Перейти до змісту

Янукович підписав скандальний закон про червоні прапори


Korting

Рекомендовані повідомлення

Опубліковано
Ти getto криса бібліотекарна,

:D

Благодарю за комплимент :smile-zachot:

Мой рейтинг только поднялся,

Рейтинг моральної проститутки???

Опубліковано
Фашизм був в Італії під керівництвом Муссоліні

а в Іспанії, під керівництвом Франко, що було??

Фаши́зм (итал. fascismo от fascio «пучок, связка, объединение») — политологический термин, который является обобщающим наименованием специфических крайне правых политических движений, их идеологии, а также возглавляемых ими политических режимов диктаторского типа

пояснювати, що таке крайне правых ????

Опубліковано
Фашизм був в Італії під керівництвом Муссоліні

а в Іспанії, під керівництвом Франко, що було??

Фаши́зм (итал. fascismo от fascio «пучок, связка, объединение») — политологический термин, который является обобщающим наименованием специфических крайне правых политических движений, их идеологии, а также возглавляемых ими политических режимов диктаторского типа

пояснювати, що таке крайне правых ????

Там силко було. Але для одаренных виложу й сюди!

Фашистский марш в Риме 28 октября 1922 года, который возглавил лидер «чернорубашечников» Бенито Муссолини (в центре), в течение нескольких часов привел к назначению дуче премьер-министром королем Италии Виктором Эммануилом 1922 года, который возглавил лидер «чернорубашечников» Бенито Муссолини (в центре), в течение нескольких часов привел к назначению дуче премьер-министром королем Италии Виктором Эммануилом

Украинцам хорошо знакома ситуация, когда исторические события 70—50-летней давности становятся поводом для грандиозных баталий в обществе и политикуме. При этом в ход непременно идут слова «фашист» и «фашистский». Мало кто догадывается, что вообще-то их некорректно применять даже к самому Адольфу Гитлеру.

Лишь изредка отдельные историки и политологи замечают, что фашизм и нацизм — отнюдь не тождественные понятия. Но подробно останавливаться на этой скользкой теме у нас не любят. Кому охота выяснять разницу между двумя видами негодяев?

Увы, опыт показывает, что терминологическая путаница неизменно порождает искаженное восприятие истории. Даже если речь идет о таких одиозных явлениях, как фашизм или нацизм.

В мемуарах одного ветерана войны описан любопытный эпизод, имевший место в Германии зимой 1945-го. Советский офицер обозвал пожилого гражданского немца «старым фашистом», немало его озадачив:

«Немец спросил:

— Warum Faschisten? Faschisten — Italien. Mussolini.

— Фашисты — в Италии?! А здесь кто?!

— Hitler. NSDAP. Nazis.

— Ишь ты, — сказал гвардии капитан. — Оказывается, разница есть. Ничего. Повесим Муссолини, повесим и Гитлера».

Действительно, функционеры НСДАП и эсэсовские головорезы даже не подозревали, что в СССР их считают фашистами. В свою очередь советские люди не догадывались, что фашизм и нацизм — разные, хоть и во многом схожие движения.

Общие черты двух идеологий назвать нетрудно: тотальное неприятие демократических ценностей, стремление к жесткой однопартийной диктатуре, культ вождя, ненависть к марксистам и либералам, наконец, безоговорочный примат национальных интересов над индивидуальными и классовыми. Есть, однако, и существенные различия.

Эмблемой фашизма, зародившегося в Италии после Первой мировой войны, неслучайно стала древнеримская фасция — связка прутьев, символ единения и мощи. Фашисты выдвинули привлекательный тезис о «единстве нации» — в противовес классовой борьбе и партийным раздорам, порождаемым «гнилой» демократической системой. Идеологи фашизма считали, что парламентскую демократию должно сменить т. н. «корпоративное государство» на основе профессиональных групп (корпораций), выполняющих определенные функции. Вместе корпорации составляют единый национальный организм, и получается полная идиллия…

Отдельным классам и партиям фашизм противопоставлял, говоря современным языком, политическую нацию. И нас не должен удивлять тот факт, что в 20-е годы среди соратников Бенито Муссолини встречались этнические евреи — например, сенаторы Лурия, Анкона и Мейер, председатель Госбанка Теплиц или Гвидо Юнг, член Большого фашистского совета, министр финансов и активный разработчик «корпоративных» идей. То же можно сказать и о фашистских режимах в Испании и Португалии, кстати благополучно переживших войну, якобы ознаменованную победой над фашизмом.

А вот в случае с нацистами ситуация принципиально иная. Здесь на передний план выходит забота о «чистоте нации», нетерпимость к инородцам, дремучий биологизм с обмеркой черепов, высчитыванием процента арийской крови и т. п. Именно для нацизма характерна идея о «неполноценных расах» и «расе господ», якобы призванной править Землей. Фашисты были гораздо менее амбициозны, нежели нацисты, строившие грандиозные планы по радикальному переустройству всего мира.

Отсюда вытекает еще одно знаковое различие между фашизмом и нацизмом — отношение к религии. Если в фашистских государствах церковные институты пользовались большим авторитетом и влиянием, то нацисты церковь откровенно не жаловали. Для них религия являлась конкурентом в борьбе за души сограждан.

Американский историк Алан Кассельс еще в 70-х годах ХХ века выдвинул оригинальную теорию относительно распространения фашистской и нацисткой идеологий в государствах Европы. По его мнению, фашизм был характерен прежде всего для сравнительно отсталых стран, которые рассчитывали с помощью жесткой диктатуры и централизованной экономики добиться ускоренных темпов развития. Нацизм же, напротив, следует рассматривать как негативную реакцию на промышленный переворот и урбанизацию, породившие «смешение племен» и размывание национальных особенностей. Поэтому нацистские идеи получили наибольшую поддержку в передовых индустриальных странах вроде Германии.

Ошибочно считать, что фашисты и нацисты, выступавшие единым фронтом в период Второй мировой, были извечными союзниками. Весьма показателен пример Австрии. В начале 30-х у власти здесь находился канцлер Энгельберт Дольфус, убежденный фашист, мечтавший о корпоративном государстве, распустивший парламент, ликвидировавший основные гражданские свободы и заключивший союз с Муссолини. При этом злейшими врагами Дольфуса были местные нацисты, сторонники присоединения Австрии к Третьему рейху. Летом 1934-го австрийские наци предприняли попытку путча, захватив резиденцию канцлера-фашиста, смертельно ранив его самого. Кстати, эти бурные события едва не спровоцировали военный конфликт между Германией и Италией.

Одним из величайших преступлений ХХ века, бесспорно, является развязанный гитлеровским режимом геноцид. И одиозность понятия «фашизм» для нас связана прежде всего с трагедией Холокоста. Но, как ни парадоксально, фашисты имели к ней весьма отдаленное отношение.

В течение 15 лет после прихода Муссолини к власти в итальянском фашистском государстве не было национальной дискриминации. Антисемитские законы дуче принял лишь в 1938-м, под влиянием новоприобретенного союзника-фюрера. Тем не менее участвовать в «окончательном решении еврейского вопроса» Муссолини категорически отказывался и Гитлеру итальянских евреев не выдавал. Они оставались в безопасности вплоть до осени 1943 года, когда Италия капитулировала и немцы, занявшие север страны, открыли счет итальянским жертвам Холокоста.

Еще несколько красноречивых фактов. Находившуюся под итальянской оккупацией Албанию Холокост не затронул вовсе. В Хорватии в 1941-м несколько тысяч евреев бежали из районов, подконтрольных немцам и усташам, в итальянскую оккупационную зону. Год спустя немецкое руководство потребовало от Италии выдать беглецов. Фашисты отказались…

Наконец, были классические фашистские режимы Франко в Испании и Салазара в Португалии. Они не только не преследовали «своих» евреев, но предоставили убежище тысячам еврейских беженцев из других стран.

Разумеется, ни один нормальный человек не может испытывать симпатий к фашизму, с его культом дуче или каудильо, отрядами чернорубашечников и касторкой для инакомыслящих. Но в то же время объявлять Холокост порождением «звериной фашистской идеологии» вряд ли справедливо.

Отождествление фашизма и нацизма досталось нам в наследство от советской пропаганды. И, очевидно, связано со стремлением большевиков подогнать всех недругов под общий ранжир. Фанатики, наблюдавшие действительность в кривом зеркале марксистских догматов, уверенно заявляли: классовая сущность всех буржуазных партий одинакова! Сталинская пропаганда в 30-е годы легко ставила знак равенства между Гитлером и британскими консерваторами. Мол, в Германии — «открытая диктатура крупного капитала», а в Англии — «замаскированная». Где уж тут различать фашистов и нацистов?

Итальянский фашизм вышел на историческую арену раньше других одиозных движений, оттого слово «фашист» и превратилось в универсальный ярлык для политиков, враждебных коммунизму. С начала 1920-х гг. так стали называть буквально всех деятелей правой ориентации, от Гитлера до Пилсудского, от Муссолини до Ульманиса. Более того, европейских социал-демократов, которые никак не подпадали под определение «фашисты», но Сталину тоже не нравились, окрестили «социал-фашистами». Этот абсурдный эпитет активно использовался вплоть до середины 30-х годов.

Кстати, противоположный лагерь в 20—30-е гг. также страдал склонностью к искусственным обобщениям. Ультраправая пресса клеймила зловещих «красных», изображая русских большевиков, германских эсдеков и английских лейбористов как единое целое. Тем не менее сейчас ни один исследователь не оперирует этим пропагандистским ярлыком. А вот многоликие «фашисты» успешно перекочевали из агиток советской эпохи в современные монографии, статьи и школьные учебники. Заодно мы унаследовали и несколько производных штампов.

В частности, наши СМИ по-прежнему любят употреблять термин «фашист» для обозначения военнослужащих вермахта. Представлять каждого немца, мобилизованного в армию Гитлера, носителем определенной идеологии, причем даже не гитлеровской, абсолютно некорректно. С таким же успехом можно окрестить всех бойцов Красной армии «троцкистами».

Стоит упомянуть и словечко «немецко-фашистский». Этот термин не только ошибочен в историческом плане, но и довольно сомнителен с точки зрения лингвистики. Советские пропагандисты наплодили немало похожих словесных уродов, однако часть из них быстро потеряла актуальность. Еще при Сталине канули в Лету яркие перлы: «социал-фашист», «украинско-немецкий националист» (так одно время пробовали называть бойцов УПА), «право-левацкий блок Сырцова—Ломинадзе» (о разгроме этой антипартийной группы рапортовали советские газеты в начале 30-х). Судьба «немецко-фашистских захватчиков» сложилась удачнее — они до сих пор с нами.

Стоит ли отказаться от употребления термина «фашизм» в неверном контексте? Вопрос не из легких. Если на одной чаше весов — историческая объективность, то на другой — устоявшиеся стереотипы, горы книг и статей, опубликованных за последние 70 лет, наконец, политконъюнктура…

http://zn.ua/articles/48593

Опубліковано

Шарп, і що? фашизм - то по своїй суті нацизм з застосуванням насильства по відношенню до інших націй і тому третій рейх усе-таки був фашистським.

П.С. що ти ще читав окрім цієї статті, щоб судити про відмінності фашизму і нацизму (вікі не рахується :) ).цікавлюсь щиро, бо поки що ця стаття здається мені притягнутою за вуха, але любопитно

Опубліковано

просто цікаво, коли вже помре останній ветеран

Так ,для информации ,останій ветеран першої світової вмер в цьму році в Австрії.

Опубліковано

Шарп, і що? фашизм - то по своїй суті нацизм з застосуванням насильства по відношенню до інших націй і тому третій рейх усе-таки був фашистським.

П.С. що ти ще читав окрім цієї статті, щоб судити про відмінності фашизму і нацизму (вікі не рахується :) ).цікавлюсь щиро, бо поки що ця стаття здається мені притягнутою за вуха, але любопитно

Цю статтю я привів для прикладу тому-що вона є в інтернеті і можна дати ссилку!

А так взагалі я читав різну літературу, спілкувався з викладачами історії, саме на цю тему! бо мене теж цікавило!

Опубліковано

Так ,для информации ,останій ветеран першої світової вмер в цьму році в Австрії.

Австралії. Залишилась ще ветеранша-неучастниця бойових дій, офіціантка у військовій частині, в Англії.

  • 4 тижня потому...
Опубліковано

КС забракував закон про червоний прапор

Використання Прапора Перемоги під час офіційних заходів разом з Державним прапором України суперечить Конституції.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення Конституційного Суду України за зверненням Юрія КОСТЕНКА було оприлюднене сьогодні.

Як зазначається у рішенні КС, положеннями Конституції України визначено вичерпний перелік державних символів України, до яких відноситься Державний прапор, Герб, Гімн.

У своєму рішенні КС посилається на те, що Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, армії та флоту.

Також Конституційний Суд звертає увагу, що, відповідно до положень Конституції, прийняття положень щодо використання державної символіки під час офіційних заходів приймається кількістю депутатів не менше 2/3 від загального складу, втім, зміни від 21 квітня до Закону «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги» приймалися меншою кількістю депутатів, ніж визначено, отже була порушена процедура.

Виходячи з викладеного, КС вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу 6 статті 2 Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» від 20 квітня 2000 року №1684-ІІІ у редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги» від 21 квітня 2011 року №3298-VІ.

У рішенні також зазначається, що визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення, яке обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Разом з тим КС у своєму рішенні пропонує Верховній Раді законодавчо встановити порядок використання державних символів України, зокрема, Державного прапора України.

Як повідомляв УНІАН, лідер УНП Ю.КОСТЕНКО у зверненні до КС від 24 травня просив дати офіційне тлумачення, роз’яснивши, чи не прирівнюються до Державного прапора України копії Прапора Перемоги згідно з положеннями закону № 3298, яким передбачено порядок їхнього використання та підйому.

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень закону № 3298 автор клопотання обґрунтовував наявністю неоднозначної практики у питанні офіційного підйому у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України в різних регіонах країни.

4 травня Президент Віктор ЯНУКОВИЧ заявив, що підпише закон про використання червоного прапора під час святкових заходів до дня Перемоги, щойно документ надійде йому на підпис.

Проте Президент підписав закон 20 травня. Уніан

Опубліковано

Вже всі в світі про це зробили висновки і ідуть далі.

Тільки наші полудурки(з обох сторін) - мозгі друг другу за прапори полоскають.

Одним словом що комунякі що свободівці - короткозорі, хай ще мамая і французів вспоминають.

Опубліковано

Одним словом що комунякі що свободівці - короткозорі, хай ще мамая і французів вспоминають

кстаті, про французів... :)

так почали, уже давно)) правда не з французів, а з турків

до цього часу не розумію який був зміст в перейменуванні вул. Суворова - героя російсько-турецьких воєн у вул. ім. Степана Бандери - то за кого брались: за турків чи за сусідів?

канєшно, плавний перехід теми))

Опубліковано

Тільки наші полудурки(з обох сторін) - мозгі друг другу за прапори полоскають.

Це взагалі то про Болгарію ссилка була... хоча термін полудурок не має національної приналежності, їх всюди вдосталь, лише не всюди їх допускають до влади.

  • 6 місяців потому...
Опубліковано

Почався новий рік, почалась підготовка до нових скандалів:

Прокуратура Луцька опротестувала рішення міської ради про заборону розміщення радянської символіки, яке міськрада ухвалила 20 квітня 2011 року.

Як повідомляє відділ інформаційної роботи міської ради, 10 січня, о 15:00, відбудеться позачергова сесія Луцької міськради, на якій буде розглянуто цей протест.

"На її розгляд вноситься питання "Про розгляд протесту прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 20.04.2011 № 9/1 "Про заборону розміщення радянської символіки в м. Луцьку", - сказано в повідомленні.

"На сесію міської ради запрошуються заступники міського голови, прокурор міста Луцька, депутати обласної ради, обрані в мажоритарних округах міста Луцька, члени виконавчого комітету міської ради, окремі керівники виконавчих органів міської ради, представники засобів масової інформації", - інформує міськрада.

рішення міської ради від 20.04.2011 № 9/1 "Про заборону розміщення радянської символіки в м. Луцьку" (doc)

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.


Hosting Ukraine
AliExpress WW


×
×
  • Створити...