Юлямпочка Опубліковано 29 Березня, 2009 в 13:44 #1 Опубліковано 29 Березня, 2009 в 13:44 Оце дивлюсь на нас і удівляюсь, щиро кажучи. А що, якщо з'явились діти, то дитячі майданчики, ляльки, самокати, колготки, сорочечки, бульйончики і раз в місяць спільне вилазіння в парк, - це прєдєл жіночих мрій? І немає місця божевіллю? А як же мандри? А як же пригоди і екстрім, люди, події, зустрічі, ночівля під зоряним небом посеред лісу чи поля, морські пляжі, романтичні вечері у ресторанах на набережних, гори, велосипеди, сноуборди... Ну, про театри і філармонії мовчу, це, в принципі, на любителя, але... Ви схильні до того, щоб складати своє життя на жертовник материнства? А як же діти? Мені особисто страшно, що колись вони можуть сказати: ти не цікава, все, що тебе цікавить, - це плита і телевізор (тьфу-тьфу). Для чого ростити в такому випадку дітей? Щоб вони виросли і почали ростити наступну порцію? А коли проявляти оці секрети росту, виховання, вкладені душі і т.д.? А набриднути чоловікові? Може, я канєшно драматизую і Ігрек, наприклад нервується з приводу моїх постійних віянь світом, дивовижних захоплень і запису на парашутний стрибок, але нудно йому зі мною точно не є... як і малим, навєрна.Це я за результатами відвідування дитячого майданчика в парку.
laska Опубліковано 29 Березня, 2009 в 16:38 #2 Опубліковано 29 Березня, 2009 в 16:38 Болючу тему зачепила, Юля!!! Маю ті самі роздуми і давно, так як моє сидіння з дітьми ще більш розтягнуте в часі Згідна з тобою. Сама пригадую шкільні і студентські роки, коли і на Говерлу, і піші тижневі походи по 20 км в день, і археологічні розкопки з годуванням групи в 30 чоловік на польовій кухні, і палатками в Згоранах, крали картоплю, їли, а відвар з неї вживали як бульйон, бо більше нічого не було А зараз побут забирає більшу частину часу. Інколи починаєш вірити, що Бог створив людину, щоб перетворити її на коня. Находяться різні відмазки: ремонт, купівлю нерохуності, подальше будівництво...але час іде! Хоч і це потрібно нашим дітям, але не тільки!!! Переконана, що все в наших руках. А головне - не в грошах справа, а в нас самих!!! Звісно, в пелюшковий період, коли виховання лежить лише на батьках, без допомоги старших родичів, сильно не розженешся Та давати поглинути своє життя побуту неварто! Ось згадала молодість з друзями і не шкодую. Тим самим запалили дітей, плануємо на той рік влаштувати спільний гарний вертеп. А ще захопилась катанням на ковзанх і не я одна Стало традицією - кожен четвер, запрошуємо всіх бажаючих! Та всеодно мрію про подорожі. І необов"язково комфортабельні (хоч і такого хочу ) Із захопленням спостерігаю за походами Yarykа - http://board.lutsk.ua/index.php?showtopic=32927 Та і друзі влітку подорожуть озерами Волині на велосипедах. Було б бажання. І дітей активним життям варто запалювати!
Юлямпочка Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 06:21 Автор #3 Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 06:21 м-дя виховання доходить до абсурду: ми виховуємо гарних людей, щоб вони виросли і виховали гарних людей. А коли їм показувати свою гарність? Ми вже почали з малими мандрувати. Думаю, всьо получіцця
keepo Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:28 #4 Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:28 Оце дивлюсь на нас і удівляюсь, щиро кажучи. А що, якщо з'явились діти, то дитячі майданчики, ляльки, самокати, колготки, сорочечки, бульйончики і раз в місяць спільне вилазіння в парк, - це прєдєл жіночих мрій? І немає місця божевіллю? юля, не пойми привратно, але виходь за мене заміж.... ЗІ тему якось інформативніше назви, pls...
Samhayne Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:37 #5 Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:37 юля, не пойми привратно, але виходь за мене заміж.... А Ігрека (муж он ейний) ти куди подінеш?
bazoomba Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:41 #6 Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 07:41 Доброго дня! Тема дійсно супер! Мене особисто це давно мучить Ви схильні до того, щоб складати своє життя на жертовник материнства? ... Не готова, та й не варто. Маю наглядний приклад, коли моя мама принесла себе в жертву, результат - назадоволеність життям, невроз і постійні образи, що ми (діти) невдячні. Але я вихована в такій атмосфері - як відомо ми повторюємо поведінку своїх батьків - приходиться боротись з собою, відривати себе, малу, чоловіка від телевізора () і т.д. Часто мене не вистачає... Побут відбирає багато сил на жаль... Мені особисто страшно, що колись вони можуть сказати: ти не цікава, все, що тебе цікавить, - це плита і телевізор (тьфу-тьфу). Таке теж зустрічала: вже дорослі "діти" так і думають про маму - на мою думку не зовсім справедливо. Щоб стали щасливі діти - повинні бути щасливі батьки. Якщо для мами щастя - це сім'я, "милый рядом" і вишивання хрестиком, чому й ні? А от коли від у цього всього верне, то "постійні віяння світом" краще, чим невроз Тим більше з дітьми - це супер! Так тримати!
keepo Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 08:33 #7 Опубліковано 1 Квітня, 2009 в 08:33 по своїх спостереженнях можу сказати, що все залежить від жінки, якщо є бажання, то і після хатньої роботи можна час знайти і роботу якось ущільнити. вобщем аби бажання, а методи знайдуться.зі звичайно, грудних дітей не рахуємо.
Юлямпочка Опубліковано 16 Травня, 2009 в 05:57 Автор #8 Опубліковано 16 Травня, 2009 в 05:57 назва теми супер - з цим заголовком вона повинна побити усі рекорди по кількості переглядів...а якщо задуматися - то усі теми на борді можна назвати "хм.." "ги-ги" або "авуууу" я старалась
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.