Месія чи ілюзія

[Vint]

В Україні повторюється трагедія 20-тих років, коли Москва оголосила НЕП (нова економічна політика) та українізацію. Мільйони українських патріотів повірили в це і стали працювати на розбудову української ідеї. Та згодом Москва відмовилася від НЕПу та українізації, а мільйони патріотів України, що "засвітилися, були знищені.

Мільйони людей повірили в Ющенка, навіть ті, хто змушений був працювати в системі Кучми. Але він зрадив усіх, не став на їхній захист і невідомо чи не закінчиться це так само трагічно, як у 20-ті роки минулого століття…

Як результат абсолютної лідерської бездіяльності, самовпевненості, відсутності політичної волі та помилок, партія Ющенка потерпіла повну поразку на виборах до Верховної Ради в березні 2006 року. Політична реформа виявилася продуманою авантюрою антиукраїнських сил, і здібна привести до дестабілізації політичної ситуації в державі.

Партією регіонів, яку фактично відновив та благословив Ющенко, ведеться безпрецедентна антиукраїнська та антидержавна кампанія. Іде заміна державних службовців, прокурорів, суддів на представників ПР. Якщо раніше прокурори протестували проти антиконституційних дій, то тепер вони мовчать.

Після перемоги Ющенка нікому навіть в страшному сні не могло наснитися, що через півтора року він все розтратить. В його перемогу вклали зусилля мільйони людей по цілому світу, і не тільки українці. Багато урядів виступили на захист свободи в Україні та послали безпрецендентну кількість спостерігачів на вибори в Україну. Йому було дано почесне право бути президентом України. Але ніхто йому не давав право зраджувати та віддавати перемогу назад. Він перевищив свої повноваження.

Чому так сталося? Відповіді треба шукати в особистостях. Ющенко ніколи не був сильним лідером та бійцем. Він володіє винятковими властивостями виграючи програвати, не витримує ультиматумів та тиску, обходить конфлікти та інколи іде на компроміси за рахунок національних та державних інтересів. Будучі на посаді Голови НБУ, при прийняті непопулярних рішень або звільнені кого-небудь, він часто від’їздив в службові відрядження.

Під тиском Кучми в січні 2000 року він зрадив Тимошенко. Він підписав сумнозвісну заяву трьох. Після перемоги Нашої України на виборах до парламенту в 2002 році, більше двадцяти членів його партії перебігли до кучмістів і більшість була створена без нього.

Не зрозуміло чому тепер, коли демократичні сили отримали більшість на виборах в березні 2006 року, він дарує перемогу ПР?

Під час політичної кризи в грудні 2004 року, маючи за своєю спиною Майдан, він погодився на політичну реформу, яка дорого коштує Україні. Він не витримав шантажу Москви під час газової кризи, хоч на його стороні було міжнародне право та підтримка західного світу.

Підписавши новий договір, він поставив в незручне становище і захід, який його підтримував та показав, що з Україною та її президентом можна розмовляти мовою ультиматумів.

В пресі пройшла інформація, що під час формування коаліцій в Верховній Раді, Кучма потелефонував Регіоналам з порадою давити на Ющенко до кінця і той поступиться. Виходить, що Кучма знає Ющенко краще ніж хто-небуть.

В перемогу Ющенка було вкладено зусилля декількох поколінь українців, але УПА так і не визнана стороною, яка боролась за волю України. Погляди шизофренічної Вітренко та Симоненко мають для президента більше значення.

Вже декілька років знаходяться у в’язниці молоді хлопці які виступили проти Кучми під час вшанування роковин Тараса Шевченко в 2001 році, але Ющенко не вистачає політичної волі хоча б амністувати їх та випустити на волю. Те зло, яке він зробив, вдарило не тільки по Україні, але і по тих, хто дивився на Україну, як на приклад того, як мирним шляхом можна скинути корупційно-бандитські режими.

Він зрадив ті народи колишнього СРСР, які дивились на Україну, що виривається з обіймів Москви. Він зрадив маленьку, але горду Грузію на яку ведеться зараз безпрецендентна ультимативна компанія з боку Москви.

Він знову зрадив Тимошенко, завдяки якій досягав успіхів. Не будучи бійцем по своєму складу характеру, але маючи за спиною такий локомотив як Тимошенко, він міг спокійно пробути свої два терміни на посту президента України і увійти в її історію, як її творець.

Але він вибрав інший шлях. Він практично не має ніяких шансів бути переобраним знову. Схід ніколи за нього не проголосує, навіть якщо він перейде тільки на російську мову і погодиться на всі їхні ультиматуми. Там таких людей не поважають.

Історично, чим більше правитель "давить" росіян, тим більше вони його люблять, бояться та поважають. Петро І говорив про своїх московитів: "Эта сарынъ может бытъ унята онли жесточю". Він по сьогоднішній день – національний ідол, на відміну вбитого слабенького Петра ІІІ. Душегуб цар Іван IV добре тримався на троні, а слабкого Івана ІІІ москвини задушили як щура. Деспот Микола І перевішав багато "мятежников", а слабенького Миколу ІІ "мятежники" застрелили в льоху.

Значна частина людей в східних регіонах голосувала за Януковича та ПР тому, що вони проводилися цинічно та жорстоко по відношенню до населення своїх регіонів. Для східняків, за правило, не має значення хто ними керує і як. Головне, аби свій. Краще жити в багні та рабстві, говорити російською, але принципів не міняти.

Населення України має два різні менталітети. Один – з багатосторічними демократичними козацькими традиціями, а другий – традиційний московський, з царем, або просто сильною рукою на шиї.

Частина населення України, особливо в східних регіонах, не вміючи і не бажаючи жити в вільному демократичному світі, мріє про жорстку сильну руку. І вони її отримають підтримуючи свої регіональні фінансово-кримінальні структури.

Президент Ющенко мусив переконати цих людей, що бути вільним набагато краще ніж рабом. І, що Воля та Право мати вибір є одним з найбільших прагнень та досягнень людства в історії цивілізації. На жаль він цього не зробив.

Ющенко не має практично шансів виграти президентські вибори і на заході України. В значній мірі люди голосували за НУ по інерції, під враженням помаранчевої революції. І чи варто взагалі боротись і сподіватися на людину, яка вигравши, все одно програє. Або віддає перемогу.

Чому так стається, що Україна маючи в своїй історії багато можливостей вирватись з московських чи інших "обіймів", губить ці можливості через недалекоглядність або зрадницькі позиції окремих осіб по відношенню до свого народу?

В 1665 році гетьман Брюховецький добровільно віддав Московщині залишки самоуправних прав України, хоч до цього його ніхто не примушував. В 1668 році гетьман Дорошенко об’єднує правобережну і лівобережну Україну, проганяє московські війська з України, але в цей час кошовий Сірко нападає на Крим, який був союзником Гетьмана. Немаючи підтримки на півдні, гетьман змушений відступити на правобережжя і Москва повернулась.

За зрадництво Москва зробила Самойловича гетьманом і він за це підпорядкував Українську церкву Москві. Гетьман Виговський, значно меншими силами, вщент розбиває 100 тисячне відбірне московське військо, але внутрішні чвари, підступництво московських емісарів, та зрадництво частини старшин привело до втрати отриманої перемоги. В 1708 році зрада полковника Носа привела ще до більшої трагедії. Меньшиков по наказу Петра І вирізав всіх жителів Батурина, а в усій Україні затягнулось московське ярмо на століття.

Професор Драгоманов став пророком та ідеологом московщення України. Сучасний академік Толочко наслідує його. Військовий міністр УНР Порш в 1917, а Винниченко в 1918 розпустили мільйону українську армію. А в критичну хвилину, відмовившись від послуг 60 тисячного чехословацького корпусу, проявив зрадницьку недалекоглядність, що привела до втрати Україною державности. Коли московські війська пішли на Україну, їм на зустріч вийшли тільки 300 студентів, які полягли як герої під Крутами.

Тепер можемо згадати і про нових відомих і не відомих зрадників, які живуть і навіть рвуться правити Україною. Серед них і Тарас Чорновіл, і Мороз який багато зробив, щоб легалізувати заборонену комуністичну партію в Україні та повернути в велику політику багатьох людей вороже налаштованих до Незалежної України. А тепер своєю зрадою взагалі поставив Україну перед вибором на кшталт бути чи не бути.

Дії нинішнього президента оцінить майбутня історія. Але Україна не буде мати шансів стати сильною, незалежною державою до тих пір коли кожний зрадник національних та державних інтересів не буде знати: рано чи пізно він буде покараний. І не має значення яке зло заподіяне Україні, політичне, територіальне, економічне, чи моральне.

В противному випадку черга з тарасиків та морозиків буде поповнюватися.

В ситуації яка склалася тепер, єдиний вихід – об’єднання всіх державно-національних сил під одним дахом чи блоком. У патріотів мусить спрацювати інстинкт самозбереження і вибір мусить бути один – або об’єднання, або нари та уроки "мурки". Треба проковтнути свої "гетьманскі бажання" та впрягтись в єдиного воза під назвою Незалежна Україна.

М. Воротиленко, Канада, для УП

(http://www2.pravda.com.ua/ru/news/2006/11/6/49104.htm)

[vanus]

треба просто посилання давати, прокоментувати на що звернути увагу, дати оцінку свою, а не валити все підряд.

[Vint]

а что, плохая статья или неправильная или не в тему?

[Shkoder]

2 Vint:

отвечу замечательной цитатой:

Власть и политика — это такие листы Мёбиуса. Неотрывно наблюдая за траекторией политика видишь как он выворачивается наизнанку.

[Vint]

2 Vint:

отвечу замечательной цитатой:

Власть и политика — это такие листы Мёбиуса. Неотрывно наблюдая за траекторией политика видишь как он выворачивается наизнанку.

полностью согласен... :)

[IncvizitoR]

Погоджуюсь практично з усім в статті, як би не було соромно з державу але це правда.

[snight]

Також підтримую думку автора...

[Skaarj]

и я согласен

но вся беда в том что нас мало

было бы по больше - революцию замутили

а то у нас все живут по принципу

плохо - аби не гірше

еще хуже - поки терпимо

а когда жареный петух клюет -тогда только начинают думать

бунтовать или нет

и решают бунтовать но в следующи раз...

[Songoku]

Просто ще тянуть з України що можуть. А наш народ доти не ворухнеться поки не залишиться біля "розбитого корита".

На це і розраховує влада.

3.ЬІ. А Ющенко ніколи не мав шансів, він занадто "мякий". Да і оточення в нього "жовтороте".

Ви гляньте як старі кандри відвоювали свої позиції . Це все стара комуністична школа і гарна злагодженість дій. За рік умудрилися ізолювати всіх політичних опонентів, познімати з посад і замінити своїми.

Вообщем хто має голову і інколи її використовує побачить нинішню політичну ситуацію і загальне становище без мене ИМХО

[vanus]

Не можу сказати що я згідний зі статею. Надто вона розляпана і недалекоглядна. Хоча факти сьогодення підігрівають її і роблять дуже схожою на дійсність. Але не забувайте що владу обирає народ, простий народ. І коли хочеться вилаятись на владу згадай за кого народ проголосував. Біда українського народу в тому що за останні 15 років система "кучмізму" проводила політику абсолютного невігластва, подивіться на що перетворились ВУЗи і хто в них вчиться, і як в них вчать. Люди стали немудрими, недалекоглядними, сірими масами. Які інколи мислять тільки уривками з серіалів, цитують цинічних ораторів, і просто думають тільки про "ковбасу". Такому народу можна втулити будь-що.

Проте народ мудрий, хоч і не у всій своїй масі. І в ньому живе почуття усвідомлення різниці між добром і злом. Видно нам ще довго ходити по колу, по колових сходах. Довго настільки поки серед нас живуть у великій кількості неуки, невігласи, нелюди.

А поки що будем мати те що здатні усвідомити і за що здатні заплатити реальну ціну.