foma144

Їхати нікуди не збираюсь, лікування пройшло успішно. Тепер по суті. Мій син залишився в підрозділі, воює. Змінився командир підрозділу (не частини), прийшов з бізнесу. Відповідно бачення процесів відрізняється від кадрових. Ставить на посади людей, які, на його думку, можуть виконувати завдання та повністю довіряє та прислуховується, менше контролює. Кадрові ж навпаки, ставлять на посаду по своїм, зовсім іншим критеріям, а потім повністю контролюють, вказують як робити і сильно дивуються, чому не справляються. А також самі офіцери не завжди самі можуть логічно думати, аналізувати, планувати і т.д., їх просто цьому не вчили. Навчання якщо було, то поверхневе, формальне. Середній IQ низький, за будь-яку провину карають дурними наказами. Наприклад, після того, як волонтерське авто заїхало на мінне поле і підірвалось, командир частини заборонив використання всіх авто не на чорних номерах. Наслідком чого стало доставлення 6-ти батонів нам МАЗом-зерновозом, пробіг за 150 км вийшов. Для довідки: щоб перевести на іншу точку 3-х солдатів треба два пікапи, був один та пару волонтерських. Це так в нас, якщо коротко. Хоч в армії має бути "єдінообразіє", по суті кожна частина окрема держава, де всі "раби", в т.ч. і командир, в нього теж є свій командир вище, в якого теж треба питати дозволу кудись поїхати, в т.ч. і по роботі, але чим нижча посада, тим "жоще рабство". Якщо проаналізувати медіапростір, то виявиться, що ті командири, які світяться, прийшли з бізнесу - розкуті, не бояться камери, вміють говорити, думати, логічно мислити, не бояться приймати рішення та радитись з підлеглими чи прислухатись до думки, а головне дають певний простір для підпорядкованих підрозділів. В цих підрозділах і солдата цінують. А там де кадровий - все навпаки. Головна проблема в тому, що менший командир не може вказати на недоліки вищому, це сприймається як не повага і не бажання виконувати наказ, а спитати спеца "релігія не дозволяє", це як тупість командира сприймається, а не консультація. Відповідно на всіх рівнях вимагають виконання тупих наказів, які нічого доброго не несуть, всі матюкаються і спихають на низ виконання. Тут довго можна писати. Я нікого не засуджую, в кожного своя правда та свої проблеми. Велика проблема час - час, який йде ця довбана війна, Воїни вже так змарніли, фізично і морально, що багато хто приймають не зовсім правильні рішення. Недавно знайомий, начальник штабу дивізіону (рахуй батальйону) в СЗЧ подався. На витримують...

Ні. Просто не пощастило. Але хронічна втома, недосип, однорідне харчування, стрес, нервова обстанівка, загальне виснаження, лишня вага, що набрав (там всі набирали і багато), повна відсутність будь-якого відпочинку вплинуло. Повністю здорових там немає і не буде. Особливо по нервах та психічно.

Почну з себе. 29.04.2022 року попав у військову частину ППО, потім вчилися, комплектувалися. 25.03.2023 року виїхали на Запорізький напрямок. Робота-служба тяжка, вихідних всього два рази по 14 днів на рік (по закону 15 днів плюс два на дорогу), по факту так. Спали, коли виходило, вдень робота, вночі стрільби. Зарплата 20-25К плюс 29550 грн бойові (армія платить 1,5% на армію). І так до листопада 2024 року, потім виявили онко, операція, реабілітації, ЕКОПФО, дембель в червні (списали по групі інвалідності). Лікування безплатне, майже всі розуміють, тому пропускають без черги в поліклініках чи в лікарні (не всі правда), лікарі суперові, побачив багато побратимів. Зараз повернувся до цивільно життя, вважай приїхав в Україну, другий місяць дома. Вчора їздив на Світязь, там інша держава, війни взагалі немає. Поки тяжко це все усвідомлювати. П.С. Не сарказм, ні яких питань ні до кого. Просто написав, тому, що три роки з життя вилетіло, таке відчуття, що був за кордоном. Інші ще воюють, скільки ще нікому не відомо.

Тут можна багато сперечатися, але є різниця між часовими поясами коли авто їде по місту, до 08:00 по глушець їдеш як по трасі, а на перемозі всі стоять. Вдень всі стоять. Є різниця по витраті від відстані, 2-3 км двигун холодний завжди, 6-8 км прогрітий після 3-4 км і розхід набагато менший. А також стиль, якщо "тапок в пол", то одне, а якщо "тошнити" інше. Я за "тапок в пол", але на прогріту. За спостереженням, дуже багато їздять так, що хочеться вийти і пхнути, щоб скоріше. Не знаю чому, але не давлять на газ, особливо 1-2 передачі на розгоні. Так не можна, мене ще в совку вчили чим швидше втекти з перехрестя, тим безпечніше і висвободив місце іншим. Вчора їздив до Володимира в 07:00 старт, при швидкості 99 розхід по БК 6,6 бензину, але їхав на газу, назад о 13:00 з кондиціонером 7,0 літрів, температура 16 та 27 відповідно, теж впливає, середня швидкість вийшла 68 км/год. Опель Астра Н 1.6 (115 к.с.), бензин/газ, механіка. І ще з цікавого: по місту розхід 13-14 (бензин), середня швидкість 16-18 км/год. Тобто, якщо масло "живе" 200 мотогодин, заміна 3200-3600 км. (16 км/год * 200 год). І ніяких 20К-30К від заміни до заміни. В нових система старт-стоп, але - стартер швидко зношується, по місту акумулятор не дозаряджається, двигун та КПП не прогрівається, тобто довше холодне і скоріше зношується.

Найкраще про це скажу ті, хто ремонтує. Для мене це - https://www.youtube.com/@CarRepairVideos Зв'яжіться з ними, можливо в них є постачальники чи на продаж.

Це реальність ЗСУ. А точніше УПА - Українська паперова армія. І ЦЕ РЕАЛЬНО ТАК.

В армії немає поняття спздв, є про*бав.

Підсвітка номера - габарити. Бери европейську, тільки якісну. Є дешеві, там дуже погано зажимаються проводи. Лівий-правий напевно для зменшення навантаження на проводку авто. Є ще такий нюанс, що в авто, де стоїть контролер роботи ламп, може видати помилку перевантаження. Тоді або через реле, або лед ставити.

Самий толковий на Трункіна - https://goo.gl/maps/VxceXWwWLquiXqxi6

Попробуй передзвонити, може прокатить.

Я тут робив і роблю - https://goo.gl/maps/VRQwuvaBXdqanyJA7 . Самі виготовляють сайлентблоки. Але черга до війни була 3 неділі, зараз через світло треба питати особисто. Раніше з 08:00-09:00 щодня діагностика, після 09:00 - ремонт. Микола Вікторович - 0505461326