Чи впливає на стиль (ритм) нашого життя місце нашого проживання?

[Zeuss]

Нещодавно в ЖЖ прочитав листа про стиль життя в США.

Якщо коротко:

В Україні люди проживають своє життя в боротьбі, з дня на день, з вітряними млинами, або просто в боротьбі з самим життям...

Проживаючи в Америці, і спостерігаючи за абсолютно різними американцями, я зробила висновок - вони ЖИВУТЬ, і радіють кожній миті. Приносять фотографії своїх внуків, коли приходять робити манікюр, пропускають на дорозі (завжди!), якщо бачать розгублений вираз обличчя - зупиняються і перепитують, чим допомогти, сусіди приходять знайомитись з пирогом (майже як в кіно). І все це - щиро! Нещодавно я спостерігала таку картину - хтось проколов колесо на автотрасі і міняв на запаску. Ззаду цю машину прикрило міліцейське авто, таким чином захищаючи водія. І так далі по тексту....

На що я відповів:

... Таке враження складається тільки спочатку. Якщо заглянути глибше, то сприйняття буде кардинально інше. Все, що було описано вище - правда, але посмішка у них "пластилінова", емоції скопійовані з великого екрану, стандарти життя в громаді нав'язані. Країна біороботів із завантаженими програмами щастя...

А потім задумався над питанням: "Наскільки глибоко впливає на нас місце нашого проживання? Країна, соціум... Чи змінюємось ми, трансформуючись під інший стиль життя, коли переїзджаємо? Якщо змінюємось, то повністю чи частково? Що змушує нас на ці зміни?"

Цікаво було б почути ваші думки. Тези про США це просто приклад, країна не має значення.

[snight]

Таке враження складається тільки спочатку. Якщо заглянути глибше, то сприйняття буде кардинально інше. Все, що було описано вище - правда, але посмішка у них "пластилінова", емоції скопійовані з великого екрану, стандарти життя в громаді нав'язані. Країна біороботів із завантаженими програмами щастя

Також погоджуюся, але все одно якось там більше позитиву, хоча може за півроку я того всього не побачив.

Люди які там вже довший час живуть дуже жалілися на систему охорони здоров'я. Але коли звідти повертаєшся сюди одразу розумієш куди ти попав. Я як в Борисполі був, то в мене зразу настрій пропав, поламали чемодан мені, всі штовхаються, пруться один перед одним, ці маршрутки, які там напевно їздили в 70-тх роках. Вобщем відчутно. Правда Америка також відрізняється по штатам, я був в Каліфорнії , в Силіконовій долині, вже писав про це, те що там куча мексів, які по рівню культури це наші гопи, багато китаяйців...

Самі Американці набагато ввічливіші і вихованіші, так й легше все там, багато хто з наших поотримував права, здали екзамен, тест драйв і вітаємо у вас ай ді на руках. І не витрачали на це півроку.

І культурний рівень там в рази вище, навіть на тій самій дорозі, ніхто тобі не сигналить де б ти не їхав, дійсно набагато менше нервів псується чим в нас і простіше. Хоча всі живуть в кредит, будинки, автівки. Є люди які там позалишалися, ясно що сюди ніхто не повертається. Один друг що жив там довгий час, хотів повернутися сюди, побув він тут літом 3 місяці, пошукав роботу, побачив це все і поїхав в Канаду.

Куди не поїдь та сама Німеччина, відчувається кардинальна різниця у всьому. От вже коли був в Литві там ближче відчувається СРСР, хоча все одно не те що в нас. Так що думаю, те де ми живемо і наше оточення зокрема мають велике значення на наш світогляд і вчинки зокрема.

[MrVes]

Цікаво було б почути ваші думки. Тези про США це просто приклад, країна не має значення.

Адекватну (вірогідно вірну) точку зору про життя в будь-якій країні може озвучити людина, яка хоча б пів року прожила в цій країні. Без цього розповідь буде ідентична розповіді американців про Україну. Також слід враховувати призму національності яка накладається починаючи з ментального / психологічного рівня і закінчуючи побутовим сприйняттям, адже ми будемо порівнювати з своїм життям, яке так знайоме нам. Тобто те, що вважалося б нормою "там" ми можемо розцінювати як нісенітницю, якби зітнулися з цим у нашому побуті (згадуємо, наприклад, розповіді Задорнова).