Aj ja ja ja ja ja, Puerto Rico

[Tolik_lt]

”2 години, — сказав колеґа, — і ми будемо в Сан-Хермані”.

Сан-Херман — це містечко на південному заході ПуертоРико, куди мене запросили на лекцію про постколоніалізм у місцевому університеті.

Мій колеґа живе в Сан-Хуані, на півночі острова, але двічі на тиждень доїжджає до Сан-Хермана, де проводить семінари з антропології. Він звично веде машину гірською дорогою, побудованою за федеральні кошти. ”Цим вони нас і купують”, — з гіркою іронією пояснює він.

Вони — це американці. Пуерто-Рико — асоційована територія США із власним урядом та парламентом. І з правом повністю відокремитися на підставі національного референдуму.

Американці й не проти такого розлучення, проте пуерториканці унезалежнюватися не хочуть.

   

”Ми не платимо федеральних податків, зате отримуємо федеральні субсидії, — каже колеґа. — Люди бояться, що без Америки у нас буде як на Гаїті. Або на Кубі”.

Півстоліття тому, розказує він, пуерториканці міркували інакше. 1950-го, щоби придушити антиамериканське повстання, довелося використати реґулярні війська, артилерію й навіть авіацію. Того ж року двоє пуерториканців учинили замах на президента Трумена.

Один змовник при тому загинув, другий потрапив на 30 літ до в’язниці.

”А тепер маємо колоніалізм із людським обличчям, — говорить колеґа. — Soft power”.

Mи мчимо розкішною автострадою, на якій, як мені пояснили, віддаль позначено в кілометрах, а швидкість — у милях. Бо покажчики віддалі реґулює місцевий закон, а покажчики швидкості — федеральний.

”Шизофренія! — зітхає колеґа. — І так — у всьому! Вам, українцям, цього не збагнути!”

”Ще й як збагнути!” — хочу сказати я. Проте вирішую не розкривати всіх карт перед майбутньою лекцією.

Микола РЯБЧУК

звідси

11 - Puerto Rico.mp3

[Zeuss]

А цікава тема доречі.

Колись по предмету історія екоміки я розбирав цю псевдокраїну-недоштат. До того як транспортні звязки дозволили розвивати туризм там вирощували цукровий тросник і ще якісь дешеві культури. Жили бідно, курили бамбук. Здається в дзюдо один з принципів "використай силу ворога проти нього" так вони і поступили. Приєднались на умовах оборони, зовнішньої політики, і міжнародної торгівлі, а за це отримали звільнення від більшості податків і як наслідок прихід інвестицій в туристичний бізнес. Так і живуть: долар називають песо, по англіцкі говорять лиш ті хто в туристичному бізнесі а гамериканців рахують гостями а не співвітчизниками.

Хоча, я можу помилятись, але відсоток населення з вищою освітою там не більше п'яти.

Як на мене, граната нє той сістєми.

[Zeuss]

В догонку.

Антипод Пуерто-Ріко - острів свободи мені більше подобається у всіх ракурсах.

Як казав Гоша Антікіллєр "Падре о муерте" і так загадково погляд в даль

[P0HIH]

В догонку.

Антипод Пуерто-Ріко - острів свободи мені більше подобається у всіх ракурсах.

Як казав Гоша Антікіллєр "Падре о муерте" і так загадково погляд в даль

Как, милый Петушок, поешь, ты громко, важно!»-

«А ты, Кукушечка, мой свет,

Как тянешь плавно и протяжно:

Во всем лесу у нас такой певицы нет!» —

«Тебя, мой куманек, век слушать я готова».—

«А ты, красавица, божусь,

Лишь только замолчишь, то жду я, не дождусь,

Чтоб начала ты снова...

Отколь такой берется голосок?

И чист, и нежен, и высок!..

Да вы уж родом так: собою невелички,

А песни, что твой соловей!» —

«Спасибо, кум; зато, по совести моей,

Поешь ты лучше райской птички,

На всех ссылаюсь в этом я».

Тут Воробей, случась, примолвил им: «Друзья!

Хоть вы охрипните, хваля друг дружку,—

Все ваша музыка плоха!..»

_________

За что же, не боясь греха,

Кукушка хвалит Петуха?

За то, что хвалит он Кукушку.