zaHARE Опубліковано 9 Червня, 2010 в 15:22 #26 Опубліковано 9 Червня, 2010 в 15:22 Актору Олександру Абдулову було 54 роки. Він мав улюблену роботу, молоду кохану дружину, маленьку донечку і рак легенів. Лікувався в хороших лікарів, їздив до монаха і жив якийсь час в монастирі. В останньому інтерв'ю сказав :"Дуже жити хочеться. Для сім'ї, для дочки." Але все таки він помер.Але цигарки,мабуть,любив більше за життя,сім'ю і дочку.
SunSeth Опубліковано 9 Червня, 2010 в 16:55 #27 Опубліковано 9 Червня, 2010 в 16:55 SunSeth, дитячий садок, їй-бо... Ну грайся, малятко, грайся.Коли я був малятком, твій татко ще з гімна коників ліпив.
NowhereGirl Опубліковано 9 Червня, 2010 в 20:33 #28 Опубліковано 9 Червня, 2010 в 20:33 "якщо в людині вже щось "обірвалось", то весь світ їй допоможе перервати жалюгідне існування, і пошле цеглину на голову? якщо ця людина припустимо серйозно хвора.. і в неї як сказали "щось обірвалось", то ця людина не буде так боротись за своє життя і не буде хапатись за будь-який найменший шанс на видужання, будь то ліки, травки (смішно. ага.) чи будь-що, аби залишитись в живих. І не має тоді значення для чого, чи для себе, чи для дітей... головне тоді просто бажання жити. Інша справа - доля. Якщо судилось тобі вмерти, то нікуди не дінешся. Фаталістка я? може.... але в такі речі вірю.. напевно тому що була свідком подібного.
Korosy Опубліковано 9 Червня, 2010 в 20:42 #29 Опубліковано 9 Червня, 2010 в 20:42 "якщо в людині вже щось "обірвалось", то весь світ їй допоможе перервати жалюгідне існування, і пошле цеглину на голову? Саме так. Якшо людина осознано йде на самогубство (не під дією емоцій і т.п.), то нема сенсу її рятувати чи відговорювати - всеодно зробить своє.Інша справа - емоції, тут ше мона якось заспокоїти, втихомирити і т .п. я не про самогубство казав. і "обірвалось" не бажання жити, а...ниточка...Мойри так вирішили... клац ножницями нитку життя і все. тоді ,бажай чи не бажай...
BIKTOP1970 Опубліковано 10 Червня, 2010 в 05:52 #30 Опубліковано 10 Червня, 2010 в 05:52 Я не розумію людей, які не хочуть жити з різних причин, адже навіть щось погане в житті минає. Я дуже хочу жити, хочу народити дітей, хоч і боюсь , хочу стрибнути з парашутом, хочу....багато чого хочу. Мабуть, кожному з нас Бог дає якесь випробування, щоб ми зрозуміли, як ми любимо життя.... IMHO бажання жити тісно пов'язане з розумінням (відчуттям) сенсу життя. Іноді монотонність і буденність життя сприяють цілковитій апатії. Коли і бажання жити особливого немає ну і до всіляких самогубств звісно також бажання немає. Отак і виходить, що деякі люди просто пливуть за течією. Дехто знаходить розраду в алкоголі. дехто ще в чомусь. Дуже добре коли є якісь цілі в житті. Тоді з'являється сенс і бажання жити. І щоб це бажання не пропадало, при досягненні встановлених цілей, варто встановлювати для себе нові (навіть маленькі). Бо життя це рух. Рух до чогось, рух вперед. Тільки от цілі варто все-таки встановлювати реальні і досяжні. Бажання стрибнути з парашутом - також цілком мабуть реальна і досяжна ціль.
Luychi Опубліковано 11 Червня, 2010 в 17:48 Автор #31 Опубліковано 11 Червня, 2010 в 17:48 Коли на голову падає цеглина - це трагічна випадковість. А коли людина виживає після такого, та й ще й залишається не "овочем", а відновлює всі свої функції - фізичні і розумові - то в цьому випадку, мабуть, велика доля в позитивному результаті залежить від самої людини. Курять багато людей - вмирають від раку легень чи туберкульозу не всі. Рак легень не є однією із форм раку. Когось виліковують - когось ні. Я теж фаталістка, тільки вірю не у фатум, а в Бога. Але є така приказка "Роби небоже, то й Бог поможе".
speaker Опубліковано 11 Червня, 2010 в 18:23 #32 Опубліковано 11 Червня, 2010 в 18:23 Наталія ОмЯкщо немає бажання жити... Якщо немає бажання жити,Очі не бачать світла нічного,Коли стоїш, а хочеться плисти,Збираєш воду з гирла пустого.Якщо смерть для тебе народження,Нова сорочка з загубленим ґудзиком - Наша віра про нове ВідродженняСхожа на смак чаю з бубликом.Канцероген сумної замріяності,Про життя, як смерть, а смерть, як життя,Змінились рамки духовної зрілості,Відкрився простір нового добра.Наповнене серце вітамінами щастя,Істини, знань, структури буття,Життя стало вічне без плоті й зізнання,Як сутність умовна гіркого кінця.***ВелеславаЗнайди мене, бажання житиЗнайди мене, бажання житиВід смутку й сірості врятуйТак просто душу загубитиМіняю рай, до пекла йдуЗнайди мене, бажання житиЗміняй на посмішку сльозуНа жаль, себе непросто вбитиЯ вже не йду, а по землі повзуВідстань від мене, смерть з косоюПокинь навік мої хмурні думкиЯ просто хочу залишитися собоюПрошу тебе, сама до пекла йди!Знайди мене, мій янгол-охоронецьЗакрий крильми, від болю захистиВтомилася із хворобою боротисьВід світла заховаюся у темноті…Знайди мене, бажання житиШепочуть зморені вустаВ душі гуля холодний вітер Мене уже давно нема…***
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.