Медобори і навколишні села

[Navigator]

В даній краєзнавчій темі праную викладати фотографії і розповіді про Товтри, Медобори і річку Збруч в даному районі. В Медоборах буваю часто. Тут жили всі мої бабусі і дідусі. На цих кручах і я народився. По збручанських схилах здійснив багато пішохідних і велосипедних подорожей, з ночівками і без. Плавав на надувному човні і по Збручу.

Даний район - це стик Хмельницької і Тернопільської областей. До 1914 року по річці Збруч проходив кордон між Російською і Австро-Угорською імперіями. До 1939 року між Радянським Союзом і Польшою.

[Navigator]

Вперше в заповідник попав в 1993 році, прочитавши в місцевій газеті краєзнавчий нарис. Було літо. Я здав екзамени і поступив в Київський топографічний технікум. Навчання чомусь починалось в кінці вересня. Я поїхав в село і був там два місяці. Майже кожен день на велосипеді я їздив в Медобори. До границі ліса 15 хвилин ходу. Досвіду походів тоді ще не мав і тому все видавалось таємничим і страшнуватим, особливо коли вечір заставав мене далеко в лісі. Потім в топографічному технікумі без проблем найшов карту-двухкілометрівку Тернопільської області. І коли приїхав на зимові канікули не в Луцьк, а в село - вже систематично робив вилазки з картою. Карта придала впевненості. Лісові нетрі не здавались такими страшними і таємничими.

Фотографував багато Зенитом на чорнобілу плівку.

Ріка Збруч зимою, неподалік Кринцилова

Козацький хутір в Романівці.

Лісова руда полівка на вапнякових виступах.

В долині Збруча

[Navigator]

Сірники в кармані, фотоаппарат в сумці, тепла одежа і крепкі ноги - тоді всі дороги відкриті. В любому випадку з снігом завжди веселіше.

Зима - час випробовування усього живого. Все заметено, лиш дороги і людські стежки по селах. По лісах набиті ходи кабанами, косулями, лисами, оленями. З вершин на долину ведуть стежки на водопій, кормові проложені по лісі без втрат висоти.

В сурову зиму 1995-96 років снігу було по-пояс і лежав він до квітня-місяця. Від безкормиці загинули майже всі косулі. В кінці березня до обіду можна було ходити по насту, як по асфальту. Після обіду на сонці він розм"якав і тоді хто не встиг вийти з лісу, чи поля - попадав в сніговий полон.

Ріка Збруч.

Зимовий туман покрив верхи гір.

Сонячний день в в"язово-грабовому лісі

В садках села Юринці

Буки в зимову непогоду

[OlgaAlterEgo]

Боже, яка краса! Я теж дуже люблю подорожувати по таких місцинах, здається, що там час зупинився і все так само як 100 років назад! Це ніби наближає тебе до витоків, такий прекрасний душевний стан не кожен може відчути.

Мене дуже вразила світлина де золотава доріжка з листя і почорніла загорода, це ніби ілюстрація з якоїсь казки.

Дякую митцю за естетичне задоволення!

[Navigator]

Зима 2014 порадувала в Товтрах інієм, туманом і сонцем.

[Navigator]

Вхід в казку.

На узліссі

Чортополох

Льодяний туман

[Navigator]

Сонячний ранок після затяжної негоди

[Navigator]

В червні 2013 року на лівому тернопільському березі Товтр пройшла дуже сильна гроза. Потоки води, хлинувші по ярам в долину Збруча, принесли дуже сильні руйнування. Ось декілька фотографій зроблених в Сліпому яру під час подорожей з сином..

Літо 2008 року.

2010 рік. Ночівка в палатці біля яру.

Різдво 2014 року.

[Navigator]

Село Кринцилів розташоване в центрі Медоборів. Ріка Збруч розділила його надвоє. До 1939 року тут розміщалось дві прикордонні застави - польська і радянська. Жителі зобов"язані були білити забори і підмітати дорогу перед своїм обійстям.

[Navigator]

ІВАНКОВЕЦЬКІ ШТОЛЬНІ

«Початок розробки - кінець 50-х років. Робота велося закритим та відкритим способами. Знаходитися на схилі гори в лісі над річкою Збруч. Є декілька ярусів. Штольня має централку довжиною близько 600 метрів, кілька входів. У стінах по централці можна зустріти електричні чашки, що залишилися. Стелі кріпилися колодами, колоди там повсюди, як в початаковому положенні, так і вже в стані «гроггі». Велика їх кількість попроростали найрізноманітніших форм і кольорів корінням, вкрите різноколірним грибком. У деяких місцях зустрічається капіж води. Подекуди на землі шматки каменерізних ланцюгів, уламки вентеляційного устаткування, кавалок від КАМАЗа.

Практично скрізь кам’яні брили, що вивалилися зі стелі.

Вище на горі є ще дві невеликі штольні. В одну можна потрапити через вузьку щілину в горі. Схожа на трьохкімнатну квартиру.

Роботи велися за допомогою КМАЗов в три зміни. Загальна довжина – близько 4000 метрів. Штольня закрита в 1968 році внаслідок аварійності.»

Нічниця велика

Вид з печер на протилежні гори за Збручем

[Navigator]

В штольнях, особисто я, знаходив три вида летючих мишей. В важкодоступній ніші живе величезна сова. Норами і провалами користуються борсуки і лисиці.

Вид на штольні з гори навпроти.

Вхід в лабіринт.

Мандруючи печерами потрібно мати мінімум два ліхтаря і для страховки свічки. Лишитись там без світла дуже небезпечно. Спочатку гарантовано заблудишся, охопить паніка, почнеш метатися і впадеш десь з висоти на нищий ярус ходів.

[Navigator]

ЛІСОВІ СХИЛИ

Дубово-грабові праліси покрили залишки колишнього коралового бар"єрного рифу. 15-20 мільйонів років тому тут плескалось тепле тропічне Сарматське море. В мілководних товщах моря протягом сотень тисяч років існували і відмирали гігінські колонії коралів, водорості, молюски і безліч інших організмів. Їхні рештки, разом з дрібними частинами гірських порід, поступово нашаровувались вздовж узбережжя древнього моря, утворивши 170 кілометровий бар"єрний риф. Коли внаслідок процесів карпатського горетворення територія сучасного поділля почала підніматися , море відступило, а на його колишньому дні залишилось височіти довге пасмо вапнякових гір, які тепер називають Подільськими Товтрами. Гряда має різну ширину: від 2-3 до 15-25 кілометрів.

[Navigator]

На лівому березі Збруча, високо на горі, в скальному виході, в давнину монахи-відлюдники видовбали собі дві кімнати-ніші. У цій печері-келії мешкало кілька поколінь аскетів.

Історики припускають, що перші монахи в печері біля Кренцилова з’явилися ще в XIV столітті.

Медобори до того часу були центром язичництва і є версія, що християнські пустельники поселилися там, щоб поширювати християнство. З того часу монахи жили в келії більш-менш постійно. Останній загинув в 1914 році, коли тут проходили фронти.

В це місце я попав випадково ще в 1994 році. Тоді там не було ні вікон, ні дверей. Стояв стіл, лежали деякі речі лісорубів. Видно вони там зрідка ховались від негоди. В одній кімнаті в стіні вирубана ніша-ліжко. Поруч видно колись була складенна піч, бо в стелі видно отвір для диму.

Вид зі скелі відлюдника

Скальні виходи на поверхні увінчують всі вершини Товтр.

[Navigator]

Священник з села Красне показав мені декілька зруйнованих бункерів УПА. Під кінець спротиву їх будували в глибоких ярах серед полів, бо в лісі проводились постійні облави. Також він подарував мені таку фоторгафію.

Пізніше в лісах між Волицьою і Красним знайшов пам"ятник з таким надписом:

[Navigator]

ПОРИ РОКУ НА ЗБРУЧІ

[omnia0099]

Гарне місце.На майбутнє пишіть коли плануєте поїздку,готовий зіставити компанію.

[Navigator]

Гарне місце.На майбутнє пишіть коли плануєте поїздку,готовий зіставити компанію.

Добре, переговоримо. Написав в приват.

СУМНА СТАТИСТИКА СЕЛА

Напис на плиті: "Тут похована Олена, дочка Григорія Сороки. Жила 24 роки, померла 30 листопада 1916 року."

Це рідна сестра моєї прабаби Дарії. Їх в сім"ї було двоє. В Дарії було чотири сина. Двоє з них пропали безвісти на війні.

[Miro]

Такі цікаві хрести на передостанньому фото, не православної традиції. Це німецькі/австрійські?

[Navigator]

Miro - хрести з кладовища на лівому березі Збруча, де до 1918 року була Російська імперія. Надписи на хрестах теж російською мовою.

КВІТЕНЬ В ТОВТРАХ

Панорама Збруча, Калагарівки і Сатанова. Крепостні стіти і вежі побудували турки.

[Navigator]

Квітень - один з найгарніших місяців в Товтрах. Листя на деревах тільки починає розпускатись, земля в лісі вкрита шаром квітів. Приємно гріє перше тепло.

Цвіте ліщина.

Лісова миша.

Квітневий схил.

Цвіте черемша. Тут можна засолювати цілі бочки на зиму.

В долині Збруча.

[Navigator]

ЛІТО В ТОВТРАХ

Дорога на село Зайчики

[Navigator]

Осінні Товтри

Соти шершня

Шановний п. Сергію.

Я працюю у заповіднику "Медобори". Вражений великою кількістю фотоінформації про заповідник та досить великою якістю фотографій, думаю, що їх кількість у Вас є значно більшою.

Був би дуже радий бачити Вас у колі своїх друзів та зустрітися безпосередньо у заповіднику, можливо у Гримайлові.

з повагою Я.Капелюх.

[Navigator]

ОСІННІ КАНІКУЛИ В ТОВТРАХ (розгрузили трохи маму))

Погляд з осінні в зиму.

[Navigator]

Натрапивши колись на отаку картину в лісі з глибоким ровом і насипним валом в лісі - був дуже здивований. Пояснити зміст цієї явно рукотворної споруди не міг. Але так думав, що це щось оборонне давніх людей. Вал на півночі городища.

Тепер я знаю, що це вал навколо давнього городища Звенигород. Він насипаний близько тисячі років назад, а в його основі лежить менший кам"яний вал побудований за 500 років до нашої ери.

Вчені думають, що він охороняв давніх волхвів від впливу темних зовнішніх сил.

Згідно із даними розкопок, на самому Звенигороді релігійне життя занепало приблизно у XIV столітті. Але ряд фактів, встановлених при розкопках інших святинь Медоборів (Гора Рожаниця, узгір'я Баба, Триніг, Старий Кут, Баба, Високий Камінь), дають змогу датувати останні язичницькі богослужіння в Медоборах ще навіть у XVII столітті, що цілком імовірно, враховуючи віддаленість цілого комплексу інших галицько-подільських капищ від основних центрів християнізації тодішніх слов'янських земель.

Вид на вал з північного-сходу.

Вид на південний вал з місця самого городища.

Вид з південного вала городища на південь в сторону долини Збруча. За валом дуже багато нерівностей - ям, пагорбів. Видно, що тут було поселення-супутник. Колись знайшов тут цільце з печі, з допомогою якого регулювали отвір, куди вставлялись глечики. Воно було дуже грубо зроблене.

Це місце однозначно варте щоб тут побувати. Тим більше що в 50 метрах від валу є вертикальна печера Перлина і в двухстах метрах печера монаха-відлюдника, про яку писалось в постах раньше.

У ході експедиції в горах на південь від села Крутилів коло річки Збруч виявлені залишки давньослов'янського святилища з трьома капищами і жертовними ямами навкруги. На кам'яних п'єдесталах горіли вогні, тут приносились дари Богам. Тут знайдено срібні каблучки, скляні браслети, замки, ключі, сокири, стріли, коси, ножиці. Також знайдений храм, який за параметрами відповідає описам храмів західних слов'ян. У долівці храму було розкопано ідола. Дані розкопок свідчать, що святилище занепало поступово, не було знищеним ніким ззовні.

[Miro]

Хотілося б при нагоді приєднатися. Поїздка не планується?