Велопокатушка: Ковель - Шацьк - Брест - Пінск - Зарічне - Кузнецовськ

[Kudrik]

От і я з’їздив в свій перший вело похід. А Як це було розповім вам.

Ідея поїхати в такий похід виникла спонтанно, та часу на підготовку було 2 години. З Роботи відпустили в 15:00 години а дизель на Ковель йшов в 17:20. Поскидавши шмотки в рюкзак сів в інет глянув карти як краще їхати. Була ідея подзвонити Ярику щоб вислав мені дорожні покришки, але вже не було часу. Збирався, збирався багато що позабував. Карту скинув тільки волинської обл. і одну атласну (це вже я в дизелі зрозумів що протупнячив). Карімат також був забутий. Горелка і пічка бонда уїхала з коханою в Крим. Туншяк, згущена, і консерви які лежать в холодильнику на такий випадок теж були забуті. Зате з собою взяв: дві жмені макаронів, жменю рису, сушки 2 літри, пів кг Сахара і 2 жменьки пластівців.

19:30 я в Ковелі. Зайшов в супермаркет взяв пачку згущёнкі, дві сардельки і булку хліба. В Районі 20:00 я вже крутив педалі. До Любомля валив по варшавці. Тут були б доречні шосейні покришки які також забув на дачі. Стемніло. І тут мене почали хрущі атакувати. Це був піпец. Пару годин вони мене мучали, поки не почались болота (там мабуть їх жаби їдять)! Десь в 00:30 я звернув з траси в сторону Шацька. Вже я втомився. Але по моїх планах я мав ночувати на Шацьких, вирішив доїхати. Була ідея зупинитись на річці чи то канаві Прип’ять що за 10км від озер, але там було сиро а в мене не палатки не карімата немає. Доїхав до Шацька, на заправці зарядив бутилі водою і розпитав де можна переночувати. Заправник порекомендував трохи вернутись. Але я вирішив їхати на Світязь. То вже була 2 година ночі і знати місце я реально не міг все забудовано. Моральний дух падав. Але знайшов якійсь не закриті ворота, зайшов як в ранці побачив на територію якойсь турбази. Зварив макаронників (да без газу або пічки, часу уходить багато) на шухирі щоб мене місцеві не запілінгували.

Вранці мене розбудили місцеві пташки, яких було багато і всі співали.

Вмився забадяжив чайку, пластівців з зрущёнкою. Подивився на озеро, наше Біле озеро мені здалося значніше краще як для стоянки так і по якості води.

Виїхав в 9:30. По планах мав об’їхати озера по західній стороні і виїхати на пропускний пункт «Томашовка». Але по дорозі проконсультувавшись з місцевим мужиком, який мені сказав що той пропускний пункт вроді як закритий. Вирішив вернутись на Шацьк а звідти на Пищу, де і переїхати кордон. В шацьку зустрів ДПСніка який сказав що я ніби міг їхати тудою кудою хотів, але вже я вирішив на Піщу їхати. В Шацьку купив карту України в великому масштабі, щоб планувати куди далі їхати.

На кордон приїхав в 11:30 в 12:00 вже Був в Білорусі. Кордон пересік без черги. Заповнив міграційну карту , получив штамп в паспорт. Речі не провіряли. І порулив на Брест.

В 16:00 прибув в Брест. Поїхав зразу на крепость. Там Зустрів Українську групу (з Харкова, Києва). Погуляв по крепості. Познайомився з Сашою з Харкова який мені поміняв 50грн на 50000руб (в мене були тільки гривні). Вони виїжджали з Заболоття (з Ковеля туди дизель ходить). Потім на ночовки планують в Пущу-Водицю, де знаходиться друга частина групи. А я вирішив на вокзал, дізнатись як додому краще добратись щоб по менше крутить. На вокзалі через 20 хвилин відправся дизель на Заболоття і на Пінськ. Я вирішив їхати на Пінськ а звідти на Зарічне. Для того щоб побувати на знаменитій вузькоколійці (на яку я вже пару раз планував з’їздити). Взяв квиток (який коштує 7грн, а це 170км дороги), в ларьку біля вокзалу обміняв свої рублі на тушонку і поїхав на Пінськ.

Під’їдаючи до Пінська вже темніло і я вирішив на пару зупинок вийти раніше, що зменьшовало мені кілометраж до кордону. Зійшов з потяга я на станції Молотковичі. І звідти вирушив на пропускний пункт Невель. І неправда що кажуть що в Білорусії немає ларьків і клубів, в сьому селі є і працюють вони до 22:00 (ларьок принаймні). Через хвилин 20 я приїхав до річки Піна, але там моста я там не побачив. А замість нього дуже цікавий паром. На якому стоїть раб і руками його перетягує. Н цей паром я не встиг десь на хвилину, тому прийшлось чекати десь 20 хвилин поки він зробить рейс в дві сторони. Цікава штукенція, раджу побачити. Паром працює до 23:00, а далі троси знімають для проходу барж.

На границі я був о 23:30, що дало мені змогу перейти її до технологічної перерви. Білоруси попитали чи немає наркоти, зброї. Коли я їм розповів про свій маршрут вони подумали що я трохи дурненькій! А в цей час разом зі мною кордон переїзджала машина. Коли її водій почув що я вже стільки проїхав (десь уже 260км було, а для простих людей це багато), запропонував мене підкинути до Зарічного. Так як було вже пізно і попередню ніч я мало спав я погодився. Домовились що мене підбере за Українською границею. Так і було. Коли їхали я дізнався що він їздить по бензин в Білорусь, там він майже в два рази дешевше (6грн 1л 95). За одну ходку він в наварі на 260грн. Приїхавши в зарічне він завіз мене до якогось друга, щоб я там переночував. Але друга не було дома, а жінка не захотіла мене без нього пускати. Завіз мене на жд вокзал, а сам поїхав далі (десь він ще дальше живе).

Вокзал на ніч мав бути закритий. Але місцеві варвари повибивали всі вікна та вивалили двері. Що дало мені змогу комфортно переночувати на лавці. Проснувся під спів собак десь о 8 годині. Глянув розлад, потяг на Антонівку аж о 13:30. Не спіша сварив поїсти, поміняв задню резину на більш товстішу. Виїхав в 10:30 вздовж вузькоколійки. Доріжка накатана, природа гарна, не дарма я сюди крюк зробив. Їхавши вздовж колії на зустріч зустрів потяг, з якого сторчали ноги туристів. Проїжаючи біля «Острівських озер» я трошки відхилився від колії щоб подивитись на ці озера. Заїхавши на перше озеро Хоромне скупнувся. Далі було ще два озера оз. Середнє та оз. Велике і дуже гарні місця для купання та відпочинку (ловля риби там заборонена). Проїжаючи вздовж озера я помітив палатку. Думаю заїду до них попитаю як тут да що, мо знайомих якихось зустріну. Заїхавши в лагерь я спішився і поздоровався з мужиком, який мене не замітив як я під’їхав. І тут на мене кинулась його собака, яку я не бачив. Собака [censored] здорова. Пригаючи на мене я встиг прикритись рамою велосипеда, але вона виявилась вище рами і цапнула мене за руку. В цей момент мужик встиг підлетіти до неї і затримати. Я хоть не із трусливих, але після такої зустрічі адреналінчик піднявся. Мужик сказав повело тобі що я не на ваді був. Довго не розмовляючи я попрощався. Але через пару км виявилось, що в мене відпав комп’ютер коли я від собаки прикривався. Прийшлось повертатись. Далі виїхав до колії і доїхав до станції Тиховиж, по моїм підрахункам десь в цей час вже мав бути потяг. Через 10 хвилин приїхав потяг, який складався з двох маленьких іграшкових вагончиків. Засунувши велосипед в самий задній тамбур, де він ділив місце з коляскою ми вирушили далі в дорогу, але вже більшою компанією. В поїзді їхало пару груп пішохідних туристів (навіть з Києва група). Коли я сідав на цей поїздом познайомився з мужиком, який мені бутилу соку березового підігнав. То я йому розповів з куди їду. А він вже в цьому поїздку зробив мені презентацію, що ці туристи на мене поглядували з цікавістю. В 17:30 ми приїхали на кінцеву стацію Антонівка. На спідометрі 286км. Там спитавши у мужика чи є коротка дорого до Рафалівки, він сказав що там піски. Вирішив їхати через трасу. Хоча мабуть було потрібно на пряму. Виїжаючи з Антонівки пробив заднє колесо. Замінив разом з покришкою, все рівно по трасі їхати. Останній переїзд був самий трудний. Руками вже не міг триматися за руль, так боліло що капець. По дорозі заїхав в Рафалівку на дачу, там поїв, попив і в Кузнецовськ. В Кузнецовськ приїхав в 21:00. Час подорожі 49годин. З яких проїхана на велосипеді 340км, на дизелях 250км і на вузькоколійці 70км + 1км на ногах. Бюджет поїздки 130 грн.

Що на наступний раз потрібно поміняти: Більш детальніші карти потрібні, потрібна горелка, потрібні дорожні шини, бажано палатка, рожки на руль, бажано мати хоча одного напарника/ницю, мати білу форму з довгими рукавами.

[yari4ok]

Молодець Kudrik. Бував ровером на Світязі, автомобілем в Бресті та походом на "кукушці" та озерах.

Але так вдало поєднати недодумався! Реально маршрут зацікавив мене. Плануватиму здійстинити щось на основі твого!

[Driver]

круто! цікава розповідь. класний маршрут.

[MACCEN]

класно, стрьомно, але прикольно!

Можу сказати одне, ще не перевелись "смельячаки" які коли хочуть, можуть все.

Але самому напевно не так цікаво, зато дуже екстримально!

Вночі і в Луцьку стрьомно ходити, не що їздити самому Бог зна де...

Респект!

[Kudrik]

класно, стрьомно, але прикольно!

Можу сказати одне, ще не перевелись "смельячаки" які коли хочуть, можуть все.

Але самому напевно не так цікаво, зато дуже екстримально!

Вночі і в Луцьку стрьомно ходити, не що їздити самому Бог зна де...

Респект!

Що там екстремального, аби машина не збила та вовки не погризли. Мені самому стрёмно тільки лягати спати, все мені вовчики кажуться. Якось ми з Близниці спускались, та пішли по труднопрохідній місцевості (трохі не подорозі) то за нами вовк якісь наблюдав. Вони так то не повині на людей кідаться, але в мене тоді була ключіця зломана і в гіпсі, та мо чув слабіну і хотів за дупу схватити.

Колись в Луцьку рік вчився в ЛДТУ і жив на общазі що на Даньшина. То там гоп-стоп процвітав.

[Lexx_Giant]

Молодець Санька..

Чим довше подорожую.. тим більше мені подобається саме крутити педалі.. а не совати вел з 20 кг баулом по коліна в багнюці чи не перти його по гірських стежках 2 дні.

З.І. А по вовках у нас КМД.)))))))))))))))))))

[Діма]

Класна розповідь!!!