Хрест-фігура

[ODZER]

Хрести-фігури не лише на Поліссі, а по всій Україні. Бачила цього року і на Херсонщині. Єдина відмінність, в нас вони більш доглянуті, вбрані стрічками, загороджені і т.д.

А драбинки, молотки, обценьки і т.п там були?

[MACCEN]

а "жидомасони" скрізь прдивіться на 500 гривенвій купюрі, що то за символ чисто український напевно піраміда, а там око всередині, ні ну я напевно скоріш за все дуже далекий від української історії, але чомусь таких символів не зустрічав в книжках.

взяти навіть сталеву 1 гривневу і там знак жидомасонів.

[ODZER]

Висловлю свою точку зору.

Зв"язок молотків, обценьок і т д. з масонськими символами - це лише вільне припущення. Те ж саме стосується язичницьких стовпів на роздоріжжі та тотемних стовпів - це навіть не припущення, а лише аналогія.

Всі припущення треба обгрунтовувати. Між припущенням і ствердженням є велика грань.

До "жидомасонської всесвітньої змови" я особисто відношусь скептично. Якось воно трохи паранояльно виглядає.

До масонів і євреїв відношусь нейтрально. Тому не хотілось би , щоб ця тема перетворилась в докази "всесвітньої змови"...

[ODZER]

Цікаво, а як священнослужителі коментують ці символи на хрестах-фігурах?

Наскільки я розумію, оберегами вони їх не люблять називати, якось воно побутовою магією попахує...

[Creator]

Я б навіть сказав, що людина, яка започаткувала тему має право чи навіть мусить вести її в задуманому руслі, за допомогою модераторів.

Тема цікава й пізнавальна, українці так мало знають про своє минуле.

По темі, також чув, що такі оберегі робляться на перехрестях й захищають від нечистої сили. Як на мене, то дуже багато християнських обрядів взято з язичництва, трохи "переприв'язано" для християнства.

[ODZER]

Я б навіть сказав, що людина, яка започаткувала тему має право чи навіть мусить вести її в задуманому руслі, за допомогою модераторів.

Тема цікава й пізнавальна, українці так мало знають про своє минуле.

По темі, також чув, що такі оберегі робляться на перехрестях й захищають від нечистої сили. Як на мене, то дуже багато християнських обрядів взято з язичництва, трохи "переприв'язано" для християнства.

Зробили "перепрошивку".

Дійсно, нерідко християнські храми будувались на місці язичницьких капищ чи святинь. Можна припустити, що те саме стосувалось придорожних хрестів та стовпів-ідолів

[zaHARE]

В Латвії є "хрестова гора" на якій височіє кілька тисяч хрестів.Вони почали там з'являтись десь після 14-го сторіччя,а до цього там було язичницьке капище.

ЗІ: в процесі пошуку по темі фігур знайшов цікаву сторінку:http://lemky.com/history/250-zgardi-guculski-oberegi.html

[ODZER]

В Латвії є "хрестова гора" на якій височіє кілька тисяч хрестів.Вони почали там з'являтись десь після 14-го сторіччя,а до цього там було язичницьке капище.

ЗІ: в процесі пошуку по темі фігур знайшов цікаву сторінку:http://lemky.com/his...ki-oberegi.html

Трохи оффтоп, але близьке до теми. Можна відкривати нову тему - обереги Полісся .

Ще цікаві традиційні поліські обереги - "павуки". Розпитайте в бабусь чи прабабусь - може ще вони плели власноруч.

Я дуже мало знаю по цій темі. Ці обереги, здається, символізували всесвіт.

Знайшов опис на білоруському сайті:

"...павуки - соломенные конструкции, которые обязательно делали всей семьёй в преддверии Каляд. Эта конструкция висела весь год и собирала все болезни и несчастья, которые обрушивались на семью. Перед Новым годом, перед Калядами, естественно все это сжигалось, как все плохое, чтобы повесить новое. Это, что есть из соломы, но что особо делать ненужно - сноп, который был в каждом доме, сложенный из последних стебельков. Он перевязывался либо рушником, либо поясом, либо лентами и охранял зерновые запасы дома до следующего урожая. Это различные соломенные куклы в виде маленьких коников, чтобы в хозяйстве всегда водились кони и скотина. Это куколки женского образа, чтобы дети были здоровы, чтобы женщине хватало сил за всеми ухаживать и вести домашнее хозяйство. Это маленькие восьмиконечные звёздочки, по белоруской традиции, это символ человека. Поэтому их делали как маленький оберег каждого человека».

Їх підвішували до стелі. Вигляд в них дуже космічний - чимось вони схожі на поширені у всьому світі обереги "око Бога".

Такого типу оберегів багато у індіанців, у народів Африки, у Тібеті. Принцип побудови і принцип дії багато в чому подібні.

Ось тут ще є про павуків http://www.simya.com...icles/79/16580/

http://rukotvory.com...vukom-oberehom/

А ось тут порівняйте дуже схожі на павуків тибетські обереги "намка" http://namka.ru/about

фото намка

а це аналоги намка в інших куточках світу http://namka.ru/gallery

[Oksana04]

В Латвії є "хрестова гора" на якій височіє кілька тисяч хрестів.

Вперше почула про таку. Стало цікаво. Пішла в інтернет. Литва.

[ODZER]

Щорічно ходимо в паломниці походи в Почаїв. Періодично змінюємо маршрути, тому багато зустрічалось різних фігур, хрестів – але всіх не фотографували. В майбутньому буду фотографувати. Декілька виложу в цій темі:

1. Кам’яний хрест стоїть на горі при вході в ліс зі сторони Хрінників (між Хрінниками і Вербеню)

2. Фігура на початку села Пляшівка, це дорога від Пляшевої через Козин до траси Рівне-Львів.

3. Кам’яний хрест загиблим козакам в кінці села Добривода (між Добривода і Теслугів)

4. Фігура в кінці села Гайки Ситненські (кордон Рівненської і Тернопільської області)

Дякую! Дуже цікаво.

На фото №2 (Пляшівка) знову на хресті знайома символіка - і два списи у вигляді кутника...

[ODZER]

От дещо цікаве про язичництво та християнство з книжки В. Лазарука "Сині очі Волині":

"...Щоб збагнути язичеський присмерк у поліських гідронімах, звертаюся до історії. У 988-989 рр на Русі було прийнято християнство, поганських дерев"яних ідолів повергнуто та потоплено у Дніпрі. Найжорстокіше насміявся київський князь над головним божеством - Перуном. Срібноголового, із золотими вусами, його до ріки волочили, прив"язавши до кінського хвоста. Ще й наказано стерегти аж до порогів, щоб часом не пристав до берега. Через кілька років християнство було запроваджене також на землях південно-західної Русі.

Але викорінити стару віру, яка вросла в глибину віків, було не так легко. Розповілдаючи про вятичів, радимичів, сіверців та кривичів, літописець зауважує., що ці племена і надалі сходилися між селами для веселих ігрищ, обрядових хороводів та "бісових " співів.

Дещо по-іншому склалася доля язичества на Волині, яка на півночі межувала з литовцями та ятвагами - язическими племенами, з якими волинські володарі вели затяжні війни.А в 40-х роках 13 ст. , після занепаду Галицько-Волинського князівства, На Поліссі язичеська Литва утвердилась як держава.

Як уживались тоді старі та нові обряди можна судити з такого факту: литовський князь Любарт, який правив на Волині, був християнином, а його брат Кейстут ще поклонявся ідолам. Поховали останнього теж за язичеським звичаєм: у яму для спалення на кострищі разом з покійним поклали його найулюбленішого коня, найвірнішого слугу, рисячі та ведмежі кігті, мисливський ріг.

Тільки в 1387 році, тобто через чотири століття після прийняття християнства Київською Руссю, на віленському сеймі, на який з"їхались литовські удільні князі та бояри, польська та магнатська свита на чолі з королем Владиславом та Ядвігою, із язичеством вирішили покінчити. Старі культові святощі було знищено: вогонь Зничь, який горів перед ідолом Перуна в нижньому Віленському замку, погашено, священні дуби повирубано, вужів зі святилища повбивано.

Тоді ж на місті поганської каплиці було розпочато будівництво католицького собору; не обійшлося і без тортур, які застосовувалися до непокірних язичників.

Але язитчество не здавалося. Тевтонський лицар Конрад Кінбург, який відвідав Вільно після цієї події через 10 років, розповідає про пишне святкування Івана Купала,що проходило в навколишніх лісах поблизу міста. Як і раніше, горіло тоді у великих кострищах "смолове дерево", линули довкола співи та пливли хороводи. І католику Вітовту - великому литовському князю - ці старі обряди, очевидно, не заважали.

Що влада цьому не перечила, видно ще й з інших фактів. Наприклад, вихрещений князь Міндовг, як повідомляє літописець, продовжував поклонятися язичеським божествам Ненадію, Мейдейні, Диверикзу, а також богу "заячому" таємно. Коли перед ним вибігав у поле заєць, ніхто не мав права зламати галузки. Цікаво, що інший ятвязький князь Скомонд умів ворожити по пташиному польоту.

Може тому язичеський дух у поліських гідронімах не повинен викликати здивування. Особливо тут, у північних районах, де за часів Любарта селились переважно державці литовські ..."

[ODZER]

І ще трохи з цієї ж книги:

"... Залишки поганства на Поліссі зберігалися донедавна. Польський письменник Крашевський, ще в першій половині минулого століття зазначав, що в тутешніх народних переказах часто " виступають якісь дивні звірята, яким за своє збереження зобов"язані повинні бути поліські ліси та болота". Особливою повагою серед них користувався вуж. Коли його зимою знаходили в хаті, під страхом великого нещастя не мали права плазуна вбити, у найгіршому випадку його можна було тільки викинути.

Ще дивніше ставлення поліщука до вогню. З ним селянин поводився вкрай необережно: молотячи збіжжя у стодолі, міг безбоязно світити лучину, розкурювати люльку. У " Спогадах з Волині, Полісся і Литви" письменник повідомляє, "що в кожній хаті на Поліссі є єдиний вогонь Зничь, тобто ніколи не згасаючий комин, де палиться велика суха колода". Розповідає Ю.І. Крашевський і про одну пожежу, свідком якої він був сам. Даремно заклиав він до порятунку. Жителі " не хотіли вогню противитися, сприймали його як гостя...баби повиставляли хлібні діжі на столах, застелених скатертинами, перед хатою, - і сіль, самі ж з закладеними руками дивились на вогонь, стоячи за столом, ніби то йому хотіли показати, що його хлібом і сіллю приймають". Коли ж і цього здалося мало, тоді "стара баба-чарівниця з розпущенним волоссям, бурмочучи якісь закляття, три рази оббігла пожежу навколо..."

[Woman7]

У Православній Церкві є пояснення усіх цих предметів-символів. Пошукаю. Знайду - викладу.

[Jack]

вірніше "Хрес фігура" називається капличкою в різних місцевостях відрізняється

Каплиця - невеличка молитовна споруда із іконою або ж церква без вівтаря. Каплиці, як правило, ставили десь на роздоріжжі. Оскільки роздоріжжя або ж перехрестя доріг за народними віруваннями, місце де любе збиратися нечиста сила (хресний - злий дух, який перебуває на перехресті доріг) ,тому аби подорожньому вона не змогла зашкодити, на цьому місці і ставилась каплиця з іконою Божої Матері, якій він міг вклонитися та помолитись Господу Богу за благополучне завершення свого шляху.

Ось матеріали з Польскоого сайту Kaplica Matki Boskiej na rozdrożu не буду перекладати багато читачів форуму зрозуміють а хто захоче можу індивідуально перекласти чи дослівно переказати....

[ODZER]

Шкода, що ця тема так і лишилась білою плямою.

Саме значення-функція придорожного хреста більш-менш зрозуміла.

Очевидно, що хрести-фігури мають зв"язок з стовпами-ідолами з язичницьких часів і , ймовірно, йдуть ще в глибину індоєвропейської культури

Можливо, це якимсь чином пов"язане з символом "шаманського дерева", який поширений у всій північній півкулі у різних народів

http://jahroma.ru/content/view/198/1/

http://www.ruthenia....ol/T4/T4_06.htm

Подібні стовпи, прикрашені кольоровими стрічками ставлять в Якутії, і вони називаються серге.

Але про драбинки, молотки, обценьки і т.д. ясності немає.

Можливо, що це інструменти, пов"язані з тортурами Христа. Але надто багато виникає питаннь і незрозумілостей.

Звідкіля бере початок ця традиція? Чому поширена переважно на Поліссі?

Знайомі піднімали документи в музеї, цікавився у етнографів. НІХТО НІЧОГО НЕ ЗНАЄ,

Дослідженнь на цю тему не проводилось.

Можливо, представники православної церкви можуть прояснити це питання?

Дивились фото хреста-фігури початку 20 ст - там ще дивніша символіка - на хресті півник, а два списа у вигляді кутника зверху замикає ще трикутник, що вже зовсім схоже на масонську символіку...

[ODZER]

Переглядав деякі свої фото - ще знайшов два хреста

с. Софіянівка (Маневицький р-н)

с. Череваха( Маневицький р-н)

[AK88]

Обценьки і т.д. - це оруддя Страстей Христових. Звідси і символізм.

Сумніваюсь, що то зв'язано з масонством.

Традиція зображання цих речей - давня.

Частина із них описана у Євангеліях, частина - у апокрифах.

Тут детальніше:

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8B#.D0.9E.D1.80.D1.83.D0.B4.D0.B8.D1.8F_.D1.81.D1.82.D1.80.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.B5.D0.B9

http://www.icon-art.info/book_contents.php?book_id=53

http://www.sakkos.ru/interes/articles/Solovki/Solovki-13.html

http://krotov.info/spravki/essays_bible/nz_ill/nz_ill_162_arma.htm

http://www.symbolarium.ru/index.php/%D0%9E%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%8F_%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9

http://www.russkiysobor.com/krest07.htm

[ODZER]

Браво! Нарешті компетентна відповідь!

От тепер все стало на свої місця. Ніяка це не кірка і не посох - а спис з губкою.

І присутність півника на хресті теж стала зрозуміла.

Найшов в цих ссилках два хрести:

ось цей хрест в Бремені (1717 р) все пояснює

http://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File:Bremenried_St_Wendelin_Arma-Christi-Kruzifix.jpg&filetimestamp=20080326205934&uselang=ru

і цей хрест також

http://krotov.info/pictures/mashiah/19/1851_arma.jpg

Ще раз дякую за глибоку відповідь. Саме таку відповідь я і хотів почути!