Перейти до змісту

Луцьке гетто


Otto Kreer

Рекомендовані повідомлення

Єврейське гетто у Луцьку

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

вами подано первое фото, как луцкое гетто,...но на том фото карта всех луцких гетто,...........а в луцк их было три...

и на фото(в оригинале) гетто обозначены...и указаны даты ликвидации...

а акцент сделан на гетто в котором жили старики дети и мужчины не способные работать,..те которые не представляли ценности для немцев

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

есть у меня такой вопрос....есть памятник на Гнидаве, как ехать в депо и переехав мостик, подниматься на горку, с левой стороны...за бывшей птицефабрикой....кто там похоронен?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

есть у меня такой вопрос....есть памятник на Гнидаве, как ехать в депо и переехав мостик, подниматься на горку, с левой стороны...за бывшей птицефабрикой....кто там похоронен?

Може, на карті покажете місце?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

на против улицы Кирпичной, самая верхняя на фото

post-6342-0-55576300-1290543672.txt

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

есть у меня такой вопрос....есть памятник на Гнидаве, как ехать в депо и переехав мостик, подниматься на горку, с левой стороны...за бывшей птицефабрикой....кто там похоронен?

Ніколи не звертав уваги, що там є пам"ятник чи могила :unsure:

Цікаво стало.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

известно что с 30 июня и 2 июля 1941 г. расстреляно 1460 евреев...

я не думаю, что их разрешили каждого похоронить отдельно...это же целое захоронение должно где-то быть

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

то там єврейське захоронення?

і я не знаю нічого, треба буде розвідати.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

то там єврейське захоронення?

і я не знаю нічого, треба буде розвідати.

я не знаю какое там захоронение,...но точно там памятник стоял...еще лет 10 назад....а вот кому?....

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

вами подано первое фото, как луцкое гетто,...но на том фото карта всех луцких гетто,...........а в луцк их было три...

и на фото(в оригинале) гетто обозначены...и указаны даты ликвидации...

Ну шо я имею вам сказать ? Вся беда в недоступности информации или пусть уж в моей неспособности читать на иврите.

На англо и русскоязычных ресурсах информация о луцком гетто скудна до неприличия (шоб я так писал) - таки там указывается что в Луцке было еврейское гетто в "старом городе" и был еврейский трудовой лагерь на Красном.

А согласно карте из книги "О Луцке" ещё одно гетто указано грубо в районе еврейского кладбища (проспект Воли)

Дат ликвидаций гетто я не нашол ... подскажите будьте любезны.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хочу добавити, що прогрес гальмує наш загальний розвиток. Всі привикли шукати відповідь на запитання в інтернеті, а нашу волинську періодику ніхто не проглядає. Відносно поховань на Гнідаві була ціла серія статей, в тому числі про перезахоронення полонених червоноармійців. Проскакувала ця інформація і в інтернеті. Так що там не тільки євреї захоронені. Читайте коллеги інколи і газети.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В тому-то й фішка. Хто газету вхопив, той має. Сьогодні випустили номер, а через тиждень 95% примірників пішли в унітаз, або на хатню макулатуру. А в інтернеті якщо інфу вже розмістили - то будь-хто з усього світу її може переглянути будь-коли. Знайти щось у газетах - то ще треба пошукати!.. Мабуть, саме тому деякі газети заливають свої архіви у мережу.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В октябре1941 немцы отобрали 500 еврейских рабочих и ремесленников, которых поместили в отдельный "трудовой лагерь", располагавшейся в здании бывшей еврейской гимназии. В декабре всех остальных согнали в гетто. В августе-сентябре 1942-го подавляющее большинство луцких евреев, 17000 человек, было уничтожено. 12 декабря того же года поступил приказ о ликвидации "трудового лагеря".

На Красном был тоже трудовой лагерь, но специалистов (врачей, инженеров и т.д)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хочу добавити, що прогрес гальмує наш загальний розвиток. Всі привикли шукати відповідь на запитання в інтернеті, а нашу волинську періодику ніхто не проглядає. Відносно поховань на Гнідаві була ціла серія статей, в тому числі про перезахоронення полонених червоноармійців. Проскакувала ця інформація і в інтернеті. Так що там не тільки євреї захоронені. Читайте коллеги інколи і газети.

так про могилу на Гнидаве, я не утверждала,что там похоронены евреи....просто поинтересовалась, может кто расскажет подробно....поделитесь пожалуйста с нами своими знаниями....

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

знаю що було в центрі захоронення євреїв, зараз там будинок

post-1923-0-42932400-1290683196_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

це типу там, де буква А? Сумніваюся дуже. На чому грунтується ця інформація?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В октябре1941 немцы отобрали 500 еврейских рабочих и ремесленников, которых поместили в отдельный "трудовой лагерь", располагавшейся в здании бывшей еврейской гимназии.

Имеется ввиду здание которое сейчас пренадлежит пед училищу - на Воли ?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В октябре1941 немцы отобрали 500 еврейских рабочих и ремесленников, которых поместили в отдельный "трудовой лагерь", располагавшейся в здании бывшей еврейской гимназии.

Имеется ввиду здание которое сейчас пренадлежит пед училищу - на Воли ?

да

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Інформаційний звіт про ексгумаційні дослідження жертв II світової війни у м.Луцьк на вул.Потебні,71

Ярослав Онищук

07.03.2008

У відповідності до звернення Луцького міського голови Шиби Б.П. №11-30/2445 від 17.12.2007р., на підставі дозволів Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій №1/03/01/2007 від 14.12.07р. та Державної служби з питань національної культурної спадщини №22-89-П/07 від 18 грудня 2007 року Комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля», спільно з Спецкомбінатом комунально-побутового обслуговування Управління житлового-комунального господарства виконкому Луцької міської ради, у період 17-21 грудня 2007 року проводили ексгумаційні роботи на місці санітарного поховання жертв Другої світової війним.Луцьк на вул.Потебні, 71. Дослідження були викликані знахідкою в результаті будівельних робіт масового поховання, в якому, на думку жителів міста, могли знаходитися жертви Луцького концентраційного табору для військовополонених Червоної армії або розстріляні фашистами євреї.

Яму з людськими останками виявлено на південній околиці Луцька, на території колишнього с.Гнідава. Топографічно досліджувана ділянка розташована на краю високого плато, яке стрімко піднімається над широкою заплавою р.Стир. Земельна ділянка на сьогодні належить господарству мебельного підприємства (колишня територія Луцької птахофабрики).

LuzkKonztabir 1

Остеологічні залишки, які знаходилися на краях ями, простежені на глибині 0,6-0,7м, у середині – 1-1,2м від сучасної поверхні Південна частина поховання розмірами 1,5х1,3м була зруйнована ковшем екскаватора (фото 2). Вже на початку розкопок візуально простежувалася наявність в об’єкті великої кількості людських останків, перекритих зверху шарами чорнозему, будівельного і побутового сміття (фото 1).

Ексгумаційними дослідженнями встановлено, що скелети були покладені пошарово один на одного у квадратній ямі розмірами 3х4,5м і глибиною 2,2м від сучасної поверхні з її південного боку та 1,6м – з північного (фото 4). Ймовірно, в цілях економії площі тіла загиблих в кожному пласті клали у протилежному напрямі до попереднього (штабелями) і присипали нетовстим шаром землі. Зверху виявлено біля двох десятків скелетів, які лежали в хаотичному положенні. Очевидно, що тіла померлих, які були привезені останніми, скидали уже без будь-якого порядку. Враховуючи те, що яма була викопана на пологому схилі плато, товщина шару людських остеологічних залишків з її північної сторони становила 1,2-1,3м, з північного – біля 1м. Знахідки в об’єкті дерев’яного вугілля, фрагменти недогорілої деревини, а також сліди вогню на деяких кістках вказують, що в ямі час від часу розводили вогнище, ймовірно в цілях запобігання антисанітарії.

Антропологічне дослідження кістяків, яке проводили члени КП ЛОР «Доля», свідчать, що усі вони належали до осіб чоловічої статті. Більшість із них були віком в межах 18-30 років. Лише невелика частина померлих (приблизно до 10 %) мала 35-45 років. Стан кісткової тканини різний: основна маса кісток збереглася в доброму стані. Однак частина остеологічних залишків, які переважно зустрічалися у верхньому шарі, в наслідок браку кальцію втратили міцність, напіврозклалися і розламувалися в руках. На останках не простежено слідів, які б вказували на розстріл людей вогнепальною зброєю (відсутні сліди поранень, деформовані кулі, стріляні гільзи в ямі та біля неї).

Супровідний матеріал переконливо засвідчує приналежність похованих до військовослужбовців Червоної армії. Зокрема, частими знахідками були металеві ґудзики із зірочками від гімнастерок, ґудзики від нижнього одягу (фото 12), фрагменти уніформи зеленого кольору, взуття армійського зразка (чоботи, черевики) (фото 9), поясні та брючні ремені, частини портупей (фото 10), пряжки (фото 14:1), радянські монети номіналом 1-5 коп. карбування 1927-1940 рр. (фото 13) тощо. Серед останків виявлено 7 ебонітових капсул – «смертників», які носили солдати Червоної армії на початку радянсько-німецької війни (фото 7). На жаль, п’ять капсул були порожніми, ще в одній вкладень не зберігся і лише в одному випадку виявлено погано збережений стандартний паперовий вкладень, заповнений чорнилом (фото 8). На жаль, стан його збереження – незадовільний: чорнило вицвіло до такої міри, що у звичайних умовах написи відчитати не вдалося.

Із особистих речей знайдено пластмасовий гребінь, фрагменти дзеркала, бритву, залишки помазка для гоління (фото 14:2), десертну виделку, випущену заводом «Червоный металлург» у м. Пола (?) (фото 15:1, 16), а також фрагменти погано збереженої алюмінієвої ложки із залишками написів на черешку: з одного боку ініціалів «В.П.», з другого – закінчення слова «…ец» і дати «19.VIII.41» (фото 15:2, 17).

Слід, однак, зауважити, що більшість з похованих в ямі взагалі не мала верхнього одягу і взуття.

Таким чином, в результаті ексгумаційних досліджень, проведених у м.Луцьку на вул.Потебні, 71, можна зробити наступні висновки:

1. Виявлені матеріали вказують на те, що в ямі були поховані солдати Червоної армії, які померли у фашистському концтаборі від холоду і голоду.

2. Час смерті більшості із них можна приблизно визначити настанням холодів наприкінці осені або початку зими 1941 року.

3. У в’язку з обставинами досліджень (погані погодні умови) кількість загиблих можна визначити лише приблизно в межах 350-400 чоловік.

4. Вивчення літератури, розповіді місцевих жителів, а також досвід роботи дають можливість припустити, що виявлена яма є лише фрагментом великого могильника жертв Луцького концтабору, який знаходився на цій території.

Директор

Комунального підприємства

Львівської обласної ради «Доля» Онищук Я.І.

http://www.memoria.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=80&Itemid=34〈=uk

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

Інформаційний звіт про ексгумаційні дослідження жертв II світової війни у м.Луцьк на вул.Потебні,71

В продовження цієї теми декілька фото:

1.Фото 1944р.

2.Фото 2000р.(не зовсім якісне)

3.Пам’ятник

4. Місце біля стіни, близько від встановленого пам’ятника.

Примітка. Із спогадів старожилів, всі сучасні приміщення на цьому п’ятачку побудовані на кістках. Радянська влада не хотіла згадувати про це та берегти пам’ять про померлих.

При нагоді відшукаю додаткові матеріали та розміщу.

post-6713-0-05588200-1291656972_thumb.jp

post-6713-0-73126900-1291656994_thumb.jp

post-6713-0-92206000-1291657049_thumb.jp

post-6713-0-49988600-1291657076_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

Не берусь судити правдивість цієї інформації, потрібно перепитати в старожилів. Ось деякий витяг....(з сторінки http://alexsmail.blogspot.com/2010/01/blog-post_2164.html)

Но ни в Иерусалиме, ни в Берлине никто даже не вспомнил, что ровно 67 лет назад, в декабре 1942-го, на западе Украины произошел один из первых случаев, когда регулярные части вермахта, спецподразделения СС, и отряды украинских националистов столкнулись с ожесточенным сопротивлением почти безоружных евреев. В рабочем лагере Луцка 500 еврейских мужчин, чьи родители, жены и дети, к тому времени уже были уничтожены, решили умереть в бою, осознавая, что не имеют ни малейшего шанса не то, чтобы победить, но хотя бы выжить. Это произошло за четыре месяца до начала знаменитого восстания в Варшавском гетто, не сразу, но все же признанного с годами частью национального исторического наследия израильтян.

Это же восстание, поднятое советскими евреями в западно-украинском городке Луцк на Волыни, было практически всеми забыто. Даже на сайте "Яд Вашем" одной из первых попыток организованного сопротивления евреев в период Холокоста посвящены лишь какие-то шесть строк. Еще меньше места отведено "луцкому восстанию" в монументальном энциклопедическом труде "Холокост на территории СССР", изданном в 2009 году в Москве. Так почему же волынская "Масада" оказалась "лишней" для израильского и российского исторического наследия, не говоря уже об украинском "эпосе"?

Это объясняется как географическим расположением Луцка, лишь в сентябре 1939-го отторгнутого Красной армией от Польши, так и политическими взглядами участников восстания, бросавшихся на пулеметы с советским гимном и молитвой "Шма Исраэль" на устах…

Луцк был одним из первых и крупнейших центров расселения евреев в Западной Украине. Еврейская община существовала здесь уже в 14 веке. В этом же городе появилась одна из первых крупных синагог всего Волынского региона, построенная в 1626-28 годах (нацисты превратили ее в склад вещей, награбленных у евреев, советские власти – в спорткомплекс). К концу 19 века евреи составляли около 60% от городского населения. Как и по всей Восточной Европе в последующие несколько десятилетий еврейскую молодежь Луцка захлестнули политические страсти. Еврейские парни и девушки разделились на тех, кто мечтал о далекой Палестине, и кто бредил мировой революцией. Последних было явно больше. В 1917 – 20-х годах большевистское подполье Луцка состояло почти полностью из евреев. Тогда же социалисты и сионисты организовали здесь первые отряды еврейской самообороны. Впоследствии кто-то перебрался в Советскую Россию или в Палестину, другие влились во всевозможные леворадикальные группировки Польши и Западной Украины. Оставшиеся сионисты были репрессированы НКВД после установления советской власти осенью 1939-го. Тех, кого не успели сослать в Сибирь, держали в луцкой тюрьме. Часть содержавшихся в ней членов сионистских организаций была уничтожена во время массовой расправы над заключенными, учиненной чекистами 22 июня 1941-го, перед отходом из города. Остальным тогда же удалось бежать, и полтора года спустя некоторые из них приняли участие в "луцком восстании".

26 июня, еще до прихода нацистов, украинские националисты начали уничтожать евреев. На тот момент еврейское население Луцка составляло около 20000 человек, среди которых кроме коренных жителей было немало беженцев из Польши и Литвы. Причем значительная часть мужчин-евреев до бегства "советов" была мобилизована в армию.

В августе 1941-го, на фоне оголтелой пропаганды украинских националистов, в Луцке стали вводится драконовские ограничения для евреев. В октябре немцы отобрали 500 еврейских рабочих и ремесленников, которых поместили в отдельный "трудовой лагерь", располагавшейся в здании бывшей еврейской гимназии. В декабре всех остальных согнали в гетто. В августе-сентябре 1942-го подавляющее большинство луцких евреев, 17000 человек, было уничтожено. 12 декабря того же года поступил приказ о ликвидации "трудового лагеря". Немцы и украинцы выдвинулись к зданию бывшей гимназии, чтобы провести очередную обыденную расправу над беспомощными "жидами". Поскольку происходило это за четыре месяца до восстания в Варшавском гетто, у них и мысли не было, что евреи способны оказать организованное сопротивление. Дальнейшие события лучше всего воссозданы в воспоминаниях одного из немногих уцелевших участников восстания, Шмуэля Шило из киббуца Цеелим, сохранившихся в Книге памяти луцких евреев "Сефер Луцк" (страница 519, далее перевод с иврита):

"… Когда всех людей охватило отчаяние, встал жестянщик Моше, и своим охрипшим голосом объявил: "Тамут нафши им плиштим! (знаменитая фраза танахического Самсона, суть которой: Погибну со своими врагами). Евреи, не пойдем как овцы на убой! Хватайте топоры, ножи, и всё, что попадется под руку, и погибнем с честью! Каждый, кто попытается спрятаться и не поддержит восстание – будет убит!". Большинство евреев, и первыми - члены организованной группы, двинулись за ним. Мужество, сокрытое в глубинах душ, вырвалось наружу. Всех охватила радость обреченных. На столах появились продукты, которые хранили на "черный день", и началась последняя трапеза. Бутылки водки передавались по кругу. Опьянение перед боем зажгло сердца, и евреи, которые лишь час назад ходили со склоненными головами, теперь стояли гордые и готовые к страшной схватке. Только в одном углу сбились в кучку евреи, облаченные в "талиты", и произносили молитву…

Были сооружены заграждения возле дверей, каждый получил рабочие орудия и бутылки с кислотой. Столы разобрали, и ножки от них использовались как дубины. Внутреннюю стену разрушили, соорудив из каменных блоков баррикады…

Рассвет предвещал начало страшного дня.

… Внезапно раздался крик одного из парней: "Смерть немцам!", и деревянные брусья, каменные блоки, бутылки с кислотой полетели на головы жандармов, а вместе с ними дикие вопли: "Кровь! Кровь за кровь!". Раненные жандармы отступили. Кислота лишила зрения их командира! Жандармы, рассредоточившиеся вокруг лагеря, выглядели шокированными и напуганными. Их охватил страх! Радость иллюзорной победы распространилась среди евреев, которые как один ринулись к лестнице - в бой. С огромным трудом Моше удалось вернуть их на свои места.

Вторая атака также была отбита.

С началом третей атаки было решено: кинуться на цепь жандармов, окружившую лагерь, и погибнуть в рукопашном бою. Братья стали прощаться друг с другом. Сильные продолжительные рукопожатия. Отрешенные взгляды.

"Шма Исраэль" – шептали многие уста перед последним броском. Прозвучала команда, и здание охватили языки пламени. С громогласным пением стали бросаться один за другим пред искаженными в страхе гримасами украинцев. Цепь жандармов дрогнула и начала отступать. А парни, охваченные безумием, карабкались на высокую колючую проволоку… В моих ушах гремел рокот пулеметов и прерывистое пение советского гимна. Масса обезумевших парней карабкалась по колючей проволоке, а пулеметные очереди разрывали их на куски…".

Согласно материалам центра "Яд Вашем", в подавлении восстания участвовали не только отряды украинской полиции, но и немецкие подразделения. Чтобы сломить бешенное сопротивление почти безоружных евреев им понадобилась бронетехника. Нескольким участникам восстания чудом удалось выжить.

О волынской "Масаде" нет не единого упоминания, ни в израильских учебниках по истории Холокоста, ни в столь популярных в России книгах о Второй мировой войне. Память о "луцком восстании" оказалась для всех чужой. Его участники были "ненормативными" борцами с нацизмом. Для израильского эпоса они чужие - "русские", зараженные бациллой коммунизма, которые шли на смерть, распевая советский гимн, а перед боем пили водку. Для россиян они тоже чужие – евреи "не исконно" советских территорий, в том числе сионисты и религиозные иудеи, которые гибли не за державу, а отстаивали собственное национальное достоинство. Про украинцев говорить излишне – луцкие евреи сражались с теми, кого нынешние самостийные власти объявили героями…

http://izrus.co.il/history/article/2009-12-21/7819.html

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 місяць потому...

В доповнення попередніх матеріалів-стаття про перезахоронення жертв луцької тюрми (стаття із газети "Луцький замок" від 24.06.2010р).

post-6713-0-13250300-1296300525_thumb.jp

post-6713-0-78505200-1296300630_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 рік потому...

Существовало еще два массовые расстрела в этом лагере, первый был на 30/6/1941, а второй на 2/7/1941. Около 1500 евреев были убиты в эти казни

. Снимок был сделан из коллекции фотографий

с использованы в судебном процессе против эсэсовцев, которые действовали во Франкфурте на Майне.

post-6342-0-90916400-1328391330_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



×
×
  • Створити...