Хто я, культура, совість, мораль?

[0003854546]

Я проживаю поруч загсу , там є чудовий парк, паралельно Кравчука положили бруківку, а що саме цікаво скрізь по парку поставили лавки, де можна часто побачити стареньких які відихають в жару, матері з дітьми, . Та й самому приємно дивитись, нещодавно звернув увагу потрощена лавка , пляшки від горілки, набльовано, бабки тільки розводять руками, що робиться? які свині ! . Стало прикро за наших мішчан, Може кого торкнеться, може хтось задумається ! Хто я свиння , чи хто , Будьмо Українцями, ми не бидло.

[vagus]

отакіх "нармальних пацанів" треба ловити і відправляти відразу на передову.Це моє імхо

[Barugan]

бидло яке по вечорам бухає....на жаль в кожній країні воно є, просто що в нас воно постсовєтікус, тому й поводиться так....

[Zevs_Isver]

отакіх "нармальних пацанів" треба ловити і відправляти відразу на передову

краще на добрива

[bublik007]

отакіх "нармальних пацанів" треба ловити і відправляти відразу на передову.Це моє імхо

Таких, як Ви кажете, "нормальних" пацанів на передовій якраз і не треба))))

[Dream]

бабки-коло-під'їзду онлайн.

[0003854546]

треба мати совість, це найперше, щоб зловити , та заставити поладити або купити нову ,, тоді б може задумався

[0003854546]

Совість — це категорія стики, що характеризує здатність людини здійснювати контроль за власною поведінкою, давати об'єктивну оцінку своїм діям. Досить цікава етимологія слова "совість": у давньоруській мові воно походить від совъдть, в якому корінь въд (ведать); пізніше дт трансформувалося в ст і перейшло у совъсть; совъдать — відати, знати про себе. С. У. Гончаренко визначає поняття "совість" як моральне почуття, в якому виявляється самооцінка особою відповідності її дій діям прийнятим у суспільстві і перетвореним на внутрішні переконання нормам моральності; найважливіший особистісний моральний регулятор суспільної поведінки людини. Совість — продукт суспільного виховання, що формується разом з моральними почуттями (обов'язку, честі, добра, справедливості) та людськими соціальними прив'язаностями (сімейними, патріотичними, дружбою, любов'ю). У структурі світогляду совість — вищий морально-психологічний регулятор поведінки і дій особистості.

Справжнє виховання має ґрунтуватися на совісті. Недарма в народі утвердився афоризм: "Жити по совісті". У системі формування особистості є поняття "виховання" і "вишкіл". Останній спрямований на вивищення суб'єктивних людських претензій на істину, а не на саму істину як вищий критерій моральності. Вишкіл приглушує в індивіді совість. А лише совість є внутрішнім контролером власної діяльності людини, мірилом відповідальності за свої вчинки. Античний афоризм стверджує: "Совість — це глядач і суддя доброчинства". У давньогрецького філософа-енциклопедиста Арістотеля знаходимо: "Совість — це праведний суд доброї людини". Письменники-гуманісти, філософи всіх епох і народів підносили совість як вище мірило морально-духовних цінностей людини. Французький письменник Оноре де Бальзак писав із застереженням: "Наша совість — суддя непогрішний, поки ми не вбили її". Ці слова особливо актуальні в добу науково-технічного, інформаційно-технологічного буму, коли поняття "совість" частиною суспільства сприймається скептично, як щось зайве, як пережиток минулого. Можна лише шкодувати, що під впливом необмеженого матеріального прагматизму люди знищують у собі моральний закон як величезну цінність, про яку німецький філософ І. Кант писав: "Дві речі наповнюють душу завжди новим і сильнішим здивуванням і шанобливістю, що частіше і триваліше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені".