хм...

[Юлямпочка]

Оце дивлюсь на нас і удівляюсь, щиро кажучи. А що, якщо з'явились діти, то дитячі майданчики, ляльки, самокати, колготки, сорочечки, бульйончики і раз в місяць спільне вилазіння в парк, - це прєдєл жіночих мрій? І немає місця божевіллю?

А як же мандри? А як же пригоди і екстрім, люди, події, зустрічі, ночівля під зоряним небом посеред лісу чи поля, морські пляжі, романтичні вечері у ресторанах на набережних, гори, велосипеди, сноуборди... Ну, про театри і філармонії мовчу, це, в принципі, на любителя, але...

Ви схильні до того, щоб складати своє життя на жертовник материнства?

А як же діти? Мені особисто страшно, що колись вони можуть сказати: ти не цікава, все, що тебе цікавить, - це плита і телевізор (тьфу-тьфу). Для чого ростити в такому випадку дітей? Щоб вони виросли і почали ростити наступну порцію? А коли проявляти оці секрети росту, виховання, вкладені душі і т.д.? А набриднути чоловікові?

Може, я канєшно драматизую і Ігрек, наприклад нервується з приводу моїх постійних віянь світом, дивовижних захоплень і запису на парашутний стрибок, але нудно йому зі мною точно не є... як і малим, навєрна.

Це я за результатами відвідування дитячого майданчика в парку.

[laska]

Болючу тему зачепила, Юля!!! Маю ті самі роздуми і давно, так як моє сидіння з дітьми ще більш розтягнуте в часі

Згідна з тобою. Сама пригадую шкільні і студентські роки, коли і на Говерлу, і піші тижневі походи по 20 км в день, і археологічні розкопки з годуванням групи в 30 чоловік на польовій кухні, і палатками в Згоранах, крали картоплю, їли, а відвар з неї вживали як бульйон, бо більше нічого не було

А зараз побут забирає більшу частину часу.

Інколи починаєш вірити, що Бог створив людину, щоб перетворити її на коня.

Находяться різні відмазки: ремонт, купівлю нерохуності, подальше будівництво...але час іде! Хоч і це потрібно нашим дітям, але не тільки!!!

Переконана, що все в наших руках. А головне - не в грошах справа, а в нас самих!!! Звісно, в пелюшковий період, коли виховання лежить лише на батьках, без допомоги старших родичів, сильно не розженешся Та давати поглинути своє життя побуту неварто!

Ось згадала молодість з друзями і не шкодую. Тим самим запалили дітей, плануємо на той рік влаштувати спільний гарний вертеп.

А ще захопилась катанням на ковзанх і не я одна Стало традицією - кожен четвер, запрошуємо всіх бажаючих!

Та всеодно мрію про подорожі. І необов"язково комфортабельні (хоч і такого хочу ) Із захопленням спостерігаю за походами Yarykа - http://board.lutsk.ua/index.php?showtopic=32927 Та і друзі влітку подорожуть озерами Волині на велосипедах.

Було б бажання. І дітей активним життям варто запалювати!

[Юлямпочка]

м-дя

виховання доходить до абсурду: ми виховуємо гарних людей, щоб вони виросли і виховали гарних людей. А коли їм показувати свою гарність?

Ми вже почали з малими мандрувати. Думаю, всьо получіцця

[keepo]

Оце дивлюсь на нас і удівляюсь, щиро кажучи. А що, якщо з'явились діти, то дитячі майданчики, ляльки, самокати, колготки, сорочечки, бульйончики і раз в місяць спільне вилазіння в парк, - це прєдєл жіночих мрій? І немає місця божевіллю?

юля, не пойми привратно, але виходь за мене заміж....

ЗІ тему якось інформативніше назви, pls...

[Samhayne]

юля, не пойми привратно, але виходь за мене заміж....

А Ігрека (муж он ейний) ти куди подінеш?

[bazoomba]

Доброго дня!

Тема дійсно супер!

Мене особисто це давно мучить

Ви схильні до того, щоб складати своє життя на жертовник материнства? ...

Не готова, та й не варто. Маю наглядний приклад, коли моя мама принесла себе в жертву, результат - назадоволеність життям, невроз і постійні образи, що ми (діти) невдячні.

Але я вихована в такій атмосфері - як відомо ми повторюємо поведінку своїх батьків - приходиться боротись з собою, відривати себе, малу, чоловіка від телевізора () і т.д. Часто мене не вистачає... Побут відбирає багато сил на жаль...

Мені особисто страшно, що колись вони можуть сказати: ти не цікава, все, що тебе цікавить, - це плита і телевізор (тьфу-тьфу).

Таке теж зустрічала: вже дорослі "діти" так і думають про маму - на мою думку не зовсім справедливо.

Щоб стали щасливі діти - повинні бути щасливі батьки. Якщо для мами щастя - це сім'я, "милый рядом" і вишивання хрестиком, чому й ні?

А от коли від у цього всього верне, то "постійні віяння світом" краще, чим невроз Тим більше з дітьми - це супер! Так тримати!

[keepo]

по своїх спостереженнях можу сказати, що все залежить від жінки, якщо є бажання, то і після хатньої роботи можна час знайти і роботу якось ущільнити. вобщем аби бажання, а методи знайдуться.

зі звичайно, грудних дітей не рахуємо.

[Юлямпочка]

назва теми супер - з цим заголовком вона повинна побити усі рекорди по кількості переглядів...

а якщо задуматися - то усі теми на борді можна назвати "хм.." "ги-ги" або "авуууу"

я старалась