Карпати рулять :)

[krava]

И так понятно. Черногорский хребет, пёхом. Озеро под Барбенескул, как погляжу.

Эх, Карпаточки! Ждите, мы идем

да. кльово. Погодка буда в нас ше та. Выд Говерли і до озера - гроза з фотофіксацією перевищення швидкості по хребту та ше й град.

[Plum]

Зараз Плам до нету добереться і внятно і понятно розкаже.

Чуть шо, так відразу Плам...

Крава чуть-чуть не в той розділ похвалився про _пішохідний_ похід, тому переношу сюди і допишу трохи

Похід планувався попсово-прогулочний -- по Чорногорі за два з половиною дні. Вийшло не зовсім так, передусім через погоду. З Лазещини до Козменщика нас підвіз місцевий гуцул на УАЗі, а коли ми піднялись на на Говерлу (в кінці підійматись чомусь було дуже важко), почав накрапати невеликий дощ і десь вдалині прогуркотів грім. Ми швиденько зійшли з найвищої вершини і перейшли на гору Брескул, де вирішили зробити невеличкий привал, з'їсти бутерброда. Як тільки ми зупинились, до нас назустріч підішла група з трьох старших (біля 65-70 років) чоловіків. Привітались, поговорили і вони пішли далі в бік Говерли. Але як тільки ми встигли з'їсти по одному бутерброду, один з тих трьох чоловіків прибіг до нас і сказав, що інший член їх групи помер. Поки Крава молився за душу покійного а я викликав рятувальників з Лазещини (зв'язок був препоганий, додзвонився разом за двадцятим), піднявся сильний вітер, полився дощ і вдалині почали раз за разом бити блискавки (за нашими підрахунками, кілометра за півтора-два від нас). Попрощавшись з живими членами тієї нещасної групи, ми трохи одягнулись і, так толком і не пообідавши, пішли далі -- більше ми їм допомогти не могли, далі справа була лише за рятувальниками. Наступні 5 годин були справжнім випробуванням. З неба лились потоки води і заливали очі, час від часу падав град, вітер наскрізь продував наш мокрий одяг, а блискавки били навколо нас, найближча була метрів за 200 чи 300. Зараз, на свіжу голову, я розумію, наскільки нерозумно було продовжувати йти в таку погоду, але тоді це видавалось єдиним правильним рішенням -- ми твердо вирішили дійти до озера Бребенескул і там лишитись на ніч. Дорога від Брескула до Бребенескула в нас зайняла близько п'яти годин, скрізь де могли ми проходили траверсами. Коли ми проходили траверс гори Данціш, я чомусь відразу згадав про vanus'а і його запальні танці . В "котел" до озера під гору Гутин Томнатик ми спускались вже вкрай виснажені, зі "вбитими" колінами і дуже замерзші. Пальці на руках до того задубіли, що навіть дістати пакетик з горішками з кишені виявилось надзвичайно складно. На щастя, якраз на спуску дощ вирішив дати нам спокій і погода трошки наладилась, тому намета ми ставили вже без дощу. Швиденько переодягнулись в сухе (хто що знайшов, бо ж за прогнозами в поході мало бути +39 і без опадів), а стараннями Крави було роздобуто в сусідів по табору по кружці смачного чаю з м'ятою, який в купі з ковтком Кравиного ж вина повернув тепло в тіло. Kavalena зготувала нам смачнющої вермішельки з індичою тушонкою і свіжо-тушкованими овочами (на запах аж сусіди посходились поцікавитись, що ми таке смачне їмо) і ми повкладались спати.

Зранку погода була вже просто чудова -- тепло, сонячно, без вітру. Ми нікуди не спішили, тому багато часу потратили на фотографування, купання в озері Бребенескул і просушку одягу, який змок в попередній день. Поснідали солодким молочним рисом (поживна смакота, яку в поході запросто можна зварити в згущонці, розведеній водою) і пішли в бік Попа Івана. На траверсі гори Бребенескул побачили меморіальну табличку з іменами двох туристів, яких вбила блискавка кілька років тому і це вкотре заставило задуматись, що Бог нас в дорозі охороняв. Коли ми вийшли на хребет, то нас зустріла надзвичайно ефектна картина -- порямо по хребту йшла стежка, вздовж якої зустрілось два атмосферних фронти. Один намагався перевалити хмару через хребет, а інший дув назустріч і не давав цього зробити. Тому хмара, не маючи куди подітись, підіймалась вертикально вгору прямо біля нашої стежки. Її можна було зачерпнути рукою, можна було нахилитись і подихати нею, а коли стежка схилялась трохи ліворуч і заходила в хмару, то відразу ставало значно вологіше і холодніше, а хмара навіть на смак відчувалась і з'являвся запах, ніби в сирому осінньому лісі. Видовище було надзвичайно гарне! Дорогою ми багато фотографувались, їли ягоди, спілкувались з групами туристів. Траверсом пройшли все, окрім роздвоєної Дземброні -- на неї вирішили вийти, до того ж траверс проходив зовсім близько до вершини і багато ми б не зекономили. Після спуску з Дземброні зустріли двох велосипедистів, котрим ми щиро поспівчували і пішли далі. Піп Іван був вже зовсім поруч і ми легко піднялись на нього, зробивши ще один маленький привал перед цим.

На Попі Івані ми вирішили пообідати. Але як тільки ми розстелили наш "кухонний каремат", як знову полив дощ. Вдалині, з боку Говерли, було чути гуркіт грому і вже по поверненні додому я взнав з новин, що якраз в той час на схилі Говерли блискавка вбила 11-річного хлопця. Ми ж швиденько заховались в приміщення обсерваторії (яке ж воно засмічене, загиджене і страшне, не зважаючи на ремонтні роботи, які там було розпочато!) і поки готувався чай, невгамовний Крава вирішив підстрахуватись і поставити всередині намета, щоб зайняти місце на випадок, якщо дощ не вщухне, а туристів буде так багато, що в обсерваторії місця для намета не буде і його довелося б ставити надворі. Однак це спрацювало -- як тільки намет було встановлено, дощ припинився . Повагавшись, ми його зібрали, щоб спуститись на ніч до озера Маречейка, але відразу ж знову пішов дощ. Ще хвилин 10 ми вагались, бо нікому не хотілось знову мокнути, як в попередній день, але небо почало значно світлішати, а хмари підійматись, тому ми знову одягнули ще вогкий "дощовий" одяг і вирушили в дорогу. І справді -- дощ майже відразу перестав і до озера ми зійшли відносно швидко. Головною проблемою були мої і Кавалєни ліві коліна, які вже раніше були травмовані, а в попередній день ми добряче нагрузили і прохолодили, тому спускатись було дуже важко і боляче. В озері Крава з голосними криками голяка покупався, чим потішив туристів, що стояли табором біля самої води, і ми пішли в глибину лісу, де є колиба, про яку мало хто знає. На наше щастя, вона виявилась незайнятою і ми розташувались там з шиком, по-королівськи

Вечір пройшов в процесі приготування борщу. Спочатку вогнище ніяк не хотіло горіти -- доводилось постійно махати, щоб було більше кисню для горіння, а потім воно розгорілось, але давало якось так мало тепла, що руки можна було тримати біля самого вогню, а казан з борщем все не хотів нормально кипіти. Згодом вогонь розгорівся досить сильно і коли знову пішов дощ, тепле повітря від вогню ніби розганяло краплі, що на нас падали, тому трішки змокли лише спини. Вечеряти ми перебрались до столу на "терасі" біля колиби, який ми застелили "святковою скатертиною", роль якої служило моє блискуче "космо-одіяло". Після богатирських порцій борщу і трішки глінтвейну ми швиденько повлягались в спальники і вирішили спати до восьмої години.

Крава, як завжди, прокинувся в шість. І, як завжди, прокидається Крава -- прокидається весь табір, бо за його ранковими піснями і розмовами з самим собою і сонними іншими учасниками групи, спати просто нереально. Злий через те, що мені не дали поспати, а також через те, що коліно боліло ще більше, ніж ввечері, я теж встав і ми почали збиратись. Спішити було нікуди і вийшли ми біля 9 години. Перед початком спуску я закинувся двома таблетками кетанову і біль трохи вщух, знову серйозно нагадавши про себе вже майже внизу, на останніх сотнях метрів крутого спуску. Внизу ми зупинились біля річки, покупались, Крава роздобув собі домашнього сиру, молока і хлібу в місцевих аборигенів і ми пішли далі, в село Шибене, і на цьому наш похід можна вважати завершеним

[Zeuss]

В крайній похід ми теж попали в схожу погоду біля Говерли. Температура +6, лило як з відра і був скажений вітер, важу разом з рюкзаком під 100кг, то на рівних ділянках, де він розганявся, мене здувало. Реально не знали яке рішення прийняти чи находити затишок пересидіти і замерзнути чи продовжити рухатись. Правда, ми шли зі сторони Зеленого, Піп Івна.. то пішли траверсом вниз під Петрос і там на КП біля пічки відігрілись та відіспались.

А все починалось з от такого ранішнього туману

Ну і мого виробництва борщик (на висоті за 1700 смакує особливо))

[Atarax]

Нда, згадалось як ми евакуювались з Довбушанки, затемна, сраками по снігу і камінню, від блискавок. Ви звичайно гоните, гуляти в 300 метрах від блискавки. Хоча...якби вона влупила за 300 метрів від вас, ви певно б оглохли...або сіли на Ж точно, як ми на вокзалі в Коломиї. Щось забагато смертей, як на один час((

[vanus]

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!кльово, я за вас радий, молодці!!!!!!!!!!!!

млін що я роблю в луцьку

я ВАМ ВСІМ ПОМЩУСя на морях!!!!

П.С. Плам, візьми якось з собою Аню ;-)

[Plum]

Плам, візьми якось з собою Аню ;-)

Повір, ми з Аньою і без сторонніх підказок розберемось, хто кого де і як має брати

[kavalena]

Дуже добре, коли випадає можливість вирватись від буденної суєти в місця, де можна впорядкувати думки, побути з собою, наодинці з природою... хоч ті місця зовсім не назвеш безлюдними... але природа компенсувала все і прихильністю під час негоди, і неймовірно красивими пейзажами, лагідним сонечком та вітерцем, про оту білу стіну невідомості і мовчу вже - словами не передати...

Дякую компаньйонам за підтримку, за веселі жарти і щирий сміх... всі ми чомусь навчились, як і в кожному поході, коли пізнаєш не лише інших, а і себе...

[Plum]

Карпати, звісно, рулять, але Крим... Крим значно різноманітніший і різнобарвніший. За кілька днів походу ми побачили і весняні крокуси, і яскраву золоту осінь, і випалені гарячі літні степи і навіть клаптик зими...

[Plum]

А ще ми бачили море... спочатку здалека, при чому воно виявилось вище хмар, кілька разів бачили кораблі, що пропливають над хмарами... а потім і зблизька.

[Plum]

На днях вибрався сам сходити в Карпати. Моя перша "одиночка".

Планував піти через Горгани: з Татарова на Хом'як, звідти серез Синяк і Малий Горган на полонину Бладжив. Звідти було два варіанта -- або відразу до Буковля, або через Довбушанку і Ведмежик до Бистриці.

Але вийшло все трохи не так. Підвела погода. В перший день я піднявся на Хом'як, при чому половину підйому з боку Яблуниці я йшов в хмарі. Видимість була дуже низькою, інколи падала метрів до 20, іноді трошки збільшувалась, але однаково практично нічого навколо видно не було. Ось так приблизно це виглядало:

Верхівки дерев над головою теж ховались в хмарі:

Ближче до вершини Хом'яка видимість ненадовго покращилась, але однаково навіть мітки маршруту доводилось добряче шукати:

Каміння від вологи, що стояла в повітрі, трохи змокріло і стало дуже слизьким.

Я теж трохи змокрів

На самій вершині знову стало видно трохи гірше:

На спуску до полонини Хом'яків трохи збився зі стежки (через хмару міток не видно було взагалі) і вліз в густі зарослі жеребу, довелось пролізти по ньому метрів 200, перш ніж повернувся на стежку. Далі зустрів ось таке нагадування безпечним туристам:

До полонини я добрався десь біля 16 години. Прикинув, що за дві години почне темніти, а до полонини Бладжив йти ще годин 4-5, а до неї стати на ніч ніде -- скрізь каміння і немає води. Йти затемна, в хмарі та ще й по слизькому камінні не дуже хотілось, тому вирішив переночувати під Хом'яком, а зранку йти далі.

Коли спустився на полонину, то практично вперся носом в якісь нещодавно збудовані дерев'яні будиночки. Їх там три. Два закриті на замок, при чому в першому хтось намагався виламати двері, та не зміг. Всередині щось типу весільного залу -- літерою П стоять столи з лавками, на стіні вісять ікони. Біля входу в будиночок теж два довгих столи з лавками по обидва боки, ніби для весілля або іншого свята. В другий будиночок я не зазирав. А третій -- це ніби сарай розміром десь 2х3 метри, з одного боку вхід, з протилежного -- дірка в стіні десь 1.5х1.5 метри. Схоже, там має бути піч, бо неподалік складено трохи вогнетривкої цегли. В тому сараї я і вирішив поставити намета. Повечеряв, сходив до джерела за водою, щоб була на ранок, посидів трошки біля багаття і пішов в намет.

А десь години біля 20:00 зарядив досить сильний затяжний дощ. Він не припиняючись лив цілу ніч. Виявилось, що коньок даху в сараї не накритий і через щілину натекло багато води, намет був мокрий. Ну, добре хоч дно було сухе, а в самому сараї було досить сухого місця, щоб спокійно зварити поснідати і спокійно зібрати рюкзак.

Там я просидів години до 12. Все сподівався, що дощ вщухне, однак не судилось. Вся полонина, на якій я зупинився, перетворилась на суцільну калюжу. Жодного сухого місця, не хоча б намета можна було б поставити не в калюжу, я не побачив. На місці це я ввечері палив багаття вже була калюжа сантиметрів 10 глибиною.

Від думки йти далі на Синяк я відмовився, тому що, не зважаючи на дощ, видимість була дуже низькою, а окрім того поросле мохом горганівське каміння надзвичайно слизьке, коли мокре. І йти в таких умовах самому було дуже ризиковано. В випадку невдалого кроку -- навіть труп мій не було б кому звідти витягнути

Тому, після 12 години я пішов вниз, до Татарова, але вже іншою стежкою. В лісі дощ відчувався трохи менше, видимість на спуску теж почала трохи покращуватись:

Спустився якраз на повороті до водоспаду Гук з дороги Микуличин-Татарів. Хмара, в якій я підіймався, ночував і спускався, з Татарова виглядала ось так:

Оскільки був весь брудний і мокрий, а додому ще добиратись дуже довго, то в Татарові знайшов "гостинний двір", де здають кімнати, і напросився в душ і переодягнутись і перевзутись в сухе. Ціна питання -- 50 грн. Якраз встиг ще кілька хвилин відпочити і о 17:00 сісти на дизель, який повіз мене в Івано-Франківськ.

P.S. Якщо хтось ще не в курсі -- є дуже класні "відкриті" карти Open Street Map та Open Cycle Map. Вони досить детальні, окрім всього іншого на них непогано позначені карпатські стежки. Дуже рекомендую. Я ними користуюсь з телефона під Android через програму Soviet Military Maps Pro, яку теж для туристів дуже рекомендую і викладаю останню версію СЮДИ (звісно ж, для ознайомлення, якщо сподобаєтться -- купіть )

[lilechka]

Гарний звіт

І які враження від походу одному? Ще підеш?

ПіСі: Думала це тільки нам так "везе" з погодою в Карпатах

[Plum]

Хочу ще йти. Можливо, наважусь на зимову одиночку, не знаю ще -- для зимового походу мій намет холодний.

Враження двоякі. Надто короткий похід в мене видався, щоб оцінити всі переваги і недоліки одиночки. До того ж, на привалах, якщо був зв'язок, я тупив в фейсбуці, так що геть одиночним похід теж не получився . Правда, там де я ночував зв'язку не було. Метрів за 20 від сараю він інколи "прокльовувався", але це потрібно було стояти під дощем, щоб ним скористатись. До речі, за весь час походу я не зустрів жодної людини в горах.

Взагалі, мені сподобалось, але, власне, в мене було надто мало часу щоб побути на самоті і вияснити -- подобається це мені, чи ні. Треба спробувати ще -- на довше і в хорошу погоду, щоб було трохи веселіше. Бо йти увесь час в суцільному молоці і навіть стоячи під самим Хом'яком не бачити його схилів і вершини -- якось трохи сумно

Якось так

[lilechka]

для зимового походу мій намет холодний.

Що значить холодний намет?

а хіба є теплі намети? Для зимових походів використовують намети зі сніжними юбками. Класні намети такі тим, що вітер всередині не гуляє, мінусом є збільшення ваги. Навіть з мінімальною вагою спорядження рюкзак виявиться дуже важким

[Plum]

Мій намет (Black Diamond Mirage) типу екстримально легкий, важить 2 кг, без чехла і кілочків — 1.8 кг. Внутрішній тент повністю з сіточки, а зовнішній дуже тоненький, при чому не лише без сніжгої юбки, а не дістає до землі сантиметрів на 12 по всьому периметру. В задній частині зовнішнього тенту, зверху — вентиляційне віконце, яке не закривається. Ну і дно дуже тоненьке, хоча на зберігання тепла це не впливає.

[lilechka]

Мій намет (Black Diamond Mirage) типу екстримально легкий, важить 2 кг, без чехла і кілочків — 1.8 кг. Внутрішній тент повністю з сіточки, а зовнішній дуже тоненький, при чому не лише без сніжгої юбки, а не дістає до землі сантиметрів на 12 по всьому периметру. В задній частині зовнішнього тенту, зверху — вентиляційне віконце, яке не закривається. Ну і дно дуже тоненьке, хоча на зберігання тепла це не впливає.

Чула відгуки про використання схожого намету (Marmot із серії ультралайт). Дослівно не передам, бо була нецензурна лексика. Але суть така: хлопці спали, а їх замітало снігом в наметі

З таким взимку точно не варто

[Plum]

Так отож. І я все вагаюсь, який намет взяти на зиму. Спочатку думав взяти щось більше, типу 3+1, але якщо ходитиму сам — я його не нагрію, треба брати щось менше, швидше всього чисту двійку, навіть без +1. З іншого боку, тамбур хочеться більш-менш просторий, щоб в дощ або заметіль можна було там їсти зварити на газовому пальнику. Але і вага щоб не «зашкалювала».

Дилема :-)

[aroma]

Сьогодні повернулися з Дземброні. Дійсно, Карпати рулять. Мали змогу зануритись у гуцульське життя, полазити по горах, навіть на Попіван замахнулись але нажаль, навіть, до Вухатого Каменя не дійшли. Зате вражень море і без того. Дрімучій ліс видався дійсно дрімучий. Туман якраз доповнював атмосферу казковості. Погодка зараз там якраз що все жовтіє. І на цьому зломі Карпати виглядають дуже гарно.

[lilechka]

Дивлюсь, що у 4-х сезонних наметів вага від 3,2 кг починається

Ось цей мені чимось цікавий

Тамбур знімається

[Plum]

Ось цей мені чимось цікавий

Ціна в нього теж.... гкхм... цікава

До речі, він 4-сезонний, але з одним тентом, не подвійний. Цікаво...

[lilechka]

Стояла чудова погода, яка не властива листопаду, і ми вирішили використати вихідні щоб помилуватись карпатськими краєвидами. Мета була одна – гора Довбушанка (два рази були біля підніжжя, але погода не дала піднятись)

Отож, у суботу ввечері ми сіли на потяг до Франківська. Звідти першим автобусом недільного ранку добрались до Надвірної, потім – до Бистриці, звідки і почався наш маршрут.

Вночі пройшов дощ (у результаті ми помісили трохи болото), ранок був туманний, але вже годині об 11 стояла сонячна тепла погода – ідеальна погода для реалізації нашого задуму. Пообідавши у мальовничому куточку – Озірному вирушили далі, пройшли повз зловісний камінь, на якому я у червні підсковзнулась (тепер маю шрам на коліні), пробрались через жереп і зупинились на ночівлю під горою Ведмежик.Вид з намету був вражаючий!

Теплої зоряної ночі споглядали на красуню Довбушанку та вогні Буковелю.

Наступного ранку, затамувавши подих, поскакали по камінцях на гори Ведмежик, Довбушанку та Довбушинець.

Після виснажливого спуску поповнили запаси води у одній з найчистіших річок Карпат Зубринці та заночували на галявині. Вранці тихенько прокрадаючись повз хатинку лісників (похід був територією природного заповідника, а отже саме наше перебування там було порушенням закону і погрожувало нам штрафом) піднялись до перевалу Столи та спустились на Буковель.

Далі було смачне микулинецьке пиво та івано-франківська піца перед відправленням потягу. Сьогодні, у середу, вранці ми щасливі та повні вражень повернулись додому

[lilechka]

Если не секрет приблизительно во что обходится поездка?

Похід на 3 дня на 2-х з дорогою, харчуванням та рештою мілких витрат - 400-500 грн

Звичайно можна і бюджетніше з"їздити, але у нас не виходило - перед відправленням потяга з Франківська треба пиво і до пива

[kompanjonka]

Хоч вибагливим туристом себе не назву, та 3-денний похід мені завжди обходився від 400 грн на одну особу. Лише дорога - щонайменше гривень 200 (плацкарт до Франківська і автобусний чи дизельний доїзд "до місця" - залежно, куди добиралися). Якщо ж ночувати не в наметі, то за проживання у садибах-турбазах влітку брали 70-80 грн з одного. Знаю у Яремчі хостел за 30 грн, але умови там не аж які.

До харчування у кожного свої підходи. Якщо їсти не лише кашку, то курага-сальце-м'ясце-рибка теж грошей коштують. А якщо докупити бринзи чи скуштувати мамалиги у місцевих газдинь, то ще трошки гривеників доплюсуйте... Якщо це будуть Новорічні свята, то ще й помножте, звісно.

Але - воно того варте. Карпати рулять!

[silfida]

simonov, головне познайомитись с хорошою гуцулкою. Ваші витрати суттєво зменшаться - мінімум проїзд і випивка. Люди там добрі і гостинні і нагодують і обігріють.

Гуцульське рандеву

[Plum]

згадалось як ми евакуювались з Довбушанки, затемна, сраками по снігу і камінню

Бодя, прямо дежавю якесь... :-D

[lilechka]

згадалось як ми евакуювались з Довбушанки, затемна, сраками по снігу і камінню

Бодя, прямо дежавю якесь... :-D

детальніше можна?

я то в захваті від катання на дупі з Петроса минулого тижня))