Опережающий спрос к жизни

Tolik_lt · 16 Липня, 2009 в 19:18

А потому, что им кажется, что всем остальным хорошо, пишет в своей колонке в журнале Корреспондент социолог Элла Либанова.

Украинцы, сравнивая свою жизнь с тем, как живут люди в развитых странах, обычно чувствуют себя несчастными. Но за такое самоощущение они должны винить не свою бедность или нищету своего государства (социологи уже давно убедились, что на ощущение счастья подобные факторы не влияют), а самих себя.

Начавшийся с обретением независимости отказ от коммунистической идеологии, по сути, не сопровождался формированием новых духовных, идеологических и моральных ценностей. Украинцы, отбросив прежние идеалы, не приняли и чуждых им ценностей западных демократий, а местная элита даже не попыталась распространить иные. Основная масса населения в возрасте от 12 до 45 лет страдает невероятным завышением жизненных стандартов. Некритично воспринимая впечатления туристов и трудовых мигрантов, рекламу и не всегда объективную информацию журналистов, многие граждане Украины решили, что по уровню жизни они опережают разве что африканцев. Этому способствовала и абсолютно бессовестная, ничем не сдерживаемая демонстрация своего богатства украинскими нуворишами.

Несоответствие недосягаемо высоких жизненных стандартов собственным возможностям и фактическому уровню жизни закономерно генерирует неудовлетворение

Последствия предсказуемы: массовое неудовлетворение своим положением (46,6% опрошенных в 2008 году не удовлетворены своим положением в обществе, 40,8% не удовлетворены своей жизнью в целом) – с одной стороны и высокие потребительские аппетиты – с другой (32,3% респондентов не хватает модной и красивой одежды, 27,0% – мебели, 53,6% – возможности полноценно проводить отпуск). Для сравнения, инициативы и самостоятельности в решении жизненных проблем не хватает лишь 22,4% опрошенных, возможности трудиться с полной отдачей – 27,2%.

Несоответствие недосягаемо высоких жизненных стандартов собственным возможностям и фактическому уровню жизни закономерно генерирует неудовлетворение. Несмотря на заметный рост доходов подавляющего большинства населения в последние годы, только 11,7% украинцев считают, что все не так уж плохо, при этом 53,5% полагают, что жить трудно, а 27,3% – что терпеть столь тяжелое положение уже невозможно.

Последствия такого разрыва бывают самыми разными – от поиска дополнительной работы до вандализма. В Украине это отображается в росте ожиданий государственной помощи, в попытках переложить на государство ответственность за благосостояние не только нетрудоспособных, но и вполне работоспособных членов общества (государственной защиты не хватает 77,3%). В принципе такие установки могут быть достаточно эффективными. Но государство не ограничится заботой о благосостоянии своих граждан, а непременно будет контролировать правила их поведения, образ жизни и, в конце концов, мировоззрение. Это означает отказ от свободы слова и ограничения свободы передвижения (главным образом, за пределами страны). Среднестатистический же украинец – во всяком случае по данным разнообразных соцопросов – хочет путешествовать по миру, смотреть голливудские фильмы, читать западную литературу, не сталкиваться с цензурой.

Своими ожиданиями все больших соцвыплат и льгот среднестатистический украинец провоцирует политиков давать популистские обещания. Что каждый политик, идущий на выборы, и делает. Никто из них не скажет о необходимости (и неизбежности!) повышения пенсионного возраста, о сокращении льгот – подобную информацию адекватно смогут воспринять лишь представители так называемого среднего класса, но его доля не превышает 14-15% и он не отличается электоральной активностью.

Своими ожиданиями все больших соцвыплат и льгот среднестатистический украинец провоцирует политиков давать популистские обещания. Что каждый политик, идущий на выборы, и делает

Так формируется замкнутый круг: население демонстрирует спрос на обещания; политики этот спрос удовлетворяют, имея единственную цель – победу на выборах. Затем они либо выполняют обещания, провоцируя рост цен, сильнее всего отражающийся на бедных слоях общества, либо пренебрегают ими. Однако невыполнение властью предвыборных программ подталкивает к "решительным действиям" оппозицию, которая немедленно начинает на этом спекулировать. И хотя противостояние "власть-оппозиция" – неотъемлемая часть демократии, действия политиков должны соответствовать определенным этическим принципам, принципам государственности, патриотизма, осознания своей ответственности перед обществом. Именно благодаря этому удается проводить непопулярные, но необходимые решения.

К сожалению, украинским политикам мешает отсутствие этой самой этики. "Сегодня я в оппозиции – значит, я заставлю тебя раскрутить социальный популизм до предела. Завтра я приду к власти, и уже ты меня принудишь заниматься тем же самым". Ничего не изменяется от перераспределения власти – белые, голубые, оранжевые, зеленые, красные не перестанут разыгрывать эту игру до тех пор, пока не изменятся правила.

В целом это всех устраивает, по крайней мере, в психологическом смысле. Люди всегда достаточно охотно перекладывают тяжесть ответственности на других, особенно на государство. Находящимся при власти это позволяет оставаться у руля, спекулируя на таких общественных настроениях. Но какой бы удобной ни была эта ситуация, она не может сохраняться вечно. Хотя бы из-за неподъемности для любой экономики, даже самой мощной, той социальной нагрузки, которая лежит сегодня на украинской.

Разумеется, политическая элита никогда добровольно не станет ничего менять и едва ли начнет всерьез заниматься "воспитанием общества". Следовательно, это должно взять на себя само общество.

Может, правы древние, убежденные в том, что для ощущения человеком своей зажиточности нужны не столько большие деньги, сколько умеренные потребности?

(с)

SunSeth · 16 Липня, 2009 в 19:35

Элла Либанова

...

Tolik_lt · 16 Липня, 2009 в 20:01

Элла Либанова

...

ти хотів прочитати там Оксана Іваненко і тоді би повірив?

SunSeth · 16 Липня, 2009 в 20:14

Та я собі не вірю, хоча на синів сіонських мушу працювати (( Цитувати Леся не буду, ти його не гірше знаєш.

Tolik_lt · 16 Липня, 2009 в 20:24

Та я собі не вірю

та то у вас крізіс срєднєва возраста

foxx77 · 16 Липня, 2009 в 20:25

Tolik_lt

а яка твоя думка, нахрен ти сюда це закинув?

SunSeth · 16 Липня, 2009 в 20:28

Та я собі не вірю

та то у вас крізіс срєднєва возраста

Це тоді, коли на стороні молоду собі заводиш?

Tolik_lt · 16 Липня, 2009 в 20:42

Tolik_lt
а яка твоя думка, нахрен ти сюда це закинув?

я не нахрен це закинув, а щоб ти почитав.

я погоджуюсь з викладеними у статті думками.

Tolik_lt · 17 Липня, 2009 в 07:40

Та я собі не вірю

та то у вас крізіс срєднєва возраста

Це тоді, коли на стороні молоду собі заводиш?

а до того любив дружити зі старшими дєвучками?

SunSeth · 17 Липня, 2009 в 07:50

Та нє, просто спостерігав за деякими з тим крізісом. Йому 45+, їй ледь 20.

Serpent · 17 Липня, 2009 в 09:08

- Почему мужчины в возрасте дарят молодым любовницам дорогие подарки?

- Они платят неустойку.

foxx77 · 17 Липня, 2009 в 09:42

А я согласен с древніми - багатий той кому достатньо.

snight · 17 Липня, 2009 в 09:52

І повалив флейм...

SunSeth не знаю що саме поганого в Лібановій, але коли вчився в універі, нам рекомендував її читати такий викладач, професор, як Карлін М.І., дійсно толковий дядько, я думаю всі хто з ним знайомий хоча б по лекціям підтвердять.

Я йому чогось більше довіряю.

kudrom · 17 Липня, 2009 в 09:55

да, Карлін толковий дядько, він ще в ВНУ працює?

SunSeth · 17 Липня, 2009 в 09:57

Я йому чогось більше довіряю.

Ніж Лібановій?

Знаю Карліна, вчився теж у нього, давненько правда, ще до його професорства, підтверджую - толковий.

Yarchik · 17 Липня, 2009 в 10:12

А я не погоджуюся з багато чим написаним в статті.

За кордоном молодь є соціально захищеною верствою населення. А в нас? Пільги для молоді? Соціальні програми?

За кордоном, у європі, "Моложим вєздє дорога" - робота з нормальною оплатою праці, в єврах, і по кілька тисяч в місяць. Відповідно, людина на ті гроші може себе досить вільно почувати. А в нас хто може нормально почувати себе на зарплату?

Молодь має пільгові можливості отримати житло. А в нас людина мусить брати кредит, а потім х.з. як його віддавати. Але людям десь треба жити, от вони й мусять купувати, в кредит і причому житло втридорога, і під 11-15 процентів річних, а не 1-3%, як в Європі.

В Європі держава дає можливість придбавати економічні автомобілі за хорошою ціною (в нас я смарта нового купити не можу, хоча дуже хотів). А у нас вигідніше купувати б/в, яке ні в економічному, ні в екологічному планах ні разу ні кращі.

В Європі пенсіонер захищений - по саме німагу. А в нас? Але пенсіонери також хочуть жити. А дехто - добре жити.

В Європі держава слідкує за тим, щоб продавалися і продукти, і речі - якісні, а не фуфло. А в нас можна пробати все, навіть шкідливе. Але ж ми хочемо купувати хороші речі, правда? Це нормальне бажання.

Отже, не так все просто. В українців є прагнення гарно жити, купувати хороші речі, мати можливість їх купувати, але не треба казати, що то тільки в українців. Поїдьте в Європу, подивіться. Я теж так хочу жити, як вони.

Tolik_lt · 17 Липня, 2009 в 10:43

а от і типовий приклад , описаний в статті

difoto · 17 Липня, 2009 в 10:43

А я не погоджуюся з багато чим написаним в статті.
За кордоном молодь є соціально захищеною верствою населення. А в нас? Пільги для молоді? Соціальні програми?
За кордоном, у європі, "Моложим вєздє дорога" - робота з нормальною оплатою праці, в єврах, і по кілька тисяч в місяць. Відповідно, людина на ті гроші може себе досить вільно почувати. А в нас хто може нормально почувати себе на зарплату?
....

Так о том и пишет аффтарка, что у нас пенсионерам и льготникам слишком много этих самых льгот, не?

Вместо стимулирования и мотивирования молодежи верха в попытках завоевать электорат "слегка" перебарщивают. Пенсионеров и малоимущих легко расположить к себе, а позже - не сдержать обещание. С молодежью и вменяемым населением такое провернуть сложнее.

Yarchik · 17 Липня, 2009 в 10:53

В мене мамка пенсіонер, багато років пропрацювала. І що? 800 грн. пенсії, і 560 грн. квартплати.

Ось - видача грошей, які пропали в Ощадбанку:

А на ці гроші пенсіонери могли б по Європах нині їздити, а не на пенсію жити.

Або пільги "дітям війни". Почитайте в неті, або тут. Чи згадайте, які черги були в листопаді 2008 р. під адмінсудом (вул. Словацього, за драмтеатром). Це - пільги? Та нунах.

snight · 17 Липня, 2009 в 10:56

Та воно то правда, але в цій країні з тої ж. що зараз робиться просто так не вилізти, хто б не був при владі...

Нам постійно допомагають наші східні "брати", прочитав гарну статю Волки, сіські і Путін,

скільки тих грошей крадуть, ну ви всі все знаєте, тут пиши не пиши толку мало, можна забути про Лозінського, радує те що перед виборами, ПР чи ще хтось, згадає цю ситуацію і може тимоха трохи призадумається кого набирати до себе.

Воно все так пов'язано, шо і Лібанова частково права, Yarchik ще більше правий, хоча тут знову таки ж наш менталітет і т.д. і т.п.

Yarchik · 17 Липня, 2009 в 11:01

а от і типовий приклад , описаний в статті

Я прагну жити так, щоб не відчувати ні в чому потреби. Поки що в мене це не зовсім виходить, але я не відчуваю себе із-за цього нещасним. Тому що я бачу, що є велика кількість людей, які мають доходи і можливості значно нижчі за мої. Але мене це не радує. Як колись одна внучка декабристів спілкувалася з більшовиками, і питає їх: "Яка мета вашої діяльності?" Ті їй відповідають: "Щоб не було багатих!" А вона їм: "Дивно... а мій дід, декабрист, хотів, щоб не було бідності". Так і я хочу - щоб не було бідності матеріальної, та убогості духовної.

Так, я теж взяв кредит на авто. Відносно недешеве, але й не понтове. Взяв на сім років, за півтора роки половину боргу сплатив. Прострочень немає, завжди плачу з випередженням. І проблем не бачу, не вважаю, що я випереджаю свій спосіб життя. А от якби я взяв Інфініті за 70 тис. доларів - тоді так, мені було б напряжно платити 1,5-2 тис. баксів щомісяця, і тоді я погодився б, що випереджаю свої доходи.

Tolik_lt · 17 Липня, 2009 в 11:24

Ярослав, Ви молодець щодо власних доходів-видатків та зазіхань на рівень розкошіі це сказано без тіні іронії.

а от багато хто ці моменти не врівноважує.про це тітка і пише

Yarchik · 17 Липня, 2009 в 11:29

Ярослав, Ви молодець щодо власних доходів-видатків та зазіхань на рівень розкошіі це сказано без тіні іронії.
а от багато хто ці моменти не врівноважує.про це тітка і пише

Вельми Вам дякую, пане Анатолію, за зміну свого світогляду в частині виключення мене з типових прикладів статті, тьоткою писаної.

Tolik_lt · 17 Липня, 2009 в 11:38

твоя тирада просто ілюстрацією була до статті, такою кольоровою аж. а от "прімєр із жизні" якраз дещо інший аспект показує.а світоглядом я не поступався

romaxa11 · 17 Липня, 2009 в 12:09

В нас тіньова економіка, загальний податок дозволяє прокручувати повністю легально до 500 000грн/рік і при цьому сплачувати 2800грн (з новими відрахуваннями до пенсійного фонду) такого немає в жодній розвиненій країні, там ти платиш реальний податок 30-40% від усіх свої прибутків і живеш за решту 60%, а деколи 50 чи 45%, тобто ти чесно віддаєш рівно половину чесно тобою зароблених грошей власній державі, оце в них і патріотизм і суспільна свідомість і відповідно й рівень життя суспільства. Короче вони платять купу грошей за свій рівень життя, а наш рівень життя пропорційний нашим виплатам, а чи багато б хотіла половинку грошиків віддати державі? Просто в нас працювати не дуже люблять, а дати такі можливості китайцю - це для нього що в рай попасти.

Увійти

Опережающий спрос к жизни

Рекомендовані повідомлення

Заархівовано

Останні відвідувачі 0 користувачів онлайн

Теми

Ваш акаунт

Підтримка board.lutsk.ua

Інформація