REDAKTOR

Давно вже не повертався з кінотеатру в настільки сентиментальному настрої. Воно, мабуть, і не дивно. Якісних фільмів виходить чимало, а от добрих… «Cloud Atlas» - перевищив всі сподівання! Фільмів такого рівня і масштабу – зовсім мало. Перше, що пригадалося більш-менш аналогічне, то фільм «Куда приводят мечты», пам’ятаєте? Така красива, добра, майже епічна стрічка. Таке кіно неодмінно пробуджує в тобі романтика, ти ще і ще закохуєшся в кінематограф, і просто уявити собі не можеш, як хтось, колись спробує подивитись цей фільм з невеличкого монітора, або навіть – з телефону… Це приголомшує, причаровує, зводить тобі подих. Дивовижна, неймовірна, велика картина! Так, без жодного пафосу хочеться сказати «картина»! Бо те, що ти бачиш впродовж майже трьох годин на великому, білому полотні, інакше назвати просто не повертається язик, чи то пак – терпнуть пальці на клавішах! І так багато ще хочеться сказати, так кортить обговорити з вами якісь цитати, якісь моменти і сюжетні відрізки, але я просто морального права не маю відібрати у вас жодної миті задоволення, відкриваючи наперед бодай клаптик змісту. Безперечно, то просто треба йти і дивитися. Йти, поки ще можна застати це в кінотеатрі. До слова, приємно був вражений і тим, яку чисельну аудиторію навіть в нашому маленькому Луцьку зібрав цей фільм. Повний зал людей, і навіть дехто сидів на східцях. Ніколи раніше у нас такого ще не доводилось бачити. Приємно ловити себе на думці, що дихаєш в унісон з сусідами: спереду, збоку – в іншому кінці залу… Емоції так і не вщухають. Звичайно, буденність їх швидко проковтне, хай, який би я не влаштовував опір, але їй, буденності не під силу буде відібрати у мене цікаві спостереження і якісь нові міркування, що лишилися від перегляду. Я думаю не день і не тиждень ще матиму відмінний матеріал для роздумів. Якщо поєднання одразу кількох категоричних жанрів в кіно для вас не є перешкодою, якщо зазираючи на годинник, ви не рахуєте подумки, коли вже кінець, а тішитесь, що до титрів далеко, якщо 172 хвилини кіно для вас не перешкода, якщо вам смакують парадокси і несподівані рішення, якщо ви готові відкрити своє серце, вимкнути осудження і скептицизм, аби впустити туди бодай промінчик нового, то цей фільм для вас.

До речі, кіно досить таки цікаве! Специфічне, ясна річ , але є над чим подумати! Ну, і Кіра Найтлі... Один з найсильніших її фільмів!

Пропозиція до лучан. Адреналін-сіті на своєму сайті запитує про жанри, на які б ви пішли в кінотеатр. Зі страшною перевагою лідирує "каМЄЄЄЄЄдія"... Ви такої ж думки? Ні? Ну, тоді не полінуйтесь - зайдіть і проголосуйте за жанр, котрий до душі вам. Є шанс бодай теоретично втрутитись в цей карнавал несмаку у їхніх плей-листах! P.S. Так, розумію, що армія "ЖРАТЬ-СРАТЬ-РЖАТЬ" непереможна, але ж ніхто не ставить собі за мету їх перемагти. Тут важливо інше. Розумієте?

Я дивився мовою оригіналу + субтитри. Але, в принципі, кіно варте, аби дійсно дочекатися достойного озвучування!

На контрасті характерів, поколінь, на контрасті соціального, на контрасті мистецтва, емоцій, на контрасті мудрості, доброти - на контрасті! Простий і щирий французький фільм. Зрештою, тим, мабуть, і покорив всю Європу! Десятки тижнів кіно тримає лідерство в тисячах кінотеатрів ЄС, б’ючи рекорди і по касових зборах, і по рейтингах. Що й казати, вкотре вже скромне європейське кіно втерло носа багатобюджетній американській сірості! Ну, і трошки рейтингів. IMDB: 8.4 Кінопошук: 8.8 (ТОП-250: 10) P.S. Дуже добрі і світлі емоції залишає по собі. Рекомендую!

У все тій же маленькій, срібній кінозалі "АС" сьогодні випало переглянути "Залізну леді". Сильні враження залишає кіно! І багато думок... і, хоч не хоч, вкотре чимало напрошується порівнянь з рідною державою. Відтак, багато сумнівів, запитань, часом - риторичних. Хороший фільм! Мудрий, складний, цікавий. І, так, безперечно - це краща жіноча гра року!!! 7.5 з 10

Ясна річ, варіант, що називається "на один раз" , але в цілому досить непогане, жанрове кіно! На тверду 6/10.

Уууух, як же важко це все було дивитися після МанЮ з Ателетіком. В якийсь момент подумав, ну, блін, краще вже на Спортінг - МанСіті перемкнутися - для серця легше! Але ж ці останні хвилини... Скільки ж раз українські команди втрачали шанси якраз у кінцівці матчу, але не цього разу!!! І як же від цього хороше, якраз на отому знервованому за півтора тайми серці

Теж вже думав з цього приводу, що називається "і хочеться, і колеться" Але, як пригадаю, що йдеться про "кращий фільм року", то естетичний голос з середини таки закликає потерпіти до появи BDRip, якраз заради відтінків і глибини картинки! Адже навіть в чорно-білому між чорним і білим - цілий світ!

Завели вчора з Анюшкою під захід вечора розмову про кіно. За кілька годин мало відбутися вручення оскарів, ось і ми, тримаючи в серцях спільне захоплення, взялися поміркувати про своїх фаворитів року, що минув. Не всіх номінантів вдалось переглянути, оскільки й не всі ще дійшли до України в адекватній якості, але побаченого було таки достатньо (десь 60-70%), аби можна було побалакати про фаворитів і шанси. Серед всіх претендентів, абсолютно суб’єктивно хотілося, аби своє місце під сонцем знайшов “Hugo”. Майстер атмосферного кіно, дідусь Скорсезе цього разу розповів світу надзвичайно світлу історію, неймовірно красиву і на рідкість теплу добротою. От, що значить бодай інколи відпускати майстерність на службу серцю… Скорсезе подарував нам омріяний ще з дитинства золотий ключик в казку. Рідко кіно здатне творити такі трансформації. Цей твір, як магічний шар, можна дивитися скільки завгодно разів, з будь-якого місця на стрічці часу. Просто вмикаєш і якось непомітно для себе стаєш добрішим, вільнішим, спокійнішим… Париж наприкінці ХІХ століття… Оті будинки, вулички, вокзали. А надворі зима, яка ж вона красуня, на фоні такого міста, або навпаки, о, так, з такою пані під руку він(Париж) цілком згодився б, як рай для романтиків І неправда, що кіно не здатне передавати аромати!!! Анюшка, не встигла подивитися “Hugo”, а серед всього переглянутого віддала перевагу фільму «Артист», я ж не бачив «Артиста», а з-поміж решти прислухаючись до серця, свій уявний «оскар» віддав “Hugo”. В результаті, на офіційній церемонії цієї ночі якраз «Артист» і «Hugo» отримали найбільше «оскарів», по 5 золотих номінацій - кожен з фільмів. Отакі ми гади

Подивився щойно дуже добротний фільм. Багато діалогів. Багато емоцій. Чудова акторська гра. Вдруге, до слова, після «Титаніка» Кейт Уінслет і Леонардо Дікапріо зіграли разом в головних ролях. Ох, і режисура, я вам скажу. Я так люблю, коли картинка вибудувана з толком. Кіно рухається плавно і терпко. Ота терпкість, матовість аж стукає десь в мозку, приглушуючи навіть серце. І, звичайно - сценарій. І Пол Ньюман, як завжди з бездоганно влучним саундтреком. Але, ух, який важкий післясмак лишається, як після класичного острівного віскі, дуууже тривалий, специфічний… І нестримно хочеться ковток води. ІМХО - 8 з 10. .

Справді. Змінив тему оформлення і все ок.

В мене та ж ситуація. Дууууже все повільно.

Період свободи від обов’язків в розпалі. І, так, в ньому дуууже багато кіно. «Elizabethtown» - один із найпозитивніших фільмів, що траплялися за ці 2 тижні. Насамперед, для мене особисто він досить таки актуальний), а взагалі – це просто добре кіно! Не сказав би, що це щось аж революційне чи надто креативне в контексті сюжету, але, от, що точно - по-хорошому тепле і світле! 7 з 12 я б йому дав з легкістю! 7, бо «американщини» таки трохи забагато! Забрати 90% епізодів з родичами, і було б те, що треба! Кірстен Данст і Орландо Блум – чудові! Вони дуже щирі в своїх ролях і, не побоюсь гучності – ідеальні для них! Їх обличчя, енергетика... В епізодах, де вони вдвох, ти постійно себе ловиш на легкій, добрій посмішці. Ну, і багато влучної під ті емоції музички. Подивіться

Переглянув нарешті "Древо жизни". Оригінальна озвучка + субтитри, вкотре переконуюсь - посилюють зв'язок з автором, значно яскравіше сприймається атмосфера - герої живіші, коли їх чуєш мовою оригіналу. Особливо в цьому фільмі. Не хочу навіть думати, як це виглядає в адаптації... І знову ж хочеться запитати "адреналінівців": де ви були? Так, кіно не всім сподобається. Воно суперечливе, складне, повільне, але це КІНО! КІНО! В кінотеатрі інколи, о, диво, хотілося б побачити КІНО, а не "Беременного" Дюжева з Галустяном, котрі спромоглися напрацювати аж на 2 з 10... P.S. Щиро заздрю всім тим, кому таки пощастило побачити "Древо жизни" на великому екрані. Ця картинка, операторська робота, режисура - це шедевр! Навіть, якщо абстрагуватися від змісту. P.P.S. А зміст, так, тут кожному своє...