Міста України: характери, аури, енергетика

[Forever Autumn]

Спорожнілі, ми вириваємось зі своїх міст за враженнями .

Щоб потім вони переварилися та вжилися у нас,

наповнили наші галактики новими акцентами світла.

Нам чогось не вистачає?

Ниток, котрі зв*язують нас з новими людьми,

новими містами,

новими ароматами багатогранності життя.

Раніше було страшно.

Зараз - це ковтки чистого іонізованого повітря.

Люди з їх дивностями та дивацтвами.

Дива з їх людьми.

Вуличні музиканти. Запахи кави. Міський транспорт, пішоходи, будинки...

Мовчазність (або ж навпаки - надмірна балакучість) міст.

Вирішила тему створити саме у цьому розділі, хоча вона е тільки про подорожі, а й про те, ЧОМУ ми подорожуємо.

Отже, пропопоную:

1. Писати про власне сприйняття подорожей містами: Ваше відношення, сприйняття, самопочуття...

2. Створити в цій темі хроніку міст. З їх описом, описом їх характерів та Вашого особистого сприйняття.

[Ko3bMa]

..і не забудьте дописати де брали траву для глибшого сприйняття міст 0_о

[Forever Autumn]

..і не забудьте дописати де брали траву для глибшого сприйняття міст 0_о

здравствуй, стадо

[Forever Autumn]

Місто номер 1.

Місто номер вперше - Житомир:

прямоперпендикулярне, зі збереженою совіцькою автентикою місто.

Люди тут діляться на максимально дві помітні категорії:

заглядаються-дивуються-ледь-не-обертаються, коли ти йдеш вулицею і посміхаєшся,

або ж посміхаються у відповідь.

А творчі люди кругом однакові

Ням

ще до цих пір не можу докупи зібрати враження...про Житомир, про Ванічку...

про людей там...про атмосферу міста...про своє самопочуття там..

про квартирник...про спогади, які ніколи не були в моєму минулому...

про тамтешні сліди колись дорогих мені людей ....

про смачну каву в Кавоманії ...про музику..

про харизму музикантів житомирських...про ауру вуличних музикантів з Києва...

про панібратські відносини...

про знайомства на рівні "ми-всі-тут-разом-значить-ми-всі-разом"...

про перше подобіє снігу....про хрестовий похІд-поЇзд до Жені і Вовки

про легкий конфуз від їх позитивної дивакуватості....про віолончель Жені ...

про коврик з бутербродів...про здивовані погляди господарів квартири на нас 7-х як на сімейку Адамсів..

про 8й поверх та перекури ..про площу , танк та ГОТЕЛЬЖИТОМИР червоними буквами...

про імпровіз та пісні...про справжній квартирник і прогулянки в 2 ночі за пивом...

..про купу спальників на підлозі.... і про кімнатку, де спало 9ро людей))))

Місто переважно говорить російською та прямими вулицями.

ЦУМ, приміщення Укртелекому...багато будинків все ще зберігають совіцьку автентичність Всі букви підмальовані, пофарбовані, виглядають як нові, але не змінені на неони, як у нас.

В них навіть ще є СПОРТТОВАРИ! З залізними дверима і старим склом. Тільки пофарбовані. І продається там інтератлетика

В них є п*ятикутні кіоски на вулицях, котрі ПРАЦЮЮТЬ! і продають касети та диски... О_о...

В них є купа пам*ятників з радянською символікою, які виглядають як новенькі.

Таке собі місто-холодильник.

[Forever Autumn]

Місто номер "давно"... Рівне

Рівне....

Мало того, що Луцьк ревів за нами проливним дощем, коли ми бігли до електрички, так ще й весело махаючи руками провідникам...запізнювався наш звукач. А Рівне...Рівне як завжди стріло нас тими самим краплинами, тільки вже за 70 км від дому, під які навіть не хотілось відкривати парасольку.

І ми весело чимчикували під ними по проспекту назустріч хлопцям з гурту Радіо, котрі чекали на нас в центрі.

Рівне дивує мене ще й тим, що там в найнеочікуваніших ситуаціях можна посеред вулиці-магазину-будь-де! зустріти людину, котру ти мільйон років не бачила, і як ні в чому не бувало полялякати про життя-буття... і погнати далі. Без краплини усвідомлення того, коли ж ти ще його/її побачиш у своєму житті....

Витерла в ЦУМі туш, котра давно мене зрадила і сповзла з очей готичними струмочками, та набарла давно відомий номер рівненського товариша: "Алло, Тімоха, привіт! А як нам добратися до тебе?"

- Сідайте на 47 маршрут. Вийдете на об*їзній за кінцем

Сіли, поїхали, висохли, поки їхав автобус...

- Ало? Ви приїхали? то переходьте дорогу, чекайте 47-му і їдьте назад в центр!

ууууууууууууууууууууууууууу.....

Порвала колготи. Дощ ще більше полив . Вже не як з відра...а як з цистерни...Поки нас виходили стрічати, ми встигли по шию поскакати по калюжах босоніж, дорвати мої колготи і поржати на все довколишнє середовище.

У маленькій рівненській квартирці вирувала армійська кухня: хлопці чистили картоплю, відкривали огірки, різали ковбасу, накривали на стіл. Виявилось - місцеві аборигени-музиканти....

Познайомились. Взяли до рук інструменти (і пісня дощу, і бубни, і гітари , на яких грали і пальцями і медіаторами і кришталевими рюмками). Поспівали в два-три голоси. Під ранок позасинали.

Вранішнє фото: цирк уєхал. Клоуни асталісь....

Рівне ще різниться тим, що звідти надзвичайно важко виїхати. Або господарі надто доброзичливі та гостинні, або встрєтіл старага друга...

або ще якийсь концерт вимальовується на носі прямо перед маршруткою...і ти, кинувши все, ломишся назад в місто, аби встигнути...

А ще воно не рівне абослютно. Навіть плити на Бродвеї вертикально-криво лежать.

Про горизонтально-рівне я взагалі мовчу...

А ще - купа горбів, їдеш , як ніби по сонному заасвальтованому динозавру.

Зате багато водойм і маленьких парків -- а це надзвичайно радує

Специфіка - надзвичайно швидко в цьому місті знаходяться люди, котрі стають вашими друзями або приємними знайомими.

Поїдьте до Рівного - можливо Вам ніколи не захочеться повернутися додому.

[qaster]

Рівненські горбики - відчуй себе морячком! (не забудь пакетик)

[Forever Autumn]

Рівненські горбики - відчуй себе морячком! (не забудь пакетик)

Їдемо в неділю)))) Поморякуємо. Заодно і на чудовий концерт потрапимо, м?

[laska]

Апну забуту темку.

Місто №3 - Умань.

Перше враження від прогулянки вулицями: провінційне тихе містечко. Місцями здавалось, що я потрапила в кінець 90-х років, побачивши уже забуті мені базарчики з обшарпаними палатками і розкладушками, кафешки, що нагадували суворі радянські їдальні і більшістю занедбана архітектура старого міста. І це все поєднується із супермаркетами і дорогими готелями.

Хочеться назвати його студентським містечком, так багато навчальних закладів у ньому. І щиро позаздрила студентам прогулюючись територією університету поруч парку. В старих будинках розмістились гуртожитки, якось так затишно...

А ще це місто паломництва євреїв на могилу Ребе Нахмана, тому вуличками завжди зустрінете представників цього народу.

Ну і звісно, найбільше вражень від "Софіївки". Усю велич парку усвідомлюєш лише побувавши у ньому. І у цій величі відчуваєш силу кохання Потоцького.

Божественна врода у цім краєвиді!

Кущі і дерева, дві тисячі видів...

Хто чудом мозаїку склав благодатну?

«Софіївку», певно, Господь сам відвідав.

Всюди багата рослинність, лавочки, водоспади, фонтани із рибками, річечки з красивими містками через них, озера з лебедями, дикими качками, міфічні статуї, і все це оповите таємною, старовинними легендами і романтикою.

Ти приходь в дивний парк, серед скель i води

Зачарована спить красуня,

Ти її не буди, можеш тiльки вловить

Зачарованих снiв вiдлуння.

Тут людно: туристи, студенти, мами з дітьми, закохані парочки...всі находять затишок і прохолоду у дивному парку.

Після тривалої прогулянки (це більше 3 годин) можна присісти на галявині перепочити, а кому й побігати

У парку відсутні кафешки, тому пити і їсти треба брати із собою.

Парком можна подорожувати і на човні і каретою з кіньми, а можна і на такому електромобілі.

А під вечір на стежках можна зустріти отаку царівну

Попри дуже захоплююче видовище присутнє відчуття того, що нині парк постає не у всій своїй красі, через мутну, цвілу воду у водоймах і занедбані окремі фонтани і водоспади. Та незважаючи на це, "Софіївка" варта того, щоб подолати 500 км.