Що головніше ... (або як правильно?)

[yura2281]

Прийшов сьогодні додому 23-30.

Доня безмежно була рада мене побачити , а дружина дала прочитати:

Син: "Тату, можна мені задати тобі питання?" Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?" Син: "Тату, скільки ти заробляєш за годину?" Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?" СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?" Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину." Син: "О…" (з опущеною головою) Син: "Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!" Батько розлютився. Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою". Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері. Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей? Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився: "Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей". Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері. Батько: "Ти спиш, синку?" Син: "Ні тато, я прокинувся". Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я мабуть зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив ...». Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись. Син: "О, дякую татку!" Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім'ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька. Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є" Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою"… Батько був приголомшений. Він обняв свого маленького сина і попросив у нього пробачення. Це просто коротке нагадування для всіх, хто так тяжко і дуже багато працює. Ми не повинні дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе у нашому серці. Не забувайте ділитися ним - чого вартують 100 грн. в порівнянні з часом проведеним з коханими? Якщо ми помремо завтра, компанії, задля яких ми працюємо легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім'я і друзі, які залишаться без нас будуть відчувати цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми віддаємо себе більше роботі, ніж власній сім’ї . Деякі речі більш важливі.

[Oli]

буває працює в 2 зміну до 23:00, дитина зранку в садіку а я потім на роботі... можу так не бачити днів 5-6... як тільки нема роботи відразу додому. Саме тягне

[Ko3bMa]

Ви мене вже звиняйте, що ламаю вам ваш мотиваційний настрій, але ця "історія" стара як світ і має продовження:

[Zheny@]

Все це, звичайно ж, мотивує і т.д.

Але:

1) Затриматися на роботі, особливо коли є тьма роботи, необхідність. Не станеш робити того що треба, або справлятися - вільний. І тоді ні роботи ні грошей. І парадокс, нафіга такий батько ,який не заробляє??

2) Звичайно ж що пріоритети це важливо. Але не можна бути таким категоричним у виборі або сім'я або робота!

Звичайно, що замість "піти з друзяками на пиво" краще прийти додому до дітей. І сходити з дитиною на сік / морозиво з тістечком. А ще краще усією сім'єю.

3) Є така категорія людей, як трудоголіки. Робота - понад усе. То фігня, що сім'ї не бачать, зате є робота!

Тут можна багато говорити. Правда, слухати немає що.

Головне це не забувати про сім'ю.

Бо дехто так захоплюється зароблянням грошей, що перетворюється на трудоголіка, якому окрім роботи уже нічого не цікаво. Актуально для людей із погодинною оплатою праці.

Як правильно? А це вже треба підлаштовуватися під конкретну роботу і під окрему сім'ю. Якщо робота передбачає усі законні вихідні та свята, то варто провести їх з сім'єю. Якщо каторжна робота, і як скаже "хазяїн" роботодавець, так і буде, то використовувати будь-який момент. Навіть не пустити дитину в садок чи школу у свій вихідний і провести його разом.

[yura2281]

але ця "історія" стара як світ

Я не казав що вона нова.

А просто запитав вашу думку.

[Tolik_lt]

Юра, питання риторичне. ти постійно приходиш так пізно чи це був одиничний випадок а тобі уже тикнули?

[yura2281]

три хлопчаки хваляться один перед одним:

- мій тато працює директором великої компанії, має власного водія і їздить у відрядження у різні країни світу!

- а мій тато має власний бізнес, постійно зустрічається з впливовими людьми і їздить на Мустангу!

третій хлопчик задумався і за хвилю спокійно відповів:

- а мій тато завжди зі мною .

ти постійно приходиш так пізно

В більшості випадків.

А ще є відрядження.

[Ponochka]

Питання надто суперечливе... У всьому треба знати міру. Знаєте теж не розумію мам, які відмовляються від роботи і повністю розчиняються в дітях. Діти виростуть і всеодно підуть, а що тоді робити - плакати. що віддали їм найкращі роки свого життя... бо без дітей так себе і не реалізували

Так само і тих, які занадто багато працюють (всі ж гроші не заробите). а любов дитини подарунками не купите...потім і будуть сприймати Вас як мішечок з грошима.

найкращий варіант. робота з 9 до 18 год. - в той час дитина в садку чи в школі..ввечері 1-2 год ви приділяєте лише дитині. розмовляєте з нею. бавитесь.

а вихідні то справжнє свято, де можна разом з сім'єю вийти погуляти.

головне цікавтесь життям дитини і слухайте їх - по моєму, цього не вистачає як дорослим так і діткам...

[Tolik_lt]

ну тоді як мінімум не допускати помилки цього батька з "однокласниківської" історії, і не нервуватись на дивні запитання час на злість можна було потратити на спілкування

[Zheny@]

Доречі, історія явно якась мериканська. Лише у них дитині може спасти на думку - купувати вільний час у батька. У них же все зав'язано на грошах і на ринкових відносинах.

[RomaL]

Діти виростуть і всеодно підуть, а що тоді робити - плакати. що віддали їм найкращі роки свого життя...

Думаю справжні батьки ніколи не будуть про це жаліти.

[Arven Rivendell]

Питання надто суперечливе... У всьому треба знати міру. Знаєте теж не розумію мам, які відмовляються від роботи і повністю розчиняються в дітях. Діти виростуть і всеодно підуть, а що тоді робити - плакати. що віддали їм найкращі роки свого життя... бо без дітей так себе і не реалізували

Так само і тих, які занадто багато працюють (всі ж гроші не заробите). а любов дитини подарунками не купите...потім і будуть сприймати Вас як мішечок з грошима.

найкращий варіант. робота з 9 до 18 год. - в той час дитина в садку чи в школі..ввечері 1-2 год ви приділяєте лише дитині. розмовляєте з нею. бавитесь.

а вихідні то справжнє свято, де можна разом з сім'єю вийти погуляти.

головне цікавтесь життям дитини і слухайте їх - по моєму, цього не вистачає як дорослим так і діткам...

Ponochka, а у вас есть дети ?

Наверное каждому свое...кто то будет счастлив сидеть дома с детьми, посвящая им много времени, правда далеко не у всех сейчас есть такая возможность. И это не самый плохой вариант, реализовываться все равно можно, найти занятие для души, которое не касается детей, многие мамы сейчас так делают, пока в декрете( или же если совсем не работают, а воспитывают детей дома) пекут торты на заказ, делают украшения,шьют и в то же время они рядом с детьми.Ничего не пропускают, это тоже здорово.

Когда четкий график 9 до18, придя домой нужно еще убрать, приготовить, сделать уроки и бла, бла, бла... это уже совсем другое время с детьми, но есть люди которые все гармонично планируют и все у них получается, особенно если папа помогает.

Когда моей дочке было 2, я работала в банке до 20.00, забирала ее последней из сада,делала что то подому и спать, выходные тоже бывали рабочими, папа наш тоже работал много. Потом мы остановились, я сменила работу и пообещала, что больше такого не будет, с сыном сижу в декрете и сказала, что до 3 лет буду с ним, чтоб опять не пропустить ничего. А потом на работу, которая позволит уделять достаточно времени детям. Папа наш всегда вечером с нами гуляет и все выходные мы вместе, это здорово.

[Kostefan]

У світі все взаємопов"язане... І не можна бути таким категоричним... Потрібно знаходити час і на роботу і на сім"ю... Сидіти усюсюкати з родиною і бути щасливим можна тільки до тих пір доки в тебе в кармані ще є гроші з минулої ЗП.... А коли вони скінчаться і замість походу з сім"єю на тістечко з морозивом - підете дружно і щасливо до сміттєвих бачків щукаючи щось поїсти, але разом і дуже люблячи одне одного - то радості в цьому також мало...

Звичайно я тут також вже перегнув однобоко палку, але то так для висвітлення іншої сторони медалі...

Крім роботи є ще багато причин чому ви не можете бути разом з людьми які вам не байдужі... Наприклад - розлучення... І вашим дітям глибоко до одного місця, що там тато з мамою не поділили... Але життя продовжується і потрібно жити далі... Тому просто коли випадає можливість побути з рідними, то будьте!!! І намагайтеся бути ЯКІСНО!!! Щоб в той час коли ви разом вам було цікаво, ви дарували свою любов по максимуму і насичували ти хвилини ніжністю, коханням та увагою один до одного! І тоді ці хвилини компенсують обмеження спілкування в інші часи...

[alex_create]

Мда...

Класичні ознаки класичного холівару - сидіти/не сидіти, пропустити/не пропустити.

Я розумію, що кожен вибрав для себе свою власну позицію.

Комусь вона далася легче, комусь важче, але у нас завжди є невеликі сумніви - правильно ми поступили чи ні.

І чим більше сумнівів, тим більше ми відстоюємо своє рішення. Тим голосніше кричимо - моя позиція правильна.

Але водночас втрачається сама суть.

А суть у тому, щоб знаходити баланс між роботою і сім’єю.

Саме цей баланс - це найголовніше. Саме для нього розроблені безліч систем по таймменеджменту.

Ну і, звичайно, важлива якість часу.

Можна цілий день просидіти поруч з дитиною з телефоном в соцмережах (це не напад ні на кого, а цілковито фігуральна ситуація ), а можна годину активно гратися.

А теми на зразок ТС - щоб деякі несвідомі особистості не забували ро той баланс. Бо цінність роботи нам нагадують щоденно, а от цінність сім’ї відходить на задній план.

[Oksana04]

Днями одна бордівчанка сказала мені цікаву одну фразу:

Be nice to your children, they'll choose your nursing home, т.е. "Хорошо относитесь к вашим детям, ведь именно они будут выбирать для вас дом престарелых"

[Ponochka]

Зрозумійте, я абсолютно нікого не засуджую і діти - це найкраще, що в нас є ... але Ви дуже гарно написали, що можна себе прекрасно реалізувати вдома...я просто за те. що треба розвиватись і вдома це можливо (книги, хобі).

Так у мене є дитина (прекрасний синочок 3 рочки). моя робота дозволяє мені і працювати з піврічного віку дитини (багато працювати і реалізовувати себе професійно...у мене є час на хобі і власні захоплення) і багато часу приділяти дитині (наприклад. за весь цей час дитина лише двічі залишала з бабусею на ніч) і весь час тянеться до мами...і повірте я нічого не пропустила...

от не можу я собі дозволити просто сидіти вдома - я маю турбуватись про своє майбутнє і майбутнє своєї дитини...

[alex_create]

Be nice to your children, they'll choose your nursing home, т.е. "Хорошо относитесь к вашим детям, ведь именно они будут выбирать для вас дом престарелых"

Ще один "чисто американський" підхід

Наші реалії такі, що ніяким будинком престарілих ніхто не заморочуватиметься.

[Zheny@]

українською це звучить простіше - "Діти, це наша старість".

Oksana04,

Be nice to your children, they'll choose your nursing home, т.е. "Хорошо относитесь к вашим детям, ведь именно они будут выбирать для вас дом престарелых"

[Ko3bMa]

Be nice to your children, they'll choose your nursing home, т.е. "Хорошо относитесь к вашим детям, ведь именно они будут выбирать для вас дом престарелых"

Дибільна, вибачте, фраза. В нас бабусі\дідусі з внуками бавляться, а не займають лишню житлову площу.

[Zheny@]

Дибільна, вибачте, фраза. В нас бабусі\дідусі з внуками бавляться, а не займають лишню житлову площу.

не у всіх сім'ях так. Не всі дідусі/бабусі воліють (та й мають здоров'я) бавитися з онуками.

Є унікали, для кого батьки - обуза!

Це філософський момент. Можна сперечатися дуже довго.

[Roman_1984]

Однозначно, сім'я має бути в пріоритеті. Відрядження, затримки на роботі, час від часу, буває, але коли це система і постійно, я б краще змінив роботу.

Хоча коли приходжу додому в 18.30 і починаю втикати в комп. толку від мене не більше ніж коли б був на роботі))))

Моя особиста позиція, що гроші має заробляти чоловік, дружина може працювати або ні, як забажає. Але і вимоги щодо матеріального забезпечення сім'ї мають бути адекватними. Не заробив на Ферарі значить не мужик. Це я до того, що якщо жінка працює, ще й на роботі затримується то треба щось змінювати. Звичайно, не всі чоловіки можуть заробити, бувають різні життєві обставини, але в пріоритеті має бути сім'я.

Моя колега вийшла з декрету коли її сину 1 рік і 2 місяці. Няні вона платить 1200 грн. в місяць, проїзд, обіди, дрес код ще 1500 грн. в місяць. При зарплаті в 4000 грн. залишається 1300 грн. Чи воно того варте????

[Arven Rivendell]

Зрозумійте, я абсолютно нікого не засуджую і діти - це найкраще, що в нас є ... але Ви дуже гарно написали, що можна себе прекрасно реалізувати вдома...я просто за те. що треба розвиватись і вдома це можливо (книги, хобі).

Так у мене є дитина (прекрасний синочок 3 рочки). моя робота дозволяє мені і працювати з піврічного віку дитини (багато працювати і реалізовувати себе професійно...у мене є час на хобі і власні захоплення) і багато часу приділяти дитині (наприклад. за весь цей час дитина лише двічі залишала з бабусею на ніч) і весь час тянеться до мами...і повірте я нічого не пропустила...

от не можу я собі дозволити просто сидіти вдома - я маю турбуватись про своє майбутнє і майбутнє своєї дитини...

Наверное, это зависит еще и от личности человека, каждому свое, здорово что вы во всем находите баланс, так и должно быть.

от не можу я собі дозволити просто сидіти вдома - я маю турбуватись про своє майбутнє і майбутнє своєї дитини...

Тут без вопросов, вы умница и пускай у вас и дальше все получается.

О нас заботится мой муж, и, слава Богу, что он думает о нашем будущем, потому, когда у него много работы, даже если мне хочется его упрекнуть, я 10 раз подумаю, стоит ли это делать.

Расскажите про вашу работу, это прям мечта, а не работа)))У меня работа такая, что останься я одна с детьми,не дай Бог, пришлось бы оооочень туго(((.

[amadey777]

Є унікали, для кого батьки - обуза! Це філософський момент.

Тут виникає питання - чого в одних ці батьки в 65 лишились з нормальним розсудом, а в інших хардкорний мразм.

В першому випадку - батьки не будуть обузою. В другому - це слово саме напрошується.

Любити того хто ложкою виїдає твій мозок - то дійсно момент для роздумів)).

[Fagot]

Дибільна, вибачте, фраза. В нас бабусі\дідусі з внуками бавляться, а не займають лишню житлову площу.

Нескромне питання - Доводилось доглядати за помираючими бабусями/дідусями? В нас це якось заведено що мусим то зробити, і всі то виконують, ну а на заході підхід більш цинічний, але при цьому і вірніший, людина в старості отримує належний догляд, і не травмує психіку своїх рідних. Я це все пережив два раза, не хочу щоб мене мої рідні доглядали мене в такому стані, хай би спогади були більш приємні, а не розклад свідомості, девіантна поведінка, корміння з ложки...

Ну а по темі, мужчина в сім"ї займає більш тонку роль ніж жінка, він одночас і основний кормилець, і основна фігура для прикладу поведінки дітям. Дуже цікаво спостерігати коли мої діти копіюють мою поведінку в соціальних ситуаціях. Проте діти зараз взагалі всі розбалувані надмірною увагою, як фінансовою так і в загальному, моє покоління росло саме по собі, батьки були на роботі або розбиті власними проблемами, ну а ми мали відносну свободу пересування та волевиявлення, по моєму це і є щастя, зараз же дітей пестять і бавлять допоки з них не виросте щось невідоме - яке взагалі не знає як самостійно приймати рішення та думати власною головою, здається хочемо для дітей кращого життя - а виходить робим біду.

[Ponochka]

Расскажите про вашу работу, это прям мечта, а не работа)))У меня работа такая, что останься я одна с детьми,не дай Бог, пришлось бы оооочень туго(((.

робота як і всі - є багато нюансів, хоча радує. що вільний графік і є вихідні серед тижня (але в той ж час вихідні бувають робочі)... якщо залишитись одній і мені буде важко. У всіх моїх починаннях мене підтримує чоловік і в принципі з його допомогою я знаходжу час на себе і свої захоплення...

а ще як Ви писали все залежить від особистості - я не можу сидіти на місці і розвиватись треба не лише для себе, а так само і для чоловіка і сина, щоб їх зацікавлювати. Є правда і мінус в мене - от не можу я ні від кого залежати...маю бути самостійною (звідси такі і прагнення)