Перейти до змісту

Помер журналіст Андрій Калахан он же AK88

Masik

Автор Masik
В Надзвичайні події

Рекомендовані повідомлення

Masik

Masik

Опубліковано
Опубліковано

Вранці неділі, 3 листопада помер журналіст, депутат Луцької міської ради 25-річний Андрій Калахан.

post-490-0-88680900-1383478267.gif

-PAXP-deijE.gif

-PAXP-deijE.gif

Про це повідомили колеги Андрія.

Як відомо, Андрій Калахан довгий час боровся з важкою недугою – раком легень. Останнім часом йому стало гірше, він перебував на лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні.

Андрій Калахан народився 29 вересня 1988 року у місті Берестечко Горохівського району Волинської області.

Працював репортером інтернет-видань «Волинські новини» та «Волинський інформаційний портал». У 2010 році був обраний депутатом Луцької міської ради від ВО «Свобода».

Працівники редакції ВолиньPost глибоко сумують через втрату колеги і друга, висловлюють співчуття рідним, близьким і друзям.

PS Был знаком с ним лично ещё со школы, хороший человек был! Жаль, что БЫЛ! Рановато!

RIP

vicit

vicit

Опубліковано
Опубліковано

Не стало молодого депутата луцькради Андрія Калахана

Сьогодні, 12:58

50255-1m.jpg

Після боротьби з важкою недугою пішов із цього світу один з наймолодших депутатів Луцької міської ради Андрій Калахансьогодні, 3 листопада.

«Я рідко що прошу, але прошу - хто може, моліться за моє одужання духовне та тілесне. Дякую. Прошу максимального перепосту», - написав він незадовго до цієї трагічної події на власній сторінці у соцмережах.

Утім, серце молодого політика і просто хорошої людини не витримало довготривалої війни з важким захворюванням.

Вічна память

emelka

emelka

Опубліковано
Опубліковано

Світла пам'ять чудовій життєрадісній Людині та вірному Другу! Спочивай з миром, Андрійку...

Співчуваю рідним

MrSAGEM

MrSAGEM

Опубліковано
Опубліковано

оце "новина"....

нехай спочиває з миром...

теж знав його особисто, досить освідчена і хороша була людина. Побільше б таких політиків.....

frv

frv

Опубліковано
Опубліковано

Мої співчуття рідним та близьким. Знав особисто Андрія, хороший був чоловік... вічна пам'ять

Abrikos

Abrikos

Опубліковано
Опубліковано

дуже шкода... хоча і особисто не знайомий, але з дописів на борді і місцевих новин запамятався мені доброю та небайдужою людиною

обєднайте з темою

Tolik_lt

Tolik_lt

Опубліковано
Опубліковано

На днях згадав цей його пост у ФБ і подумав: як він? Шкода як молодий чоловік йде зі світу. Упокій, Господи, з миром душу Андрія:-(

ipua

ipua

Опубліковано
Опубліковано

Рак - це не вирок. Знаю по собі.

Це така штука, де ніхто толком не може сказати однозначно причин його виникнення.

Так само із методиками лікування. Їх є десятки, якщо не сотні. Комусь одні допомагають, комусь інші.

Хтось "вбахує" сотні тисяч і, навіть, мільйони, і, на жаль, помирає. А ще комусь це допомагає.

Інші можуть одужувати після народної медицини. Ще комусь по вірі його - Бог сам дарує зцілення.

У питанні раку "універсальних таблеток" нема. У кожного свій шлях. Але рак у багатьох випадках виліковний!

Треба дивитися на фізичний і психологічний стан людини, в якої це виявили, форму раку, його стадію, наявність метастаз, операбельність пухлини. Все залежить від дуже багатьох факторів.

Особливо важливий психологічний і духовний моменти. Про нього, на жаль, офіційна медицина часто забуває. А він, на мою думку, є одним із ключових!

Головне - запобігти затяжному відчаю і розпачу у хворого та близьких. Ніби "все, кінець". У багатьох випадках це далеко не так. Одне з найголовніших завдань - пережити первинний шок і налагодити систему. Вибір клініки, діагностика, лікування, збір коштів тощо. Коли це запрацює як механізм, буде набагато простіше і легше. І тут важливо не звалювати абсолютно всі ці речі лише на одну людину. Розбийте "сфери відповідальності" на себе, близьких, хороших друзів...

Нема грошей на хімію або операцію? Лякають суми з 4-ма нулями як мінімум? Повірте, зібрати цілком реально методом "з миру по нитці". Я був свідком, як для однієї людини збирали кілька мільйонів гривень. Мені особисто зібрали солідну суму (за що досі вдячний усім, хто долучився, в тому числі і борді).

Так, спершу соромно і некомфортно ходити з простягнутою рукою, просити допомогу. Відчуваєш навіть якусь вину. Але коли ціна твоєї сором'язливості - чиєсь життя, розумієш, що відступати нікуди. Насправді наші люди не такі злі і безсердечні, як може здаватися на перший погляд. І варто навчитися просити і приймати їх допомогу. Практичні кроки: відкрити рахунки, створити групу у соцмережах, ходити по бізнесменах і просто знайомих, розмістити оголошення у ЗМІ.

Навіть якщо назбирається більше коштів, ніж потрібно, то не страшно. Варто пам'ятати, що ви не одні з подібною бідою, і надлишок коштів (якщо буде) можна потрібно передати іншим важко хворим.

Найтолковіша книга, яку я читав на тему раку і, особливо, його духовного та психологічного аспекту. Підтверджується особистим досвідом. "Терновый венец болезни. Опыт преодоления рака."

Особистий досвід - у мене IV стадія раку легень. Пухлина неоперабельна. Дорога хіміотерапія ефекту не дала. (Що показує, що не завжди справа у грошах). У грудні 2011-го мене де-факто виписали з Києва помирати. Втім, з Божою поміччю, досі живу і стан кращий. Лікуюся народними методами, сиджу на дієті, молюсь. Хочеш жити - будь готовий до самообмежень і зміни способу життя та ставлення до людей і світу.

Втім, живу в принципі більш-менш повноцінно, часто забуваючи про хворобу. Хоча і готовий у будь-який момент померти, якщо така Божа воля.

Можливо, хтось думає, що я вживаю слово Бог тут з пафосом, але, повірте, його підтримка, коли хворий раком, відчувається реально!

Приклад: одного разу приїхав на черговий курс хімії. Зробили аналізи - бац, і лейкоцити нижче норми. Вводити препарат не можна. Я просто йду на вечірню у монастир, розташований поблизу. І після неї невідомо звідки з'являється впевненість, що лейкоцити піднімуться до норми. Наступного дня так і сталося, і курс таки пройшов.

Може, хтось скаже, що це співпадіння. Але коли таких співпадінь є не одне, а десятки, то чи є це простою випадковістю? Мій раціоналізм каже, що якщо збігів надто багато, і є у них щось спільне, то можна прослідкувати причинно-наслідковий зв*язок. Тут: Бог<=>хворий.

І коли такий зв'язок живий і щирий, тоді це дає ефект і укріпляє віру. У таких ситуаціях розумієш, що, попри дорогущі машини церковних ієрархів, міжконфесійні роздори, бізнес-на-церкві і т.д, Христос існує. І не десь там, далеко на небі, а саме тут, з тобою. І Він все бачить. Та, все ж, готовий допомогти, коли ти падаєш і невидимо підняти.

Тому тут важлива щира молитва. Як самої хворої людини, так і її близьких та будь-яких людей. Дуже раджу пройти соборування, посповідатися і причаститися. Якщо людина фізично не може прийти до церкви, то можна домовитися із священиками, щоб вони завітали до неї.

Що ж до методів тілесних:

Якщо проблема на ранніх стадіях (I або II) і пухлина операбельна, я би радив скористатися все ж методами офіційної медицини: операція/хімія/променева.

Коли стадія III або IV, і, особливо, з метастазами, тут слід думати.

Ще важливий момент:

Коли люди дізнаються про рак у когось, будуть десятки, якщо не сотні, порад, методів, контактів лікарів/знахарів. Зрозуміло, що тут варто остерігатися шарлатанів.

Але, найголовніше - кінцевий вибір лише за вами. Лише ви, на власну відповідальність вибираєте як і де лікуватись.

І коли вибір зроблений, слід чітко рухатись по вибраному шляху. І лікування міняти лише якщо динаміка негативна...

Бо одночасне "дьоргання" у різні сторони може зашкодити будь-якому, навіть найідеальнішому методу лікування. Благими намірами відомо куди дорога встелена. Організм - це система, і ви не можете знати, як на нього вплинуть різні ліки, коли їх застосовувати разом. Звісно, хочеться вилікуватися пошвидше. Але, повторюсь - у випадку раку "універсальних таблеток нема", а моментальне зцілення може бути лише якщо віра дуже сильна і Бог це хоче. Тому майте терпіння.

І, найголовніше - одужання залежить в першу чергу від нас самих. Рак виліковний! Але якщо онкохвора в думках себе вже давно похоронила і волі до життя нема, то навіть найдорожчі операції або ліки, найкваліфікованіші лікарі, чудові трави, щирі молитви будуть безсилими (з великою ймовірністю).

Земля пухом...

Zheny@

Zheny@

Опубліковано
Опубліковано

Прикро чути про такі події..

Так само повз нас пройшла страшна новина про смерть Ігора Чуба. На Борді було проскочило про те, що його на зупинці знайшли, невідомо, що сталося... я ще було спитав, здуру, ....

Нехай спочивають з миром хлопці. Земля їм пухом.

LonelyPainter

LonelyPainter

Опубліковано
Опубліковано

Сподіваюсь, Андрій мені пробачить за скрін з приватних повідомлень. Він хотів,щоб Бог оберігав нас,а його він не вберіг...

Андрій так і не прочитав останнє повідомлення.Земля йому пухом.

f7fd9bfaccb3.jpg

lilechka

lilechka

Опубліковано
Опубліковано

прощання з Андрієм відбудеться завтра в Будинку Панахиди з 11 год.

Близько 12 проїзджала повз... Багато людей прийшло попрощатись з Андрієм

Хай спочиває з миром

emelka

emelka

Опубліковано
Опубліковано

Прикро чути про такі події..

Так само повз нас пройшла страшна новина про смерть Ігора Чуба. На Борді було проскочило про те, що його на зупинці знайшли, невідомо, що сталося... я ще було спитав, здуру, ....

Нехай спочивають з миром хлопці. Земля їм пухом.

За Ігора не було коли писати тут...

Він прожив рівно 15 місяців від дня першого падіння, 11 місяців від дня, коли йому встановили правильний діагноз та не дожив 40 днів до свого 40-річчя! Але мужньо боровся з хворобою до останнього...

Саме хвороба їх зблизила! Такими словами Андрійко прощався з Ігорем:

Andriy Kalahan

18 серпня

Вчора помер мій брат Ігор Чуб. Брат по духу. Брат по (не?)щастю. Саме воно нас і зблизило.

Я Ігора знав відносно мало, але ті нечисленні розмови за два останні роки дозволили відчути ту духовну близькість між нами, яка і дала право називатися братами. Звісно, це зараз може сприйматися як пафос із мого боку. Нехай... Бог все бачить...

Закінчення земного життя Ігоря. Я засмучений (чого, зрозуміло, більше) і водночас радий (чого менше).

Чому радий? Ігор не просто покинув цей світ, а залишив після себе чудових дітей. Перша дитина - його донька. Друга дитина - його, безперечно, чудова і глибока книга "Іларія. Ілюзія". Це було Ігоровою "ідеєю-фікс" з часу виявлення хвороби. І, зрештою, ця ідея, з Божою поміччю, все ж втілилась. Книга, мабуть, забрала у нього багато фізичних сил, але водночас вона надала йому сил духовних. І, зрештою, "Іларія. Ілюзія" залишиться нам і не лише нам. Для пам'яті про Ігоря на довгі роки.

Тому смерть Ігора - це не просто смерть звичайної людини. Це - смерть справжнього творця, смерть митця і майстра слова. Але смерть лише тілесна. Духовно він з нами досі. Це радує.

Нехай його душа покоїться з миром.

Моліться за упокій його душі!

Я знаю, що хлопці уже зустрілися на Небесах! І дуже щаслива за те, що Вони були і є у моєму житті!

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.

Перейти до списку тем


Ваш акаунт

Підтримка board.lutsk.ua

 


Monobank

 

Інформація

×
×
  • Створити...