Ветеран плачет и говорит. Сильное видео.

[bublik007]

Той ветеран не винен що жив і робив щось в "ті часи" . І певно що не заслуговує на скотьське відношення до себе .

все правильно. Але то була війна ТІЇЄ держави. І ТА держава (нині не існуюча) дбала про ветереанів. Тепер же - немає держави - немає кому дбати.

Згідний, ТІЄЇ держави вже нема.... Алеж ТІ люди в тому невинні .

А не пофіг - ветеран, не ветеран? Повагу до літніх людей відмінили?

Виходить, Ko3bMa, такі відмінили....

[Vadimm]

в совку було добре лише партії і їх обслуговуючому персоналу

Та ладно тобі. Це зараз здається що тоді було пагано, коли є з чим порівнювати. Згадай дев"яності - добре тоді жилось? Порівняно з Союзом - один хрєн, тільки бандитизму більше, а грошей і так не було, але тоді здавалось що краще, бо хоч і в кишенях вітер свище, за те з"явилась свобода - що хочу те й роблю. А порівняно із сьогоденням? Так що завтра нам здаватиметься що сьогодні була "*опа".

Ці відносини були збудовані на страхові, а не взаємоповазі. Зникла сильна страшна рука - зникли відносини. Гріш-ціна їм.

Правильно, зараз ми не боїмося "насрати" в душу ближньому, слабшому, бо нічого боятись, ніхто не заступиться. Гріш ціна не відносинам, а нам самим. Залив сусіда знизу - срать, можна навіть не вибачитись якщо він не прокурор; заїхав джипом на клумбу - ще більше срать на чиюсь роботу. Раніше дільничого поважали - прийде зробить ая-яй і виправишся як мілєнькій, а зараз можна і не відкриваючи двері послати на 3 букви, бо не боїмося [влади]. Радуйтесь, ось вона свобода, ось вона - анархія.

[Volyniaka]

Всім, хто так сильно ностальгує - рекомендую :

http://nnm-club.ru/forum/viewtopic.php?t=550376

[gorik]

все правильно. Але то була війна ТІЇЄ держави. І ТА держава (нині не існуюча) дбала про ветереанів. Тепер же - немає держави - немає кому дбати.

все правильно, тільки правонаступником ТІЄЇ держави стала Росія, і взяла на себе всі зобов'язання ТІЄЇ держави. Да і не тільки зобов'язання, а ВСЕ собі забрала(золотий запас, нерухомість, працю людей, взагалі ВСЕ).

[Сергей]

Всім, хто так сильно ностальгує - рекомендую...

автор уж больно паскуден- на авторитетного эксперта НЕ тянет. Его труд специфичен- вброс на вентилятор. Эта книга, как и ее автор, более академичны и научны.

[Сергей]

немає держави - немає кому дбати.

Я знаю немца, воевавшего в вермахте. Рейха уже давно нет, а гер от Меркель кассирует пенсион в 2к евро (это около 150% прожиточного)- не фонтан, копейки, но на жизнь хватает.

Сравни с Украиной.

Может, это не от того зависит- "была страна"\"нет страны", а от того, какая у кого щас страна?

[Vladimir_K]

Война, война... сколько жизней унесна... А Афган!? За что воевали там? '89 год -- кому-то повезло -- вернулся домой, а в '91-ом -- стал ненужен.

Я когда-то познакомился с одним дедом-ветераном. Дед прошел штрафбат. Он рассказывал... одна винтовка на троих и пять патрнов в сутки. Надежда лишь на то, что убьют напарника и можно будет забрать винтовку или у немца отнять оружие и убить его этим же оружием, вот это задачка. Воевали голые боссые и голодные, страшно вспоминать его рассказ - это совсем не то, что нам показали в кино. Конец войны, Сталин за последних пару месяцев миллион людей положил, немцы когда уходили, у них автоматы плавились... Дед рассказывал, когда шла сцепка, не то чтобы назад бежать... голову повернешь и сразу пуля, только вперед. Дед отслужил-отвоевал, он выжил, а после войны еще 15 лет отсидел по лагерях. Вот так вот жилось!!! Деду не СССР был нужен, не коммунисты, не Сталин, Ленин, Симоненко, нет - дед хотел почувствовать, что его ценят и он стал нужен своему государству, хотя бы тех несколько последних лет его жизни, потому как сейчас ВЕТЕРАНЫ никому не нужны, да и их, практически, не осталось, самозванцов больше. Я помню этого деда, как будто это было вчера и не забуду, потому-что мы тут строчим эти строки, благодаря им, таким вот дедам. Теперь война -- это другая тема, в первую очередь, это бизнес, оружие, инвестиции, миллиарды долларов...

[vanus]

Добробут наших дідів в наших руках. Мої жили добре після розвалу ссср і після того як стали немічними.. І досі бабуся Настя 86 років має все від своїх внуків і дітей. Правда привичка попахать до несхочу зосталась. Єдине що вона не хоче це стати лежачою, щоб нам не прийшлось її глядіти такою.Наше майбутнє в наших дітях. Як виростимо так і доживемо.

[MACCEN]

чому ви паритесь, якби там не було, всеодно ваші молоді роки будуть "там" де ви народились, і яка б там влада не була і так далі, так що не треба тут "гнати" на людину, вона прожила життя, і не саме легке, це вам зараз не за компами сидіти і по кнопкам давити.

[Volyniaka]

Всім, хто так сильно ностальгує - рекомендую...

автор уж больно паскуден- на авторитетного эксперта НЕ тянет. Его труд специфичен- вброс на вентилятор. Эта книга, как и ее автор, более академичны и научны.

Никонова можно убить. Даже нужно. А книги его сжечь. Это добавит им скандальной популярности. Я не согласен ни с одним его словом, кроме союзов и предлогов. Но читаю до конца. Слишком сильно затягивают факты – неизвестные, сенсационные, шокирующие, опрокидывающие привычный мир.

Михаил Веллер

Правильный диагноз – первое условие выздоровления. «За фасадом империи» – это чрезвычайно точная история болезни. После прочтения книг Александра Никонова становится легче дышать, наполняешься ясностью и оптимизмом, пониманием, что мелочей не существует. Настоятельно рекомендую всему населению, умеющему читать по-русски. ...Воистину книги А.П. Никонова – «витамины для мозга».

Сергей Мазаев

http://www.enas.ru/files/mifologia-otzyvy.htm

(Ничего личного )

[Jack]

re: Никонова можно убить. Даже нужно. А книги его сжечь ---- мені це нагадує ось що

цитую з джерела

10 травня 1933-го у всіх університетських містах Німеччини були спалені тисячі книг. Студенти у нацистській формі палили багаття під гаслом "Геть ненімецький дух!".

У Берліні на площі Бебеля члени Націонал-соціалістичного студентського союзу публічно кинули у вогонь приблизно 20 000 книг. Також і в інших університетських містах Німеччини - Бонні, Франкфурті-на-Майні, Мюнхені - були спалені тисячі книг.

Зникнути з колективної свідомості повинні були твори єврейських авторів, твори марксистського і пацифістського характеру, а також книги іноземних письменників.

У число неугодних увійшли близько 12,5 тисячі творів 149 письменників. Серед них - Карл Маркс, брати Манн, Стефан Цвейг, Еріх Марія Ремарк, Еріх Кестнер, Зигмунд Фрейд, Генріх Гейне, Бертольд Брехт, Джек Лондон і багато інших.

Це було лише першою сходинкою до ідеологічного контролю над літературним процесом в Німеччині. 22 вересня 1933-го був прийнятий декрет про створення Імперської палати культури.

До 1939 року відділ літератури повністю контролював роботу 2 500 видавництв, редакцій і друкарень. Книготоргівля - 23 000 книжкових магазинів - теж була полем діяльності цього відділу. Публікуватися могли тільки ті літератори, які пройшли реєстрацію в палаті культури.

У 1995 році на історичній площі Бебеля було встановлено монумент, який являє собою приміщення в грунті з порожніми книжковими полицями, зверху накрите скляною плитою.