Перейти до змісту

Поезія


Tolik_lt

Рекомендовані повідомлення

Опубліковано

За віконцем весна розквітала,

Небо повнилось першим дощем.

Я стояв і нарізував сало

Величезним кухонним ножем.

Ніж ходив у руках методично,

І чомусь пригадалось мені

Безневинне таке й симпатичне

Ніжне тіло тієї свині.

Пролетіло життя, мов хвилина,

Добрим словом ніхто не зігрів...

Що ти бачила, бідна скотина,

Лиш корито та засраний хлів?

І тоді, мов обрікши на муки,

Хтось встромив в твоє серце ножа,

Ти збагнула, що люди -тварюки,

І твоя відлетіла душа.

Ти далеко тепер, моя бджілко,

У своїм, у свинячім раю.

Я ж на кухні сиджу,

П'ю горілку

І тебе потихеньку жую.

Я не злодій, не кат, не злочинець.

В мене друзі, робота, сім'я,

Та який же я, бля, українець

Якщо сала не їстиму я

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



×
×
  • Створити...