Медобори і навколишні села

[Navigator]

Мирослав - організували поїздку дуже просто, аби було бажання і час. Особисто в мене того і того в необмеженій кількості. Найкраще на три дні з двома ночівками. Я можу провести і давніми городищами, і скелями, і великими печерами. Ночувати можна на хребті з великим оглядом, в долині Збруча біля річки, або далеко в печері в п"ятистах метрах від входу))

Їхати можна машиною (до 5 горе-туристів), або рейсовими автобусами через Тернопіль. Так що давай, сколочуй команду!

ДОЛИНА ЗБРУЧА

А тут сам Збруч пізньої пори.

Звірині сліди

Вапнякові виходи. Це залишки колишніх тропічних морів.

Збруч весь час петляє - один з небагатьох рівних участків.

Над рікою здіймаються круті схили.

Вапнякові наноси. Що тут тільки можна найти!

Глуш

[kompanjonka]

Зарахуйте і мене в команду горе-туристів чи вело-туристів, будь ласка. Добре, якби тепер, коли ще немає морозів.

Ну дуже гарні фото

[Navigator]

СІЛЬСЬКІ ЗАМАЛЬОВКИ

Піч для випалювання вапна. Капітальна споруда!

Вимощене камінням джерело-колодязь в одному з сіл

Просушка горіхів

В закинутих садах

Сани

Столітьня хата

На городах

[Navigator]

ПІЗНЬООСІННІ СІЛЬСЬКІ ПЕЙЗАЖІ НА СХИЛАХ ТОВТР

Тане перший ранній сніг. Кінець жовтня.

Утеплюємось на довгу зиму!

За водою

Пустка

Копички

В подільських хащах

Руїна

Рілля

Снігова гора

В старому садку

Вечір

Сільський хижак

[bublik007]

Шикарні фото.

[Navigator]

ЗБРУЧАНСЬКИЙ ІДОЛ

Найвища вершина Медоборів гора Богит, 417 метрів над рівнем моря. На вершині серед лісу і скал розміщене давньослов"янське капище. Звідси, на думку археологів, було притягнуто і кинуто в річку Збруч ідол Святовида, більш зараз відомого, як Збручанський ідол. Його знайшли австроугорські прикордонники посушливого літа 1848 року. Стоїть він зараз в краківському музеї.

За реконструкціями і теоріями дослідників, за визначеними чіткими слідами, в центрі капища на горі Богит стояв ідол, ймовірно, бога Світовида до того, як потрапив на дно Збруча. Капище розташовувалося на висоті 417 м над рівнем моря, мало форму кола діаметром майже 17 м. Навколо нього виявили вісім жертовних ям.

Згідно з дослідженнями, стовп у вигляді статуї Святовита не було скинуто в Збруч войовничими християнами. Добрий стан пам'ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі язичники-віруючі, адже на скульптурі нема ніяких слідів пошкодження чи наруги, як це було з багатьма іншими дохристиянськими зображеннями богів та світогляду предків.

На горі Богит я був лише раз, тому-що ця місцевість дуже віддалена від мого села. Декілька осінніх фотографій, зроблених 2 жовтня 2007 року.

Найбільший розквіт діяльності ЗКЦ (збручанський культурний центр), за припущеннями, припадає на 9—13 століття. До вказаного періоду відбувалося його формування, а опісля нього — поступовий занепад, який розтягнувся, за даними М.Ягодинської, до 17-19 століть.

Основні святилища ЗКЦ розташовані на території сучасного Гусятинського району Тернопільської області, на правому березі річки Збруч у Медоборах.

До Збручанського культового центру входили такі основні вже виявлені городища, храми та цілі комплекси: городище-святилище на горі Богит, де гіпотетично стояв ідол Святовита, городище-святилище Звенигород, городище-святилище Ґовда, поселення Бабина Долина — супутник Звенигорода, а також городища на горі Рожаниця, узгір'ях Баба, Триніг, Старий Кут, горах Високий Камінь, Сабариха та інші.

ЗКЦ переживав етапи розвитку й етапи стагнації. Останнє піднесення почалося орієнтовно у 10 столітті та завершилося у 13-му.

Збруцький центр виник на території з цілющими джерелами, де зберігалися ще давніші культові пам'ятки: городища-сховища Трипільської культури (с. Крутилів), Висоцької культури (урочище Замчище), земляні вали скіфських часів (городища Богит, Ґовда, Звенигород) та інших культур. Після потрапляння Галичини в політичну орбіту Русі, Збручанські святилища взяли на себе функції одного з головних центрів руського язичництва замість ліквідованих Володимиром столичних (київських) храмів.

За припущенням М.Козлова, на цих теренах протягом певного часу могло існувати язичницьке теократичне утворення з ознаками державності (польські джерела, наприклад, повідомляють, що полонені в боях галичанами поляки ставали рабами в язичників).

З другої половини 13 століття ЗКЦ занепадає. Масові прощі до святилищ у Звенигороді тривали ще у 14 столітті (аби їм перешкодити, християнські монахи на двох підходах до городища побудували монастирі), а невеликі обряди у Медоборах проводилися до середини 17 століття.

Культовий центр об’єднував кілька наразі виявлених городищ, розташованих на вершинах чи схилах гір Медобірського хребта (Богит, Ґовда, Звенигород та інші), та села-супутники.

У городищі на горі Богит стояв колись Збруцький ідол Святовита. Там теж виявлено цілий ряд невеликих напівземлянок, довгі наземні житла, дві ритуальні криниці, зберігся жертовник. При підніжжі цього городища-святилища був курганний могильник, а навколо — кілька ранньослов'янських селищ. На сусідній горі Ґовда (2 км на північ) існувало невелике городище-святилище овальної форми. Навколо нього теж було кілька поселень. Швидше за все, саме їхні жителі відзначали свята на Ґовді. Городище обнесене доволі високим валом, є ритуальна криниця. Усі знахідки — місцевого походження. ЗКЦ міг нормально функціювати за умови, що релігійне життя громади будуть обслуговувати професійні волхви та жерці. І хоча, на думку археологів (Б.Тимощук, І.Русанова), святиня Святовита на горі Богит занепала в 13 столітті, ряд фактів, встановлених при розкопках інших святилищ у Медоборах (гора Рожаниця, узгір'я Баба, Триніг, Старий Кут, гора Високий Камінь), дають змогу датувати останні язичницькі богослужіння в цих горах ще навіть 17 чи пізнішими сторіччями.

[Navigator]

ПОХМУРА ПОГОДА СІЧНЯ 2015 РОКУ

За тиждень ніразу не виглянуло сонце...

Гніздо миші-маленької

Круті гори в долині ріки Збруч

В Сліпому яру

В селі Кринцилів. До 1939 року в цьому селі, розділоному навпіл Збручом, було дві застави: Радянська і Польська. Зараз інколи чути завивання московських ідеологів, що треба "хунту" гнати до берегів Збруча.