав в тінь до водоканалу

До Житомира лишилось дуже мало. Я стільки раз бачив цей вказівник і він мені вже трохи набрид і ось нарешті ЖИТОМИР!

Заїхав в центр

Настрій був хороший дорога також, я ще не знав яка дорога почнеться коли за Житомиром я з'їду з траси Дорога " Р18 " - дорога жаху! Коли я зрозумів що не зможу по ній нормально їхати захотілось повернутись на трасу але я вже від'їхав біля 30 км від розвилки і вже почало сутеніти і тут з'явився "ghost rider" ( п'яне бидло ) він їхав по всій дорозі і як побачив мене почав сигналити що я зупинився. Звісно що цього робити не став і він почав мене підрізати. Під рукою в мене нічого не було а ніж був в рюкзаку до якого ще треба було добратися. Після черговою спроби мене підрізати він трохи проїхав вперед, я зупинився і почав чекати поки він буде розвертатися, він розвернуся почав їхати до мене, зупинився і пішов до мене в цей час я "втопив" трохи вперед щоб було трохи часу дістати ніж, по лицю бидлана було видно що хоче "гопанути". 20 секунд вистачило щоб дістати ніж і покласти його в кишеню в велофутболці Після того як в мене було хоч щось чим можна було захищатися я почав просто їхати вперед. Бидло ще декілька раз намагалося підрізати мене і врешті поїхало вперед. Я думав що це вже все але ні. Він проїхав метрів 400 і зупинився, я як раз вже був біля повороту на "Стару Котельню" за майже 50 км від Житомира і вже було темно! Я зробив вигляд що звернув, зупинився почекати. Бидло постояв пару хвилин і поїхав.

Це було трохи страшнувато так як я був чорт знає де і було темно. Проїхав пару км вирішив ночувати біля пшеничного поля за лісосмугою. Ставити палатку вночі коли майже нічого не видно і тебе гризуть 1 000 000 комарів дуже прикольно Весь покусаний і втомлений завалився в палатку, трохи перекусив і ліг спати. Приблизно через годину почали бігати чи то собаки чи то лисиці теперь я знаю "що каже лисиця". Так закінчився другий день!

[Гість rl72]

вау! тормоза на обидвох колесах!

[starOFF]

День 3

Третій день розпочався з того що прокинувшись дуже хотілося пити а води не було, прийшлось проїхати ще декілька км в Волицю. Настрій все ще був хороший, хотілося їхати далі. В Волиці заїхав в магазин купив попити і зефіру трохи Наступна зупинка була за Котляркою, вирішив не ризикувати і набрати ще 2 пляшки води. Зупинився біля криниці, як раз бабуся "порала" в дворі, набрав води і поїхав. На цей момент я вже нормально не мився біля 3-х днів

На в'їзді в Попільню є одне кафе, не знаю як воно називається, але там було так затишно що я вирішив там пообідати і перечекати спеку.

От координати локаії 49.966347, 29.426975

Поки я їх зайшла власниця ( Петрівна, якщо не помиляюсь ) і спитала чи це мій велосипед і звідки я їду. Сказав з Луцька ))) Реакція як завжди : "Як так? На ровері? І не страшно? А де ночувати? Ногі не болять?" Петрівна запропонувала мені відпочити в її другомій будівлі яка знаходиться біла копанки внизу 100 метрів. Вже було 14:00 і сонце припікало. "Друга будівля" - це 3 поверховий будинок побудований на схилі. Планувався як бар з сауною та декількома номерами, я звичайно все обдивився заніс речі. Всередині було приємно прохолодно. Скупнувшись, розстелився і ліг спати. Прокинувся через 2 години, ще раз поїв і поїхав.

Проїхав Володарку.

До траси лишалось 20 км

За Володаркою сторону Кривеця іде дорога яка проходить через залишок невеличкого лісу. Вже було біля 8 вечора а я тільки в'їхав в цей ліс, по карті подивився що його не так багато і я його проїду ( біля 5 км ) Дорога була погана сонце вже сідало і хотілося по швидше дістатися до траси. Після лісу пішли поля і місцями нормальна дорога.

До траси я не доїхав декілька км, вирушив заночувати тут. Вже було темно, а місяця з зірками не було Ця лісосмуга була не дуже широка і вся заросла хащами, прийшлось продиратися по кропиві всередину велосипед ледь затягнув, було дуже багато гілляк які постійно чіплялися. Палатку намагався ставити якнайшвидше але не виходило, комарі їли живцем Я тільки палака була встановлена за 10 секунд позакидав всі речі і залетів всередину Чомусь здалось що комарів більш ніж завжди, але вони були ззовні а я всередині і це було дуже приємно! Вечеряв тушонкою з хлібом. Це була одна з найсмачніших вечерь.

Дорога була погана але не така як з самого початку. За день я проїхав 123 км Втома вже давалась в знаки.

ЗИ Їжаків було так багато що спочатку було моторошно. Але був такий втомлений що було все одно, хоч вовки! Спав в ножем в руці!

[snouden]

сам їхав ? Молодець

[starOFF]

сам їхав ? Молодець

так

[Абдул-Хамид]

Прекрасна розповідь! Продовження буде?

[starOFF]

Прекрасна розповідь! Продовження буде?

Буде останній 4-й день Враження, висновки, та плани на майбутню поїздку.

[starOFF]

І ось нарешті 4-й заключний день.

Прокинувся о 8, доїв тушонку з хлібом, почав збирати палатку. Настрій був десь на 80%, вже відчувалась втома, боліли руки та дупа В палатці нормально не поспишь, або дуже рідко нормально поспиш. Виїхав о 10, до траси добрався біля 11-ї.

Було дуже приємно бачити цей знак

Спочатку траса була не дуже, багато латок і ям але порівняно с тою по якій я їхав то це було просто ідеальна дорога.

Коли я планував маршрут я побачив що буду їхати через Жашків "Файна Юкрайна" і тд. хотілось заїхати і трохи подивитись той Жашків але ні сил не часу не було.

В обід почало вже нормально припікати і почалась цікава дорога. Схили та підйоми, невеличкі але вони постійно збільшувались. Декілька разів зупинався під естакадою в тіні, для мене це був як рятівний оазис!

Ось такими невеличкими "оазисами" добрався до Уманського району!

До самої Умані треба було ще трохи покрутити. В Умані я не був тільки знав що там є дуже класний турбо-ботанічний сад! На в'їзді в місто з стороні траси як раз він і знаходиться разом з універами чи інститутами які займаються сільським хозяйством чи чимось подібним Ось і вся Умань Заїхав в магазин купив води і зефір. Виїжджав через часний сектор який як раз на підйомі але на одному з них були вишні і "шовковиця" чорна, зупинився на 20 хвилин що наїстися. Шовковиця дуже солодка та смачна і від неї руки стають темно сині .

На виїзді з Умані є пост ДПС, і коли я проїжджав повз нього до мене подзвонив друг я як раз зупинився на ньому ) і як раз в цей момент вийшов ДПС-ник і спитав куди я їду, я подумав що він буде щось бурчати що по трасі не велосипеді не можна їздити але він цього не зробив а коли почув що їду з Луцька трохи при*уїв ))) і ще більше коли я йому сказав що вже сьогодні зранку буду в Одесі! Там як раз лишалось 270 км.

Весь центр України - це поля! Дуже багато пшениці. Було дуже приємно їхати і відчувати цей пшеничний запах. Комбайни вже працювали по повний і збирали пшеницю.

Десь за 20 км за Уманню, зупинився в дорожнє кафе, поїв і почав усвідомлювати що я не вкладусь у 4 дні якщо не буду їхати цілу ніч. Мотивація була але не на всю ніч. Почав думати як би себе за мотивувати. ))) Вихід був простий - передзвонив кращому другу і сказав що буду їхати всю ніч або доти поки не впаду. Тарас мене підбадьорив, дав декілька порад. Після цього я вже не міг не доїхати! До речі в кафе їв картоплю по селянські з салом! )) Сало це все таки сила!

Через 50 км бажання щось фотографувати вже не було, в телефоні було 50 %, гоу про сіла десь 300 км назад. Зупинився в якомусь вагончику на трасі, це була тіпа їдальня для далекобійників. До Одеси лишалось 200 км. На трасі було дуже багато фур і дуже хотілося "драфтанути" за якоюсь ))) Може хтось не бачив, ось відео як це роблять "про"

Через пару годин коли сонце вже майже сіло їхала фура якій я сів на хвіст ))) проїхав десь 5 км, швидкість біля 70 км але після потрапляння в невеличку яму, довелось відчепитися.

Приблизно за 150 до Одеси починаються затяжні схили та підйоми, на одному з яких я розігнався до приблизно до 80 км!! Були такі схили що не крутив педалі по 15 хвилин. Сонце вже сіло 2 години назад, вже стало темно. Дуже красиво коли їдешь вночі і бачиш перед собою стопи машин за 5-7 км які вишукувались в лінію і ти бачив на скільки крутий буде слідуючий підйом. Інколи коли бачив дуже крутий підйом ставало трохи страшнувато. Спочатку я їхав з простим рибацьким ліхтариком в одній руці ))) але через 50 такої їзди зрозумів що це не варіант і місяць і зорі доволі яскраві Розмітку було видно а ось відбійник ні ))

На дорозі багато чого валяється. Багато розірваних покришок і багато пляшок з жовтою рідиною ))) так так це саме те про що ви подумали ) На пляшки я не наїжджав а ось на половину покришки від фури наїхав - думав що полечу через руль але на щастя втримався. Коли їде машина запамятовуєш дорогу на 300 метрів і можешь вже не хвилюватись що на щось наїдешь.

Було десь 2-3 ночі, до Одеси було десь 100 км. Їхати ставало все важще, хотілося спати, боліли руки і дупа. Через через 30 км зупинився в якомусь кафе щоб попити кави і перекусити. Там як раз сиділи пацани, реакція в них була як завжди ))) Спитав в них скільки до Одеси, сказали що не далеко. Я подумав що десь кілометрів 30, тому що полів лишалось все меньше а кафе і заправок більше.

( Ще був один цікавив момент на одному затяжному підйомі. Дуже хотілося в туалет але в мене було і зараз є правило - ніколи не зупинятися на підйомах, тільки на спусках. Ну ось я став собі, поливаю відбійник, бачу за метр від себе щось металеве але не видно що і тут їде машина і я бачу що там 5 хрестів біля самісінького відбійника. Стало моторошно, я вголос вибачився перед ними і стало ще страшніше. ))

Сил не лишилось коли я бачив черговий підйом хотілося зупинитися і впасти десь, нікуди не їхати. І кожень раз ти знаходишь в собі сили їхати далі, це було щось неймовірне. Стан погіршувався, вже нічого не хотілося. В такому стані ти вже мало що розумієш і не можеш зрозуміти скільки та проїхав. Кожен кілометр дається важко, все тіло болить. Вирішив взяти енергетик. До фінішу 50 км

Побачивши цей знак я зрадів! Ну все 50 км це десь 2 години і я в Одесі! Десь взялися сили і я почав крутити десь 30-32 км. Я не знав що цей знак не точний, після 2 годин спринту коли вже був впевнений що вже все ось за цим пагорбом я вже побачу море я побачив знак 40 км. Хотілось просто вмерти. Все що боліло почало боліти ще сильніше в голові був туман але емоцій щоб злитися вже не було. Це трохи страшнувато коли з тобою таке в перший раз.

Світанок вже був не за горами, нарешті було хоч видно де ти їдешь, дорога стала ширшою але це було не важливо. До цього ти вже вмер десь 20 разів...По моїм підрахункам яб мав вже приїхати і тут знак до Одеси 20 км...Я не знаю з цим це можна порівняти, напевно зі зрадою, ніби все тебе одночасно зрадили. Ноги вже крутили самі по собі. Самопочуття було схоже напевно на те що ти скоро помреш і це твої останні пару годин. Десь за 5 км до Одеси ноги почали німіти, зап'ястя кудись щезло, шия так затікла що голову було важко повернути. Думки були приблизно такі " *бля я зараз вмру! Треба зупинитись, лишись 5 км, ти вже проїхав 800 ти шо дебіл? Ти не можешь зупинится!" "Я буду їхати поки я або не доїду або не вмру" " ще пару км і ляжу спати" " треба викликати швидку " . І ось нарешті він

Коли я їхав я думав що коли доїду до знака то одразу ляжу спати. Було 5:30 ранку! Почав бігати шукати де впасти, навіть нічго вже стелити або розкладати, просто кинути вел і впасти в траву але халепа! Ніде нічого немає, скрізь все зарано, смітники і дуже багато собак бігає! Тут я зрозумів що я не ляжу спати ще довго. Десь в 6 я був вже на вокзали. Одразу в касу а білетів немає на 3 дня! Пішов в комфортний зал очікування, зайшов інтернет, почав шукати хостел, знайшов-забронював-передвонив-вирубився з телефоном в руках в кріслі ))) "Поспав" біля 20 хвилин але цього було достатньо. Заселився в хостел і ліг спати але так і не заснув , перевтома було конкретна. Сил не було щоб говорити, дуже тихо і повільно. Після 2 годин марних спроб поспати, поїхав трохи покататися. Після того як поїв і трохи повалявся в хостелі стан більш менш стабілізувався.

На слідуючий день поїхав на жд в надії купити білет десь о 9 ранку і він був! Був дуже радий! Потім поїхав на привоз і на пляж. На поїзд з пляжу приїхав за 12 хвилин до відправки і ще треба було розібрати вел і впакувати в чохол! Це не так просто коли в тебе пальці майже не гнуться. Якось то всьо скрутив і закинув в поїзд.

Так і закінчилась моя маленька подорож.

[starOFF]

Хочеться подякувати всім хто слідкував і підтримував мене соц мережах та вірив в мене.

Батькам та Бабусі

Кращим друзям Тарасу і Косі

Тані "Odna" за велобагажник

Велотехнікам: Сані з Велозони ( якщо не та муфта то біда, рубіроїд дорогий ) З Сіті Байку - Юрці. Також власнику СітіБайку - Віталіку.

Велоспільноті "Волинські Вершники" та "Велоаматори Луцька".

Спеціальне велечезне дякую Ігорю Буренко!

Наступна подорож на 2016 рік "Луцьк-Португалія" ( біля 4000 км за 14 днів ) Звісно якщо знайду кошти на цю подорож.

[Watashi]

Крутяка!!! І те що сам, да і взагалі!!!

[Ukrainec]

Моя дружина каже, що ти не нормальний! Я кажу що ти псих!

[Miro]

Молодець, starOFF! Втер усім нитикам носа! Ось так, в Одесу - за 4 дні!))))

[Driver]

В тебе міцна психіка)) - самому наодинці стільки часу їхати, ночувати. Мені було б моторошно) Молодець.

[Navigator]

Ну шо ж, Степан, ти здійснив свої мрії про далекий велопохід. Я казав, що з тебе буде толк)) Побажаєм, щоб ти втілив свої плани і на теренах Європи.

Дія є, і це дробре. Провірив свої фізичні і психологічні можливості. Звідси вже можна крокувати далі і вибудовувати стратегію подальших походів. Пригати в невідомість завжди важко.

На рахунок походу - він, звісно, не в моєму стилі. Я майже ніколи не придержуюсь магістральних доріг. Але в цьому випадку це не важно - стояли інші цілі. Всім мандруючим в Одессу рекомендую виділити на це більше днів)) і зміститись трохи південніше, а потім західніше, приблизно по лінії Мізоч-Ізяслав-Летичів-Бар-Могилев Подільський-Ямпіль-Балта-Роздільна. Мало шума і більше вражень від природних поясів нашої Великої України.

DRAIVER одна людина самотня, але переважно і в натовпі людина теж одна. Боязнь самотності, як і інших страхів і фобій людині потрібно переборювати самим рішучим шляхом. Це і є шлях Воїна.

[Natalia Blagovirna]

Це щось неймовірне....

[Дмитро Волиняк]

starOFF ти КРАСАВА!!! Тобі Респект і Уважуха!!! Вітаю тебе з дійсненням твоєї мрії!!! Дуже цікаво було прочитати і подивитись твою вело-подорож Луцьк-Одеса!!! Бажаю тобі надалі здійснення твоїх найзаповітніших мрій, успіхів, і нехай з тобою завжди поруч буде твій ангел хранитель у всіх ситуаціях!!! P.S. щодо того бидла на трасі - таких треба "без суда і следствія"