Наше життя

[Юлямпочка]

Наш ранок (Оленка)

- Матусю рідна, що ж це робиться! Що за ґвалт, а я ще не вставав! Оленко, Оленочко, сестронько, ти чого репетуєш, я ж ще тебе не чіпав! Секундочку, я трохи прокинуся, підлізу подивитися, що то за причина! Так, повертаємося на животик, стаємо на чотири точки, ну що, головний експерт з проблем готовий, я зараз, не пищи, я ж злякався, аж досі колінка тремтять... Так... Носик на місці, очі теж, вуха ніхто не чіпав... То чого ти кричиш, чесних людей будиш? Ну, раз я вже встав, пора прокидатися й мамі! А-а-а-а-а-а! Оленка, додай звуку!

- Боже, що ж так холодно, іду, іду, мої крихітки, мої малесенькі, мама вже тут. Що ж вас підвело так рано! Марку, знову ти сестричку мордуєш. Як же хочеться спати. Іду. Іду.

- Матусю, як мені було без тебе сумно. Прокидаюсь, а в ліжечку тільки Марко, нема кому навіть аґукнути!

- Давайте, ви тут трохи біля мене пограєтесь, а я ще подрімаю, хоч десять хвилин.

- Ага, сама повірила в те, що сказала?

- Подрімаєш, подрімаєш... Так, що тут в мами? Носик? Який добрий носик, цілою рукою можна взятися і ще місце буде, Марко, тут ще вухо і цілих два ока, то нічого, що закриті, але ж ми знаємо, що вони є. Нас так просто не обдуриш.

- Марку! Шо ж ти робиш?! Ти ж мені носа відірвеш, ізверг! Оленка, доню, куди ж пхаєш свої пальчики, мама ж без очка залишиться. Ну дайте подрімати!

- Нє, мам, не того ми добиваємося, щоб ти тут ще дрімала. Пора, пора вставати, діти вже виспались і готові до роботи! Де тут що треба розвалити, подрібнити на малесенькі шматочки чи розкидати? То ми!

- Мам, що ти маєш на увазі тим, що зсаджуєш мене на підлогу? Мам, ти думаєш, я тебе звідси не дістану? Ти мене недооціюнюєш. Ти забуваєш, що я їсти хочу, от, вже всі пальчики обсмоктав, а їсти хочеться! МАААААМММММОООО! Підйом. Ну, добре, не хочеш добром... де в нас тут Оленка?.. Потрясемо її за грудки, зловимо за голівоньку, так легесенько потріпаємо по волоссячку, так, легесенько-легесенько... Ой, а що це ти впала? А що це ти кричиш? Мам, я тут зовсім навіть не до чого, бачиш, повзу зовсім в інший бік. Ну, кричить, ... ну, голосно... А чого ти на мене з таким сумнівом дивишся? Типу, то я? Нічого подібного, я її просто погладив, а потім зразу відповз в сторону, бачиш в «Тосі-тосі» грауюся, плескаю в долоні, нікого не чіпав, падала вона вже без мене. А хто винен, що дехто на п’ятій точці так невпевнено тримається??? Я нє, мене, наприклад, так просто не скинеш! Але бачиш, ти встала. Ідемо на кухню? Готувати сніданок! Ура! А що мені тут дадуть?

- Нічого не дадуть і на руки не візьмуть!!! Бо ти «Ізверг», так мама сказала. Ти для чого мене скинув, ще й за волосся потягав?

- А як, по-твоєму, можна було її ще підняти? Мамо, я розумію, ти страшенно зайнята приготуванням сніданку, але б, може, ти б мені щось дала, бо я ж сам візьму...

- Марчику! Ти куди? Маркусю? Для чого тобі шухлядка з ножами? Маркусю, синочку, глянь, що мама має тобі дати! Пряничок! Маркусю, пряничок.

- Ну от, інша справа! А то не допросишся. Тільки шляхом шантажу і погроз можна чогось добитися.

- Матусю, а ти нічого не забула? Я, може, до шухляди з ножами не дістану, але як зараз потрясу стола!!! Ти без кави можеш залишитися, а потім ще можу злегка покричати, щоб стало взагалі ясно, чого мені треба. Починаєм: раз-два, потягли, раз-два, потягли. Ой, як хитається!

- Оленочко, зірочко, візьми прянички. Всьо, йдемо переодягатися.

- Так, переодягнені, нагодовані. Чим займемось? Там, ніби, мама пішла снідати! Поможем?

- А як же!

- МАМО, ми повзем, зараз будем в тебе, так що ти навіть не думай, що сніданок сьогодні буде відрізнятись від вчорашнього. Ну то й що, що в кімнаті іграшки, ти ж щось придумаєш, сумно нам не буде! Так, приповзли, по дорозі я знайшла якусь файненьку таку штучку, сяду, треба буде спробувати її на смак... На що ж вона подібна? Це не татків тапок, я вже знаю, як він виглядає, це не газетка, теж знаю, що ж це?

- Оленка! Де ти знайла стільки пилюки? Як таке можна тягти до рота? Знову треба мити всі підлоги, де така бридота береться?

- Чому бридота?.. На смак, звичайно, не дуже, але тепер я знаю, що це «пилюка» - от яке слівце гарненьке!

- Маркусю, припини, ну чого ти кусаєшся? Синочку, ти хочеш побавитися в «Тосі-тосі», то сідай, я буду слова казати, а ти в долоньки плескати.

- Ага, і при цьому ти збираєшся спокійненько снідати? Я не для того тут! Так, що тут в нас? Мамине коліно? Постукаєм! Сильніше постукаєм! А якщо ще пошкрябати!? Стук-стук-шкряб-кусь! О, ціла мелодія виходить. Оленко, не приставай!

- Що значить не приставай, я на ручки до мами хочу! Табуреточка, я буду по тобі стукати, а ще заспіваю пісеньку: «Ой, моя мама не бере мене на ручки-и-и-и-и-и-а-а-а-а-а-а! Ой, моя мама не бере мене на ручки! А-а-а-а-а-а-а-а! Ой, гірка моя доленько-о-о-о-о!».

- Е, народ, це що означає. Я тут розпинаюсь, по колінах барабаню, а на руки знову беруть цю крикуху! Мам, як так можна? Я теж вмію робити трагічне обличчня, я хочу на руки! Можу навіть заспівати таку ж пісеньку!

- «Їхав-їхав пан-пан на конику сам-сам, А за паном хлоп-хлоп, на конику гоп-гоп!». Шо, Оленочко, поскакали, отак, отак.

- Отак, отак, і так буде цілий день! Мам, ти що це надумала? Мене на підлогу, Марка на ручки??? Таааак! Кривимо губи, тягнемо руки (ну, зарядка ціла), кричимо. Що не пройняло? А так? Що, нє? Ну, ви самі винні, хто не заховався або не закрив вуха, я не винна! Ой-ой-ой-ой-гик-гик-йой-йой-ой! А-а-а-а-а-а-гик-гик-а-а-а-а-а! От-так, Марка на підлогу... А мене на ручки?

- Ну, Оленко, ти в своєму репертуарі, тепер ні тобі, ні мені, ну, добре, ходи тоді кицю половимо. Щось вона сьогодні зла – ричить аж, чого б то? То ж не від того, що я вчора за хвоста тягнув, а потім мама цілий вечір відбирала в мене цю гарненьку біленьку шерсть? А, може, то того, що я за вуха її ловив, а ти в це й час за лапки зовсім трошечки... Ну, добре, он вона спить, полізли? Разом – ми сила! Кицю, кицю, кицю! Чого ти шипиш? Ти хочеш, щоб я мамі сказав? МАМА!МАМА!!!! Тут ця біла тварючка шипить на твого синочка!!!! (губи скривимо, в очах сльози, трохи натужитись, щоб кольору добавити). Як яка? Ота ж, он вона, дивись, як я до тебе притулився! Пошкоду-у-уй сино-о-о-очка! Що ти хочеш сказати, що я сам винен? Що значить не шкодую живу істоту? Я – не шкодую? Це не про мене! Я всіх шкодую! І тебе-от шкодую, щоб бува не переспала забагато, потім голова буде боліти, і Оленку, щоб не розлаблялась, вона так ніколи не навчиться свої іграшки відстоювати, і Мурзілку, якби не я, вона б і не знала, що в світі хлопці існують!

- Мама, а що це ти придумала? За комп’ютером посидіти. Ага, зараз. Ану-но, Марку, підповзай-но з того боку крісла. Будемо його бити. Хіба я сказала головою? Ну, добре, голова твоя, тобі видніше. Нє, дивний, все-таки хлопець, а який же в мого брата лоб міцний! Ма-а-ам! Стук-стук! Це я? Як це, що хочу! Погратись! То й що, що тільки що гралися? Я ще хочу. То й що, що ручки болять? А я плакати буду! Мам, звідки я знаю, що таке півгодини? Я тобі кажу, мені хочеться погратися! Мамо, не почитати книжечку, куди ти мене тягнеш? Я не хочу книжечку! А, Ван Гога дивитися, ну давай, а, може, краще, ми Ван Гога на смак попробуєм? Як це не можна? Мам, ти забула, що ти дотримуєшся святого японського принципу в вихованні дітей – нам всьо можна! Ну, тобі шкода, дивись, скільки в тебе Ван Гогів, хіба то біда, як я одного покуштую... погризу трошки... легесенько розірву пополам...

- А я вже дошинкую...

- Ну от, не так вже я й мало говорю, просто Марко зі своєю марковною мовою мене не хоче розуміти і все робить аби мене чи маму розізлити. А ми ж жінки (ага, очком скосимо, посмішка зваблююча), нас не можна нервувати...

[Starui_Diya4]

Хех... Красиво написано =)

[Юлямпочка]

Хех... Красиво написано =)

Пасіба

[Chill]

Попытка №2 вышла еще лучше первой! Супер! У тебя случайно образование не филологическое?

[Zeuss]

Ниасилил (многа букав)

[Юлямпочка]

Попытка №2 вышла еще лучше первой! Супер! У тебя случайно образование не филологическое?

хіміки ми...