Всі пори року в Цуманській пущі

[Navigator]

Іноформаційно-ознайомча тема з описами цікавих місць і фотографіями, яких я відзняв достатньо велику кількість під час мото- і велопоходів, сплавів. Думаю тема буде цікава тим, хто займається пішими походами і велопокатушками. Захвачений район досить великий. Починаючи на заході Звіріво-Котовськими лісамиі, і кінчаючи на сході річками Кормин і Горинь. Широтний діапазон такий: на півдні Дорога Звірів-Клевань і річка Струбла, на півночі дорога Тростянець-Домашів-Журавичі-Берестяне-Знамирівка.

Завдяки добре поставленній єгерській службі, в цих лісах найбільша щільність диких тварин на Волині.

Літом в Пущі.

Весняне бездоріжжя. Розлив річки Кормин. Великі площі лісів стають недоступними. Час від часу натикаєшся на непропуски.

Осінь відкриває багато доріг. Час подорожей. Підсихають болота, немає комарів.

Зима - час випробування всього живого.

[emelka]

Navigator, дуже гарні знімки! Думаю, що невдовзі осилю такий маршрут на велосипеді!

дякую

[Navigator]

Думаю, що невдовзі осилю такий маршрут на велосипеді!

На цій карті я позначив лісову кільцеву дорогу в Звірово-котовському лісі. Сама ця дорога в хорошому стані, місцями насипна, місцями грейдерна. Їздити по ній можна практично круглий рік. Заїхати можна на неї:

1. З Олександрії. Дорога там більш-менш добра. Тільки в посуху прийдеться в пісках побарахтатись.

2. З лісництва. Цей заїзд самий кращий. До ліса підходить асфальт, а далі насипна.

3. З Котова. Заїзд болотистий, але реальний.

4. З Городищ. Самий тяжкий заїзд. Весною неможливий і дуже проблемний після дощів.

5. З Муравищ. Заїзд легкий. Останній, десь кілометровий участок, сильно розбитий, але з велосипедами можна пройти в любу погоду.

6. З Гайового. Заїзд важкий, плутаний. Хто добре орієнтується - можна їхати.

Саме кільце має довжину 21-22 кілометра. Проїхавши кільце - майже гарантовано побачите оленів, або косуль. Якщо пощастить - кабанів. В останній поїздці бачив 9 оленів.

Олені перебігають дорогу

Заїзд з Муравищ.

[ODZER]

Трохи краєзнавчої інформації про Цуманську пущу.

Цуманська пуща - це один з трьох національних парків у Волинській області (Шацькі озера та Прип"ять-Стохід )

Цуманська пуща – це величезний лісовий масив на крайній південній межі Полісся , в Ківерцівському та частково Манєвицькому районі Волинської області, в межиріччі річок Стир та Горинь. В давні часи льодовикові води досягали цієї території, в місцях їх накопичення утворились болота. Через тисячоліття тут поступово сформувався оригінальний природний комплекс із переважанням лісових масивів.

Ліси формувалися в Цуманській пущі на більш багатих, ніж на півночі Полісся, ґрунтах. Внаслідок цього , тут переважають дубові, дубово-грабові та сосново-дубові ліси, які утворюють своєрідний комплекс із болотами різних типів, ділянками лук по водотоках, чорновільшняками.

Дубові насадження займають четвертину території пущі.

Саме такі праліси покривали цю територію до того, як почалося інтенсивне використання їх людиною. Збереглися тут і незаймані або малодоторкані ділянки лісу. Окремі з них мають вік 150-170 років. Ми тільки йдемо до цього, а от у Європі праліси вже давно охороняються по-особливому.

Слід зауважити, що в інших заповідних об`єктах Полісся переважають соснові ліси

Цей природний комплекс зберігає багате біорізноманіття - види рослинного і тваринного світу пристосувалися до мешкання в цих різних екологічних умовах. Давно відомо, що в пралісах зберігаються рідкісні види рослин та тварин, а біорізноманіття боліт відзначається високою своєрідністю

Назва пущі походить від назви селища Цумань .

Цуманська пуща охоплює не лише ліси навколо Цуманя , а й увесь більш-менш збережений лісовий масив ,який простягається приблизно на 40 км з заходу на схід, і приблизно стільки ж з півдня на північ.

Межі Національного парку

На території пущі протікають декілька річок , найбільші – Горинь, Кормин, Стубла та Путилівка.

У східній частині розташоване Чортове болото , на якому є мережа каналів, найбільший з них , Радзивиллівський, впадає в р. Кормин. Крім цього болота є багато менших за розмірами, переважно лісових.

Для пущі характерний вирівняний рельєф, перепади висоти не перебільшують 5 м, лише на берегах Горині – 20 м.

Цуманська пуща входить до складу Цуманського ядра Всеєвропейської екологічної мережі, яка створена з метою збереження біологічного різноманіття у Европі.

Флора

На території Цуманської пущі, завдяки багатим грунтам ,значну площу займають дубові та грабово-дубові ліси , вони і є символом рослинності Цуманської пущі. Проте, в цілому рослин­ність національного парку - це складний комплекс рослинних угруповань

Нині старі дубові та грабово-дубові ліси з багатим підліском на території пущі збереглись найбільшою мірою на території природно-заповідних об'єктів — у заказнику «Лопатинська діброва», заповідних урочищах «Горинські дачі» та ін.

Перший ярус цих ділянок складено дубом віком 80-120 років, діаметром 70-90 (100) см.

Флора Цуманської пущі, як і в цілому Полісся ,є доволі молодою, сформувалась у польодовиковий період, в цій місцевості виявлено 700 – 800 видів судинних рослин.

Особливістю масиву Цуманської пущі у флористичному плані є також те, що через відносну збереженість та, безумовно, недостатню його вивченість, тут збереглись і були виявлені види, здебільшого реліктові, які не були раніше відомі на Українському Поліссі або мали дуже давні місцезнаходження.

Серед занесених до Червоного Європейського списку тут зростають 3 види – смілка литовська, кальдезія білозоролиста та орхідея зозулині черевички справжні.

З Червоної книги України тут зростають 19 видів:

Астранція велика , береза низька , булатка довголиста, верба чорнична, вовчі ягоді пахучі, гніздівка звичайна , дрочок крилатий , зозулині черевички справжні, коручка морозниковидна, коручка темно-червона , лілія лісова , любка дволиста , любка зеленоквіткова , осока затінкова , пальчатокорінник м'ясочервоний , пальчатокорінник Фукса ,підсніжник білосніжний ,плаун річний, цибуля ведмежа .

Види, що охороняються на території Волинської обл.:

1.

Багатоніжка звичайна

2.

Вужачка звичайна

3.

Голокучник дубовий

4.

Кальдезія білозоролиста

5.

Клопогін європейський

6.

Косарики черепитчасті

7.

Латаття сніжно-біле

8.

М'ята блошина

9.

Петрів хрест лускатий

10.

Півники сибірські

1

1. Смілка литовська

Також виявлено низьку видів , які є рідкісними і мало поширеними:

Гвоздика стиснуточашечкова, дзвоники оленячі, жимолость пухната, кадило сарматське , костриця найвища , купальниця європейська , латаття біле, малий комонник зігнутий ,орлики звичайні, стародуб широколистий

Без сумніву в Цуманській пущі можна очікувати багато знахідок, які здивують вчених –ботаніків.

Фауна

За узагальненими даними на території Цуманської пущі виявлено 249 видів хребетних тварин, з них кісткових риб - 23, земноводних - 11, плазунів - 7, птахів -166 , ссавців - 42 види.

На території пущі зареєстровано 21 вид, занесений до Червоної книги України :

мідянка, лелека чорний, чернь білоока, гоголь, скопа

,

лунь польовий, змієїд, підорлик

малий, беркут, орлан-білохвіст, балабан

,

глушець

,

журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, рись звичайна, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, бізон європейський

.

8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991):

орлан-білохвіст, деркач, рись

звичайна, вовк, ведмідь бурий, видра річкова, вовчок горішниковий, бізон європейський

та 15 видів, занесених до Червоного списку міжнародного союзу охорони природи:

карась золотистий

,

бичок річковий

,

тритон гребенястий

,

кумка звичайна, квакша, черепаха болотна, ящірка живородна, чернь білоока, деркач, баранець великий, норка європейська, видра річкова, бобер річковий, білка звичайна, бізон європейський

.

[ODZER]

Додаткова інформація про Цуманську пущу http://7chudes.in.ua/node/9421

А ось історична довідка про Цуманську пущу

З книги «Біорізноманіття Цуманської пущі та питання його збереження»

На території Цуманської пущі люди почали селитися, вести господарство в лісах у межиріччі Стиру та Горині ще за бронзового віку (ІІ тис. до н. е.). Про це свідчать археологічні знахідки біля села Берестяне Ківерцівського району, а також біля села Липно Ківерцівського району (обидва населені пункти розташовані в центрі пущі).

У VII-VIII ст. н.е. , коли відбувся розподіл слов`ян на племенні угруповування, територія Цуманської пущі належала до володінь племені древлян. Тут існувало чимало поселень-городищ, проте невеликих і віддалених одне від одного лісовими нетрями.

З кінця IX і протягом X ст. деревлянські землі були підкорені київськими князями і включені до складу Київської Русі. Проте влада київських князів над лісовими племенами ще до середини XI ст. залишалась суто номінальною. В ХІ століття Волинь, як свідчать історичні розвідки, входить практично повністю покритою лісами.

У південних межах пущі у XII cт проходив великий торговий шлях з Києва до Польщі ( через містечко Олика) .

Від середини XII ст. до кінця 50-х років XX ст. (тобто на 8 століть) саме місто Олика стає адміністративним ,культурним, політичним, господарським центром цуманських лісів. Тут відбуватимуться найвизначніші події, які матимуть вплив на економічне, політичне, культурне, господарське життя субрегіону.

Стає ліс в нагоді і при підготовці до війни. Відомо, що у 1409 – 1411 роках, напередодні Грюнвальдської битви, у волинських лісах проводилися довготривалі полювання з метою заготівлі м'яса для війська.

Згодом, ця місцевість увійшла до складу литовських земель. Проте Литовську державу поступово поглинула більш агресивна Річ Посполита. У першій третині XV ст литовський князь Вітовт робить останню спробу вирватися з польських обіймів. У 1429 році Вітовт скликає у Луцьку з`їзд монархів Європи, на який прибули представники європейських держав. Планувалось проголосити Вітовта королем Литви. Гостям було віддано найкращі палаци та маєтки навколо Луцька. З`їзд вінценосних осіб тривав 2 місяці. Літопис повідомляє, як щодня королі, герцоги, князі та їхні слуги споживали м`ясо сотень зубрів, лосів, вепрів – постачальниками дичини стала Цуманська пуща.

В середині XVI ст територію пущі було остаточно поділено між трьома великими магнатським родами . Давній рід князів Чорторийських, які обрали своєю резиденцією містечко Клевань, володіють південною частиною пущі , лісами на берегах річки Стубли. Активно розбудовують Клєвань, споруджують замок( 1475 р), католицький костел. Крім того, вони володіли лісами у західній частині масиву і селом Городище.

Липно, розташоване на крайньому сході Цуманського лісового масиву, належало до Степанського замку князя Костянтина Острозького. Нарешті, найбільша частина Цуманської пущі (центральна, північна, південна) із селами Сильне, Берестяне, Цумань та іншими населеними пунктами входила до володінь давнього литовського роду князів Радзивілів, які з 1513 року обрали центром свого удільного князівства місто Олику

Олика на той час була досить великим населеним пунктом - в 1570 році тут нараховувалось 300 будинків. У місті щороку відбувались 5 ярмарків, на які приїздили купці з усієї Волині. З 1564 року цей населений пункт отримує Магдебурзьке право і певне самоврядування, Під управлінням Радзивілів Олика розбудовується, прикрашається видатними архітектурними спорудами. Зокрема в 1564 році тут споруджують чотирикутний замок, а в 1635 році — величний костел, прикрашений багатьма скульптурами, мармуровими колонами .Князь Микола Чорний Радзивіл навіть планував створити у місті Академію наук.

Тривалий час Клевань та Олика були містами-конкурентами.

Наприкінці XVI ст. Цуманська пуща, зокрема її південна околиця, стає одним з осередків козацького повстання під проводом Северина Наливайка, спрямованого проти польських феодалів. Наливайківцям у 1596 році вдалося

захопити на короткий час центри удільних князівств Чорторийських і Радзівілів ( Клєвань та Олику).

ХVІ ст. З розвитком у Європі мануфактурного виробництва на Волині все більшого поширення набуває випалювання лісів “на попіл”, з якого шляхом виварювання і випарювання в розташованих просто в лісах “будах” добувають луг, що використовується при мийці овечої вовни, варінні скла та кришталю, виробництві мила, – поташ. Дубові ліси зрубують для будівництва кораблів.

Рубають цуманські ліси і для виробництва заліза. Про це свідчить назва села Рудники( Ківерцівського району).

У 1648 році Хмельницький , звільнивши Центральну Україну, готувався до походу на Львів. Але, щоб штурмувати Львів, потрібно було убезпечити козацьке військо від раптового удару з півночі. З цим завданням успішно впорався козацький полковник Максим Кривоніс, який зайняв багато укріплених міст на Волині, в тому числі і Клєвань та Олику.

В 1795 році Волинь, внаслідок третього розподілу Польщі, входить до складу Російської імперії. ,але більшість магнатських родів зберегли свої володіння.

Наприкінці 1812 року, російська армія, переслідуючи залишки французьких військ, йшла через Олику.

167 волинян з лісової охорони, які мали коней та зброю, приєднались до полків і складі російської армії дійшли до Західної Європи.

Удару по волинських лісах у другій половині ХІХ століття завдають залізниці. Вздовж залізниць бори і діброви нещадно вирубуються, іноді – суцільною смугою до 15 верст.

При будівництві залізничних трас ліс спочатку йшов на шпали і опори телеграфу. Перших на 1 версту йшло в середньому 700, других відповідно 50 – 60. Щоб отримати таку кількість шпал і стовпів, треба зняти приблизно 2,5 десятини.

Про масштаби знищення на Волині лісів у цей період красномовно говорить такий факт: Так, якщо у 1854 році площа лісів у Волинській губернії становила 2665 тисяч га, то у 1887 році – лише 1572 тисячі га.

За 33 роки під корінь вирубано 1 мільйон 93 тисячі гектарів лісу ! Передова лісівнича думка стурбована такими високими темпами знищення лісів і вишукує способи пригальмувати цей процес.

4 квітня 1888 року у лісівників Росії велика радість: вдалося, нарешті, особистим підписом імператора Олександра ІІІ затвердити “Положення про збереження лісів”, прийняття якого так бояться власники приватних лісів!

З 1914 року Воинь стає ареною бойових дій першої світової війни. Посередині Ц уманської пущі проходила лінія фронту між російськими та австро-німецькими військами.У травні 1916 року тут була одна із ділянок Брусиловського прориву. Воїнів 8-ої російської армії , які загинули під час прориву ворожої оборони під селом Хром`яково(Ківерцівський район) поховано неподалік у братській могилі в селі Ромашівка цього ж району.

З 1921 року, коли Волинь унаслідок повоєнних угод увійшла до складу Польщі, Радзівіли продовжують лишатися господарями Цуманської пущі.

У 1939 році Волинь увійшла до складу УРСР, ліси переходять у державну власність.

У 1941 році Волинь окуповує нацистська Німеччина . .Стратегічне розташування цього лісу біля залізниці Рівне-Брест, близькість до центру окупаційної влади Рівного зумовило те, що пуща, починаючи з другоїполовини1942 року, стає місцем базування партизанських загонів як УПА, так і радянських партизан. Діяльність партизан спричиняли репресії з боку німців

під час окупації нацистською Німеччиною , розташовані недалеко від м. Рівного ( там знаходився тимчасовий центр управління окупованою Україною) ліси Цуманської пущі з її багатим рослинним та тваринним світом сподобались німецькому наміснику райхскомісару Еріху Коху. Він віддав військам наказ виселити з території пущі 14 сіл, щоб перетворити ці ліси на суцільні мисливські угіддя.

Примусову евакуацію здійснили у грудні 1942 року. Тих , хто не бажав лишати власні домівки – розстрілювали.

Було повністю спалене село Клубочин( що знаходиться на заході цуманської пущі, і розстріляно 137 чол.

З кінця 1943 до початку 50-х років Цуманська пуща була однією з баз опору УПА радянській владі на Волині .

У післявоєнні роки прокладено мережу автодоріг, проводяться меліоративні роботи. В 1958 році у пущі організовано перше в Україні державне мисливське господарство. В цуманські ліси завозять плямистих та благородних оленів, у 1965 році з Біловезької пущі завозять 16 зубрів. Збільшується чисельність кабанів, косуль, зайців. Наприкінці 80-х на початку 90-х нараховано 207 зубрів, оленів майже тисячу , кількість кабанів та косуль перевищувала кількатисячну позначку. Однак з 90-х років до теперішнього часу почалось споживацьке відношення до багатств пущі. Вирубуються ліси. Дубовий ліс-кругляк масово постачається в Євросоюз. Розгул бракон`єрства поставив на грань знищення популяцію зубрів та лосів, зникли тетеруки, рідше стали траплятися рябчики. Можливо , створення національного парку допоможе зберегти для прийдешніх поколінь природні багатства Цуманської пущі.

Довідка про смт. Цумань

http://www.meriaonli...n/смт.%20Цумань

Історична довідка про смт. Олика

http://uk.wikipedia.org/wiki/Олика

Історична довідка про смт. Клєвань

http://uk.wikipedia.org/wiki/Клевань

Ну і варто згадати про втрачене містечко Трохимброд посеред пущі. Жахлива сторінка історії...

http://board.lutsk.u..._hl__трохимброд

[Navigator]

ПІЗНЬООСІННІ ПЕЙЗАЖІ ПУЩІ

Дуже часто окремі дуби показують місцеде колись жили люди. В цьому я не раз пересвічувався, розглядаючи старі карти.

[Navigator]

ЖИВИЙ СВІТ ПУЩІ

Савці і птахи відзняті мною в різні роки і в різні пори року.

Соня горішникова

Олениця перепливає річку Конопелька. Повінь 2013.

Гніздо дрозда-рябінника.

Сіра полівка

Благородні олені в одній із величезних загорож.

Гніздо співочого дрозда

Із запасів когось із орлиних, а може совиних...

Миша лісова

[Navigator]

ПОСЕЛЕННЯ В ПУЩІ

Населенних пунктів в пущі зовсім небагато. Їх менше десятка.

Раніше ці ліси були набагато більше заселенні. Тільки в західній частині пущі зникли такі населені пункти - Дворище, Козакевичі, Паньов, Ігнатівка, Лозище, Софіївка, Великий Ліс, Йозефін, Мар"янівка, Добре, Майдан Йезірский, Лака, Язвін, Германовка, Гінін, Дерманка, Болярка. Це легко побачити, порівнюючи сучасну карту і польську карту 20-их років.

Ще де-не-де є залишки споруд, але в більшості випадків на колишні поселення вказують залишки садів, або окремі дуби серед полян в лісі.

На околиці Муравищ

В селі Сильне, яке розташоване в центрі лісів.

Залишки польської колонії Добре

[Navigator]

РАННЯ ВЕСНА

В цуманьских лісах переважно рівнинний ландшафт. Тому весняні води затоплюють значні терирорії. В цей час постійно натикаєшся на непропуски. Ноги грузнуть, без чобіт - нікуди!

Рудку, Стрипу, Кормин, Конопельку і ще декілька рік можна використовувати для сплавів.

[Navigator]

Рання весна на річці Кормин.

Воли Кормина затопили навколишні ліси

Повінь на Стрипі

Непропуски. Непрохідні місця.

Весняна Конопелька.

Води Конопельки йдуть через ліс і луг.

Намивається нова пісчана коса.

[electrovetal]

Оскільки Новий 2014 рік нас не дуже порадував снігами, я вчора вирішив проїхатися по лісі від Муравищ до Звірова.

Погода -1^оС, комарі не кусають, дорога в самому лісі супер. Кабани дорогу денеде порозривали. Олені бігать як коні. Біля кормушок застав штук 30. Ліс напівсонний.

Фото тут

[Navigator]

ЗИМА В ПУЩІ

Вогонь розкладенний в формі нод"ї. Так ночують промисловики в тайзі на дальних мисливських стежках.

Смерть гіганта.

На автобус.

[Navigator]

Зима на кочковому болоті.

Поляна з дубом і березами.

Сліди зустрічаються кругом. Бачив сліди кабанів, лисиць, куниці, косуль, олені, лося, зайців і різних гризунів.

Лежанка кабана. Кабан позрізував на величенькій площі очерет і зробив собі таке кубло.

Пасеться косуля.

Молодий дубок.

Перелісок серед болота.

[Navigator]

ВЕСНА

На болоті

На місці колишнього поселення

В старому саду

Дорога через сосновий бір

Ранковий приморозок

[Navigator]

Вчора відкрив мотосезон поїздкою в звірівокотовські ліси. Як для початку квітня в лісах дуже сухо. В минулому році в цю пору там був справжній потоп. Ось наприклад фото, зроблене 8 квітня 2013 року:

А тепер невеличкий фотозвіт з подорожі 4 квітня 2014 року.

[Navigator]

Весна цього року видалась незвичайно суха. Води в лісі мало. Дороги пересохли, їхати на двухколісному транспорті по пісках важко. Комарів дуже мало, майже немає.

Горихвістка біля гнізда.

Весняний килим.

Європейські благородні олені.

Кормушка в сосновому лісі.

Цвіте черемха.

Сімейка кабанів вільно бродить по лісі і не зовсім боїться людини.

[Navigator]

Недавно один мій знайомий взяв на прокат велосипед і поїхав в Звіровокотовські ліси. Там він зустрівся з сім"єю диких кабанів, які жили неподалік лісництва і зовсім не боялись людини. Прийшлось йому трохи посидіти на дереві.

На травневі свята з сім"єю поїхали туди на пікнік і теж зустріли цю сімейку з секчихи, трьох річних підсвинків і шістьох поросят. Вони ходили поруч, обходили машину. Я виходив з машини, остерігаючись лиш старої секачихи. Молоді не дуже підпускали близько, розбігались, а стара зпід лоба дивилась на нас.

Раніше в цих лісах кабанів бачив лиш раз і декілька раз їх чув вдень і особливо вночі.

Мисливська вишка.

Дороги.

Вечір на узліссі.

Пташення дрозда.

Під час травневого "сафарі" бачили і багатьох благородних оленів.

Ліс дуже великий і безлюдний. З жалем дивлюсь на людей, які сидять по узліссям над дорогами в Струмівці, чи Жабці. Повна відсутність фантазії.

[Navigator]

Східна частина пущі переходить в Рівненську область. В багатьох місцях ліс виходить на річку Горинь. Тут розташоване одне з найгарніших місць - горинські крутосхили.

Місцями ліс нависає над рікою, а в більшості випадків біля Горині розтягнулись поля і луки.

Вечір біля Горині.

Просушка після дощу в нічному таборі.

Туманий ранок на узліссі.

[men]

Дякую Navigator за цікаву розповідь! Проїхався по твоїх маршрутах. Дуже мальовничі місця. Бачив оленів, два рази кабанчиків (один раз, як вони купались), лисицю, куницю... Дуже доглянутий ліс, багато альтанок, годівниць... і це майже біля Луцька.

Трохи моїх фото:

[seolutsk]

Дякую за гарні фото. Продовжуйте в тому ж дусі. Буду слідкувати за темою.

[Navigator]

Надихнувшись фотками і розповідями в цій темі, я 2 тижні тому з'їздив в Звірово-Котівські ліси, автомобілем.

Заїзд автомобілем можливий тільки в двух місцях: звірівокотовське лісництво (де ви не знайшли дороги, там далі якраз кабани гуляють) і Олександрія ( тут завжди відкрито, головне щоб сухо було)

Годівниці є в багатьох місцях по лісі. Та висока вишка знаходиться на південній стороні кільця, трохи вбік від дороги, помітити складно.

Варто звернути з кільця в любу сторону - попадаєш в дикі важкопрохідні місця.

Ретро-фотографія)) 1998 рік, осінь, мені тут 24 роки. Сфотографував себе на пам"ять автопуском. Друга ночівка трьохденної подорожі. Табір північніше села Липно. Пам"ятно ще тим, що вночі пройшла поруч велика группа кабанів.

[NMA]

Скоріше всього вичищено від заростей лише там, де зазвичай полюють. Помітив, що подекуди трапляються, ніби чисті ділянки з малою рослиністю і причина цьому напевне бідність грунтів (такі ділянки називають борами) - пісок однако. Все інше дєбрі. А ще вночі там класно - тиша незвична для вух городян і час від часу різні звуки дивні для вух тих же городян.

[ODZER]

в 2010 році пішли в пішохідний краэзнавчий похід удвох з дружиною.

Тільки в більш східну частину Цуманської пущі. На жаль, перед цим втопили фотоапарат на сплаві по р. Случ, тому фотографували на мобілку і якість фото кульгає.

Маршрут побудували так , щоб відвідати максимальну кількість заповідних місць (заказників та пам`яток природи), зокрема , загадкового заказника «Чортове болото» та ландшафтного заказника загальнодержавного значення «річка Кормин».

До речі, цей маршрут легко перетворити в вело, доїхавши електричкою від Луцька до до станції Цумань.

Маршрут виглядав так:

Смт. Цумань – урочище Рудка – урочище Брак – урочище Чортове болото – урочище Крижик – міст через р. Кормин – село Берестяне.

Протяжність маршруту 37 км, два дні

Йшли саме по залишкам старої вузькоколійки, яких колись було на Волині багато.

Детальний звіт тут , з посту # 48 http://board.lutsk.u...entry1052684656

Ось деякі історичні екскурси з цього звіту

]За десяток кілометрів звідси знаходиться урочище Лопатень( однойменний музей партизанської слави), де існував партизанський загін, у лісах переховувались загони вояків УПА, між ними були збройні сутички.

Посередині Цуманської пущі( зокрема через село Сильне) проходила лінія фронту між російськими та австро-німецькими військами у першу світову.

У травні 1916 року тут була одна із ділянок Брусиловського прориву. Воїнів 8-ої російської армії , які загинули під час прориву ворожої оборони під селом Хром`яково(Ківерцівський район) поховано неподалік у братській могилі в селі Ромашівка цього ж району.

Ось карта Луцького прориву, видно, що лінія прориву проходила саме по-нашому маршруту

Варто згадати, що під час окупації нацистською Німеччиною , розташовані недалеко від м. Рівного ( там знаходився тимчасовий центр управління окупованою Україною) ліси Цуманської пущі з її багатим рослинним та тваринним світом сподобались німецькому наміснику райхскомісару Еріху Коху. Він віддав військам наказ виселити з території пущі 14 сіл, щоб перетворити ці ліси на суцільні мисливські угіддя.

Примусову евакуацію здійснили у грудні 1942 року. Тих , хто не бажав лишати власні домівки – розстрілювали.

"...Землі Цуманського лісгоспу мають дуже давню історію. На території Сильненького лісництва поблизу села Городище знаходяться вали давнього Городища. Під час розкопок його валів були знайдені і кам’яні наконечники стріл і більш пізні залізні залишки зброї. За легендами тут проходили іще давніші битви. Свідченнями цього є знайдені залишки витязя з кольчугою та іншими обладунками. Але більш детальне вивчення валів ще попереду. В пізнішу, вже польсько-литовську добу, ці ліси пам’ятають князів Чарторийських, Острозьких, Радзівілів. За даними Цуманського краєзнавчого музею, у 1583 році князь Чарторийський програв ці володіння в карти князю Радзівілу.

Історія розповідає про бої Вітчизняної війни 1812 року. В той час поблизу с. Ромашківка (на території Мощаницького лісництва) була встановлена похідна церква і військовий шпиталь. Пізніше тут проходили бої Першої світової війни, які вела 8-ма армія генерала Брусилова, збереглися поховання військових на кладовищі поблизу с. Ромашківка (так зване в народі Брусилівське кладовище), а також пам’ятний знак на місці іншого поховання поблизу урочища Богуславка на території Цуманського лісництва.

В часи Другої світової війни Цуманські ліси були свідками боїв, як Радянських військових формувань із фашистськими окупантами, так і військових формувань УПА. Зокрема територія теперішнього Партизанського лісництва в урочищі Лопатень стала базою для партизанського з’єднання Героя Радянського Союзу Медвєдєва. Історія визвольних змагань УПА ще досконало не вивчена, але місцеві ліси пам’ятають визначну особу в УПА художника Ніла Хасевича, уродженця с. Дюксин Костопільського району Рівненської області, яке розташоване (поблизу Горинського лісництва).

Лісове господарство та лісові промисли були основним заняттям місцевого населення з давніх давен. Про це згадується вже у перших писемних згадках про Цумань, датованих 1557 роком. У 1903 році Радзівіли будують тут тартак, який почав діяти з 1907 року. До і після війни тут діяв ліспромгосп. В той час основне завдання держава вбачала в лісозаготівлях. І тільки після створення лісгоспу почалося лісовідновлення та заліснення нових земель

Лісгосп починав діяти фактично з нульової матеріальної бази як в самому лісгоспі, так і в лісництвах. Контори лісництв розміщувались у сільських хатах, де в одній кімнаті жив лісничий, а в іншій розміщувалось лісництво. Основна тяглова сила – коні, основний транспортний засіб − підвода. На рубках догляду (головне користування і лісозаготівлі і далі вів ліспромгосп) основне й єдине знаряддя праці – дворучна пила і сокира. .."

у селі Городище на валах земляної фортеці ХІV-ХV століття ростуть дуби, яким по 500 літ. А урочище Богуславка – це колись княжі території. При князеві Радзивілу тут навіть був скляний завод. Входитиме до національного парку і Чортове болото, а також урочище Луги, де колись видобували торф, а нині тут велике поселення бобрів. Окрім Радзивілів, цими лісами володіли князі Острозькі та Чарторийські. Взагалі науковці з Києва, коли тут працювали, сказали, що ці ліси дуже багаті. Особливо на елітні дерева, які є своєрідним природним еталоном..."

Карта подій першої світової війни на території Цуманської пущі

світанкові тумани біля Чортового болота

сніданок

стежина до таємничого Чортового болота

напівзруйнований залізничний міст через річку Кормин. Проїхати можна було хіба лише мотоциклом або вело.

Величезні дубові колоди, колись по них їздив паровоз з платформами, завантаженими лісом ( саме тут проходила вузькоколійка)

Минулоріч був тут у велопоході, про що розповім згодом. Дорогу вже відремонтували, насипали гравійку, мост вже був новенький.

Можливо, це останнє фото цього старого мосту...

річка Кормин з піщаним дном і чистенькою водою . Десь поряд з цим мостом вчені знайшли рідкісну рослину кальдезію, яка вже в Європі зникла десятки років тому

[Antiphase]

Шедевральна тема, автору Navigator і дописувачам -- респект!!!

[ODZER]

Десь під Клеванем, знаходився хутір Сухівці( не можу знайти на карті), це теж територія Цуманської пущі.

Саме там трагічно закінчився життєвий шлях неординарної особистості - художника та бійця УПА Ніла Хасевича (Зота, Бея, Старого - це його псевдо), родом він був з села Дюксин, що на узбережжі річки Горинь

."...Я не можу битися зброєю. Але я б'юся різцем і долотом. Я каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються "

Ніл Хасевич

У книзі «Со щитом и мечом», що побачила світ у 1988 році у львівському видавництві «Каменяр», нарис відомого московського кадебістського літератора Теодора Гладкова «Прийшов із війни лейтенант» призначався для прославлення одного з чекістів — Бориса Стекляра. А втім саме завдяки хизуванням-одкровенням у цій книзі знаємо не лише ім’я вбивці, а й про останні хвилини земного шляху Ніла Хасевича.

Борис Стекляр добре пам’ятає травневий ранок 1951 року, коли отримав, очевидно, найнезвичніше для себе завдання: «Це «добро» нам прислали із Москви, — пояснив полковник. — Суть справи полягає в тому, що цей альбом з провокаційною метою нині широко розповсюджується на Заході. Його підкидають у посольства, журналістам-міжнародникам, делегатам сесії Генеральної Асамблеї ООН... Нам доручено терміново розшукати автора альбому і покласти край його антирадянській діяльності».

Спеціально створеній опергрупі допоміг випадок: в одному із захоплених бункерів знайшли зашифровані документи — грипси. Найзначнішою знахідкою КДБ стала не здобута вибухівка та зброя, а записка, яку вдалося розшифрувати. Її зміст був короткий: «Заготували для вас п'ять кілограмів паперу, вишневе дерево». Хоч імені Ніла Хасевича в записці не було, кадебісти відразу здогадалися, кому те все могло знадобитися. Врешті, після низки допитів, арештів, аналітичних напрацювань було виявлено місце перебування Ніла Хасевича — криївку на хуторі за кілометр від села Сухівці, що неподалік селища Клевань. У криївці їх цікавив лише один повстанець — Хасевич.

Звернімося до нарису «Прийшов із війни лейтенант»: «Операцію із захоплення Зота капітан Стекляр призначив на 4 березня 1952 року... «Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!» — крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення... Сержант точно на півметра, не вище, підняв важку ляду... Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух... Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти затичку і знову наказово вигукнув: «Хто живий — виходьте! Інакше пустимо гранати в хід». Ніхто не вийшов... Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. Один без ноги — це був Зот. У руці бандит стискав автомат».

На Стекляра після загибелі чекали винагороди. А тіла Ніла Хасевича і його побратимів привезли для опізнання. Дмитро Удодик, колишній вояк УПА, згадував (його спогади записав рівненський письменник Степан Бабій): «Це було 1952 року в Клевані, колишньому райцентрі на Рівненщині, до якого входили Білівські хутори, де в криївці був убитий Ніл Хасевич. Повстанців привезли напівголими, звалили на сніг. Посадили в рядок. Його посадили під дубом. Чекісти привозили завжди вбитих для показу людям. Це робилося і на глум, і на пострах населення, щоб деморалізувати... Коли вже енкаведистам набридало видовище, вони вивозили трупи в окописька. Десь так і тіло Ніла Хасевича знайшло свій останній притулок». Очевидно, в Клевані , як і довколишніх селах, — ще немало тих, хто бачив це сумне видовище у березні п‘ятдесят другого. Можливо, хтось знає, куди завезли і захоронили Ніла Хасевича та його друзів по боротьбі.

Для тих, кому невідома ця особистість - стаття -біографія Ніла Хасевича http://www.istpravda...011/03/4/28939/

http://h.ua/story/358151/

Ось деякі роботи цього видатного художника - дереворити( гравюри, зроблені на дереві)

Бофони-облігації ("повстанські гроші") добровільної позики населення на потреби УПА. Архів ЦДВР

Класичний дереворит Хасевича, легко впізнаваний за його фірмовим стилем.

Серія "Ідеали Українського визвольного руху". 31.12.1949 р. Із альбому "Графіка в бункерах УПА"

"Графіка в бункрах УПА" - це також назва альбому дереворитів, створених мистцем українського підпілля Нілом Хасевичем та його учнями в Україні в 1947 - 1950 рр. Опублікована у Філадельфії у 1952 році, ця унікальна розповідь про життєвий шлях, діяльність та творчість Маестро української букви демонструє його твори - карикатури, листівки, ілюстрації,

9 жовтня 2014 року у Волинському краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки «Слово в боротьбі за волю» (інформаційно-пропагандивна діяльність ОУН–УПА), присвячену Дню Покрови та 72-й річниці створення Української Повстанської Армії.Буде діяти до кінця 2014 року. Саме там є роботи Ніла Хасевича http://volyn-museum....2014-10-09-1449