Люди котрі заробляють на вулицях

[staras]

Мене давно бентежить це питання.

Всі ми бачимо людей які тим чи іншим способом "заробляють" гроші на вулицях міста. В приклад це хлопчина який грає на баяні, мужик на саксофні,цигани і т.д.

Як Ви думаєте чи кришує їх хтось, чи самі на себе працюють? Яке ставлення міліції?

[Davids]

Цікава статья по темі.

"Эту статью прочитал несколько месяцев назад. Кто автор, я не знаю."

Все это время она не выходит у меня из головы. Пожалуйста, прочтите. В переходе возле станции метро сидит женщина неопределенного возраста. Ей можно дать с ходу и тридцать, и двадцать три, и сорок два. Волосы у женщины спутаны и грязны, голова опущена в скорби.

Перед женщиной на заплеванном полу перехода лежит кулек. В кулек сердобольные граждане бросают деньги. И не бросали бы, да на руках женщина держит весомый «аргумент» в пользу того, что ей деньги просто необходимы. На руках у женщины спит ребенок лет двух. Он в грязной шапочке, бывшей когда-то белой, в спортивном костюмчике. Переход – место достаточно оживленное. И течет нескончаемым потоком людская толпа, и звенит мелочь в кульке, и шуршат купюры.

Я ходил мимо женщины около месяца. Я догадывался, кому уходят деньги, жертвуемые многочисленными прохожими. Уж сколько говорено, сколько написано, но народ наш такой – жалостливый. Жалостливый, до слез. Готов народ наш отдать последнюю рубашку свою, последние копейки из кармана вытряхнуть. Подал такому «несчастному» – и чувствуешь, что у тебя все еще не так плохо. Помог, вроде бы как. Хорошее дело сделал…

Я ходил мимо попрошайки месяц. Не подавал, так как не хотел, чтобы на мои деньги какой-нибудь негодяй купил себе кирпича одну штуку, да вставил в стену нового дома-дворца своего. Пускай будет дыра у него в стене, у негодяя этого. Не будет кирпича от меня. Но, судя по тому, как попрошайке подавали, хозяин ее имел уже несколько домов-дворцов.

Ну и попрошайке что-то перепадает, конечно. Бутылка водки на вечер, да шаурма. Хозяева таких «точек» попрошайничества имеют немало, но отличаются жадностью. И жестокостью. На том и держится их супердоходный бизнес. На деньгах да на страхе. Никто из опускающих монетку в кулечек не знает, что «встать» на место возле Владимирского собора невозможно, а хождение по вагонам метро с уныло-тягучим «простите, что я до вас обращаюся» стоит от 20 долларов в день. Или – знает? В таком случае – знает, но подает?

Никто из добряков, жертвующих «мадонне с младенцем», не задумывается над еще одним вопросом. Над одним несоответствием, буквально бросающимся в глаза. Спустя месяц хождения мимо попрошайки меня вдруг как током ударило, и я, остановившись в многолюдном переходе, уставился на малыша, одетого в неизменно-грязный спортивный костюмчик. Я понял, что именно казалось мне «неправильным», если можно назвать «правильным» уже само нахождение ребенка в грязном подземном переходе с утра до вечера. Ребенок спал. Ни всхлипа, ни вскрика. Спал, уткнувшись личиком в колено той, кто представлялась его мамой. Попрошайка подняла на меня глаза. Наши взгляды встретились. Бьюсь об заклад, она поняла то, что понял я…

У кого из вас, уважаемые читатели, есть дети? Вспомните, как часто они спали в возрасте 1-2-3-х лет? Час, два, максимум три (не подряд) дневного сна, и снова – движение. За весь месяц каждодневного моего хождения по переходу я НИ РАЗУ не видел ребенка бодрствующим! Я смотрел на маленького человечка, уткнувшегося в колено «мамы», и страшное мое подозрение постепенно формировалось в твердую уверенность. – Почему он спит все время? – спросил я, уставившись на ребенка.

Попрошайка сделала вид, что не расслышала. Она опустила глаза и закуталась в воротник потертой куртки. Я повторил вопрос. Женщина вновь подняла глаза. Она посмотрела куда-то за мою спину. Во взгляде ее явственно читалось усталое раздражение вперемешку с полнейшей отрешенностью. Я впервые видел подобный взгляд. Взгляд существа с другой планеты. - Пошел на… – произнесла она одними губами. – Почему он спит?! – я почти кричал…

Сзади кто-то положил руку мне на плечо. Я оглянулся. Мужчина с типичным лицом рабочего с близлежащего завода неодобрительно хмурил седые брови:

– Ты чего к ней пристал? Видишь – и так жизнь у нее… Эх… На вот, дочка, – мужик вытряхнул из своей огромной пятерни монетки.

Попрошайка перекрестилась, изобразив на лице смирение и вселенскую скорбь. Мужик убрал ручищу с моего плеча, побрел к выходу из перехода. Дома он расскажет, как защитил угнетенную, несчастную, обездоленную женщину от негодяя в дорогой дубленке.

Милиционер, подошедший ко мне в переходе на следующий день, выразился почти так же, как и его

«подопечная» попрошайка. И на свой вопрос я получил исчерпывающее: – Пошел в… А ребенок спал…

Я позвонил знакомому. Это веселый и смешливый человек с глазами-маслинами. Он с горем пополам окончил три класса, и читает с трудом. Полное отсутствие образования не мешает ему передвигаться по улицам города на очень дорогих иномарках и жить в домике с бесчисленным количеством окон, башенок и балкончиков. Знакомый был весьма удивлен моей уверенностью в том, что весь без исключения подобный бизнес контролируют представители его национальности.

Я узнал, что в Киеве попрошаек «держат» и молдаване, и украинцы. Причем, первые специализируются, в основном, на «инвалидах войны». Мы часто видим их на переходах и светофорах, снующими буквально под колесами машин. Мнимые афганцы «работают» также и в метрополитене. Всевозможными «больными», хромыми и «приехавшими делать операцию» заведуют с равным успехом как украинцы, так и цыгане. Бизнес этот, несмотря на кажущуюся стихийность, четко организован. Курируется попрошайничество организованными преступными группировками, и деньги, брошенные полунищими прохожими в кулечек «обездоленного инвалида», уходят «наверх». Причем, настолько «наверх», что, узнай об этом сердобольный прохожий, он потерял бы сознание от удивления. Детей берут в «аренду» у семей алкоголиков, или попросту воруют. Но это все, что говорится, цветочки. Мне нужно было получить ответ на вопрос – почему спит ребенок? И я его получил. Причем, мой знакомый цыган произнес фразу, повергнувшую меня в шок, вполне обыденно, спокойным голосом. Как о погоде сказал: – Или под героином, или под водкой… Я остолбенел. «Кто под героином? Кто – под водкой?!» – Ребенок. Чтобы не кричал, не мешал. Ей с ним целый день сидеть, представляешь, как он надоесть может?

Для того чтобы ребенок спал весь день, его накачивают водкой. Или – наркотиками. Разумеется, что детский организм не способен справляться с таким шоком. И дети часто умирают. Самое страшное – иногда умирают днем, среди «рабочего дня». И мнимая мать должна досидеть с мертвым ребенком на руках до вечера. Таковы правила. И идут мимо прохожие, и бросают мелочь в кулек, и считают, что поступают благородно. Помогают «матери-одиночке»… … На следующий день я стоял в переходе возле станции метро Л. Милиционера, ответившего мне вчера ругательством, не было видно. Я запасся журналистским удостоверением, и был готов к серьезному разговору. Но разговора не получилось. А получилось следующее… У женщины на руках лежал ДРУГОЙ ребенок. Мои вопросы попрошайка попросту игнорировала с отрешенным лицом. Меня интересовали документы на ребенка, и, самое главное – где вчерашний малыш?

Попрошайка вопросы игнорировала, зато их не игнорировали торговки, стоявшие рядом. От женщины, торгующей трусиками, я узнал, что мне следует, мягко говоря, удалиться из перехода. К возгласам торговки подключились ее негодующие соседки по ремеслу. Следом за ними – прохожие

преклонных лет. В общем, я был с позором выдворен из перехода. Оставалось одно – звонить 02 или искать милицейский патруль. Но милиция нашла меня сама. Сержант, любитель посылать в…, подошел ко мне и спросил документы. Я документы предоставил, и высказал свое мнение по поводу

нахождения женщины с ребенком в переходе. Сержант со мною согласился, и… отправился звонить кому-то. Я стоял перед переходом, с полным ощущением того, что пытаюсь бороться с ветряными мельницами. Спустя несколько минут в переходе не было уже ни торговок, ни попрошайки со спящим

ребенком… Когда вы видите в метро ли, на улице ли женщин с детьми, просящих милостыню, задумайтесь, прежде чем ваша рука полезет за деньгами. Подумайте о том, что не будь вашего и сотен тысяч подаяний, и бизнес этот умер бы. Умер бы бизнес, а не дети, накачанные водкой или наркотиками. Не смотрите на спящего ребенка с умилением. Смотрите с ужасом. Ибо вы, прочитавшие эту статью, знаете теперь – почему спит ребенок.

[MACCEN]

прикол, знаєте такого "товстого тіпчика бородатого", який "косить" під психанутого. Як правило сидіть "розкачується" на табуреті, біля ларьочків що ведуть від зупинки Там-Там, до варшавки.

Сьогодні його бачив біля Слона на як йти на автостанцію.

Так бачив його в Там-Там, сидів собі на лавочці читав газетку, в руці тримав телефон мобільний самсунг може всі йому на розмови дають бабкі, в нього фобія, говорить багато по мобілі

[AK88]

Цікава статья по темі.

"Эту статью прочитал несколько месяцев назад. Кто автор, я не знаю."

Автор - журналіст Анатолій Шарій, екс-Обозрєватель. Він сам зараз "бомж" - у бігах по Європі. Проти нього порушили кримінал...

[nickel]

прикол, знаєте такого "товстого тіпчика бородатого", який "косить" під психанутого. Як правило сидіть "розкачується" на табуреті, біля ларьочків що ведуть від зупинки Там-Там, до варшавки.

Сьогодні його бачив біля Слона на як йти на автостанцію.

Так бачив його в Там-Там, сидів собі на лавочці читав газетку, в руці тримав телефон мобільний самсунг може всі йому на розмови дають бабкі, в нього фобія, говорить багато по мобілі

Да, да, є такий колоритний жебрак, під психа він не косить, він такий і є, трохи несповна.

Не переживай, він економний і файно "заробляє". Колись він сидів біля моєї роботи чи то я біля нього працював , то спілкувався з ним, в день має по декілька сотень, коли день поганий, то до 150 набігає. Це коли долар був 4,5. Збирає гроші на власний будинок, бо зараз живе в тітки. Коли приймали фури з технікою, то він активно цікавився телевізорами і цінами на них , міг грузчикам води мінеральної купити, пива і горілки не брав, як не просили, казав, що то блуд Вікна нашої битовки виходили на його "робоче місце", прийдеш обідати і киваєш до нього головою - як виручка, а він либиться, тільки по очах видно, бо борода рот прикриває і хлопає рукою по кишені - нормальна значить. Або показує напівпороржню мисочку з копійками і іконкою в середині і обводить рукою навколо - шо не бачиш: людей немає, яка там виручка, але це дуже рідко бувало. Розказував, що в Почаєві добре дають, але там його часом ганяють чи то цигани чи то інші жебраки, які на тих же циган працюють, бо він нікому не платить. Так що ти не переживай там і на мобілку хватає і на новий телевізор. Та й хату він мабуть скоріше за мене купить .

А ще є хлопчина-баяніст незрячий, купляв електробритву, вибрав одну з найдорожчих моделей Філіпс...

[HWman]

От я суто принципово не даю таким людям які в центрі міста просять таким жалібним голоском ну дааайте дитині на лікування і ще рожу таку скорчать...

Можливо це комусь покажеться і не правильно але такий я є...

А от зробити щось для хорошої людини - залюбки, от тільки хороша людина для мене це та яку я б знав.

ЗІ з циганами ніколи не мав діла і не буду.

[Андрій Віталійович]

Дивлюсь чергова тема про людей з вулиці й чергові бажаючи порахувати їх гроші й нарозказувати, як їм добре живеться))

Так киньте свої фігові роботи, візьміть баян чи бороду та йдіть на вулицю. Буде вам будинок, телевізор та телефон самсунг...

[Oksana04]

Сергей Романов - Нищие Рекомендую до ознайомлення.

[nickel]

Дивлюсь чергова тема про людей з вулиці й чергові бажаючи порахувати їх гроші й нарозказувати, як їм добре живеться))

Так киньте свої фігові роботи, візьміть баян чи бороду та йдіть на вулицю. Буде вам будинок, телевізор та телефон самсунг...

Якщо це про мене, то ти помиляєшся, до їхніх грошей я байдужий. Більше того, знаючи цих жебраків, і розуміючи, що більшість з них такі ж "бідні", все рівно подаю милостиню, останнім часом, правда все частіше це робить дружина, якщо ми разом, але сімейний бюджет в нас один, тому не роблю з цього різниці.

Жебрацтво - це стан душі, як і бомжування, а не робота, яку можна кинути. Так само і почати "працювати" на вулиці: не кожен зможе через себе переступити.

"Дивлюсь чергова тема...". От і получається: смотришь в книгу - видишь фигу. Мало вміти читати, треба ще навчитися розуміти прочитане.

[Андрій Віталійович]

Мало вміти читати, треба ще навчитися розуміти прочитане

Що ж ви всі такі унікальні, що між рядками пишете й треба 10 років в Тібеті прожити, щоб розуміти глубиний сенс написаного

[nickel]

Що ж ви всі такі унікальні, що між рядками пишете й треба 10 років в Тібеті прожити, щоб розуміти глубиний сенс написаного

Сходи до окуліста, якщо не бачиш смайлів, яких я рясненько так наставив, щоб було зрозуміло, з яким настроєм я про це писав і як я до всього цього ставлюсь.

[Андрій Віталійович]

nickel, не нервуйте)) й не посилайте людей кудись йти, а то й самі адресу дізнаєтесь...

[vampirich]

Особисто знаю саксофоніста клоуна, який часом грає в центрі.

Неспроста він вийшов на вулицю. У нього був період, що поїсти не мав купити за що, хоча насправді він досить хороший музикант.

Зараз він знайшов роботу, і ходить грати швидше через звичку, як через бажання заробити. Бо не знаю як різним жебракам, а йому реально мало хто кидає якісь гроші.

з.і. приємна людина, хороший співрозмовник

[nickel]

nickel, не нервуйте))

Я й не нервую, забагато честі, як для Вас

й не посилайте людей кудись йти, а то й самі адресу дізнаєтесь...

Я її так знаю, не налякаєте.

[Андрій Віталійович]

Я й не нервую, забагато честі, як для Вас

Невже так важко спілкуватись в адекваті? Вже всі аргументи закінчились й пора переходити на особистості?

Іван Лєнін ти ж ніби нормально спілкуєшся, чи все-таки хамло замасковане?

не налякаєте

Лякають бабайкою, а я вам пояснив куди приводить спосіб спілкування, який ви кикористали...

[solnishko]

Найогидніше у цьому всьому те, що милосердя перетворили на бізнес. Починаючи з циган, в яких

розгалужена напрацьована система і закінчуючи мутними фондами : "Врятуємо північноафриканського чєшуйчастого

сусліка від стригучого лишая"...

І однаково мені здається, що це випробування. Що от-от люди зчерствіють і перестануть вірити, що

у кожному жебраку ми будемо бачити ледь не мільйонера....Я не раз казала тим, хто просить:

грошей не дам, пішли в вопак, продуктів куплю..Ну, слали мене, звичайно.

Але...Не перестану подавати. Бо краще сидіти за компом з кружкою чаю і умніічати на форумі,

ніж сидіти у всіх на очах на асфальті і побиратися...

[Андрій Віталійович]

Бо краще сидіти за компом з кружкою чаю і умніічати на форумі, ніж сидіти у всіх на очах на асфальті і побиратися...

+ дуже багато))

[MANJAK11]

І однаково мені здається, що це випробування.

Це випробовування лише для тих, хто дiйсно потребуе допомоги, а таких одиницi, iншi ж до цього вiдносятся до цього так само, як , наприклад тi ж аферисти, якi видурюють в пенсiонерiв останне, тобто вони *хрен за мясо не вважають*

ЗЫ недавно по ринку ходила якась жiнка з справками й просила на лiкування дитини, подав з думкою, щоб грошi обовьязково пiшли на лiкування, або дитинi, або тому, хто цим прикривается

[nickel]

Невже так важко спілкуватись в адекваті? Вже всі аргументи закінчились й пора переходити на особистості?

Іван Лєнін ти ж ніби нормально спілкуєшся, чи все-таки хамло замасковане?

Так, я спілкуюся нормально, навіть зараз, після того, як Ви мене спочатку послали жебракувати, не вникнувши в мій пост, тепер збираєтесь послати ще дальше. Схоже це не в мене аргументи скінчились...

п.с. І да, Ви визначтесь - ми з Вами на "ти" чи на "ви", бо в цих дурацьких інтернетах це щось да значить

[Tolik_lt]

Хлопці, ось вам хороший інструмент

як хош поміряєтесь

[nickel]

Хлопці, ось вам хороший інструмент

як хош поміряєтесь

Толік, вже вся Борда вкурсє як ти хвацько вмієш под'єбать лінійки подавать. Але чим частіше ти це робиш, тим пісніше це вигляда.

п.с. А що це за розмір на ній зафіксований? Після себе не скинув?

[Nokian]

Найкращий інструмент для заробляння на дорозі- це смугаста паличка.Радар ще теж, але він дорожчий значно.

[Tolik_lt]

Але чим частіше ти це робиш, тим пісніше це вигляда.

Пост на дворє!

п.с. А що це за розмір на ній зафіксований? Після себе не скинув?

якщо тобі для власної самооцінки хочеться щоб було "після себе", дак мнє нє жалко, так і думай

[Zerotul]

Как то моя бабушка разбирала гардероб и отобрала ненужные вещи.Предложила их побярушкам у храма, а те послали ее далеко за Урал с фразой из классического произведения кинематографа "Деньги давай".В итоге вещи были сданы в дом пристарелых, а в вера в бедных уличных работников пошатнулась

[Гетто]

тема вечная и флеймовая, как и про политику и религию... поэтому задам вопрос по сути?

что это за инструмент ? как он называется и где используется ?