Післязавтра

[Volyniaka]

З досвіду автора післявоєнного німецького дива Людвіґа Ергарда :

"Суть своєї соціально-економічної політики сам Ергард характеризував так: «Ти, державо, не переймайся моїми справами, але дай мені стільки свободи і залиш мені від результатів моєї роботи стільки, щоб я міг сам і на власний розсуд забезпечити своє існування, свою долю та долю своєї родини». Держава повинна встановити прозорі й зрозумілі всім правила «гри» в економіці, не допускаючи жодних невиправданих привілеїв і водночас — жодної дискримінації будь-яких суб’єктів господарювання. Підтримувати треба не великих підприємців, які чудово дадуть собі раду й самі, а малий та середній бізнес. І це не просто слова. В нинішній, «постергардівській» Німеччині малий та середній бізнес дає роботу майже 70% усіх зайнятих. До речі, в Україні сьогодні цей показник становить менше 10%.

...

Найтяжчими для Ергарда виявилися перші місяці після початку реформ, коли соціал-демократи стверджували, що «Німеччина перетворюється на рай для багатих і пекло для бідних», і спромоглися 12 листопада 1948 року провести 24-годинний загальнонаціональний страйк, у якому взяли участь дев’ять мільйонів осіб. Вимога звучала одна — відставка Ергарда. Втім, рівно через десять років німецькі соціал-демократи ухвалили Годесберзьку програму, в якій зняли вимогу одержавлення і, фактично, підтримали політику соціальної ринкової економіки. Причиною стало економічне диво. Адже із 1950-го по 1960-й рік валовий внутрішній продукт ФРН зріс утричі. Споживання м’яса за цей час зросло на 70%, яєць — майже вдвічі, цитрусових — утричі, кави — в чотири рази, сигарет — утричі, пива — у 2,3 разу. Вісім мільйонів західнонімецьких родин переселилося до нових приватних будинків та квартир. Дорогами країни бігало вісім мільйонів нових автомобілів. Західні німці стали першою у світі нацією туристів — 1962 року бундесбюргери витратили на відпочинок за кордоном 4,8 мільярда марок, а 1966-го — вже 6,5 мільярда. Саме ці цифри і любив наводити Ергард, коли звітував перед виборцями, натомість рідко й неохоче згадував про кількість вироблених верстатів та тонни виплавленої сталі."

Стаття повністю