Етноархітектура Волині

Navigator · 5 Квітня, 2013 в 13:03

В цій темі запрошую усіх викладати фотографії старих цікавих споруд в сільській місцевості Волині. Якщо знаєте історію об"єкта - теж викладайте.

Хутір поблизу села Підманово. Побудована хатина в кінці 1800-их років. Хто жив спочатку - невідомо. На початку 20-ого століття тут бідувала вдова з трьома дітьми. Коли її син привів невістку - хату розширили. В 2007 (зараз не знаю) там жила одня бабуля - внучка вдови. В1998 році поверх соломи положили шифер, в 2001 провели світло.

bodia88888 · 5 Квітня, 2013 в 13:10

а красота-то яка!!!

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 15:03

вітряк 20-х років в селі Карасин (Маневицький р-н)

механізм вітряка

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 15:16

хата з земляною підлогою в селі Дермань (Рівненщина). В хаті ніхто давно не живе. Приїзджали з Києва - пропонували купити цю хату у спадкоємиці для музею. Не продала... Кажуть, що там є сховане золото- може в цьому причина незгоди...

хутір в урочищі Острів на Ратнівщині.

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 15:23

село Градиськ (Маневицький р-н) Там збереглись хати, покриті дерев"яними дощечками (гонтою). Більшість з цих хат вже напівзруйновані

Вулики-борті в селі Градиськ . Робляться з суцільної колоди, середину просто видовбують. Методика ще з часів прадавніх слов"ян

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 15:33

Ще село Градиськ. Назва села походить від слова "гради" - піщані узвищення.

Зруйновані хати, покриті гонтою

Ще трохи архітектури з цього ж села

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 16:25

Село Сваловичі (Любешівський р-н) , біля кордону з Білорусією.

Бували там двічі, село майже вимерло. Але зараз почали скуповувати хати нуворіши. Адже це Національний парк Прип"ять-Стохід

Знімали перший раз на мобілку, фото слабенькі, але етно вистачає - справжній скансен

Історію кожної хати не розкажу. Але знаю, що під час війни село повністю було спалене за зв"язок з партизанами.

А хати відбудували після війни в такому ж автентичному стилі.

ODZER · 5 Квітня, 2013 в 16:54

хата з села Самари (Ратнівський р-н) 1587 року

Музей народної архітектури та побуту України,

детальніше про цю хату та інші експонати з експозиції "Полісся" тут http://etnoua.info/n...rajisa-svyryda/

Navigator · 5 Квітня, 2013 в 17:23

ODZER в Сваловичах треба побувати.

Утеплюємся на зиму. Ківірцівський район.

Хутір біля Боремця

bodia88888 · 5 Квітня, 2013 в 18:47

Село Сваловичі

в кума мого там проживають дід та баба. на словах знаю яка там краса, а був неподалік від Сваловичів - як я кажу в китайському селі під назвою Хуньцюнь (тобто Хоцунь).

почали скуповувати хати

Такі да. корні ведуть не лише до Луцька, а й до столиці. А ціни - ще ті.

igorrrko · 5 Квітня, 2013 в 19:03

А випадково ні в кого немає фото костелу в с.Сокіл (Волинська обл.)? Там ще сняряд з першої світової на фасаді застряг. Декілька раз проїзджав повз,але ніяк не мав часу спинитися,роздивитися.Було б цікаво.

Navigator · 5 Квітня, 2013 в 22:52

Жили, кохали...

Залишки хутіра Добре. Колись ця місцевість була густо заселена українцями, поляками, євреями. Тут була кам"яна дорога, церкви, костьоли, школи, малобойні і навіть невеликий завод. Перший удар нанесли німці, знищивши 4500 євреїв села Софіївка. Другий удар, самий тяжкий, наніс україно-польський конфлікт. Тоді протистояння УПА і Армії Крайової привели до справжньої бойні мирного населення. Безчислені загони самооборони, боївок, партизан діяли з нечуваною жорстокістю. Третій удар нанесла радянська влада, проводячи бої з УПА, висилку, колективізацію і укрупнення.

Зараз на карті - це декілька пустих білих плям на північний захід від Звіровокотовських лісів.

В 1998 році ще застав, в одній з чотирьох хат, людей. Була осінь і вони копали картоплю. Жили без світла.

Світлина зроблена осінню 2007. Зараз цієї хати немає.

пам"ятник на який випадково наткнувся в 1999 році на цих пустошах.

ODZER · 6 Квітня, 2013 в 05:53

Ще одне реліктове село Стобихва (Камінь-Каширський р-н)

Хрест-фігура на місці Успенської церкви, знищеної в першу світову

Криниці- журавлі

А ось для порівняння - як вплинула НТР. Апгрейд "журавля", високі технології ( село Угриничи, Камінь -Каширський р-н)

Цікава стаття про Стобихву http://risu.org.ua/u...o_digest/24431/

Цитата звідси :

— Сто літ тому Стобихва була містечком, — оповідає. — На горі стояла велика церква Успіння Божої Матері. Було шість магазинів, земська управа, поштова станція, водяний млин, кілька вітряків, ґуральня, сірникова фабрика, цегельний завод, церковно-парафіяльна школа. Тричі на рік — ярмарки. 1911 року тут було 1467 жителів. Тепер лише 57. Яка чума обезлюднила наш край? Насамперед війни. У Першу світову всіх із Стобихви виселили на схід. Бої, що йшли на берегах Стоходу, дехто порівнює зі Сталінградською битвою. Кажуть, після одної штикової атаки росіян трупами було перегороджено ріку. Ходили по них як мостом. Після війни, як повернулися стобихівці, поховали всіх в одну братську могилу: і німців, і росіян, і поляків. А села майже не стало: згоріла церква, будинки розібрали на бліндажі...

Життя повернулося сюди. Але містом Стобихва так уже й не стала. В 1940 році біля сусіднього Поворська зробили полігон для бомбометання, і нас знову виселили. Цього разу в колишню Ізмаїльську область, у колишні німецькі села. Друга світова теж не пожаліла Стобихву. Постраждали і ті, хто залишився на Волині, і ті, кого силоміць вивезли на південь. Німці знищили майже всіх євреїв Стобихви, багато односельчан загинуло на фронтах війни, у партизанах, у боївках УПА. 1947 року, пройшовши пішки понад тисячу кілометрів, женучи з собою худобу, стобихівці повернулися додому. Та ненадовго. Через чотири роки їх знову стали виганяти із села. Військовий полігон був потрібніший. Люди перебралися в сусідній Великий Обзир, в інші села. Лиш кілька десятків родин не покинули рідної домівки. Жили під вибухи бомб на полігоні, на території якого була Стобихва. Кажуть, сюди літали навіть бомбовози з Східної Німеччини і Польщі. В 1956 році наш колгосп ім. Чапаєва приєднали до Великого Обзиру. Розібрали школу-семирічку, перевезли в село Оленине, клуб і ферму віддали у Великий Обзир. Село стало «безперспективним». Лише 1989 року провели нам електрику. Серед подій того часу згадуються зйомки 1988 року в Стобихві фільму про Миколу Вавилова. Я тоді вручала хліб-сіль Богдану Ступці…»

Navigator · 6 Квітня, 2013 в 17:20

А випадково ні в кого немає фото костелу в с.Сокіл (Волинська обл.)? Там ще сняряд з першої світової на фасаді застряг. Декілька раз проїзджав повз,але ніяк не мав часу спинитися,роздивитися.Було б цікаво.

Ось тут http://www.panoramio.com/photo/56326525

ODZER · 7 Квітня, 2013 в 06:51

Контраст епох...

село Городок (Маневицький р-н)

село Старий Чорторийськ (Маневицький р-н)

Зараз це звичайні поліські села, в в середньовіччя то були впливові міста-фортеці, згадки про яких є в давньоруських літописах.

Городок тоді називався Чернеч-Городок

Navigator · 7 Квітня, 2013 в 07:09

Фотографії з Шацького району - обороги.

Сіно на Поліссі має дуже велике господарське значення.

В селі Ветли.

ODZER · 7 Квітня, 2013 в 07:46

Садиба заможного селянина із Волинського Полісся. ("Окружний двір"). 2-га половина ХІХ-го ст. с. Солов'ї Старовижівського р-ну Волинської обл. МНАПУ. с. Пирогів.

Фото з ресурсів музею.

інфо з сайту http://etnoua.info/n...rajisa-svyryda/

"...Будівлі згруповано навколо внутрішнього двору в суцільний блок (“окружник”). До його складу входять багатокамерне житло, рублене з колених і тесаних плах та господарські приміщення, рублені з соснових різаних плах: колешня, сутки, шопа, шопа з ворітьми, круглі хліви, сілник і прибудований до нього керат (кінний привід січкарні), шопа з ворітьми та олійницею. Над усіма будівлями спільний дах на кроквах, критий соломою парками. Житло (хата + сіни + комора + покліт) зведено з рублених вільхових тесаних плах.

Власне хата курна. Зрубні стіни “миті” зсередини. Стеля з плах, укладених поздовж на зруб і поперечний сволок; у кутку біля печі лучник для освітлення хати лучиною з кайдуба. Вікна без луток, рами вставлені у віконні прорізи, розтесані у сусідніх вінцях. Сіни прохідні. Двері у сінях на “вирії”, полотно з колених дощок, в’язаних на рамі.

У хаті курна піч на дерев’яній основі – “на кругах”. Обладнання традиційне: лави, мисник, стіл на покуті, піл, жердки. У сінях лава і піл для спання влітку, а також полиці для посуду.

У садибі експонуються традиційні предмети побуту та знаряддя праці: у хаті – полотняний одяг, колиска; унікальні колекції “сивого” гончарного посуду з с.Рокита Старовижівського р-ну, у господарських приміщеннях – дерев’яні плетені борони, сохи, велетенські кайдуби та лотки для зерна; у колешні – сукновальне знаряддя...."

Стаття "Народна архітектура Полісся"

http://www.cult.gov..../2008-06-09-355

Navigator · 7 Квітня, 2013 в 11:28

Хата побудованна в післявоєнний 1949 рік. Хутори північніше Борохова. Фото 2008 року. В домі не живуть з 1998 року. Одна бабуля приглядує за хатиною і садом, садить квіти і город.

оборіг в Муравищах. Фотографував в 2006 році.

ODZER · 9 Квітня, 2013 в 14:09

Придорожні хрести-фігури з різних сіл Волині

ODZER · 12 Квітня, 2013 в 07:39

напівзруйнований дерев"яний міст в селі Хабарище, через однойменний канал.

Цей канал(який почали копати ще в катерининські часи у 1775 році, а закінчили в 1846-1848 роках), був частиною гідротехнічної системи Дніпро-Бузького каналу, який поєднав Чорне море та Балтику.

Канал іде від Прип"яті (біля села Почапи) через озера Святе, Волянське, Біле, і далі з озера Білого в Білорусію. В давнину по ньому сплавляли ліс.

З книги "Сині очі Волині" В. Лазарука :

" ... При виїзді з озера Волянського біля мосту через канал радимо зупинитись. Запевняємо, що той міст, що лежить по дорозі з Невіра в Михалин(Хабарище), майже нічим не відрізняється від давніх шляхових споруд минулого століття, описаних колись польським письменником Крашевським. Завдовждки понад 50 м, вистелений звичайними дошками, трясеться він, наче душа запроданця, не тільки під колесами, а й під ногами пішохода.. Назавжди він зажив собі слави "Чортового"..."

Ці строки написані ще в 1975 році, зараз по мосту зможе пройти хіба пішоход-еквілібріст. На деяких картах він позначений ЖБ - железобетонный

відео сплаву по цій місцевості. На 10.13 хв можна роздивитись, як обережно місцеві мешканці переходять по цьому мосту. Бабця нам гукнула: " Знімайте, знімайте , і покажіте Януковичу, який в нас мост!.."

ODZER · 12 Квітня, 2013 в 12:12

Старезний дерев"яний міст в Цуманській пущі через річку Кормин. Цей міст не простий, а ...залізничний.

Колись тут проходила вузькоколійка від смт Цумань до с. Берестяне.

Міст був добротний , з товстелезних дубових колод. Зараз по ньому можна прохати хіба велосипедом або мопедом. А поряд залишки ще більш старого мосту

Саме тут, під цим древнім містком, вчені декілька років тому виявили реліктову рослину – кальдезію білозоролисту.

Цю рослину вважали зниклою в Європі вже 34 роки. Для росту їй потрібна кришталево чиста вода і ідеальні умови.

bodia88888 · 12 Квітня, 2013 в 12:43

і покажіте Януковичу,

Ні в якому разі!!!! Ви що???? Хочете оцю красу востаннє побачити??? Нехай у себе, там, у Кончій, будуються.

Navigator · 16 Квітня, 2013 в 09:39

Декілька фотографій зроблених в селі Градиськ Маневицького району. Типове поліське село. Хатини далеко розкинуті одна від одної, мало заборів. Грунти пісчані, бо село розташоване на пісчаній гряді.