Сімейні кризи

[laska]

Перший поцілунок, побачення, знайомство з батьками ... і кожен з нас свято вірить, що це назавжди, що любов триватиме вічно - і ось вже день весілля, квітів і нескінченної радості від того, що разом, що поряд, шалено щасливі, і здається, що так буде завжди ... 

Уявляю, яке роздратування відчули б молодята, якби хтось в цей радісний момент повідомив їм, що попереду як мінімум 7 - 8 криз шлюбу, і всі вони будуть нелегким випробуванням.

Але ці проблемні ситуації - кризи - вимагають від сім'ї ухвалення відповідних рішень, тому кожен повинен бути обізнаний про їх настання. Хто попереджений - той озброєний. 

Взагалі-то, кризи "закладені" в алгоритмі існування будь-якої сім'ї. Деякі з них так і називаються - "кризи розвитку", і пов'язані вони з етапами сімейної еволюції. Початок спільного життя, народження первістка, народження другої і подальших дітей, перший рік у школі, підлітковий період і відхід дитини з сім'ї батьків ... Інші ставляться до "форс-мажорних обставин" - так звані стресори. Психологи ще називають їх впливом ззовні. Ця категорія проблем представлена в такому розмаїтті, що перерахувати всі можливі варіанти просто неможливо. Причому тут важливо відзначити, що в кожній сім'ї різні кризи можуть виявлятися по-різному.

Розглянемо першу групу, тобто закономірні кризи розвитку:

1. Криза першого року шлюбу. Психологи відзначили цікаву закономірність: як тільки ставиться штамп в паспорт, обидва молодих своєрідний штамп приносять і в свою сім'ю, і обидва прагнуть побудувати своє сімейне життя за зразком своїх батьків. Але як показує практика, навіть цивільний шлюб не уникає цієї кризи, тільки тут він наступає на кілька місяців пізніше, але з тих же причин, а саме: відмінності в смаках, поглядах, характерах, різні уявлення про роль чоловіка і дружини. Притирання характерів може відбуватися достатньо болісно для обох, але цей процес неминучий, і кожному треба зрозуміти: з'єднавшись з наступним партнером, ви зустрінетесь з тими ж проблемами. Головне, що слід запам'ятати для цієї кризи - поступаючись, залишайтеся собою! 

2. Криза трьох-чотирьох років шлюбу. Для мене саме він був найважчим. Зазвичай у цей період в сім'ї вже з'являється дитина, і криза пов'язана з втомою батьків, а також з тим, що їм часто важко змиритися з новою соціальною роллю, але не тільки. Ми вже говорили про еволюцію любові як почуття, і важливо знати, що саме на 4 рік спільного життя припадає чергова трансформація любові, від пристрасної закоханості вона переходить до ніжності і прихильності, але дуже важливо, ставши мамою і татом, називати один одного тільки по імені . Не варто зациклюватися на материнстві, запам'ятайте, краще, що ви можете зробити для вашої дитини - це побудувати міцні відносини з його батьком. 

3. Криза семи років шлюбу.

B цей час в родині вже все налагоджено: побут, відносини, спілкування, робота. Статистика свідчить, що на даному етапі сімейного життя ініціаторами розлучення найчастіше стають жінки. Чоловік і дружина вже давно переситилися один одним. Саме в цей період вони можуть заводити зв'язки на стороні. Але чоловік не може швидко і легко зруйнувати те, що у нього є: будинок, сім'я, звичний спосіб життя. Чоловік дуже цінує свою працю, свої зусилля, які знадобилися для створення всього цього. Дружина може недоодержувати від нього ласки, уваги, але він поважає і цінує її як матір своїх дітей, як жінку, з якою живе під одним дахом. Єдиний вихід для жінок - це екстрим у стосунках. Змінювати! Ви можете купити собі нове плаття, змінити колір волосся, стати веселою і навіженої - головна ваша мета - показати йому, що ви, в першу чергу, жінка, і тільки потім мати його дітей. Але головне - не руйнуйте ваш шлюб, знайте, що і в наступному вас можуть чекати ті ж підводні камені.

4. Криза чотирнадцяти років шлюбу.

"Сивина в бороду, біс у ребро", - так кажуть про чоловіків, які, проживши в міцному шлюбі більше десяти років, починають активно ходити "наліво", і навіть іноді кидають сім'ю. Ось ви і помінялися ролями, оскільки жінка в цей час, навпаки, дуже цінує свій сімейне вогнище. Тому, щоб зберегти сім'ю, можна використовувати два варіанти. Перший - народити ще одну дитину (спосіб наших бабусь), і другий - дуже добре виглядати, дуже ... Чи не з'ясовуйте відносин і не робіть вигляд, ніби ваш чоловік вам байдужий. Постарайтеся в цей період бути особливо чутливою і уважною.

5. Криза двадцяти п'яти років спільного життя, якраз до срібного весілля. Діти виросли, кар'єра зроблена. А що далі? Багато людей в цей період втрачають сенс життя. Дорослі діти турботи не вимагають. Внуків ще немає. На роботі готуються до вашого виходу на пенсію, а на арену вийшли молодші та енергійні люди. Все це веде не до розлучення як такого (важко перекреслити разом двадцять років), але до фактичного розпаду шлюбу. Найчастіше це відбувається з тими парами, хто бачив сенс життя і спільного існування тільки в дітях. Але ж спочатку вони познайомилися, полюбили один одного і одружилися зовсім не заради дітей. Діти - лише один з етапів сімейного життя. Вони приходять у ваше життя і йдуть з неї у свою власну. А ви залишаєтеся. І шлюб залишається. Зате можу утішити - криз більше точно не буде, а взагалі - багато людей все життя мріють про свободу, але, отримавши її, не знають, що з нею робити. Подумайте, про що ви мріяли, чим хотіли зайнятися? У вас тепер все життя попереду.

А тепер розглянемо другу групу, тобто, стресори. Найчастіше вони пов'язані з кар'єрним ростом і є породженням 21-го століття. Отже, це:

1. Криза п'яти років шлюбу. Привід для посилення цієї кризи може подати жінка. В цей час вона виходить з декретної відпустки і повертається на роботу. І починає з жахом розуміти, що нічого не встигає. Перед нею стоїть непосильне завдання: зберегти чистоту і затишок в будинку, приділити увагу дитині і чоловіку, виконати обов'язки на роботі, і при цьому добре виглядати! Цілком очевидно, що ви не в силах усюди встигнути. Визначте для себе те, що найбільш важливо. Не намагайтеся обійняти неосяжне. Для чоловіка вихід дружини на роботу - теж своєрідний стрес.

2. Криза десяти років. Він зазвичай пов'язаний з індивідуальним кризою "середнього віку". Людина, що підходить до цієї межі, починає аналізувати минулі роки, своє життя і досягнення. Вірогідно, в тридцять років людина повинна мати за плечима освіту, частково зроблену кар'єру, перспективи подальшого професійного зростання. Якщо цього немає, то, значить, хтось у цьому винен. Хто?

Жодена психічно здорова людина себе звинувачувати не буде. Нам властиво провину перекладати на когось. Хто винен, що я чогось не досяг в житті? Сім'я. Це вони гальмували мене. Жінка, яка сиділа з маленькими дітьми, може почати вважати, що роки були загублені безповоротно, і тому вона не досягла того, чого хотіла. Що кращі роки свого життя вона поклала під ноги рідним, витратила на їх обслуговування. А тепер поїзд пішов, і все втрачено. 

Чоловік може подумати, що наявність сім'ї не дозволяла йому їздити у відрядження, допізна засиджуватися на роботі і налагоджувати неформальні відносини в компанії з колегами. І ось його час пройшов. Всі його ровесники зробили відмінну кар'єру, а він залишився на узбіччі життя. 

Якщо у вас виникають такі думки, то відразу ж пригадайте: у всьому, що з нами трапляється, винні тільки ми самі, і ніхто більше. Ми самі робимо вибір і будуємо своє життя на підставі того, що для нас насправді цінне і дороге. Не перекладайте відповідальність на своїх близьких. 

Сімейні кризи трапляються далеко не у всіх сім'ях, а якщо все ж таки і відбуваються, то зовсім не обов'язково в вищезгаданих термінах. Пам'ятайте: головне - сімейну кризу пережити. А взагалі криза - нехороше слово. Холодне, неприємне, важке. А переживати його ще неприємніше, особливо якщо вона стосується відносин з найближчими людьми. Але, пройшовши крізь кризу, ваші відносини стануть кращими і міцнішими. Сім'я  покликана давати сили, а не віднімати їх!

Універсального рецепту сімейного щастя не існує. Але є якась формула - такий собі звід порад, яку приписують відомому лікар людських душ Оноре де Бальзаку. 

Лелійте і бережіть сім'ю, але не забувайте про себе. Допомагаючи домочадцям, не звалюйте на себе їх проблеми. "Пропускайте" їх через себе, але не дозволяйте їм лягати непосильним вантажем на плечі. Поступаючись, залишайтеся собою. Слухайте інших, але вірте собі. Якщо щось вас обтяжує, говоріть про це. 

І найголовніше. Людське серце обдароване приголомшливою здатністю, про яку дуже часто забувають. Воно може любити. Згадайте про це і любіть: себе, своїх близьких і життя - у всіх її проявах. 

Автор: Олена Бадаранча

[Tolik_lt]

"для тих, хто в танку"

[Aliona]

Толково. А взагалі стаття - як повтор того, що вже знаєш. Озвучені 2 цінні думки, ІМХО, 1."У всьому, що з нами трапляється, винні тільки ми самі, і ніхто більше. Ми самі робимо вибір і будуємо своє життя на підставі того, що для нас насправді цінне і дорого. "

2. "Сім'я адже покликана давати сили, а не віднімати їх".

І ще - здається стаття спочатку була написана на російській і потім пропущена через перекладач (багато слів в реченнях не там, де правильно в укр.мові, підібрані невдалі синоніми, що не пасують з контексту).

В нашій родині думаю криз не було, так, зміна ролей з народженням дитини і невеликі "нєпаняткі" з цього приводу(кризою це назвати - занадто голосно). В шлюбі - більше 4-х років.

[difoto]

Жодена психічно здорова людина себе звинувачувати не буде.

Людина, яка це пише - або бландінка, або психічно нездорова. Далі не читав.

[murabura]

згадую, як в студентські роки сиділи з подружками і говорили про те, що для кожного є мірилом щастя. Я тоді сказала, що для мене достатньо мати коханого чоловіка, дитину від нього і чекати з роботи, приготувавши смачну вечерю (я тоді якраз закохалась в свого майбутнього чоловіка ) ). Зараз мене все це є, навіть більше, бо діток у нас двоє. І коли мені стає у чомусь важко (діти не слухають, набридли побутові проблеми), то я згадую, що це все і є тим, про що мріяла. Коли виникають якісь непорозуміння, кризою назвати теж якось важко, то ми з чоловіком стараємось це вирішувати разом.

Стосунки в шлюбі завжди будуються удвох, одна людина ніколи не змогла б їх втримати. Тобто втримати можна, але чи бути при цьому щасливим?

В шлюбі більше 5-ти років, але ще жили до весілля рік разом.

[oldspice]

Семейный кризис - вещь практически неизбежная. Говорю это с полной ответственностью человека, уже пожившего семейной жизнью. Вопрос лишь в том, когда он придет - в первый год совместной жизни или через 10-15 лет. А может быть, что придет и не раз. Стараться пережить его можно и, наверно, нужно. Хотя тут тоже от многого все зависит.

Вот тут (ссылка) еще один взгляд на данную проблему, но уже с другой стороны. Автор статьи делится своим невеселым опытом и предостерегает о главной угрозе счастливому браку - изначально неправильном выборе своей половинки. Во много я с ним согласен, потому что сам не раз переживал все, о чем он пишет.

Так что если вы официально еще не связали свои отношения, возможно, есть смысл еще раз проверить свои чувства, чувства своего партнера и, если удастся, заглянуть в свое будущее.