HAPPY NEW YEAR!

[Rock]

І так , може хтоне замітив , а з настанням нового 2011року , закінчується нульове десятиріччя ,

І не завадило би підвестипідсумки по досягненнях і провалахв такій важливій справі ,як

виплавка тяжкого металу.

Кожне десятиріччядо цього мало багато новинок і основних течій цього тяжкого напрямку .

60-і з них власневсе почалось

70-і Hard Rock, Punk Rock

80-і NWOBHM, Heavymetal, , Thrash, Death , Black , Doom metal

90- Grunge , Nu Metal,

00-якісь безликі,

Ну і які альбоми запам’яталисьза 2000-2010 роки.

Може якийсь чарт вийде.

Long LiveRock'N'Roll

[Shkoder]

Helloween - Unarmed

Gamma Ray - To The Metal

Mark Knopfler - Get Lucky

Blind Guardian - At The Edge Of Time

Dark Tranquillity - We Are The Void

Edenbridge - Solitaire

Dream Theater - Black Clouds & Silver Linings и конечно же Wither

Manowar - Battle Hymns MMXI

After Forever - After Forever

Эпидемия - Сумеречный Ангел

не 2000-2010 конечно. а скорее 2010 и окрестности, но это мой Top-10 за последний год.

чем запомнились.. любимые группы стали еще профессиональнее, музыка еще более замысловатой и навороченной. на горизонте появилось много новых Speed Power команд, чему я только рад - будет что слушать в старости

[max]

00-якісь безликі

Нульові не безликі.

Імхо, які речі стали зрозумілі остаточно в нульові роки? (говоримо про рок)

1) Рок-музика вже ніколи не буде основною і єдиною течією молодіжного музичного мейнстріму як це було в 60-90і роки.

2) Хорошу рок-музику можна писати і в нульові, і в одиничні, і в двацяті і т.п...

АЛЕ! Це вже не буде мейнстрім, цей рок вже буде не захоплювати без виключення всіх (або хоча б більшість) - це вже захоплення ентузіастів - як цінителі блюзу чи джазу сьогодні. Випускаються блюзові і джазові платівки, виступають гурти, зявляються нові, але ясно, що це всього навсього захоплення клубу по інтересам. Це вже не мейнстрім. І навряд чи колись ним буде.

Рок остаточно помер на межі 90х і нульових. Помер як мейнстрім. Все. Рок закінчився. Дальше пішло "пережовиваніє".

Або якшо назвати культурно "back to roots" (повернення до коренів).

В Нульові в рок-музиці стало дуже модно грати музику стильово близьку до 60х, 70х.

Почали цей процес в кінці 90х The White Stripes.

Потім були Franz Ferdinand, Arctic Monkeys, Kasabian, The Vines, The Strokes, Yeah Yeah Yeahs, The Killers та інші.

Всі ці гурти грають дуже різну музику, але всіх обєднує одне - кожен гурт черпає натхнення з якогось минулого періоду та стилю рок-музику який вже "відгримів", будь то рок н ролл, гаражний рок, пост-панк, арт-панк та інше...

На мою думку нульові роки були саме десятиліттям "back to roots".

[SoulBurn]

Ого. Ціле десятиліття. Усього відразу і не пригадати , але все ж спробую.

Перш за все, для кожного цей період відзначився досягненнями/провалами гуртів улюблених стилів. Max сказав - "...В Нульові в рок-музиці стало дуже модно грати музику стильово близьку до 60х, 70х..." - можливо... вірю... рок - не моє, але десь там не вус намотав...

Я ж буду сказать про метал (зі своєї калакольні єстєссно ):

Перше що спадає на думку - St. Anger від самі знаєте кого. Для мене Metallica почала скочуватись в "глямурну яму" ще з 96го, і у 2003му вона таки дісталася самого дна. У своїх пошуках чогось нового вони забрели в такий дрімучий ліс, що "аукати" їм доведеться ще дуже довго. Death Magneticом правда дещо реабілітувались. Сподіваюсь, вони таки знайшли ту стежинку, яка виведе їх з хащів і поверне до металічної спільноти обличчям.

In Flames. Колись один з найулюбленіших гуртів у 2000му видав Clayman, як на мене найвдаляший альбом - багато мелодики, багато важкості, багато всього, і... став, так би мовити, Black Album*ом для гурту. Після нього пацієнт деколи подає знаки життя (Evil In A Closet, Bottled), але "ми єво тєряєм". Сподіваюсь знайдеться добрий доктор Хауз і дасть хлопцям спасатєльну пілюлю, бо на фразу "чув? In Flames новий альбом випустили" вже не хочеться зі всіх ніг ломитися в тирнет за пошуками нового шедевру.

*Black Album - для невєрующіх - альбом гурту Metallica 1991го року, який так і називався - Metallica

Arch Enemy. У 2001му випустили Wages of Sin - перший альбом у якому вокалірувала Анджела Госсоу. Все абсолютно ідентично до In Flames, тільки з меншим наклоном зкочування - ну все ніби так як треба, але все ж чогось не вистачає. Правда не можу не відзначити пісню My Apocalypse з Doomsday Machine - назавжди приклеїлась до плейліста - одна з небагатьох пісень в металі, яка натурально заставляє тіліпать своїм скупим хаєром .

Dark Tranquillity - це десятиліття стабільно кліпАє якісні студійні альбоми, які можна було б зклеїти в один (2000ий не брати), перемішати, знову розбити і ніхто б не відчув "подвоха". Дядьки велосипедів не придумують - як з Projectorа почали, так в тому ж руслі і пливуть. За що їм велика подяка, бо експерименти (див. вище) не завжди приводять до вершин. Їхній новий альбом можна сміливо купляти в магазині без попереднього прослуховування, впевнений - отримаєш якісний шведський мелодичний дез метал. Ще раз низький уклін.

Opeth - ну що тут казати... кожен твір - шедевр ("не кривя душой"). Усі експерименти тільки на користь. На противагу до всіх вищеописаних гуртів з нетерпінням очікую що ж вони видумають в новому альбомі. Хотів детальніше зупинитися на якихось окремих записах, але тут треба "воспевать похвалы" кожній пісні - місця не вистачить. Хіба що виділю ліричну Coil з останнього альбому, що також міцно засіла у плейлісті.

Нуссс... перейдем до досягнень.

Повернення десятиріччя:

Минула декада відзначилася тріумфальним поверненням одного з найулюбленіших гуртів Machine Head. Після провальних The Burning Red і Supercharger (Blabbermouth.net reviewer Borivoj Krgin - "...разочарует всех, кто ожидает от квартета из Bay Area возвращения к ультра-заряженому тестостероном звуку предыдущих двух альбомов...") гурт видав Through the Ashes of Empires. Альбом стартував на 88ій сходинці Billboard 200 і, як виразився Eduardo Rivadavia з Allmusic, "відзначив повернення гурту до форми, в усіх значеннях". У 2007му на 53ій сходинці білборда (наразі найвище досягнення групи) стартував The Blackening. Знову процитую цитату ( ) з вікі - Blabbermouth.net/Don Kaye нагородив альбом 9.5 з 10, описуючи The Blackening як "один з найбездоганніших, найякісніших, найбільш могутніх виразів сучасного важкого металу" і прирівняв його до Master of Puppets гурту Metallica. Добавити якби і нічого.

З поверненням, Machine Head!

Відкриття десятиріччя:

Десь 2-3 роки тому, чи-то випадково, чи хто навів, натрапив на до тих пір невідомий фінський гурт Mors Principium Est. Подивився на стиль - ну фінський мелодез - нічого особливого - знову патлаті дядьки щось там гроулять під національні мотиви - відклав до "ну нема більше що слухать". З часом таки наважився і... і досі не відпустило. Особисто для мене Mors Principium Est фактично стали еталоном мелодичного дез металу. Вокал, ритми, неперевершені соло, акустичні/електронні вставки, зведення - все зливається в велику гранітну стіну з написом Melodic Death Metal, яка накриває раз і назавжди. Відтоді усі нові групи проходять "фільтрацію" через Mors Principium Est, який і досі міцно займає першу сходинку у власному "хіт-параді" (звиняйте за попсовість).

З народженням, Mors Principium Est!

З.І. Звичайно ж розчарувань і відкриттів у минулому десятиріччі було набагато більше. Я не писав про Arsis - We Are the Nightmare та Hieronymus Bosch -Equivoke (на даний момент взірці технічного мелодезу), не писав про Amon Amarth - Twilight of the Thunder God, Conducting from the Grave з їх Grave Eternally Gutted і цим "whooooooooooo" серед пісні, що завжди примушує посміхнутися в усі 32... Одним словом - БАГАТО усього. Розписав лише те, що залишило дійсно яскравий слід.

З.З.І. Повторюю - все вищенаписане лише моя особиста думка (місцями думка вікі), яку я нікому не навязую.

З.З.З.І. мдееее... ото епопею наваяв...

Stay Metal!