Країна: шедевр на хвилі сучасних віянь чи криза літератури

[_sergius]

Якщо хтось не в курсі, то є в нас таке досить популярне, одне із найбільш масовіших по тиражу видань "Газета по-українськи". Свого часу вони почали випускати і власний щотижневик під назвою "Країна". Досить цікаві теми піднімаються із різних життєвих аспектів, майже вільна ніша україномовних видань, що автоматично дає змогу зайняти топ-місце серед лідерів ринку преси, але...

Але редакція пішла іншим своєрідним шляхом подання матеріалу до читача. І якщо авторські статті нічим не гірші кращих традицій публіцистики, то із викладенням думки інтерв'юерів повний абзац. Справа в тому, що матеріал подається майже слово в слово як є, суржик, фєня і т.п. прояви вуличного мовлення.

Складається відразу враження, принаймні в мене, що тут український алфавіт слугує лише для транслітерації усього того словесного потоку у більш-менш зрозумілу форму і можливості перенесення його на папір. От тут мене і починає тіпати від цих новацій. З одного боку вони подаються матеріал народу у зрозумілій для нього формі. Але ж є і друга сторона медалі. Загальноукраїнському серйозному виданню не личить опускатись до рівня районки, де це може спокійно пройти. Тим більше що україномовних видань не так і багато (простіше сказати, майже немає) і в цьому випадку вони стають дзеркалом мови. А саме друковане слово у всі часи було тим стрижнем на якому мова і трималась. Саме для цього будь-яке поважаюче себе видання має команду професійних літераторів та коректорів, які видають в тираж відшліфований матеріал. Це стосується як журналів, газет, так і книг. Недаремно ж нам з дитинства казали, що потрібно більше читати, для грамотності, для збільшення словесного запасу, збагачення своєї власної мови. А що ж ми маємо тепер...

От і постало в мене питання, чи це такі сучасні тенденції яких я просто не розумію, чи все ж таки це криза літературного жанру?

[Olesya]

Мене завжди дивує, як серед маси хорошого виділять недолік. Для чого? Не подобається - не читайте. Але краще все-таки робити наголос на позитив, хіба ні? Я є гарячим прихильником Країни, купую вже років зо три. Всім рекламую, даю почитати. Підсадила батьків, і навіть бабусю, якій вже під 80. Суржик? Хм, не можу сказати, що звертаю на це якусь посилену увагу. Просто вважаю журнал дуже різноплановим. Не подобається якась стаття чи інтерв"ю? Ну, буває, перегортаю сторінку далі.

Порівнювати з районкою - оце Ви насмішили. Ви районки давно читали? З нудьги не вмерли? Там, може, і суржику нема, зате й по-справжньому цікавого мало.

Ну і нарешті, журнал - це не висока література. Тоді треба читати Загребельного і Кобилянську, і не спускатись на нижчий рівень.

[_sergius]

Я виділив цей недолік, бо вважаю його досить суттєвим. І це питання мене цікавило вже давно, тому й вирішив спитати думку народу на форумі, попередньо висловивши свою.

Ви висловили своє ставлення, за що подяка.

Але якщо повернутись до суті питання, то я все рівно дозволю собі не погодитись. Журнал - це хоч і не висока література, але її значима частина. І якщо це масовий продукт, то саме з його сторінок вбирається багато інформації і не тільки. Якщо я беру будь-який інший журнал подібного плану, там у всіх статтях буде лунати правильна літературна, переважно російська, мова, яка не ріже вухо. Таке видання мені читати набагато приємніше.

А те що, наприклад, Ви не помічаєте той суржик, то тут відповідь може бути дуже проста. Нажаль, в більшості випадків саме так ми говоримо у повсякденному житті, і на сторінках друкованого видання це вже також стало нормою.

P.S. Доречі, щодо районки... Так, вони хоч і переповнені некрологами, але проскакують цікаві статті. Я постійно збирав підшивку видань де публікувались щоденники Руднєва.

[Olesya]

А те що, наприклад, Ви не помічаєте той суржик, то тут відповідь може бути дуже проста. Нажаль, в більшості випадків саме так ми говоримо у повсякденному житті, і на сторінках друкованого видання це вже також стало нормою.

Суржик ще й як помічаю - я філолог . Просто не закриваю очі на його існування. Деякі випадки чи приклади навіть веселять (цитувати Подерв'янського не буду ). Думаю, в побуті люди ніколи не говорили кришталево чистою мовою. Це якось стерильно. "Країна" лише показує, що життя - воно таке різне, як і мова.

P.S. А Брати Гадюкіни? Як Вам?

[_sergius]

Але ж все рівно прагнути потрібно до кращого, а життя вже якось саме розбавить стерильність. А так свого роду вони створюють еталон на який почнуть рівнятись вважаючи що саме так і має бути.

P.S. А Брати Гадюкіни? Як Вам?

Не скажу, що є фанатом їхньої творчості, але окремі твори подобаються.

[Tolik_lt]

Давно не зустрічав таких занудних ТС. Країна використовує суржик лише у тих випадках, коли передає пряму мову персонажів публікацій. Мені це подобається, це краще показує їх, ближче до реальності, колоритніше.

і що, передати коротку колоритну фразу базарної торговки чи жіночки з черги до лікаря відредагованою літературною-це прагнення до кращого?

[_sergius]

Колоритна фраза - це добре. Так само часом можна вжити і нецензурщину, якщо воно до слова, так би мовити сворене для того момента.

Але що занадто, то не здорово.

[Dream]

Так само часом можна вжити і нецензурщину, якщо воно до слова, так би мовити сворене для того момента.

"Заіпав", наприклад?

Але що занадто, то не здорово.

Занадто переймаєшся "Країною" - не здорово...

[solnishko]

Правильно было когда-то сказано, что хорошо воспитанный человек может читать все. Осуждать то, что естественно, могут лишь люди духовно бесстыдные, изощренные похабники, которые, придерживаясь гнусной лжеморали, не смотрят на содержание, а с гневом набрасываются на отдельные слова.

Несколько лет назад я читал рецензию на одну повесть. Критик выходил из себя по поводу того, что автор написал: "Он высморкался и вытер нос". Это, мол, идет вразрез с тем эстетическим и возвышенным, что должна давать народу литература.

Это только один, притом не самый яркий пример того, какие ослы рождаются под луной.

Люди, которых коробит от сильных выражений, просто трусы, пугающиеся настоящей жизни, и такие слабые люди наносят наибольший вред культуре и общественной морали. Они хотели бы превратить весь народ в сентиментальных людишек, онанистов псевдокультуры типа св. Алоиса. Монах Евстахий в своей книге рассказывает, что когда св. Алоис услышал, как один человек с шумом выпустил газы, он ударился в слезы, и только молитва его успокоила.

Такие типы на людях страшно негодуют, но с огромным удовольствием ходят по общественным уборным и читают непристойные надписи на стенках.

Я. Гашек

[Tolik_lt]

а нє завєсті лі на бордовках традіцію "с шумом вьіпускать газьi"???

[Scabiosa]

Хто дасть почитати "Країну", аби зрозуміти, про що мова?

[Tolik_lt]

можу дать, у мене за роки два чи три номери є

[REDAKTOR]

АРХІВ