Похід в міжріччя Турії і Стоходу

[Navigator]

Скориставшись гарною сонячною погодою в середині лютого, провели разом з Shpion07 похід на камінь-каширське Полісся. Повністтю його не завершили з-за дуже поганих новин з Києва. Вкладаючись спати на другу ночівку, матюкався безперервно, настрій упав і на ранок, швидко вийшовши до машини, виїхали на Луцьк.

Але все по-порядку: поступово виложу все, що вдалось побачити і сфотографувати.

Від льоду на Стоході, який ще був на початку лютого мало що лишилось. Іти по ньому - наражатись на велику небезпеку.

Плани в нас мінялись блискавично. Свою корективу вносив льодовий стан. Вирішили проїхатись по маршруту Гулівка - Троянівка - Малий Обзир - Набруска. В останньому селі лишити машину і далі вздовж річки пішки в район майже покинутого села Надрічне. На наступний день вийти знову до машини і переїхати на Турію.

Стохід в Гулівці і Заячівці.

Вид з пожарної вишки в Троянівці.

В Градиську теж провели велику вилазку.

Ріка Череваха - досить велика притока Стоходу.

Стохід між селами Великий і Малий Обзир.

[DrWeird]

Похід автомобілем ?

[Navigator]

Мости між Малим і Великим Обзиром, відремонтовані після весняної повіні.

Підставки на сіно, щоб не сиріло.

Великий Обзир з річки.

В Малому Обзирі.

Восьмидесятилітній дід розказав трохи про минуле краю.

Далі переїхали машиною в сусідню Набруску. Домовились в одному з дворів залишити її до завтра. Дістали рюкзаки і вздовж річки Череваха відправились до Стоходу. Дорога ще чекала довга, з багатьма обходами і непропусками.

В вечірній Набрусці.

Вздовж Черевахи.

На льодовикових дюнах в місці впадіння Черевахи в Стохід.

Невеликий привал і розвідка дороги.

[Navigator]

Впадіння Черевахи в Стохід. Ріка тут тече переважно одним багатоводним руслом. Місцями дуже широкі розливи, які ще прийдеться сьогодні форсувати.

Ни мисі між ріками пісчана дюна з сосновим лісом. Добре місце для табора. Але у нас є ще час і ми йдемо далі на північ вже вздовж Стохода.

Біля ріки великі розливи. Деякі без льоду, деякі з льодом і залиті зверху водою. Приходиться весь час маневрувати, вибираючи дорогу.

Сонце все нижче і нижче, поки не торкнулось горизонту. Стохід туд для мене зовсім незвичайний. Уважно роздивлявся все навколо, стараючись запам"ятати різні подробиці.

На ніч зупинились в 100 метрах від ріки. Розклались на поляні між сосновим сухим лісом і затопленим вільховим переліском. На постіль нзаготовили сухої трави і очерету. Пилкою нарізали сухостою з сосни, дуба, вільхи. Зварили чаю, потім кофе.

На початку ночі побачили в глибині ліса яскраво-жовтий вогник. Стали гадати: що це? Тихо пішли в розвідку. Діма наполягав, що це вогні Надрічного. Я був за те, що це сходить місяць і просвічує так через дерева. Трошки пізніше в тому місці почало світліти небо, я знову пішов в розвідку. Тепер світло було яскравого білого кольору: сумнівів не залишилось - це сходить місяць! Чумацький шлях на небі потьманів, сітло місяця перекривало світло зірок.

Поруч за переліском велика площа залита водою і скута кригою. Виходив, поки не спалося, прогулятися. По кризі йшла місячна доріжка. З Стоходу долітав шурхіт пропливаючих крижин. За річкою світились рідкі вогні Боровно, долинав гавкіт собак.

[Andruha_gpz28]

Подивився фотки, то ви якісь екстремісти і бандерівці. )))) А дід взагалі терорист. З палицею в руках.)))

[Navigator]

Подивився фотки, то ви якісь екстремісти і бандерівці. )))) А дід взагалі терорист. З палицею в руках.)))

Дід багато цікавих речей розказував про війну, про голод після війни. Все якесь актуальне і на зараз. Господарство його, розташоване на краю села, вільно розкинулось багаточисленими будівлями. Хату його батьків, зараз нежилу, фотографував ще минулої весни.

Ніч пройшла біля вогню. Жар його грів то один, то другий бік. Темперетура впала до -4С.

Ранком пішли далі вздовж Стоходу.

Вид на Боровно

З берега ріки вийшли в село Надрічне. Перші його хати заховались в лісі. Саме село виглядає вимершим. 70% хат стоять нежилі. Довго бродили по селі, розглядаючи його споруди.

Погода хмуровата. Зрідка виглядає сонце. Високими травами заросли багато господарств. Деякі лежать в повній руїні.

[Navigator]

З Надрічного перейшли лісом в Набруску. Саме село розташоване на річці Череваха, досить розкидане.

Екскурсія в Великому Обзирі. Крайні хати виходять в луг Стоходу.

Далі машиною переїхали під Турію. Там на хуторі залишили її в людей і далі пішли пішки вздовж берега. По дорозі між річками ставали в багатьох місцях. Ось деякі моменти.

Ріка Стобихівка: тут ми обідали.

Підтоплений луг Стобихівки. За річкою, в південному напрямі, знаходяться одна із самих диких місцевостей Волині.

В селі Стобихва.

Радошинка.

В селі Качин.

Цікаво скільки років цій хатині?

Замерзше озеро в селі Качин.

Під вечір вийшли на Турію. На відміну від Стохода, вона майже вся ще покрита кригою.

[VilanS]

МДА, шкода людей. хатина і неутеплена і розвалюється( туди би туристів, щоб їм допомагали фінансово за екскурсії.

[Navigator]

МДА, шкода людей. хатина і неутеплена і розвалюється( туди би туристів, щоб їм допомагали фінансово за екскурсії.

Думаю, що в тій хаті на фото, яка розвалюється, вже давно ніхто не живе. В цілому по Волині закинутих господарств хватає, але набагато менше ніж на Поділлі. В нас ще люди плодяться.)

[Navigator]

Її величнісь Турія. Гарна річка, ще й до того чудове вечірнє освітлення.

Надягнув рюкзаки, пішли вздовж берега, а вони тут чисті: викошені і випасені.

Зрідка тільки в заболочених улоговинах густі очерети. Вздовж долини по правому березі тягнеться річкова терраса, майже повністтю поросла лісом.

Наткнувшись далі на непропуск (незамерзша притока Турії), вирішили ночувати на тій террасі.

На дрова порізали впавшу березу і невеликий дуб. Лежаки зробили з хвої і сухої трави. Жаркий вогонь горів цілу ніч, а температура до ранку впала до -4С.

В сутінках сходили на екскурсію до Турії. На протилежному боці розмістились живописні хутори, що знаходяться між селами Датинь і Велимче. Люди живуть в дуже гарному місці з видом на луг, ріку і дальній ліс. Між хуторами невеликі березові переліски, клаптики городів. З осель долинає собачий гавкіт, просвічують вікна. Довго бродили вздовж берега. В далекому лісі виднівся вогонь в нашому таборі.

Серед ночі вдалині прозвучали декілька пострілів з рушниці - певно хтось полював з фарою.

На ранок захмурилось, піднявся вітер. Знову йшли вздовж Турії. Пройшлись навколо села Ставище, через Турію роздивлялись Датинь. Дивно, але чомусь між цими селами немає моста.

Хатина в Качині.

Турія і Датинь.

Місцевість біля Турії мені настільки сподобалась, що для себе вирішив провести тут велопохід "Два береги Турії". План вималювався одразу: закидка в Ковель електричкою, а звідтам вздовж Турії її правим берегом до місця впадіння її в Прип"ять, назад лівим берегом до Ковеля і електричкою в Луцьк. Кілометраж понад 200 кілометрів, потрібно буде проїхати біля 45-ти сіл і можна побувати на 10-15 озерах. По часу - три дні.

Особисто для мене район маловідомий, на 80% "нехожений" - Terra Incognita.

На цьому похід завершився.

[Ko3bMa]

Що мали з собою з спорядження? Наскільки далеко використовували авто?

[Navigator]

Що мали з собою з спорядження? Наскільки далеко використовували авто?

Авто використовували для закидки в цікавий район. Так набагато зручніше ніж автобусом. Лишали його в селах на подвір"ях людей. Далі пішки. З екіпіровки - рюкзаки, казанок, трохи їжі, спальники і тент на випадок дощу. В мене ще були прорезінені штани і куртка. Палаток не брали. На ноги гумові чоботи - без них нікуда! Вночі спати біля великого вогню холоднувато, але можливо. Дрова заготовляли одноручною пилкою.

На початку лютого ходили також в похід по льодові Стоходу. Там спали біля вогню па очеретяних "постелях" при -10С

[Dima 07]

Відео яке змонтував друг,відзняте в районі с.Набруска