Фотоальбом "Стохід"

[Navigator]

Додам в цю тему розповідь про сплав по Стоході весною 2017 року.

 

"Только о двух вещах мы будем жалеть на смертном одре - что мало любили и мало путешествовали" Марк Твен.

 

 

Стохід південна притока Великої Прип"яті. Протікає вона в межах Волинської області. Свою назву повністю виправдовує - це лабіринт із проток, широких плес, стариць. Між ними море очерету, кущі, поодинокі вільхові дерева. Справжня українська Амазонка! Так вона виглядає з висоти:

 

Група наша складалась з 14 чоловік з чотирьох областей України: Львівської, Волинської, Київської і Житомирської.  Найстаршому, Олександру Михайловичу, вже майже вісімдесят. На Стоході ніхто на данному участку не був, лиш я ходив по кризі під час зимових крижаних походів і то лиш місцями. Старт наш відбувся біля залізничного мосту в селі Заячівка. З мосту відкриваються далекі види на плавні.

 

Каркасні байдарки складаються довго, а моя надувнушка раз-раз і готово! Був час полазити по мосту і збігати в село за водою.

 

Тільки відплили від мосту - протоки стали ділитися. Старались держатись найбільш повноводніших, але не завжди це получається. Орієнтувався по роздрукованих гуглфотографіях.

 

Врешті попали в другорядну крайню ліву і човгали по ній. Вона мілка і швидка, з пісчаним твердим дном. Чурхали по бортам очерети. Потім пішли плеса, головне русло. Декілька раз вертались з тупикових проток.

Пропливли Краснянські мости.

 

Вранці трохи дощило, а тут почало проглядати сонце. Вже вечоріло. Я спланував ночувати на місці виселеного села Смоляри. Там є кладка і в лузі побудований маленький рибальський будиночок з сіном на горищі. Для цього треба проплисти ще з кілометер і перебратись з крайньої правої протоки в крайню ліву. А це ще та задача! Але пливем, поки сонячно і дме попутний вітерець.

 

В одному місці протока перегорожена  стовбуром дерева. Це залишки зимової загати, в яку вставляли верші. Пробували знайти інші протоки - безрезультатно. Прийшлось чалитись до стовбура боком і перепилювати його. Хлопці з берега відтягнули половинки. На нелеликій вільсі висить якийсь лантух. Аж ні, придивляють, а це велика бородата сова! Цей вид другий за розміром на Україні.

 

Появились військові літаки. Неочікувано почалося бомбометання на військовому повурському полігоні, що розмістився в двох кілометрах західніше Стохода. Ще над річкою від Сушки відділялись по дві маленькі краплини - бомби і безвучно падали на полігоні. Вони були без вибухівки.

Проплили великий сухий остров-дюну з дубами і соснами. Протоки маленькі, місцями ледь протискаємось. Я по-переду і забираю кожен раз лівіше. Налітає знову літак, від нього відділяється дві довгі білі ракети довжиною з байдарку. Одна зразу бере в сторону і входить в штопор, падаючи десь далеко в плавні. Вся увага прикута до другої. Ми сидимо, опустивши весла і в повній тишині, задерши голови. Ракета планує по колу, поступово знижуючись. Рух плавний і прогонозований. В один момент всі чітко зрозуміли, що вона впаде на нас, або десь поруч. Сильний мокрий удар десь позаду, за поворотом, де витягнулись замикаючі байдарки. Здаю назад і чекаю на них. Поступово всі підпливають. Над останньою байдаркою ракета пролетіла з свистом в 8 метрах і плюхнулась в плавні в 50 метрах, пропорола їх, підскочила і ще раз впала.  

Попереду русло кроною перегородила впавша вільха. Поки ми  обрубували її, дві байдарки повернулись і сходили пофотографувати ракету. Ми, прорубавшись, нарешті протоками підплили по лівого берега, але нижще мисливської хатини. Трохи вернулись проти течії. Почали витягуватись на берег. Я ще мусив вернутись до розвилки, бо двух байдарок досі не було. Дороги вони не знали і могли просто далі плисти по течії в нікуда. Але вони якраз виплили на мене і ми благополучно вернулись до хатини.

 

Відео 

 

 

 

 

[Navigator]

 

Розставили палатки. Під"іхали військові, розпитували про ракети. Виявилось, що то зовсім не ракети, а пальні баки, які пілот скинув помилково, чи як там вийшло, бог його знає...

 

Після вечері співали пісень. Знову почали заходити на бомбометання літаки. На цей раз скидали справжні бомби. Небо і горизонт освітлювала яскрава зірниця, а через 5-8 секунд доходив звук потужного вибуху. Ото вистава! Деякі бомби розривались в повітрі. Близько півночі всі порозходились по палаткам, а я розтягнувся під тентом. Знову їдуть військові! Стали вечеряти на столику і розпитувати про баки. В плавнях плавав їх човен, шукав їх. Прийшлося по телефону координувати їх пошуки, вказувати на прикмети по яким шукати в тих безкінечних протоках. Вони знайшли вільху, яку ми обрубували і від неї я їх чітко вивів в час ночі на бак.

Ранком прилетів вертоліт і пів години, поки ми збирались кружив над нами і плавнями. 

 

 

Поки всі ставали на воду, я виплив вперед і виліз на великий сухий острів, на якому колись теж стояли хати Смолярів. Тут є залишки майже зруйнованого німецького доту з Першої світової війни. Понад острів кудись плив місцевий рибак.

 

Нарешті всі в зборі. Пливем центральними протоками, поступово зміщуючись до лівих берегів. Часом попадаються затори з плавучої рослинності. Пробиваємо їх на силу.

 

Дуже часті повороти. Часом на 180 градусів.

 

Часом попадаються широкі і глибокі плеса!

 

[Navigator]

Під лівим берегом, я знаю, є вихід на тверду землю. Завертаємо туди мілкою швидкою протокою. Під байдаркою пісчані мілі і водяна рослинність.

 

В лісі великі пісчані гірки, порослі мішаним лісом. Вони всі зриті окопами і бліндажами. Є навіть бетоновані! Тут сиділи німці з австріяками в Першу світову.

 

Бергег тут знатний. Влітку на сухі піщані поляни виповзають черепахи відкладати в теплий пісок свої яйця. Їх часто викопують і з"їдають лиси і єнотовидні собаки, тільки шкарлупа валяється. Трошки відплили і опа!  - на березі впіймалась черепаха. Велика, як тарілка.  Ми надовго застрягли. Спочатку розібрали рибацьку зимову загату, потім перепилювали товсту вільху.

 

Очерети почали змінюватися заплавними вільховими лісами.

 

Підлісок з густої пахучої смородини. Багато молодої кропиви.

 

 

Річка текла в суцільних коридорах. Тут навіть гуглфотографії не допомогали - проток серед густих дерев зверху не видно. Марно я вдивлявся в фотографії і карти.

 

 

Тут прийшлось трохи проплутати. Запливали в перегородженні деревами і рибаками протоки. Прийшлось набігатись, шукаючи проходи. Раз влетів по стегно в бобрячу нору з водою.