Перейти до змісту

Андрухович


Tolik_lt

Рекомендовані повідомлення

19_2004_42_1.JPG

сьогодні йому 50.

вірші, романи, есе, інтрев"ю, пісні. Те, що я люблю і любитиму завжди. Те, що впливало на мене і багато у чому творило мене.

Насправді ювілей(?)немає значення, лише привід згадати, і нагадування про плин часу.

Має значення створений світ і його вплив на нас.

Хто любить- згадайте. Хто не знає- відкрийте для себе :)

icon_plus_1.gifЖОВТЕНЬ. ВЕЧІР

Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…

Осене, прийми нас і помилуй!

Гіркота земного привілею:

пережити світло, мов помилку,—

як над нами болісно смеркає! —

тонко рветься день, аж нам відкрилось;

полум'я минає і зникає,

щоб золою стати, ніби Крилос*.

Але спалах! наче засвітила

барва крові з розписів настінних,

барва меду, ягоди і тіла —

відблиски дерев на наших тінях.

Ми йдемо крізь темінь, як снігами,

світло ночі сходить, ніби проща,

Ця земля, що стигне під ногами,

з кожним кроком більша і дорожча.

icon_plus_1.gifАЛХІМІЯ

В реторті вариться коктейль —

твоя й моя першооснова,

якої давній менестрель

шукав із музики і слова, —

в реторті вариться коктейль

(oh, yes, my baby!)

Я — Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель!

Я сплю на небі!

Та будні стомлено шиплять

в розпечених побитих тиглях,

і в суміші отій киплять

сполуки спогадів застиглих.

Коли по буднях ти пройдеш, —

чи ж обійдешся без подряпин?

Коли в букетах подаєш

надії від сльоти продряглі,

та от впадеш з високих веж

(oh, yes, my baby!),

побачиш — на землі живеш,

а зірка в небі!

Але всі рани заживуть,

смарагдами всі сльзи стануть,

коли цілунки проженуть

слова олжі — поза устами.

павутинки наших душ

знайдуть свою першооснову,

немов пелюстки наших руж —

розкриються цнотливо знову:

"Це ти?" — "Це я, твій сум і щем…"

(oh, yes, my baby!) —

я загорну тебе плащем,

немов на небі…

(Перед нами суцвіття схиляються в ти-

ші, то які ж вони в небі, коли й тут най-

ясніші?..)

icon_plus_1.gifНІЖНІСТЬ

По той бік пристрасті народжується ніж.

Лахмітник Місьо о четвертій ранку

зарізав панну Касю, лесбіянку

(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,

аж весь шалів, аж весь упав у дріж.

Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,

я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).

Вона була любов його остання —

і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:

там, де лише народжувалась ніжність,

за хвильку може виникнути ніж.

icon_plus_1.gifБАЛАДА ПОВЕРНЕННЯ

Коли мандрівник повернувся додому,

ступив за ворота, зійшов на поріг,

здійнявши на плечі дорогу і втому, —

всі радощі світу вляглися до ніг.

Його не забули, його зустрічали:

вечеря з вином — на широкім столі;

чомусь не казав про далекі причали,

замкнувши в устах невідомі жалі.

І всім було дивно, і жінка до ранку

зітхала в даремній гонитві за сном.

А він все дивився туди, за фіранку,

де зірка по небу пливла над вікном.

icon_plus_1.gifМи так жили, немов співали джаз
Це – спроба написати вірш про нас,

про нашу учту, молоду і п’яну.

Яке вино, яку хмільну оману

вливав у юні горла щедрий час!

Ми так жили, немов співали джаз.

Хоча не джаз, а камерні концерти

зривали нас, і ми ішли в снігах

на гору, де ліси росли і птах

кричав про щось таємне і відверте,

і від любові можна було вмерти.

Чи хто за нами йшов по тих слідах?

Та я забув, либонь, про головне:

йшов рік новий, те діялося в січні.

В будівлях спали мляві й анемічні

гуляки, що набралися до не-

пристойності. А ти пекла мене,

щоразу інша, не така. Ще з ночі –

тi дві руки у мене на плечах

я пам’ятав, і темне щось в очах.

Але який кретин повірить в очі?

Я підбирав ключі, слова пророчі,

хоча на ранок мій поет зачах...

Як тяжко повертатись на рівнину,

скотитись по гладенькій мерзлоті,

чи з’їхати, як я, на животі

в ту вуличку, що вигинала спину,

під маскарона бороду цапину,

де пияки, трамваї і святі,

де, все одно недремна, мов радар,

націлений на сни, чигала зрада,

а вихудлий біблійний виноградар

на брамах був розіп’ятий, сподар.

А з радіол шипів різдвяний дар

(хоча його й забрязкала естрада).

Туди, де всюди відбувався сон –

тяжкий, похмільний, післяноворічний,

туди, де кожен п’яний був зустрічний,

а всі зустрічні – п’яні. В унісон

співали ми, забувши про фасон.

Хоч ми й були, мов мандрівні актори,

і в нас був Ігор, він сурмив, як ас.

Якась наївна віра у Парнас,

чи то в Прованс,– але рушала гори!..

Отак ми йшли, немов сліпі у море,–

і ти, і я, і всі навколо нас...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 рік потому...

Етюд з воронами

На цьому світі стільки ірреального

шукаємо тверду земну основу

грудневе пиво біля катедрального

і сірий день мугиче босанову

відлига як сльоза над містом лине

автобуси приходять і відходять

і в наших кухлях писаної глини

колишеться гірка бурштинна подать

ми так цього тепла затято прагнули

як вимерзле пагіння винограду

ворони ці маленькі чорні ангели

збирають на фронтоні чорну раду

і тане сніг в якому так намішано

пісок і сіль тяжкі земні мірила

а ми в холодні кухлі тепло дишемо

і дивимось як мають чорні крила

Етюд з воронами (Made in ЮА. Бонус)_18.gif

Коли я у 80-ті роки вимушено повернувся до рідного Франика, то це спершу був тихий розпач: якого біса і що далі робити в цьому жахливо нецікавому містечку і життя скінчилось ітеде. «Ах, у цьому маленькому місті, де живуть пияки і невдахи» — так починався один з моїх тодішніх віршів. Але раптом виявилося, що Франик насправді зачаїв у собі купу якихось несподіванок, архітектурно-історичних сюжетів. У ньому виявилося достатньо багато простору для вигадування. Його можна було вигадати всього і цілком. У «Таємниці» я кажу про це так: «Це був дивний час – у тому сенсі, що я почав для себе відкривати Франик. Мені не було куди з нього подітися, тож я мусив навчитися бачити його атракційність. Виявилося, що я при цьому не мушу її вигадувати – вона є. Але вона дещо прихована. Я мусив роздмухати кожну архітектурну дрібницю – а Франик, тобто старий Станиславів, повністю складається з самих лише архітектурних дрібниць – отже, кожну з них я мусив для себе відкрити, відокремити від загалом невиразного тла і роздмухати її до масштабів міфу». Одним із таких міфів була автостанція на площі Урицького (нині Майдан Шептицького) поруч із катедральним (нині так само катедральним, але не православним, а греко-католицьким). А трохи нижче по вулиці Камо (нині Низова) був один з перших стильних пивняків у старому підвалі. Пивняк називався «Ватра», пиво в ньому подавали у гуцульських керамічних кухлях і пиво це було не яке-небудь, а «Калуське». І чомусь саме воно вважалося найкращим. От із такої несуттєвої суміші й народився мій «Етюд з воронами» — меланхолія, грудень, відлига, ворони на фронтоні катедрального і калуське пиво…

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Юрій Андрухович та гурт «Карбідо» вирушили в Аперитив-тур.

Серед гостей були Тимошенко і Порошенко.

http://vip.glavred.info/?/articles/2011/04/15/121512-4

http://vikna.stb.ua/ua/news/2011/4/15/58305/

Андрухович незважаючи на вік, дуже гарно виглядає :rolleyes:

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 3 тижня потому...

А це така любовна гра:

кружіння, дзеркало і промінь! -

ти все одно підеш за грань,

у чистий спомин, чистий спомин.

Кружіння!... Ніби й неспроста

миттєвий дотик (чудо стику!) -

на луг життя і живота

покласти б руку, теплу й тиху...

Ми надто близько - марний знак,

той запах Єви - не інакше!

Ми двоє в дзеркалі, однак

усе не так і все не наше.

Бо вийду із дзеркальних меж -

розвалиться хистка будова.

Ти в чистий спомин перейдеш,

слонова кість, роса медова.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 6 місяців потому...

andruhovych-leksykon.jpg

Ледь чи не після 5-річного мовчання Юрій Андрухович заговорив малою прозою. Лексикон інтимних міст – це 111 есе про 111 міст світу. Це своєрідний атлас, карти якого об’єднані спільною легендою, котру письменник пропонує розгадати.

Кмітливий читач помітить, що у текстів спільні мотиви й один герой. Так у малій прозі Андрухович приховав роман. Твір писався неймовірно легко, зізнається автор. Маленьким він часто уявляв майбутні мандри, адже це завжди пригоди і фантастика. Міста відомий бубабубіст описує в алфавітному порядку. Населені пункти, що починаються на рідкісні літери, шукав спеціально.

Гра цифр – своєрідний містичний ореол навколо видання. Презентація 11.11.11 об 11 годині. Та й ціну в усіх книгарнях вперше встановлюватиме сам видавець – 111 гривень. Якщо покупець побачить вищу, нехай звертається до іншої крамниці. Паралельно з паперовим варіантом продаватиметься й електронний, вдвічі дешевший.

Над оформленням «Лексикону інтимних міст» працювала київська художниця Ірина Ковальська.

Відео у Фактах ICTV.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

найбільш бездарного українського письменника не зустрічала! як його можна читати?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти. Ніяк не можу назвати противсіха достойною людиною. Якщо раніше це можна була спихнути на якесь недомисліє, то зараз вже відмазок немає.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

але не друзі..ти, як расово правильний бетмен, одінок. особливо у пору повного місяця

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

andruhovych-leksykon.jpg

Ледь чи не після 5-річного мовчання Юрій Андрухович заговорив малою прозою. Лексикон інтимних міст – це 111 есе про 111 міст світу. Це своєрідний атлас, карти якого об’єднані спільною легендою, котру письменник пропонує розгадати.

Кмітливий читач помітить, що у текстів спільні мотиви й один герой. Так у малій прозі Андрухович приховав роман. Твір писався неймовірно легко, зізнається автор. Маленьким він часто уявляв майбутні мандри, адже це завжди пригоди і фантастика. Міста відомий бубабубіст описує в алфавітному порядку. Населені пункти, що починаються на рідкісні літери, шукав спеціально.

Гра цифр – своєрідний містичний ореол навколо видання. Презентація 11.11.11 об 11 годині. Та й ціну в усіх книгарнях вперше встановлюватиме сам видавець – 111 гривень. Якщо покупець побачить вищу, нехай звертається до іншої крамниці. Паралельно з паперовим варіантом продаватиметься й електронний, вдвічі дешевший.

Над оформленням «Лексикону інтимних міст» працювала київська художниця Ірина Ковальська.

Відео у Фактах ICTV.

А у мене вже є:-P

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 місяць потому...
  • 5 тижнів потому...
  • 2 місяця потому...

Андруховичу соромно, що не написав про Луцьк

і його вірш "Ляля-бо", зачитаний автором на зустрічі в Луцьку: тут

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 4 тижня потому...
і його вірш "Ляля-бо", зачитаний автором на зустрічі в Луцьку: тут

Із запізненням перепрошую за дезінформацію: автор віршу "Пісенька про Лялю-Бо" - Віктор Неборак. Андрухович лише зачитав цей твір. Але зачитав шикарно =)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



×
×
  • Створити...