Перейти до змісту
ODZER

Пішоходні походи по Волині

Recommended Posts

Як ми пройшли "Доброволець-2016"

 

Спочатку думав розмістити це в темі про ці змагання

Але, на мою думку,  доцільніше це викласти тут, як готовий маршрут по Національному парку "Цуманська пуща".

Про Цуманську пущу була вже не одна тема на форумі , в кінці розповіді дам посилання.

 

Команда «Самооборона Волині» прийняла участь в екстремальних змаганнях Стежками героїв «Доброволець-2016», які присвячені пам’яті загиблих на Майдані бійців 35 сотні Самооборони «Волинська січ». Детальніше про змагання на сайті http://dobrovolec.org.ua/
За 24 години «добровольцям» потрібно було подолати маршрут який пролягав могилами українських воїнів та місцями битв, які відгриміли у 40-50 роках ХХ століття.
Маршрут був прокладений на території Національного парку «Цуманська пуща».


Наша команда «Самооборона Волині» - це четверо учасників : Таня Толкаченко (Odna), Богдан Климчук, Марія Доманська та Павло Савчук (Odzer). Один з учасників, Богдан Климчук - боєць 35 сотні Самооборони Майдану, був на Майдані 19-20 лютого.

Досвід подібниз змагань з нашої команди був лише у Тані , та й то це велогонки та мультигонки, в мене туристичний досвід. Богдан та Марія досвід початківців
Зголосились 40 команд, 130 учасників зі всієї України
Було дві категорії складності. Ми взяли слабшу – 40-60 км. Як виявилось, в реальності це  60-80 км, ми пройшли 63-65 км, взявши 14 КП(контрольний пункт) з 20 можливих (30 балів з 38 можливих) . Бачили трек іншої команди - 79,5 км
Пройшли маршрут за 19.5 год. (старт 9.00 ранку - фініш 4.30 ранку)
З 23 команд , які стартували в нашій категорії , 4 команди зійшли з маршуту, ще одна не вклалась в 24 години.
З 18-и фінішувавших команд ми зайняли 13-е місце.
Враховуючи, що наша команда була з низьким рівнем фізичної підготовки , взагалі несходжена – то це ще досить позитивний результат. На початку ми думали, аби не зійти з фінішу.
Фото переважно зроблені біля КП, потім ми передавали їх оргкомітету, як підтвердження


«Цуманська пуща» - це величезний заболочений лісовий масив, де чимало дичини. Цьогоріч часто бачать там вовків. На маршруті було лише два села , а в основному безкінечний ліс . З погодою нам пощастило, а вологих заболочених ділянок було дуже мало.
Останні 20 км вночі були дуже тяжкими і виснажливими. , Зціпивши зуби і підкульгуючи , ми дошкандибали до фінішу в Цумані, де нас вітали перші півні на світанку.

 

А тепер детальніше :


Приїхали ми в Цумань ( точка старту) ввечері. Ночували всі в спортзалі місцевої школи. Звечора нам видали карти з позначеними КП. Пощастило, що Марія взяла планшет . Ми з Танею проаналізували маршрут , порівнюючи карту з супутниковими знімками. Виробили свою стратегію та план, це нам дуже допомогло, адже потім ми майже не витрачали час на орієнтування та пошук КП. Допомогло й те, що я ходив у походи по цій місцевості і трохи знав її.

Ми з Танею одразу зрозуміли, що це далеко не 40 км, і навіть не 60. Наших колегам вирішили цього не говорити, щоб психологічно не зламати.

 

Старт і фініш в Цумані.

180684471.jpg

 

Контрольні пункти (КП) , маленькі фото на звороті виданої нам карти

За КП позначені буквою (історичні) давали 3 бали,

за КП , позначені цифрою (технічні) – 1 бал.

 

180684416.jpg

 

 


Зранку все подвір`я школи було вкрите килимом інею, який поблискував тисячами іскр під яскравим сонцем.

180684419.jpg

 

 

Після урочистого відкриття , в 9.10 одночасний старт усіх команд .Ми не бігли вперед , як інші , взяли спокійний ритм, але завдяки правильній стратегії та орієнтуванню, на КП , зустрічали не раз команди, які ніби-то відривались вперед.

 

180684420.jpg

 

180684421.jpg


Перші два КП ( 3 та Я) взяли легко.
КП 3 – берізка на краю ліса

 

180684422.jpg


КП Я – могила повстанців Арендарчука Михайла та Ховайло Володимира , що загинули в 1947 р.

180684423.jpg


наступний КП 2 вирішили не брати, про що потім пошкодували.
КП 2 – сосна на перетині дороги та просіки
Зрізали просіками-дорогами через заболочену пущу. Навколо безліч жахливих вирубок та буреломів.

Марія Доманська знімала відеосюжет для "Громадське. Волинь"

 

180684424.jpg

 

180684425.jpg


180684427.jpg
 

 

 

 

 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Далі зустріли декілька команд, які прочісували разом з нами ліс в пошуках КП 8 та 12. Це були малопримітні дерева , обгорнуті червоною плівкою з номером.

КП 8 – місце зруйнованого бункера

 

180684437.jpg


КП 12 – місце, де ймовірно була криївка головнокомандувача УПА Василя Кука

 

180684435.jpg

 

Далі КП Н – альтанка.

180684439.jpg


Тут я бував раніше в поході, тому все йшло , як по маслу. Бентежив перехід півкілометра по дамбі через Чортове болото через Радзивилівський канал . Я проходив тут улітку на велопрогулянці в сильну грозу.Розраховували , що води буде по коліно, і прийдеться це якось вирішувати. Але , насправді, води виявилось менш, ніж навіть було улітку.

180684440.jpg

 

180684442.jpg

 

Радзивилівський канал

 

180684472.jpg


Наступний КП М – геодезичний металевий стовпчик–реппер з номером 1518 та надписом “MELPOL» - меліорація польська . Поставлений ще в 20-30 роках, за часів , коли це була територія Польщі. Поряд мисливська закинута хатинка з зогнившої підлогою , неподалік височенний дуб з розлогою кроною.

180684473.jpg

 

180684475.jpg  180684445.jpg

 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Через ліс пішли на КП 25 та Ш.

180684446.jpg

 

180684447.jpg

 

180684448.jpg

180684450.jpg


КП 25 – боброва загата на каналі , з перепадом рівня води біля 1 м. Вода в канаві була затягнута тонкою плівкою льоду, не дивлячись на сонячну погоду. Ми проламали лід, і , знявши взуття, помили та освіжили натомлені ноги в крижаній воді . Настрій у всіх прекрасний, йшли ми добре. Мокрих ділянок майже не було

180684451.jpg

 

180684476.jpg

 

180684452.jpg

 

КП Ш – хрест на місці загиблої української родини в 1943 р.

180684453.jpg


З КП Ш через поля-чагарники вийшли на грунтовку та  взяли КП Ч

180684454.jpg

 

180684455.jpg

КП Ч – місце поховання 26 повстанців

180684456.jpg


180684457.jpg
 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Звідтіля рушили в село Знамирівка. В нас був свій план, і ми вирішили деякі КП взяти в іншому порядку, і це було вірно , адже так ми виграли у відстані , і майже не замочили ноги.

В Знамирівці нам пощастило, прийшла продавець в магазин, ми змогли попити гарячого чаю, трохи відновити сили.
Наступні два КП були за селом, ми знайшли їх легко.


КП Т – могила повстанця Федоришина Миколи

12781957_1130570250316997_676068457_n.jp


КП С – місце загибелі 6 повстанців

 

180684458.jpg

Вже сонце було низько, лишалось трохи більше години до повної темряви. Втома вже давалася взнаки.

 

180684459.jpg

 

Три наступні КП виявились складнішими , ніж ми очікували .


КП 1 – берізка серед заболоченого лугу з поодинокими чагарниками та перелісками. По легенді , саме тут розміщувався підземний шпиталь повстанців після війни. Знайшли ми його вже в сутінках.

180684460.jpg

 

 

 

Далі темрява та ліхтарики. Зустріли одну команду – вони нам поспівчували , сказали щоб ми готувались, бо попереду болото та багато води.
Перестрибуючи по купинах, так-сяк минали залиті водою ділянки, підсвічуючи ліхтарями.

Згодом знайшли КП 22 - старий квартальний стовпчик.

 

180684461.jpg


А далі – болото, болото , болото і суцільна темрява під зоряним небом . Вирішили вертатись – такі ділянки треба проходити в світлу частину доби.
КП 26 – спостережна вежа. Ми його не взяли , повернулись . Вирішили не втрачати час та сили, адже це однобальний КП.

Фото іншої команди , лідерів у нашій категорії

 

dobr-2016-07-1024x682.jpg

 


Прихопив морозець, похолодало, на привалі ми зустріли ще одну команду, мого знайомого Романа, який два роки тому їздив з «Самообороною" на патрулювання кордону. Разом з ними пішли на КП Л по дорозі-дамбі , я йшов останній і по неуважності влетів в боброву яму . Бобри прокопали собі метро між каналами. Але обійшлось без травм.
Назустріч нам миготіли крізь гіляччя вогники – це повертались декілька команд. Вони, потративши більше години на пошук КП, так і не знайшли його. Побажали нам успіху в пошуках.
КП Л – металевий геодезичний польський реппер зі знаком 1519
В дорозі нам дуже-дуже допомагав Марійчин планшет з супутниковими знімками та GPS.
На карті КП були позначені досить умовно . КП Л , який ми тут шукали – це металевий стовпчик-реппер, висотою 30 см серед лісу. На місці ми побачили серед дерев світло ліхтариків ще двох команд, які бродили по лісу. Ніхто не міг знайти реппер. Ми , ще раз поаналізували карту, і намагаючись знайти стовпчик на узвищенні, прочісували ліс вздовж і поперек.
Година часу блукання з ліхтарями по лісу , і все безрезультативно.Як виявилось, майже всі команди, які йшли на цей КП  в темряві (здається 7 команд), не знайшли його


Повертались по дамбі назад зі ще однією командою . Далі асфальт, авто з місцевими , які проїзджали поряд, витріщившись у вікно , кричали нам услід: «Придурки!!!»
КП А нам дався легко, хоча я знаю, що деякі команди його не змогли знайти. Втома вже давалася взнаки, у всіх ноги гуділи та боліли. Ми з початку маршрути з ліщин зробили собі по дві палиці, щось на зразок трекінгових – це знімало трохи навантаження з ніг.

КП А – урочище Березина. У 1943 році тут загинули і були поховані 40 повстанців.

 

180684463.jpg


На КП А Таня придумала лягати на землю, а ноги класти на шлагбаум . Це трохи знімало набряки та біль . Далі ми ще неодноразово використовували цей метод.

 

180684465.jpg


За декілька км опівночі зайшли в Берестяне, ще біля 2 км по Берестяному. Лишалось 3 КП.
На три останні КП в нас вже не вистачало сил. Як згодом виявилось, вони були не зовсім вірно виставлені і відмічені на карті.Наскільки я зрозумів , КП : взяла лише 1 команда.
Останні 20 км вночі були дуже тяжкими і виснажливими. , Зціпивши зуби і підкульгуючи , ми дошкандибали до фінішу в Цумані, де нас вітали перші півні на світанку.

180684466.jpg

 

180684467.jpg

 

180684468.jpg

 

Наступного ранку

180684469.jpg

 

180684470.jpg

 

Дякуємо Юрі Моклиці, який дав нам чимало корисних порад. Може завдяки його порадам ми й змогли пройти.

 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Про Цуманську пущу є шикарна тема

1) В серпні 2013 року з старшим братом проїхались по одноденному маршруту по Національному парку «Цуманська пуща». Точніше, по східній частині пущі.

Маршрут: станція «Ромашківка» - кладовище І-ої світової війни – ставки біля с. Башлики- смт. Цумань – урочище Брак – міст через річку Кормин – с. Берестяни – ставки біля зниклого с. Богуславка – смт. Цумань – станція «Цумань»

Протяжність біля 80 км.

Звіт починається з посту #89 

2) " Через Чортове болото або Боротьба зі стихією"

Маршрут: смт. Клевань ( станція "Ветеранів" ) - с. Руда Красна - с. Мочулки - с. Скреготівка - урочище Рудка - урочище Звіринець - Чортове болото - Радзивилівський канал - урочище Заброди- с. Деражне - с. Дюксин - с.Суськ - смт. Оржів - смт Клевань.

Подорож пролягала територією Волинської та Рівненської областей.

Протяжність біля 80 км

звіт починається з посту #94

 

 

3) 24 години в Цуманській пущі 

4) Не зовсім Цуманська пуща, але дотична до неї територія

одноденна велопрогулянка по маршруту: смт. Клевань – Білівський монастир (село Білівські хутори) – с. Пересопниця – с. Радухівка – смт. Олика – с. Горянівка- с. Ромашківка – с. Дерно

Протяжність: 50-55 км

Звіт починається з посту #68

5)

Смт. Цумань – урочище Рудка – урочище Брак – урочище Чортове болото – урочище Крижик – міст через р. Кормин – село Берестяне.

Протяжність маршруту 37 км, два дні

Є ще інші звіти, допишіть сюди посилання

 

 

 

Ще відеосюжет Марії Доманської на "Громадське . Волинь" про "Доброволець". Нагадаю , що Марія була в нашій команді.

 

 

 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Доброго дня!

Дуже дякую за цікаву та корисну тему. Ми цього року збираємося трохи походити пущею і виникло таке питання:

 у GoogleEarth біля лісництва, що в урочищі Майдан позначений колодязь (тобто є фото). Чи відповідає це дійсності і чи є питною та вода?

Дякую.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Ну що оскільки є на роботі трохи вільного часу, і бажання спробую описати ще один наш похід по частині маршруту ТС (попередньо дякую йому за натхнення, і цікаві місця) поїхали.

1.jpg

На відміну від ТС ми стартували з іншого місця а саме, з с. Новий Двір пройшовши полем декілька кілометрів ми потрапили на саме  перше озеро на карті воно Перевирськое (на теперішній час воно Олеандра), так ось озеро дуже гарне є декілька заходів з кладок, але більша частина від панських маєтків, як їх називають місцеві, але все таки є загальний пляж хоча і не великий та все таки з кладками та можливістю вийти до води. 

4.jpg

1.jpg2.jpg

Після невеликого привалу ми відправились в сторону села Озеряни і однойменного озера, поповнити запаси води і дозакупити провіант у місцевому магазині, тільки ми дійшли до озера нас догнала хмара і злива разом з нею, яку ми успішно перечекали у бесідці поруч з озером. 

5.jpg6.jpg

Зваживши всі за і проти, а також врахувавши слова місцевих вирушили до озеро Бережного що знаходиться біля села Сушибаба. Зрізавши шлях відразу за селом Озеряни пішли полем навпростець на край села Сушибаба пройшовши лісом декілька хвилин ми натрапили на озеро Бережисте, шкода воно вже не таке дике як на як на фото ТС:

7.jpg9.jpg

10.JPG11.JPG

Як видно на фото нижче тут, розбудовується туристична база кемпінг для зеленого туризму зі слів сторожа до-речі  добрий хлопака хоча троха мовчазний, і підозрілий, розповів що якийсь місцевий панок виділив куш для того всього, побачимо що то буде, адже в планах побувати тут ще раз 

12.JPG13.JPG

весь цей час сиділи біля полум'я, в бесідки навіть не тягнуло хоча ніхто не забороняв))

20160508_200845.jpg20160509_085429.jpg

Тут і заночували на ранок, вирушили в Сушибаби за провізією і водою, про що потім пошкодували тоу що це можна було зробити і в с. Пересіка що було далі. Так ось по дорозі ми натрапили на не скоріше законсервовану але діячу базу Автодору судячи з таблички біля воріт що на озері Пісочне, пару фото нижче

14.jpg15.jpg20160509_123220.jpg20160509_123423.jpg

на озеро болотне яке поруч вирішили не іти оскільки, шлях був болотистим а бажання було ще побувати не декількох озерах, і знайти місце для ночівлі. Далі ми вирушили лісом у напрямку озера Пересіка( Панське серед населення), попали на єдиний вхід який був загороджений, адже озеро у оренді якогось лікаря з Луцька, але нам це не завадило мені  побувати на його березі, але щоб попасти на водойму прийшлось перевзутись і пройтись вкрай ненадійною кладкою

 

16.JPG18.JPG17.JPG19.JPG

Після чергового перепочинку, вирушили далі на пошуки озера Гнялбища, цього разу нам повезло менше тому що маршрут який ми вибрали постійно нам перегороджували залита дощем  дорога і густі хащі, пройшовши все таки декілька таких випробувань, ми здались адже далі почалось справжнє болото, на цьому наша невдача не скінчилась оскільки почався дощ хоча він скінчився відразу як тільки ми вдягнули дощовики, далі нам відкрилось сусіднє озеро Погоріле яке ми знайшли більш менш легше, ось він табір саме озеро і ранок біля нього..

 20.JPG21.JPG22.JPG23.JPG25.JPG

На озері зустріли місцевого рибалку, який і розповів що ми заходили не з тої сторони на озеро, ех... На наступний день ми не поспішаючи зібравшись вирушили на маршрутку до села Пересіка, знаючи про яку можливо наш маршрут склався б по іншому, але це вже інша історія, про цю я точно не шкодую.

І як завжди підбиваючи підсумки , хоч ми побачили і не всі заплановані озера але більшу їх частину,і не зважаючи на тимчасові негаразди в погоді ми відпочили добре і я набрався позитиву і натхнення  до наступної подорожі, маю надію ще раз побувати в цих краях, адже тут і справді дуже чарівна і манлива природа, і що головне дуже ввічливі люди, які на протязі всього шляху нам допомагали а в кінці ще і пригостили щойно спеченим хлібом..

З.І.: ТС за цей маршрут тобі окремий "+" до твоєї "карми" від мене особисто, адже ці краєвиди перекрили всі "-" подорожі.

З.І.: Повернусь обов'язково.. принаймні захоплю не пройдені озера і вдихну запах цього п'янкого повітря! 

 20160510_133909.jpg

Яєчня з куплених у місцевих домашніх яєць, на салі з помідором і барбекюшними ковбасками, не в одному з закладів Луцька, я так смачно і атмосферно не їв))

28.jpg13139377_942499359199385_7675263723953122535_n.jpg13217113_943702639079057_2879293592925538658_o.jpg

 

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Класний звіт! Молодці

Додам ,що озеро Олеандра насправді звучить Голендра.

Звідкіля така назва? Все дуже просто - там проживали колоністи-голандці, які називали себе holender (голандець). Отже множина - голєндра.

Такий топонім нерідко зустрічається на Поліссі - це місця проживання голандців. А крім голандців на Волині були числені колонії німців, чехів з середини-кінця 19 ст.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

 

      Пропоную Вашій увазі розповідь про Поліській потяг, так звану вузьколійку "Кукушка". Кому цікава історія залізниці тисніть тут, я ж особисто мандрую за враженнями та емоціями, і лише потім якщо мені цікаве стало історично місце, починаю шукати історичну інформацію по ньому. Постараюсь стисло та лаконічно, та кого я обманюю знову там видумаю і напишу :rolleyes: “книгу”.  

 

“Випадковості не  випадкові”

 

    Ну що ж поїхали. Самим основним нюансом завжди було питання добирання, в даному випадку воно було підв'язане під розклад "Кукушки".

  • Мій Варіант 1 добирання, я планував останньою маршруткою доїхати до Ковеля, а звідти потягом Львів - Київ попасти до Антонівки. За часом це виглядало так: Луцьк 21:10 - Ковель 22:30.

           Ковель 2:10 - Антонівка 4:00 “Кукушка”

           Антонівка 6:40 - Острівське   ( Початок мандрівки із місця старту самої вузькоколійки,нічні переїзди.)

  • Варіант 2, Луцьк - Вараш - Володимирець - “Кукушка”

  • Варіант 3, Луцьк - Любешів - Зарчіне

  • Варіант 4, Луцьк - Рівне - Антонівка.(Як на мене найкращий варіант для того що б дістатись дому)

      

   Ну а далі вже самі мандри, на цю вилазку зі мною підписався товариш з Києва, стартували ми 4го числа. Він з Києва потягом Київ - Львів, а я з Луцька. По плану я мав виїхати крайньою маршруткою з Луцька в напрямку Ковеля. Напевно лінь чи розрахунок мене направили на вулицю Ковельську на зупинку біля еклектротермометрійї. Коли я зрозумів що маршрутки на Ковель тут не проходять було пізно і остання маршрутка вже поїхала в сторону Ковеля. На той момент я розумів що у мене немає іншого варіанту як перемістить у сторону виїзду з Луцька, і спробувати щось застопити. За півгодини стопа, єдине що зупинилось маршрутка до Рожища, сідаю виходжу на зупинці Копачівка, тут принаймні світло і водії можуть візуально оцінити хто їх зупиняє. За півгодини добре промокши (другий “fail” за вечір куртку виявилась ще й яка водопроникна), зупиняється перше авто за вечір, і тут вдача водій прямує до Ковеля. А потім взагалі запропонував мене закинути на вокзал, при цьому не взявши з мене грошей. На певний час я подумав що вдача повернулась до мене передом, поки не сів у потяг і мий квиток не виявився на 3.05 (як так не розумію і досі, зазвичай я до цього ставлюсь дуже відповідально)і ось прощаюсь із . 4:00 розжившись окропом пригощаю свого товариша запашною кавою (в потягах біля провідників він доступний будь кому). Зустрічаємо світанок, це зігріває більше ніж кава і тепла кофта. Адже по прогнозу погода не певна. 6:40 підїжає потяг “Кукушка” ці два маленькі вагончики, і ще менший паровоз. Коли ми опинились в середині я наче повернувся у дитинство, якщо хтось катався на нашій дитячій колії той зрозуміє про що я. Перший час сидимо в середині потяга з нами декілька людей, для них це єдиний спосіб  дістатись до дому.Мовчки роздивляємось краєвиди, обидва стомлені, хочеться спати.  Але потім якось промайнула ідея вийти у тамбур, а тут ми вже на даху потяга. Це щось, і страшно і серце калатає як навіжене,але заворожує  - тіж краєвиди стали іншими ти наче вліз у них, ти наче став їх частиною, вітер пронизує тебе навскрізь, ти одне ціле з ним... Так ми їхали до наступної станції, поки якийсь дядько не почав волати як навіжений що ми там робимо, прийшлось спустись. Але у вагон ми не повернулись їхали у тамбурі, я розмістився на балкончику переходу між потягами а товариш був збоку інколи зависав над мною(у тамбурі троє двирей, фактично три сидячих місця). Я не міг надивитись, це було щось гіпнотичне стукіт колес і краєвид який постійно пропадав в далі, лише ради цього я готовий повернутись і не один раз, то була наче магія яка тримала в полоні до пункту призначення...

 

Антонівка і пару фото з потяга..  

Схід Сонця на станції Антонівка

20170505_054429.thumb.jpg.9e164040cb3d2ceb82cb33c137848342.jpg

На даху..

20170505_070119.thumb.jpg.828252f0cd59dd88a808507e405711e9.jpg

Пару фото по ходу потяга, фоткав на кусок мила від самсунга...

20170505_092240.thumb.jpg.cf33c8fa30e1407735bd049b2e64b27c.jpg

 

20170505_092503.thumb.jpg.d107b6a8d0c8d830452b13b37bbddd67.jpg

 

20170505_092526.thumb.jpg.371274a00298635e1a099393850d1dc5.jpg

 

 

 

Hide  

 

  Ну ось ми і у Острівську, перше село і перше озеро по плану, йдемо на  східний берег озера,у крайній хаті поповнюємо запаси води. Недалеко натрапляємо на піщаний берег та гарну галявинку (як потім з'ясую у місцевої бабці тут часто зупиняються з наметами), але аж надто загиджено, попід берегом купа пляшок пластику і скла. Вирішуємо спробувати пройти берегом, а потім вернувшись на лісову дорогу на західну частину острову але марно тратимо години дві часу, постійно впираючись в болото, комарі (яких були напевно 1000 якщо не 10000) добивають і вирішуємо повернутись до початкового місця. Якби не сміття ми там би і зупинились, адже там є просто мега-чудове місце для гамака над водою (прибрали що змогли, пластик спалили, довели трохи до ладу). Та і взагалі дуже гарно, ставимо намет перекус, завалюємось в гамаки у двох спільне бажання подрімати декілька годин адже обидва провели майже безсонні ночі. Вечеря за планом, проводжаємо сонце, ще довго сидимо за полум'ям, ділимось історіями про мандри.

 

Острівське  

Одна із 10ка кладок,на озері Острівське (відразу за магазином)

20170505_094445.thumb.jpg.d3355fa29d41f5e6f6fe4a630afa10b1.jpg

Рибалити тут фактично немає сенсу адже місцеві ще в нерест ходять з сітками на лодках.

20170506_081008.thumb.jpg.c57eddf42967ecf70a73a9ce39e16138.jpg

Гамак не розкіш в поході, а чудовий варіант вздрімнути після обіду...

20170506_093406.thumb.jpg.0eb349fccc56a4096f317c749f1edffe.jpg

ще одна кладка з човном

20170506_115820.thumb.jpg.f129213b110581fe2b333aa651a4db64.jpg

від села до нашого місця можна йти вздовж берега

20170506_115855.thumb.jpg.7f0f1cd29611cc519f79223aae402441.jpg

20170506_121214.thumb.jpg.75ef9e45080aae62aa7c9418830d4e15.jpg

Острів на озері, думаю можна було б перейти, або перепливти точно(але вода аж надто холодна щоб робити запливи)

20170506_121340.thumb.jpg.0658423228adfdb83477e5e873c8debb.jpg

вид на острів із іншого місця

20170506_123218.thumb.jpg.2dd1d8cabcc0f712c45f7535764de74f.jpg

 

Hide  

   Другий день почався із сходу сонця, сніданок виручає турбо-пічка (чесно кажучи не заради реклами але це одне із самих найкращих придбань), кава додає наснаги а сніданок сил.  Пакуємось і рухаємось у напрямку наступних озер, не знаючи що і як з водою на озерах, крайня хата поповнюємо запаси. Дорога не довга можливо від сили година (рухаємось не швидко оскільки сьогодні дуже спекотно і у кожного по 3 літри води).

   Ще до 12 години ми на другому  з чотирьох озер.  Озеро Велике зустріло нас теплою та рудою за кольором водою, перша за все ліземо купатись, товариш відкриває сезон а мій ще на Паску почався. Натішившись водою і змивши втому від спеки та переходу, беремось снідати. Дорога що йде повз озеро є дорогою що пов'язує Отстрівськ і  Новоріччицю, тому тут час від часу проїжджають місцеві на мопедах (в подальшому це стало критерієм що б не ставити намет поруч цього озера).

Дорогою і озеро Велике  

20170506_134643.thumb.jpg.db3026769089079eedd23c24077f8291.jpg

Гадюка (жива)

20170506_135333.thumb.jpg.743b066622d1c33d14357f127745ec2c.jpg

Перші фото озера Великого

20170506_141202.thumb.jpg.a5fb5f96b47a8020a7ce8bb7593b7ebf.jpg

Велике

20170506_141223.thumb.jpg.79ee93ae4d25f80fcdb39f5322e50c9f.jpg

привал на озері.

20170506_141653.thumb.jpg.8c6e423c059b1c7189c1964666bc3f3a.jpg

Бесідка у воді, в прямому значенні. 

20170506_154848.thumb.jpg.7e78eb81ce6a5c561a87664d48693b57.jpg

Hide  

 

   Після обіду вирушаємо далі на пошуки наступних озер що поруч, як виявилось до них взагалі рукою подати, можна було переповзти. На відміну від Великого, наступні два Середнє і Хромове рибацькі озера, і хоч і мають заходи але не практичні для купання і замулені. Але далі ми відкриваємо для себе рибацьку базу, де є вода тому для тих хто буде йти на ці озера беріть мінімальний запас, тут ви зможете його поповнити. На базі на той момент був лише наглядач, земляк наш (якщо пам'ять не зраджує наче Вадим, привіт йому при нагоді). Озера в оренді, тому там чисто і риболовля заборонена (хоча самі домовились і ловили, та і потім бачили місцевих що теж там рибалили). Ставимо намет ось тут , закатуємо святкову вечерю привід ДН яке я вирішив зустріти у оточені озер та лісів. Сидимо до години 2гої, потягуючи домашнє винце ведучи при цьому задушевні розмови,не дивлячись на те що завтра зустрічати світанок о 5:30 і рибалити.

Озера Середнє і Хоромне  

Ознро Хоромне

20170506_174302.thumb.jpg.2bb3fd0f24314e11603937b32235fd63.jpg

20170506_174316.thumb.jpg.7b9aa9c468e6a7fb5d5eddf72c103b77.jpg

Озеро Середнє (з права видніються будівлі рибацької бази)

20170506_174647.thumb.jpg.eaeb5f2444bea79a1250f838b7bb95db.jpg

 

20170506_174928.thumb.jpg.623ca5ada2a478ebc95c4a4027ba7039.jpg

Панорама із озера Великого

20170506_181427.thumb.jpg.e920d19dc19f5326cbc3eb25c7e453c5.jpg

20170506_181444_Richtone(HDR).thumb.jpg.3b6ed0db0f750dc64f1148559a8ef3ba.jpg20170506_181511_Richtone(HDR).thumb.jpg.4185e61612c8357633e24b6409463da6.jpg20170506_181526_Richtone(HDR).thumb.jpg.63a802524eb9aebbff36eb521c831398.jpg20170506_181555.thumb.jpg.af0399cbb919b412f1c3056862c85dac.jpg20170506_182253.thumb.jpg.dcfd03de686ffc5bd90f86ca0611422a.jpg20170506_195257.thumb.jpg.a36ce3fa738934c0a85aaabda2b63437.jpg

Озеро Велике(якщо не помиляюсь)

20170506_200518_Richtone(HDR).thumb.jpg.725b4f59e8fe1bf7081aad7249bb4813.jpg

Захід Сонця над Середнім

20170506_202736.thumb.jpg.904ec56d0d33a5c3e141a9a613cca21f.jpg

Схід Сонця над Хоромним

20170507_062603_LLS.thumb.jpg.d9fe3c84d6d6808deb484db5e01056df.jpg

Найсмачніша в світі..

20170507_064435.thumb.jpg.acc446cd445c35b5c08d470b53700a2c.jpg

 

 

Hide  

   Прокинулись за розкладом, але не без зусиль, кава рятує - на природі це напій Богів, у місті вона не така смачна і бажана, а тут вона робить дива. Рибалимо поки не починає припікати (незначний улов, дрібна риба не дає підступити до наживки чомусь крупному, риболовля спортивна все що зловили відпустили). Снідаємо та збираємо намети, була ідея відправитись до зупинки на вимогу (про яку дізнались у наглядача Вадима(хоча всі у кого питали, навіть у провідників казали в один голос потяг стає якщо махати, але по прямій і заздалегідь)). Але оскільки до приходу потяга в нас ще просто купа часу, і рюкзаки майже пусті вирішуємо не ризикувати і відправляємось в сторону Острівська де купаємось і перевдягаємось у “людей”. Далі до зупинки, цього разу ми знаємо як і де будемо їхати.

   Ну ось і потяг, рюкзаки закинули в середину, звільнили два місця а самі на позиції. І так 4ри години за які я так і не встиг надивитись у даль, ту даль яка мене буде манити щоразу коли буду згадувати цю мандрівку . А потім був вокзал мій потяг до Ковеля, і потяг товариша до Києва. Підбиваючи підсумки, мандрівка була цікава, магічна і наповнена чогось для кожного з нас особливого. Погода, не знаю нам напевно завезло на всі 100 тому що у дощ я туди їхав, і у дощ повертався, а весь час було сонце( можливо то такий дарунок від природи мені на ДН). Як потім дізнались у місцевих, у Антонівці ще є Панський Садок, так що можете зазирнути по приїзду.

 

 

 

З.І.: На питання чи Варто їхати, однозначно так.Лише заради потяга, потяга з дитинства… у якому були нові знайомства нові друзі, але це вже інша історія яка буде лише моєю))

 

Нових мандрів Вам, нових відкриттів і лише Сонця у них...

20170506_174657.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Після тривалого планування нарешті таки зібрались прокататись вузькоколійкою Антонівка-Зарічне і відвідати кілька озер. Отже, в п'ятницю ввечері сідаємо на поїзд Львів-Київ, по дорозі до нас приєднується ще один учасник, і ми під стукіт коліс котимось до станції Антонівка. Рівненщина зустрічає нас прохолодою, комарами і неймовірним галасом вороняччя. Довго терпіти його важко, тому йдемо подивитись на депо.

1.thumb.jpg.658adea88cc305fe82c6aae0928e053b.jpg

Після прибуття дизеля Ковель-Сарни "кукушку" подають на посадку. Прошмигнути в вагон з рюкзаком через вузький тамбур не вдається. Все здається дуже мініатюрним, хоча до кінця поїздки це враження вже згладжується. Виходжу в тамбур, відкриваю двері і спускаю ноги на підніжку. Трава час від часу шелестить по підніжці і ногах, роса збивається на кросівки. Зранку ще досить свіжо, тому довго не сиділось.

1_1.thumb.jpg.642957a4180283b37a2f6b64f9292754.jpg

Вид з вікна дуже псують місцеві "клондайки". На одній з зупинок навіть застали посеред білого дня дві бригади на старті: трактор, за трактором віз з гастербайтерами і завершує процесію помпа. Виходити надумали в Млинку, щоб подивитись на міст і поснідати біля Стира.

2.thumb.JPG.f0ed85e4b4dc21d9f2310019978ae8b0.JPG

Легкий сніданок, щоб не важко було йти, символічних 20 грам і ми йдемо до озера Освицького. Не міг його проминути, бо однойменне з назвою моєї вулиці.

3.thumb.jpg.2138a598ef1242e3b02730e893b45d4d.jpg

Далі курс вдзовж колії на село Борове, дорога трошки нуднувата, якби не кілька мостів, то взагалі одноманітна. Але ми хотіли перевірити свої сили: дійдемо чи ні. Місцеві дивляться на нас явно не без цікавості.

4.thumb.jpg.9cd3aa4f120a5ba9a03d1e7fff49bb8f.jpg

Десь до кілометра вдалось під'їхати на возі.

5.thumb.jpg.12b380e73ab330f2ce58bf5fff3a43b4.jpg

Далі знову пішки. Стаємо на привал, п'ємо каву, зроблену на газовому пальнику, і рушаємо далі.

6.thumb.jpg.47675435860faab978695b842935a78d.jpg

Розмірений хід подій змінила одна невеличка подія. Побачили при дорозі хатину з криницею - вирішили набрати води. Господар вийшов не скоро, всі вікна веранди заставлені порожніми пляшками, як головами здобутих трофеїв. Чомусь коли він почув що ми йдемо з Млинка, то якось дивно зреагував. Аж вирішив показати нам коротшу дорогу. І вона таки була коротша - від хутора села Перекалля навпростець до озер. І нам пощастило пробратись крізь мереживо каналів до Великого. Емоції зашкалювали, ноги прямо оживали від прохолодної води. 

7.thumb.JPG.d695057d00f0f27ad46d1d89d7f2cf10.JPG

Але ми мали зайти з колії зі сторони Хоромного, тож повертаємось на схід. І це було нашою фатальною помилкою. Стежка вела до мисливської вишки, і впиралась в зарості кущів.

7_1.thumb.JPG.1de93952389caa68645217faa267cd14.JPG

7_2.thumb.JPG.8158c33bed0c6383f49e16c6eedfa6db.JPG

По навігатору залишалось якихось 400 метрів до цілі, тож ми вирішили пробиватись. Але запалу вистачило ненадовго. До того ж спрацював інстинкт самозбереження - дівчата позаду були явно не в захваті від нашого маршруту. Дивом нам вдалось переконати їх спробувати просунутись ще східніше - і там нас спіткала та сама історія. Не обходьте Велике східною стороною, і до озер з півдня проходу немає, або ми його не знайшли. Повернулись назад, вже добряче вимучені. По гуглмапс наміряв 28 км, а якщо зробити поправку на випрямлені дуги, то може й всі 30. Розбили намети.

8.thumb.JPG.ade7cb46276ae72a6b640f61736b7d86.JPG

Прийшли пізно, тому табір поставили на Великому, а не  так як хотіли - на Хоромному чи Середньому. А до них залишалось пройти якихось кількасот метрів. Це ми усвідомили вже зранку. Ввечері на березі озера знайшов два гриба.

9.thumb.JPG.ba3a5fe89ace6ca101e9f3387560b3d8.JPG

Враження вляглись, дівчата подобрішали, на вогні вариться каша... Повечеряли, стоїмо біля вогнища і тут - бабах! Ми не могли зрозуміти що сталось, а потім дійшло. Ми вирішили спалити сміття в вогні, а в пакет потрапив балон від спрею проти комарів. Наробили такого шуму, що за кілька хвилин до нас приїхав єгер з "Маралу" і виясняв що сталось. Поговорили, розказав про озера, про винищене Острівське, хотів навіть подзвонити до машиніста поїзда, щоб підібрав нас в лісі, але виявилась не та зміна. На ранок при наступній зустрічі єгер назвав нас стрілками. :lol:

11.thumb.JPG.9af446ef438562f56c7e2f2eae065018.JPG

Світанок на озері.

12.thumb.JPG.b971b5b14945de8cbefbc1df78e9a981.JPG

По дорозі в Острівськ таки побували на Середньому й Хоромному, попаслись в чорницях, суницях, поперевертали на лапки жуків-оленів по стежці.

13.thumb.JPG.fb6b3805b77af059da908cdbd287dbe7.JPG

14.thumb.JPG.cd89ac22625c2c2680e4efb7dc943099.JPG

16.thumb.JPG.8e70f1ec4bca4efed6e3ae53f905bb1f.JPG17.thumb.JPG.c0b5b448c5462f80c9c4d84b5af710c3.JPG18.thumb.JPG.66f77033481355ee6c9b0d87d7aa68a6.JPG19.thumb.JPG.88a24a1639478b54f56f85bf7b460173.JPG

20.thumb.JPG.1c72f66f4dae91d2c18337362c29384d.JPG21.thumb.JPG.f3cc659411e1366c4e12d3737377160e.JPG22.thumb.JPG.a95257b01225761803416a8af75b9f61.JPG

В Острівську купили холодного пива і сіли на пірс помочити ноги, поки залишалась годинка до поїзда. Місцеве населення в той час гасало п'яне мотоциклами, машинами, так ніби ми сіли на сільській площі. Як тільки ми пішли - всі пропали. Озеро з сміттям, в воді пляшки... Люди як свині.

Дочекались поїзда, назад їхало вже більше людей. Нас наздоганяла гроза, час від часу накриваючи дощем. Потім виглянуло сонце і ми знову пішли в тамбур. Місцевий пацан їхав зайцем на підніжці останнього вагона, тій, по якій йде перехід між вагонами. В жарку погоду люди висять зі всіх дверей. Той самий пацан відмотав дріт, яким ззовні були зачинені задні двері вагона. Замотали, бо хтось вилазив на дах. Нікому нікого не нагадує? :lol: Тепер то легенда між місцевими бабцями. Хоча може це вже був тренд.

23.thumb.jpg.dcb31c72ea69a96bc0ef021d131eca0b.jpg24.thumb.jpg.328451fda3660153de198b0ce24bc74d.jpg
В Антонівці ще кілька годин почекали поїзд за мівіною і чаєм та кавою в альтанці Антонівського лісництва. там на території є криниця. Зранку ми знову у Львові і потрібно йти на роботу... Контраст з недавніми подіями та враженнями аж трохи гнітить. Обов'язково треба поїхати в схожу поїздку ще раз, на щастя озер залишилось багато. ^_^

15.JPG

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
14 годин тому, Ромко сказано:

Не обходьте Велике східною стороною, і до озер з півдня проходу немає, або ми його не знайшли.

Поправка, з південно-східної сторони до озер Середнє і Хоромне. До Великого є дорога, якою ми й підійшли.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Ну не знаю, не знаю я точно був не першим, і не останнім, можливо з місцевих хтось захотів повторити, або були нещасні випадки...

До речі, хлопчина не цей, ім'я на жаль не пам'ятаю... 

фото  

20170507_151432.thumb.jpg.3019ac2c9131321c27ddb8fc60935f51.jpg

Hide  

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Графік руху... Антонівка_Зарічна (віднайшов нарешті)

 

20170613_222806.thumb.jpg.f8dd080591283ed13192ef4f22455d50.jpg

 

 

З.І.:Так, у футбол грає, воротар)) Обіцяв йому фото скинути його покатушок, але втратив контакти його(

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Щоб не створювати нову тему, спитаю тут. Хто знає що за рови в лісі в цьому (координати приблизні) районі? Рови 1,5м шириною і такої ж глибини, між ними метр-два, і кінця через ліс не видно. І скільки їх паралельно один за одним теж не видно. Води в ровах немає.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Зареєєструйтесь або увійдіть для відповіді

Ви маєте бути зареєстрованим учасником для коментування

Створити акаунт

Зареєструйтесь у нашій спільноті. Це легко!

Створити обліковий запис

Увійти

Маєте акаунт? Заходьте.

Увійти зараз




×