Виховання дітей

[Natasha]

Гортаючи цей розділ, щось не помітила такої теми.

Головним, насамперед, не створення дитини-іграшки, якою легко маніпулювати, а гармонійний розвиток.

Дитина не робот, а щастя :) і треба їй показувати, що її люблять і радіють з приводу її появи на світ).

Виникають питання:

Як допомогти дитині краще пристосуватися?

Що зробити, щоб в майбутньому дитина утворила щасливу сімے’ю?

Як уникнути помилок?

Дуже сподобалася стаття (трохи переробила, щоб вона була легшою для спийняття):

Діти – це благословіння від Бога, так говорить Біблія. Якщо це так, то так воно і має бути.

Що ж потрібно робити, щоб діти були б благословінням, а не прокляттям?

Потрібно правильно до них відноситися від дня їхнього народження. А точніше сказати, то ще й до народження, правильно виховувати.

1. Дитина повинна бути бажаною.

Небажані діти страждають відкинутістю, “отверженностью”. А це дуже негативно впливає на їхнє життя, вони відчувають себе неповноцінними.

2. Після народження говоріть на адресу дитини лиш все хороше, не вірте забобонам, що потрібно на маленьку дитину говорити “тьфу, яка негарна” і таке інше. Не можна також говорити, що дитина схожа якимись негативними рисами на когось. Не можна з злістю проклинати дитину, це є дуже небезпечним.

3. Давайте дитині ім’я, котре мало б хороше значення. Щоб, кличучи дитину, ви постійно говорили б на її адресу щось хороше, а не погане.

4. Негативізм збувається. Якщо маленька дитина плаче, не спішіть їй “присвоювати” якусь хворобу. Навпаки, бачте її здоровою і вона буде такою.

5. Дуже важливою є атмосфера, в якій ростуть діти. Вони лиш починають жити, формується їхній характер, світогляд. І те, що вони приймуть за перші п’ять років життя, таким, в основному, буде все їхнє життя. Якщо в домі сварки, бійки, п’янство і таке інше, дитина не може вирости в такій атмосфері повноцінною.

6. Правильність заборон і покарання

Отже, навчивши дитину слухатися, ви подбаєте, про щастя для своєї дитини.

7. Ніколи не обіцяй дитині те, чого ти не можеш виконати. Пусті обіцянки формують пустих дітей. Обіцяючи і не виконуючи обіцянок, ви цим самим являєтесь “бовтуном” в очах дітей і навчаєте дітей, що слова в житті не відіграють ніякого значення. Потім ця проблема супроводжує ваших дітей все життя.

8. Не можна лякати і говорити неправду дітям. Наприклад “не плач, бо дяді віддам”, або “викину в смітник, через вікно” і т. д. і т. п. По перше, це “болтовня”, а по друге, страх не є правильним методом виховання.

9. Ніколи не звертайтеся за допомогою до бабок-шептух, провидиць, ворожок, екстрасенсів, знахарів та до інших представників окультної практики. Звертаючись до них, ви вивільнюєте в життя дітей прокляття.

оригінал тут

Хто займається у вашій сім’ї вихованням? Яка роль батька?

[Vadimm]

Виховуємо разом, я відіграю немаленьку роль у вихованні.

На інші питання можу відповісти так:

1. Щоб допомогти дитині краще пристосуватися потрібно не панькатись з нею, щоб вона з дитинства знала що світ жорстокий і несправедливий, що не все у світі буде так як хоче дитина. Пізніше не буде розчарувань. Не обмежувати у спілкуванні тільки бабусями-батьками, бажано щоб побільше контактувала із однолітками (там немало несправедливості). Тут багато ще чого можна написати, в пару речень не влізеш.

2. Треба показати зразок щасливої, повної сім"ї).

3. Помилок не уникнути, оскільки до кожної дитини треба унікальний підхід. Ніякі уніфіковані методики не дадуть 100% ефекту, бо всі батьки і діти різні. Треба керуватись тим що підказує внутрішній голос + те що підказують близькі, але відділяючи мух від котлет. Взагалі питання дуже загальне, конкретної відповіді не дасть ніхто.

Все вищевикладене моє особисте ІМХО, не претендую на об"єктивність. Досвід батька 3 роки.

[solnishko]

Наташа, не зрозумійте мене неправильно. Книжки і статті, то, канєха, є гуд.

Але поки не з"явиться дитина, уявлення про виховання досить туманні. А як з"явиться -

кожна мама, як правило, виховує інстинктивно, бо лише вона відчуває індивідуальність своєї дитини

і має до неї підхід. Ніколи не любила узагальнень і мудрих фраз типу:

Дитина повинна бути бажаною.

Небажані діти страждають відкинутістю, “отверженностью”.

Буває, що мама, яка, грубо кажучи, "підзалетіла" у 17 і потім довго думала, чи лишати їй ту дитину,

буде більше любити, ніж та, яка завагітніла і народила " по плану" у повній родині і т.д.

Дуже важливою є атмосфера, в якій ростуть діти. Вони лиш починають жити, формується їхній характер, світогляд. І те, що вони приймуть за перші п’ять років життя, таким, в основному, буде все їхнє життя. Якщо в домі сварки, бійки, п’янство і таке інше, дитина не може вирости в такій атмосфері повноцінною

А ті, що з дитбудинків неповноцінні?

І таких нюансів по статті ще дофіга.

[Natasha]

я не спорю, що всі діти різні, і з дитбудинків виростають ХОРОШІ люди, але статистика говорить, що неблагополучні часто повторюють своїх батьків.

*я це написала не для того, щоб придирались до слів (без образ), а для того, щоб ділилися ДОСВІДОМ.

На форумі безліч батьків з великим досвідом))))).

Книжки не вихід, але краще вони, аніж бабські забобони.

Ше одне питання, як ви боретесь з бабусиною/дідусевою вседозволеністю?

[Alexander47]

бабусиною/дідусевою вседозволеністю

шошо?))))

моя бабуся навпаки для мене приклад дисципліни,порядку.телеіызор 2 години в день, спати в 10 вечора...

мабуть це теж індивыдуально.

[Phoinix]

Нашу доцю з жінкою виховуємо разом, більшу частину часу жінка проводить з дитиною оскільки я працюю а вона в декреті, але після роботи стараюсь по максимуму приділяти їм обом час. Часом взагалі забираю дитину в іншу кімнату від жінки щоб вона могла відпочити трохи, виховання дитину дуже важкий труд. Стараємось не сваритись, але якщо до цього доходить то щоб дитина не бачила і не чула цього.В нас система виховання будується так, МАМА сварить дитину і жоща з нею, я навпаки ласкавий, але коли жінка сварить за щось то підтримую її словами “не можна так робити, потрібно слухати маму” у вихованні має бути взаємна підтримка двох сторін. Коли мала вже сильно бешкетує то жінка гукає мене по імені, доця одразу починає слухатись. Бо ТАТО сварить рідко, але якщо сварить то вже за щось серйозне. А взагалі як писалось вище потрібно з дитиною спілкуватись, давати їй можливість спілкуватись із своїми ровесниками, і дуже важливо дитину не балувати.